26 серпня 2025 року справа №340/5024/23
Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Лиска І.Г., розглянувши у м. Києві в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Кіровоградського обласного відділення фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Державного Підприємства «Конярство України» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,
До Кіровоградського окружного адміністративного суду звернулось Кіровоградське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю з позовом до Державного підприємства "Конярство України", в якому просить суд:
- стягнути з Державного Підприємства «Конярство України» на користь Кіровоградського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарські санкції у розмірі 188396,39 грн.;
- стягнути з Державного Підприємства «Конярство України» на користь Кіровоградського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 11756,16 грн.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив про протиправне невиконання відповідачем встановленого статтею 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» нормативу робочих місць по працевлаштуванню осіб з інвалідністю протягом 2022 року, що є підставою для застосування адміністративно-господарських санкцій. Зазначив, що нормами Закону України №875-XII передбачено, що адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулось порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 Закону. При цьому, норми закону не ставлять відповідний обов'язок підприємства у залежність від будь-яких обставин, з яких особа з інвалідністю не може працювати на підприємстві, не встановлює підстав, за яких роботодавець може бути звільнений від обов'язку виконання нормативу та звільнений від відповідальності за його невиконання.
Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 07.07.2023 передано на розгляд до Київського окружного адміністративного суду позовне провадження в адміністративній справі №340/5024/23.
15 березня 2024 року від Кіровоградського окружного адміністративного суду надійшла адміністративна справа №340/5024/23.
15 березня 2024 року протоколом автоматизованого розподілу судових справ між суддями визначено головуючим суддею Лиска І.Г..
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідач правом на надання відзиву на позовну заяву не скористався, жодних заяв чи клопотань до суду не надав.
Відповідно до частини шостої статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Розглянувши документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.
Відповідно до інформації, отриманої відділенням Фонду в автоматизованому режимі з використанням даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності визначення підприємств, установ та організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, які не забезпечили виконання у попередньому році нормативу робочих місць, встановлено факт невиконання ФІЛІЄЮ «ОЛЕКСАНДРІЙСЬКИЙ КІННИЙ ЗАВОД № 174» нормативу робочих місць, чим порушено приписи статей 19, 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні».
Таким чином, за 2 робочих місця, призначених для працевлаштування інвалідів і не зайнятих інвалідами, ФІЛІЯ «ОЛЕКСАНДРІЙСЬКИЙ КІННИЙ ЗАВОД № 174» до 18.04.2023 року повинна була самостійно сплатити адміністративно-господарські санкції у розмірі: 188396,39 грн.
Ця сума заборгованості по адміністративно господарських санкціях підтверджується Розрахунком сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв'язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю.
Доказом розміщення Розрахунку сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв'язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за звітний 2022 рік в електронному кабінеті Відповідача (на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду України) є Квитанція від 17.04.2023.
У відповідності до частини 2 статті 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.
Розмір пені у сумі 11756,16 грн. підтверджується Розрахунком сум пені станом на 04.07.2023.
Оскільки вищезазначені суми ФІЛІЄЮ «ОЛЕКСАНДРІЙСЬКИЙ КІННИЙ ЗАВОД №174» не сплачено, утворилася заборгованість у розмірі: 200152,55 грн. (188396,39 грн. (сума адміністративно-господарських санкцій) + 11756,16 грн. (сума пені).
Враховуючи те, що ФІЛІЯ «ОЛЕКСАНДРІЙСЬКИЙ КІННИЙ ЗАВОД № 174» не має адміністративної процесуальної дієздатності, Відповідачем у справі про стягнення адміністративно-господарських санкцій з відокремленого структурного підрозділу юридичної особи виступає юридична особа - ДЕРЖАВНЕ ПІДПРИЄМСТВО «КОНЯРСТВО УКРАЇНИ».
Наведені обставини й стали підставою для звернення до суду із даним адміністративним позовом.
Вирішуючи спір по суті, суд керується положеннями чинного законодавства, які діяли станом на час виникнення спірних правовідносин та звертає увагу на таке.
Спеціальним законом, який визначає основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами, є Закон України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» від 21.03.1991 № 875-XII (далі - Закон № 875-XII ).
Згідно частини 1 статті 17 вказаного закону з метою реалізації творчих і виробничих здібностей осіб з інвалідністю та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом.
Підприємства, установи і організації за рахунок коштів Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю або за рішенням місцевої ради за рахунок власних коштів у разі потреби створюють спеціальні робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, здійснюючи для цього адаптацію основного і додаткового обладнання, технічного оснащення і пристосування тощо з урахуванням обмежених можливостей осіб з інвалідністю (ч. 2 ст. 17 Закону № 875-XII).
Частиною 3 статті 18 Закону № 875-XII регламентовано, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для таких осіб умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до частин 1-5 статті 19 Закону № 875-XII для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі 4 відсотки середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті та з урахуванням вимог статті 18 цього Закону, і здійснюють працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативу робочих місць. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.
У межах зазначеного нормативу здійснюється також працевлаштування осіб з інвалідністю внаслідок психічного розладу відповідно до Закону України "Про психіатричну допомогу".
Виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичною особою, яка використовує найману працю, осіб з інвалідністю, для яких це місце роботи є основним.
До виконання підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, нормативу робочих місць, визначеного згідно з частиною першою цієї статті, зараховується забезпечення роботою осіб з інвалідністю на підприємствах, в організаціях громадських об'єднань осіб з інвалідністю шляхом створення господарських об'єднань підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, та підприємствами, організаціями громадських об'єднань осіб з інвалідністю з метою координації виробничої, наукової та іншої діяльності для вирішення спільних економічних та соціальних завдань.
Згідно частин 12-13 статті 19 Закону № 875-XII Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю щороку до 10 березня в автоматизованому режимі з використанням даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності здійснює визначення підприємств, установ та організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, які не забезпечили виконання у попередньому році нормативу робочих місць, визначеного згідно з частиною першою цієї статті, та надсилає їм розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв'язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за попередній рік, обчислених відповідно до статті 20 цього Закону.
Розрахунок надсилається у формі електронного документа через електронні кабінети підприємств, установ та організацій, фізичних осіб, які використовують найману працю, на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду України у формі та порядку, визначених Фондом соціального захисту осіб з інвалідністю спільно з Пенсійним фондом України.
У той же час, частиною 1 статті 20 Закону № 875-XII визначено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об'єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об'єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.
Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк (ч. 2 ст. 20 Закону № 875-XII).
Сплату адміністративно-господарських санкцій і пені підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, проводять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов'язкових платежів) (ч. 3 ст. 20 Закону № 875-XII).
Згідно частини 4 статті 20 Закону № 875-XII адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.
Відповідно до частин 1-2 статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Згідно пункту 4 частини 3 статті 50 Закону України «Про зайнятість населення» від 05.07.2012 № 5067-VI роботодавці зобов'язані: своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про: попит на робочу силу (вакансії).
Разом з цим, відповідно до частин 9-10 статті 20 Закону № 875-XII спори, що виникають із правовідносин за статтями 19 і 20 цього Закону, вирішуються Фондом соціального захисту осіб з інвалідністю або в судовому порядку.
Суд зазначає, що Відповідачем встановлено факт невиконання ФІЛІЄЮ «ОЛЕКСАНДРІЙСЬКИЙ КІННИЙ ЗАВОД № 174» нормативу робочих місць, чим порушено приписи статей 19, 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні».
Відповідно до частини третьої статті 95 Цивільного кодексу України філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення.
Таким чином, з урахуванням вимог процесуального законодавства відповідачами у справах про стягнення адміністративно-господарських санкцій (у т.ч. у справах про стягнення адміністративно-господарських санкцій з відокремлених структурних підрозділів юридичної особи) можуть виступати виключно юридичні особи, які відкрили свої філії, представництва, інші відокремлені підрозділи без створення юридичної особи.
Філія «ОЛЕКСАНДРІЙСЬКИЙ КІННИЙ ЗАВОД № 174» Державного Підприємства «Конярство України» не має статусу юридичної особи, а є філією Державного Підприємства «Конярство України».
При цьому Філія «ОЛЕКСАНДРІЙСЬКИЙ КІННИЙ ЗАВОД № 174» має: поточні рахунки в банківських установах з правом проведення розрахунків з контрагентами, має круглу печатку зі своїм повним найменуванням українською мовою, штампи, печатки для податкових накладних та фірмовий бланк; власний статистичний код та самостійно здійснює розрахунки та сплачує податки за результатами госпрозрахункової діяльності.
Філія «ОЛЕКСАНДРІЙСЬКИЙ КІННИЙ ЗАВОД № 174» самостійно веде відокремлений бухгалтерський та податковий облік, складає і подає статистичну інформацію та податкову звітність компетентним державним органам.
Враховуючи вищевикладене, на ФІЛІЮ «ОЛЕКСАНДРІЙСЬКИЙ КІННИЙ ЗАВОД № 174» чинним законодавством покладено обов'язок щодо:
самостійного розрахунку кількості робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою статті 19 Закону України «Про основи соціального захисту осіб з інвалідністю» та з урахуванням вимог статті 18 цього Закону, і здійснення працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативу робочих місць (відповідно до статті 19 Закону України «Про основи соціального захисту осіб з інвалідністю»); самостійного розрахунку адміністративно-господарських санкцій та їх сплати в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 Закону України «Про основи соціального захисту осіб з інвалідністю» (відповідно до статті 20 Закону України «Про основи соціального захисту осіб з інвалідністю.
Суд зазначає, що частина 2 статті 1 Закону № 875-XII, у редакції чинній до 01.01.2012 не відносила центральні і місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, підприємства, установи і організації (незалежно від форми власності і господарювання, виду діяльності і галузевої належності), їх філії, відділення, представництва, що ведуть окремий облік результатів фінансової та господарської діяльності, банки та інші фінансові установи, а також представництва іноземних юридичних осіб (у тому числі міжнародних організацій), які використовують працю найманих працівників - громадян України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України до підприємств, установ та організації, у порівнянні із положеннями частини 2 статті 1 Закону № 875-XII, у редакції чинній станом на час виникнення спірних правовідносин.
Зокрема, частину 2 статті 1 Закону було викладено у новій редакції, яка визначає перелік суб'єктів, які в подальшому по тексту Закону будуть скорочуватись під термінами «підприємство, установа, організації.
Суд також враховує, відповідно до статті 15 Європейської соціальної хартії (переглянутої), Страсбург, 3 травня 1996 року (Хартію ратифіковано із заявами Законом № 137-V від 14 вересня 2006 року; European Social Charter) з метою забезпечення особам з інвалідністю, незалежно від їхнього віку та характеру і походження їхньої інвалідності, ефективного здійснення права на самостійність, соціальну інтеграцію та участь у житті суспільства Сторони зобов'язуються, зокрема:
1. вжити необхідних заходів для забезпечення особам з інвалідністю орієнтування, освіти та професійної підготовки, коли це можливо, у межах загальних програм або, коли це видається неможливим, у державних або приватних спеціалізованих закладах;
2. сприяти їхньому доступові до роботи усіма засобами, які можуть заохочувати роботодавців приймати на роботу осіб з інвалідністю і утримувати їх у звичайному виробничому середовищі та пристосовувати умови праці до потреб осіб з інвалідністю, або, коли це видається неможливим у зв'язку з інвалідністю, шляхом облаштування або створення спеціальних робочих місць з урахуванням ступеня інвалідності. У деяких випадках такі заходи можуть вимагати використання спеціалізованих служб працевлаштування та надання допомоги;
3. сприяти їхній всебічній соціальній інтеграції та участі у житті суспільства, зокрема, шляхом вжиття заходів, включаючи технічну допомогу, що спрямовані на усунення перешкод для спілкування і пересування і що надають доступ до транспорту, житла, культурної діяльності і відпочинку.
Щодо розміру адміністративно-господарських санкцій та пені, суд зазначає наступне.
Відповідно до Розрахунку сум АГС середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу за рік встановить 61 особу.
Середньооблікова чисельність штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлено інвалідність 0 осіб.
Враховуючи положення частини 1 статті 19 Закону № 875-XII середньооблікова чисельність працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлено групу інвалідності, що має працювати у відповідача становить 2 особи.
Незайнята кількість робочих місць становить: 2 особи. Відтак, з урахуванням частини 1 статті 20 Закону № 875-XII розмір адміністративно-господарських штрафів, виходячи із середньої річної заробітної плати штатного працівника відповідача становить 188 396,39 грн.
Беручи до уваги викладене, суд вважає наявними правові підстави для стягнення з Державного Підприємства «Конярство України» адміністративно-господарських санкцій в розмірі 188 396,39 грн.
Що ж стосується розрахунку пені, суд враховує таке.
Як вже було вказано вище, частиною 2 статті 20 Закону № 875-XII регламентовано нарахування пені за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій.
Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.
Сплату адміністративно-господарських санкцій і пені підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, проводять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов'язкових платежів).
Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин зі стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.
Згідно розрахунку, наданого позивачем, за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю розмір пені становить - 11 756,16 грн. Розмір пені обраховано, починаючи з 18.04.2023 (наступний день після надіслання Розрахунку сум АГС) по 04.07.2023.
Відповідно до пункту 3.4 наказу Міністерства праці та соціальної політки України від 15.05.2007 №223, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.05.2007 за №552/13819 «Про затвердження Порядку нарахування пені та її сплати» нарахування пені як роботодавцем, так і органом контролю здійснюється з наступного дня граничного строку сплати адміністративно-господарських санкцій по день сплати включно )тобто з 16 квітня наступного за роком, у якому відбулося порушення нормативу).
Зважаючи на відсутність з боку відповідача заперечень розміру обрахованої позивачем пені в окреслений період, тобто з 18.04.2023 по 04.07.2023, суд вирішує спір в цій частині в межах заявлених вимог та приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з Державного Підприємства «Конярство України» пені у розмірі 11 756,16 грн.
Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно частини 1 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до частини 1, 4 статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Згідно із статтею 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
З огляду на вищенаведене, дослідивши і оцінивши усі наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про задоволення адміністративного позову.
Відповідно до частини 2 статті 139 КАС України при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Позивачем не надано суду доказів понесення витрат, пов'язаних із залученням свідків та проведенням експертиз під час розгляду справи.
Керуючись статтями 243-246, 250 КАС України, суд,-
Адміністративний позов - задовольнити.
Стягнути з Державного Підприємства «Конярство України» на користь Кіровоградського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарські санкції у розмірі 188396 (сто вісімдесят вісім тисяч триста дев'яносто шість) грн 39 коп.
Стягнути з Державного Підприємства «Конярство України» на користь Кіровоградського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 11756 (одинадцять тисяч сімсот п'ятдесят шість) грн 16 коп.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Лиска І.Г.