Справа № 317/3738/25
Провадження № 2-а/333/144/25
Іменем України
26 серпня 2025 року м. Запоріжжя
Суддя Комунарського районного суду м. Запоріжжя Ковальова Ю.В., розглянувши матеріали справи за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора Управління Патрульної поліції в Запорізькій області Кац Едуарда Петровича про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,-
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить скасувати постанову старшого інспектора Управління Патрульної поліції в Запорізькій області Кац Едуарда Петровича, серія ЕПР1 №389229, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП.
Відповідно до приписів частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи 1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; 2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); 3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; 4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; 5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); 6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Суддя, дослідивши матеріали адміністративного позову дійшов висновку, що справа не підсудна Комунарському районному суду м. Запоріжжя та підлягає передачі за підсудністю до Дніпровського районного суду м. Запоріжжя, з огляду на наступне.
Як вбачається зі ст..25 КАС України, адміністративні справи з приводу оскарження індивідуальних актів, а також дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної фізичної чи юридичної особи (їх об'єднань), вирішуються за вибором позивача адміністративним судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) цієї особи-позивача або адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача, крім випадків, визначених цим Кодексом.
Як вбачається з витягу з Єдиного державного демографічного реєстру, місцем реєстрації позивача є адреса: АДРЕСА_1 , що територіально відноситься до Бердянського міськрайонного суду Запорізької області.
Однак, згідно відповіді Міністерства соціальної політики України від 26.08.2025 (вх. № 01.01-09/5004 від 22.08.2025) ОСОБА_1 станом на 22.08.2025 взятий на облік як внутрішньо-переміщена особа та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 з 07.12.2022.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.
Згідно з ч. 1 ст. 5 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у статті 1 цього Закону.
Закон України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» є спеціальним законом щодо статусу вказаних осіб, який підлягає застосуванню.
У постанові від 29 липня 2019 року у справі № 409/2636/17 Верховний Суд вказав на те, що вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, необхідно також враховувати імперативні положення спеціального Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», згідно ст. 5 якого довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у ст. 1 цього Закону.
Положення Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» мають пріоритет над положеннями Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні».
Відповідно до абзацу 1 частини першої статті Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» (далі Закон) внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.
Зазначені обставини вважаються загальновідомими і такими, що не потребують доведення, якщо інформація про них міститься в офіційних звітах (повідомленнях) Верховного Комісара Організації Об'єднаних Націй з прав людини, Організації з безпеки та співробітництва в Європі, Міжнародного Комітету Червоного Хреста і Червоного Півмісяця, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, розміщених на веб-сайтах зазначених організацій, або якщо щодо таких обставин уповноваженими державними органами прийнято відповідні рішення.
Факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону. Підставою для взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є проживання на території, де виникли обставини, зазначені в статті 1 цього Закону, на момент їх виникнення (частини перша, друга статті 4 Закону.
Згідно з частиною першою статті 5 Закону довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у статті 1 цього Закону.
Порядок оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року № 509, зі змінами, регулює як механізм видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, так і облік даних про внутрішньо переміщених осіб, включених до Єдиної інформаційної бази, у тому числі, містить дані про фактичне місце проживання / перебування таких осіб, які по суті являють собою реєстрацію фактичного місця проживання / перебування цих осіб у зв'язку із тимчасовою окупацією частини території України, на якій була проведена реєстрація місця проживання / перебування осіб до їх переселення до інших регіонів країни.
У вже згаданій постанові від 29 липня 2019 року у справі №4 09/2636/17 Верховний Суд вказав на те, що, вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, необхідно також враховувати імперативні положення спеціального Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», згідно зі статтею 5 якого довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у статті 1 цього Закону.
Так, судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивач ОСОБА_1 , як внутрішньо переміщена особа, фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 станом на 22.08.2025 року.
Довідка про взяття на облік ВПО засвідчує місце проживання особи на період наявності підстав, зазначених у статті 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» № 1706-VII від 20.10.2014.
Отже, дана справа підлягає передачі для розгляду до Дніпровського районного суду м. Запоріжжя для розгляду за підсудністю.
Слід зазначити, що ухвалою Запорізького районного суду Запорізької області від 29.07.2025 справу передано за підсудністю до Комунарського районного суду м. Запоріжжя за вказаним в позові місцем проживання позивача, на підтвердження якого жодного доказу до позову не додано, без перевірки зареєстрованого місця проживання позивача.
Отже, Запорізьким районним судом Запорізької області помилково було направлено справу на розгляд Комунарського районного суду м.Запоріжжя.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.29 КАС України суд передає адміністративну справу на розгляд іншого адміністративного суду, якщо при відкритті провадження у справі суд встановить, що справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Відповідно до частини 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Крім того, недотримання правил територіальної юрисдикції (підсудності) є порушенням процесуального закону, який є підставою для скасування рішення з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю (ст.318 КАС України).
Отже, суд повинен суворо дотримуватися правил підсудності.
Враховуючи недопустимість порушення правил щодо підсудності, а також той факт, що приймаючи до провадження вказану адміністративну справу, суд, до якого направлено справу з порушенням правил підсудності, позбавляє сторін провадження права на розгляд справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом, суд вважає за необхідне передати вказаний позов на розгляд Дніпровському районному суду м.Запоріжжя.
При цьому, суд зазначає, що вказані обставини не є спором щодо підсудності, відповідно до ст. 30 КАС України, оскільки справа передана до Комунарського районного суду м.Запоріжжя помилково, тобто не у відповідності до приписів ст. 29 КАС України.
Згідно з ч. 8 ст. 29 КАС України передача адміністративної справи з одного суду до іншого на підставі відповідної ухвали, яка підлягає оскарженню, здійснюється не пізніше наступного дня після закінчення строку на оскарження такої ухвали, а в разі подання апеляційної скарги - після залишення її без задоволення.
Керуючись ст. ст. 20, 29 КАС України, суддя,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 до інспектора Управління Патрульної поліції в Запорізькій області Кац Едуарда Петровича про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення - передати на розгляд до Дніпровського районного суду м. Запоріжжя.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Передача адміністративної справи з одного суду до іншого на підставі відповідної ухвали, яка підлягає оскарженню, здійснюється не пізніше наступного дня після закінчення строку на оскарження такої ухвали, а в разі подання апеляційної скарги - після залишення її без задоволення.
Суддя: Ю.В. Ковальова