м. Вінниця
25 серпня 2025 р. Справа № 120/12274/24
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дмитришеної Р.М., розглянувши письмово в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-Легіон Україна" до: Вінницької митниці Державної митної служби України про: визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень
У Вінницький окружний адміністративний суд звернулося з адміністративним позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Транс-Легіон Україна" до Вінницької митниці Державної митної служби України з вимогами про визнання протиправних та скасування податкових повідомлень-рішень від 14.08.2024 № UA401000202441 та № UA401000202442.
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що Вінницькою митницею на підставі наказу проведена документальна невиїзна перевірка дотримання ТОВ «Транс-Легіон Україна» вимог законодавства України з питань митної справи щодо обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування за МД №UA401010/2019/046517 від 03.09.2019. Відповідно до зазначеної митної декларації товариство у вересні 2019 року здійснило митне оформлення транспортного засобу.
За результатами перевірки складений Акт від 24.07.2024 №12/24/7.12-19/31679878, у якому встановлені позивачем порушення пункту 190.1 статті 190, частини 1 статті 281 Митного кодексу України. Такі порушення, на думку митного органу, призвели до заниження податкових зобов'язань зі сплати митних платежів на загальну суму 66 501,54 гривні, зокрема, ввізне мито у сумі 55 417,95 грн та податок на додану вартість - 11 083,59 грн.
Позивач не погоджується із висновками митного органу та вважає їх помилковими.
Зазначає, що при оформленні Сертифікату з перевезення (походження) товару форми EUR.l №А869443 та експортної декларації 19 DE 800812737825E1 від 30.08.2019, до митних органів Німеччини було надано всі необхідні документи для оформлення. Зауважень не було.
В свою чергу, при оформленні декларації від 03.09.2019 №UA401010/2019/046517 на Вінницькій митниці також надані всі необхідні документи для оформлення декларації в митних органах України та додаткових документів не вимагалось, що підтверджується оформленням цієї митної декларації.
На переконання позивача, під час митного оформлення були надані сертифікати походження EUR.1, які доводять походження товару з країн Європейського Союзу. Також, преференційне походження товару може підтверджувати експортна декларація 19 DE 800812737825E1 від 30.08.2019, яка надавалась відповідачу при митному оформленні.
Отже, враховуючи те, що сертифікат з перевезення товару є офіційним документом у відповідності до якого настають чітко визначені законом юридичні наслідки, тому такий документ потребує встановлення його у відповідності до закону не чинним, підробленим чи недійсним. За відсутності таких документів, Сертифікат є дійсним документом.
Окремо позивач вказує, що стягнення коштів контролюючий орган має право ініціювати тільки в межах 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Податковий борг платника податків, стосовно якого минув цей строк давності, не може бути ініційований контролюючим органом до стягнення, оскільки безумовно вважається безнадійним. Зазначене узгоджується з висновком Верховного Суду викладеним у постанові від 19 травня 2020 року у справі №826/8231/15.
З огляду на вищенаведені обставини, позивач звернувся до суду з вимогами про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 14.08.2024, які прийняті за наслідками проведеної в порядку контролю за сплатою митних платежів перевірки.
Ухвалою від 24.09.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд якої вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін. Цією ж ухвалою установлено строк для подання заяв по суті та витребовано з Вінницької митниці Державної митної служби України та зобов'язано надати належним чином засвідчені копії запиту Вінницької митниці ДФС від 04.10.2019 № 7718/8/02-80-19-02; листа уповноважених органів від 03.06.2020 № Z 4215 F-1108/19-1; листа Державної митної служби України від 13.07.2020 №16-3/16-01/7.12/1485.
Скориставшись своїм процесуальним правом відповідач подав відзив, у якому проти задоволення позову заперечує (а.с. 53-63). По суті позову відповідач вказав, що в силу положень Митного кодексу України митні органи мають право направляти письмові запити та отримувати документи або засвідчені їх копії.
Так, при проведенні перевірки обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування встановлено, що під час митного оформлення товарів за МД від 03.09.2019 №UA401010/2019/046517 ТОВ "Транс-Легіон Україна" застосовано преференцію - 410 (Товари, що ввозяться в Україну та походять з країн ЄС).
З метою підтвердження країни походження та застосування режиму вільної торгівлі на товари, задекларовані за МД від 03.09.2019 №UA401010/2019/046517, надано Сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.1 (Movement certificate EUR. 1) (далі - Сертифікат) від 30.08.2019 №A869443.
До графи 44 «Додаткова інформація/Подані документи/Сертифікати і дозволи» під кодом 0954 «Сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.1 (Movement certificate EUR. 1)» від 03.09.2019 №UA401010/2019/046517 внесено реквізити сертифіката від 30.08.2019 №A869443. У цьому Сертифікаті зазначена інформація про те, що товар має преференційне походження з Європейського Союзу.
За МД від 03.09.2019 №UA401010/2019/046517 сума ввізного мита не сплачена до бюджету складає 55 417,95 грн.
Вінницькою митницею ДФС до Державної фіскальної служби України направлено запит, зазначений в пункті 2.6 акта перевірки, з проханням надати допомогу в проведенні перевірки сертифікату від 30.08.2019 №A869443 та даних, які у ньому містяться.
За результатами проведеної перевірки за реквізитами сертифікату від 30.08.2019 №A869443, на підставі інформації отриманої від уповноваженого органу Німеччини від 03.06.2020 № Z 4215 F-1108/19-1, доведена листом Державної митної служби України від 13.07.2020 №16-3/16-01/7.12/1485, Сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.1 (Movement certificate EUR. 1) від 30.08.2019 №A869443 та даних, які у ньому містяться, встановлено не підтвердження тарифної преференції у вигляді звільнення від оподаткування ввізним митом.
Отже, встановлені порушення призвели до заниження податкових зобов'язань зі сплати митних платежів на загальну суму 66501,53 грн., в т.ч. по сплаті ввізного мита на суму 55417,95 грн. та податку на додану вартість на суму 11083,59 грн.
Відтак, відповідач вважає, що Вінницька митниця діяла на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Представник позивача подав відповідь на відзив, у якій заперечує доводи відповідача та наводить мотиви їх відхилення (а.с. 114-116). Зокрема, вказує, що Вінницькій митниці при оформленні декларації позивачем надані всі необхідні документи.
Акцентує, що відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 351 МК України визначено, що документальна невиїзна перевірка проводиться, зокрема, у разі надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтвердженої інформації про непідтвердження автентичності поданих митному органові документів щодо товарів, митне оформлення яких завершено, недостовірність відомостей, що в них містяться, а також запитів стосовно надання інформації про зовнішньоекономічні операції, які здійснювалися за участю суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності - резидентів України.
Проте, відповідно до матеріалів справи, саме документально підтвердженої інформації відповідач не отримував.
Згідно із митною декларацією від 03.09.2019 здійснювалось митне оформлення транспортного засобу, країною походження якого є Нідерланди. Тобто, в якій товар був повністю вироблений або підданий достатній переробці відповідно до критеріїв, встановлених цим Кодексом.
Ухвалою від 24.10.2024 суд клопотання представника позивача про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін залишив без задоволення.
Надалі, представник позивача долучив до матеріалів справи Висновок експерта Київського науково-дослідного інституту судових експертиз за результатами проведення транспортно товарознавчого дослідження від 26.12.2024 року №3541/24-21, згідно з яким зроблений висновок, що сідельний тягач DAF XF 460 FT з номером шасі «XLRTEH4300G02366I» виготовлено в Ейндховені, Нідерланди.
Заявою від 03.01.2025 представник відповідача заперечувала клопотання представника позивача, зазначивши, що предметом спору у вказаній справі є отримання пільги, а саме застосування 410 преференції під час митного оформлення товарів, а не встановлення країни походження товару.
Перевіркою встановлено порушення ТОВ "Транс-Легіон Україна" під час декларування товару частини 1 статті 281 Митного кодексу України щодо обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування.
Товариство отримало тарифну пільгу (тарифну преференцію), на підставі документа під кодом « 0954» - Сертифікату з перевезення (походження) товару форми EUR.1 (Movement certificate EUR. 1) за реквізитами сертифікату від 30.08.2019 №A869443.
Проте, на підставі інформації, отриманої від уповноваженого органу Німеччини від 03.06.2020 № Z 4215 F-1108/19-1, товари, зазначені в Сертифікаті форми EUR.1 (Movement certificate EUR. 1) від 30.08.2019, не можуть вважатися товарами преференційного походження.
Враховуючи, що розгляд справи по суті розпочався, інших заяв і документів не надходило, а визначений строк для їх подання закінчився, клопотань щодо продовження процесуального строку не надходило, відтак суд розглядає справу в письмовому провадженні за наявними в ній доказами.
Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, оцінивши доводи позову та відзиву, встановив такі обставини справи.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Транс-Легіон Україна" є юридичною особою, зареєстроване Виконавчим комітетом Вінницької міської ради 18.09.2001, перебуває на обліку в Головному управлінні ДПС у Вінницькій області, взято на облік як суб'єкт зовнішньоекономічної діяльності митних органах. Основним видом діяльності за КВЕД (49.41) - вантажний автомобільний транспорт (а.с. 14).
Товариством укладений зовнішньоекномічний договір від 01.08.2019 №1 з A.F. Automobile Oleksandr Fakturovych (Drеsdner), на підставі якого на митну територію України поставлений товар. Зокрема, транспортний засіб: сідельний тягач марки "DAF", модель - XF 460 FT, що був у використанні, категорія транспортного засобу - N3, календарний рік виготовлення - 2014, модельний рік виготовлення - 2014, дата першої реєстрації 31.03.2014р. VIN: XLRTEH4300G023661, загальна кількість місць - 2, дизельний, транспортний засіб не містить в своєму складі передавачі та приймачі, призначення - використання на дорогах загального користування. Торговельна марка: DAF Фірма виробник: DAF Країна виробництва: NL. Код товару згідно з УКТ ЗЕД - 87 01 20 90 00.
Для митного оформлення товару товариство оформило митну декларацію від 03.09.2019 №UA401010/2019/046517. З метою підтвердження країни походження та застосування режиму вільної торгівлі на товари, задекларовані за МД надано Сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.1 (Movement certificate EUR. 1) (далі -Сертифікат) від 30.08.2019 №A869443. Відповідно до Сертифікату товар має преференційне походження з Європейського Союзу.
Товариством при оформлені товару отримано тарифну пільгу (тарифну преференцію) щодо ставок Митного тарифу України у вигляді зниження ставок ввізного мита.
За результатами митного оформлення митним органом було завершено усі митні процедури та випущено у вільний обіг товар, що імпортувався.
Відповідно до наказу Вінницької митниці 05.07.2024 №221, відповідачем проведена документальна невиїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс Легіон Україна" щодо дотримання вимог законодавства України з питань митної справи, у частині обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування, застосування знижених ставок ввізного мита за митною декларацією від 03.09.2019 №UA401010/2019/046517 (а.с. 87).
Підставою для проведення перевірки стало отримання митницею відповіді на запит від уповноважених органів Німеччини, згідно з якою не підтверджено преференційне походження товару.
Так, управлінням проведення митного аудиту опрацьовано доповідну записку управління контролю митної вартості, класифікації, походження товарів та прогнозування надходжень Подільської митниці Держмитслужби від 24.07.2020 за №1128/7.12-15 про те, що листом Держмитслужби України від 13.07.2020 №16-3/16-01/7.12/1485 доведено відповідь уповноваженого органу Німеччини від 03.06.2020 №Z 4215 F-1108/19-1 щодо безпідставного отримання (надання) пільги - преференція - « 410» "Товари, що ввозяться в Україну та проходять з країн ЄС", зі сплати ввізного мита Товариством під час митного оформлення товару за митною декларацією від 03.09.2019 №UA401010/2019/046517 (а.с. 80).
Про проведення документальної невиїзної перевірки товариство повідомлено листом Вінницької митниці, що підтверджується матеріалами справи (а.с. 89-90).
За результатами проведеної перевірки митним органом складений Акт від 24.07.2024р. №12/24/7.12-19/31679878 (далі - Акт, а.с. 66-74).
Відповідно до Акту встановлено товариством порушення:
- частини 1 статті 281 Митного кодексу України в частині правильності, обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг в рамках Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами - членами, з іншої сторони, ратифікованої Законом України від 16.09.2014 № 1678-УІІ, в результаті чого занижене податкове зобов'язання по сплаті ввізного мита на суму 55 417,95 грн.;
- вимог пункту 190.1 статті 190 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-УІ зі змінами, що призвело до заниження податкового зобов'язання по сплаті податку на додану вартість на суму 11 083,59 грн.
За висновками Акту, встановлені порушення призвели до заниження податкових зобов'язань зі сплати митних платежів на загальну суму 66 501,54 гривні (у тому числі: ввізне мито 55 417,95 гривень та податок на додану вартість 11 083,59 гривень).
Товариство з висновками та встановленими порушеннями, визначеними в Акті, не погодилось та подало заперечення до акту перевірки (а.с. 83-84).
Вінницька митниця висновки Акта перевірки від 24.07.2024 залишила без змін, а заперечення - без задоволення (а.с. 76-79).
Надалі Вінницькою митницею прийняті податкові повідомлення рішення:
- №UA401000202442 від 14.08.2024 року про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем мито на товари на загальну суму 60959,75 грн., що складається з суми збільшеного зобов'язання з плати за мито в сумі 55417,95 грн. та штрафних санкцій в розмірі 5541,80 грн. (а.с. 91-94);
- №UA401000202441 від 14.08.2024 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму - 12191,95 грн., що складається з суми збільшеного зобов'язанням зі сплати податку на додану вартість в сумі 11083,59 грн. та штрафних санкцій в розмірі 1108,36 грн (а.с. 95-98).
Надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв'язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, суд зазначає таке.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Згідно з пунктом 190.1 статті 190 Податкового кодексу України базою оподаткування податком на додану вартість для товарів, що ввозяться на митну територію України, є договірна (контрактна) вартість, але не нижче митної вартості цих товарів, визначеної відповідно до розділу III Митного кодексу України, з урахуванням мита та акцизного податку, що підлягають сплаті і включаються до ціни товарів.
Отже, сума податку на додану вартість залежить від розміру мита, що підлягає сплаті та включається до ціни товару.
Засади організації та здійснення митної справи в Україні, економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України, що спрямовані на забезпечення захисту економічних інтересів України, створення сприятливих умов для розвитку її економіки, захисту прав та інтересів суб'єктів підприємницької діяльності та громадян, а також забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи регулює Митний кодекс України (далі - МК України), в редакції чинній на дату спірних правовідносин.
Частиною 1 статті 246 МК встановлено, що метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Частиною 1 ст. 270 Митного кодексу України (далі - МК України) передбачено, що правила оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України, митом, крім особливих видів мита, встановлюються цим Кодексом та міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Стаття 276 МК України визначає, що платниками мита є: 1) особа, яка ввозить товари на митну територію України чи вивозить товари з митної території України у порядку та на умовах, встановлених цим Кодексом; 2) особа, на адресу якої надходять товари, що переміщуються (пересилаються) у міжнародних поштових або експрес-відправленнях, несупроводжуваному багажі, вантажних відправленнях; 3) особа, на яку покладається обов'язок дотримання вимог митних режимів, які передбачають звільнення від оподаткування митом, у разі порушення таких вимог; 4) особа, яка використовує товари, митне оформлення яких було здійснено з умовним звільненням від оподаткування, не за цільовим призначенням та/або всупереч умовам чи цілям такого звільнення згідно з цим Кодексом, іншими законами України, а також будь-які інші особи, які безпідставно використовують звільнення від оподаткування митом (податкову пільгу); 5) особа, яка реалізує або передає у володіння, користування чи розпорядження товари, що були випущені у вільний обіг на митній території України із звільненням від оподаткування митними платежами, до закінчення строку, визначеного законом; 6) особа, яка реалізує товари, транспортні засоби відповідно до статті 243 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 277 МК України об'єктами оподаткування митом є: 1) товари, митна вартість яких перевищує еквівалент 150 євро, що ввозяться на митну територію України або вивозяться за межі митної території України підприємствами; 2) товари, що ввозяться (пересилаються) на митну територію України в обсягах, які підлягають оподаткуванню митними платежами відповідно до розділу XII цього Кодексу, а також розділів V та VI Податкового кодексу України; 3) товари, транспортні засоби, що реалізуються відповідно до статті 243 цього Кодексу.
Отже, аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що платники податків, визначені статтею 272 МК України, при ввезені відповідного товару (який є об'єктом оподаткування відповідно до частини першої статі 277 Кодексу) на митну територію України зобов'язані сплачувати ввізне мито.
Частиною першою статті 280 МК України передбачено, що в Україні застосовуються такі види ставок мита: 1) адвалорна - у відсотках до встановленої статтею 279 цього Кодексу бази оподаткування; 2) специфічна - у грошовому розмірі на одиницю бази оподаткування, встановлену статтею 279 цього Кодексу; 3) комбінована, що складається з адвалорної та специфічної ставок мита.
Відповідно до частин 3-4 статті 280 МК України ставки мита, крім сезонного та особливих видів мита, встановлюються виключно законами України з питань оподаткування. Ввізне мито на товари, митне оформлення яких здійснюється в порядку, встановленому для підприємств, нараховується за ставками, встановленими Митним тарифом України.
Згідно частини п'ятої статті 280 МК України ввізне мито є диференційованим щодо товарів, що походять з держав, які спільно з Україною входять до митних союзів або утворюють з нею зони вільної торгівлі. У разі встановлення будь-якого спеціального преференційного митного режиму згідно з міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, застосовуються преференційні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України.
До товарів, що походять з України або з держав - членів Світової організації торгівлі, або з держав, з якими Україна уклала двосторонні або регіональні угоди щодо режиму найбільшого сприяння, застосовуються пільгові ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України, якщо інше не встановлено законом.
До решти товарів застосовуються повні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України.
Згідно з частинами 1-3 статті 36 МК України країна походження товару визначається з метою оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України, застосування до них заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, заборон та/або обмежень щодо переміщення через митний кордон України, а також забезпечення обліку цих товарів у статистиці зовнішньої торгівлі.
Країною походження товару вважається країна, в якій товар був повністю вироблений або підданий достатній переробці відповідно до критеріїв, встановлених цим Кодексом.
Під країною походження товару можуть розумітися група країн, митні союзи країн, регіон чи частина країни, якщо є необхідність їх виділення з метою визначення походження товару.
Відповідно до частини шостої статті 36 МК України положення цього Кодексу застосовуються для визначення походження товарів, на які при ввезенні їх на митну територію України поширюється режим найбільшого сприяння (непреференційне походження), з метою застосування до таких товарів передбачених законом заходів тарифного та нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.
Статтею 43 МК України передбачено, що документами, що підтверджують країну походження товару, є сертифікат про походження товару, засвідчена декларація про походження товару, декларація про походження товару, сертифікат про регіональне найменування товару. Країна походження товару заявляється (декларується) митному органу шляхом зазначення назви країни походження товару та відомостей про документи, що підтверджують походження товару, у митній декларації. Сертифікат про походження товару - це документ, який однозначно свідчить про країну походження товару і виданий компетентним органом даної країни або країни вивезення, якщо у країні вивезення сертифікат видається на підставі сертифіката, виданого компетентним органом у країні походження товару. У разі втрати сертифіката приймається його офіційно завірений дублікат. Засвідчена декларація про походження товару - це декларація про походження товару, засвідчена державною організацією або компетентним органом, наділеним відповідними повноваженнями. Декларація про походження товару - це письмова заява про країну походження товару, зроблена у зв'язку з вивезенням товару виробником, продавцем, експортером (постачальником) або іншою компетентною особою на комерційному рахунку чи будь-якому іншому документі, який стосується товару. Сертифікат про регіональне найменування товару - це документ, який підтверджує, що товари відповідають визначенню, характерному для відповідного регіону країни, та виданий компетентним органом відповідно до законодавства країни вивезення товару.
У разі якщо в документах про походження товару є розбіжності у відомостях про країну походження товару або митним органом встановлено інші відомості про країну походження товару, ніж ті, що зазначені у документах, декларант або уповноважена ним особа має право надати митному органу для підтвердження відомостей про заявлену країну походження товару додаткові відомості. Додатковими відомостями про країну походження товару є відомості, що містяться в товарних накладних, пакувальних листах, відвантажувальних специфікаціях, сертифікатах (відповідності, якості, фітосанітарних, ветеринарних тощо), митній декларації країни експорту, паспортах, технічній документації, висновках-експертизах відповідних органів, інших матеріалах, що можуть бути використані для підтвердження країни походження товару.
Стаття 44 МК України визначає порядок підтвердження країни походження товару.
Згідно з частин 1-2 статті 44 МК України для підтвердження країни походження товару орган доходів і зборів у передбачених законом випадках має право вимагати та отримувати документи про походження такого товару. У разі ввезення товару на митну територію України документ, що підтверджує країну походження товару, подається обов'язково лише у разі, якщо це необхідно для застосування митно-тарифних заходів регулювання зовнішньоекономічної діяльності, кількісних обмежень (квот), інших заходів економічного або торговельного характеру, що здійснюються в односторонньому порядку або відповідно до двосторонніх чи багатосторонніх міжнародних договорів, укладених відповідно до закону, або заходів, що здійснюються відповідно до закону для забезпечення здоров'я населення чи суспільного порядку, а також у разі, якщо в органу доходів і зборів є підстави для підозри в тому, що товар походить з країни, товари якої заборонені до переміщення через митний кордон України згідно із законодавством України.
Відповідно до частини першої статті 45 МК України у разі виникнення сумнівів з приводу дійсності документів про походження товару чи достовірності відомостей, що в них містяться, включаючи відомості про країну походження товару, орган доходів і зборів може звернутися до компетентного органу, що видав документ, або до компетентних організацій країни, зазначеної як країна походження товару, із запитом про проведення перевірки цих документів про походження товару чи надання додаткових відомостей.
З 01.01.2016 застосуванню підлягає Угода про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони від 27.06.2014 (далі - Угода про асоціацію), розділом IV «Торгівля і питання, пов'язані з торгівлею» якої встановлено порядок здійснення торгівлі товарами -, що походять з територій Сторін.
Відповідно до статті 26 розділу IV Угоди про асоціацію для цілей цієї Глави «походження» означає, що товар підпадає під правила походження, викладені в Протоколі I до цієї Угоди («Щодо визначення концепції «походження товарів» і методів адміністративного співробітництва»).
Згідно з статтею 27 розділу IV Угоди про асоціацію для цілей цієї Глави «мито» включає будь-яке мито або інший платіж, пов'язаний з імпортом або експортом товару, зокрема будь-який додатковий податок або додатковий платіж, пов'язаний з імпортом або експортом товару.
Кожна Сторона, виходячи із положень частини першої статті 29 розділу IV Угоди про асоціацію, зменшує або скасовує ввізне мито на товари, що походять з іншої Сторони, відповідно до Графіків, встановлених у Додатку I-A до цієї Угоди.
Відповідно до статті 2 розділу ІІ «Визначення концепції «походження товарів» Протоколу І до Угоди про асоціацію, з метою впровадження цієї Угоди наступні товари мають вважатися як такі, що походять з Європейського Союзу : (a) товари, цілком вироблені в Європейському Союзі, як це визначається у статті 5 цього Протоколу; (b) товари, отримані в Європейському Союзі з матеріалів, які не були вироблені цілком у Європейському Союзі, за умови, що такі матеріали пройшли достатню обробку в ЄС відповідно до статті 6 цього Протоколу.
Частиною першою статті 16 розділу V «Підтвердження походження» Протоколу 1 до Угоди про асоціацію, встановлено, що товари, що походять з Європейського Союзу, і товари, що походять з України, після ввезення до України чи Європейського Союзу відповідно підпадають під дію цієї Угоди за умови подання одного з таких документів: (a) сертифікат з перевезення товару EUR.1, зразок якого наведений у Додатку III до цього Протоколу; або у випадках, вказаних у статті 22(1) цього Протоколу, декларація, що надалі іменуватиметься «декларацією інвойс», надана експортером до інвойса, повідомлення про доставку чи будь-якого іншого комерційного документа, який описує розглядувані товари достатньо детально для того, щоб їх можна було ідентифікувати; текст декларації інвойс наведений у Додатку IV до цього Протоколу.
Процедура видачі сертифіката з перевезення товару EUR.1 встановлена статтею 17 розділу V «Підтвердження походження» Протоколу 1 до Угоди про асоціацію.
Згідно з положеннями цієї статті сертифікат з перевезення товару EUR.1 має бути виданий митними органами країни експорту на письмову заяву експортера або, під відповідальність експортера, його уповноваженим представником. Для цього експортер або його уповноважений представник має заповнити сертифікат з перевезення товару EUR.1, а також бланк заяви, зразок якої наведений у Додатку III. Ці бланки мають бути заповнені однією з мов, якими складено цю Угоду, і згідно з нормами законодавства країни експорту.
Сертифікат з перевезення товару EUR.1 має бути виданий митними органами країни-члена Європейського Союзу або України, якщо розглядувані товари можуть бути визнаними такими, що походять з Європейського Союзу або України, і задовольняють іншим умовам цього Протоколу.
Митні органи, які видають сертифікати з перевезення товару EUR.1, повинні вжити всіх необхідних заходів для перевірки статусу походження товарів, а також виконання інших умов цього Протоколу. Для виконання цього завдання вони мають право вимагати будь-яких доказів і здійснювати будь-яку перевірку рахунків експортера та інші перевірки, які вважатимуть належними. Ці органи також мають забезпечити правильне заповнення бланків, зазначених у пункті 2 цієї статті. Вони зокрема повинні перевірити, чи заповнена комірка, призначена для опису товарів, таким чином, щоб запобігти зловмисному дописуванню.
Сертифікат з перевезення товару EUR.1 має бути виданий митними органами й переданий експортерові одразу ж після здійснення чи забезпечення фактичного експортування товару.
Таким чином, наявність сертифікату з перевезення товару EUR.1 є обов'язковою та визначальною умовою для застосування преференційного режиму вільної торгівлі до ввезеного позивачем товару.
Застосування преференційного режиму під час митного оформлення товарів шляхом надання пільги (за кодом 410) у вигляді звільнення від сплати ввізного мита на товари, що ввозяться на територію України суб'єктами господарювання, здійснюється в рамках Доповнення І "Визначення поняття "походження товарів" і методів адміністративного співробітництва" до Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами - членами, з іншої сторони, ратифікованої Законом України від 16.09.2014 №1678-VII (далі - Доповнення І Угоди).
Частиною 1 статті 16 Доповнення І Угоди передбачено, що сертифікат з перевезення товару EUR.1 або EUR-MED має бути виданий митними органами Договірної сторони-експортера на письмову заявку експортера або, під відповідальність експортера, його уповноваженим представником, а відповідно до частини 3 цієї статті, експортер, який подає заявку про видачу сертифіката з перевезення товару EUR.1 або EUR-MED, повинен бути готовим у будь-який час на вимогу митних органів Договірної сторони-експортера, у якій видається сертифікат з перевезення товару EUR.1 або EUR-MED, надати всі належні документи на підтвердження статусу походження розглядуваних товарів, а також виконання інших умов цієї Конвенції.
Статтею 33 Протоколу 1 до Угоди про асоціацію (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) регулюються питання щодо перевірки підтверджень походження. Так, пунктом 1 цієї статті встановлено, що подальші перевірки підтверджень походження мають здійснюватися у довільному порядку або тоді, коли митні органи країни імпорту мають обґрунтовані сумніви в достовірності таких документів, статусі походження відповідних товарів або виконанні інших вимог цього Протоколу.
З метою реалізації положень пункту 1 цієї статті митні органи країни імпорту повинні повернути сертифікат з перевезення товару EUR.1 та інвойс, якщо він був поданий, декларацію інвойс або копії цих документів митним органам країни експорту, вказавши, якщо це доречно, причини запиту. Будь-які отримані документи й інформація, що вказують на недостовірність інформації, наведеної в підтвердженні походження, повинні бути передані на підтримку запита про перевірку (пункт 2 статті 33 Протоколу 1 до Угоди про асоціацію).
Перевірка має бути здійснена митними органами країни експорту. Для виконання цього завдання вони мають право вимагати будь-яких доказів і здійснювати будь-яку перевірку рахунків експортера та інші перевірки, які вважатимуть належними (пункт 3 статті 33 Протоколу 1 до Угоди про асоціацію).
Митні органи, на запит яких була здійснена перевірка, мають бути повідомлені про її результати якомога раніше. Ці результати повинні чітко вказувати на те, чи є перевірені документи достовірними та, чи розглядувані товари можуть бути визнані такими, що походять з Європейського Союзу або України й відповідають іншим вимогам цього Протоколу (пункт 5 статті 33 Протоколу 1 до Угоди про асоціацію).
Якщо у випадку обґрунтованих сумнівів відповідь на запит про перевірку не надійшла протягом десяти місяців з дати подання цього запита, або якщо відповідь не містить достатньої інформації для визначення достовірності розглядуваного документа або справжнього походження товарів, митні органи, що подали запит, повинні за відсутності виняткових обставин відмовити у наданні права на преференції (пункт 6 статті 33 Протоколу 1 до Угоди про асоціацію).
Згідно з пунктом 54.4 статті 54 Податкового кодексу України у разі надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджених відомостей щодо країни походження, вартісних, кількісних або якісних характеристик, які мають значення для оподаткування товарів і предметів при ввезенні (пересиланні) на митну територію України або територію вільної митної зони або вивезенні (пересиланні) товарів і предметів з митної території України або території вільної митної зони, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення, контролюючий орган має право самостійно визначити базу оподаткування та податкові зобов'язання платника податків шляхом проведення дій, визначених пунктом 54.3 цієї статті, на підставі відомостей, зазначених у таких документах.
Верховний Суд у постанові від 11.08.2022 у справі № 460/8509/21 сформував такі правові висновки:
- країна походження товару визначається з метою оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України. Країною походження товару вважається країна, в якій товар був повністю вироблений або підданий достатній переробці відповідно до критеріїв, встановлених Митним кодексом України. Сертифікат про походження товару - це документ, який однозначно свідчить про країну походження товару і виданий компетентним органом;
- у разі виникнення сумнівів з приводу дійсності документів про походження товару чи достовірності відомостей, що в них містяться, включаючи відомості про країну походження товару, орган доходів і зборів може звернутися до компетентного органу, що видав документ, або до компетентних організацій країни, зазначеної як країна походження товару, із запитом про проведення перевірки цих документів про походження товару чи надання додаткових відомостей;
- Угода про асоціацію з ЄС та, зокрема, Протокол I до цієї угоди передбачає чіткий алгоритм дій митного органу у випадку виникнення сумнівів з приводу дійсності документів про походження товару чи достовірності відомостей, що в них містяться, включаючи відомості про країну походження товару. У разі надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджених відомостей, зокрема, щодо країни походження, при ввезенні (пересиланні) на митну територію України товарів, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення, контролюючий орган самостійно визначає базу оподаткування та податкові зобов'язання платника податків на підставі відомостей, зазначених у таких документах. Податкове зобов'язання може визначатися контролюючим органом і після завершення митного оформлення товарів та їх випуску, за результатами документальної перевірки.
За обставин справи, ТОВ "Транс-Легіон Україна" отримано тарифну пільгу (тарифну преференцію) щодо ставок Митного тарифу України у вигляді зниження ставок ввізного мита, застосовано преференцію - « 410», на підставі документа під кодом « 0954» - Сертифікату з перевезення (походження) товару форми EUR.1 (Movement certificate EUR. 1) за реквізитами сертифікату від 30.08.2019 №A869443.
Так, товариство під час митного оформлення товару до графи 44 МД «Додаткова інформація/Подані документи/Сертифікати і дозволи» під кодом 0954 «Сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.1 (Movement certificate EUR. 1) від 03.09.2019 №UA401010/2019/046517 внесено реквізити сертифіката від 30.08.2019 №A869443.
На запит Вінницької митниці ДФС від 04.10.2019 до Державної фіскальної служби України щодо проведення перевірки Сертифікату з перевезення (походження) товару форми EUR.1 (Movement certificate EUR. 1) від 30.08.2019 №A869443 отримано відповідь від уповноважених органів Німеччини листом від 03.06.2020 № Z 4215 F-1108/19-1, доведена листом Державної митної служби України від 13.07.2020 №16-3/16-01/7.12/1485.
Відповідно до відповіді уповноважених органів Німеччини не підтверджено тарифної преференції у вигляді звільнення від оподаткування ввізним митом.
Так, згідно із листом Головного митного управління Дрездена щодо Сертифікату від 30.08.2019 №A869443, експертиза показала, що дані до цього листа докази преференційного походження є автентичними, але перелічені товари не походять з Європейського Союзу в розумінні Протоколу до Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом про застосування Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження.
На підставі вищевикладеного, суд доходить висновку про правомірність висновків митного органу щодо відсутності підстав для звільнення товариства від оподаткування ввізним митом товару за МД від 03.09.2019.
Відтак, висновки відповідача, що позивачем занижено податкові зобов'язання зі сплати митних платежів на загальну суму 66501,53 грн., в т.ч. по сплаті ввізного мита на суму 55417,95 грн. та податку на додану вартість на суму 11083,59 грн. є обґрунтованими, а правові підстави для скасування податкових повідомлень-рішень відсутні.
Стосовно аргументів представника позивача, що відповідач не отримував документально підтвердженої інформації від уповноважених органів іноземних держав про непідтвердження автентичності поданих митному органові документів щодо товарів, то суд їх відхиляє як безпідставні з огляду на те, що матеріалами справи підтверджується отримання відповіді від уповноважених органів Німеччини інформації щодо перевірки Сертифікату.
З приводу доводів позивача, що митне оформлення завершено, а товар випущений у вільний обіг, суд зазначає, що податкове зобов'язання може визначатися контролюючим органом і після завершення митного оформлення товарів та їх випуску, за результатами документальної перевірки (постанова Верховного Суду від 11.08.2022 у справі № 460/8509/21).
З приводу позиції позивача, що у Вінницької митниці не було законних підстав для проведення документальної невиїзної перевірки товариства, суд зазначає таке.
Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 351 МК України документальна невиїзна перевірка проводиться у разі надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтвердженої інформації про непідтвердження дотримання критеріїв походження або автентичності поданих митному органу документів щодо товарів, митне оформлення яких завершено, недостовірність відомостей, що в них містяться, а також запитів стосовно надання інформації про зовнішньоекономічні операції, які здійснювалися за участю суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності - резидентів України.
З матеріалів справи слідує, що управлінням проведення митного аудиту опрацьовано доповідну записку управління контролю митної вартості, класифікації, походження товарів та прогнозування надходжень Подільської митниці Держмитслужби від 24.07.2020 за №1128/7.12-15 про те, що листом Держмитслужби України від 13.07.2020 №16-3/16-01/7.12/1485 доведено відповідь уповноваженого органу Німеччини від 03.06.2020 №Z 4215 F-1108/19-1 щодо безпідставного отримання (надання) пільги - преференція - « 410» "Товари, що ввозяться в Україну та проходять з країн ЄС", зі сплати ввізного мита Товариством під час митного оформлення товару за митною декларацією від 03.09.2019 №UA401010/2019/046517 (а.с. 80).
Згідно із Доповідною запискою запропоновано провести документальну невиїзну перевірку стану дотримання ТОВ "Транс-Легіон Україна" митного законодавства.
Про проведення документальної невиїзної перевірки товариство повідомлено листом Вінницької митниці, що підтверджується матеріалами справи (а.с. 89-90).
Листом від 05.07.2024 Вінницька митниця повідомила товариство, що у зв'язку із набранням чинності Закону України «Про внесення змін до Митного кодексу України та інших законів України щодо особливостей здійснення митного контролю та митного оформлення окремих категорій товарів» від 20.03.2024 №3613-ІХ, з 16.05.2024 поновлюється проведення документальних перевірок дотримання вимог законодавства України з питань митної справи (а.с. 89).
Щодо міркувань представника позивача, що стягнення коштів контролюючий орган має право ініціювати тільки в межах 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу, оскільки безумовно вважається безнадійним, то суд їх вважає необґрунтованими з підстав того, що предметом спору у цій справі не є стягнення податкового боргу. Відтак, висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 19 травня 2020 року у справі №826/8231/15, на які покликається заявник, не є застосовними до цієї справи, оскільки предметом спору у справі №826/8231/15 є бездіяльність податкового органу щодо невизнання безнадійним податкового боргу. Натомість у справі, що розглядається, предметом спору є правомірність податкових повідомлень-рішень.
Частиною першою статті 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд дійшов висновку, що за сукупністю встановлених у цій справі обставин оскаржені податкові повідомлення-рішення Вінницької митниці відповідають критеріям правомірності рішення суб'єкта владних повноважень, що визначені частиною 2 статті 2 КАС України, відтак позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Відповідно до ст. 139 КАС України повернення судових витрат позивачу, якому відмовлено у задоволенні позову, не передбачено.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд
В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-Легіон Україна" відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Інформація про учасників справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Транс-Легіон Україна" (код ЄДРПОУ - 31679878, вул. Олександра Довженка, м. Вінниця, 21001);
Відповідач: Вінницька митниця (код ЄДРПОУ - 43997544, вул. Лебединського, 17, м. Вінниця, 21034).
Повне судове рішення складено: 25.08.2025.
Суддя Дмитришена Руслана Миколаївна