Номер провадження 22-ц/821/1079/25Головуючий по 1 інстанції
Справа №705/1614/24 Категорія: 305010000 Піньковський Р.В.
Доповідач в апеляційній інстанції
Новіков О. М.
21 серпня 2025 року Черкаський апеляційний суд в складі колегії:
суддів Новікова О.М., Василенко Л.І., Карпенко О.В.,
за участю секретаря Костенко А.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційні скарги представника ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітнього ОСОБА_2 - адвоката Кушнеренко Тамари Валеріївни та представника ОСОБА_3 - адвоката Заболотнього Владислава Михайловича на рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 15 квітня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , які діють в інтересах неповнолітньої ОСОБА_5 про відшкодування моральної шкоди,-
У березні 2024 року ОСОБА_1 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 звернулася до суду із вказаним позовом, обгрунтовуючи його тим, що сім'я позивача та відповідачів проживають в селі Аполянка, Уманського району, Черкаської області. Син відповідачів ОСОБА_6 навчався в одному класі із сином позивача ОСОБА_7 та вони проводили вільний від уроків час разом.
Приблизно в квітні-травні 2023 року, у післяобідній час, малолітня ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуваючи у закинутому приміщенні ферми, що в с. Аполянка, разом з малолітнім ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та своїм малолітнім братом ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , здійснюючи протиправний психічний вплив на їхню свідомість, шляхом погрози розголосити відомості, які останні хотіли б залишити в таємниці, тим самим обмежуючи їх можливість діяти за своєю волею, діючи умисно, протиправно, змусила малолітнього ОСОБА_10 та свого брата, малолітнього ОСОБА_11 зняти свій одяг та нижню білизну та всупереч їхньої волі примусила зайнятись оральним сексом та доторкатись один до одного статевими органами, а сама в цей час спостерігала за ними, перебуваючи поруч.
За вчинення вказаних дій відносно малолітньої ОСОБА_12 до Уманського міськрайонного суду Черкаської області направлено клопотання про застосування примусових заходів виховного характеру за вчинення соціально-небезпечного діяння, яке підпадає під ознаки діяння, передбаченого ч. 3 ст. 154 КК України.
Вказаними неправомірними діями ОСОБА_13 завдала непоправної шкоди психічному здоров'ю малолітньому ОСОБА_7 , батьки якого прикладали і прикладають значних зусиль для відновлення психічного здоров'я хлопчика.
Після вчинення сексуального насильства ОСОБА_14 над ОСОБА_7 . Наприкінці травня 2023 року останній в собі замкнувся та почав всього боятися. Батьки одразу не могли зрозуміти, що сталося з дитиною. Про вищевказані події, вони дізналися випадково від старших дітей, яким розповсюдила інформацію сама ж ОСОБА_14 . Після чого старші діти почали цькувати ОСОБА_7 . З 14 по 25 серпня 2023 року ОСОБА_7 разом з мамою перебував на лікуванні в КНП «Черкаський обласний психоневрологічний диспансер Черкаської обласної ради». Згідно епікризу з медичної картки стаціонарного хворого вбачається, що від мами хлопчика надійшли скарги на те, що хлопчик замкнувся в собі, часто плаче (вночі також), став боятися залишатися сам, почав спати з мамою (постійно перевіряє чи мама поруч). Просить щоб в хаті постійно було увімкнено світло. Останнім часом майже не виходить на вулицю (діти його дражнять, ображають).
Психстатус дитини визначений як такий, який доступний контакту. Повідомив лікарю, що останнім часом йому сняться монстри «в яких обличчя ОСОБА_14 », скаржиться на страхи.
Згідно консультації спеціаліста встановлено, що стан дитини може бути результатом пережитої психотравмуючої події - сексуального скривдження.
Вказані дії ОСОБА_14 в дійсності привели до різких змін у психічному здоров'ї дитини, більш того, умисно поширивши відомості про події ОСОБА_14 змусила відчувати у ОСОБА_7 приниження перед дітьми, вину та змінила його звичайний спосіб життя, своїми діями фактично примусила змінити звичне оточуюче середовище, перейти до іншого класу.
Вважає, що до таких дій ОСОБА_14 , призвело недостатнє її виховання з боку батьків, недостатнє їх роз'яснення, які вчинки є правильними та як треба відноситися до оточуючих людей, тим паче дитини.
Враховуючи вимоги ч. 1 ст. 1178 ЦК України, між винними та протиправними діями ОСОБА_12 та заподіянням шкоди психічному здоров'ю ОСОБА_7 наявний причинно-наслідковий зв'язок.
Нормами діючого законодавства передбачений обов'язок виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
При визначенні розміру моральної шкоди, що підлягає стягненню, слід врахувати глибину душевних страждань малолітнього ОСОБА_7 , який зазнав сексуального насильства з боку ОСОБА_12 , у зв'язку з чим змушений був звертатися за психологічною допомогою та отримує її надалі, зазнав насмішок та образ з цього приводу з боку інших дітей. Отже, очевидним є те, що він зазнав негативних переживань та емоцій, порушився звичайний устрій його життя. Розмір моральних страждань своєї дитини ОСОБА_1 оцінює у розмірі 200 000,00 грн.
Крім того, сім'я ОСОБА_7 також понесла і матеріальні витрати. Документально підтвердженими витратами є витрати на відвідування різноманітних розваг, таких як, відвідування зоопарку та інше, за рекомендаціями лікаря, які відображено у виписному епікризі, а також витрати на квиток з лікарні додому, загальна сума яких становить 662,00 грн.
Враховуючи те, що ОСОБА_13 , на момент вчинення суспільно-небезпечного діяння, була малолітньою особою, відповідальність за завдану нею шкоду несуть її батьки.
На підставі викладеного позивач просила суд стягнути солідарно з ОСОБА_4 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітнього ОСОБА_2 , моральну шкоду в сумі 200 000,00 грн. та матеріальну шкоду в сумі 662,00 грн. за шкоду, завдану малолітньою ОСОБА_5 вчиненням суспільно-небезпечного діяння, яке підпадає під ознаки злочину, передбаченого ч. 3 ст. 154 КК України.
Рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 15 квітня 2025 року позов задоволеночастково.
Стягнуто солідарно зі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 20 000,00 грн., завдану малолітньою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в результаті вчинення суспільно-небезпечного діяння.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Стягнуто солідарно зі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь держави судовий збір в розмірі 302,80 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 2725,20 грн.
Судом було взято до уваги приведені позивачем доводи. Враховуючи характер і обсяг понесених малолітнім ОСОБА_2 психічних страждань, зафіксованих в наданих медичних документах яких зазнав останній, а також характер тривалості та можливості відновлення немайнових втрат, виходячи із засад розумності та справедливості, вважав за доцільне в даному випадку стягнути з відповідачів на користь позивача моральну шкоду в розмірі 20 000,00 грн.
При цьому, суд відхилив як безпідставні посилання відповідачів та їх представника в частині покладення відповідальності за вчинене неповнолітньою ОСОБА_15 суспільно-небезпечне діяння на педагогічний колектив начального закладу, а також на самих позивача та її чоловіка, батьків потерпілого, які нібито мали можливість уникнути події, яка сталася у зв'язку з тим, що між ОСОБА_14 і їх донькою раніше мав місце конфлікт, тобто вони б мали нібито вчинити дії та заборонити спілкування їх дітей з ОСОБА_14 . Зазначене, на думку суду, не зменшує відповідальність батьків за вчинене їх донькою, що підтверджується ухвалою Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 16.11.2023, якою до ОСОБА_5 застосовано заходи виховного характеру.
Вирішуючи вимоги позову в частині стягнення з відповідачів матеріальної шкоди в розмірі 662,00 грн., як витрат на дорогу в лікарню в інший населений пункт, та з лікарні додому, та купівлю квитків у розважальні заклади (цирк та дитячі атракціони), суд зазначив про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, оскільки позивачем не надано достатніх та належних доказів вказаних витрат.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, представник ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітнього ОСОБА_2 - адвоката Кушнеренко Т.В. оскаржила його в апеляційному порядку в частині визначення суми моральної шкоди та стягнення з позивачки судового збору, вказуючи, що судове рішення постановлено без повного та всебічного з'ясування фактичних обставин справи, з недотриманням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, тому просила рішення змінити в частині визначення суми моральної шкоди та стягнути з відповідачів солідарно моральну шкоду в розмірі 200 000,00 грн., а також скасувати в частині стягнення судового збору з позивача на користь держави.
Апеляційна скарга мотивована тим, що при визначенні розміру моральної шкоди слід враховувати глибину душевних страждань малолітнього ОСОБА_7 , який зазнав сексуального насильства з боку ОСОБА_12 . У зв'язку з цим він змушений був звертатися за психологічною допомогою та отримує її надалі, зазнав насмішок та образ з цього приводу з боку інших дітей, а отже, очевидним є те, що він зазнав негативних переживань та емоцій, порушився звичний устрій його життя. Разом з тим, при визначенні розміру морального відшкодування суд даних обставин не врахував. Сума в 20 000,00 грн. є явно недостатньою для відшкодування моральної шкоди у даному випадку.
Що стосується стягнення судового збору з позивача на користь держави, то вказує, що відповідно до пункту 12 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про судовий збір» судовий збір не справляється за подання заяви, апеляційної та касаційної скарг про захист прав малолітніх чи неповнолітніх осіб. Позивач ОСОБА_1 звертається з позовною заявою саме з метою захисту прав та інтересів малолітньої особи, яка стала жертвою сексуального насильства з боку ОСОБА_12 , як матеріальна, так і моральна шкода завдана саме малолітньому ОСОБА_7 та він був потерпілим у кримінальному провадженні.
Також апеляційну скаргу подано представником ОСОБА_3 - адвокатом Заболотнім В.М., в якій вказує, що рішення суду є незаконним, ухваленим з невідповідністю висновків суду обставинам справи, з недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, а також з недотриманням норм матеріального права. Тому просив його скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що обов'язковою умовою відповідальності батьків за ст. 1178 ЦК України є встановлення їх вини у вчиненні правопорушення, за яке передбачена відповідальність ст. 184 КУпАП або ст. 166 КК України.
Разом з тим, як вбачається із відповіді на адвокатський запит Уманської окружної прокуратури слідчим відділом Уманського РУП ГУНП в Черкаській області протягом 2023-2024 років досудове розслідування за фактом злісного невиконання батьками ОСОБА_3 та ОСОБА_4 встановлених законом обов'язків по догляду за дитиною ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 , що спричинило тяжкі наслідки, не розпочиналось та не здійснювалось.
Крім того, відповідачі не притягувались до адміністративної відповідальності за фактом ухилення від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітньої дочки ОСОБА_5 не притягувались.
Відзиви на апеляційні скарги до суду не надходили.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд доходить наступних висновків.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Оскаржуване рішення суду не в повній мірі відповідає зазначеним вимогам закону.
Як вбачається із матеріалів справи та установлено судом першої інстанції, що ухвалою Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 16.11.2023 відносно малолітньої ОСОБА_5 , уродженки с. Аполянка, Уманського району Черкаської області, учениці 6-го класу Бабанського ліцею Бабанської селищної ради, були застосовані примусові заходи виховного характеру у кримінальному провадженні №12023250320001273 від 28.07.2023, за скоєння суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого ч. 3 ст. 154 КК України, у виді передачі під нагляд матері ОСОБА_4 .
Як встановлено, в кінці травня 2023 року в післяобідній час, малолітня ОСОБА_5 , перебуваючи у закинутому приміщенні ферми, що в с. Аполянка, Уманського району, Черкаської області, разом з малолітнім ОСОБА_8 та своїм малолітнім братом ОСОБА_9 , здійснюючи протиправний психічний вплив на їхню свідомість, шляхом погрози розголосити відомості, які останні хотіли б залишити в таємниці, тим самим обмежуючи їх можливість діяти за своєю волею, діючи умисно, протиправно, змусила малолітнього ОСОБА_2 та малолітнього ОСОБА_16 зняти свій одяг та нижню білизну та всупереч їхньої волі примусила зайнятись оральним сексом та доторкатись один одного статевими органами. Сама в цей час спостерігала за ними, перебуваючи поруч.
Своїми умисними діями ОСОБА_5 вчинила суспільно-небезпечне діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого ч. 3 ст. 154 КК України, тобто примушування особи без її добровільної згоди до здійснення акту сексуального характеру з іншою особою, поєднане з погрозою розголошення відомостей, що ганьблять її.
Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого виконавчим комітетом Аполянської сільської ради Уманського району Черкаської області, батьками потерпілого хлопчика ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є: мати - ОСОБА_1 , батько - ОСОБА_17 . Актовий запис про народження № 1.
Згідно з епікризом з медичної карти стаціонарного хворого № 1049 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , хлопчик був госпіталізований до КНП «Черкаський обласний психоневрологічний диспансер Черкаської обласної ради» 14.08.2023 з надання психіатричної допомоги за усвідомленою згодою батьків та виписаний був із вказаного медичного закладу 25.08.2023. Діагноз хворого: розлад адаптації у вигляді емоційних порушень. У відповідності до епікризу: психстатус хворого: повідомив, що останнім часом йому сняться монстри, «в яких обличчя «ОСОБА_14». Скаржиться на страхи. Емоційно живий, емоційно-вольова сфера з рисами незрілості. У розділі «консультації спеціалістів», зазначено, що при проведенні консультації встановлено, що у хлопчика рівень тривожності значно завищений і такі показники тривожності можуть бути результатом пережитої психотравмуючої події - сексуального скривдження. Після проходження лікування ОСОБА_2 виписаний з полегшенням.
Крім того, позивачем до матеріалів справи додані копію історії розвитку дитини щодо проходження ОСОБА_8 медогляду, а також копії квитків на автобус із зазначенням на таких пунктів вибуття та прибуття, дати та номер рейсу, без вказівки вартості таких квитків та копії квитків в парк атракціонів та в цирк, які датовані 14.08.2023, 16.08.2023 та 18.08.2023 та містять інформацію про вартість цих квитків, як дорослих так і дитячих.
У відповідності до повідомлення Служби у справах дітей Бабанської селищної ради Уманського району Черкаської області від 29.02.2024 № 01-15/3 наданого на адвокатський запит, станом на 29.02.2024 до Служби у справах дітей Бабанської селищної ради звернення від ОСОБА_1 не надходили.
Однак, як тільки Службі у справах дітей стало відомо про обставини справи, сім'ю ОСОБА_5 було взято на облік, як сім'ю, що потрапила в складні життєві обставини.
За період з серпня 2023 року по лютий 2024 року сім'ї було надано соціальні послуги консультування та соціального супроводу (проведено 4 консультації, відвідано родину 6 разів), про що свідчать акти обстеження умов проживання, акті оцінки потреб та індивідуальний план соціального захисту дитини, яка перебуває в складних життєвих обставинах.
Завданням цивільного судочинства є, зокрема, справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави ( стаття 2 ЦПК України ). Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором ( стаття 5 ЦПК України ).
Відповідно до статті 4 ЦПК України кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
За змістом статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Частиною першою статті 1178 ЦК України передбачено, що шкода, завдана малолітньою особою, яка не досягла чотирнадцяти років, відшкодовується її батьками (усиновлювачами) або опікуном чи іншою фізичною особою, яка на правових підставах здійснює виховання малолітньої особи, - якщо вони не доведуть, що шкода не є наслідком несумлінного здійснення або ухилення ними від здійснення виховання та нагляду за малолітньою особою.
За загальним правилом цього положення відповідальність за шкоду, завдану малолітніми особами, несуть батьки (усиновлювачі), опікуни малолітньої особи або інша фізична особа, яка на правових підставах здійснює виховання малолітньої особи. Оскільки обов'язок здійснювати виховання дитини покладається у рівній мірі на обох батьків, обидва батьки у рівній мірі несуть відповідальність за шкоду, завдану малолітньою особою. При цьому відповідальність покладається на них незалежно від того, чи проживають вони разом з дитиною, чи ні.
Згідно зі статтею 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів. Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру унаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у моральних переживаннях у зв'язку із ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (у тому числі інтелектуальної ), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
У відповідності до п.2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" (зі змінами) шкода, заподіяна особі і майну громадянина, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.
Таким чином, для покладення відповідальності на заподіювача майнової шкоди необхідна сукупність таких обов'язкових умов: а) наявність шкоди; б) протиправність дій заподіювача шкоди; в) причинний зв'язок між протиправною поведінкою заподіювача і шкодою; г) вина в заподіянні шкоди, тобто деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за вини заподіювача шкоди. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов'язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об'єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.
Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації установлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).
Як вбачається із матеріалів справи факт заподіяння моральної шкоди дитині знайшов своє підтвердження, оскільки після зазначених неправомірних дій з боку малолітньої ОСОБА_5 , ОСОБА_2 потребував лікування в психоневрологічному диспансері, зазнав важких душевних хвилювань та переживань, а також зазнав насміхання однолітків у зв'язку з вчиненням до нього неправомірних дій.
Оскаржуючи рішення суду першої інстанції, позивач просить його змінити лише у частині визначення розміру шкоди, що підлягає стягненню з відповідачів, посилаючись на його заниження та неврахування моральних страждань малолітнього ОСОБА_2 . Такі аргументи скарги є обґрунтованими.
Суд апеляційної інстанції вважає, що, при визначенні розміру відшкодування моральної шкоди, судом не в повній мірі враховано обсяг заподіяних моральних страждань, їх характер і тривалість, стан здоров'я потерпілого, його вік, істотність вимушених змін у його життєвих стосунках. Тому, на підставі статті 23 ЦК України, з урахуванням роз'яснень, викладених у постанові Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», приходить до висновку про підвищення розміру відшкодованої моральної шкоди до 50 000,00 гривень. На думку колегії суддів саме такий розмір відшкодування моральної шкоди відповідатиме отриманим дитиною моральним стражданням, а також вимогам розумності та справедливості.
Посилання в апеляційній скарзі ОСОБА_3 - адвоката Заболотнього В.М. про те, що, оскільки батьки малолітньої ОСОБА_5 не притягувалися до адміністративної чи кримінальної відповідальності за неналежне виконання батьківських обов'язків, тому підстав для відшкодування моральної шкоди немає, колегія суддів вважає необґрунтованими.
Зобов'язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала моральної шкоди, та її результатом - моральною шкодою.
Цивільно-правова відповідальність у вигляді моральної шкоди не пов'язується з попереднім притягненням особи до будь-якого іншого виду правової відповідальності.
Щодо доводів апеляційної скарги в частині того, що ОСОБА_5 в період вчинення дій, які підпадають під ознаки, відповідальність за яке передбачена ч. 3 ст. 154 КК України, навчалась у Бабанському ліцею Бабанської селищної ради, тобто перебувала під наглядом навчального закладу, а тому саме навчальний заклад зобов'язаний відшкодувати завдану шкоду, що передбачено частиною 2 ст. 1178 ЦК України, колегія суддів відхиляє, оскільки матеріалами справи не підтверджено факту здійснення таких діянь під час перебування ОСОБА_5 в освітньому закладі або під час здійснення освітнього процесу.
Крім того, твердження відповідача, що батьки ОСОБА_2 могли уникнути здійснення протиправних дій, колегія суддів також вважає неспроможними, оскільки такі доводи не спростовують факту вчинення малолітньою донькою відповідачів протиправних дій відносно сина позивача.
Що стосується позовних вимог ОСОБА_1 в частині відшкодування матеріальної шкоди, то колегія суддів погоджується з висновком районного суду і вважає, що в цій частині позову необхідно відмовити у зв'язку з недоведеністю.
Щодо солідарного стягнення з відповідачів судового збору та розподіл судових витрат за результатами розгляду апеляційних скарг
Відповідно до положень ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:
1) у разі задоволення позову - на відповідача;
2) у разі відмови в позові - на позивача;
3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У справі що переглядається, суд першої інстанції, стягуючи судові витрати з відповідачів в солідарному порядку, не врахував, що чинним цивільним процесуальним законодавством такий вид стягнення щодо витрат зі сплати судового збору не передбачений.
Місцевим судом у цій справі було помилково ототожнено інститут розподілу судових витрат (судового збору, витрат на професійну правничу допомогу), закріплених в ЦПК України, з солідарним обов'язком та відповідальністю, які є інститутами цивільного права і виникають лише у випадку, передбаченому законом або договором (ст. 541 ЦК України).
У разі коли позов немайнового характеру задоволено повністю стосовно двох і більше відповідачів або якщо позов майнового характеру задоволено солідарно за рахунок двох і більше відповідачів, то судові витрати розподіляються між відповідачами порівну. Солідарне стягнення суми судових витрат законом не передбачено.
Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки позовні вимоги позивача фактично задоволено на 24,92%, тому з відповідачів на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 756,20 грн., по 378,10 грн. з кожного.
Щодо стягнення судового збору з позивача на користь держави, то відповідно до пункту 12 частини другої статті 3 Закону № 3674-VI судовий збір не справляється за подання заяви, апеляційної та касаційної скарги про захист прав малолітніх чи неповнолітніх осіб, а тому колегія суддів вважає помилковим стягнення з позивача судового збору на користь держави.
На підставі приведених вище доводів, апеляційний суд, у зв'язку з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для, порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, вважає за доцільне скасувати рішення суду першої інстанції з ухваленням нового судового рішення.
Керуючись ст. ст. 35, 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційні скарги представника ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітнього ОСОБА_2 - адвоката Кушнеренко Тамари Валеріївни та представника ОСОБА_3 - адвоката Заболотнього Владислава Михайловича задовольнити частково.
Рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 15 квітня 2025 року скасувати та ухвалити нове рішення.
Позов ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 - задовольнити частково.
Стягнути солідарно зі ОСОБА_3 (рнокпп НОМЕР_2 ) та ОСОБА_4 (адреса: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 50000,00 грн., завдану малолітньою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в результаті вчинення суспільно-небезпечного діяння.
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути зі ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , які діють в інтересах неповнолітньої ОСОБА_5 судовий збір у розмірі 756,20 грн., по 378,10 грн. з кожного.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена до Верховного Суду у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 26 серпня 2025 року.
Судді: