Справа № 161/16451/25 Провадження №11-сс/802/436/25 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Доповідач: ОСОБА_2
25 серпня 2025 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд у складі:
головуючого - судді ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
слідчого - ОСОБА_7 ,
підозрюваного - ОСОБА_8 ,
захисника підозрюваного - ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою прокурора на ухвалу слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 13 серпня 2025 року про обрання запобіжного заходу,
Слідчий СВ Луцького РУП ГУНП у Волинській області ОСОБА_7 , за погодженням із прокурором Луцької окружної прокуратури ОСОБА_10 , звернулася до суду з клопотанням про застосування запобіжного заходу щодо ОСОБА_8 , який підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.350 КК України, в межах кримінального провадження, внесеного до ЄРДР під №12025030580002189 від 12.08.2025. При цьому зазначає, що обґрунтованість підозри ОСОБА_8 підтверджується доказами, які містяться в матеріалах кримінального провадження, а також існують ризики, передбачені п.1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України. Посилаючись на викладене, слідчий просить застосувати до підозрюваного запобіжний захід у виді тримання під вартою. Водночас слідчий вважає, що інші, будь-які більш м'які запобіжні заходи не будуть достатніми для запобігання вказаним ризикам.
Ухвалою слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 13.08.2025 в задоволенні такого клопотання відмолено.
Разом з тим, щодо підозрюваного ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , застосовано запобіжний захід у виді домашнього арешту в межах строку досудового розслідування, тобто до 12.10.2025 включно. Окрім того, на підозрюваного ОСОБА_8 покладено такі обов'язки: на першу вимогу прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді чи суду; цілодобово не залишати місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , за виключенням оголошення у зазначений період повітряної тривоги у Волинській області для переходу у спеціально обладнане приміщення (укриття); повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання чи роботи; утримуватися від спілкування з свідками, потерпілим та експертами в рамках кримінального провадження; здати на зберігання до відповідних органів державної влади паспорт для виїзду за кордон чи інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Також вирішено доставити підозрюваного до місця його проживання, де негайно звільнити з-під варти.
Не погоджуючись із таким судовим рішенням, прокурор подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на його незаконність і необґрунтованість, просить скасувати та постановити нову, якою задовольнити клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Зазначає, що ОСОБА_8 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.350 КК України, яке хоча відноситься до нетяжкого злочину, однак існують обґрунтовані ризики того, що він може переховуватись від органу досудового розслідування чи суду, незаконно впливати на потерпілого і свідків у кримінальному провадженні, або вчинити інше кримінальне правопорушення. Проте, слідчим суддею у рішенні необґрунтовано, яким чином застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту зможе запобігти ризикам, передбаченим п.1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України.
Заслухавши доповідача, який виклав суть ухвали та доводи апеляційної скарги, прокурора та слідчого, які апеляційну скаргу підтримали у повному обсязі з підстав викладених у ній, підозрюваного та його захисника, які апеляційні доводи заперечили вважаючи їх безпідставними, апеляційний суд приходить до наступного висновку.
Колегія суддів апеляційного суду вважає, що під час розгляду клопотання органу досудового розслідування слідчим суддею не враховані вимоги КПК України, з огляду на таке.
За положеннями ст.131, 132 КПК України запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання таким спробам як: 1) переховування від органів досудового розслідування або суду; 2) знищення, сховання або спотворення будь-яких із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконного впливу на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинення іншого кримінальне правопорушення чи продовження кримінального правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч.1 цієї статті (ст.177 КПК).
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст.177 КПК України, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів, зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі й обставини, зазначені у ст.178 КПК України.
Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, як того вимагає ч.1 ст.194 КПК України, слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
У ч.2 ст.194 КПК України визначено, що слідчий суддя, суд зобов'язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених ч.1 ст.194 КПК України.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, внесеного до ЄРДР під №12025030580002189 від 12.08.2025, ОСОБА_8 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.350 КК України, санкцією якої встановлено найсуворіше покарання у виді позбавлення волі строком до 5 років, та відповідно до положень ст.12 КК України, - відноситься до нетяжкого злочину.
Слідчий суддя правильного встановив, що надані слідчим докази доводять наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_8 кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.350 КК України.
Водночас, відповідно до вимог п.3 ч.2 ст.183 КПК України запобіжний захід у виді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як: до раніше не судимої особи, яка підозрюється чи обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 5 років, - виключно у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених ст.177 цього Кодексу, буде доведено, що перебуваючи на волі, ця особа переховувалася від органу досудового розслідування чи суду, перешкоджала кримінальному провадженню або їй повідомлено про підозру у вчиненні іншого злочину.
Отже, як встановлено, ОСОБА_8 обґрунтовано підозрюється у вчиненні нетяжкого кримінального правопорушення. Однак, матеріали кримінального провадження не містять доказів щодо переховування підозрюваного від органу досудового розслідування в даному кримінальному провадженні, перешкоджання кримінальному провадженню або повідомлення про підозру у вчиненні іншого злочину.
Як матеріали клопотання, так і матеріали апеляційної скарги не містять підстав, передбачених п.3 ч.2 ст.183 КПК України, за яких орган досудового розслідування міг звернутись до слідчого судді з клопотанням про застосування виняткового запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_8 .
Аналогічно і прокурор у поданій апеляції не наводить, жодних обґрунтованих підстав із наданням відповідних доказів, визначених кримінальним процесуальним законом, за яких щодо ОСОБА_8 міг бути застосований запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Враховуючи вище наведені обставини в їх сукупності, апеляційний суд приходить до висновку, що оскаржувана ухвала слідчого судді щодо ОСОБА_8 на підставі ст.404 КПК України підлягає скасуванню із постановленням нової ухвали, якою в задоволенні клопотання слідчого про застосування виняткового запобіжного заходу щодо підозрюваного слід відмовити.
Тому апеляційну скаргу прокурора в даному провадженні слід залишити без задоволення.
Керуючись ст.376, 405, 407, 422 КПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення.
В порядку ст.404 КПК України ухвалу слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 13 серпня 2025 року, якою відмовлено в обранні щодо ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, та обрання запобіжного заходу у виді домашнього арешту, із покладенням на нього обов'язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України, - скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою в задоволенні клопотання слідчого СВ Луцького РУП ГУНП у Волинській області ОСОБА_7 , погодженого із прокурором Луцької окружної прокуратури ОСОБА_10 , про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_8 , - відмовити.
Ухвала остаточна й оскарженню не підлягає.
Головуючий
Судді