Справа № 156/1387/24 Провадження №33/802/578/25 Головуючий у 1 інстанції:Комзюк Н. Н.
Доповідач: Денісов В. П.
27 серпня 2025 року місто Луцьк
Суддя Волинського апеляційного суду Денісов В.П., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову судді Іваничівського районного суду Волинської області від 29 січня 2025 року щодо нього,
Вказаною постановою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП, накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 гривень з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 рік. Стягнуто із нього на користь держави 605 гривень 60 копійок судового збору.
Згідно з постановою судді ОСОБА_1 притягнутий до адміністративної відповідальності за те, що він 30 жовтня 2024 року, о 14 год 11 хв, на автодорозі Р-15 поблизу села Стара Лішня, керував транспортним засобом Фольксваген, д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками наркотичного сп'яніння, а саме : звужені зіниці очей, що не реагують на світло, порушення мови. Від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння у встановленому законодавством порядку відмовився, чим порушив п.2.5 ПДР.
ОСОБА_1 в апеляційній скарзі просить поновити строк на апеляційне оскарження, мотивуючи його тим, що оскаржувану постанову він на руки не отримував, виклики до суду також не отримував, як і смс-повідомлення про виклики до суду.
Перевіривши матеріали справи та доводи клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, доходжу висновку, що клопотання ОСОБА_1 задоволенню не підлягає, а апеляційна скарга підлягає поверненню з таких підстав.
Апелянт у клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження просить поновити цей строк, мотивуючи його тим, що оскаржувану постанову він на руки не отримував, виклики до суду також не отримував, як і смс-повідомлення про виклики до суду. Проте, зазначені доводи апелянта повністю суперечать вимогам ч.2 ст.294 КУпАП, згідно з якими постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня її винесення.
Отже, законодавець пов'язує початок відліку строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції з моментом її винесення, а не з моментом отримання особою копії постанови.
29 січня 2025 року під час розгляду справи у Іваничівському районному суді Волинської області ОСОБА_1 був відсутній. Судом зазначено, що ОСОБА_1 у судове засідання тричі не з'явився, будучи повідомленим належним чином (а.с.14).В цій справі відповідно до положень ч.2 ст.294 КУпАП строк на апеляційне оскарження закінчився 10 лютого 2025 року (з урахуванням неробочих днів).
Апеляційну скаргу на постанову судді Іваничівського районного суду Волинської області від 29 січня 2025 рокущодо нього ОСОБА_1 подав через засоби поштового зв'язку лише 13 серпня 2025 року, що підтверджується штампом на поштовому конверті, долученому до апеляційної скарги (а.с.29), тобто із пропуском строку на апеляційне оскарження, який закінчився ще 10 лютого 2025 року (з урахуванням неробочих днів).
Таким чином ОСОБА_1 більше як на шість місяців пропустив строк апеляційного оскарження, передбачений вимогами ч.2 ст.294 КУпАП.
Посилання апелянта на те, що він не отримував викликів до суду є голослівними та повністю спростовуються повідомленням про вручення поштового відправлення. Згідно вказаного повідомлення ОСОБА_1 отримав судову повістку 02.01.2025 (а.с.13).Тому відповідно до положень ч.2 ст.294 КУпАП строк на апеляційне оскарження обчислюється з дня проголошення судового рішення. Інших причин пропуску строку на апеляційне оскарження постанови судді Іваничівського районного суду від 29 січня 2025 року щодо ОСОБА_1 клопотання апелянта не містить.
Тому доводи клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження не ґрунтуються на приписах чинного законодавства, оскільки суперечать вимогам ч.2 ст.294 КУпАП та повністю спростовуються вищезазначеними матеріалами справи, у зв'язку з чим клопотання до задоволення не підлягає.
Європейський Суд з прав людини в рішенні «Рябих проти Росії» зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення.
Таким чином, Європейський Суд з прав людини, рішення якого є джерелом права в Україні, вважає, що поновлення судом пропущеного строку без наведення обґрунтованих причин порушує принцип правової визначеності, зокрема порушення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Положеннями ч.2 ст.294 КУпАП визначено, що апеляційна скарга, подана після закінчення десятиденного строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Підсумовуючи наведені обставини та положення ч.2 ст.294 КУпАП, необхідно відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді Іваничівського районного суду Волинської області від 29 січня 2025 року щодо нього та повернути апеляційну скаргу особі, які її подала.
На підставі викладеного, керуючись ст.294 КУпАП,
У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді Іваничівського районного суду Волинської області від 29 січня 2025 року щодо нього - відмовити.
Апеляційну скаргу повернути особі, які її подала.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Волинського апеляційного суду В.П. Денісов