Справа № 1-46/11
Номер провадження № 1-в/334/114/25
25 серпня 2025 року
Дніпровський районний суд міста Запоріжжя у складі головуючого судді ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , заявника - ОСОБА_3 (особисто), представника заявника - адвоката ОСОБА_4 (діє на підставі Договору про надання правової допомоги від 25.08.2025), розглянувши клопотання ОСОБА_3 про скасування арешту майна, накладеного у кримінальній справі № 1-46/11 за правилами Кримінально-процесуального кодексу України 1960 року,
18.08.2025 до Дніпровська районного суду м. Запоріжжя надійшло клопотання ОСОБА_3 про скасування арешту майна, накладеного у кримінальній справі № 1-46/11 за правилами Кримінально-процесуального кодексу України 1960 року, накладеного постановою слідчого СВ ЗМУ ГУ МВС України в Запорізькій області, згідно якої просить суд скасувати арешт на 7/100 частин будинку за адресою АДРЕСА_1 , накладений на підставі постанови про накладення арешту, серія та номер: б/н по к/с №3961001, виданої 28.04.2010 року слідчим СВ ЗМУ ГУМВС України в Запорізькій області.
В обґрунтування клопотання зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Наразі заявником оформлюється спадщина після смерті батька - ОСОБА_5 відповідно до відомостей з державного реєстру речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_5 зареєстроване нерухоме майно: будинок житловий, 7/100 частин за адресою АДРЕСА_1 , який входить до спадкової маси.
Вироком Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 22.02.2011 у справі 1-46/11 ОСОБА_5 засуджено за ч. 1 ст 286 КК України.
На запит заявниці, Запорізький РУП ГУНП в Запорізькій області повідомив, що станом на 02.06.2025 відомості про прийняте кінцеве рішення у кримінальному провадженні, на підставі якого 28.04.2010 винесено постанову про накладення арешту на нерухоме майно ОСОБА_5 у розпорядження СВ Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області відсутні, кримінальне провадження за реєстраційним номером 3961001 у провадженні не перебуває, у зв'язку з чим роз'яснено право звернутись з клопотанням в порядку ст. 174 КПК України.
Посилаючись на те, що подальший арешт нерухомого майна померлого ОСОБА_5 позбавляє можливості оформити свої спадкові права спадкоємиці - ОСОБА_3 , просить скасувати арешт.
В судовому засіданні заявник та її представник доводи клопотання підтримали, просили його задовольнити.
Заслухавши думку учасників провадження, дослідивши матеріали, суд доходить наступних висновків.
Так, заявник просить скасувати арешт, накладений у межах кримінального провадження за правилами КПК України 1960 року. При цьому згідно з пунктом 9 розділу XI «Перехідні положення» КПК України 2012 року арешт майна, застосований до дня набрання чинності цим Кодексом, продовжує свою дію до його зміни, скасування чи припинення у порядку, що діяв до набрання чинності цим Кодексом.
Ця правова норма узгоджується з вимогами частини першої статті 5 КПК України 2012 року, за якою процесуальна дія проводиться, а процесуальне рішення приймається згідно з положеннями цього Кодексу, чинними на момент початку виконання такої дії або прийняття такого рішення.
Отже, у визначенні порядку звільнення майна з-під арешту потрібно керуватися правилами КПК України 1960 року.
Порядок щодо скасування арешту на майно було передбачено таким чином - на підставі постанови слідчого в порядку частини шостої 126 КПК України 1960 року, або судом під час попереднього судового засідання в порядку статті 253 КПК України 1960 року, під час ухвалення вироку в порядку статті 324 КПК України 1960 року, або судом в порядку виконання вироку в порядку статей 409, 411 КПК України 1960 року.
Згідно зі статтею 126 КПК України 1960 року забезпечення цивільного позову та можливої конфіскації майна провадиться шляхом накладення арешту на майно обвинуваченого чи підозрюваного або осіб, які несуть за законом матеріальну відповідальність за його дії, де б це майно не знаходилось, а також шляхом вилучення майна, на яке накладено арешт. Накладення арешту на майно скасовується постановою слідчого, коли в застосуванні цього заходу відпаде потреба.
Згідно з пунктами 7 та 8 частини першої статті 324 КПК України 1960 року, постановляючи вирок, суд повинен вирішити, чи підлягає задоволенню пред'явлений цивільний позов, на чию користь та в якому розмірі, і чи підлягають відшкодуванню збитки, заподіяні потерпілому, а також кошти, витрачені закладом охорони здоров'я на його стаціонарне лікування, якщо цивільний позов не був заявлений; що зробити з майном, описаним для забезпечення цивільного позову і можливої конфіскації майна.
У порядку, передбаченому статтею 411 КПК України 1960 року, суди вправі вирішувати питання, які виникають при виконанні вироку, зокрема щодо виконання вироку у частині цивільного позову чи конфіскації майна.
Статтею 124 Конституції України передбачено, що юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Право на доступ до суду реалізується на підставах і в порядку, встановлених законом. Кожний із процесуальних кодексів встановлює обмеження щодо кола питань, які можуть бути вирішені в межах відповідних судових процедур. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу.
Судова юрисдикція - це інститут права, покликаний розмежувати між собою як компетенцію різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського й адміністративного.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є предмет спору, характер спірних матеріальних правовідносин і їх суб'єктний склад. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції судів, які розглядають справи за правилами цивільного, кримінального, господарського й адміністративного судочинства. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до його відання, тобто діяти в межах установленої законом компетенції.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово вирішувала питання щодо юрисдикції суду за вимогами про звільнення майна з-під арешту, накладеного за правилами кримінального судочинства, та зазначала про таке.
Спір щодо звільнення майна з-під арешту є приватноправовим, якщо арешт накладений на майно особи, яка не була учасником кримінального провадження, розпочатого за правилами КПК України 1960 року та завершено у порядку, передбаченому КПК України 1960 року (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2019 року у справі № 372/2904/17-ц (провадження № 14-496цс18)) або КПК України 2012 року (постанова Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі № 2-3392/11 (провадження № 14-105цс19)). Залежно від суб'єктного складу учасників такого спору його потрібно розглядати за правилами цивільного чи господарського судочинства.
У постанові від 30 червня 2020 року у справі № 727/2878/19 (провадження № 14-516цс19) Велика Палата Верховного Суду конкретизувала наведені висновки щодо юрисдикції спорів та зазначила, що спори про звільнення майна з-під арешту, накладеного за правилами КПК України 1960 року та не знятого за цим Кодексом після закриття кримінальної справи, потрібно розглядати за правилами цивільного судочинства. Питання про скасування арешту майна, накладеного за правилами КПК України 2012 року та не скасованого після закриття слідчим кримінального провадження, за клопотанням власника або іншого володільця відповідного майна вирішує слідчий суддя в порядку, передбаченому статтею 174 цього Кодексу (пункти 51, 52).
При цьому, відповідно до висновку Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду, сформульованого у постанові від 15.04.2024 у справі № 554/2506/22, у разі закриття слідчим, прокурором кримінального провадження в порядку, передбаченому КПК України 2012 року, заходи забезпечення кримінального провадження, серед яких і арешт майна, припиняють свою дію в силу прямої вказівки ч. 4 ст. 132 КПК України.
Також, суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
Відповідно до частини першої статті 174 КПК України 2012 року підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Клопотання про скасування арешту майна розглядає слідчий суддя, суд не пізніше трьох днів після його надходження до суду. Про час та місце розгляду повідомляється особа, яка заявила клопотання, та особа, за клопотанням якої було арештовано майно (частина друга статті 174 КПК України 2012 року).
Суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, непризначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові (частинна 4 статті 174 КПК України 2012 року).
Отже, порядок скасування арешту майна, що накладений в межах кримінального провадження, встановлено статтею 174 КПК України 2012 року, і відповідно підлягає розгляду за правилами кримінального судочинства.
Проте, арешт на спірну частину нерухомого майна було накладено слідчим під час досудового слідства у кримінальній справі щодо обвинувачення ОСОБА_5 за ч. 1 ст. 286 КК України на підставі положень КПК України 1960 року.
Як вже зазначалося, то згідно з пунктом 9 розділу XI «Перехідні положення» КПК України 2012 року питання про зняття арешту з майна, накладеного під час дізнання або досудового слідства до дня набрання чинності цим Кодексом, вирішується в порядку, що діяв до набрання чинності цим Кодексом.
Відповідно до постанови слідчого СВ ЗМУ ГУМВС України в Запорізькій області ОСОБА_6 № б/н від 8.04.2010 під час досудового розслідування злочину за ознаками, передбаченими ч. 1 ст. 286 КК України, у кримінальній справі № 3961001, на 7/100 часток житлового будинку, розташованого за адресою АДРЕСА_1 , яка належала гр. ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , було накладено арешт. Обтяження у вигляді арешту було зареєстровано 13.05.2010 приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_7 за № 58606415.
Спори про право цивільне, пов'язані з належністю майна, на яке накладено арешт, розглядаються в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства.
Судом встановлено, що арешт на спірне майно було накладено слідчим під час досудового слідства у кримінальній справі щодо обвинувачення ОСОБА_5 , а з заявою про зняття арешту з майна звернулася ОСОБА_3 , яка не є стороною кримінального провадження.
Кримінальна справа відносно ОСОБА_5 була судом розглянута та провадження по ній завершено ухваленням вироку від , тобто провадження по ній, на момент звернення заявника до суду (14.04.2025), не триває.
Так, у пунктах 21.1, 21.4, 32 зазначеної постанови Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2020 року визначено, що спір щодо звільнення майна з-під арешту є приватноправовим, якщо арешт накладений на майно особи, яка не була учасником кримінального провадження, розпочатого за Кримінально-процесуальним кодексом України (далі - КПК України 1960 року) та завершеного (вирок, постанова про закриття провадження) у порядку, передбаченому КПК України 1960 року (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2019 року у справі № 372/2904/17-ц) або КПК України 2012 року (постанова Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі № 2-3392/11). Залежно від суб'єктного складу учасників цього спору його слід розглядати за правилами цивільного чи господарського судочинства.
Якщо арешт накладений на майно особи, яка не є учасником кримінального провадження, розпочатого в період дії КПК України 1960 року і такого, що триває, а кримінальне провадження не передане до суду на час набрання чинності КПК України 2012 року, то вирішення питання щодо зняття такого арешту й оскарження відповідних дій або бездіяльності слідчого в кримінальному провадженні здійснюються за правилами КПК України 2012 року (постанови Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2018 року у справі № 335/12096/15-ц з урахуванням ухвали про виправлення описки від 03 липня 2018 року, від 17 жовтня 2018 року у справі № 461/233/17 та від 07 листопада 2018 року у справі № 296/8586/16-ц).
Разом з цим, 14 вересня 2021 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду в рамках справи № 760/34216/19, провадження № 61-3868св21 (ЄДРСРУ № 99612857) наголосив, що критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб'єктний склад цього спору, у якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа. Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можна розглядати будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін зазвичай є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.
Вказаний висновок висловлено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2020 року у справі № 727/2878/19 (провадження № 14-516цс19).
У пункті 21.4. цієї постанови Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що якщо арешт накладений на майно особи, яка не є учасником кримінального провадження, розпочатого в період дії КПК України 1960 року і такого, що триває, а кримінальне провадження не передане до суду на час набрання чинності КПК України 2012 року, то вирішення питання щодо зняття такого арешту й оскарження відповідних дій або бездіяльності слідчого в кримінальному провадженні здійснюються за правилами КПК України 2012 року.
За загальним правилом, арешт, накладений у рамках кримінального провадження, знімається за правилами кримінального судочинства. Але з цього правила існують винятки. Наприклад, у випадку арешту майна, накладеного за правилами КПК України 1960 р. та не знятого за цим кодексом після закриття кримінальної справи, такий арешт знімається у порядку цивільного судочинства.
Таким чином, у разі, якщо арешт на майно накладено в порядку, передбаченому КПК України 2012 року, особа, яка вважає, що такими діями порушено її право на майно, навіть за умови, що вона не є учасником кримінального провадження, а останнє закрив своєю постановою слідчий, має право звернутися до слідчого судді з клопотанням про скасування арешту в порядку кримінального судочинства. Такий порядок захисту права на майно є ефективним, оскільки забезпечить відновлення права власника або іншого володільця майна, на яке був накладений арешт слідчим суддею у кримінальному провадженні.
Верховний Суд вказував на необхідність розгляду питання про звільнення спірної нерухомості з-під арешту в порядку КПК України 2012 року, оскільки такий порядок є єдиним визначеним способом захисту права власності позивача на квартиру, арешт на яку було накладено в межах кримінального провадження, якщо станом на дату ухвалення судових рішень останнє не є закінченим.
Отже, наявність незакінченого кримінального провадження виключає можливість розгляду справи про звільнення майна з-під арешту за правилами цивільного судочинства.
У випадку ж, який наводить заявник ОСОБА_3 в своїй заяві, не встановлено, що кримінальне провадження відносно ОСОБА_5 не було завершеним і на час її звернення до суду з клопотанням про зняття арешту з нерухомого майна, немає рішення суду у виді вироку чи постанови.
Таким чином, з наведеного випливає, що в будь-якому випадку клопотання ОСОБА_3 про скасування арешту майна, накладеного за правилами КПК України 1960 року, не підлягає розгляду слідчим суддею чи судом в порядку, передбаченому КПК України 2012 року.
Разом з цим, у спадкоємця, який в установленому законом порядку прийняв спадщину, права володіння та користування спадковим майном виникають з часу відкриття спадщини, тому такий спадкоємець може захищати свої порушені права володіння та користування спадковим майном відповідно до гл. 29 ЦК України.
При цьому, в порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні.
Чинний КПК України не містить прямої норми щодо наслідків подання особою клопотання, розгляд якого слідчим суддею чи судом не передбачений.
Разом з цим, відповідно до ч. 9 ст. 6 чинного КПК України, у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені частиною першою статті 7 цього Кодексу.
Виходячи з цього, з метою забезпечення права заявника на розгляд порушеного ним питання належним судом в порядку належного виду судочинства, клопотання підлягає залишенню без розгляду.
Враховуючи вищенаведене, керуючись ст. 7, ч. 6 ст. 9, ст. ст. 372, 376 Кримінального процесуального кодексу України, суд, -
клопотання ОСОБА_3 про скасування арешту майна, накладеного у кримінальній справі № 1-46/11 за правилами Кримінально-процесуального кодексу України 1960 року залишити без розгляду.
Роз'яснити заявнику право на звернення до місцевого суду за місцезнаходженням майна з позовною заявою про скасування арешту, накладеного на належне заявнику майно (або звільнення його з-під арешту), в порядку цивільного судочинства.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку на її апеляційне оскарження.
Ухвала може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення.
Суддя: ОСОБА_1