Справа № 161/16703/25 Провадження №11-сс/802/440/25 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Доповідач: ОСОБА_2
26 серпня 2025 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд в складі:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
захисника - ОСОБА_7 ,
підозрюваного - ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції справу за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 15 серпня 2025 року щодо ОСОБА_8 (ЄРДР за № 12025030000000346),
Слідчий СВ розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП у Волинській області ОСОБА_9 звернувся до слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області із клопотанням про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів відносно ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Львів, Львівської області, зареєстрованого в АДРЕСА_1 та жителя АДРЕСА_2 , українця, громадянина України, одруженого, з вищою освітою, не працює, на утриманні перебуває троє малолітніх дітей донька ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , сини ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , судимого вироком Ленінського районного суду м. Харкова від 16 жовтня 2024 року за ч.1 ст.309 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 17000 грн., який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.307 КК України, у кримінальному провадженні внесеному до ЄРДР за №12025030000000346.
Ухвалою слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 15 серпня 2025 року клопотання слідчого СВ розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП у Волинській області ОСОБА_9 задоволено, застосовано щодо підозрюваного ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів до 11 жовтня 2025 року включно, без визначення розміру застави.
В поданій апеляційній скарзі захисник ОСОБА_7 вважає ухвалу слідчого судді незаконною. Вказує на те, що ні прокурором, ні слідчим не надано доказів про вчинення ним кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.307 КК України. Зазначає на те, що не доведено належними доказами наявність ризиків, визначених ч.1 ст.177 КПК України. Посилається на те, що ОСОБА_8 має надзвичайно міцні та стійкі соціальні зв'язки на території України, одружений, має на утриманні трьох дітей, його батьки також потребують допомоги через поважний вік та наявність серйозних захворювань. Просить ухвалу слідчого судді скасувати та ухвалити нову, якою обрати щодо підозрюваного запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання.
Заслухавши доповідача, який виклав суть ухвали слідчого судді та доводи апеляційної скарги, підозрюваного та його захисника, які підтримували подану апеляційну скаргу і просили скасувати ухвалу слідчого судді та застосувати щодо ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання, міркування прокурора, який апеляційну скаргу заперечував і просив ухвалу слідчого судді залишити без змін, пояснення слідчого, перевіривши матеріали клопотання за доводами апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з таких підстав.
Згідно ч.4 ст.194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Відповідно до вимог ст.177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч.1 цієї статті.
Порядок розгляду слідчим суддею клопотання про застосування запобіжного заходу відповідає вимогам п.п. 3, 4 ст.5 Конвенції про захист прав людини та практиці Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Так, слідчий суддя встановив, що надані стороною обвинувачення у кримінальному провадженні докази доводять обставини, передбачені ч.1 ст.194 КПК України, які свідчать про:
- наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_8 кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.307 КК України;
- наявність реальних ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може вчинити дії, передбачені ст.177 КПК України, а саме: переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків, інших підозрюваних, експертів та інших учасників у цьому провадженні, для зміни їхніх показань на власну користь, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється;
- недостатність застосування до ОСОБА_8 більш м'яких запобіжних заходів, аніж тримання його під вартою, для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні слідчого.
Як убачається з матеріалів провадження, 14 серпня 2025 ОСОБА_8 повідомлено про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.307 КК України.
Вирішуючи питання про застосування щодо ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя в цілому мотивував своє рішення.
Обґрунтованість оголошеної ОСОБА_8 підозри стверджується копіями матеріалів кримінального провадження, які додані до клопотання.
Перевірка повідомлення про підозру з точки зору обґрунтованості підозри з врахуванням положень ст.17 КПК України не входить до предмету судового розгляду, який здійснюється слідчим суддею відповідно до положень ч.1 ст.303 КПК України на стадії досудового розслідування, а може бути лише предметом безпосереднього судового розгляду кримінального провадження судом, оскільки на стадії досудового розслідування слідчий суддя не уповноважений вдаватись до оцінки отриманих слідством доказів та порядку їх отримання, давати оцінку зібраним доказам з точки зору їх допустимості, а без такої оцінки висновок щодо обґрунтованості повідомленої особі підозри неможливий.
Таким чином, доказування обґрунтованості підозри вважається досягнутою, якщо фактів та інформації достатньо, аби переконати об'єктивного спостерігача в тому, що відповідно особа могла вчинити кримінальне правопорушення. Обґрунтованість підозри може встановлюватись тільки щодо діяння, яке підпадає під ознаки правопорушення за законом про кримінальну відповідальність. Обґрунтованість підозри не може ґрунтуватись на суб'єктивних припущеннях, а має підкріплюватись конкретними доказами в кримінальному провадженні. Обґрунтованість підозри не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для пред'явлення обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку, що пов'язано з меншою мірою ймовірності, необхідною на ранніх етапах кримінального провадження для обмеження прав особи.
Повнота та всебічність проведеного розслідування не є тими обставинами, які мають оцінюватись слідчим суддею при з'ясуванні достатності доказів, що стали підставою для повідомлення особі про підозру.
Отже, на стадії досудового розслідування, суд, оцінюючи обґрунтованість підозри, не повинен пред'являти до наданих доказів таких же високих вимог, як при формулюванні остаточного обвинувачення при направленні обвинувального акту до суду.
Слідчий суддя перевіряє обґрунтованість підозри, а саме: стислий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, у вчинені якого підозрюється особа, в тому числі, зазначення часу і місця його вчинення, але не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду справи по суті, зокрема оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості.
Оскільки на даному етапі кримінального провадження не допускається вирішення тих питань, які повинен вирішувати суд під час розгляду по суті, зокрема, пов'язаних з оцінкою доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинуватою у вчиненні злочину, слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих фактів та обставин повинен визначити лише, чи є причетність особи до вчинення кримінальних правопорушень вірогідною та достатньою для повідомлення такій особі про підозру.
Відповідно, і вимога щодо достатності доказів до моменту притягнення особи до кримінальної відповідальності означає, що в розпорядженні слідчого, прокурора повинна бути така сукупність доказів, яка, будучи ще неповною, призводить тим не менше до обґрунтованого висновку про причетність особи до інкримінованого їй злочину та виключає протилежний висновок на даний момент розслідування.
Не вдаючись до оцінки доказів з точки зору їх достатності та допустимості, а також доведеності поза розумним сумнівом вини особи у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, що належить виключно до компетенції суду під час судового розгляду, при вирішенні питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри оцінка наданих доказів здійснюється слідчим суддею виключно з тією метою, щоб визначити вірогідність та достатність підстав вважати особу причетною до вчинення кримінального правопорушення, а також стверджувати, що підозра є настільки обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
Визначаючи стандарт «достатня підстава», що застосовується при застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження на стадії досудового розслідування, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27.01.2022 зазначила, що стандарт доказування «достатня підстава» є значно нижчим порівняно з такими стандартами як «поза розумним сумнівом» (що застосовується під час розгляду кримінального провадження по суті), так і «обґрунтована підозра» (за яким доводиться наявність підстав піддавати конкретну особу заходам забезпечення кримінального провадження) (справа № 11 - 132сап21).
Оцінюючи в сукупності обставини даного кримінального провадження та враховуючи достатню наявність доказів про причетність ОСОБА_8 до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.307 КК України, у вчиненні якого він підозрюється, апеляційний суд вважає, що оголошена ОСОБА_8 підозра є обґрунтованою.
З висновками слідчого судді щодо доведеності обґрунтованості підозри, наявності ризиків, передбачених ст.177 КПК України та необхідності застосування до ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою погоджується і апеляційний суд.
Так, слідчим суддею встановлено, що ОСОБА_8 обґрунтовано підозрюється у вчиненні умисного корисливого особливо тяжкого злочину, санкція якого передбачає покарання у виді реального позбавлення волі від 9 до 12 років з конфіскацією майна, судимий за кримінальний проступок у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, не працює, на утриманні перебуває троє малолітніх дітей, судимий вироком Ленінського районного суду м. Харкова від 16 жовтня 2024 року за ч.1 ст.309 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 17000 грн..
Також слідчим суддею враховано обставини, на які в своїй апеляційній скарзі посилається захисник, зокрема про перебування на його утриманні 3 неповнолітніх дітей, статус учасника бойових дій, також перебування батька, який потребує догляду, однак такі обставини обґрунтовано визнані такими, які не зменшують встановлені судом ризики, визначені ст.177 КПК України та не є підставою для застосування до ОСОБА_8 більш м'якого запобіжного заходу.
За викладених обставин у сукупності апеляційний суд приходить до висновку, що саме запобіжний захід у виді тримання під вартою в повній мірі відповідає меті його застосування - забезпеченню виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків та запобіганню спробам вчинити дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України.
Ухвала слідчого судді є законною та обґрунтованою, а тому підстав для її скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі захисника, апеляційний суд не вбачає.
На підставі викладеного, керуючись статтями 376, 405, 407, 422 КПК України, Волинський апеляційний суд,
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 - залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 15 серпня 2025 року щодо ОСОБА_8 - без зміни.
Ухвала є остаточною і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий
Судді: