Справа № 308/12035/25
27.08.2025 місто Ужгород
Суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Світлик О.М., ознайомившись з позовною заявою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник - адвокат Сойма Іван Юрійович, до ОСОБА_2 та Великобичківської селищної ради Рахівського району Закарпатської області в особі виконавчого комітету селищної ради про визнання нерухомого майна спільною сумісною власністю подружжя та визнання права власності на 1/2 частину майна,
ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник - адвокат Сойма Іван Юрійович, звернулася в Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області з позовною заявою до ОСОБА_2 та Великобичківської селищної ради Рахівського району Закарпатської області в особі виконавчого комітету селищної ради про визнання нерухомого майна спільною сумісною власністю подружжя та визнання права власності на 1/2 частину майна.
Вивчивши вказану позовну заяву та додані до неї матеріали, приходжу до наступного висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно з ч. 1 ст. 30 ЦПК України позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.
У позовній заяві позивач просить суд:
визнати нерухоме майно - житловий будинок АДРЕСА_1 , спільним сумісним майном подружжя, а саме ОСОБА_3 та ОСОБА_2 ;
визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканкою АДРЕСА_1 , право власності на 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_1 .
Правила виключної підсудності застосовуються до позовів з приводу нерухомого майна, стосуються позовів з приводу будь-яких вимог, пов'язаних з правом особи на нерухоме майно: земельні ділянки, будинки, квартири тощо, зокрема щодо права власності на нерухоме майно, а також щодо речових прав на нерухоме майно, дійсності (недійсності) договорів щодо такого майна або спорів з приводу невиконання стороною договору, об'єктом якого є нерухоме майно.
Як роз'яснено в постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ №3 від 01 березня 2013 року «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ», перелік позовів, для яких визначено виключну підсудність є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. Виключну підсудність встановлено, зокрема, для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна. Місцезнаходження нерухомого майна має бути підтверджено документально. У разі конкуренції правил підсудності (наприклад, при об'єднанні позовів, на один з яких поширюється дія правила про виключну підсудність) мають застосовуватися правила виключної підсудності. До нерухомого майна належать: земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Наприклад, це - позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (стаття 358 ЦК України); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (статті 364, 367 ЦК України); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (статті 370, 372 ЦК України); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі №638/1988/17.
Таким чином, позивач просить суд визнати спільною сумісною власністю подружжя та право власності на 1/2 частину нерухомого майна, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що територіально не відноситься до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області.
Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його цивільних прав і обов'язків. Проте, право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави. Разом з тим, такі обмеження не повинні впливати на доступ до суду чи ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди суті цього права, та мають переслідувати законну мету.
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 378 ЦПК України судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю, якщо рішення прийнято судом з порушенням правил територіальної юрисдикції (підсудності).
Згідно з вимогами п. 6 ч. 1 ст. 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов'язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо судове рішення ухвалено судом з порушенням правил інстанційної або територіальної юрисдикції.
З наведеного вище вбачається, що розгляд справи судом з порушенням правил територіальної юрисдикції є порушенням права особи на справедливий суд та підставою для скасування ухваленого у справі рішення.
Відповідно до ч. 9 ст. 187 ЦПК України, якщо за результатами отриманої судом інформації буде встановлено, що справа не підсудна цьому суду, суд надсилає справу за підсудністю в порядку, встановленому статті 31 цього Кодексу.
За приписами п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
У відповідності до положень ч. 1, 2 ст. 32 ЦПК України спори між судами про підсудність не допускаються і справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому статті 31 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.
Підсудність даного спору є виключною, тобто за місцем знаходження нерухомого майна, яке розташовано в Рахівському районі Закарпатської області, а відтак дана справа не підсудна Ужгородському міськрайонному суду Закарпатської області та підлягає передачі до Рахівського районного суду Закарпатської області, до територіальної юрисдикції якого у порядку ч. 1 ст. 30 ЦПК України належить розгляд вищезазначеної позовної заяви.
Керуючись ст. 30, 31, 260, 261, 352-354 ЦПК України,
Цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник - адвокат Сойма Іван Юрійович, до ОСОБА_2 та Великобичківської селищної ради Рахівського району Закарпатської області в особі виконавчого комітету селищної ради про визнання нерухомого майна спільною сумісною власністю подружжя та визнання права власності на 1/2 частину майна - передати за підсудністю на розгляд до Рахівського районного суду Закарпатської області (вул. Карпатська, 15, м. Рахів, Закарпатська область, 90600; inbox@rh.zk.court.gov.ua).
Згідно з ч. 3 ст. 31 ЦПК України передача справи на розгляд іншого суду за встановленою цим Кодексом підсудністю з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цієї статті, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п'яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п'яти днів після залишення її без задоволення.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено ЦПК України.
Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення (складення) до Закарпатського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Ужгородського міськрайонного суду
Закарпатської області О.М. Світлик