Справа № 456/4471/25
Провадження № 2-н/456/710/2025
про відмову у видачі судового наказу
25 серпня 2025 року місто Стрий
Суддя Стрийського міськрайонного суду Львівської області Писарев О. Ю., розглянувши заяву ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) до Державного підприємства «Стрийський комбінат хлібопродуктів №1» Державного агентства резерву України (код ЄДРПОУ 14293158, адреса: 82400, Львівська обл., місто Стрий, вул. Грабовецька, 2) про видачу судового наказу про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку,
20 серпня 2025 року до Стрийського міськрайонного суду Львівської області надійшла заява ОСОБА_1 , в якій він просить стягнути з Державного підприємства «Стрийський комбінат хлібопродуктів №1» Державного агентства резерву України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку в розмірі 92 361,93 гривень.
Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно ч.2 ст.19 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: 1) наказного провадження; 2) позовного провадження (загального або спрощеного); 3) окремого провадження.
Наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо (ч.3 ст.19 ЦПК України).
Відповідно до ч.1 ст.160 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу.
Згідно з ч.1 ст.161 ЦПК України судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення нарахованої, але не виплаченої працівникові суми заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку.
Як роз'яснюється у пункті 12 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 23.12.2011 року за №14 «Про практику розгляду судами заяв у порядку наказного провадження», у заяві про видачу судового наказу повинно бути зазначено вимоги заявника і обставини, на яких вони ґрунтуються. До заяви має бути додано докази перебування заявника у трудових відносинах із боржником, а підтвердженням суми, яка стягується, може бути будь-який належно оформлений документ, що вказує на розмір нарахованої заробітної плати та компенсації за порушення строків її виплати, зокрема, довідка бухгалтерії боржника, розрахунковий лист чи копія платіжної відомості тощо. Не допускається розгляд вимог про стягнення заробітної плати у разі наявності спору щодо розміру заборгованості чи права на її отримання. Наявність спору про право, яке є підставою для відмови у прийнятті заяви про видачу судового наказу, вирішується суддею у кожному конкретному випадку, виходячи із характеру та обґрунтованості заявленої матеріально-правової вимоги і документів, доданих до заяви. Наявність спору можна встановити відсутністю документів, що підтверджують наявність суб'єктивного права у заявника; документів, що підтверджують порушення суб'єктивного права або документів, що підтверджують виникнення права вимоги.
Згідно з п. 9 постанови Пленуму ВССУ «Про практику розгляду судами заяв у порядку наказного провадження» від 23.12.2011 наявність спору про право, яке є підставою для відмови у прийнятті заяви про видачу судового наказу, вирішується суддею у кожному конкретному випадку, виходячи із характеру та обґрунтованості заявленої матеріально-правової вимоги і документів, доданих до заяви. Наявність спору можна встановити відсутністю документів, що підтверджують наявність суб'єктивного права у заявника; документів, що підтверджують порушення суб'єктивного права або документів, що підтверджують виникнення права вимоги.
Відповідно до ст. 233 КЗпП України (в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022 року № 2352-IX, який набрав чинності 19.07.2022 року) із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (ст. 116 КЗпП України).
Відповідно до ст. 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
У разі коли день виплати заробітної плати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, заробітна плата виплачується напередодні.
Статтями 1,2 Закону України «Про оплату праці» встановлено, що заробітна плата це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Основна заробітна плата це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. Додаткова заробітна плата це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій. Інші заохочувальні та компенсаційні виплати це виплати, до яких належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства, або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.
Згідно ст. 30 Закону України при кожній виплаті заробітної плати роботодавець повинен повідомити працівника про такі дані, що належать до періоду, за який провадиться оплата праці: а) загальна сума заробітної плати з роз шифровкою за видами виплат; б) розміри і підстави відрахувань із заробітної плати; в) сума заробітної плати, що належить до виплати.
Відомості про оплату праці працівника надаються будь-яким органам чи особам лише у випадках, передбачених законодавством, або за згодою чи на вимогу працівника. (ст. 31 Закону України «Про оплату праці»)
Відтак працівник може звернутися до суду в порядку наказного провадження лише у разі, якщо вимога про стягнення нарахованої, але не виплаченої працівникові суми заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку, є безспірною (роботодавець не оспорює ні право вимоги працівника, ні суму заборгованості з виплати заробітної плати), що підтверджується належно оформленими письмовими документами.
Статтею 49 КЗпП України передбачено, що власник або уповноважений ним орган зобов'язаний видати працівникові на його вимогу довідку про його роботу на даному підприємстві, в установі, організації із зазначенням спеціальності, кваліфікації, посади, часу роботи і розміру заробітної плати.
Із змісту даної заяви про видачу судового наказу вбачається, що заявник ОСОБА_1 просить стягнути з боржника Державного підприємства «Стрийський комбінат хлібопродуктів №1» Державного агентства резерву України середній заробіток за час затримки розрахунку в розмірі 92361,93 грн. На підтвердження цього до своєї заяви він долучив копію довідки від 26.05.2025 №23 про те, що він працював в Державне підприємство «Стрийський комбінат хлібопродуктів №1» Державного агентства резерву України з 26.01.1996 по 17.12.2024, дохід за період з 01.08.2024 по 17.12.2024 склав 198 810,81 грн. та навів розрахунок середнього заробітку за час затримки розрахунку у своїй заяві.
Однак, наведений розрахунок та долучені до заяви документи не свідчать про безспірність суми, яку просить стягнути заявник.
Так, до заяви не долучено жодного документу, в якому вказано суму заборгованості підприємства. З наведеного в заяві розрахунку вбачається, що заявником здійснено розрахунок виходячи з окладу працівника, мотивуючи це тим, що фактично жодні виплати у останні місяці роботи ОСОБА_1 не надходили. Однак, з копії довідки від 26.05.2025 №23 вбачається, що ОСОБА_1 в жовтні та листопаді 2024 року (останні два календарні місяці роботи, що передували місяцю, в якому його було звільнено) були нараховані кошти.
Згідно з положеннями абз. 4, 5 пункту 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. № 100 (далі - Порядок №100), у всіх інших випадках середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов'язана відповідна виплата. Якщо протягом останніх двох календарних місяців, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов'язана відповідна виплата, працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.
Пунктом 4 Порядку №100 визначено, що якщо в розрахунковому періоді у працівника не було заробітної плати, розрахунки проводяться з установлених йому в трудовому договорі тарифної ставки, посадового (місячного) окладу.
З наведеного заявником розрахунку не можливо встановити, на якій підставі ним було здійснено розрахунок виходячи з окладу працівника.
Окрім того, пунктом 8 Порядку №100 передбачено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.
Однак, з наведеного в заяві розрахунку вбачається, що заявником здійснено розрахунок шляхом множення середньоденного заробітку на число календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком, та при цьому відсутні посилання на те, що даний випадок, передбачений чинним законодавством для розрахунку відповідно до календарних днів, що давало б підставу для незастосування загального правила, передбаченого, пунктом 8 Порядку №100.
В силу приписів пунктів 4 та 5 ч. 2 ст. 163 ЦПК України у заяві про видачу судового наказу повинно бути зазначено вимоги заявника і обставини, на яких вони ґрунтуються, та перелік доказів, якими заявник обґрунтовує обставини, на яких ґрунтуються його вимоги. Водночас пунктом 4 ч. 3 ст. 163 ЦПК України встановлено, що до заяви про видачу судового наказу додаються інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.
За сукупністю обставин, беручи до уваги приписи п. 1 ч. 1 ст. 165 ЦПК України, суддя вбачає підстави для відмови у видачі судового наказу, оскільки до заяви не долучено належних беззаперечних доказів на яких ґрунтуються заявлені вимоги.
Таким чином, працівник може звернутися до суду в порядку наказного провадження у разі якщо вимога про стягнення нарахованої, але не виплаченої працівникові суми заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку, є безспірною (роботодавець не оспорює ні право вимоги працівника, ні суму заборгованості з виплати заробітної плати), що підтверджується належно оформленими письмовими документами.
Відповідно до ч.2 ст.167 ЦПК України, за результатами розгляду заяви про видачу судового наказу, суд видає судовий наказ або постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу.
Враховуючи вищенаведене, беручи до уваги приписи п. 1 ч. 1ст. 165 ЦПК України, суддя вбачає підстави для відмови у видачі судового наказу, оскільки до заяви не долучено належних беззаперечних доказів на яких ґрунтуються заявлені вимоги.
Керуючись ст.ст.160-166, 258-261, 353 ЦПК України, суд,
Відмовити ОСОБА_1 у видачі судового наказу про стягнення з Державного підприємства «Стрийський комбінат хлібопродуктів №1» Державного агентства резерву України середнього заробітку за час затримки розрахунку.
Роз'яснити заявнику, що відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 2-1, 8, 9 частини першої статті 165 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Львівського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її підписання.
Суддя О. Ю. Писарев