Справа № 464/3995/25
пр.№ 1-кп/464/487/25
27.08.2025 року Сихівський районний суд м.Львова в складі:
головуючої-судді - ОСОБА_1 ,
з участю секретаря судових засідань - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
законного представника неповнолітнього потерпілого - ОСОБА_4 ,
представника потерпілого - ОСОБА_5 ,
обвинуваченого - ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Львові кримінальне провадження №12025141410000463 про обвинувачення
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Львівської області, українця, громадянина України, з професійно - технічною освітою, не одруженого, працюючого ювеліром в «ЗОЛИТИЙ ВІК», зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.2 ст.286 КК України,
ОСОБА_8 , 08 червня 2025 року, приблизно о 17 годині 13 хвилин, керуючи мотоциклом марки «Lifan» моделі SR220 4-V реєстраційний номер НОМЕР_1 , та рухаючись ним по вул.Стрийська м.Львова поруч з зупинкою громадського транспорту «Скорини», у м.Львові в напрямку до вул.Наукова, у м.Львові, порушив вимоги Розділу 1 п. 1.10; Розділу 2 п. 2.3, Розділу 18 п. 18.2, Правил дорожнього руху, затверджених постановою КМУ № 1306 від 10.10.2001, які виразилися в тому, що він під час керування технічно - справним транспортним засобом, був неуважним, своїми діями створив загрозу безпеці дорожнього руху, зокрема наближаючись до пішохідного переходу, на якому перебували пішоходи, повинен був зменшити швидкість, або зупинитися, що б дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека, в свою чергу продовжив рух та вчинив наїзд на малолітнього пішохода ОСОБА_9 який переходив проїзну частину дороги по регульованому пішохідному переході з ліва на право по ходу руху мотоцикла. В результаті порушення водієм ОСОБА_8 , правил дорожнього руху відбулась дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої потерпілий ОСОБА_9 отримав струс головного мозку, відкритий перелом обох кісток правої гомілки в н/з із зміщенням кісткових факторів, забійну рану потиличної ділянки, забійні садна спини, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, за ознакою небезпеки для життя в момент його спричинення.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_8 свою вину у вчиненому визнав повністю, дав пояснення, аналогічні пред'явленому обвинуваченню, щиро розкаявся. Попросив вибачення у батьків потерпілого, зазначивши, що шкодує за вчинене. Щодо цивільного позову, то такий визнав частково, готовий відшкодувати моральну шкоду, проте, у меншому розмірі, аніж просить законний представник потерпілого.
Законний представник малолітнього потерпілого ОСОБА_10 під час судового розгляду підтвердила обставини викладені в обвинувальному акті. Щодо призначення покарання обвинуваченому покладається на розсуд суду, немає на меті ламати життя обвинуваченому реальним ув'язненням. Вимоги цивільного позову підтримала, просить такий задоволити, оскільки враховуючи характер та обсяг психологічних страждань, яких зазнав її син, вважає, що саме відшкодування моральної шкоди у розмірі 500000 грн. покращить морально - психологічний, емоційний та фізичний стан і зменшить рівень душевних страждань, які останній переживає.
Суд з'ясував, що обставини справи ніким із учасників судового провадження не оспорюються і кожен з них правильно розуміє зміст цих обставин. Суд також впевнився у добровільності їх позиції та роз'яснив їм процесуальні наслідки зазначених дій, передбачені ч.2 ст.394 КПК України. З урахуванням думки усіх учасників процесу, на підставі ч.3 ст.349 КПК України судом було визнано недоцільним дослідження доказів стосовно тих обставин, які ніким не оспорюються і судовий розгляд було обмежено допитом обвинуваченого, поясненнями законного представника малолітнього потерпілого, з'ясування обставин, що стосуються обґрунтування моральної шкоди та пред'явлення цивільного позову, дослідженням матеріалів кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого.
Таким чином, суд вважає, що винуватість обвинуваченого ОСОБА_8 в судовому засіданні доведена повністю і його дії необхідно кваліфікувати за ч.2 ст.286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху, яка керувала транспортним засобом, що спричинило потерпілому тяжкі тілесні ушкодження.
Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_8 , суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до ст.12 КК України класифікується як тяжкий злочин.
Суд також враховує особу обвинуваченого ОСОБА_8 , який раніше не судимий, на обліках у психо-, наркологічному диспансерах не перебуває, працює. Обставиною, що пом'якшує покарання, суд визнає щире каяття обвинуваченого. Крім того, обвинувачений попросив вибачення у батьків потерпілого та відшкодував шкоду у розмірі 5000 грн., оскільки немає можливості відшкодувати всю шкоду одразу. Обставин, що обтяжують покарання, судом не встановлено.
Відповідно до досудової доповіді провідного інспектора Галицького районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» у Львівській області ОСОБА_11 від 15 серпня 2025 року, ризик вчинення обвинуваченим ОСОБА_8 повторного кримінального правопорушення та ризик небезпеки для суспільства, у тому числі для окремих осіб оцінюється, як середній. На думку органу пробації, виправлення ОСОБА_8 можливе без позбавлення або обмеження волі на певний строк можливе та не становить високої небезпеки для суспільства.
Таким чином, суд вважає, що мірою покарання, необхідною і достатньою для перевиховання обвинуваченого і попередження нових злочинів може бути міра покарання в межах санкцій статті, за якою ОСОБА_8 обвинувачується у виді позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами.
З урахуванням вимог ст.77 КК України, до ОСОБА_8 необхідно застосувати додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, зважаючи на те, що останній вчинив злочин у зв'язку з порушенням Правил дорожнього руху України, що спричинило тяжкі тілесні ушкодження потерпілому.
Разом з тим, суд, приймаючи до уваги наведене, ставлення обвинуваченого до вчиненого, відгук законного представника малолітнього потерпілого щодо несуворої міри покарання, яка б не була пов'язана з реальним ув'язненням, вважає за можливе застосувати до ОСОБА_8 статтю 75 КК України і звільнити його від відбування основного покарання з випробуванням, оскільки його виправлення можливе без реального відбування покарання, встановивши іспитовий строк, який буде оптимальним, покаже стійкість такого виправлення і неможливість вчинення ним в подальшому інших злочинів із покладенням обов'язків, передбачених ст.76 КК України.
Що стосується цивільного позову у кримінальному провадженні, суд вважає за необхідне вказати таке.
Відповідно до ст.129 КПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє у ньому.
Згідно ст.23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Відповідно до ст.1167 ЦК під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування шкоди враховуються вимоги розумності і справедливості.
Пунктом 1 ч.1 ст.1167 ЦК України визначено, що моральна шкода відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
У п.9 постанови Пленуму Верховного суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховує характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, тяжкість завданих травм, наслідки тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації (останнє залежить від характеру діяльності потерпілого, посади, часу й зусиль необхідних для відновлення попереднього стану, наміру, з яким діяв заподіював шкоди тощо).
Відповідно до ст.1167 ЦК під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд має навести у рішенні відповідні мотиви.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав потерпілий, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин, у тому числі стану здоров'я потерпілого, тяжкості вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступеня зниження престижу, ділової репутації, часу та зусиль, необхідних для відновлення попереднього стану, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості (постанова Верховного Суду від 3 жовтня 2019 року у справі № 709/1173/17).
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди становить предмет оціночної діяльності суду та визначається залежно від визначених ЦК критеріїв з урахуванням вимог розумності та справедливості (постанова Верховного Суду від 07 квітня 2020 року у справі № 572/3209/17).
Як зазначив Верховний суд, ч.3 ст.23 ЦК встановлено, моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Таким чином, законом установлено загальні критерії щодо меж судової дискреції у вирішенні питання про розмір грошового відшкодування моральної шкоди. Тобто визначення розміру такого відшкодування становить предмет оціночної діяльності суду.
Так, судом встановлено, що в результаті неправомірних дій ОСОБА_8 потерпілому завдана моральна шкода, яка полягає у моральних стражданнях у зв'язку із значним погіршенням фізичного, а , відповідно, і морального здоров'я, порушився звичний устрій життя. Суд погоджується з доводами позивачки, що психологічний та фізичний стан її сина після події змінився.
Разом із тим, суд враховує зміст положень ч.2 ст.1193 ЦК України, якою регламентовано, що якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого (а в разі вини особи, яка завдала шкоди, також залежно від ступеня її вини) розмір відшкодування зменшується, якщо інше не встановлено законом.
У цьому кримінальному провадженні встановлено, що обвинувачений здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_9 на пішохідному переході, при цьому будучи тверезим, не залишив місце ДТП, щиро розкаявся у вчиненому та попросив вибачення у батьків потерпілого, частково відшкодував шкоду у розмірі 5000 грн.
Законний представник потерпілого ОСОБА_10 подала до суду копії виписок із лікарень, психологічну характеристику дитини.
Безумовно, внаслідок вчиненого ОСОБА_8 кримінального правопорушення, потерпілий ОСОБА_9 зазнав страждань у зв'язку із отриманими травмами, перенесеною операцією, тривалим розладом здоров'я. Враховуючи позицію обвинуваченого щодо готовності відшкодування моральної шкоди, проте, у меншому розмірі, аніж просить законний представник потерпілого, виходячи із вимог розумності та справедливості, неможливість оцінки душевних страждань матеріальним виміром, суд вважає за можливе встановити адекватну матеріальну сатисфакцію завданій моральній шкоді та задоволити цивільний позов частково.
Оцінивши надані сторонами докази та доводи учасників процесу, суд прийшов висновку, що справедливим та співмірним буде розмір морального відшкодування потерпілому у розмірі 220000 грн.
Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_8 до вступу вироку в законну силу залишити без змін - у вигляді особистого зобов'язання.
Відповідно до ч.2 ст.124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експертів. Відтак, з ОСОБА_8 на користь держави необхідно стягнути витрати на залучення експертів в сумі 8914 грн.
Долю речових доказів необхідно вирішити у відповідності до ст.100 КПК України.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 349, 368, 370, 371, 374 КПК України, суд,
ОСОБА_7 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.2 ст.286 КК України та призначити йому покарання 3 (три) роки позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 (один) рік.
На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_7 від відбування основного покарання та встановити іспитовий строк на 1 (один) рік.
На підставі ст.76 КК України покласти на ОСОБА_7 наступні обов'язки:
-періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
-повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.
Запобіжний захід, застосований до ОСОБА_7 у вигляді особистого зобов'язання до вступу вироку в законну силу залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_7 на користь держави 8914 грн. процесуальних витрат за проведення експертиз.
Цивільний позов ОСОБА_12 , яка діє в інтересах малолітнього ОСОБА_13 про відшкодування моральної шкоди задоволити частково.
Стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_12 , яка діє в інтересах малолітнього ОСОБА_13 моральну шкоду в розмірі 220000 грн.
В решті вимоги щодо розміру моральної шкоди відмовити.
Речові докази: DVD диск, який зберігається при матеріалах кримінального провадження - залишити при матеріалах кримінального провадження.
Арешт на мотоцикл марки «Lifan» моделі SR220 4-V р.н. НОМЕР_1 в цілому (на його комплектуючі деталі, вузли, агрегати та інше обладнання) шляхом заборони відчуження, розпорядження та користування, який на праві власності належить ОСОБА_14 , накладений ухвалою слідчого судді Сихівського районного суду м.Львова від 11 червня 2025 року - скасувати.
Апеляційна скарга на вирок може бути подана до Львівського апеляційного суду через Сихівський районний суд м.Львова протягом тридцяти днів з дня його проголошення, з урахуванням особливостей передбачених ст.394 КПК України.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Відповідно до ч.6 ст.376 КПК України копію вироку після його проголошення негайно вручити обвинуваченому та прокурору.
СУДДЯ ОСОБА_15