Справа № 442/4267/25
Провадження 2/438/441/2025
іменем України
26 серпня 2025 року м. Борислав
Бориславський міський суд Львівської області у складі головуючого - судді Ткачової С.М., за участю секретаря Терлецької Ю.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр»
до ОСОБА_1
про стягнення заборгованості за кредитним договором
учасники справи:
представник позивача: Шабатин Наталія Анатоліївна (довіреність №2705/25-03 від 07.05.2025) - не з'явився;
відповідач: ОСОБА_1 - не з'явилась;
представник відповідача: Вернієвська Олена Богданівна (доручення №017/03.2/6405 від 14.07.2025)- не з'явилась.
1. Стислий виклад позиції позивача та заперечення відповідача:
Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» звернулось до суду з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором №29.08.2024-100001438 від 29.08.2024 у розмірі 10800,00 грн., а також понесені судові витрати. В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 29.08.2024 між ТОВ «Споживчий Центр» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір (оферти) № 29.08.2024-100001438. Відповідно до умов Договору позичальнику надано кредит у розмірі 4000,00 грн., що підтверджується квитанцією про видачу коштів від 29.08.2024 року, строком на 124 дні за процентною ставкою "Стандарт" - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1% за 1 (один) день користування кредитом, яка застосовується протягом перших 2 чергових періодів. Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку. Процентна ставка "Економ" - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 0.5% за 1 (один) день користування кредитом, яка застосовується протягом чергових періодів, наступних за черговими періодами, в яких застосовується процентна ставка "Стандарт". Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку. Комісія, пов'язана з наданням кредиту - 9% від суми кредиту та дорівнює 360 грн. 00 коп. Комісія за обслуговування кредитної заборгованості - 360 грн. у кожному з 2 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом. Комісія за обслуговування нараховується кредитором та обліковується в перший день кожного з 2 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом, сплачується згідно графіку платежів. Відповідно до Договору та квитанції про видачу коштів, позивачем надано позичальнику кредит у розмірі 4000,00 грн., а відповідачем отримано кредитні кошти у зазначеному розмірі. Таким чином, позивач виконав свої зобов'язання у повному обсязі. Однак, відповідач взяті на себе зобов'язання не виконав і кредит у визначений строк не повернув. Загальний розмір заборгованості за Договором № 29.08.2024-100001438 від 29.08.2024, що підлягає стягненню відповідно до розрахунку заборгованості, становить 10800 грн, з яких: заборгованість за основним зобов'язанням(за тілом кредиту) - 4000,00 грн., заборгованість за нарахованими процентами - 3720,00 грн., заборгованість за комісіями - 360,00 грн. додаткова комісія 720.00 грн та неустойка 2000,00 грн. Зважаючи на викладене, оскільки відповідач добровільно не бажає повернути суму боргу за кредитом, змушене звернутись до суду із заявленими вимогами. На підставі наведеного позивач просить позов задовольнити та стягнути судові витрати.
29.07.2025 через електронний суд від представника відповідача Вернієвської О.Б. надійшов відзив на позовну заяву в якому зазначає, що вимоги викладені в позовній заяві визнає частково. Так 29.08.2024 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 29.08.2024-100001438 шляхом підписання заявки кредитного договору, за умовами якого сума кредиту становить 4000 грн., строк на який надається кредит 124 днів, дата повернення кредиту 30.12.2024. Визнає суму заборгованості за основним зобов'язанням в розмірі 4000 грн. а також нараховані проценти в сумі 3720,00 грн. та комісію 360.00 грн. Щодо стягнення неустойки зазначає, що такі нарахування за прострочення за кредитним договором № 29.08.2024¬100001438 від 29.08.2024 ТОВ «Споживчий центр» у розмірі 2000 грн. здійснено після 24.02.2022, тобто у період дії в Україні воєнного стану, а тому такі позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача неустойки у розмірі 2000,00 грн. не підлягають задоволенню на підставі п. 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України. На підставі наведеного просить позовні вимоги ТзОВ «Споживчий Центр» задовольнити частково в межах суми - 8080,00 грн. яка складається з суми простроченої заборгованості за кредитом - 4000,00 грн., та простроченої заборгованості за нарахованими процентами - 3720,00 грн., комісія - 360,00 грн.) за кредитним договором №29.08.2024-100001438 від 29.08.2024р.
2. Заяви (клопотання ) учасників справи.
Представник позивача Шабатин Н.А., в позовній заяві просив суд розгляд справи проводити без участі представника ТОВ «Споживчий Центр», позовні вимоги підтримує в повному обсязі, щодо ухвалення заочного рішення не заперечує.
29.07.2025 через електронний суд від представника відповідача Вернієвської О.Б. надійшла заява про розгляд справи за відсутності відповідача та його представника.
3. Процесуальні дії у справі.
07 липня 2025 року ухвалою Бориславського міського суду Львівської області відкрито провадження у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Протокольною ухвалою від 27.08.2025 суд задовольнив клопотання сторін про розгляд справи за їхньої відсутності.
Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
4. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
Судом встановлено, що 29.08.2024 між ТОВ «Споживчий Центр» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір (оферти) № 29.08.2024-100001438 від 29.08.2024.
Відповідно до умов кредитного договору позичальнику надано кредит у розмірі 4000,00 грн., що підтверджується квитанцією про електронний переказ коштів від 29.08.2024 на картку № НОМЕР_1 , строком на 124 дні. у розмірі 1% за 1 (один) день користування кредитом, яка застосовується протягом перших 2 чергових періодів. Процентна ставка "Економ" - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 0.5% за 1 (один) день користування кредитом, яка застосовується протягом чергових періодів, наступних за черговими періодами, в яких застосовується процентна ставка "Стандарт". Реальна річна процентна ставка 2901,37%.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 під час укладення кредитного договору (оферти) № 29.08.2024-100001438 пройшов ідентифікацію шляхом прийняття пропозиції (акцепт), сформована на сайті кредитодавця, та підписана позичальником за допомогою одноразового ідентифікатора (кода), отриманого позичальником в смс-повідомленні на номер телефону, вказаний при його ідентифікації на сайті.
Із доданого до позовної заяви довідки - розрахунку заборгованості за кредитним договором (оферти) № 29.08.2024-100001438, вбачається, що у відповідача утворилась заборгованість у розмірі 10800 грн, з яких: заборгованість за основним зобов'язанням (за тілом кредиту) - 4000,00 грн., заборгованість за нарахованими процентами - 3720,00 грн., заборгованість за комісіями - 720,00 грн. та неустойка 2000,00 грн.
Порядок укладання договорів в електронній формі регламентується Законом України «Про споживче кредитування» та Законом Украiни «Про електронну комерцію». Зокрема, в ст.13 Закону України «Про споживче кредитування» зазначено, що договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутних послуг кредитодавцем i третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням етектронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством). Кожна сторона договору отримує по одному примiрнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами. Відповідно до ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особi, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дiй чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, i це роз'яснення логічно пов'язані з нею. Статтею 12 цього закону регламентуються вимоги до підпису сторін договору. Так, згідно ч.1 цієї статті, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема: електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом. Відповідно до п.12, ч.1 ст.3 Закону одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реестрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення вiд особи, яка прийняла пропозицію укласти договір. Таким ідентифікатором є СМС повідомлення з кодом, якай зазначений у тексті договору у розділі «Підписи сторiн».
Також, приписами ст.12 Закону України «Про електронну комерцію», передбачено поняття «підпис у сфері електронної комерції». Так, якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до п.7 ст. 11 Закону України «Про електрону комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Згідно з положеннями ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Порушенням зобов'язання, згідно із ст. ст. 610, 611 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), правовими наслідками, зокрема, є відшкодування збитків та моральної шкоди.
Відповідно до ч.2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Зі змісту ст.1054 ЦК України убачається, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно із ч.1 ст.1048 Цивільного кодексу України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Відповідно до ч.1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (частина 1 статті 1049 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч.2 ст.1048 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Правомірність укладених між сторонами кредитних договорів, як правочину сторонами не оспорено, тому вони є чинними і обов'язковими для виконання.
Банк надав відповідачу кредитні кошти, які останній повинен був повернути. Проте, відповідач ОСОБА_1 зобов'язання за кредитними договором належним чином не виконував, внаслідок чого утворилась заборгованість. Розмір заборгованості за кредитним договором підтверджується розрахунком наданим позивачем, які відповідачем підтверджені у відзиві на позовну заяву, а отже суд вважає такі арифметично вірними.
Таким чином, беручи до уваги те, що відповідач з умовами договору був ознайомлений, їх підписав, у відзиві на позовну заяву суму заборгованості за тілом кредиту в розмірі 4000,00 грн., по процентам в розмірі 3720,00 грн. та по комісії в розмірі 360,00 грн. - визнав, а тому суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості підлягають до часткового задоволення, а саме в частині стягнення заборгованість за кредитом (за тілом кредиту) в сумі 4000,00 грн, заборгованості за нарахованими процентами в сумі 3720,00 грн. та комісії в сумі 360,00 грн.
Щодо стягнення заборгованості за додатковою комісією, суд зазначає наступне.
Пунктом 9 заявки кредитного договору передбачено комісію за обслуговування кредитної заборгованості - 360 грн. у кожному з 2 чергових періодів.
16.10.2011 набрав чинності Закон України №3795-VI від 22.09.2011 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг», яким частину четверту статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» доповнено нормою наступного змісту: кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.
За загальним правилом, передбаченим ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Частинами 2, 3ст. 215 ЦК України визначено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Рішенням Конституційного Суду України від 10.11.2011 № 15-рп/2011у справі щодо офіційного тлумачення положень п. 22, 23 ст.1, ст.11, ч. 8 ст.18, ч. 3 ст.22 Закону України «Про захист прав споживачів» у взаємозв'язку з положеннями ч. 4ст. 42 Конституції України (справа про захист прав споживачів кредитних послуг) підтверджено, що положення п. 22, 23 ст.1, ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» з подальшими змінами у взаємозв'язку з положеннями ч. 4ст. 42 Конституції України треба розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.
Частиною 4ст.42 Конституції України передбачено, що держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт, сприяє діяльності громадських організацій споживачів.
Згідно зі ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.
Банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов'язаної особи банку як обов'язкову умову надання банківських послуг.
Відповідно до пункту 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою правління Національного банку України від 10.05.2007 №168 банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на кредитного договору тощо).
Згідно із ч. 3ст. 13 ЦК України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
Відповідно до ст. 3 ЦК України принципи справедливості, добросовісності та розумності є однією із фундаментальних засад цивільного права, спрямованою, у тому числі, на утвердження у правовій системі України принципу верховенства права. При цьому добросовісність означає прагнення особи сумлінно використовувати цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов'язків, що зокрема підтверджується змістом ч.3 ст. 509 цього Кодексу. Отже, законодавець, навівши у тексті ЦК України зазначений принцип, установив у такий спосіб певну межу поведінки учасників цивільних правовідносин, тому кожен із них зобов'язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов'язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам та інтересам інших осіб. Цей принцип не є суто формальним, оскільки його недотримання призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту.
Виходячи зі змісту вказаних норм, надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов'язком банку, виконання такого обов'язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту - це обов'язок банку за кредитним договором, тому такі дії банку не є послугами, що об'єктивно надаються клієнту-позичальнику.
Частиною 1, 2ст. 228 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
Об'єднана палата Касаційного цивільного суду у своїй постанові від 09.12.2019 у справі №524/5152/15-ц (провадження №61-8862сво18) дійшла висновку про те, що положення кредитного договору про сплату позичальником на користь банку комісій є в силу ст. 228 ЦК України нікчемними. У той же час Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.06.2019 у справі №916/3156/17 дійшла висновку, що визнання нікчемного правочину недійсним за вимогою сторони не є належним способом захисту прав, оскільки не призведе до реального відновлення порушених прав позивача, адже нікчемний правочин є недійсним у силу закону.
Отже, суд приходить до висновку, що положення п.9 заявки кредитного договору про сплату комісії за надання кредиту є нікчемними в силу ст.228 ЦК України. А тому в задоволенні вимог про стягнення з відповідача додаткової комісії в сумі 720 грн слід відмовити.
Щодо стягнення заборгованості за неустойка за кожен день невиконання зобов'язання, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Позивач просить стягнути неустойку, проте відповідно до п. 18 Перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцяти денний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
З матеріалів справи вбачається, що Кредитний договір укладено 29.08.2024, тобто під час дії воєнного стану, отже на правовідносини, які склались між сторонами поширюється дія п. 18 Перехідних положень ЦК України.
Також, Верховний Суд у своїй постанові від 31.01.2024 року № 183/7850/22(61-14740св23) зазначив тлумачення п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, що свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов'язань: в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцяти денний строк після його припинення або скасування; в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ч. 2 ст. 625 ЦК, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.
Таким чином, нарахування неустойки в сумі 2000,00 грн. за невиконання грошового зобов'язання є неправомірним, а відтак задоволенню не підлягає.
5. Позиція суду.
Аналізуючи норми права чинного законодавства, які регулюють зазначені право- відносини, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємозв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором слід задовольнити частково.
6. Судові витрати.
При зверненні до суду з позовом позивачем було оплачено судовий збір у розмірі 2422 грн 40 коп.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, оскільки позовні вимоги задоволені частково, - з відповідача підлягає стягненню в користь позивача сума судового збору в розмірі 1816,80 грн.
Керуючись ст.ст.13, 19, 81, 89, 141, 263-265, 268, 273, 280-283 ЦПК України, суд, -
позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (код ЄДРПОУ 37356833, місцезнаходження юридичної особи: 01032, м. Київ, Саксаганського, 133-А) заборгованість за кредитним договором № 29.08.2024-100001438 від 29.08.2024 у розмірі 8080 (вісім тисяч вісімдесят) грн. 00 коп., з яких: заборгованість за тілом кредиту 4000 грн.; заборгованість за нарахованими процентами 3720,00 грн. та 360,00 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (код ЄДРПОУ 37356833, місцезнаходження юридичної особи: 01032, м. Київ, Саксаганського, 133-А) сплачений судовий збір у розмірі 1816 (одну тисячу вісімсот шістнадцять) грн. 80 коп.
У задоволенні позовних вимог про стягнення з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (код ЄДРПОУ 37356833, місцезнаходження юридичної особи: 01032, м. Київ, Саксаганського, 133-А), заборгованість за комісією, в сумі 720,00 грн. та неустойки в розмірі 2000,00 грн., відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому рішення суду не було врученим у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», код ЄДРПОУ 37356833, місцезнаходження юридичної особи: 01032, м. Київ, Саксаганського, 133-А;
Представники позивача: Шабатин Наталія Анатоліївна (довіреність №2705/25-03 від 07.05.2025);
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 .
Представник відповідача: Вернієвська Олена Богданівна (доручення №017/03.2/6405 від 14.07.2025).
Головуючий суддя Світлана ТКАЧОВА