Справа №306/949/25
Провадження № 2/306/762/25
25 серпня 2025 року м. Свалява
Свалявський районний суд Закарпатської області в складі:
головуючого-судді Жиганської Н.М.
за участю секретаря судового засідання Мігалко Е.А.
позивача ОСОБА_1
представника позивача-адвоката Козар М.М.
відповідача ОСОБА_2
представника третьої особи
ССД Полянської сільської ради Куля Л.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Свалява в залі суду № 1 цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог: служба у справах дітей Полянської сільської ради Мукачівського району Закарпатської області про встановлення факту утримання дитини.
ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Козар Микола Михайлович звернувся в суд із позовом до ОСОБА_2 третя особа без самостійних вимог: ССД Полянської сільської ради Мукачівського району Закарпатської області в якій просить встановити факт самостійного утримання та виховання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 батьком ОСОБА_1 .
Суд своєю ухвалою від 30.06.2025 року прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі за правилами загального провадження та призначив підготовче засідання. Сторонам направлено копії ухвали про відкриття провадження у справі та відповідачу копія позовної заяви з доданими до позову документами з використанням послуг поштового зв'язку, які надаються АТ "Укрпошта". Інформація щодо справи розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет - e-mail inbox@sv.zk.court.gov.ua.
30 червня 2025 року суд зобов'язав ССД Полянської сільської ради Мукачівського району Закарпатської області надати висновок щодо розв'язання спору щодо участі ОСОБА_1 у самостійному вихованні дитини ОСОБА_3 . Витребувано від адміністрації Державної прикордонної служби України інформацію щодо перетину державного кордону України громадянкою України ОСОБА_2 ,ІНФОРМАЦІЯ_2 у період з 01 січня 2024 року по 30 червня 2025 року.
Судовий розгляд справи призначений відповідно до ухвали Свалявського районного суду Закарпатської області від 17 липня 2025 року
23.07.2025 року від відповідача ОСОБА_2 до суду надійшов відзив (вх.№ 5414) у якому відповідач просить відмовити у задоволенні вимог позивача.
Розгляд справи призначено на16:00 годину 22.08.2025 року.
У судовому засіданні позивач та представник позивача-адвокат Козар М.М., який діє в інтересах ОСОБА_1 (ордер на надання правничої допомоги серії АО №1176316 від 21.05.2025 року) позовні вимоги про встановлення факту самостійного утримання та виховання ОСОБА_1 (батьком) сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 підтримали. Просять суд позов задовольнити з підстав зазначених у позовній заяві (вх.№4033).
Відповідач у судовому засіданні позовні вимоги не визнає. Просить відмовити у задоволенні вимог позивача, з підстав зазначених у відзиві.
У судовому засіданні представник третьої особи ССД Полянської сільської ради позовні вимоги підтримала. Подала до суду акт обстеження умов проживання за адресою: АДРЕСА_1 (вх.№5414 від 23.07.2025 року).
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу «EASYCON» не здійснювалося (ч.2 ст. 247 ЦПК України).
Суд проводить розгляд справи за наявними доказами та матеріалами у справі та доходить такого висновку.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України - суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи; ч.3 ст. 12, ч.1 ст.81 ЦПК України - кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; ч. 1 ст. 76 ЦПК України - доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи; ч.2 ст. 83 ЦПК України - позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ, УСТАНОВЛЕНІ СУДОМ та ОБГРУНТУВАННЯ ВИСНОВКІВ СУДУ:
Відповідно до ст. 4, 15 ЦК України, ст. 55 Конституції України - кожна особа має право на захист своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч.1 ст. 5 ЦПК України - здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно ст.1 Сімейного кодексу України - регулювання сімейних відносин з метою забезпечення кожної дитини сімейним вихованням здійснюється Сімейним кодексом України; ст.3 Сімейного кодексу України - сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Сім'я утворюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
Відповідно до ст.141 Сімейного кодексу України встановлено рівність прав та обов'язків батьків щодо дитини. Зокрема, визначено, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини. Права та обов'язки батьків щодо виховання дитини передбачені ст. 150, 151 СК України.
Суд встановив, що відповідно до рішення Свалявського районного суду Закарпатської області від 20.01.2023 року (справа №306/2222/21) - шлюб, укладений 23 липня 2011 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , зареєстрований у виконкомі Доробратівської сільської ради Іршавського району Закарпатської області, актовий запис № 12 від 23.07.2011 року - розірвано.
Від шлюбу у сторін народилися діти: син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (копія свідоцтва про народження дитини серії НОМЕР_1 , відповідний актовий запис №2 від 17.01.2013 року) та син ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (копія свідоцтва про народження дитини серії НОМЕР_2 , відповідний актовий запис №4 від 21.03.2018 року), згідно яких у графі батько записано ОСОБА_1 (позивач), мати - ОСОБА_2 (відповідач).
Відповідно до ч.2,4 ст. 29 ЦКУкраїни - місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків або одного з них, з ким вона проживає.
Відповідно до рішення Свалявського районного суду Закарпатської області від 20.01.2023 року (справа №306/2222/21) суд визначив місце проживання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 за місцем проживання (перебування) батька.
Відповідно до довідки про реєстрацію місця проживання, виданої старостою Полянської сільської ради Мукачівського району Закарпатської області за №1122 - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (син позивача) проживає за адресою: АДРЕСА_1 з 10.09.2020 року по теперішній час.
Відповідно до ст. 155 СК України - здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини (правова позиція Верховного Суду у постанові від 30.03.2021 року, справа № 542/1428/18: "рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини виходячи із об'єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків).
Статтею 3 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27.12.1991 року, у всіх діях відносно дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними або приватними інституціями, які займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється найкращому забезпеченню інтересів дитини; ст. 18 Конвенції про права дитини, батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини.
Відповідно до 2 ст. 159 СК України - під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров'я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.
Суд дослідив акт обстеження умов проживання, складений 16.07.2025 року ССД Полянської сільської ради Мукачівського району Закарпатської області на запит суду, згідно якого служба у справах дітей вважає доцільним розв'язання спору шляхом встановлення факту одноосібного виховання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 батьком ОСОБА_1 . Між батьком та сином панує взаєморозуміння взаємоповага. Зі слів дитини, він хоче проживати тільки з батьком, який його матеріально утримує. Мама ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 не проживає, оскільки проживає в АДРЕСА_2 . Дитина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 проживає разом з мамою в с.Горбок.
Відповідно до ст. 171 СК України - дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім'ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім'ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання.
Статтею 12 Конвенції про права дитини закріплено право дитини, яка здатна сформулювати власні погляди, вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що торкаються дитини, причому поглядам дитини приділяється належна увага згідно з її віком і зрілістю. З цією метою дитині зокрема надається можливість бути заслуханою в ході будь-якого судового чи адміністративного розгляду, що торкається дитини, безпосередньо або через представника чи відповідний орган у порядку, передбаченому процесуальними нормами.
Відповідно до ст. 9 Закону України "Про охорону дитинства" - кожна дитина має право на вільне висловлювання особистої думки, формування власних поглядів, розвиток власної суспільної активності, отримання інформації, що відповідає її віку.
Законодавством України не визначено вікових обмежень щодо висловлення (заслуховування) думок дитини під час вирішення спірних питань в суді. В той же час щодо дитини, яка бажає висловити свою думку, або яку суд бажає заслухати, ставиться вимога щодо її здатності сформулювати свої погляди та мати достатній рівень розуміння ситуації.
Суд може надати можливість дитині виступити в судовому засіданні, якщо вона цього бажає. Це право дитини не залежить від її віку.
Приймаючи до уваги положення ч. 2 ст. 160 СК України, з досягненням віку 10 років у дитини з'являється право бути не тільки вислуханою та почутою, але й право брати участь, зокрема, у визначенні місця свого проживання.
У судовому засіданні 22.08.2025 року у присутності представника ССД Полянської сільської ради з'ясована думка дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 (якому 12 років), який висловив бажання щодо подальшого майбутнього проживання разом батьком. Суду надав пояснення, що проживає з батьком, який його виховує та утримує. Мама матеріальної допомоги не надає, речі не купує.Дитина згадала, що мама подарувала йому вудицю, дві майки та шорти. До школи мама не навідується, шкільне приладдя не купує, медичні обстеження з дитиною не проходить. Подарунки ОСОБА_3 купують батько, бабки та дідики. Інколи їздить до мами на вихідниі та бачиться з братом, який проживає з мамою.
Відповідно ст. 89 ЦПК України - суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно правомочностей головних суб'єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об'єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов'язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонами матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.
Судом встановлено та не заперечується відповідачем, що дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 проживає разом з батьком ОСОБА_1 та перебуває на його утриманні, позивач самостійно виховує дитину, створив усі умови для проживання сина, доглядає та піклується про його стан здоров'я, забезпечує харчуванням, одягом, лікуванням, та дозвіллям.
Наведені у заяві обставини підтверджують, що факт, який просить встановити заявник є юридичним, оскільки від його встановлення залежить виникнення особистих прав заявника та можливість безперешкодної реалізації його особистих прав. Встановлення факту одноосібного виховання дитини заявнику потрібно з метою захисту прав та інтересів дитини, для оформлення соціальної допомоги та оформлення права на відстрочку відповідно до Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
Суд зазначає таке.
Диспозиція п.4 ч.1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та абзацу 7 п.2, абзацу 6 п.3 ч.12 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» зі змінами містить імперативний припис стосовно того, що підстава для відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та/або звільнення з військової служби особи, яка самостійно виховує та утримує дитину, має бути встановлена виключно за рішенням суду.
Законодавець надав право позивачу звертатись до суду саме з такою вимогою, іншого порядку встановлення такого факту законодавством України не передбачено, поскількм суд встановлює факт, як підставу для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.
Суд також враховує, що Законом не визначено іншого порядку встановлення факту перебування неповнолітньої дитини на утриманні особи для оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, тобто, відсутній державний або інший орган, який уповноважений посвідчувати такий факт. Також суд зазначає, що встановлення такого факту не позбавляє відповідача батьківських прав та не встановлює неможливість її участі у вихованні дитини в майбутньому.
Суд вважає, що доводи позивача знайшли своє підтвердження при розгляді справи, поскільки встановлення факту самостійного виховання та утримання батьком своєї малолітньої дитини, не суперечить Закону і не порушує права, свободи та інтереси інших осіб, має для заявника юридичне значення, а тому не існує перешкоди щодо встановлення судом факту, який має юридичне значення - факту самостійного виховання та утримання батьком своєї малолітньої дитини.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України - завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ст.264 ЦПК України - під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; докази на їх підтвердження; ч.1 ст. 95 ЦПК України - письмовими доказами є документи, які містять дані про обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.
З огляду на вищенаведене, враховуючи досліджені докази, на які заявник послався як на підставу своїх вимог, з'ясувавши відомості про встановлений факт, які підтверджено належними та допустимими доказами та мету встановлення факту, що іншого способу встановлення вищевказаного факту у позивача, крім судового немає, суд доходить висновку, що позовну заяву ОСОБА_1 необхідно задовольнити.
Суд вважає, що встановлення вказаного факту не створить жодних перешкод для матері у спілкуванні та вихованні її дитини.
Відповідно до п.2 ч.5 ст. 265 ЦПК України - у резолютивній частині рішення зазначаються розподіл судових витрат. Відповідно до п.6 ст. 264 ЦПК України - під час ухвалення судового рішення суд вирішує питання розподілу між сторонами судових витрат; ч. 1 ст. 133 ЦПК України - судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи; ч.1, п.1 ч.2 ст.141 ЦПК України - судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У разі задоволення позову, судові витрати покладаються на відповідача.
Вимогу про стягнення з відповідача судових витрат позивач не заявляв, тому суд не вирішує питання про розподіл судових витрат згідно ст. 141 ЦПК України.
Статтею 129 - 1 Конституції України визначено: Суд ухвалює рішення іменем України. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10.02.2010 року).
У контексті вказаної практики суд уважає наведене обґрунтування цього рішення достатнім.
Відповідно до ч.1 ст. 18 ЦПК України - судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.
Керуючись ст. 13, 81, 89, 95, 141, 206, 258, 259, 263, 264, 265, 273, 352, 354, 355, 430 ЦПК України, ст. 2, 11, 20, 215, 234, 626 ЦК України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог: служба у справах дітей Полянської сільської ради Мукачівського району Закарпатської області про встановлення факту утримання дитини - задовольнити.
Встановити факт, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , мешканець АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 самостійно виховує та утримує неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.
Рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга подається протягом 30 днів до Закарпатського апеляційного суду.
Ім'я позивача: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , мешканець АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3
Представник-адвокат Козар Микола Михайлович, який діє в інтересах позивача ОСОБА_1 , ордер на надання правничої допомоги серії АО №1177379 від 28 травня 2025 року, адреса с.Оленьово, буд.1, Мукачівського району, Закарпатської області, електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_9
Ім'я відповідача: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4
Найменування третьої особи без самостійних вимог: Служба у справах дітей Полянської сільської ради Мукачівського району Закарпатської області, адреса: с.Поляна, вул.Духновича, буд.63, Мукачівського району, Закарпатської області, код ЄДРПОУ 04351587
ГОЛОВУЮЧИЙ-СУДДЯ Н.М.ЖИГАНСЬКА