Справа № 159/4521/25 Провадження №33/802/576/25 Головуючий у 1 інстанції:Чалий А.В.
Доповідач: Подолюк В. А.
27 серпня 2025 року місто Луцьк
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Волинського апеляційного суду Подолюк В.А., з участю ОСОБА_1 , розглянувши апеляційну скаргу особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову судді Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 06 серпня 2025 року,
Вказаною постановою судді ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст.122-4, ст.124 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення за:
- ст.122-4 КУпАП - у виді штрафу в розмірі 200 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 3400 грн.;
- ст.124 КУпАП - у виді штрафу в розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн.
На підставі ч.2 ст.36 КУпАП до ОСОБА_1 застосовано остаточне адміністративне стягнення в межах ст.122-4 КУпАП, - у виді штрафу у розмірі 200 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 3400 грн.
Також з ОСОБА_1 в дохід держави стягнуто 605 грн. 60 коп. судового збору.
Так, ОСОБА_1 визнаний винним у тому, що:
- він 01.07.2025 о 12 год. 15 хв. в м.Ковель по вул.Тараса Шевченка, 9, керуючи автомобілем марки "Ford С-Мах", державний номерний знак НОМЕР_1 , в порушення вимог п.10.9 ПДР України, під час руху заднім ходом, не переконався, що це буде безпечно і не створить перешкод іншим учасникам дорожнього руху, не звернувся за допомогою до сторонніх осіб, внаслідок чого здійснив наїзд на припаркований транспортний засіб марки "Ford Mondeo", державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 , що призвело до механічних пошкоджень транспортних засобів, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст.124 КУпАП.
- він же у цей же час та місці, здійснивши вказане зіткнення, залишив місце ДТП до якого він був причетний, чим порушив п.2.10 «а» ПДР України, та відповідно вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст.122-4 КУпАП;
Не погоджуючись із такою постановою судді ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на її незаконність в частині застосування адміністративного стягнення, просить змінити та звільнити його від адміністративної відповідальності за вчинені адміністративні правопорушення, передбачені ст.122-4, ст.124 КУпАП на підставі ст.22 цього ж Кодексу, обмежившись усним зауваженням, а провадження у справі закрити. При цьому, фактичні обставини справи та доведеність його винуватості не він оскаржує. З цього приводу зазначає, що він з потерпілим вирішили питання по відшкодуванню шкоди і останній до нього жодних претензій немає. Окрім того вказує, що його дії жодним чином не спричинили істотної шкоди суспільним та державним інтересам, правам і свободам громадян або іншим цінностям, що охороняються законом, він вперше притягується до адміністративної відповідальності, обставин, які обтяжують стягнення немає, а тими, що пом'якшують є визнання вини та щире розкаяння у вчиненому. Тому вважає у суду є законні підстави для застосування положень ст.22 КУпАП.
Перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши ОСОБА_1 , який апеляційні доводи підтримав, перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, апеляційний суд приходить до такого висновку.
Як вбачається з апеляційної скарги, постанова судді Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 06.08.2025 в частині факту вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ст.122-4, ст.124 КУпАП КУпАП, доведеності винуватості ОСОБА_1 , апелянтом не оскаржується, а тому в силу ч.7 ст.294 КУпАП перегляду в апеляційному порядку в цій частині не підлягає.
Водночас, апелянт ОСОБА_1 зазначає про те, що є усі правові підстави для його звільнення від адміністративної відповідальності за вчинені правопорушенні, передбачені ст.122-4, ст.124 КУпАП, на підставі ст.22 цього ж Кодексу у зв'язку з малозначністю вчиненого правопорушення та обмежитись усним зауваженням.
Такі доводи апелянта є такими, що не заслуговують на увагу з огляду на таке.
За положеннями ст.23, 33 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, поваги до правил співжиття, в дусі додержання законів України, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим порушником, так і іншими особами. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Дійсно, суд за наявності підстав, повинен обговорювати питання про можливість звільнення осіб від адміністративної відповідальності у зв'язку з малозначністю правопорушення на підставі ст.22 КУпАП, згідно якої таке звільнення можливе за правопорушення, яке не становить великої суспільної небезпеки і не завдає значних збитків державним чи суспільним інтересам.
Однак, як вбачається з примітки до ст.22 КУпАП положення цієї статті не застосовуються до правопорушень, передбачених і, зокрема - ст.122-4 цього Кодексу.
Відповідно до матеріалів справи ОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст.122-4, 124 КУпАП із накладенням відповідних стягнень, та на підставі ст.36 КУпАП застосовано остаточне адміністративне стягнення в межах ст.122-4 КУпАП.
Отже, в даному випадку положення ст.22 КУпАП не можуть були застосовані.
Тому суддею першої інстанції при застосуванні адміністративного стягнення щодо ОСОБА_1 були дотримані вимоги вказаного законодавства.
Беручи до уваги вищенаведене, законних підстав для зміни оскаржуваної постанови з частині адміністративного стягнення та звільнення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності за ст.122-4, 124 КУпАП на підставі ст.22 КУпАП, з мотивів яких просить апелянт апеляційний суд не вбачає.
При накладенні адміністративного стягнення суд першої інстанції відповідно до вимог ст.23, 33 КУпАП врахував характер вчиненого проступку, дані про особу порушника, ступінь його вини, конкретні обставини справи та обґрунтовано визначив стягнення у виді штрафу в межах санкцій ст.122-4, 124 КУпАП, із застосуванням положень ст.36 цього ж Кодексу.
Таким чином, усі доводи апелянта, які викладені в апеляційній скарзі та наведені в ході апеляційного розгляду щодо незаконності судового рішення в частині накладення адміністративного стягнення та можливості його звільнення від адміністративної відповідальності на підставі ст.22 КУпАП, жодним чином не спростовують наведених вище висновків суду першої інстанції, оскільки судом було правильно застосовано норми матеріального права та не порушено норм процесуального права.
Оскаржувана постанова судді є законною та такою, що винесена відповідно до вимог КУпАП, а тому підлягає залишенню без змін на підставі п.1 ч.8 ст.294 цього Кодексу, а апеляційна скарга, - без задоволення.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.294 КУпАП, суддя,
Апеляційну скаргу особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову судді Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 06 серпня 2025 року в даній справі, - без змін.
Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Волинського
апеляційного суду В.А. Подолюк