26 серпня 2025 року Київ Справа №320/5830/25
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Войтовича І.І., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київської області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київської області, в якому просить суд:
- визнати протиправними дії Центрального міжрегіонального управління ДМС у м. Києві та Київській області ідентифікаційний код в ЄДРПОУ: 42552598; місцезнаходження: вул. Березняківська, буд. 4А, Київ, 02152), які полягають у відмові оформлення та видачі ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , паспорта громадянина України у формі книжечки зразку 1994 року відповідно до Положення про паспорт громадянина України № 2503-ХII;
- зобов'язати Центрального міжрегіонального управління ДМС у м. Києві та Київській області ідентифікаційний код в (ЄДРПОУ: 42552598; місцезнаходження: вул. Березняківська, буд. 4А, Київ, 02152), оформити та видати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , паспорта громадянина України у формі книжечки зразку 1994 року відповідно до Положення про паспорт громадянина України № 2503-ХII.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що станом на сьогодні має паспорт у форматі ID картки. Однак, як вказує позивач, отримання даного паспорту не відповідає його внутрішній волі та переконанням. Оскільки позивач є релігійною людиною, тому бажає отримати паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ.
Вважаючи, що така відмова Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київської області порушує права та інтереси позивача, та є протиправною, останній звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалою суду від 11.02.2025 року відкрито спрощене позовне провадження у справі з розглядом справи без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідач правом надання відзиву не скористався.
Дослідивши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов, судом встановлено наступне.
Позивач, ОСОБА_1 , документований паcпортом у форматі ID картки № НОМЕР_2 від 06.11.2024 органом 8012.
31.12.2024 позивач звернувся до відповідача з заявою щодо оформлення паспорта громадянина України зразка 1994 року у зв'язку з релігійними переконаннями без передачі будь-яких даних до Єдиного державного демографічного реєстру.
У відповідь на вказану заяву листом від 16.01.2025 року Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київської області надало роз'яснення щодо отримання паспорта зразка 1994 року.
Відмова мотивована тим, що виконання свого обов'язку з отримання паспорту громадянина України по досягненню певного віку відбувається (реалізовується) виключно до вимог Закону України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус". Жодних інших прав, бажань, привілеїв, переваг, додаткових вимог, релігійних переконань Законом не встановлено щодо надання права на отримання паспорта громадянина України зразка 1994 року у формі книжечки.
Крім того, у вказаній відмові відповідач акцентував увагу на тому, що на підставі заяви-анкети позивач уже отримував паспорт громадянина України у формі ID-картки.
Вважаючи викладене у листі фактичною відмовою в оформленні та видачі паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 3 Конституції України, людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Стаття 22 Конституції України гарантує, що права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
В свою чергу, за приписами ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 32 Конституції України визначено, що ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України. Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
Правові та організаційні засади створення та функціонування Єдиного державного демографічного реєстру та видачі документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, а також права та обов'язки осіб, на ім'я яких видані такі документи, визначає Закон України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" від 20.11.2012 №5492-VI (далі - Закон № 5492-VI).
Частиною 1 статті 4 Закону №5492-VI встановлено, що Єдиний державний демографічний реєстр - це електронна інформаційно-телекомунікаційна система, призначена для зберігання, захисту, обробки, використання і поширення визначеної цим Законом інформації про особу та про документи, що оформлюються із застосуванням засобів Реєстру, із забезпеченням дотримання гарантованих Конституцією України свободи пересування і вільного вибору місця проживання, заборони втручання в особисте та сімейне життя, інших прав і свобод людини та громадянина.
Відповідно до частини 1 статті 10 Закону №5492-VI внесення інформації до Реєстру здійснюється уповноваженими суб'єктами за зверненням заявника, на підставі інформації державних органів реєстрації актів цивільного стану, органів реєстрації фізичних осіб, а також інформації органів виконавчої влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з дотриманням вимог Закону України "Про захист персональних даних". У разі якщо інформація про особу вноситься до Реєстру вперше, проводиться ідентифікація особи, після завершення якої автоматично формується унікальний номер запису в Реєстрі та фіксуються час, дата та відомості про особу, яка оформила заяву-анкету (в електронній формі). Унікальний номер запису в Реєстрі є незмінним.
Стаття 13 цього Закону визначає назви та види документів, що оформляються із застосуванням засобів Єдиного державного демографічного реєстру.
Частиною першою статті 13 Закону № 5492-VI передбачено, що документи, оформлення яких передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру (далі - документи Реєстру), відповідно до їх функціонального призначення поділяються на: 1) документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України; 2) документи, що посвідчують особу та підтверджують її спеціальний статус.
Пунктом "а" частини 1 статті 13 Закону №5492-VI паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України і оформлення такого передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру.
Документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, оформлення яких передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру, включають паспорт громадянина України.
Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо документів, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус, спрямованих на лібералізацію Європейським Союзом візового режиму для України" від 14.07.2016 № 1474-VIII, який набрав чинності з 1 жовтня 2016 року, статтю 13 Закону № 5492-VI доповнено частиною 3 такого змісту: "Паспорт громадянина України, паспорт громадянина України для виїзду за кордон, дипломатичний паспорт України, службовий паспорт України, посвідчення особи моряка, посвідчення члена екіпажу, посвідчення особи без громадянства для виїзду за кордон, посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, проїзний документ біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, проїзний документ особи, якій надано додатковий захист, картка мігранта містять безконтактний електронний носій. Посвідчення особи на повернення в Україну, тимчасове посвідчення громадянина України, посвідчення водія не містять безконтактного електронного носія".
Частинами 1, 2, 4, 5 ст.14 Закону № 5492-VI передбачено, що форма кожного документа встановлюється цим Законом. Документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклета. Документи у формі книжечки на всіх паперових сторінках та на верхній частині обкладинки повинні мати серію та номер документа, виконані за технологією лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі книжечки здійснюється за технологією лазерного гравіювання та лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі картки виконується за технологією термодруку або лазерного гравіювання. Персоналізація документів здійснюється централізовано у Державному центрі персоналізації документів.
Згідно з ч. 1 ст. 21 Закону № 5492-VI паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України.
Отже, у разі відсутності у особи паспорта, така особа не має підтвердження громадянства України, що в свою чергу є порушенням її громадянських прав у зв'язку з неможливістю їх реалізації.
Відповідно до ч. 3 ст. 13 Закону № 5492-VI, паспорт громадянина України містить безконтактний електронний носій.
Відповідно до п. 3, 5, 6, 8 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року №2503-XII, бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. Терміни впровадження паспортної картки визначаються Кабінетом Міністрів України у міру створення державної автоматизованої системи обліку населення.
Паспортна книжечка являє собою зшиту в накидку нитками обрізну книжечку розміром 88 х 125 мм, що складається з обкладинки та 16 сторінок. Усі сторінки книжечки пронумеровані і на кожній з них зображено Державний герб України і перфоровано серію та номер паспорта. На першу і другу сторінки паспортної книжечки заносяться прізвище, ім'я та по батькові, дата і місце народження. На першій сторінці також вклеюється фотокартка і відводиться місце для підпису його власника. На другу сторінку заносяться відомості про стать, дату видачі та орган, що видав паспорт, ставиться підпис посадової особи, відповідальної за його видачу. Записи засвідчуються мастиковою, а фотокартка - випуклою сухою печаткою. Перша сторінка або перший аркуш після внесення до них відповідних записів та вклеювання фотокартки можуть бути заклеєні плівкою. У разі заклеювання плівкою усього аркуша записи та фотокартка печатками не засвідчуються. Третя, четверта, п'ята і шоста сторінки призначені для фотокарток, додатково вклеюваних у паспорт, а сьома, восьма і дев'ята - для особливих відміток. На десятій сторінці робляться відмітки про сімейний стан власника паспорта, на одинадцятій - шістнадцятій - про реєстрацію постійного місця проживання громадянина. На прохання громадянина до паспорта може бути внесено (сьома, восьма і дев'ята сторінки) на підставі відповідних документів дані про дітей, групу крові і резус-фактор. На внутрішньому правому боці обкладинки надруковано витяг з цього Положення.
Вносити до паспорта записи, не передбачені цим Положенням або законодавчими актами України, забороняється. Термін дії паспорта, виготовленого у вигляді паспортної книжечки, не обмежується.
Водночас, п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року №302 "Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України" (далі - Постанова №302) затверджено:
зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм згідно з додатками 1 і 2;
зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, згідно з додатками 3 і 4;
Порядок оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України.
Згідно з пунктами 1-3 Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого Постановою №302, (далі - Порядок №302) паспорт громадянина України (далі - паспорт) є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України. Паспорт виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій. Кожен громадянин України, який досяг 14-річного віку, зобов'язаний отримати паспорт.
Відповідно до пункту 7 Порядку №302 Оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін та видача паспорта здійснюються особі, яка досягла 14-річного віку, - на підставі заяви-анкети, поданої нею особисто.
Пунктом 14 Порядку №302 визначено інформацію, яка вноситься до заяви - анкети:
1) прізвище, власне ім'я та по батькові особи (далі - ім'я) українською мовою та латинськими літерами відповідно до правил транслітерації (складова "по батькові" латинськими літерами не зазначається);
2) дата народження;
3) місце народження (держава, область, район/місто, селище/село) українською мовою та латинськими літерами відповідно до правил транслітерації;
4) стать;
5) дата та підстави набуття громадянства;
6) унікальний номер запису в Реєстрі (у разі наявності);
7) відцифрований образ обличчя особи;
8) відцифрований підпис особи (крім осіб, які в установленому законом порядку визнані недієздатними). Підпис особи із стійкими фізичними, психічними, інтелектуальними або сенсорними порушеннями вноситься з урахуванням фізичної можливості вчинити таку дію. Підпис особи, яка не може пересуватися самостійно у зв'язку з тривалим розладом здоров'я, що підтверджується медичним висновком відповідного закладу охорони здоров'я, оформленим в установленому порядку, або особи, яка відбуває покарання в установах виконання покарань або стосовно якої обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, або яка перебуває на тривалому стаціонарному лікуванні в закладах МОЗ закритого типу, - вноситься із застосуванням засобів Реєстру шляхом сканування;
9) відомості про внесення до безконтактного електронного носія, що міститься у паспорті, засобів кваліфікованого електронного підпису;
10) відомості про згоду на внесення до безконтактного електронного носія, що міститься у паспорті, відцифрованих відбитків пальців рук;
11) місце проживання із зазначенням адреси (держава, область, район/місто, селище/село, вулиця, номер будинку, корпусу, квартири);
12) номер контактного телефону заявника та/або адреса електронної пошти;
13) реквізити документа, на підставі якого оформляється паспорт;
14) відомості про законного представника особи чи уповноважену особу (ім'я, дата народження, реквізити документа, що посвідчує особу, та документа, що підтверджує її повноваження);
15) додаткова змінна інформація (відомості про місце проживання, про народження дітей, про шлюб і розірвання шлюбу, про зміну імені, у разі наявності - про РНОКПП або повідомлення про відмову від його прийняття (для осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття зазначеного номера та офіційно повідомили про це відповідному контролюючому органу);
15-1) відомості про одночасну реєстрацію особи віком від 14 до 18 років під час оформлення паспорта вперше в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків з подальшим відображенням інформації про РНОКПП у паспорті;
16) відомості про сплату адміністративного збору або про звільнення від його сплати;
17) дата заповнення заяви-анкети.
Згідно з пунктом 24 Порядку №302 працівник територіального органу/територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб'єкта під час приймання документів від заявника перевіряє повноту поданих заявником документів, зазначених у пунктах 35, 46 і 69 цього Порядку, відповідність їх оформлення вимогам законодавства.
У разі виявлення факту подання не всіх необхідних документів або подання документів, оформлення яких не відповідає вимогам законодавства, територіальний орган ДМС/територіальний підрозділ ДМС, уповноважений суб'єкт інформує заявника про відмову в прийнятті документів із зазначенням підстав такої відмови. За бажанням заявника відмова надається в письмовому вигляді.
Заявник має право повторно звернутися до територіального органу/територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб'єкта в разі зміни або усунення обставин, у зв'язку з якими йому було відмовлено в прийнятті документів.
Державна міграційна служба до законодавчого врегулювання питання завершення оформлення та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року здійснює оформлення та видачу таких паспортів у порядку, встановленому Міністерством внутрішніх справ, громадянам України, щодо яких прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов'язання Державної міграційної служби оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року.
Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.06.2019 № 456 затверджений Тимчасовий порядок оформлення і видачі паспорта громадянина України (далі і вище Тимчасовий порядок № 465).
Пункт 1 Розділу І Тимчасового порядку №456 встановлює, що цей Тимчасовий порядок розроблений відповідно до абзацу п'ятого пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 №302 "Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України", постанови Кабінету Міністрів України від 03.04.2019 №398 "Про внесення зміни до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 №302", Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-XII (в редакції Постанови Верховної Ради України від 23.02.2007 № 719-V).
Тимчасовий порядок № 456 визначає порядок подання документів, їх розгляду і прийняття рішення про оформлення та видачу паспорта громадянина України зразка 1994 року (далі - паспорт) особі, щодо якої прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов'язання ДМС оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року (далі - рішення суду), засвідчене в установленому законодавством порядку.
Відповідно до пунктів 5, 7, 8 Розділу І Тимчасового порядку №456 заява та документи для оформлення і видачі паспорта (у тому числі для вклеювання фотокартки) подаються заявником до територіального підрозділу ДМС за місцем звернення. Заяву заповнює особисто заявник від руки розбірливим почерком без скорочень та виправлень та власним підписом підтверджує правильність внесених до неї відомостей, а також надання згоди на обробку персональних даних згідно із Законом України "Про захист персональних даних". Якщо заявник через фізичні вади не може підтвердити власним підписом правильність таких відомостей, працівник територіального підрозділу ДМС робить відмітку про неможливість такого підтвердження. Після заповнення заявником заяви працівник територіального підрозділу ДМС перевіряє правильність заповнення заяви та її відповідність наданим документам, про що вчиняє відповідний запис у графі 9 заяви.
За приписами Розділу Х Тимчасового порядку №456 територіальний підрозділ ДМС відмовляє особі в оформленні або видачі паспорта (у тому числі вклеюванні фотокартки), якщо:
1) особа не є громадянином України;
2) особа вже отримала паспорт, який є дійсним на день звернення (крім випадків обміну паспорта у зв'язку з виявленням помилки в інформації, внесеній до нього, непридатності для подальшого використання);
3) дані, отримані з баз даних Єдиного державного демографічного реєстру, картотек, не підтверджують надану заявником інформацію;
4) за видачею паспорта звернувся законний представник, який не має документально підтверджених повноважень на отримання паспорта;
5) особа подала не в повному обсязі документи та інформацію, необхідні для оформлення й видачі паспорта;
6) особу не встановлено за результатами проведення процедури встановлення особи.
У рішенні про відмову в оформленні чи видачі паспорта (у тому числі вклеюванні фотокартки), яке доводиться до відома заявника протягом п'яти робочих днів з дня його прийняття, зазначаються підстави відмови.
Заявник має право повторно звернутися до територіального підрозділу ДМС в разі зміни або усунення обставин, через які йому було відмовлено в оформленні чи видачі паспорта (у тому числі вклеюванні фотокартки).
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 документований паcпортом у форматі ID картки № НОМЕР_2 від 06.11.2024 органом 8012, що не заперечується сторонами.
Слід зазначити, що перед оформленням паспорта у формі ID-картки та паспорта громадянина України для виїзду за кордон з безконтактним електронним носієм позивачем було заповнено заяви-анкети та надано згоду на обробку його персональних даних, копії яких додано до відзиву на адміністративний позов.
Відповідно до положень статті 10 Закону № 5492-VI у разі якщо інформація про особу вноситься до Єдиного державного демографічного реєстру вперше, проводиться ідентифікація особи, після завершення якої автоматично формується унікальний номер запису в Реєстрі та фіксуються час, дата та відомості про особу, яка оформила заяву-анкету (в електронній формі).
Унікальний номер запису в Реєстрі є незмінним.
Тобто, позивачу був оформлений та виданий паспорт громадянина України у формі ID-картки з безконтактним електронним носієм, на підставі його звернення із заявою-анкетою щодо внесення інформації до Єдиного державного демографічного реєстру та отримання вищевказаних паспортів.
Наведене свідчить, що позивач під час виготовлення паспорта у вигляді ID-картки, надавав згоду на обробку персональних даних та унікальний номер запису в Реєстрі, який є єдиним та незмінним, та який позивачу вже присвоєний.
Також суд встановив, що відповідно до наявних в матеріалах справи копій документів, позивачу в Державному реєстрі фізичних осіб, був присвоєний реєстраційний номер облікової картки платника податків (далі - РНОКПП), зокрема НОМЕР_1 , цифровий код, необхідний кожному платнику податків для обліку в фіскальних органах.
Ідентифікаційний номер необхідний для можливості здійснення особою низки дій, зокрема:
- укладання угод у нотаріуса (у тому числі купівлі-продажу нерухомості або авто на території України);
- здійснення банківських операцій (наприклад: відкриття рахунку в банку);
- оформлення на роботу;
- відкриття юридичної особи або реєстрації підприємцем;
- вступу в навчальний заклад та інше.
- при оформленні соціальних виплат;
- РНОКПП можна отримати за допомогою порталу державних послуг iGov.org.ua.
Окремо слід зазначити, що чинним законодавством України передбачено, що громадяни можуть відмовитися від облікової картки платника податків лише через релігійні переконання. Таке право для громадян передбачено статтею 70 Податкового кодексу України.
За таких підстав, враховуючи отримання та використання позивачем РНОКПП, а також надання згоди на обробку персональних даних, внаслідок чого останньому був присвоєний унікальний номер запису в Реєстрі, можна дійти висновку, що навіть у разі належного звернення позивача із заявою про оформлення паспорта, відмова б відповідача в оформленні та видачі паспорта громадянина України у вигляді книжечки жодним чином не порушила б права позивача та в будь-якому разі не свідчила про втручанням у його приватне і сімейне життя.
Суд враховує позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 21.12.2022 у справі № 160/1/21.
Зокрема, Суд погодився із висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для видачі особі паспорта громадянина України зразка 1994 року (книжечки), у випадку встановлення факту самостійного звернення такої особи у минулому із заявою-анкетою щодо внесення інформації до Єдиного державного демографічного реєстру та отримання такою особою паспорту громадянина України у формі ID-картки.
З урахуванням викладеного суд дійшов висновку про безпідставність тверджень позивача стосовно того, що протиправні дії відповідача становлять порушення його прав та інтересів, що охоплюються положеннями статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Оскільки в розглядуваній справі позивачу вже було видано паспорт громадянина України у формі ID-картки та внесено за її згодою інформацію до ЄДДР, тому правові підстави для видачі паспорта громадянина України повторно у формі книжечки відсутні.
Стосовно посилань позивача на правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 19.09.2018 за результатами розгляду зразкової справи №806/3265/17, суд зазначає про таке.
Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.09.2018 у зразковій справі №806/3265/17 зазначено, що ознаками цієї типової справи є: а) позивач - фізична особа, якій територіальним органом ДМС України відмовлено у видачі паспорту у формі книжечки, у відповідності до Положення № 2503-ХІІ; б) відповідач - територіальні органи ДМС України; в) предмет спору - вимоги щодо неправомірної відмови відповідача у видачі паспорта громадянина України у формі книжечки у зв'язку з ненаданням особою згоди на обробку персональних даних та зобов'язання відповідача видати позивачеві паспорт у формі книжечки, у відповідності до Положення № 2503-ХІІ.
Крім того, за обставинами вказаної зразкової справи № 806/3265/17 позивач звернулася із заявою про видачу їй паспорта громадянина України у вигляді книжечки з можливістю вклеювання фотографії, без жодного електронного носія інформації, для зчитування якої необхідні додаткові пристрої, без зняття біометричної інформації та без внесення відомостей про неї до Єдиного державного демографічного реєстру, і така заява мотивована тим, що через свої релігійні переконання позивачка відмовляється від присвоєння їй цифрового ідентифікатора особистості у виді УНЗР, від зняття біометричної інформації щодо себе та її подальшого зберігання, використання, обробки в Єдиному державному демографічному реєстрі.
Разом з тим, за обставинами цієї справи щодо позивача уже внесена інформація до Єдиного державного демографічного реєстру за його ж заявою, у вказаному Реєстрі щодо позивача є наявний УНЗР та йому було видано паспорт громадянина України у формі пластикової ІD-картки.
Отже, дана справа, з огляду на різні підстави позову та фактичні обставини, не відповідає ознакам типової справи, зазначеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.09.2018 у зразковій справі № 806/3265/17, тому викладені у вказаній постанові правові висновки не можуть бути застосовані при розгляді цієї справи.
Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують.
Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29).
В пункті 42 рішення Європейського суду з прав людини у справі Бендерський проти України від 15 листопада 2007 року, заява № 22750/02, зазначено, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають у достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися в світлі обставин кожної справи.
Згідно частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.
Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Підстави для розподілу витрат у справі у суду відсутні.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Войтович І. І.