25 серпня 2025 року справа №320/62495/24
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Василенко Г.Ю., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій,
До Київського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві, в якому просить суд з урахуванням уточненої позовної заяви:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 24 серпня за 2023 рік у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) недоплачену грошову допомогу до 24 серпня за 2023 рік у розмірі 9 465,00 грн. (дев'ять тисяч чотириста шістдесят п'ять грн.), з урахуванням попередньо виплаченої суми допомоги.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що є учасником бойових дій та відповідно до статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» має право на разову грошову виплату до Дня Незалежності України за 2023 рік у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, проте відповідачем безпідставно обмежено в реалізації вказаного права та виплачено спірну виплату у меншому розмірі.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі; вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Позивач є учасником бойових дій, що підтверджується відповідним посвідченням та надає йому право на отримання щорічної разової грошової допомоги до 5 травня відповідно до статті 12 Закону №3551.
Зі змісту позовної заяви встановлено, що у 2023 році позивачеві було нараховано та виплачено разову грошову виплату до Дня Незалежності України за 2023 рік, як учаснику бойових дій у розмірі 1000, 00 грн., що не заперечується учасниками справи.
Зі змісту позовної заяви встановлено, що у 2023 році позивачеві було нараховано та виплачено разову грошову виплату до Дня Незалежності України за 2023 рік, як учаснику бойових дій у розмірі 1000, 00 грн., що не заперечується учасниками справи.
Позивач звернулася до відповідача із заявою стосовно виплати недоплаченої разової грошової виплати за 2023 рік, як учаснику бойових дій у відповідності до вимог частини п'ятої статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», проте отримав відмову, яка мотивована тим, що у 2023 році учасникам бойових дій було виплачено спірну грошову виплату у розмірі 1000, 00 грн. у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 21.07.2023 № 749 «Деякі питання соціального захисту ветеранів війни та жертв нацистських переслідувань». Зазначено, що отримувачам грошової допомоги, зокрема, із числа військовослужбовців (крім пенсіонерів), Пенсійний фонд України перераховує кошти для виплати допомоги на не бюджетні рахунки військових частин, установ, організацій за місцем їх служби.
Не погоджуючись із бездіяльність відповідача щодо невиплати разової грошової виплати до Дня Незалежності України за 2023 рік, як учаснику бойових дій у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, позивач звернулася з позовом до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, виходячи з положень норм законодавства, які діяли на момент їх виникнення, суд виходив із такого.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За змістом статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Правовий статус ветеранів війни, створення належних умов для їх життєзабезпечення визначає Закон України від 22.10.1993 № 3551-ХІІ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі - Закон № 3551-ХІІ).
За нормами статті 1 Закону № 3551-XII цей Закон спрямований на захист ветеранів війни шляхом: створення належних умов для підтримання здоров'я та активного довголіття; організації соціального та інших видів обслуговування, зміцнення матеріально-технічної бази створених для цієї мети закладів і служб та підготовки відповідних спеціалістів; виконання цільових програм соціального і правового захисту ветеранів війни; надання пільг, переваг та соціальних гарантій у процесі трудової діяльності відповідно до професійної підготовки і з урахуванням стану здоров'я.
Згідно зі статтею 2 Закону № 3551-XII законодавство України про статус ветеранів війни та їх соціальні гарантії складається із цього Закону та інших актів законодавства України.
Права та пільги для ветеранів війни і членів їх сімей, встановлені раніше законодавством України і законодавством колишнього Союзу РСР, не можуть бути скасовані без їх рівноцінної заміни.
Нормативні акти органів державної влади та органів місцевого самоврядування, які обмежують права і пільги ветеранів війни, передбачені цим Законом, є недійсними.
Статтею 4 Закону № 3551-XII передбачено, що ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав.
До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни, учасники війни.
Частиною п'ятою Закону № 3551-XII закріплено, що учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з'єднань, об'єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час.
Пільги учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них, передбачені статтею 12 Закону № 3551-XII.
Статтею 12 Закону № 3551-XII передбачено виплату учасникам бойових дій щорічної разової грошової допомоги (виплати).
Така грошова допомога була запроваджена ще з 01.01.1999 шляхом внесення змін до Закону № 3551-ХІІ Законом від 25.12.1998 № 367-XIV та доповненням статті 13 частиною четвертою наступного змісту: «Щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком».
У подальшому ця норма зазнавала неодноразових змін та була предметом судових розглядів, як у судах загальної юрисдикції, так і Конституційному Суді України.
Зокрема, Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо разової грошової виплати ветеранам війни та жертвам нацистських переслідувань» від 20.03.2023 внесено зміни до частини п'ятої статті 12 Закону № 3551-XII, виклавши норму в наступній редакції «Щороку до Дня Незалежності України учасникам бойових дій виплачується разова грошова виплата у порядку та розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України в межах відповідних бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України».
На виконання наведених норм, Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову від 21.07.2023 № 754 (далі - Постанова № 754).
Постановою № 754 відповідно до частини сьомої статті 20 Бюджетного кодексу України, частини п'ятої статей 12-15, частини першої статті 16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», частини третьої статей 6-1 - 6-4 Закону України «Про жертви нацистських переслідувань, затверджено Порядок здійснення у 2023 році разової грошової виплати до Дня Незалежності України, передбаченої Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань».
За приписами пункту 3 Порядку здійснення у 2023 році разової грошової виплати до Дня Незалежності України, передбаченої Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань», затвердженого Постановою № 754, грошова допомога виплачується до 24.08.2023 у такому розмірі: 2) учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності та колишнім неповнолітнім (яким на момент ув'язнення не виповнилося 18 років) в'язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, а також дітям, які народилися в зазначених місцях примусового тримання їх батьків, - 1 000 грн.
Під час розгляду справи № 440/14216/23 у подібних правовідносинах Верховний Суд виснував, що є істотним для вирішення спору у цій справі:
1) порівняння редакцій частини п'ятої статті 13 Закону № 3551-XII та Порядку № 754 демонструє очевидну різницю в розмірах щорічної разової грошової допомоги, при цьому не на користь допомоги, запровадженої Законом № 2983-IX та Порядком № 754, яка за розміром значно менша тієї допомоги, яку отримували особи з інвалідністю внаслідок війни до внесення змін до Закону;
2) запроваджену Законом № 2983-ІХ разову грошову виплату до Дня Незалежності України за її правовою природою не слід уважати новим видом соціального забезпечення для осіб з інвалідністю внаслідок війни;
3) зміна розміру допомоги у зазначений спосіб звужує досягнутий високий рівень соціального захисту осіб з інвалідністю внаслідок війни, відтак не може вважатись рівноцінною, як це передбачає стаття 2 Закону № 3551-XII, що, своєю чергою, суперечить також статтям 17, 22 Конституції України.
Отже, у контексті викладених висновків Верховним Судом у справі № 440/14216/23, суд доходить висновку, що своєю природою передбачена частиною п'ятою статті 12 Закону № 3551-XII виплата є щорічною разовою грошовою допомогою (виплатою) і приурочення її виплати до різних дат, зміна порядку її виплати, не змінює її природи саме як грошової допомоги учасникам бойових дій.
Таким чином, позивач, як учасник бойових дій, має право на виплату разової грошової виплати до Дня Незалежності за 2023 рік у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.
Із урахуванням викладеного, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення позову.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, питання про розподіл судових витрат не вирішується.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 159, 162, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо невиплати ОСОБА_1 разової грошової виплати до Дня Незалежності України за 2023 рік, як учаснику бойових дій, у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві нарахувати та виплатити ОСОБА_1 разову грошову виплату до Дня Незалежності України за 2023 рік у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, як учаснику бойових дій, відповідно до статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», з урахуванням раніше виплачених сум.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Василенко Г.Ю.