Справа №439/1075/25
Провадження № 2/439/517/25
27 серпня 2025 року м. Броди
Бродівський районний суд Львівської області у складі:
головуючого судді Войтюк Т.Л.,
секретар судового засідання Полінчук С.-Е.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Броди цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Він Фінанс» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитними договором,
ТОВ «Він Фінанс» (позивач), звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 (відповідач), в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором в сумі 27 134,93 грн.
Свої позовні вимоги мотивує тим, що 25.07.2024 року на загальних зборах ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» протоколом №1706 вирішено змінити найменування з ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» на ТОВ «Він Фінанс». 10.10.2018 року між ТОВ «ФК «Дінеро» то відповідачем укладено договір кредитної лінії №L6199460. 01.07.2019 року між ТОВ «ФК «Дінеро» та позивачем укладено договір відступлення прав вимоги в тому числі за договором №L6199460, згідно якого позивач набув право вимоги до відповідача. Згідно детального розрахунку загальний розмір заборгованості становить 17193,31 грн, з яких: 8500,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 1610 грн - заборгованість по відсоткам за користування кредитом; 2833,31 грн - заборгованість за штрафами; 4250,00 грн - заборгованість за комісією. Окрім цього, просять стягнути з відповідача інфляційні витрати в сумі 8395,64 грн та збитки за урахуванням 3% річних - 1545,98 грн. Загальна сума заборгованості становить 27134,93 грн. Позивач зазначає, що всупереч умовам договору відповідач не виконав свого зобов'язання. Враховуючи наведене, просить позов задовольнити.
Ухвалою судді Бродівського районного суду Львівської області від 11.06.2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі.
28.07.2025 року від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву. У відзиві зазначив, що позивач не надав доказів щодо укладення кредитного договору №L6199460 між позивачем та відповідачем. Окрім цього, позивачем не надано доказів переходу права вимоги за кредитним договором від первісного кредитора до позивача, та доказів сплати за договором факторингу. Представник відповідача зазначає, що позивачем не підтверджено зміну назви позивача, не надано доказів, що підтверджують перерахування коштів відповідачу в сумі 8500,00 грн. Правових підстав для стягнення комісії, інфляційних витрати та 3% річних за кредитним договором у позивача не має. З врахуванням цього просить у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Також представник відповідача у відзиві заявляє про понесення судових витрат, які просить розподілити. Докази розміру остаточно понесених витрат на правничу допомогу будуть надані відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України.
У судове засідання 27.08.2025 року представник позивача не з'явився, до суду подав заяву про розгляд справи за відсутності представника позивача.
Представник відповідача та відповідач в судове засідання не з'явилися, від представника відповідача надійшла заява про розгляд справи без участі відповідача та її представника.
На підставі ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, доходить таких висновків.
Суд встановив, що відповідно до Спеціальних умов для короткострокового кредиту Договору кредитної лінії № AG8726642 від 10.10.2018, ТОВ «ФК «Дінеро» та ОСОБА_1 уклали спеціальні умови для короткострокового кредиту Договору кредитної лінії. Відповідно до Умов Договору кредитної лінії, ліміт кредитної лінії становить 6875 грн, сума кредиту 6000,00 грн, комісія за підготовку та направлення документів/повідомлень у зв'язку з простроченою заборгованістю, в день 90 грн. Потенційний ліміт кредитної лінії становить 20000,00 грн, надана сума кредиту 6000,00, загальна вартість кредиту 7170,00 грн, реальна річна відсоткова ставка 234,00%, дата повного погашення 09.11.2018, штраф 50%.
Згідно з п. 1.1. Спеціальних умов для короткострокового кредиту Договору кредитної лінії, такі були створені на основі Заяви Позичальника, яка була подана через Особистий кабінет на Порталі.
Відповідно до Спеціальних умов для короткострокового кредиту Договору кредитної лінії № AG8726642 від 14.10.2018, ТОВ «ФК «Дінеро» та ОСОБА_1 уклали спеціальні умови для короткострокового кредиту Договору кредитної лінії. Відповідно до Умов Договору кредитної лінії, ліміт кредитної лінії становить 10900 грн, сума кредиту 2500,00 грн, відсоткова ставка в день 0,68%, комісія за підготовку та направлення документів/повідомлень у зв'язку з простроченою заборгованістю, в день 37,50 грн. Потенційний ліміт кредитної лінії становить 20000,00 грн, надана сума кредиту 8500,00, загальна вартість кредиту 10110,00 грн, реальна річна відсоткова ставка 234,69%, дата повного погашення 26.03.2019, штраф 50%.
Згідно з п. 1.1. Спеціальних умов для короткострокового кредиту Договору кредитної лінії, такі були створені на основі Заяви Позичальника, яка була подана через Особистий кабінет на Порталі.
Згідно з загальними умовами договору кредитної лінії встановлено, договір кредитної лінії укладається між сторонами у разі видачі кредиту. Договір складається зі Спеціальних умов договору кредитної лінії (Спеціальні умови Кредиту) та загальних умов договору кредитної лінії (загальні умови кредиту), а також будь-яких змін або доповнень до них. Заява на одержання кредиту подається позичальником відповідно до договору.
Пунктом 2.1. передбачено, що встановлення договірних відносин між сторонами за допомогою дистанційних засобів забезпечується таким чином: п. 2.1.1 на порталі позичальник повинен заповнити заяву шляхом введення необхідної суми кредиту та терміну оплати, а також надати (завантажити) інші дані та документи, що вимагаються.
Згідно з п. 2.1.2 загальних умов договору кредитної лінії, код підтвердження буде надіслано кредитодавцем на номер телефону позичальника. Шляхом введення код підтвердження позичальник підписує та приймає пропозицію та підтверджує укладення договору на основі загальних умов кредиту.
01.07.2019 року ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» та ТОВ «ФК «Дінеро» уклали договір відступлення прав вимоги №01072019.
Відповідно до цього договору кредитор передає (відступає) новому кредиторові за плату, а новий кредитор приймає належні кредиторові права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами вказаними у реєстрах боржників.
Згідно з умовами п. 6.1. договору відступлення прав вимоги № 01072019, загальний розмір портфеля заборгованості боржників, права вимоги до яких відступаються, визначаються станом на дату підписання сторонами актів прийому -передачі. П. 6.2.3 договору відступлення прав вимоги №01072019 визначено, що права вимоги переходять до нового кредитора з моменту підписання Акту прийому-передачі.
Згідно з реєстру боржників від 15.07.2019 року до договору відступлення прав вимоги №01072019 від 01.07.2019 року ОСОБА_1 набула заборгованість за договором №L6199460 на загальну суму 18610,01 грн.
Окрім цього, згідно з випискою з рахунку за кредитним договором №AG8726642(L6199460) від 10.10.2018 року, встановлено, що договір укладено на строк 30 днів з процентною ставкою в день 0,65%-0,68%. Станом на 15.07.2019 року ОСОБА_1 набула заборгованість у загальній сумі 17 193,31 грн.
З довідки про ідентифікацію щодо кредитних відносин із ОСОБА_1 , ТОВ «Дінеро» вказує, що підписання договору з відповідачем відбулося шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором (otp пароль), який відправлений на фінансовий номер телефону НОМЕР_1 . Заявки на кредит подані: 10.10.2018, сума отриманих коштів 6000,00 грн, процентна ставка річна - 234,00%, otp пароль - 243931, дата банківського переказу 10.10.2018; 14.10.2018, сума отриманих коштів 2500,00 грн, процентна ставка річна - 243,69%, otp пароль - 602584; дата банківського переказу 14.10.2018.
Відповідно до наданого розрахунку заборгованості за договором №AG8726642за період 10.10.2018-15.07.2019, заборгованість становить 17193,31 грн, складається з: тіло кредиту - 8500,00 грн, проценти для початково зазначеної тривалості - 1610,00 грн, нараховані штраф/пеня -2833,31 грн, комісія за підготовку та відправлення документів/повідомлень у зв'язку з простроченою заборгованістю - 4250,00 грн.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд встановив, що між сторонами виник спір стосовно належного виконання відповідачем взятих на себе кредитних зобов'язань, які регулюються такими нормами Цивільного законодавства.
Згідно з ст.205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовій формі (ст.ст.205, 207 ЦК України).
Відповідно до ч.1, 2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно з ч.2 ст.639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Статтею 13 Закону України «Про споживче кредитування» визначено, щодоговір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами.
Статтею 509 ЦК Українивизначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановленихст. 11 цього Кодексу.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно із ч.1 ст.1054ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
У ч.1 ст.1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Частиною 1 ст.1055ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
У ст.3Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Згідно із п.6 ч.1 ст.3 вказаного Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (п.12 ч.1 ст.3 Закону).
Відповідно до ч.3 ст.11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Згідно із п.6 ст.11 вищезазначеного Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Відповідно до ст.12 Закону України «Про електрону комерцію»якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
За правилами ст.6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
Згідно з ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ документ, який містить відомості про господарську операцію.
Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи (ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).
Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Водночас, статтею 13 Закону України«Про електронну комерцію» визначено, що розрахунки у сфері електронної комерції здійснюються відповідно до законів України «Про платіжні послуги», «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», інших законів та нормативно-правових актів Національного банку України.
Положеннями ч. 2 ст. 41, ст. 49 Закону України «Про платіжні послуги» передбачено, що ініціювання платіжної операції здійснюється шляхом: 1) надання ініціатором платіжної інструкції надавачу платіжних послуг, в якому відкрито його рахунок; 2) надання надавачем платіжних послуг з ініціювання платіжної операції платіжної інструкції платника надавачу платіжних послуг з обслуговування рахунку платника на підставі наданої платником цьому надавачу платіжних послуг з ініціювання платіжної операції згоди на ініціювання такої платіжної операції; 3) надання платником платіжної інструкції та готівкових коштів для виконання платіжної операції, у тому числі за допомогою платіжного пристрою; 4) використання користувачем платіжного інструменту для виконання платіжної операції; 5) надання платником, що є власником електронних грошей, платіжної інструкції, у тому числі шляхом використання платіжного інструменту, емітенту електронних грошей щодо виконання платіжної операції з використанням електронних грошей; 6) надання користувачем платіжної інструкції відповідному учаснику платіжної системи, у тому числі шляхом використання певного платіжного інструменту, в порядку, визначеному правилами цієї платіжної системи. Платіжна операція вважається завершеною в момент зарахування суми платіжної операції на рахунок отримувача або видачі суми платіжної операції отримувачу в готівковій формі. Платіжна операція з використанням електронних грошей вважається завершеною в момент зарахування суми платіжної операції на електронний гаманець отримувача.
За статтями 512, 514 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відступлення права вимоги за своєю суттю означає договірну передачу зобов'язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.
За загальним правилом заміна кредитора у зобов'язанні не вимагає згоди на це боржника, якщо інше не передбачено законом або договором.
Згідно з частиною 2 статті 517 ЦК України боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.
Боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, чи який вважає, що йому не надано належних доказів на підтвердження відступлення прав вимоги новому кредиту, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору (а не новому) і таке виконання є належним. Інших правових наслідків факт не повідомлення боржника про заміну кредитора чи ненадання йому доказів на підтвердження відступлення прав вимоги новому кредитору законом не передбачено.
Відповідно до частини 1 статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Згідно з частиною першою статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Частиною третьою статті 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України.) Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).
Статтею 80 ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з ст.12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Застосовуючи до спірних правовідносин норми права, надаючи оцінку зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу, які міститься у справі, суд дійшов такого висновку.
Так, позивачем на підтвердження виникнення кредитних зобов'язань між сторонами справи до суду було надано: загальні умови договору кредитної лінії; паспорт споживчого кредиту, інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит (стандартизована форма); спеціальні умови для короткострокового кредиту № AG8726642, додаткові угоди № АМ 8768784 до спеціальних умов для короткострокового кредиту Договору кредитної лінії № AG8726642.
З метою підтвердження узгодження та підписання вище зазначених документів відповідачем з ТОВ «Дінеро», позивачем надало до суду довідку про ідентифікацію, в якій зазначено, що договір № AG8726642 прийнято та підписано ОСОБА_1 , шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором ( otp-пароль).
Під час вирішення питання розподілу тягаря доведення судом підлягають до застосування правила частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України, згідно з якими кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
З урахуванням наведеного, встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд зобов'язаний власні процесуальні дії належним чином обґрунтувати (мотивувати), враховуючи при цьому, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Процес доведення полягає в обґрунтуванні того, що певні дії або події неодмінно мають своїми наслідками настання інших дій або подій, при цьому обставини вважатимуться встановленими за умови, що настання таких наслідків не є вірогідним, а є обов'язковим за таких обставин та за таких умов.
У постанові Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18 вказано, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Суд зауважує, що надані позивачем докази укладення між сторонами справи кредитного договору не містять підпису відповідача, у тому числі й одноразового ідентифікатора, а лише містять напис: «електронний підпис» в графі «позичальник» без ідентифікуючих даних, що в свою чергу позбавляє можливості суд встановити факт ознайомлення ОСОБА_1 саме з тими документами, які були надані позивачем до суду.
У постанові від 30 січня 2018 року в справі №161/16891/15 Верховний Суд вказав, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Кредитний договір, як і договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Як було зазначено вище, відповідно до умов договору кредитної лінії №AG8726642 від 10.10.2028, з урахуванням додаткових угод, відповідач повинен був отримати у первісного кредитора кредит у безготівковій формі у загальному розмірі 8500,00 грн.
Суд зауважує, що у Спеціальних умовах для короткострокового кредиту Договору кредитної лінії № AG8726642 від 10.10.2018 та додаткових угодах № АМ8768784 до спеціальних умов для короткострокового кредиту Договору кредитної лінії №AG8726642 від 10.10.2018, 14.10.2018, не зазначено номер банківської картки або номер рахунку на який перераховуються кредитні кошти.
З наведених норм законодавства вбачається, що доказом надання кредитодавцем позичальнику кредитних коштів є саме первинні документи, вимоги до яких встановлені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Аналогічні за змістом висновки, викладені і у постанові Верховного Суду від 11 вересня 2019 року по справі №755/2284/16-ц.
При цьому, у разі заміни первісного кредитора у зобов'язанні, останній повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення, в тому числі і первинні документи, що підтверджують факт виконання свого обов'язку перед позичальником, тобто факт надання коштів у кредит.
Разом із тим, судом встановлено, що позивачем ТОВ «Він Фінанс» не було надано жодного первинного документу, який би засвідчив, що позикодавцем були перераховані грошові кошти відповідачу в розмірах, що передбачені договором кредитної лінії, а відповідач ці кошти отримав (немає інформації щодо наявності банківської картки, на яку міг бути виконаний переказ чи інформації щодо зарахування цих коштів на належний їй банківський рахунок) на виконання умов договору кредитної лінії №AG8726642 від 10.10.2018, що позбавляє суд можливості оцінити докази на підтвердження заявлених позовних вимог, а розрахунок, складений позивачем за відсутності визнання їх відповідачем не є підтвердженням такого.
Як вбачається з матеріалів справи, звертаючись до суду, позивач у позовній заяві виклав обставини, якими обґрунтовував свої вимоги, зазначив докази, що підтверджують вказані обставини, разом з тим, не заявляв клопотання про вжиття заходів забезпечення доказів, та не зазначав про докази, які не можуть бути подані разом із позовною заявою із поважних причин, не подавав клопотання про їх витребування.
Тобто, позивач на власний розсуд розпорядився своїми правами, а тому несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням ним процесуальних дій.
Доданий до позовної заяви розрахунок заборгованості за договором, виписка з рахунку та довідка про ідентифікацію не є належними доказами надання відповідачеві кредитних коштів, оскільки вони є внутрішніми документами фінансової установи та не містять відомостей, що дозволили б суду перевірити, чи передавалися в дійсності кошти позичальнику в кредит.
Вказані висновки суду ґрунтуються на правових позиціях викладених Верховним Судом у постановах від 29 січня 2020 року у справі № 755/18920/18 та від 13 травня 2020 року у справі №219/1704/17.
Крім того, позивач, обґрунтовуючи набуття права вимоги до відповідача за кредитним договором № AG8726642 від 10.10.2018, укладеним між ТОВ «Фінансова компанія «Дінеро» і ОСОБА_2 , посилається, зокрема, на договір про відступлення права вимоги №01072019, укладений 01.07.2019 між ТОВ «ФК «Дінеро» і ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія», на підставі якого ТОВ «Він Фінанс» набуло право вимоги до відповідача.
Суд зауважує, що договір про відступлення права вимоги № 011072019 від 01.07.2019 укладений між ТОВ «ФК «Дінеро» і ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія». Доказів зміни найменування ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» на ТОВ «Він Фінанс» позивач до суду не подав, за таких обставин, не довів, що є новим кредитором по відношенню до ОСОБА_1 .
Крім цього, згідно з пункту 1 підпункту 1.1 Договору відступлення прав вимоги №01072019 від 01.07.2019, на умовах, встановлених цим договором, кредитор передає (відступає) новому кредитору за плату, а новий кредитор приймає належні кредиторові права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами вказаними у Реєстрах боржників, укладеними між кредитором і боржниками (портфель заборгованості).
Відповідно до пункту 2 Договору відступлення прав вимоги №01072019 від 01.07.2019, реєстр Борждників це погоджений Сторонами список з переліком особистих даних Боржників (ім'я, прізвище, ідентифікаційний номер) і розмірів грошових зобов'язань кожного з Боржників із зазначенням суми заборгованості, а також інші дані про Боржника у разі їх наявності у Кредитора, разом із додатком у електронному вигляді бази даних. Форма Реєстру наведена в Додатку № 1 до цього Договору. Акт прийому-передачі це акт прийому передачі Реєстру Боржників.
Згідно пункту 13 підпункту 13.7 Договору, всі додатки та Додаткові угоди до Договору складають його невід'ємну частину. Таким чином, Реєстр боржників та Акт прийому-передачі реєстру боржників, є невід'ємними частинами договору.
Разом з цим, позивач не надав акт прийому-передачі реєстру боржників, що підтверджує набуття права вимоги саме за договором кредитної лінії, укладеного з відповідачем.
Згідну пункту 2 Договору відступлення прав вимоги №01072019 від 01.07.2019, оплата права грошової вимоги це ціна придбання Новим Кредитором у Кредитора права грошової вимоги за Кредитним договором по конкретному Боржнику, яка вказана в Реєстрі Боржників (Додаток №1).
Позивачем не надано суду доказів на підтвердження оплати за договором відступлення права вимоги №01072019 від 01.07.2019.
Верховний Суд у постанові від 02.11.2021 у справі № 905/306/17 зробив висновок про те, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія, як заінтересована сторона, повинна надати суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.
Отже, як встановлено судом, позивачем не доведено факт набуття ним права вимоги до відповідача за договором кредитної лінії № AG8726642 від 10.10.2018.
Оскільки, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів передачі права вимоги від первісного кредитора до позивача за договором №01072019 від 01.07.2019, що в свою чергу свідчить про відсутність підстав до задоволення позову про стягнення з відповідача заборгованості за вказаним договором на користь позивача.
За вказаних обставин, у зв'язку з не доведенням позивачем факту перерахування кредитних коштів, а отже і обставин їх видачі відповідачу, з метою доведення виконання умов кредитного договору, а також фактичного користування відповідачем кредитними коштами, та не доведенням факту переходу до позивача права вимоги до відповідача, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову належить відмовити.
Щодо клопотання позивача про поновлення строку на звернення до суду з цим позовом, суд зазначає наступне.
Так, відповідно до ч. 1ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно до частини першої статті 251 ЦК України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. А згідно з частиною другою цієї статті терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
За змістом ст. 252 ЦК України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Відповідно до ст.253ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Початок перебігу позовної давності визначається статтею 261 ЦК України .
Частиною третьою ст. 267 ЦК України передбачена можливість застосування позовної давності, у тому числі й спеціальної, лише за заявою сторони у спорі, зробленою до суду.
Положення ч. 1ст. 261 ЦК України регламентують, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Таким чином, момент початку перебігу строку позовної давності у контексті ч. 1 ст. 231 ЦК України збігається з моментом обізнаності особи про порушення права або об'єктивної можливості довідатись про обставини порушення її прав. Зазначена правова позиція визначена у Постанові Великої палати Верховного Суду від 17.10.2018 року у справі №362/44/17.
При цьому відмовити в позові через пропуск без поважних причин строку звернення до суду можливо лише в тому разі, коли позов є обґрунтованим. У разі безпідставності позовних вимог при пропуску строку звернення до суду в позові належить відмовити за безпідставністю позовних вимог.
Отже, відмовляючи в задоволенні позову з підстав пропуску строку позовної давності, суд має встановити обґрунтованість чи безпідставність позовних вимог. Так, у випадку обґрунтованості позовних вимог суд може відмовити у їх задоволенні у зв'язку з пропуском строку позовної давності. У випадку недоведеності позову, суд відмовляє у його задоволенні саме з цих підстав, а не застосовує наслідки пропуску позовної давності.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог ТОВ «Він Фінанс», що є наслідком відмову у їх задоволенні в повному обсязі. При цьому строки позовної давності до вимог позивача не застосовуються, оскільки заявлені вимоги є недоведеними та відповідач не заявляв про застосування строку позовної давності.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи відмову в задоволенні позову, судові витрати зі сплати позивачем судового збору при зверненні до суду та на професійну правничу допомогу, що заявлені позивачем, покладаються на позивача.
Керуючись ч. 6 ст.259,265,268,273 ЦПК України, суд,
У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Він Фінанс» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення до Львівського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Він Фінанс», місцезнаходження: 04112, м.Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд. 8, код ЄДРПОУ 38750239.
Відповідач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Повний текст рішенні виготовлено 27 серпня 2025 року
Суддя Т.Л.Войтюк