Справа № 577/3689/25
Провадження № 2/577/1274/25
27 серпня 2025 року Конотопський міськрайонний суд Сумської області
в складі:
головуючого-судді Гетьмана В.В.,
при секретарі Лиховоз Л.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Конотопі справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 15113 грн.,-
Представник ТОВ “ФК “ЕЙС» Тараненко А.І. звернувся до суду із даним позовом та просить стягнути з ОСОБА_1 15113 грн. заборгованості за кредитним договором. Вимоги обгрунтовують тим, що 12.12.2021 р. між ТОВ “МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №236063667 у формі електронного документу з використанням електронного підпису, відповідно до якого, останній отримав грошові кошти у розмірі 5000 грн. 28.11.2018 р. ТОВ “МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ “Таліон Плюс» уклали договір факторингу №28/1118-01, останній став новим кредитором та отримав право вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором. 05.08.2020 р. ТОВ “Таліон Плюс» та ТОВ “ФК “Онлайн Фінанс» уклали договір факторингу №05/0820-01, відповідно до якого останньому перейшло право грошової вимоги за вказаним кредитним договором. 29.05.2025 р. ТОВ “ФК “Онлайн Фінанс» та ТОВ “ФК ЕЙС» уклали договір факторингу №29/05/25Е, останній став новим кредитором та отримав право вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором. Умови кредитного договору ОСОБА_1 не виконувались і утворилась заборгованість на суму 15113 грн., з яких: 5000 грн. - заборгованість по кредиту; 10113 грн. - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом, що і змусило звернутися до суду.
Представник позивача Тараненко А.І. в судове засідання не з'явився, просить розглядати справу без його участі, позовні вимоги підтримують, просять задовольнити, винесенню заочного рішення не заперечує.
Представник відповідача Гринь К.О. в судове засідання не з'явилася, надала заяву про розгляд справи без її участі та участі відповідача. Надала відзив в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог та застосувати строк позовної давності по вказаному кредитному договору.
Встановлено судом, що 12.12.2021 р. ТОВ “МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» уклало з ОСОБА_1 договір кредитної лінії №236063667, відповідно до якого позичальник отримав 5000 грн. на строк 16 дн., дата повернення кредиту до 28.12.2021 р. (а.с. 9-43). Згідно з наданим розрахунком заборгованості, судом встановлено, що станом на 01.02.2022 р. ОСОБА_1 перед ТОВ "МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА" мав заборгованість в розмірі 11835 грн, з яких: 5000 грн - сума заборгованості по тілу кредиту; 6895 грн. - сума заборгованості по відсоткам (а.с. 44). 28.11.2018 р. ТОВ “Таліон плюс» та ТОВ “МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» уклали договір факторингу №28/1118-01, строком до 28.11.2019 р. (а.с.46-51), 28.11.2019 р. між ТОВ “Таліон плюс» та ТОВ “МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» укладено додаткову угоду №19 до договору факторингу №28/1118-01, строком до 31.12.2020 р. (а.с.51зв), 31.12.2020 р. між ТОВ “Таліон плюс» та ТОВ “МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» укладено додаткову угоду №26 до договору факторингу №28/1118-01, строком до 31.12.2021 р. (а.с.52-56), 31.12.2021 р. між ТОВ “Таліон плюс» та ТОВ “МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» укладено додаткову угоду №27 до договору факторингу №28/1118-01, строком до 31.12.2022 р. (а.с.57), 31.12.2022 р. між ТОВ “Таліон плюс» та ТОВ “МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» укладено додаткову угоду №31 до договору факторингу №28/1118-01, строком до 31.12.2023 р. (а.с.57 зв), 31.12.2023 р. між ТОВ “Таліон плюс» та ТОВ “МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» укладено додаткову угоду №32 до договору факторингу №28/1118-01, строком до 31.12.2024 р. (а.с.58), 05.08.2020 р. ТОВ “Фінансова компанія “Онлайн фінанс» та ТОВ “Таліон плюс» уклали факторингу №05/0820-01, строком до 04.08.2021 р. (а.с.62-66), 03.08.2020 р. ТОВ “Фінансова компанія “Онлайн фінанс» та ТОВ “Таліон плюс» уклали додаткову угоду №2 до договору факторингу №05/0820-01, строком до 31.12.2022 р. (а.с.66зв), 30.12.2022 р. ТОВ “Фінансова компанія “Онлайн фінанс» та ТОВ “Таліон плюс» уклали додаткову угоду №3 до договору факторингу №05/0820-01, строком до 31.12.2024 р. (а.с.67), за якими ТОВ "ФК "ОНЛАЙН ФІНАНС" отримало від ТОВ "ТАЛІОН ПЛЮС" право вимоги до ОСОБА_1 за Кредитним договором № 236063667 від 12.12.2021 р. в розмірі 15113 грн, з яких 5000 грн заборгованість за основною сумою боргу, 10113 грн заборгованості за відсотками, що також підтверджується розрахунком заборгованості (а.с.45). 29.05.2025 р. ТОВ “Фінансова компанія “ЕЙС» та ТОВ “Фінансова компанія “Онлайн фінанс» уклали факторингу №29/05/25/Е, згідно реєстру боржників до договору ТОВ «ФК “ЕЙС» набуло право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 в сумі 15113 грн. (а.с.68-78).
Ч.1 ст.1077 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату у будь-який передбачений договором спосіб, а клієнт відступає або зобов»язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Згідно ч.1 ст.1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Ст. 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. (ст. 628 ЦК України).
Ст. 627 ЦК України та ст.6 цього Кодексу визначають, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Матеріали справи свідчать про те, що кредитний договір укладений в електронній формі.
Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.
В ст. 3 ЗУ «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа.
Враховуючи положення ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг» правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов'язкові реквізити документа.
Також, відповідно до ч. 1, 2 ст. 6 ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов'язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб'єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
З врахуванням викладеного, лише наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.
Відповідно до ч. 1 ст. 7 ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до ЗУ «Про електронний цифровий підпис».
Нормою ст.11 ЗУ «Про електронну комерцію» передбачено, порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Також, приписами ст. 12 цього закону, передбачено поняття «підпис у сфері електронної комерції». Так, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до ЗУ «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Ст. 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцю таку ж суму грошових коштів (суму позики). Договір позики є укладеним з моменту передання грошей.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
За змістом ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Частиною 1 ст. 204 ЦК України визначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідно до ст.ст. 526, 615 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись у встановлений термін, відповідно до вимог закону та умов договору.
Згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не допускається.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Порушення відповідачем умов договору є цивільним правопорушенням, оскільки ст. 629 ЦК України встановлюється принцип безумовності та обов'язковості виконання договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 та ч. 1 ст. 1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором.
Припис абз.2 ч.1 ст.1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з ч.2 ст.1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Вказана правова позиція висловлена у постанові Великої палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12, провадження №14-10цс18.
Щодо посилань представника відповідача що заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом проводилось поза межами строку договору, то суд не бере такі до уваги.
Встановлено, що ТОВ «Манівео Швидка Допомога» та ОСОБА_1 було погоджено строк кредитування на 16 днів, до 28.12.2021 р. п.1.3 Договору (а.с.28-31).
Згідно з п. 1.8 сторони погодили, що встановлений в п. 1.7 Договору строк Дисконтного періоду та, відповідно, строк дії Кредитної лінії може бути продовжено Позичальником шляхом здійснення протягом Дисконтного Пільгового періоду оплати всіх фактично нарахованих процентів за умови, якщо позичальником в особистому кабінеті чи в терміналах самообслуговування партнерів кредитодавця активовано функцію продовження строку дискотного періоду.
Відповідно до п. 1.12 сторони погодили, що факт користування Позичальником сумою наданого кредиту після закінчення Дисконтного періоду є відкладальною обставиною, в розумінні ст. 212 ЦК України, яка має наслідком продовження строку дії Кредитної лінії (продовження загального строку дії Договору) на наступних умовах:
1.12.1 зобов'язання щодо повернення основної суми кредиту переноситься на наступний день після закінчення Дисконтного періоду, однак при не надходженні платежу зобов'язання Позичальника по оплаті основної суми кредиту знову відкладається кожен раз на один календарний день, але не більше ніж на 90 календарних днів від дати закінчення Дисконтного періоду;
1.12.2 з наступного дня після закінчення Дисконтного періоду позичальник зобов'язаний щоденно сплачувати Кредитодавцю проценти з розрахунку 1087,70 процентів річних, що становить 2,98 процентів в день від суми кредиту за кожний день користування ним.
Як вбачається з виписки з особового рахунку за Кредитним договором № 236063667 заборгованість ОСОБА_1 становить 15113 грн., з яких прострочена заборгованість за сумою кредиту (прострочено тіло) 5000 грн; прострочена заборгованість за процентами (прострочені відсотки) 10113 грн (а.с. 82).
З розрахунку заборгованості, наданого ТОВ «Манівео» вбачається, що проценти у розмірі 6895 грн були нараховані за період з 12.12.2021 р. по 01.02.2025 р. (а.с. 44).
При цьому, з вказаного розрахунку вбачається, що Відповідачем були здійснені платежі в рахунок погашення кредиту, а саме 31.12.201 р. в сумі 15 грн, 08.01.2022 р. в сумі 5 грн., 16.01.2022 р. в сумі 5 грн., 24.01.2022 р. в сумі 35 грн.
Таким чином, Відповідачем вчинялися дії з метою продовження Дисконтного періоду та відповідно пролонгації Кредитного договору.
З розрахунку заборгованості, наданого ТОВ «Таліон Плюс» вбачається, що до розміру процентів 6835 грн, які були нараховані станом на 01.02.2022 р., були також додані проценти за період з 02.02.2022 р. по 03.03.2022 р. у розмірі 3278 грн (а.с. 45).
У подальшому, виходячи з матеріалів справи, ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та Позивачем проценти за Кредитним договором після 03.03.2022 р. не нараховувалися.
Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Ч.1 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Поняття «строк договору», «строк виконання зобов'язання» та «термін виконання зобов'язання» згідно з приписами ЦК України мають різний зміст.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення, а терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами, а термін - календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (стаття 252 ЦК України).
Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору (частина перша статті 631 ЦК України). Цей строк починає спливати з моменту укладення договору (частина друга вказаної статті), хоча сторони можуть встановити, що його умови застосовуються до відносин між ними, які виникли до укладення цього договору (частина третя цієї статті). Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (частина четверта статті 631 ЦК України).
Отже, закінчення строку договору, який був належно виконаний лише однією стороною, не звільняє другу сторону від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання нею її обов'язків під час дії договору.
Поняття «строк виконання зобов'язання» і «термін виконання зобов'язання» охарактеризовані у статті 530 ЦК України. Згідно з приписами її частини першої, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
З огляду на викладене, строк (термін) виконання зобов'язання може збігатися зі строком договору, а може бути відмінним від нього, зокрема, коли сторони погодили строк (термін) виконання ними зобов'язання за договором і визначили строк останнього, зазначивши, що він діє до повного виконання вказаного зобов'язання.
Отже, припис абз. 2 ч.1 ст. 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
Враховуючи викладене, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Аналогічні висновки містяться у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12-ц.
Як було встановлено судом, строк виконання зобов'язання у повному обсязі настав 03.03.2022 р. (не більше, ніж 90 календарних днів від дати закінчення Дисконтного періоду (28.12.2021 + 90 днів).
Враховуючи, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування, то суд приходить до висновку про наявність правових підстав для стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЕЙС» заборгованості за процентами у розмірі 10113 грн, яка була нарахована в межах строку кредитування.
Таким чином, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення заборгованості за основним боргом і відсотками за вказаним кредитним договором у загальному розмірі 15113 грн.
Що стосується посилань представника відповідача щодо закінчення строку давності договору, то суд приходить до наступного:
П. 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України визначено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Зазначений карантин введеного з 12.03.2020 Постановою Кабінету Міністрів України "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" від 11 березня 2020 року № 211 (із наступними змінами і доповненнями), який тривав до 30 червня 2023 року.
Разом з тим, згідно з п.19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.
Таким чином, з урахуванням введення карантину з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) 12.03.2020, а також введення воєнного стану в Україні 24.02.2022, строк дії якого продовжено по даний час, 3-річний строк позовної давності, передбачений ст.257 ЦК України, не сплив та був продовжений на строк дії такого карантину, а в подальшому зупинений у зв'язку із введенням воєнного стану, то позивачем позов пред'явлено у межах строку позовної давності.
Позивачем заявлено вимогу про компенсацію понесених ним витрат на правничу допомогу в розмірі 7000 грн.
Відповідно до ч.1 п.1 ч. 3 ст. 133 та ч.1 - 3 ст. 137 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з ч.8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов'язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов'язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов'язана зі справою.
Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано суду копію договору про надання правової допомоги № 29/05/25-01 від 29.05.2025 р., укладеного між ТОВ “ФК “Ейс» та адвокатським бюро «Тараненко та партнери», додаткову угоду №25770499876 до договору про надання правничої допомоги №29/05/25-01 від 29.05.2025 р. від 30.05.2025 р., акт прийому-передачі наданих послуг від 05.06.2025 р. (а.с.87-90).
Враховуючи вищевикладене, приймаючи до уваги час розгляду справи, яка не є складною, час, витрачений адвокатом на виконання адвокатських робіт (наданих послуг), ціну позову, суд вважає, що вимоги про стягнення витрат на оплату професійної правничої допомоги у даній справі підлягають частковому задоволенню в розмірі 2000 грн.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судові витрати відшкодовуються пропорційно до задоволених позовних вимог. Враховуючи, що задоволено 100 % від заявленої суми, то судовий збір слід покласти на відповідача в розмірі 2422,40 грн.
Керуючись ст.ст.15, 16, 1050, 1054, 509, 512, 514, 526, 527, 530, 625, 1077, 1078 ЦК України, ст. ст.3, 5, 7, 9-13, 81, 89, 141, 137, 263-265, 273, 280, 282, 354-355 ЦПК України,
Позовні вимоги задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце реєстрації АДРЕСА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансової компанії “ЕЙС», код ЄДРПОУ 42986956, місцезнаходження м.Київ, Харківське шосе, 19, офіс 2005, 15113 (п'ятнадцять сто тринадцять) грн. за кредитним договором №236063667 від 12.12.2021 року, 2000 (дві тисячі) грн. витрат на правничу допомогу та 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп. судового збору.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Сумського апеляційного суду. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “ЕЙС», місцезнаходження м.Київ, Харківське шосе, 19, офіс 2005, код ЄДРПОУ 42986956.
Представник позивача Тараненко Артем Ігорович, місцезнаходження м.Київ вул.Юрія Поправки, 6, оф.32.
Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце реєстрації АДРЕСА_1 .
Представник відповідача Гринь Катерина Олександрівна, юридична адреса АДРЕСА_2 .
Суддя Гетьман В. В.