ЄУН: 336/6327/25
Провадження №: 1-кп/336/1345/2025
"27 серпня» 2025 Шевченківський районний суд міста Запоріжжя у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
учасники судового провадження:
прокурор ОСОБА_3 ,
захисник: ОСОБА_4 ,
обвинувачений ОСОБА_5
провівши підготовче судове засідання в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) № 62024080100006903 за обвинуваченням
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Гранітне Криворізького району Дніпропетровської області, який зареєстрований і проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого,-
обвинуваченого у скоєнні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України,-
Обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_5 , який обвинувачується у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України, надійшов до Шевченківського районного суду м. Запоріжжя 08 липня 2025 року.
Прокурор у підготовчому судовому засіданні просив постановити ухвалу про призначення судового розгляду на підставі обвинувального акта у відкритому судовому засіданні.
Обвинувачений та його захисник не заперечували щодо призначення обвинувального акта до судового розгляду.
Заслухавши думки сторін кримінального провадження, вивчивши обвинувальний акт та долучений до нього реєстр матеріалів досудового розслідування, суд дійшов наступних висновків.
Кримінальне провадження підсудне Шевченківському районному суду м. Запоріжжя, обвинувальний акт та реєстр матеріалів досудового розслідування складено відповідно до положень статтей 291 КПК України, підстав для закриття кримінального провадження судом під час підготовчого судового засідання не встановлено, істотних порушень вимог КПК України при складанні обвинувального акта та реєстру матеріалів досудового розслідування, які б перешкоджали призначенню цього обвинувального акта до судового розгляду судом не встановлено, а тому суд дійшов висновку про необхідність призначення судового розгляду на підставі обвинувального акта у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України.
Судове засідання у цьому кримінальному провадженні з урахуванням принципу гласності та відкритості судового провадження необхідно проводити відкрито.
У судове засідання необхідно викликати прокурора, обвинуваченого та його захисника.
Окрім того, у судовому засіданні прокурор подав письмове клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Клопотання обґрунтоване наступним.
Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_5 перебуваючи на посаді стрільця - зенітника 1-го зенітного ракетного відділення 1-го зенітного ракетного взводу 3-ї зенітної ракетної батареї зенітного ракетно-артилерійського дивізіону військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України у військовому званні «солдат», усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи в умовах воєнного стану, 15.07.2024 , діючи з метою ухилення від військової служби, покинув територію лікувального закладу ДУ «ТМО МВС України по Запорізькій області», куди цього дня о 09-30 год був направлений у зв'язку зі скаргами на стан здоров'я, після чого не з'явився без поважних причин на службу до військової частини НОМЕР_1 НГУ, яка дислокувалась на території АДРЕСА_2 , після чого свої службові обов'язки не виконував, час проводив на власний розсуд, заходів для повернення до місця служби та військової частини не приймав та про своє місцезнаходження до органів командування, в органи військового та цивільного управління не повідомляв та незаконно перебував за межами місця служби.
Враховуючи викладене, дії військовослужбовця ОСОБА_5 кваліфіковані за ч. 4 ст. 408 КК України, а саме дезертирство, тобто нез'явлення на службу з лікувального закладу, з метою ухилитися від військової служби, вчинене в умовах воєнного стану.
Необхідність продовження стосовно ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обумовлюється наявністю ризиків, передбачених п.п. 1, 4, 5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме ОСОБА_5 може: переховуватися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, та перешкоджати кримінальному провадженню іншим способом.
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 повністю підтримав клопотання, просив його задовольнити.
Обвинувачений ОСОБА_6 та його захисник заперечили проти продовження клопотання.
Вислухавши доводи прокурора та захисника, пояснення обвинуваченого, дослідивши подані захисником докази суд дійшов до такого.
Відповідно до положень ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь - яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
Ризик переховування від суду, передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК України є вкрай високим. Насамперед на його існування вказує той факт, що ОСОБА_5 усвідомлює суворість покарання яке йому загрожує, в разі доведення його вини, і неможливість звільнення від покарання чи призначення покарання меншого ніж передбачене відповідною санкцією.
Також на цей ризик вказує той факт, що після того як він залишив лікувальний заклад, останній тривалий час не повідомляв про своє місцезнаходження і фактично був затриманий патрульною поліцією у м. Кривий Ріг.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту, та у справі «Ілійков проти Болгарії» Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Ризик, передбачений п.4 ч.1 ст.177 КПК України - перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, фактично обґрунтований ризиком, передбаченим п.1 ч.1 ст.177 КПК України і тим, що підозрюваний проживає в іншій області, в більшій мірі носить формальний характер. ОСОБА_5 є військовослужбовцем, і може тривалий час знаходиться поза межами місця проведення досудового розслідування і під приводами виконання службових завдань уникати участі у проведенні слідчих дій.
Також вкрай високим є ризик, передбачений п.5 ч.1 ст.177 КПК України - вчинення іншого кримінального правопорушення, оскільки ОСОБА_5 є неодноразово судимою особою.
Крім того, при вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою, суд керується тим, що оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності є конституційним обов'язком кожного громадянина.
Обвинуваченому ОСОБА_5 інкриміновано вчинення кримінального правопорушення як військовослужбовцем під час виконання бойових завдань.
Такі дії підривають бойову готовність та боєздатність Збройних Сил України, ставлять під загрозу територіальну цілісність та суверенітет України.
Під час вирішення питання про продовження запобіжного заходу, судом також враховані вимоги ч. 8 ст. 176 КПК України, згідно якої під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, тобто тримання під вартою.
З огляду на наведені обставини, суд вважає, що продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 строком на 60 днів є виправданим заходом, оскільки цього вимагає справжній інтерес суспільства, який незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважає інтереси забезпечення права на свободу.
Підстав для застосування альтернативного запобіжного заходу суд не вбачає.
З огляду на викладене та керуючись статтями 177, 183, 314-316 КПК України, суд,-
Призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акта у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_5 , у скоєнні злочину передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України. на 11.00 год. 04 вересня 2025 року.
Судовий розгляд здійснювати у відкритому судовому засіданні суддею одноособово.
Для участі у судовому засіданні викликати сторони кримінального провадження: прокурора, обвинуваченого, захисника.
Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою задовольнити.
Продовжити ОСОБА_5 , який обвинувачується у скоєнні злочину передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів, тобто до 25 жовтня 2025 року включно.
Строк дії ухвали до 25.10.2025 року включно.
Ухвала оскарженню не підлягає, окрім як в частині продовження запобіжного заходу до Запорізького апеляційного суду протягом п'яти днів з моменту проголошення ухвали.
Суддя: ОСОБА_1