308/11520/25
26.08.2025 м. Ужгород
Суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області - Малюк В.М., за участю особи, яка притягується до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Ужгород, матеріали справи про адміністративне порушення за протоколом старшого інспектора прикордонної служби відділення моніторингу обстановки відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 »» відносно громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 , за ч.2 ст.204-1 КУпАП, -
З протоколу про адміністративне правопорушення серії ЗхРУ № 146714 від 02.07.2025 року, слідує, що 02.07.2025 року, о 00 год. 50 хв., ОСОБА_1 , був виявлений та затриманий прикордонним нарядом «Контрольний пост» на відстані 3000 метрів до державного кордону України на напрямку 260 п/зн, за спробу незаконного перетину Державного кордону з України в Словацьку Республіку, поза встановленими пунктами пропуску, в пішому порядку, в складі групи осіб.
Дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч. 2 ст. 204-1 КУпАП.
У судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину не визнав. Показав, що він зі своїм другом не йшов пішки, а їхали на авто. Просив долучити відео докази до матеріалів справи. Наміру перетинати кордон не мав. Їхали за знайомим у Великий Березний, у якого зламалось авто. Просив провадження по справі закрити.
Заслухавши пояснення ОСОБА_1 , дослідивши матеріали справи, суддя прийшов до наступних висновків.
Відповідно до статті 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Особливості розгляду справ про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1-279-8 цього Кодексу.
Згідно ст. 9 Закону України «Про державний кордон України», перетинання державного кордону України здійснюється на шляхах сполучення через державний кордон з додержанням встановленого порядку.
Диспозиція ч.1 ст. 204-1 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за перетинання або спробу перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або з використанням підробленого документа чи таких, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади.
Частиною 2 вказаної статті передбачена відповідальність за ті самі дії, вчинені групою осіб або особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за одне з порушень, передбачених частиною першою цієї статті.
Об'єктом даного адміністративного проступку є встановлений порядок управління, а також безпека особи, суспільства і держави.
Об'єктивну сторону цього правопорушення становлять такі альтернативні діяння: 1) перетинання державного кордону України пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або з використанням підробленого документа чи таких, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади, а також 2) спробу такого перетинання.
Із суб'єктивної сторони дане адміністративне правопорушення вчиняється з прямим умислом - тобто, особа усвідомлює, що незаконно перетинає кордон і бажає вчинити такі протиправні дії.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише при наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, обов'язковими елементами якого є: об'єкт, об'єктивна сторона, суб'єкт, суб'єктивна сторона (вина). Відсутність хоча б одного із вказаних елементів виключає склад правопорушення взагалі, а порушена справа підлягає закриттю.
Як випливає з протоколу про адміністративне правопорушення серії ЗхРУ № 146714 від 02.07.2025 року, 02.07.2025 року, о 00 год. 50 хв., ОСОБА_1 , був виявлений та затриманий прикордонним нарядом «Контрольний пост» на відстані 3000 метрів до державного кордону України на напрямку 260 п/зн, за спробу незаконного перетину Державного кордону з України в Словацьку Республіку, поза встановленими пунктами пропуску, в пішому порядку, в складі групи осіб.
Суд зазначає, що для наявності в діях особи складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.204-1 КУпАП необхідна наявність всіх його ознак, а саме об'єкта, об'єктивної сторони, суб'єкта та суб'єктивної сторони.
Разом з тим, з наданого протоколу про адміністративне правопорушення та доданих до нього матеріалів не видається можливим встановити ознаки складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.204-1 КУпАП, а саме: дій ОСОБА_1 на спробу незаконного перетину державного кордону, оскільки такого було зупинено на відстані 3000 метрів до державного кордону, що є надто великою відстанню до лінії державного кордону України з Словацькою Республікою. А тому, з наданих суду доказів неможливо встановити прямий умисел в діях особи, яка притягається до адміністративної відповідальності щодо спроби незаконного перетину державного кордону України поза пунктами пропуску.
Згідно ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Висновки про наявність чи відсутність в діях особи адміністративного правопорушення мають бути зроблені на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин та доказів.
Сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути визнаний належним доказом по даній справі в розумінні статті 251 КУпАП, оскільки за своєю правовою природою він не є самостійними беззаперечним доказом, а обставини викладені в ньому повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягається до адміністративної відповідальності і не викликали сумніви у суду.
Згідно приписів ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема, у справах «Кобець проти України», «Берктай проти Туреччини», «Леванте проти Латвії» неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бочаров проти України», суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростовних презумпцій щодо фактів.
Відповідно до положень ст. 251 КУпАП, обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Відповідно до статті 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Дослідивши та оцінивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності та взаємозв'язку, суд приходить до висновку про відсутність в діях особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.204-1 КУпАП.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження по справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю, зокрема, за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що вина ОСОБА_1 у інкримінованому йому правопорушенні не доведена належними та допустимими доказами, а тому провадження в справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 204-1 КУпАП підлягає закриттю, у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст. ст. 9, 204-1, 221, 245, 280, 283-284, 288-289, 291 КУпАП, суд, -
Провадження в справі про адміністративне порушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.204-1 КУпАП.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, щодо якої її винесено, потерпілим, прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 цього Кодексу, протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга подається до відповідного апеляційного суду через місцевий суд, який виніс постанову.
Суддя Ужгородського
міськрайонного суду В.М.Малюк