26 серпня 2025 року справа №320/16704/25
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Василенко Г.Ю., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у місті Києві про визнання протиправним та скасування висновку,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Національної поліції у місті Києві, в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати висновок від 30.12.2024 засідання комісії Головного управління Національної поліції у м. Києві з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги про відмову в призначенні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , одноразової грошової допомоги відповідно до Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), інвалідності чи втрати працездатності поліцейського, затвердженого постановою КМУ від 04.06.2024 № 646;
- зобов'язати Головне управління Національної поліції у м. Києві призначити та виплатити одноразову грошову допомогу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв'язку із частковою втратою працездатності на підставі поданої заяви від 10.12.2024 та доданих документів відповідно до Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), інвалідності чи втрати працездатності поліцейського, затвердженого постановою КМУ від 04.06.2024 № 646, згідно частиною першою статті 97 Закону України «Про Національну поліцію», у розмірах встановлених статтею 99 Закону України "Про Національну поліцію".
Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю висновку Головного управління Національної поліції у м. Києві про відмову в призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку із частковою втратою працездатності, що стало підставою для звернення останнього до суду з позовом у цій справі.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Заперечуючи проти заявлених позовних вимог відповідач, у наданому до суду відзиві, стверджує, що позивачу правомірно було відмовлено в призначенні одноразової грошової допомоги внаслідок того, що акти розслідування нещасного випадку за формами Н-5* та Н-1* від 10.03.2016 складені з порушенням вимог Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи МВС, затвердженого наказом МВС України від 27.12.2002 № 1346.
Разом з відзивом на позовну заяву відповідачем подано клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін.
Розглянувши вказане клопотання, суд зазначає таке.
Відповідно до статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного).
Спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.
Виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах:
1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом;
2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності;
4) щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
5) щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років»;
6) щодо оскарження індивідуальних актів Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, рішень Кабінету Міністрів України, визначених частиною першою статті 266-1 цього Кодексу.
Умови, за яких суд має право розглядати справи у загальному або спрощеному позовному провадженні, визначаються цим Кодексом.
Для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо:
1) прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України «Про запобігання корупції» займають відповідальне та особливо відповідальне становище;
2) оскарження бездіяльності суб'єкта владних повноважень або розпорядника інформації щодо розгляду звернення або запиту на інформацію;
3) оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг;
4) припинення за зверненням суб'єкта владних повноважень юридичних осіб чи підприємницької діяльності фізичних осіб - підприємців у випадках, визначених законом, чи відміни державної реєстрації припинення юридичних осіб або підприємницької діяльності фізичних осіб - підприємців;
5) оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо в'їзду (виїзду) на тимчасово окуповану територію;
6) оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
7) стягнення грошових сум, що ґрунтуються на рішеннях суб'єкта владних повноважень, щодо яких завершився встановлений цим Кодексом строк оскарження;
8) типові справи;
9) оскарження нормативно-правових актів, які відтворюють зміст або прийняті на виконання нормативно-правового акта, визнаного судом протиправним і нечинним повністю або в окремій його частині;
10) інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження;
11) перебування іноземців або осіб без громадянства на території України.
Отже, частиною четвертою вищевказаної статті імперативно визначено категорії справ, які підлягають розгляду виключно за правилами загального позовного провадження.
Із положеннями наведеної правової норми процесуального закону перекликаються й приписи частини четвертої статті 257 КАС України, яка відносить справи в аналогічних спорах до переліку справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.
Частина ж друга статті 257 КАС України визначає, що за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Частиною третьою цієї ж статті передбачено, що при вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) значення справи для сторін; 2) обраний позивачем спосіб захисту; 3) категорію та складність справи; 4) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо; 5) кількість сторін та інших учасників справи; 6) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 7) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Предметом позову у даній справі є оскарження висновку засідання комісії Головного управління Національної поліції у м. Києві про відмову в призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги відповідно до Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), інвалідності чи втрати працездатності поліцейського, затвердженого постановою КМУ від 04.06.2024 № 646.
Оскільки дана справа не віднесена до імперативно визначеного переліку справ, які підлягають розгляду виключно за правилами загального позовного провадження, процесуальні перешкоди для розгляду цієї справи за правилами спрощеного позовного провадження відсутні
Також суд зазначає, що оцінити значення справи для сторін і значний суспільний інтерес має суд в рамках конкретних правовідносин, з яких виник спір. Це означає, що вказані підстави (для розгляду справи з викликом сторін) повинні мати своєрідне конкретизоване пояснення у вимірі певної справи; посилання на ці підстави безвідносно до конкретних фактичних підстав не достатньо для того, щоб вимагати розгляду справи за правилами загального позовного провадження.
При цьому суд зауважує, що лише посилання на наявність у учасника процесу бажання щодо здійснення розгляду справи у судовому засіданні не є достатньою підставою для задоволення відповідного клопотання, оскільки характер спірних правовідносин та предмет доказування не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, як і не вимагають обов'язкового розгляду справи саме за правилами загального позовного провадження чи спрощеного позовного провадження з викликом сторін лише з урахуванням викладеного волевиявлення учасника процесу про це. У протилежному випадку суди б мусили розглядати в обов'язковому порядку у судових засіданнях за правилами загального позовного провадження чи спрощеного позовного провадження з викликом сторін усі справи, в яких учасником процесу повідомлено про особливу важливість для нього такої справи, що зводило б нанівець власну оцінку судом обставин справи через призму необхідності чи доцільності проведення судового засідання, та нівелювало б практичну ефективність інституту спрощеного провадження в принципі. В умовах надмірного навантаження судів справами такий алгоритм дій явно б не сприяв процесуальній економії. Обставини даної справи, на переконання суду, не потребують для встановлення об'єктивної істини ані обов'язкового проведення судового засідання, ані здійснення трансформації форми адміністративного судочинства зі спрощеного у загальне позовне провадження чи у спрощеному позовному провадженні з викликом сторін, оскільки повний та всебічний розгляд справи є загальною процесуальною вимогою для кожного судового провадження, незалежно від його форми або того, проводиться судове засідання у справі чи ні. Крім того, суд зауважує, що розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання не позбавляє учасника процесу можливості надати будь-які докази чи письмові документи чи надати пояснення, виклавши їх у письмовій формі.
Також суд зазначає, що практика Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 8 грудня 1983 року у справі «Ахеп v. Germany», заява №8273/78, рішення від 25.04.2002 року , заява №64336/01). Так, y випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Заявник (не в одній із зазначених справ) не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.
При цьому, положення Кодексу адміністративного судочинства України гарантують права учасників справи безпосередньо знайомитись з матеріалами справи, зокрема і з аргументами іншої сторони та інших учасників та реагувати на ці аргументи відповідно до процесуального законодавства.
З урахуванням викладеного, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання відповідача.
У відповіді на відзив позивач зазначив, що категорично не погоджується із висновками, наведеними у відзиві на позовну заяву та просить суд позов задовольнити.
Відповідачем подано до суду заперечення на відповідь на відзив.
Позивачем подано до суду пояснення на заперечення на відповідь на відзив.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 у період з 30.07.1994 по 06.11.2015 проходив службу в органах внутрішніх справ України, з 07.11.2015 по 23.12.2024 - Національної поліції України.
З акту форми Н-5* від 10.03.2016 розслідування нещасного випадку, що стався 05.01.2008 приблизно о 00 год. 30 хв., вбачається, що нещасний випадок, який трапився з позивачем 05.01.2008 в темний час доби на площадці розміром 30 х 100 метрів біля клубу "Париж" у м. Красний Луч Луганської області, стався в період проходження служби при виконанні ОСОБА_1 службових обов'язків.
Відповідно до акта №4/16 форми Н-1* від 10.03.2016, нещасний випадок, що трапився з позивачем 05.01.2008 приблизно о 00 год. 30 хв. на площадці розміром 30 х 100 метрів біля клубу "Париж" у м. Красний Луч Луганської області стався в період проходження служби при виконанні службових обов'язків.
Згідно зі свідоцтвом про хворобу №3901/зв від 07.11.2024 медичної (військово-лікарської) комісії Державної установи "Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по місту Києву та Київській області" захворювання ОСОБА_1 , ТАК, пов'язані з проходженням служби в поліції; травма ОСОБА_1 , ТАК, пов'язана із виконанням службових обов'язків.
Відповідно до довідки МСЕК від 04.12.2024 серії 12ААА №071559 ступінь втрати професійної працездатності ОСОБА_1 становить 25%. Травма, ТАК, пов'язана із виконанням службових обов'язків.
10.12.2024 у зв'язку з встановлення 25% ступені втрати професійної працездатності, позивач звернувся до Головного управління Національної поліції у м. Києві із заявою (рапортом) про призначення і виплату одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності та надав підтверджуючі документи.
Наказом Головного управління Національної поліції у м. Києві від 23.12.2024 №2339 о/с позивач звільнений зі служби в поліції за п. 2 (через хворобу) ч. 1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію".
30.12.2024 відповідачем прийнято висновок, яким відмовлено позивачу у призначенні одноразової грошової допомоги у зв'язку з тим, що акти розслідування нещасного випадку за формами Н-5* та Н-1* складені з порушеннями вимог Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи МВС, затвердженого наказом МВС України від 27.12.2002 № 1346.
Не погоджуючись із таким рішенням, позивач звернувся до суду з позовом у цій справі, з приводу чого суд зазначає таке.
Частиною другою статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 № 580-VIII (далі - Закон № 580-VIII, застосовується у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Питання призначення та виплати одноразова грошова допомога в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського врегульовано статтею 97 Закону № 580-VIII, відповідно до пункту 4 частини першої якого одноразова грошова допомога в разі загибелі (смерті), визначення втрати працездатності поліцейського (далі - одноразова грошова допомога) є соціальною виплатою, гарантованою допомогою з боку держави, яка призначається і виплачується особам, які за цим Законом мають право на її отримання, у разі визначення поліцейському інвалідності внаслідок захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва), пов'язаних з проходженням ним служби в органах внутрішніх справ або поліції, протягом шести місяців після звільнення його з поліції внаслідок причин, зазначених у цьому пункті.
Згідно з частиною третьою статті 97 Закону № 580-VIII Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.
За положеннями частини п'ятої статті 97 Закону № 580-VIII у випадках, передбачених пунктами 3-6 частини першої статті 97 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають відповідні поліцейські.
Підстави, за яких призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, визначені статтею 101 Закону № 580-VIII, відповідно до частини першої якої призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), інвалідність, часткова втрата працездатності без визначення інвалідності поліцейського є наслідком:
а) учинення ним діяння, яке є кримінальним або адміністративним правопорушенням;
б) учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння;
в) навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, іншої шкоди своєму здоров'ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, який доведений судом);
г) подання особою свідомо неправдивої інформації про призначення і виплату одноразової грошової допомоги.
За приписами частини другої статті 101 Закону № 580-VIIІ одноразова грошова допомога не призначається особі, яка умисно позбавила життя чи вчинила замах на особу (осіб), яка (які) має (мають) відповідно до цього Закону право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, або притягалася до адміністративної чи кримінальної відповідальності за вчинення правопорушення стосовно загиблої (померлої) особи, за рішенням суду, яке набрало законної сили (частина друга.
У призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги може бути відмовлено або її виплата припинена чи призупинена особі, щодо якої рішенням суду, яке набрало законної сили, встановлено факт ухиляння від виконання обов'язку щодо утримання загиблої (померлої) особи за її життя.
За наявності спору між особами, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, або між особами і органами, уповноваженими призначати та здійснювати виплату одноразової грошової допомоги, щодо права на її призначення та отримання та/або її розміру орган, уповноважений здійснювати виплату одноразової грошової допомоги, призупиняє її виплату до вирішення спору в судовому порядку та набрання судовим рішенням законної сили.
Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 04.06.2024 №646, який набрав чинності з 11.06.2024 (далі - Порядок № 646).
Згідно з абзацом 3 пункту 5 Порядку № 646 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є у разі встановлення поліцейському ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності - дата видачі довідки про результати визначення в застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках.
Для призначення і виплати одноразової грошової допомоги заява (рапорт) за формою згідно з додатком подається керівникові органу поліції, закладів освіти за останнім місцем проходження служби (пункт 10 Порядку № 646).
Пунктом 12 Порядку № 646 визначено, що для призначення і виплати одноразової грошової допомоги в разі визначення інвалідності чи часткової втрати працездатності поліцейського без визначення інвалідності поліцейський подає в паперовій або електронній формі на адресу електронної пошти з дотриманням вимог законодавства у сферах електронної ідентифікації та електронних довірчих послуг такі документи:
1) заяву (рапорт) про призначення і виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням втрати працездатності чи інвалідності, до якої додаються:
копія документа, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України, передбаченого частиною першою статті 13 Закону України Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус;
копія документа, що засвідчує реєстрацію в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідному контролюючому органу і мають відмітку в паспорті);
2) довідку до акта огляду медико-соціальною експертною комісією;
3) довідку медико-соціальної експертної комісії про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках);
4) постанову відповідної медичної (військово-лікарської) комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання;
5) акт (акти) розслідування нещасного випадку, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва) поліцейського, за формою, визначеною МВС, зокрема про те, що цей випадок не пов'язаний з учиненням поліцейським кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження;
6) довідку органу, установи, організації, підрозділу, якими попередньо було здійснено виплату одноразової грошової допомоги, із зазначенням підстави та дати її призначення, розміру виплати (у разі отримання такої виплати).
Достовірність зазначеної інформації в заяві (рапорті) про призначення і виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням втрати працездатності чи інвалідності або копій документів, зазначених в абзацах третьому і четвертому цього пункту, засвідчує своїм підписом особа, яка подає документи, та перевіряє особа, яка їх приймає. Засвідчення копій документів, зазначених у підпунктах 2-5 цього пункту, здійснює керівник установи, організації, підрозділу, що видав документ.
Відповідно до пункту 15 Порядку № 646 у місячний строк з дня реєстрації заяви та визначення повного кола осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги (зокрема з урахуванням особистого розпорядження), бухгалтерська служба готує висновок про призначення одноразової грошової допомоги.
У разі відсутності підстав для призначення виплати одноразової грошової допомоги або у разі, коли документи (їх копії) подано не в повному обсязі чи не за належністю, керівник бухгалтерської служби органу поліції або особа, на яку покладено виконання таких функцій, письмово інформує заявника про прийняте рішення з обґрунтуванням підстав чи повернення документів.
Оскарження відсутності підстав для призначення одноразової грошової допомоги здійснюється в установленому законодавством порядку.
Особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення в них такого права (пункт 27 Порядку № 646).
Як встановлено судом та не заперечується відповідачем, позивачу було встановлено 25 % ступінь втрати професійної працездатності у відсотках внаслідок травми, так, пов'язаної з виконанням службових обов'язків та саме через хворобу звільнено зі служби в поліції, захворювання, так, було пов'язано з виконанням позивачем службових обов'язків.
Останнім місцем служби позивача як поліцейського є Головне управління Національної поліції у м. Києві.
Наведене свідчить про наявність у позивача права на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням йому часткової втрати працездатності поліцейського без визначення інвалідності внаслідок травми, так, пов'язаної з виконанням службових обов'язків.
Таке право позивача було порушено відмовою відповідача у призначенні одноразової грошової допомоги.
Щодо доводів відповідача, зазначених у поданому до суду клопотанні, через систему «Електронний суд» 08.07.2025, про скасування акта форми Н-5* від 10.03.2016 з розслідування нещасного випадку, що стався 05.01.2008 приблизно о 00 год. 30 хв. та акта №4/16 форми Н-1* від 10.03.2016, суд вважає їх такими, що не заслуговують на увагу, оскільки відповідно довідки до акта МСЕК позивачу встановлено 25% втрати професійної працездатності у відсотках саме через травму, пов'язану із виконанням службових обов'язків, що й спричинило подальше звільнення позивача за п.2 (через хворобу) ч.1.ст.77 Закону України «Про Національну поліцію».
Вищевказане відповідачем не спростовано, наказ про звільнення є чинним.
Крім того, керівник Національної поліції, який безпосередньо затверджує висновок про призначення одноразової грошової допомоги та приймає рішення про її виплату і відповідає за правильність призначення сум одноразової грошової допомоги, згідно з чинним законодавством, зобов'язаний прийняти рішення у відповідності із вимогами закону і має право відмовити у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги виключно з підстав, передбачених статтею 101 Закону України "Про Національну поліцію".
Жоден із передбачених у статті 101 Закону України "Про Національну поліцію" випадків не стосується позивача.
Ураховуючи наведені правові положення та вищезазначені обставини справи суд дійшов висновку, що відповідач мав прийняти відповідне рішення, яким призначити одноразову грошову допомогу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв'язку із частковою втратою працездатності на підставі поданої заяви від 10.12.2024 та доданих документів, внаслідок чого прийнятий висновок від 30.12.2024 є протиправним та таким що підлягає скасуванню.
Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .
Згідно з п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.
Частиною першою статті 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Під час звернення до суду позивачем був сплачений судовий збір у розмірі 2450,00 грн., що підтверджується наявним у справі платіжним документом.
Враховуючи задоволення позову, вказана сума судового збору підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати висновок від 30.12.2024 засідання комісії Головного управління Національної поліції у м. Києві з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги про відмову в призначенні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , одноразової грошової допомоги відповідно до Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), інвалідності чи втрати працездатності поліцейського, затвердженого постановою КМУ від 04.06.2024 № 646.
Зобов'язати Головне управління Національної поліції у м. Києві призначити та виплатити одноразову грошову допомогу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв'язку із частковою втратою працездатності на підставі поданої заяви від 10.12.2024 та доданих документів відповідно до Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), інвалідності чи втрати працездатності поліцейського, затвердженого постановою КМУ від 04.06.2024 № 646, згідно з частиною першою статті 97 Закону України «Про Національну поліцію», у розмірах встановлених статтею 99 Закону України "Про Національну поліцію".
Стягнути на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 2450,00 грн. (дві тисячі чотириста п'ятдесят грн. 00 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного управління Національної поліції у м. Києві (ідентифікаційний код 40108583).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Василенко Г.Ю.