27 серпня 2025 року справа № 320/43503/24
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,
Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, в якому позивач просить суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії за віком із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, а саме за 2021, 2022 та 2023 роки, починаючи з моменту звернення, а саме з 12.06.2024;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії за віком із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, а саме за 2021, 2022 та 2023 роки, починаючи з моменту звернення, а саме з 12.06.2024.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивачка зазначила, що вона отримувала пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення", однак після її звернення до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві для призначення пенсії за віком відповідачем при розрахунку пенсії не було застосовано показник середньої заробітної плати в Україні за 2021-2023 роки, а було здійснено переведення на інший вид пенсії, а не призначення нової пенсії.
Позивачка наголосила на тому, що нормами чинного законодавства не передбачено переведення з пенсії за вислугою років за Законом України "Про пенсійне забезпечення" на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", оскільки у даному випадку має призначатися нова пенсія та застосовуватися показник для призначення пенсії вперше.
У зв'язку з цим, позивачка вважає, що під час розрахунку її пенсії за віком мав бути застосований показник середньої заробітної плати в Україні за 2021-2023 роки.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 09.10.2024 відкрито провадження у даній справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, зазначив, що на час звернення за призначенням пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» позивачка отримувала пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», а тому відсутні підстави для застосування показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2021, 2022 та 2023 роки.
Відповідач зауважив, що застосування означеного показника враховується лише при первинному призначенні пенсії, а не при переведенні на інший вид пенсії.
Відповідно до частини п'ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.
З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
ОСОБА_1 є пенсіонером, перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві як отримувач пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення».
12.06.2024 позивачкою після досягнення пенсійного віку була подана до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві заява про призначення пенсії за віком.
За результатом розгляду вказаної заяви позивачці було призначено пенсію за віком з 12.06.2024.
У відповідь на звернення позивачки та її представника ГУ ПФУ в м. Києві листом від 06.08.2024 повідомило, що позивачку було переведено з одного виду пенсії (за вислугу років) на інший (за віком) та при переведенні було застосовано показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, яка враховувалася для обчислення пенсії в розмірі 3764,40 грн, осучаснений відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 №168, внаслідок чого показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, яка враховувалася для обчислення пенсії стала 7405,03 грн, та з 01.03.2024 - 7994,47 грн.
Звертаючись до суду з позовом у цій справі, позивачка стверджує, що відповідачем при обчисленні пенсії не був застосований показник середньої заробітної плати в Україні за 2021-2023 роки при призначенні їй пенсії за віком, з приводу чого суд зазначає таке.
Частиною першою статті 9 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058) визначено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Відповідно до частини першої статті 10 Закону №1058 особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
Частиною першою статті 40 Закону №1058 передбачено, що для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.
Згідно з частиною другою статті 40 Закону №1058 заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.
Згідно з частиною третьою статті 45 Закону №1058 переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Якщо особа після призначення пенсії по інвалідності продовжувала працювати та набула не менш як 24 місяці страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі, при переведенні вперше з пенсії по інвалідності на пенсію за віком застосовується середня заробітна плата (дохід), визначена частиною другою статті 40 цього Закону для призначення пенсії.
Згідно з пунктом 16 розділу ХV "Прикінцеві положення" Закону №1058 (в редакції, яка була чинна на момент призначення позивачу пенсії за вислугу років) до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Положення Закону України "Про пенсійне забезпечення" застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років.
З аналізу зазначених вище норм законодавства вбачається, що частиною третьою статті 45 Закону №1058 установлюється порядок переведення з одного виду пенсії, призначеної саме за цим Законом, на інший, у зв'язку з чим показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом №1058.
Однак у випадку із заявою позивачки мало місце призначення іншої пенсії за іншим законом, а тому має враховуватись показник середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року призначення нового виду пенсії (пенсії за віком).
Так, з матеріалів справи вбачається, що до моменту призначення пенсії за віком позивачка отримувала пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Відповідно до статей 51-52 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (в редакції станом на момент призначення пенсії позивачці) пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.
Право на пенсію за вислугу років мають:
- окремі категорії працівників авіації та льотно-випробного складу;
- робітники локомотивних бригад і окремі категорії працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та метрополітені;
- водії вантажних автомобілів, безпосередньо зайнятих в технологічному процесі на шахтах, у рудниках, розрізах і рудних кар'єрах на вивезенні вугілля, сланцю, руди, породи;
- механізатори (докери-механізатори) комплексних бригад на вантажно-розвантажувальних роботах у портах, а також плавсклад морського, річкового флоту і флоту рибної промисловості (крім суден портових, що постійно працюють на акваторії порту, службово-допоміжних, роз'їзних, приміського і внутріміського сполучення);
- працівники експедицій, партій, загонів, дільниць і бригад, безпосередньо зайняті на польових геологорозвідувальних, пошукових, топографо-геодезичних, геофізичних, гідрографічних, гідрологічних, лісовпорядних і розвідувальних роботах;
- робітники і майстри (у тому числі старші майстри), безпосередньо зайняті на лісозаготівлях і лісосплаві, включаючи зайнятих на обслуговуванні механізмів і обладнання;
- деякі категорії артистів театрів та інших театрально-видовищних підприємств і колективів відповідно до пункту "ж" статті 55;
- працівники освіти, охорони здоров'я, а також соціального забезпечення, які в будинках-інтернатах для престарілих та інвалідів і спеціальних службах безпосередньо зайняті обслуговуванням пенсіонерів та інвалідів, відповідно до пункту "е" статті 55;
- спортсмени відповідно до пункту "є" статті 55.
З матеріалів справи вбачається, що 12.06.2024 позивачці було призначено пенсію за віком вперше, однак під час розрахунку пенсії було застосовано показник середньої заробітної плати в Україні за 2014-2016 роки (3764,40 грн), та проіндексований, що в цілому становить 7994,47 грн.
Однак, суд звертає увагу на те, що позивачці було призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення", який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії.
Суд наголошує на тому, що у випадку призначення особі пенсії за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення", а в подальшому при виявлені бажання отримувати пенсію за віком відповідно до Закону №1058, має місце саме призначення пенсії за віком, а не переведення з одного виду пенсії на інший відповідно до частини третьої статті 43 Закону №1058.
Оскільки пенсія за вислугу років і пенсія за віком передбачені різними законами і за своєю природою є різними пенсіями, призначення пенсії за віком особі, яка до того отримувала пенсію за вислугу років, не відповідає передбаченому частиною третьою статті 45 Закону №1058 поняттю переведення на інший вид пенсії.
Отже, за призначенням пенсії за віком відповідно до Закону №1058 позивачка звернулася вперше.
Таким чином, позивачка має право на призначення пенсії за віком відповідно до Закону №1058 із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні за три календарні роки, що передують року звернення, тобто за 2021-2023 роки.
Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом України у постанові від 29.11.2016 у справі №133/476/15-а (№21-6331а15) (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 63704016), Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 31.10.2018 у справі №876/5312/17 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 77654163), Верховним Судом у постанові від 31.05.2019 у справі №359/4709/17 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 82169343), від 21.02.2019 у справі №211/2459/17 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 80035629), від 28.11.2019 у справі №647/1699/16-а (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 85964613), від 31.07.2019 у справі №720/208/17 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 83379281).
Відповідно до частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Частиною шостою статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 №1402-VIII передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Отже, враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що оскільки позивачці 12.06.2024 було призначено пенсію за віком вперше, під час визначення її розміру мав бути врахований показник середньої заробітної плати в Україні за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, тобто за 2021-2023 роки, саме у розмірі 13559,41 грн.
Всупереч вимогам статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України відповідачем під час розгляду справи не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження правомірності здійснення розрахунку пенсії позивачки без застосування показника середньої заробітної плати в Україні за 2021-2023 роки, у той час як матеріали справи свідчать про необхідність застосування цього показника у розмірі 13559,41 грн.
За таких обставин суд вважає за необхідне визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо обчислення ОСОБА_1 розміру пенсії за віком без застосування показника середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року призначення пенсії, а саме: за 2021-2023 роки.
Крім того, захист порушених прав позивачки також потребує зобов'язання органу Пенсійного фонду України здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні за 2021-2023 роки, що не є втручанням у дискрецію суб'єкта владних повноважень через відсутність у відповідача права адміністративного розсуду.
Так, відповідно до Рекомендації № R (80) 2 комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятою Комітетом Міністрів Ради Європи 11 травня 1980 року на 316-й нараді заступників міністрів, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Згідно з пунктом 1.6 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 24.04.2017 № 1395/5, дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.
Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов'язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб'єкта. Він не може ухилятися від реалізації своєї компетенції, але і не має права виходити за її межі.
Тобто дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб'єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають в застосуванні суб'єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень.
Отже, у разі відсутності у суб'єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов'язання судом суб'єкта владних повноважень прийняти рішення конкретного змісту не можна вважати втручанням у дискреційні повноваження, адже саме такий спосіб захисту порушеного права є найбільш ефективним та направлений на недопущення свавілля в органах влади.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Частиною четвертою статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Відповідно до частини першої статті 45 Закону №1058 пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку, зокрема, пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Отже, суд вважає за необхідне зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні за 2021-2023 роки, починаючи з 12.06.2024.
Інших доводів, що можуть вплинути на правильність вирішення судом спору, що розглядається, матеріали справи не містять.
Таким чином, позов підлягає задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір у розмірі 1211,20 грн., що підтверджується квитанцією від 04.09.2024.
Враховуючи задоволення позовних вимог, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 1211,20 грн, підлягають стягненню на її користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві.
На підставі викладеного, керуючись статтями 243-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Адміністративний позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо обчислення ОСОБА_1 розміру пенсії за віком без застосування показника середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року призначення пенсії, а саме: за 2021-2023 роки.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні за 2021-2023 роки у розмірі 13559,41 грн., починаючи з 12.06.2024, з урахуванням раніше виплачених сум.
4. Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (ідентифікаційний код 42098368, місцезнаходження: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 16).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Кушнова А.О.