Слобідський районний суд міста Харкова
Провадження № 2-а/641/130/2025 Справа №641/3904/25
27 серпня 2025 року Слобідський районний суд міста Харкова в складі:
головуючого судді - Музиченко В.О.,
за участю секретаря - Микитюк В.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про скасування постанови № 316 від 12.12.2024 року начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 210-1 КУпАП у вигляді штрафу у розмірі 17000,00 грн. та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення.
В обґрунтування свого позову позивач зазначив, що 06.12.2024 року він прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 , де йому повідомили, що він порушив законодавство України про мобілізацію. Тобто факт нібито порушення ним законодавства про мобілізаційну підготовку та мобілізацію було встановлено працівниками вказаного ТЦК та СП саме 06.12.2024 року. За словами співробітниці ТЦК та СП йому потрібно було з?явитися в понеділок 09.12.2024 року до ІНФОРМАЦІЯ_2 для співбесіди з начальником її відділу та без попередньої реєстрації в є-черзі до ТЦК та СП. Так 09.12.2024 року він прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 однак до приміщення ТЦК та СП він не зміг потрапити. 10.12.2024 року він скористався послугою попередньої реєстрації в є-черзі на сайті МОУ за номером 93 на 12 годину, тобто він зустрівся з начальником одного з відділів вказаного ТЦК та СП, з яким йому було призначено зустріч ще 09.12.2024 року, пізніше у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 у кабінеті уповноваженої особи цього органу на складання протоколів про адміністративні правопорушення вже був складений протокол про адміністративне правопорушення щодо притягнення його до адміністративної відповідальності. В даному випадку наявний факт виявлення правопорушення 06.12.2024 року, а факт складання протоколу зафіксований у самому протоколі - 10.12.2024 року, чим порушено, на його думку, вимоги частини 2 статті 254 КУпАП.
Крім того вказав, що працівник ІНФОРМАЦІЯ_2 не надав йому можливості викласти пояснення щодо обставин справи у протоколі про адміністративне правопорушення. В порушення вимог ч. 4 ст. 256 КУпАП вказаний протокол не містить відмітки про його відмову підписати протокол. Позивач вказав, що 10.12.2024 року при складенні протоколу про адміністративне правопорушення у кабінеті уповноваженої особи ІНФОРМАЦІЯ_2 йому було повідомлено, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться о 10 год. 00 хв. 12.12.2024 року. Однак, йому не було надано роз'яснень з приводу того, як дістатися приміщення, де буде проходити розгляд справи, номер телефону уповноваженої особи, повістки про виклик на вказану дату.
Також зазначив, що протокол про адміністративне правопорушення про притягнення його до адміністративної відповідальності складався в його присутності 10.12.2024 року, а розгляд справи про адміністративне правопорушення відбувся за його відсутності та був призначений та відбувся о 10 годині 00 хвилин 12.12.2024 року у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 , що є меншим строком ніж три дні після сповіщення особи про розгляд справи про адміністративне правопорушення.
Позивач зазначив, що протокол про адміністративне правопорушення від 10.12.2024 року № 314 про притягнення його до адміністративної відповідальності має недоліки процесуального характеру, а саме: протокол не підписаний посадовою особою зазначеного органу, яка його складала; у протоколі не вказана дата отримання особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, його другого примірника; не зазначені пояснення або зауваження особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, щодо змісту протоколу в графі «пояснення зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; до протоколу не додано доказів щодо нібито скоєного позивачем адміністративного правопорушення; протокол ним не підписаний; відсутня відмітка щодо роз'яснення права і обов'язків; копія протоколу від 10.12.2024 року була надана позивачу не під розписку; в протоколі всі незаповнені уповноваженою особою зазначеного органу графи не мають прочерків.
Окрім іншого позивач вказав, що при складенні протоколу про адміністративне правопорушення не було додано жодного доказу вчинення позивачем адміністративного правопорушення.
3 вищевказаною постановою позивач не погоджується, вважає її незаконною та необґрунтованою, а тому він був вимушений звернутися з позовом до суду.
Ухвалою Слобідського районного суду м. Харкова від 04.06.2025 року позовну заяву залишено без руху та надано час для усунення недоліків.
Ухвалою Слобідського районного суду м. Харкова від 06.06.2025 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження. Також в ухвалі вирішено питання про витребування у відповідача доказів, а саме належним чином засвідченої копії матеріалів справи про адміністративне правопорушення щодо притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Позивач надав заяву в якій позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про день та час розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку, причин неявки суду не повідомив. Відзив на позовну заяву та витребувані судом матеріали суду не надав.
Суд зазначає, що розгляд справи неодноразово відкладався через неявку відповідача (16.06.2025, 25.06.2025, 06.08.2025, 27.08.2025). Суд відповідно до статей 2, 9, 80 КАС України витребовував у відповідача документи, які стосуються предмету спору. Однак, відповідач не вчинив жодних дій на виконання вимог ухвали суду.
Суд, всебічно, повно, об'єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, з'ясувавши обставини, на які посилався позивач, як на підставу своїх вимог, дослідивши матеріали справи, оцінивши ці докази в сукупності приходить до наступного.
10.12.2024 головним спеціалістом командування (юристом) ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 було складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП № 314.
За змістом вказаного протоколу 10.12.2024 року о 13-00 год. по прибуттю ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою: АДРЕСА_1 , під час перевірки відомостей (персональних та службових даних) узагальнених в облікових документах та внесених до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, виявлено факт порушення ним, 17.07.2024 року о 00 год. 00 хв. в особливий період, законодавства про мобілізаційну підготовку та мобілізацію. Військовозобов'язаний (рядовий запасу) ОСОБА_3 , який перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_4 , з 18.05.2024 року по 16.07.2024 року, через центр надання адміністративних послуг, або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки, не уточнив свої облікові данні - адресу проживання та номер мобільного зв'язку, які держатель Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів не може отримати шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими джерелами, держателями яких є державні органи, чим 17.07.2024 року о 00 год. 00 хв., в особливий період, який настав в Україні з моменту оголошення Президентом України часткової мобілізації (Указ від 17.03.2014 року № 303/2014) та діє на сьогодні, порушив вимоги абзацу 4 пункту 1 частини 2 Прикінцевих положень Закону України від 11.04.2024 року № 3633-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку», який набув чинності 18.05.2024 року що під час дії Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 24.02.2023 року № 65/2022, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 03.03.2022 року № 2105-ІХ громадяни України, які перебувають на військовому обліку, зобов'язані протягом 60 днів з дня набрання чинності цим Законом уточнити адреси проживання, номери засобів зв'язку, адреси електронної пошти (за наявності електронно пошті) та інші персональні дані: у разі перебування на території України - шляхом прибуття самостійно до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на військовому обліку чи за своїм місцем проживання, або до центру надання адміністративних послуг, або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста (за наявності), у разі перебування за кордоном - шляхом повідомлення на офіційну електронну адресу або на офіційний номер телефону які зазначені на офіційному сайті територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на військовому обліку, або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста (за наявності). чим порушив абзац 7 частини 3 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», зокрема, під час мобілізації громадяни зобов'язані протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, зобов'язані уточнити свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження, чим скоїв в особливий період, адміністративне правопорушення передбачене ч. 3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративне правопорушення передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Протокол та постанова не містять даних про їх вручення ОСОБА_1 або про відмову останнього їх отримати.
Згідно ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Будь-яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень має бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено.
За змістом ч. 1 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше, як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Відповідно до пунктів 1 8 частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).
З матеріалів справи вбачається, що предметом оскарження є акт територіального центру комплектування про притягнення особи до адміністративної відповідальності за порушення порядку уточнення даних військовозобов'язаного.
Диспозиція частини третьої статті 210-1 КУпАП передбачає відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період.
Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів визначені Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
Відповідно до абзацу 2 частини першої статті 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" громадяни зобов'язані з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.
Частиною третьою статті 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" передбачено, що інші військовозобов'язані протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, зобов'язані уточнити свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження.
Відповідне положення передбачено абзацом 4 підпункту 10-1 пункту 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, який є додатком № 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487 і абзацом 2 частини десятої статті 1 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу".
Процедура оповіщення військовозобов'язаних та резервістів, їх прибуття до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, військових частин Збройних Сил, інших військових формувань, Центрального управління або регіонального органу СБУ чи відповідного підрозділу розвідувальних органів визначена Порядком проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (далі Порядок), затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 560 від 16.05.2024.
Відповідно до пункту 4 частини третьої статті 2 КАС України основними засадами (принципами) адміністративного судочинства є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі ( частина друга статті 77 КАС України).
Згідно з частиною четвертою статті 159 КАС України неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Суд, відкриваючи провадження у справі, надав відповідачу можливість подати відзив на позов та, ураховуючи принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі (пункт 4 частини третьої статті 2 КАС України) зобов'язав його надати документи, які передували та/або були підставою складення оскаржуваної постанови.
Водночас відповідач не надав суду ані відзиву на позов, ані витребовувані документи.
За таких обставин, суд, з урахуванням положень пункту 4 частини третьої статті 2, частини другої статті 77 та частини четвертої статті 159 КАС України вважає, що доводи позивача викладені у позовні заяві є обґрунтованими, а відповідач доказів на спростування наведеного не надав. Неподання останнім відзиву на позов без поважних причин та доказів на спростування обставин, наведених у позові, у цьому випадку кваліфікується як визнання позову.
Аналізуючи обставини справи та досліджені докази, суд дійшов висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.210-1 КУпАП.
При цьому, суд враховує висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 26.04.2018 у справі № 338/1/17, згідно з якими сама по собі оскаржувана постанова про притягнення до адміністративної відповідальності не є беззаперечним доказом вчинення ним правопорушення, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом його вчинення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду вже зафіксованого правопорушення.
Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди при вирішенні справ застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У рішенні ЄСПЛ у справі «Дактарас проти Литви» від 24.11.2000 зазначено, що обов'язок дотримання принципу презумпції невинуватості відноситься не тільки до судових органів, але й до інших державних установ.
Згідно з частиною 3 статті 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:
1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;
2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);
3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;
4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Оцінюючи дії службової особи відповідача, якою прийнято оскаржувану постанову, на відповідність критеріям, викладеним у ч. 2 ст. 2 КАС України, суд дійшов висновку, що, приймаючи оскаржувану постанову, посадовою особою не дотримано встановлених законом підстав та порядку притягнення особи до адміністративної відповідальності, у зв'язку з чим оскаржувана постанова підлягає скасуванню, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закриттю.
В ході розгляду справи відповідач, на якого в силу положення ст. 77 КАС України, покладений обов'язок щодо доказування правомірності своїх дій, не довів належними та допустимими засобами доказування факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 543/775/17 зробила висновок що розмір судового збору, який підлягає сплаті за подання до суду позову про оскарження постанов у справах про адміністративне правопорушення, складає 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. На момент звернення позивача до суду розмір судового збору становив 605,60 грн (3028 грн * 0,2).
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 6, 8,9, 72, 77, 139, 242, 243-246, 286 КАС України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - задовольнити.
Постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковника ОСОБА_4 № 316 від 12.12.2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП скасувати, а провадження у справі закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 судові витрати по справі у виді сплаченого судового збору за подання позову до суду в розмірі 605 (шістсот п'ять) грн. 60 коп.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, а у разі його апеляційного оскарження з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 .
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_5 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 .
Суддя - В. О. Музиченко