Справа № 490/6853/25
н/п2-о/490/253/2025
Центральний районний суд м. Миколаєва
27 серпня 2025 року Центральний районний суд м.Миколаєва в складі судді Гуденко О.А., дослідивши матеріали цивільної справи за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: ГУ ПФУ в Харківській області, ОСОБА_2 про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України,
25 серпня 2025 року ОСОБА_3 звернулася до суду з заявою про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, в якій вказувала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 в місті Довжанськ Луганської області. Вона є заінстересованою особою , оскільки ІНФОРМАЦІЯ_2 здійснила поховання ОСОБА_4 .
Заінтересованими особами є рідний брат померлого, спадкоємець другої черги, та ГУ ПФУ в Харківській області , яке здійснює виплату пенсії померлому.
Оскільки вона здійснювала поховання померлого, метою встановлення факту є державна реєстрація смерті для отримання допомоги на поховання.
Отримати документ встановленої форми про смерть, виданий закладом охорони здоров'я або судово-медичною установою України неможливо, оскільки на тимчасово окупованій території в місті Довжанську не діють органи державної влади і місцевого самоврядування та відповідні медичні установи.
Ухвалою Центрального районного суду м.Миколаєва від 25.08.2025 заяву було залишено без руху, заявнику надано час для усунення недоліків заяви.
Підставою для залишення заяви без руху було відсутність обгрунтування зазначення в якості заінтересованої оосби ГУ ПФУ в Харківській області, відсутність у заяві будь-яких пояснень та відповідних доказів того, що заявниця ОСОБА_1 відноситься до кола осіб, які, з огляду на приписи ч.1 ст. 317 ЦПК України, мають право на звернення з даною заявою до суду - тобто яким чином на її права, обов'язки чи законні інтереси впливає встановлення факту смерті особи.
26.08.2025 до суду від заявника ОСОБА_1 надійшла заява про усунення недоліків.
На виконання ухвали повідомила наступне:
"По-перше, питання отримання пенсії померлим не є предметом судового розгляду, а тим більше те "що померлий отримував пенсію на території Харківській області" отримувати пенсію він міг де завгодно за допомогою банківської картки. Якщо суду так треба переконатися у виплаті пенсії померлому саме ГУ ПФУ в Харківській області, то може зробити відповідний запит за ідентифікаційними даними особи, які зазначені у його паспорті і пенсійному посвідченні, тим більше квитанція про направлення копії заяви управлінню про встановлення факту смерті долучена в системі Електронний суд. Сфотографовано документи так, як їх могло бути сфотографовано в окупації особою пенсійного віку. "...не видно останнього місяця реєстрації померлої оосби" - якого ще "останнього місяця" - грудень місяць зазначено на фото паспорта померлого в розділі"місце проживання", "оосби" - то мабуть особи? Перед смертю проживав по АДРЕСА_1 (фото паспорта є), а зареєстроване місце проживання мав АДРЕСА_2 (фото паспорта є) - є такі вулиці в Довжанську.
По-друге, терористичні організації такі як лнр чи днр не видають довідки про поховання, взагалі будь-які їхні довідки є незаконними, тому доказами і зазначені та долучені до заяви "справка о смерти" і "свидетельство о смерти". Якщо під доказами поховання мається на увазі фотографування надмогильного хреста, то він жодним чином не повязаний із тілом померлого, а безпосередню участь у викопуванні чи закопуванні могильної ями заявниця не брала. Для того контакти рідного брата померлого і надано, щоби він підтвердив або спростував смерть родича в окупації, а якщо є сумніви в їх родинних відносинах, то нічого не перешкоджає суду витребувати з органів РАЦС копії актових записів про народження їх обох, а у Пенсійного фонду України - копії матеріалів пенсійної справи, де також є довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи за адресою проживання брата в Кегичівці Харківської області.
В кінцевому випадку подання заяви про встановлення факту смерті не означає її гарантоване задоволення судом, оскільки державі може бути нецікаво витрачати ресурси на реєстрацію смерті громадянина України, який захотів спочивати там, де поховані рідні".
За таких обставин суддя вирішує питання щодо можливості відкриття провадження у справі.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч. 1, 2 статті 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданнями цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», у разі порушення положень цього Закону державні органи України застосовують механізми, передбачені законами України та нормами міжнародного права, з метою захисту миру, безпеки, прав, свобод і законних інтересів громадян України, які перебувають на тимчасово окупованій території, а також законних інтересів держави Україна.
Відповідно до ч. 1 ст. 18 цього Закону громадянам України гарантується дотримання у повному обсязі їхніх прав і свобод, передбачених Конституцією України, у тому числі соціальних, трудових, виборчих прав та права на освіту, після залишення ними тимчасово окупованої території.
Згідно з ч. 1 ст. 317 ЦПК України заява про встановлення факту смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, може бути подана членами сім'ї померлого, їхніми представниками або іншими заінтересованими особами (якщо встановлення факту смерті особи впливає на їхні права, обов'язки чи законні інтереси) до будь-якого місцевого суду України, що здійснює правосуддя, незалежно від місця проживання (перебування) заявника.
Заявник зазначає, що вона не є родичем ОСОБА_4 , а є особою, яка здійснила його поховання.
У Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої Судової Палати Касаційного цивільного суду від 29 січня 2020 року у справі №243/385/19, провадження №61-6840св19, зазначено, що оскільки заявник не підтвердив, що він є родичем або членом сім'ї особи, факт смерті якої просить встановити, то суди попередніх інстанцій правильно виходили з того, що відповідно до абзацу другого частини першої статті 317 ЦПК України, заявник не має права на звернення до суду із відповідною заявою про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України.
Окрім цього, у вказаній Постанові Верховного Суду, вказано, що обмеження права на звернення із заявою про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України лише колом родичів померлого або їхніми представниками, встановлені з метою недопущення внесення до Державного реєстру актів цивільного стану громадян недостовірних відомостей за зверненнями сторонніх осіб. Тому, у разі відсутності родинних зв'язків з померлою особою, заявник, для набуття права звернутися із відповідною заявою, повинен підтвердити, у визначеному законом порядку, факт проживання з померлою особою однією сім'єю, зокрема, шляхом встановлення цього факту у судовому порядку.
В постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 25.04.2019 у справі № 265/6342/17 (провадження № 61-31830св18) викладено наступну правову позицію: обмеження права на звернення із заявою про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України встановлені з метою недопущення внесення до Державного реєстру актів цивільного стану громадян недостовірних відомостей за зверненнями сторонніх осіб. Тому у разі відсутності родинних зв'язків з померлою особою, заявник, для набуття права звернутися із відповідною заявою, повинен підтвердити у визначеному законом порядку факт проживання з померлою особою однією сім'єю, зокрема шляхом встановлення цього факту у судовому порядку.
Доказів факту проживання з померлою особою однією сім'єю, зокрема шляхом встановлення цього факту у судовому порядку, заявником не надано.
Як послідовно зазначє у своїй практиці Верховний Суд, встановлення факту смерті особи має значення для реалізації майнових та особистих немайнових прав заявника, рішення суду в такій категорії справ повинне ґрунтуватися на дотриманні вимог процесуального закону щодо повного та всебічного з'ясування обставин справи на підставі всіх поданих особами, які беруть участь у справі, доказів у сукупності, у тому числі з урахуванням документів, виданих органами та установами самопроголошених утворень, розташованими на окупованій території України.
Так, законом передбачено, що заява про встановлення факту смерті може бути подана також іншими заінтересованими особами, якщо встановлення факту смерті особи впливає на їхні права, обов'язки чи законні інтереси.
Проте, заявник не повідомила суд, що встановлення факту смерті зазначеної особи впливає на її права, обов'язки чи законні інтереси та яким саме чином, яке значення встановлення цього факту має для реалізації саме її майнових та особистих немайнових прав.
У статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» зазначено, що кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання, крім ухвал про арешт майна та тимчасовий доступ до речей та документів у кримінальних провадженнях, які підлягають оприлюдненню не раніше дня їх звернення до виконання.
Відповідно до статті 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень (далі - Реєстр) - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень. Суд загальної юрисдикції вносить до Реєстру всі судові рішення і окремі думки суддів, викладені у письмовій формі, не пізніше наступного дня після їх ухвалення або виготовлення повного тексту. Порядок ведення Реєстру затверджується Вищою радою правосуддя.
Згідно з частиною третьою статті 6 Закону України «Про доступ до судових рішень» суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру.
З наведеного убачається, що суд не позбавлений можливості самостійно перевірити відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі судових рішень та є відкритими, зокрема, щодо зверненнязаявниці до суду з аналогічними заявами.
Суд звертає увагу, що в провадженні Кегичівського районного суду Харківської області перебувалал справа № 624/467/25 за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи ОСОБА_2 , головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області про встановлення факту смерті,з якою вона звернулася до суду 26 травня 2025 року.
Як вбачається з судових рішень у даній справі ( всіх трьох інстанцій) : "Заявник звернулася до суду з заявою про встановлення факту смерті ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця села Христище Красноградського району Харківської області, на тимчасово окупованій території України в місті Довжанськ Луганської області 18 травня 2025 року.
Заява обґрунтована тим, що заявник звертається до суду з метою державної реєстрації смерті та отримання свідоцтва про смерть в органах реєстрації актів цивільного стану України. Заявник є заінтересованою особою, оскільки ІНФОРМАЦІЯ_4 здійснила поховання ОСОБА_4 , іншою заінтересованою особою є рідний брат померлого - ОСОБА_2 , який є спадкоємцем другої черги, та управління Пенсійного фонду України, яке здійснювало виплату пенсії померлому".
Тобто ОСОБА_1 вже зверталася до суду з повністю аналогічною заявою, яка була повернута судом - проте зазначених судами недоліків своєї заяви не врахувала, звернувшись до Центрального суду м.Миколаєва з аналогічною заявою, при цьому зазначившив заяві про усунення недоліків, що перебуває в м.Довжанськ Луганської області.
Відповідно ч. 3 ст. 294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом.
Відповідно до положень п. 1 ч. 4 ст. 185 ЦПК України, позовна заява повертається у випадках, якщо заяву подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 185 ЦПК України, Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Таким чином, оскільки заявниця не є родичем особи про встановлення факту смерті якої просить, та не уснула недоліки, зазначені в ухвалі суду від 25.08.2025 року щодо підтвердження як того, що є особою, яка може звертатись до суду із заявою про встановлення факту смерті відповідно до ст. 317 ЦПК України, так і підставності зазначення заінтересованої особи - а тому заява підлягає поверненню заявнику на підставі ст.185 ЦПК України.
Враховуючи викладене та керуючись ст. 185, 258, 260, 294, 317 ЦПК України, суддя
Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: ГУ ПФУ в Харківській області, ОСОБА_2 про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території Україні - повернути заявнику.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження в 15-денний строк з дня її підписання. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її підписання має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали суду.
Суддя О.А. Гуденко