26 серпня 2025 року м. Снігурівка
справа №485/1054/21
провадження № 2/485/1/25
Снігурівський районний суд Миколаївської області у складі:
головуючої судді Бодрової О.П.,
за участю секретаря судового засідання Літвінової Д.Ю.,
позивача за первісним позовом - ОСОБА_1 ,
представника позивача за первісним позовом - Давидової О.Ю.,
відповідача за первісним позовом - ОСОБА_2 ,
представника відповідача за первісним позовом - ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Снігурівка в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про поділ майна подружжя, та зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя,
установив:
У серпні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5 про поділ спільного майна подружжя, в якому просить суд поділити між ним та відповідачкою в рівних частках спільно нажите майно, а саме: будівлю з прилеглими до неї господарськими та побутовими будівлями і спорудами разом із земельною ділянкою для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, площею 0,066 га, що розташовані в АДРЕСА_1 .
Ухвалою судді Снігурівського районного суду Миколаївської області від 30 серпня 2021 року вказану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи здійснювати в порядку загального позовного провадження.
22 вересня 2021 року від ОСОБА_1 надійшла заява про збільшення позовних вимог, в якій він просить визнати спільною сумісною власністю дві земельні ділянки: за кадастровим номером 4825780000:26:000:0027, площею 2 га, розташовану у Снігурівському районі Миколаївської області, та за кадастровим номером 4825710100:37:034:0007, площею 0,0241 га, розташовану по АДРЕСА_2 , визначивши за ним право власності на частку кожної земельної ділянки.
Ухвалою суду від 22 вересня 2021 року прийнято заяву ОСОБА_1 про збільшення позовних вимог.
21.10.2021, до початку розгляду справи по суті, від відповідача ОСОБА_5 до суду надійшов зустрічний позов до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя, за яким позивач за зустрічним позовом просить визнати у порядку поділу спільного майна подружжя за ОСОБА_1 право власності на автомобіль марки PEUGEOT, 2003 року виписку, номерний знак НОМЕР_1 , стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 грошову компенсацію вартості частки автомобіля марки PEUGEOT, 2003 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 .
Ухвалою суду від 21 жовтня 2021 року прийнято зустрічний позов ОСОБА_5 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя та об'єднано в одне провадження вимоги за зустрічним позовом з первісним позовом.
Ухвалою суду від 06 грудня 2021 у справі призначено судову авто товарознавчу експертизу, провадження у справі зупинено.
22 грудня 2021 року до суду від ОСОБА_1 надійшла заява про збільшення позовних, в якій останній просить суд визнати спільною сумісною власністю трактор колісний, марки Беларус 82,2011 року виписку, стягнути з ОСОБА_5 на його користь грошову компенсацію вартості частки трактора колісний, марки Беларус 82, 2011 року виписку в розмірі 159159,00 грн.
Ухвалою від 17 січня 2022 року прийнято заяву ОСОБА_1 від 22 грудня 2021 року про збільшення позовних вимог.
Ухвалою від 17 січня 2022 року у справі призначено судову автотоварознавчу експертизу.
Ухвалою суду від 08.07.2024 закрито підготовче провадження, справу призначено до розгляду по суті.
Ухвалою від 15.08.2024 зупинено провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі №485/1558/24 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 про визнання договору дарування грошових коштів дійсним та визнання майна особистою власністю.
Ухвалою від 28.07.2025 поновлено провадження у справі.
Ухвалою від 26.08.2025 у задоволенні клопотання представника ОСОБА_4 про повернення до стадії підготовчого провадження відмовлено.
У судовому засіданні представник відповідача заявила клопотання про призначення судових будівельно-технічної та оціночно-будівельної експертиз, також клопотання подане і письмово.
У судовому засіданні відповідачка за первісним позовом підтримала клопотання представника, просила суд його задовольнити.
Представник позивача за первісним позовом у судовому засіданні заперечувала щодо призначення експертиз, посилаючись на те, що підготовче засідання закрито ще 08.07.2024.
Позивач за первісним позовом у судовому засіданні також заперечував щодо призначення експертиз.
Вислухавши сторін та їх представників, суд приходить до висновку, що клопотання про призначення експертиз не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, відповідно до вимог ст. 12 ЦПК України, учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 2 ст. 102 ЦПК України, предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань.
Практика ЄСПЛ неодноразово при вирішенні питання справедливості судового розгляду базувалася на положеннях щодо визначення і дотримання строків судового процесу та його стадійності, оскільки саме ці положення дисциплінують учасників процесу, тим самим справедливо регулюють процесуальну поведінку сторін, визначаючи для них рівні умови для доведення своєї правової позиції.
Крім того, суд здійснює провадження у справі з дотримання принципу пропорційності відповідно до положень ст. 11 ЦПК України.
Праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (ALIMENTARIA SANDERS S.A. V. SPAIN, № 11681/85, § 35, ЄСПЛ, від 07 липня 1989 року).
Доступ до суду як елемент права на справедливий судовий розгляд не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням у випадку, коли такий доступ особи до суду обмежується законом і не суперечить пункту першому статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використаними засобами і метою, яка має бути досягнута.
Складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).
В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 січня 2022 року у справі № 234/11607/20 (провадження № 61-15126св21), зроблено висновок, що: «при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом».
Відповідно до ч. 1 ст. 103 ЦПК України, суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.
Відповідно до ч. 2 п. 8 ст. 197 ЦПК України, у підготовчому засіданні суд вирішує питання про призначення експертизи, виклик у судове засідання експертів, свідків, залучення перекладача, спеціаліста.
Згідно з частиною першою статті 189 ЦПК України завданнями підготовчого провадження є: 1) остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; 2) з'ясування заперечень проти позовних вимог; 3) визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; 4) вирішення відводів; 5) визначення порядку розгляду справи; 6) вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті.
Підготовче провадження починається відкриттям провадження в справі і закінчується закриттям підготовчого засідання (частина друга статті 189 ЦПК України).
За положеннями ч. 1 ст. 209 ЦПК України, завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.
Згідно з вимогами ч. 1 та ч. 2 ст. 126 ЦПК України, право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Статтею 222 ЦПК України встановлені вимоги щодо розгляду заяв і клопотань. Згідно з ч. 1, ч. 2 ст. 222 ЦПК України, головуючий з'ясовує, чи мають учасники справи заяви чи клопотання, пов'язані з розглядом справи, які не були заявлені з поважних причин у підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом, та вирішує їх після заслуховування думки інших присутніх у судовому засіданні учасників справи. Суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом.
За ч. 1 ст. 127 ЦПК України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Цивільним процесуальним кодексом України не врегульовано питання щодо повернення суду першої інстанції до стадії підготовчого провадження після його закриття.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У Постанові Верховного Суду від 05 березня 2025 року у справі № 367/6134/19, провадження № 61-12301св24, Верховний Суд посилається на висновок Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 16 грудня 2021 року в справі № 910/7103/21, який виснував, що відповідно до практики Верховного Суду, яку колегія суддів враховує на підставі частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України, суди першої інстанції за наявності певних обставин можуть прийняти рішення про повернення до стадії підготовчого провадження після його закриття для вчинення тих чи інших процесуальних дій, які можуть бути реалізовані лише на стадії підготовчого провадження. Водночас такі обставини мають бути вагомими, оскільки можливість повернення до стадії підготовчого провадження з будь-яких підстав нівелює саме значення стадій господарського процесу, як підготовчого провадження, так і стадії розгляду справи по суті.
З посиланням на цей правовий висновок Касаційного господарського суду, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 05 жовтня 2022 року в справі № 204/6085/20 зазначив про можливість повернення на підготовче засідання у разі наявності обґрунтованих підстав для цього.
Аналогічні правові висновки містяться у постановах Верховного Суду від 05 жовтня 2022 року у справі № 204/6085/20, провадження № 61-21431св21, від 30 травня 2024 року у справі № 308/14745/21, провадження № 61-10630св23, від 03.10.2019 у справі № 902/271/18, від 16.02.2021 у справі № 922/2115/19, в ухвалі від 22.06.2021 у справі № 923/525/20.
Як вже зазначалось вище, ухвалою суду від 08.07.2024 закрито підготовче провадження, справу призначено до розгляду по суті.
Ухвалою від 26.08.2025 у задоволенні клопотання представника ОСОБА_4 про повернення до стадії підготовчого провадження відмовлено.
У процесі судового розгляду справи, а саме після закриття підготовчого провадження, позивач за зустрічним позовом звернулася до суду з клопотанням про призначення експертиз, тобто виникли обставини, дослідження яких можливе лише на стадії підготовчого провадження. Так, клопотання про призначення експертиз подано з порушенням строку, визначеного нормами ЦПК України для його подання, при цьому, суд констатує, що відповідач не обґрунтував неможливість його подання у визначений строк з поважних причин.
Відповідно до ч. 4 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Підсумовуючи все викладене вище, оскільки позивачем за зустрічним позовом та її представником не наведені причини пропуску процесуального строку на подання клопотання про призначення судових експертиз, такі причини пропуску не визнані судом поважними та відповідне клопотання про призначення експертиз подане під час розгляду справи по суті, а не під час підготовчого провадження, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання відповідача про призначення судових будівельно-технічної та оціночно-будівельної експертиз.
Керуючись ст. 11, 12, 103,126, 209, 222 ЦПК України, суд
постановив:
У задоволенні клопотання ОСОБА_4 про призначення судових будівельно-технічної та оціночно-будівельної експертиз - відмовити.
Ухвала набирає законної сили негайно після її підписання та оскарженню окремо від рішення суду не підлягає.
Повний текст ухвали складено 27.08.2025.
Суддя О.П.Бодрова