Справа № 461/4214/25
Провадження № 1-кс/461/5265/25
26.08.2025 року,слідчий суддя Галицького районного суду м.Львова ОСОБА_1 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у судовому засіданні клопотання прокурора Львівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_3 , про продовження строку дії обов'язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України стосовно підозрюваного:
ОСОБА_4 ( ОСОБА_5 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Республіки Азербайджан, громадянина Азербайджану, азербайджанця, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
за матеріалами досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42025142410000164 від 13.05.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.369 КК України,
Прокурор звернувся до слідчого судді Галицького районного суду м. Львова із вказаним клопотанням, яке мотивує тим, що громадянин Республіки Азербайджан ОСОБА_6 , діючи з прямим умислом на надання неправомірної вигоди службовій особі, за вчинення в інтересах третіх осіб дій з використанням наданого їй службового становища, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи за попередньою змовою в групі з невстановленими особами, 18.05.2025 близько 21:40 год перебуваючи на АДРЕСА_3 та 27.05.2025 близько 16:50 год знаходячись на автостоянці торгового центру «Епіцентр», що знаходиться за адресою: м.Львів, вул.Городоцька, 302, надав службовій особі - командиру другої зведеної навчальної роти військової частини НОМЕР_1 , черговому вказаної військової частини ОСОБА_7 неправомірну вигоду в загальному розмірі 202 445, 45 грн, за сприяння в організації самовільного залишення військовослужбовцем ОСОБА_8 місця дислокації військової частини НОМЕР_1 , що мало місце за наступних обставин.
Так, 01.05.2025 близько 15 год. 00 хв. громадянин Республіки Азербайджан ОСОБА_6 , перебуваючи за місцем дислокації наметового містечка військової частини НОМЕР_1 , що в АДРЕСА_4 , звернувся до командира другої зведеної навчальної роти військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_7 щодо можливості надати дозвіл на спілкування із військовослужбовцем ОСОБА_8 , повідомивши при цьому, що останній являється рідним братом його дружини.
В подальшому, 06.05.2025, в невстановлений досудовим розслідуванням час та перебуваючи в невстановленому досудовим розслідуванням місці, громадянин Республіки Азербайджан ОСОБА_6 зателефонував командиру другої зведеної навчальної роти військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_7 та попросив про особисту зустріч, на що останній погодився.
Цього ж дня, орієнтовно в 19 год. 00 хв., перебуваючи по вул.Окуневського у м.Львові, громадянин Республіки Азербайджан ОСОБА_6 , маючи умисел на надання неправомірної вигоди службовій особі, діючи за попередньою змовою групою осіб із невстановленими на даний час особами, зустрівся із ОСОБА_7 та висловив пропозицію в наданні останньому неправомірної вигоди за сприяння в організації самовільного залишення місця дислокації військової частини НОМЕР_1 військовослужбовцем вказаної військової частини ОСОБА_8 .
Крім цього, 11.05.2025 близько 09 год. 00 хв., громадянин Республіки Азербайджан ОСОБА_6 , реалізовуючи злочинний умисел спрямований на надання неправомірної вигоди службовій особі за вчинення будь-яких дій в інтересах третіх осіб, діючи за попередньою змовою із невстановленими на даний час досудовим розслідуванням особами, перебуваючи поблизу АЗС «WOG», що по вулиці Львівська, 2, у місті Новояворівськ Львівської області, під час зустрічі із командиром другої зведеної навчальної роти військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_7 , повторно озвучив дійсність своїх намірів щодо надання останньому неправомірної вигоди в розмірі 3000 доларів США за сприяння в організації самовільного залишення місця дислокації військової частини НОМЕР_1 військовослужбовцем ОСОБА_8 .
18.05.2025 близько 21 год. 40 хв. громадянин Республіки Азербайджан ОСОБА_6 , перебуваючи по АДРЕСА_3 , з метою реалізації раніше задуманого плану, діючи умисно, передав командиру другої зведеної навчальної роти військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_7 грошові кошти в розмірі 500 доларів США, що згідно офіційного курсу НБУ станом на 18.05.2025 становить 20 735,45 гривень, в якості завдатку за сприяння в організації самовільного залишення військовослужбовцем ОСОБА_8 військової частини НОМЕР_1 .
Надалі, наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 27.05.2025 №127НР призначено добовий наряд з 27 травня на 28 травня 2025 року, в складі, зокрема: чергового військової частини НОМЕР_1 - старшого викладача циклової тактичної підготовки ОСОБА_7 та помічника чергового контрольно-пропускного поста №1 ОСОБА_8 .
Згідно п.295 Закону України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України» та інструкції №4759 чергового військової частини НОМЕР_1 , затвердженої наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 20.11.2024 №3525-АД вбачається, що черговий військової частини призначається з числа офіцерів управління військової частини та батальйонів. Черговий військової частини підорядковуєтсья командиру військової частини, а з питань організації підготовки, несення служби, підтримання порядку на місцях несення служби, начальнику штабу - заступнику командира військвої частини, за порядком несення служби та з питань приведення військової частини в готовність до виконання функціональних завдань за призначенням черговий військової частини підпорядковується оперативному черговому 184 навчального центру.
Черговому військової частини підпорядковується весь особовий склад добового наряду військової частини.
Пунктом 5.2. інструкції №4759 чергового військової частини НОМЕР_1 , затвердженої наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 20.11.2024 №3525-АД у випадках самовільного залишення військовослужбовців військової частини, черговий військової частини негайно доповідає командиру військової частини та начальнику військової частини, оперативному черговому 184 навчального центру. За вказівкою командиру військової частини віддає необхідні розпорядження щодо затримання військовослужбовців, які перебувають у розшуку.
В подальшому, 27.05.2025 о 16:40 год, громадянин Республіки Азербайджан ОСОБА_6 , зустрівшись із командиром другої зведеної навчальної роти військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_7 в попередньо обумовленому місці, а саме на автостоянці торгового центру « ІНФОРМАЦІЯ_2 », що знаходиться за адресою: м.Львів, вул.Городоцька, 302, з метою організації самовільного залишення військовослужбовцем ОСОБА_8 місця дислокації військової частини НОМЕР_1 , розуміючи та усвідомлюючи, що надання неправомірної вигоди службовій особі є кримінально-караним діянням, надав службовій особі - командиру другої зведеної навчальної роти військової частини НОМЕР_1 , черговому вказаної військової частини неправомірну вигоду у розмірі 57000 гривень та 1100 доларів США, що згідно курсу Національного банку України станом на 27.05.2025 становить 124,710 гривень.
Після чого протиправна діяльність громадянина Республіки Азербайджан ОСОБА_4 була припинена правоохоронними органами, а предмет неправомірної вигоди вилучено.
Прокурор вважає, що на даний час продовжують існувати ризики, передбачені ст. 177 КПК України, а тому є необхідність в продовженні дії обов'язків відносно підозрюваного ОСОБА_4 .
Прокурор в судове засідання не з'явився, подав до суду заяву про слухання клопотання без його участі. Клопотання підтримав та просив задовольнити повністю.
Підозрюваний ОСОБА_6 та його захисник ОСОБА_9 в судове засідання не з'явились. Захисник подав до суду заяву про слухання клопотання без його участі та без участі підозрюваного. Проти задоволення клопотання не заперечував.
Слідчий суддя, дослідивши подане клопотання, врахувавши думку учасників провадження, дійшов до висновку про необхідність його задоволення враховуючи наступне.
Одним із методів державної реакції на порушення, що носять кримінально-правовий характер, є заходи забезпечення кримінального провадження, передбачені ст. 131 КПК України, які виступають важливим елементом механізму здійснення завдань кримінального провадження при розслідуванні злочинів.
Відповідно до вимог ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язані встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує, хоча б один з ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Відповідно до ст. 179 КПК України, особисте зобов'язання полягає у покладенні на підозрюваного, обвинуваченого зобов'язання виконувати покладені на нього слідчим суддею, судом обов'язки, передбачені статтею 194 цього Кодексу.
Відповідно до ч.6 ст.194 КПК України обов'язки, передбачені частиною п'ятою цієї статті, можуть бути покладені на підозрюваного, обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, суд повинен врахувати обставини, передбачені ст. 178 КПК України, зокрема, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та дані, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Слідчим суддею встановлено, що слідчим управлінням ГУНП у Львівській області здійснюється досудове розслідування в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42025142410000164 від 13.05.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.369 КК України.
27.05.2025 ОСОБА_4 ( ОСОБА_5 ) затримано у порядку ст.208 КПК України за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.369 КК України.
28.05.2025 ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 повідомлено про підозру у пропозиції та наданні службовій особі неправомірної вигоди за вчинення службовою особою в інтересах третіх осіб дій з використанням наданого їй службового становища, за попередньою змовою групою осіб, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.369 КК України.
28.05.2025 слідчим суддею Галицького районного суду м. Львова підозрюваному ОСОБА_11 ( ОСОБА_5 ) обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 60 діб, тобто до 26.07.2025 із визначенням застави в сумі 121 120 грн, із покладенням на ОСОБА_12 ( ОСОБА_5 ), обов'язків, передбачених ч.5 ст. 194 КПК України.
Згідно повідомлення ДУ «Львівська установа виконання покарань (№19)» вбачається, що ОСОБА_13 звільнений з ДУ «Львівська установа виконання покарань» у зв'язку із внесенням застави.
Постановою керівника Львівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону продовжено строк досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні до трьох місяців, тобто до 28.08.2025 року.
Ухвалою слідчого судді від 23.07.2025 року продовжено на один місяць строк дії обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України відносно ОСОБА_14 .
Ухвалою слідчого судді від 26.08.2025 року продовжено строк досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні до 5 місяців, тобто до 28.10.2025 року.
Відповідно до ч. 7 ст. 194 КПК України, обов'язки, передбачені частинами п'ятою та шостою цієї статті, можуть бути покладені на підозрюваного, обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу. Після закінчення строку, в тому числі продовженого, на який на підозрюваного, обвинуваченого були покладені відповідні обов'язки, ухвала про застосування запобіжного заходу в цій частині припиняє свою дію і обов'язки скасовуються.
Частиною 3 ст. 199 КПК України встановлено, що клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити: 1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; 2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Враховуючи зазначені положення закону, слідчий суддя при вирішенні питання про продовження строку дії покладених на підозрюваного ОСОБА_4 обов'язків, має встановити: 1) обставини які свідчать про те, що заявлені ризики не зменшилися або з'явилися нові ризики, які виправдовують продовження строку дії покладених на підозрюваного обов'язків; 2) обставини, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали, якою на підозрюваного покладено ряд обов'язків, визначених п. 5 ст. 194 КПК України.
Відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України, якщо під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, прокурор доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті, слідчий суддя, суд застосовує відповідний запобіжний захід, зобов'язує підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади, а також виконувати один або кілька обов'язків, необхідність покладення яких була доведена прокурором.
Згідно ч. 5 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики ЄСПЛ.
Зокрема, у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року зазначено, що «обґрунтована підозра» означає існування фактів або інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, крім того, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно пов'язують підозрюваного з певним злочином, вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
При цьому, обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.
Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях ЄСПЛ, зокрема, у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23.10.1994 суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
Так, для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри, оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності, доведення чи не доведення винуватості особи, що здійснюється судом при ухваленні вироку, а з метою визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
У пункті 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» зазначено, що «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Факти, що підтверджують обґрунтовану підозру, не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок.
За такого, слідчий суддя на стадії досудового розслідування для вирішення питання щодо обґрунтованості підозри не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини особи/осіб у вчиненні кримінального правопорушення чи її відсутності, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи/осіб до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів.
Ураховуючи вищезазначені загальні підходи до обґрунтованості підозри, а також встановлені згідно з матеріалами судового провадження факти, слідчий суддя вважає, що наявна інформація, яка може переконати об'єктивного спостерігача у тому, що підозрюваний своїми діями (бездіяльністю), про які йдеться у повідомленні про підозру, міг вчинити інкриміноване йому кримінальне правопорушення.
Крім того, слідчим суддею під час обрання та продовження запобіжного заходу вже було вирішено питання обґрунтованості підозри та існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, з якими погоджується слідчий суддя і на момент розгляду вказаного клопотання.
Метою продовження строку покладених на підозрюваного обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, є запобігання можливим спробам останнього вчинити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені частиною 1 статті 177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій. При цьому Кримінальний процесуальний кодекс України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Слідчий суддя вважає, що прокурором в повному обсязі доведене існування ризиків, а саме:
- ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, тобто переховування підозрюваного від органу досудового розслідування та/або суду. Про існування вказаного ризику свідчить те, що злочин, який інкримінується ОСОБА_10 є тяжким та у разі доведення його вини останньому може бути призначено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від чотирьох до восьми років, з конфіскацією майна. Підозрюваний, будучи обізнаним про покарання, що загрожує за інкримінований йому злочин, для уникнення покарання може переховуватися від органу досудового розслідування та суду.
-ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, тобто незаконного впливу на свідків у даному кримінальному провадженні. Вказаний ризик підтверджується тим, що ОСОБА_13 ( ОСОБА_5 ), отримавши матеріали вказаного клопотання, володітиме інформацією стосовно характеризуючих, в тому числі біографічних даних свідків, які надали та можуть у подальшому надати органу досудового розслідування викривальні покази стосовно нього, а також може отримати відомості щодо інших осіб, які являються фігурантами вказаного кримінального провадження та може надати їм відомості та сприяти ухиленню кримінальної відповідальності, у зв'язку з чим останній, перебуваючи на волі, матиме можливість безперешкодно впливати на вказаних учасників процесу шляхом підкупу, примусу, погроз. Крім того, ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
При цьому, слідчий суддя зазначає, що ризиком у кримінальному провадженні є небажані для провадження наслідки дій підозрюваного, спрямовані на створення перешкод кримінальному провадженню. Ризик стає реальним через невизначеність поведінки особи у певній ситуації, яку (поведінку) неможливо достеменно передбачити. Таким чином, у контексті кримінального провадження ризиком неправомірної процесуальної поведінки підозрюваного слід вважати таку поведінку цієї особи, настання якої характеризується високим ступенем ймовірності.
За такого, вирішуючи питання про продовження строку дії обов'язків, покладених на підозрюваного ОСОБА_4 у зв'язку із застосуванням до нього запобіжного заходу у вигляді застави, слідчий суддя виходить з того, що на даний момент ризики, передбачені п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, продовжують існувати, а тому саме такі мінімальні обов'язки, які покладені на підозрюваного, можуть запобігти цим ризикам.
Керуючись ст. ст. 182,183,194,199 КПК України, слідчий суддя -
Клопотання прокурора задовольнити.
Продовжити на два місяці, тобто до 26 жовтня 2025 року строк дії обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, покладених ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м.Львова від 28.05.2025 на підозрюваного ОСОБА_4 ( ОСОБА_5 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме:
- прибувати до слідчого, прокурора, суду за кожною вимогою;
- не відлучатися із населеного пункту (м. Київ), в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
- утримуватися від спілкування з іншими підозрюваними у вказаному кримінальному провадженні та свідками сторони обвинувачення у даному кримінальному провадженні;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Попередити підозрюваного, що в разі невиконання покладених, згідно ухвали слідчого судді, обов'язків, до нього може бути застосований більш жорстокий запобіжний захід та/або накладене грошове стягнення.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя
ОСОБА_15