Номер провадження 22-ц/821/1676/25 Справа № 692/1312/23
Драбівський районний суд Черкаської області
про відмову у відкритті апеляційного провадження
27 серпня 2025 року м. Черкаси
Черкаський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Карпенко О.В.
суддів: Новікова О.М.
Василенко Л.І.
вирішуючи питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Савчука Романа Романовича на рішення Драбівського районного суду Черкаської області від 24 січня 2024 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
У грудні 2023 року ТОВ «Бізнес Позика» звернулось до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Рішенням Драбівського районного суду Черкаської області від 24 січня 2024 року позовні вимоги задоволено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, представник ОСОБА_1 - адвокат Савчук Р.Р. оскаржив його в апеляційному порядку, подавши 05 серпня 2025 року через систему «Електронний суд» апеляційну скаргу.
Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 12 серпня 2025 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Савчука Р.Р. залишено без руху для надання вмотивованої заяви про пропущення строку на апеляційне оскарження рішення суду з зазначенням обґрунтованих причин пропуску строку та надання доказів, що їх підтверджують
25 серпня 2025 року представник ОСОБА_1 - адвокат Савчук Р.Р. засобами підсистеми «Електронний суд» подав до Черкаського апеляційного суду заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення, посилаючись на те, що відповідач в період з 05.08.2023 по 01.07.2025 року не проживав за місцем своєї реєстрації в АДРЕСА_1 . Фактичним місцем проживання відповідача у вказаний період було АДРЕСА_2 , що підтверджується Актом про проживання особи без реєстрації місця проживання від 19 серпня 2025 року.
Вважає, що наведені обставини підтверджують той факт, що ОСОБА_1 не був повідомлений про розгляд справи в суді першої інстанції та не був повідомлений про дату та час розгляду справи, оскаржуваного судового рішення не отримував.
Дослідивши дану заяву, суд не вбачає підстав для поновлення суттєво пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення Драбівського районного суду Черкаської області від 24 січня 2024 року, виходячи з наступного.
Згідно ст. 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Згідно ч. 2 ст. 358 ЦПК України, незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків:
1) подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки;
2) пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.
Як вбачається із матеріалів справи, судом першої інстанції при вирішенні питання про відкриття провадження було отримано відомості з Єдиного державного демографічного реєстру згідно з якими адресою реєстрації ОСОБА_1 є АДРЕСА_1 (а.с. 40).
Ухвала про відкриття провадження у справі була направлена ОСОБА_1 на вищевказану адресу та згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення отримана відповідачем особисто 28.12.2023 року (а.с. 45).
Крім того, судова повістка-повідомлення про розгляд справи на 24 січня 2024 року була направлена ОСОБА_1 за адресою зареєстрованого місця проживання та отримана останнім 16 січня 2024 року, що вкотре підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 61).
З викладеного слідує, що ОСОБА_1 було достеменно відомо про розгляд справи 24 січня 2024 року.
Також відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення вбачається, що поштове відправлення, до якого, зокрема, додано копію рішення Драбівського районного суду Черкаської області від 24 січня 2024 року вручено особисто ОСОБА_1 31 січня 2024 року (а.с. 67).
У зв'язку з цим, апеляційним судом в ухвалі від 12 серпня 2025 року зроблено висновок про те, що ОСОБА_1 стало відомо про наявність рішення Драбівського районного суду Черкаської області від 24 січня 2024 року не 07 липня 2025 року, як апелянт зазначає у заяві про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, а набагато раніше, а саме із часу отримання (31.01.2024) направленого ОСОБА_1 поштового відправлення, до якого було долучено копію оскаржуваного судового рішення.
Разом з тим, у поданій заяві про поновлення строку на апеляційне оскарження апелянт стверджує, що ОСОБА_1 в період з 05.08.2023 по 01.07.2025 року не проживав за місцем своєї реєстрації в АДРЕСА_1 , за якою судом першої інстанції надсилалися судові виклики у справі. Фактичним місцем проживання відповідача у вказаний період було АДРЕСА_2 , що підтверджується Актом про проживання особи без реєстрації місця проживання від 19 серпня 2025 року.
З приводу наведеного колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції при вирішенні питання про відкриття провадження у справі у відповідності до положень ч.6 ст.187 ЦПК України було отримано відомості з Єдиного державного демографічного реєстру згідно з якими адресою реєстрації ОСОБА_1 є АДРЕСА_1 (а.с. 40)
Враховуючи вищенаведене, судом першої інстанції судові рішення у справі направлялися за повідомленою адресою місця реєстрації відповідача ОСОБА_1 .
Колегія суддів не бере до уваги долучені апелянтом на підтвердження факту його не проживання за адресою: АДРЕСА_1 Акт від 19 серпня 2025 року, оскільки такий не є належним та допустимим доказом, який може підтверджувати факт проживання відповідача за іншою адресою та не отримання ним поштових відправлень, направлених за його зареєстрованим місцем проживання.
Отже, посилання ОСОБА_1 в особі його представника - адвоката Савчука Р.Р. про те, що відповідач не був повідомлений про розгляд справи в суді першої інстанції, не знав про постановлене судове рішення 24 січня 2024 року в даному випадку не обгрунтовують поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження, оскільки матеріалами справи встановлено зворотнє.
Обставин, зазначених у п. 2 ч.2 ст. 358 ЦПК України (обставин непереборної сили) скаржником наведено не було.
Отже, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про відсутність правових підстав для поновлення процесуального строку у відповідності до положень ч. 2 ст. 358 ЦПК України.
Апеляційний суд зазначає, що причини пропуску строку є поважними, якщо обставини, які зумовили такі причини, є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
Таким чином, колегія суддів вважає, що несвоєчасне оскарження рішення суду першої інстанції, з огляду на наведені апелянтом доводи, зумовлено не об'єктивними обставинами, а обставинами суб'єктивного характеру, а тому наведені підстави для поновлення процесуального строку слід визнати неповажними.
Європейський суд з прав людини визнає легітимними обмеженнями встановлені державами - членів Ради Європи вимоги щодо строків оскарження судових рішень (рішення у справі «Нешев проти Болгарії» від 28 жовтня 2004 року).
При цьому, складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. Європейський суд з прав людини зазначає, що сторони судового провадження повинні мати право очікувати застосування до їхньої справи чинних норм процесуального законодавства (рішення у справі «Дія 97» проти України від 21 жовтня 2010 року).
Отже, безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод проголошено право на справедливий суд.
Одним з елементів справедливого судового розгляду є принцип правової визначеності прав і обов'язків сторін спору та неможливість безпідставного поновлення пропущеного процесуального строку для оскарження рішення суду, що набрало законної сили, лише з метою його скасування на шкоду інтересам іншого учасника процесу.
Поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду без доведеності поважності причин не забезпечувало б рівновагу між інтересами сторін та правову визначеність у цивільних правовідносинах, яка є складовою верховенства права, проголошеного статтею 8 Конституції України.
Необґрунтоване поновлення процесуальних строків на оскарження «остаточного судового рішення» є порушенням принципу res judicata (правової визначеності), про що неодноразово наголошувалося у прецедентній практиці Європейського Суду з прав людини.
ЄСПЛ у справах «Салов проти України», п. 93, «Сутяжник» проти Росії», п. 38 підкреслює, що відступ від принципу правової визначеності допустимий не в інтересах правового пуризму, а з метою виправлення помилки, що має фундаментальне значення для судової системи. Зокрема, під правовим пуризмом у практиці ЄСПЛ розуміється невідступне слідування вимогам процесуального закону при вирішенні питання щодо застосування чи скасування таких, що набрали законної сили, судових рішень без врахування того, чи призведе це у подальшому до реального, а не формального усунення допущених судових помилок; надмірно формальне, бюрократичне застосування правових норм й вчинення дій, що мають юридичне значення, безвідносне врахування їх доцільності, виходячи з обставин конкретної справи й необхідності забезпечення ефективного захисту прав, свобод та інтересів в цивільному або іншому судочинстві, що призводить до порушення права на справедливий судовий розгляд.
Крім того, чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, а також строки для подання апеляційної чи касаційної скарги, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи. Однак, для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного та необмеженого поновлення судами пропущеного строку, оскільки національним законодавством вирішення цього питання віднесено до дискреційних повноважень суду.
Обґрунтовуючи важливість дотримання принципу правової визначеності, ЄСПЛ сформовано практику, відповідно до якої національними судами пріоритетність має надаватися дотриманню встановлених процесуальним законом строків звернення до суду, також строків апеляційного та касаційного оскарження судових рішень, а поновлення пропущеного строку допускається лише у виняткових випадках, коли мають місце не формальні та суб'єктивні, а об'єктивні та непереборні причини їх пропуску.
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнає, що доступ до суду не є абсолютним і національним законодавством може обмежуватись, зокрема для дотримання правил судової процедури і це не є порушенням права на справедливий суд (рішення у справі «Станков проти Болгарії» від 12 липня 2007 року).
Оскільки апеляційну скаргу подано на судове рішення після спливу одного року з дня складення його повного тексту, а винятків, визначених пунктами 1, 2 частини 2 статті 358 ЦПК України, не встановлено, у відкритті апеляційного провадження у справі за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Савчука Р.Р.на рішення Драбівського районного суду Черкаської області від 24 січня 2024 року слід відмовити.
Керуючись ст. 358 ЦПК України, апеляційний суд ,-
В задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Савчука Романа Романовича про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Драбівського районного суду Черкаської області від 24 січня 2024 року - відмовити.
У відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Савчука Романа Романовича на рішення Драбівського районного суду Черкаської області від 24 січня 2024 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором- відмовити.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення в порядку та за умов, визначених ЦПК України.
Суддя-доповідач О.В. Карпенко
Судді О.М. Новіков
Л.І. Василенко