Справа № 302/1068/25
Провадження № 2/302/438/25
27.08.2025 селище Міжгір'я Закарпатської області
Міжгірський районний суд Закарпатської області в складі:
головуючого, судді Пухальського С. В.,
за участю секретаря судового засідання Сита Л. М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє адвокат Рішко Сергій Іванович до Пилипецької сільської ради Хустського району Закарпатської області, про визнання права власності на майно в порядку спадкування,
ОСОБА_1 звернулася до суду із вказаною позовною заявою, в обґрунтування вимог якої представник зазначив, що 18 листопада 1979 року виконкомом Нижньостуденівської сільської ради Міжгірського району Закарпатської області було зареєстровано шлюб між позивачкою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у зв'язку з чим дружина змінила прізвище на з « ОСОБА_4 » на « ОСОБА_5 ».
ОСОБА_3 був членом колгоспу ім. Кірова с. Нижній Студений Міжгірського району Закарпатської області.
Згідно розпорядження Міжгірської районної державної адміністрації Закарпатської області від 25.02.1993 року №74 колгосп ім. Кірова с. Нижній Студений було реорганізовано у колективне сільськогосподарське підприємство «Бескид» (далі - КСП «Бескид»).
На підставі розпорядження Міжгірської районної державної адміністрація Закарпатської області від 07.04.1997 року №197 за ОСОБА_3 було визнано право на земельні частки (пай) у землі, що перебувала у колективній власності КСП «Бескид» розміром по 0,71 в умовних кадастрових гектарах кожному без визначення меж цих часток в натурі (на місцевості) вартістю по 621,00 грн.
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_3 . Разом з ним на день його смерті фактично проживала та була зареєстрована його дружина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
На випадок своєї смерті ОСОБА_1 , заповітів не складав.
У липні цього року позивачка віднайшла фінансові можливості для оформлення своїх прав на спадкове майно померлого ОСОБА_1 . Однак у процесі збирання документів нею було виявлено, що оригінал Сертифікату № 0042354, який підтверджував право ОСОБА_1 на земельні частки (пай) у землі, було втрачено.
З метою відновлення оригіналу сертифікату на земельну частку (пай) померлого ОСОБА_1 , позивачка зверталася до Пилипецької сільради та Хустської районної державної адміністрації Закарпатської області. Однак їй було роз'яснено, що згідно вимог діючого законодавства виготовлення дублікату сертифікату на земельну частку (пай) на померлу особу не передбачено, а тому позивачці було рекомендовано звернутися із відповідним позов до суду.
Постановою від 31.07.2025 приватний нотаріус Сятиня Т. С. відмовила позивачці у видачі свідоцтв про право на спадщину за законом на майно померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_1 , а саме на земельну частку (пай) площею 0,71 умовних кадастрових гектара. Причиною відмови стала відсутність оригіналу документа, що підтверджує право на земельну частку (пай), а саме Сертифіката № 0042354.
Вищевказані обставини і стали підставою для звернення до суду з даним позовом, в якому висловлено прохання визнати за позивачкою право власності на земельну частку (пай) у майні колективного сільськогосподарського підприємства «Бескид» села Нижній Студений Міжгірського (на даний час Хустського) району Закарпатської області площею 0,71 в умовних кадастрових гектарах, згідно сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ЗК №0042354, в порядку спадкування за законом до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 .
Ухвалою суду від 05.08.2025 по справі відкрито провадження в порядку загального позовного провадження.
Ухвалою суду від 18.08.2025 справу призначено до судового розгляду.
Представник позивачки подав заяву, в якій просив розглядати справу без його участі та участі його довірительки. У поданій заяві зазначив, що повністю підтримує позовні вимоги, викладені у поданій позовній заяві.
Від Пилипецької сільської ради Хустського району Закарпатської області надійшла заява з проханням розглядати справу без участі їх представника. Висловлено позицію за якою сільська рада визнає вимоги позову.
Фіксація судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалась відповідно до частини 2 статті 247 ЦПК України.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд приходить до наступних висновків.
Частиною 4 статті 206 ЦПК України передбачено, що у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Судом встановлено, що 18 листопада 1979 року виконкомом Нижньостуденівської сільської ради Міжгірського району Закарпатської області було зареєстровано шлюб між позивачкою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що було складено відповідний актовий запис №19, у зв'язку з чим дружина змінила прізвище на з « ОСОБА_4 » на « ОСОБА_5 » (а.с. 11).
На підставі розпорядження Міжгірської районної державної адміністрація Закарпатської області від 07.04.1997 року №197 за ОСОБА_3 було визнано право на земельні частки (пай) у землі, що перебувала у колективній власності КСП «Бескид» розміром по 0,71 в умовних кадастрових гектарах кожному без визначення меж цих часток в натурі (на місцевості) вартістю по 621,00 грн. На підтвердження цього права ОСОБА_1 було видано сертифікат на право на земельну частку (пай) серії ЗК №0042354, зареєстрований 27.02.1999 у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за №828 (далі - Сертифікат №0042354), що підтверджується листом Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області від 24.01.2025 року №29-7-0.31-343/2-25 (а.с. 20).
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_3 в с. Залісьно Ганьківського району Черкаської області, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 (а.с. 12).
Згідно з довідкою старости сіл Нижній Студений та Верхній Студений Пилипецької сільради від 10.01.2025 №28, померлий ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 , 1954 р.н., був постійним мешканцем АДРЕСА_1 . Разом з ним на день його смерті фактично проживала та була зареєстрована його дружина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 13).
На випадок своєї смерті ОСОБА_1 , заповітів не складав, що підтверджується інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру №82052230 від 31.07.2025 (а.с. 14).
31 липня 2025 року позивачка звернулася до приватного нотаріуса Хустського районного нотаріального округу Закарпатської області Сятині Т. С. із заявою про видачу свідоцтв про право на спадщину на Сертифікат № 0042354, що належав померлому ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 , на підставі якої було зареєстровано спадкову справу №45/2025 (номер у Спадковому реєстрі 74409270) за ОСОБА_1 (а.с. 16).
Як було встановлено нотаріусом, позивачка прийняла спадщину за майном померлого ОСОБА_1 як спадкоємець першої черги за законом шляхом фактичного вступу в управління та володіння спадковим майном. Ніхто інший із заявами про прийняття спадщини чи про відмову у від прийняття спадщини у встановлений законом строк не звертався, рішення суду щодо продовження строку для прийняття спадщини за майном померлого ОСОБА_1 до приватного нотаріуса не надходили. Постановою від 31.07.2025 №88/02-31 приватний нотаріус Сятиня Т. С., на підставі п. 4.18 глави 10 Розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Мінюсту від 22.02.2012 №296/5, відмовила позивачці у видачі свідоцтв про право на спадщину за законом на майно померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_1 , а саме на земельну частку (пай) площею 0,71 умовних кадастрових гектара. Причиною відмови стала відсутність оригіналу документа, що підтверджує право на земельну частку (пай), а саме Сертифіката №0042354, який згідно зі статтею 2 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних сертифікатів (паїв)» є основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай) (а.с. 17).
Згідно з пунктами 4, 5 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України положення зазначеного Кодексу застосовуються до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності ЦК України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.
Згідно положень статті 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
В пункті 3.1. Інформаційного листа ВССУ № 24-753/0/4-13 від 16.05.2013 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» зазначено, що право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання …у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (стаття 392 ЦК).
Відповідно до частини першої статті 524 ЦК УРСР спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом.
Відповідно до статей 525-526 ЦК УРСР часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця, а місцем відкриття спадщини визнається останнє постійне місце проживання спадкодавця, а якщо воно невідоме, - місцезнаходження майна або його основної частини.
Відповідно до статті 534 ЦК УРСР кожний громадянин може залишити за заповітом усе своє майно або частину його (не виключаючи предметів звичайної домашньої обстановки і вжитку) одній або кільком особам як тим, що входять, так і тим, що не входять до кола спадкоємців за законом, а також державі або окремим державним, кооперативним та іншим громадським організаціям.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 549 ЦК УРСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном або якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.
Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Виходячи з вимог статті 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Згідно зі статтею 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Відповідно до статті 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.
Відповідно до частини першої статті 1221 ЦК України місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.
Згідно зі статтею 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Відповідно до статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Згідно з частинами 1, 3 статті 1296 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Однак відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
Згідно положень статті 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Відповідно до частини 2 статті 328 ЦК України, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права не встановлена судом.
В пункті 5 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» роз'яснено, що вирішуючи питання про правомірність набуття права власності, суд має враховувати, що воно набувається на підставах, які не заборонені законом, зокрема на підставі правочинів. При цьому діє презумпція правомірності набуття права власності на певне майно, яка означає, що право власності на конкретне майно вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (стаття 328 ЦК).
Відповідно до підпункту 4.16 пункту 4 глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 №296/5 (далі - Порядок), видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно, крім випадків, передбачених пунктом 3 глави 7 розділу І цього Порядку, та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна.
Відповідно до підпункту 4.15 пункту 4 глави 10 розділу ІІ Порядку, за відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів нотаріус роз'яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.
Відповідно до підпункту 4.18 пункту 4 глави 10 розділу ІІ Порядку, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно, крім випадків, передбачених пунктом 3 глави 7 розділу І цього Порядку, та перевірки відсутності заборони, обтяження іпотекою або арешту цього майна.
Відповідно до пункту 4.19 глави 10 розділу ІІ Порядку, якщо до складу спадкового майна входить нерухоме майно, нотаріус отримує інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно шляхом безпосереднього доступу до нього. За відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів нотаріус роз'яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.
Отже, у відповідності до положень статті 549 ЦК УРСР позивачка прийняла спадщину до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_1 . Однак у зв'язку із втратою оригіналу Сертифіката №0042354 вона позбавлена можливості оформити свої майнові та спадкові права в позасудовому порядку, а тому змушена звертатися до суду за захистом, обираючи передбачений пунктом першим частини 2 статті 16 ЦК України спосіб захисту свого права у вигляді - визнання права.
Таким чином, враховуючи встановлені судом обставини, визнання позову відповідачем, те, що прийняттям спадщини позивачкою права інших осіб не порушуються, суд вважає необхідним задовольнити вимоги заявлені в позовній заяві.
Керуючись статтями 2, 3, 10-13, 19, 76-81, 206, 258-259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд
Визнання позову відповідачами прийняти.
Позовну заяву задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , право власності на земельну частку (пай) у майні колективного сільськогосподарського підприємства «Бескид» села Нижній Студений Міжгірського (на даний час Хустського) району Закарпатської області площею 0,71 в умовних кадастрових гектарах, згідно сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ЗК №0042354, виданого на підставі розпорядження Міжгірської районної державної адміністрації Закарпатської області від 07.04.1997 №197, зареєстрованого 27.02.1999 у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за №828, в порядку спадкування за законом до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів до Закарпатського апеляційного суду безпосередньо або через Міжгірський районний суд Закарпатської області з дня його проголошення.
Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя Пухальський С. В.