27 серпня 2025 року Справа № 280/5773/25 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Батрак І.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області
про визнання рішення протиправним, його скасування та зобов'язання вчинити певні дії
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернулась до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - ГУ ПФУ в Запорізькій області, відповідач), в якому просить:
визнати протиправним рішення відповідача №227/03-16 №951210133788 від 18.03.2025 про відмову у переведенні з пенсії по інвалідності згідно Закону на пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу»;
зобов'язати відповідача переглянути та задовольнити заяву позивача щодо переводу з пенсії по інвалідності, призначеної за Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», на пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу».
На обґрунтування позовних вимог у позовній заяві зазначає, що обов'язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України №3723-XII після 01.05.2016 «Про державну службу» є дотримання сукупності вимог, визначених частиною 1 статті 37 вказаного Закону України та Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 889-VIII, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби. Пояснює, що позивачці на день звернення до відповідача виповнилося 63 роки, набуто трудового стажу державної служби 10 років (з 14.12.1995 по 15.05.2006) та страховий стаж на дату звернення складає 27 років 4 місяці 29 днів (копія трудової книжки) та згідно зі ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» є достатнім страховий стаж від 21 до 31 років при досягненні 63 років для призначення пенсії.
Ухвалою судді від 09.07.2025 відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами в порядку, визначеному статтею 262 КАС України. Відповідачу запропоновано у 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву.
Відповідач позов не визнав, 21.07.2025 до матеріалів справи через систему «Електронний суд» долучив відзив на позовну заяву (вх. №36369), у якому звертає увагу, що відповідно до записів трудової книжки серії НОМЕР_1 , дата заповнення 05.02.1983, ОСОБА_1 працювала з 14.12.1995 по 15.05.2006 в Фурманській сільській раді на посаді секретаря сільської ради, з 23.07.2001 позивачці присвоєно 11 ранг посадової особи місцевого самоврядування та прийнята присяга службовця органу місцевого самоврядування. Зарахувати період роботи з 04.07.2001 по 15.05.2006 до стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» № 3723 від 16.12.1993 та актами КМУ відсутні законні підстави. Оскільки позивачка не набула необхідного страхового стажу 30 років, не обіймала посаду державного службовця та не має необхідного стажу 10 років станом на 01.05.2016 прийнято рішення про відмову в перерахунку. Таким чином, вказує, що оскільки у позивачки на час звернення до відповідача із заявою про переведення на пенсію за віком у відповідності до Закону України «Про державну службу» необхідний стаж державної служби відсутній право на пенсію відповідності до норм Закону України «Про державну службу» № 899 у позивача відсутнє. Просить відмовити у задоволенні позову.
Ухвалою суду від 21.07.2025 у задоволенні клопотання представника відповідача про залучення до участі в справі в якості другого відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області відмовлено.
Враховуючи приписи частини 5 статті 262 КАС України справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).
Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (частина 5 статті 250 КАС України).
Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області та отримує пенсію по інвалідності, призначену відповідно норм Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
12.03.2025 позивач звернулась до органів Пенсійного фонду із заявою про переведення її з пенсії по інвалідності, призначену відповідно до норм Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію по інвалідності у відповідності до норм Закону України «Про державну службу» від 10.12.2005 №889.
Рішенням ГУ ПФУ в Запорізькій області №227/03-16 №951210133788 від 18.03.2025 було відмовлено у переведенні її з пенсії по інвалідності на пенсію по інвалідності у відповідності до норм Закону України «Про державну службу», оскільки ОСОБА_1 не набула необхідного страхового стажу 30 років, не обіймала посаду державного службовця та не має необхідного страхового стажу 10 років станом на 01.058.2016. Відповідно до записів трудової книжки серії НОМЕР_1 , дата заповнення 05.02.1983, ОСОБА_1 працювала з 14.12.1995 по 15.05.2006 в Фурманській сільській раді на посаді секретаря сільської ради, з 23.07.2001 позивачці присвоєно 11 ранг посадової особи місцевого самоврядування та прийнята присяга службовця органу місцевого самоврядування. Зарахувати період роботи з 04.07.2001 по 15.05.2006 до стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» № 3723 від 16.12.1993 та актами КМУ відсутні законні підстави.
Не погоджуючись з рішенням відповідача №227/03-16 №951210133788 від 18.03.2025 про відмову у переведенні з пенсії по інвалідності згідно Закону на пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу», позивач звернувся із даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» від 07.06.2001 № 2493-III (далі - Закон №2493-III) служба в органах місцевого самоврядування - це професійна, на постійній основі діяльність громадян України, які займають посади в органах місцевого самоврядування, що спрямована на реалізацію територіальною громадою свого права на місцеве самоврядування та окремих повноважень органів виконавчої влади, наданих законом.
У статті 2 Закону №2493-III визначено поняття посадової особи місцевого самоврядування. Так, посадовою особою місцевого самоврядування є особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження щодо здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету.
Згідно зі статтею 3 Закону №2493-III посадами в органах місцевого самоврядування є: виборні посади, на які особи обираються на місцевих виборах; виборні посади, на які особи обираються або затверджуються відповідною радою; посади, на які особи призначаються сільським, селищним, міським головою, головою районної, районної у місті, обласної ради на конкурсній основі чи за іншою процедурою, передбаченою законодавством України.
За змістом частини 7 статті 21 Закону №2493-III (в редакції станом на 01.05.2016) пенсійне забезпечення посадових осіб місцевого самоврядування, які мають стаж служби в органах місцевого самоврядування та/або державної служби не менше 10 років, здійснюється у порядку, визначеному законодавством України про державну службу.
В свою чергу, пенсійне забезпечення державних службовців до 01.05.2016 було врегульованим Законом України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-XII (далі - Закон №3723-ХІІ).
Натомість з 01.05.2016 набрав чинності Закон України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII (далі - Закон № 889-VIII). Пенсійне забезпечення державних службовців регулюється статтею 90 та пунктами 10-12 Прикінцевих положень Закону №889-VIII.
Згідно з частиною 1 статті 90 Закону №889-VIII пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
За приписами пунктів 10 - 12 розділу ХІ Закону № 889-VIII державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Перелік посад державної служби, які займали особи з числа колишніх державних службовців, що належать до певної категорії посад, передбачених цим Законом, визначається Кабінетом Міністрів України. Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., №52, ст.490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
В той же час, за правовим регулюванням пункту 4 частини 2 статті 46 Закону України «Про державну службу» в редакції Закону №889-VIII визначено, що до стажу державної служби зараховуються час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України "Про службу в органах місцевого самоврядування".
Таким чином, відповідно до пункту 4 частини 2 статті 46 Закону №889-VIII час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування», входить до стажу державної служби.
Як визначено пунктом 6 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №229 від 25.03.2016 (далі - Порядок №229), стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності Законом обчислюється відповідно до пункту 8 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №889-VIII.
Стаж державної служби за періоди роботи (служби), в силу вимог пункту 8 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №889-VIII, до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.
Отож, виходячи із послідовного аналізу наведених правових норм, суд дійшов висновку, про необхідність застосування у спірному випадку положень Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 №283 (надалі по тексту також Порядок №283).
Так, приписами пункту 2 Порядку №283 визначалося, що до стажу державної служби зараховується (служба), зокрема, робота на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених статті 14 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування", а також на інших посадах, не зазначених у цій статті, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад в органах місцевого самоврядування.
Крім того, згідно з пунктом 4 Порядку №229 до стажу державної служби зараховується час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування».
Відповідно до записів трудової книжки НОМЕР_1 , дата заповнення 05.02.1983, ОСОБА_1 з 14.12.1995 по 15.05.2006 працювала в Фурманській сільській раді на посаді секретаря сільської ради, 23.07.2001 заявниці було присвоєно 11 ранг посадової особи місцевого самоврядування та прийнята присяга службовця органу місцевого самоврядування.
Відповідно до статті 14 Закону №2493-III до шостої категорії посад в органах місцевого самоврядування відносяться посади керуючих справами (секретарів) виконавчих комітетів міських (міст районного значення), сільських, селищних рад, керівників структурних підрозділів виконавчого апарату районних та секретаріатів районних у містах Києві та Севастополі рад та їх заступників, керівників управлінь, відділів та інших структурних підрозділів виконавчих органів міських (міст районного значення), районних у містах рад та їх заступників, помічників голів, радників, консультантів, начальників секторів, головних бухгалтерів, спеціалістів управлінь, відділів, інших структурних підрозділів виконавчих органів міських (міст обласного значення та міста Сімферополя) рад.
Таким чином, посада секретаря сільської ради, яку позивач обіймала в період з 14.12.1995 по 15.05.2006, передбачена статтею 14 Закону №2493-III.
Відтак, період роботи позивача в органах місцевого самоврядування підлягає зарахуванню до стажу державної служби, а доводи відповідачів про те, що стаж роботи на посадах в органах місцевого самоврядування не може бути зарахований як стаж державного службовця, який за наявності відповідного стажу дає право на призначення пенсії державного службовця, є безпідставними.
Окрім вказаного, Верховний Суд у постанові від 10.05.2018 за результатом розгляду справи №351/1792/17 зазначив, що після набрання чинності Законом №889-VIII положення законодавства в частині механізму обрахунку стажу державної служби не змінилися. Відповідно до статті 46 Закону №889-VIII та пункту 4 Порядку №229, час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування» зараховується до стажу державної служби.
Зазначені обставини вказують на безпідставність доводів ГУ ПФУ в Запорізькій області про те, що стаж роботи на посадах в органах місцевого самоврядування з 04.07.2001 не може бути зарахований як стаж державного службовця.
Разом з цим, при вирішенні спірних правовідносин, виходячи із встановлених обставин справи, та коментованих правових норм, суд вважає за необхідне звернути увагу на таке.
З огляду на встановлені судом обставини, а саме відповідно до записів трудової книжки НОМЕР_1 , дата заповнення 05.02.1983, ОСОБА_1 з 09.11.2006 по 03.11.2007 перебувала на обліку в Кілійському районному центрі зайнятості як отримувач допомоги по безробіттю (записи №№20, 21), а з 05.12.2022 по 22.07.2024 обіймала посаду діловода батальйону патрульної служби поліції особливого призначення «Шторм» у ГУ НП в Одеській області (записи 22, 23).
Отже, станом на день набрання чинності Законом №889-VІІІ (01.05.2016), ОСОБА_1 не займала посаду державної служби, а працювала на посаді в органі місцевого самоврядування, а тому для призначення пенсії у відповідності до Закону №889-VІІІ позивач повинна мати не менше як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону №889-VІІІ. Доказів протилежного матеріали справи не містять, як доказів набуття необхідного стажу державної служби тривалістю 20 років.
Відповідно до статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Враховуючи те, що на час звернення до відповідача із заявою про переведення на пенсію державного службовця позивач державну службу не проходила, мала страховий стаж менше 20 років на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців та на день набрання чинності Законом №889-VІІІ не займала посаду державної служби, суд дійшов висновку про правомірність відмови відповідача у переведенні її на пенсію відповідно до положень Закону №3723-ХІІ.
За приписами частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з частинами 1 та 2 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності..
Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, суд враховує, що особі, що не є суб'єктом владних повноважень у разі відмови у задоволені позову - судовий збір поверненню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 9, 72, 77, 242-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд -
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 158-Б, код ЄДРПОУ 20490012) про визнання рішення протиправним, його скасування та зобов'язання вчинити певні дії відмовити.
Розподіл судових витрат не здійснюється.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя І.В. Батрак