Кегичівський районний суд Харківської області
Справа № 624/725/25
провадження № 1-кп/624/79/25
Іменем України
селище Кегичівка 25 серпня 2025 року
Кегичівський районний суд Харківської області у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участю т.в.о. секретаря - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинуваченого - ОСОБА_4 ,
захисника - ОСОБА_5 ,
законного представника потерпілої - ОСОБА_6 ,
представника потерпілої - ОСОБА_7 ,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні, у залі суду смт Кегичівка, клопотання про продовження запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту у кримінальному провадженні №12025221090000572 стосовно якого:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с. Бесарабівка Кегичівського району Харківської області, українець, громадянин України, освіта середня, одружений, утриманців не має, не працює, інвалід третьої групи, зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , в силу ст. 89 КК України не засуджений,
- у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 4 ст. 153 КК України,
На розгляді у Кегичівському районному суді Харківської області перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12025221090000572 від 03 серпня 2025 року щодо ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.4 ст. 153 КК України.
У підготовчому судовому засіданні прокурором заявлено клопотання про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту.
Обґрунтовуючи своє клопотання прокурор зазначив, що 02 червня 2025 до ВП № 1 Берестинського РВП ГУ НП в Харківській області надійшла заява ОСОБА_6 про те, що, 30 травня 2025 близько 11 год 00 хв ОСОБА_4 вчинив відносно її малолітньої доньки - ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , сексуальне насильство (насильницькі дії сексуального характеру, не пов'язані із проникненням в тіло іншої особи).
За даним фактом 02 червня 2025року розпочате досудове розслідування за № 12025221090000572 з ознаками кримінального правопорушення, передбачено ч. 4 ст. 153 КК України.
Встановлено, що 30 травня 2025 року в період часу приблизно з 12 год 00 хв до 15 год 45 хв ОСОБА_6 разом зі своєю малолітньою донькою - ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , знаходилась на території домоволодіння за місцем мешкання ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 .
Близько 15 год 45 хв ОСОБА_6 залишивши в будинку малолітню доньку ОСОБА_9 зі ОСОБА_4 , поїхала до магазину на прохання ОСОБА_4 придбати для нього пива.
30 травня 2025 в період часу з 15 год 45 хв до 16 год 00 хв точного часу в ході досудового розслідування не встановлено, що ОСОБА_4 , скориставшись відсутністю ОСОБА_6 , знаходячись разом з малолітньою ОСОБА_9 в одній з кімнат свого житлового будинку на території вищевказаного домоволодіння, діючи умисно, протиправно, усвідомлюючи власні дії, з метою задоволення власної статевої пристрасті, ігноруючи загальноприйняті норми моралі та поведінки у суспільстві, нехтуючи правом особи на статеву свободу та статеву недоторканість, користуючись безпорадним станом ОСОБА_6 в силу її малолітнього віку, відсутності специфічного життєвого досвіду (зокрема, в інтимних питаннях), а також рівня інтелектуального розвитку та індивідуальних особливостей, внаслідок чого остання не могла чинити йому активний опір, використовуючи свою значну фізичну перевагу, достовірно знаючи про малолітній вік потерпілої, оголив перед ОСОБА_6 свій статевий орган, зняв з останньої нижню білизну (труси) після чого торкався її статевих органів (зовнішніх статевих губ) рукою, а потім ще й поцілував їх, спричинивши останній такими своїми діями психологічну травму.
Таким чином ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 4 ст. 153 КК України, а саме вчинення будь-яких насильницьких дій сексуального характеру, не пов'язаних із проникненням в тіло іншої особи, щодо особи, яка не досягла чотирнадцяти років, незалежно від її добровільної згоди.
27 червня 2025 року ОСОБА_4 відповідно до ст. 276 КПК України, за наявності достатніх доказів у вчиненні кримінального правопорушення повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 153 КК України.
02 липня 2025 року ухвалою Берестинського районного суду Харківської області у справі № 626/2043/25 відмовлено в задоволенні клопотання слідчого відділення № 2 СВ Берестинського РВП ГУНП в Харківській області про обрання ОСОБА_4 підозрюваному у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 153 КК України у кримінальному провадженні №12025221090000572 від 03 серпня 2025 року, запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та застосовано до нього запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту строком на 2 місяці до 02 вересня 2025 року.
За час перебування ОСОБА_4 під цілодобовим домашнім арештом випадків порушення ним обмежень, визначених ухвалою Берестинського районного суду від 02 липня 2025 року та вплив на свідків чи неявки до органів досудового розслідування не виявлено.
Вказане свідчить про ефективність обраного раніше запобіжного заходу, яким забезпечено належну процесуальну поведінку обвинуваченого - ОСОБА_4 .
Щодо існування ризиків, то зазначає, що відповідно до ст. 12 КК України злочин вчинений ОСОБА_4 відноситься до тяжких злочинів, а санкція ч. 4 ст. 153 КК України передбачає покарання позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років. Враховуючи серйозність покарання може переховуватись від суду. Також зазначає, щодо відсутності у обвинуваченого міцних соціальних в'язків.
Всі учасники судового провадження проти задоволення клопотання не заперечили.
Суд, вислухавши думку учасників, ознайомившись із клопотанням, дійшов наступного.
Запобіжні заходи є заходами превентивного характеру, які застосовуються з метою запобігання протиправній поведінці обвинуваченого і забезпечення кримінального провадження. Превентивний характер цих заходів чітко проявляється в цілях їх застосування, якими є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам вчинити дії, які ст. 177 КПК України віднесено до ризиків у кримінальному провадженні. Підставою для застосування запобіжного заходу є наявність сукупності як обґрунтованої підозри, так і вищенаведених ризиків.
Частиною 5 ст. 9 КПК визначено, що кримінальне процесуальне законодавство застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. Прецедентне право Європейської конвенції з прав людини сформулювало підстави, за наявності яких допускається безперервне тримання особи під вартою.
До цих підстав віднесені: наявність ризику, що підозрюваний не з'явиться до суду; вчинить дії, які перешкоджають правосуддю; скоїть інше кримінальне правопорушення; стане причиною громадських заворушень (Tiron v. Romania, § 37; Smirnova v. Russia, § 59; Piruzyan v. Armenia, § 94).
Ризик переховування обвинуваченого від суду, крім суворості покарання, має оцінюватись також з врахуванням низки інших релевантних факторів, які можуть або підтвердити цей ризик, або продемонструвати, що він наскільки незначний, що не виправдовує попереднє ув'язнення особи. (Panchenko v. Russia, § 106).
Вказаний ризик підлягає врахуванню у світлі таких чинників, як характер людини, його моральні принципи, місце мешкання, робота, сімейні зв'язки та будь-які інші зв'язки з країною, у якій ведеться її переслідування. (Becciev v. Moldova, § 58).
Згідно з рішенням ЄСПЛ у справі «Clooth v. Belgium» серйозність звинувачень може примусити судові органи помістити обвинуваченого під варту з метою попередження спроб подальших правопорушень. Однак необхідно, щоб цей ризик був очевидним, а захід таким, що відповідає обставинам справи, зокрема, минулому та особі обвинуваченого.
Вказані підстави враховані у національному законодавстві.
Зокрема, згідно зі ст. 178 КПК України, суд при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу зобов'язаний врахувати ризики неправомірної процесуальної поведінки, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованого правопорушення, міцність соціальних зв'язків обвинуваченого, наявність у нього родини та утриманців, його репутацію тощо.
Вирішуючи питання про існування передбачених кримінальним процесуальним законом ризиків неправомірної процесуальної поведінки обвинуваченої, суд відмічає, що ризиком можна вважати прогнозовану подію, настання якої розглядається як цілком гарантоване.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, у цьому випадку обвинувачений, вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Таким чином, суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Бессієв проти Молдови» вказано, що ризик втечі має оцінюватися судом у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування. Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що підозрюваний може втекти.
Надаючи оцінку можливості обвинуваченого переховуватися від суду, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що обвинувачений з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого злочину, може вдатися до відповідних дій.
Характер та фактичні обставини інкримінованого ОСОБА_4 злочину, свідчить про підвищену суспільну небезпеку. ОСОБА_4 хоча і не судимий раніше, має постійне місце проживання, однак обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, тому у суду є достатні підстави вважати, що він з метою ухилення від кримінального покарання може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, чим перешкоджати кримінальному провадженню.
Розглядаючи питання доцільності продовження запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно обвинуваченого, враховуючи, що рішення про продовження запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту обмежує права і свободи обвинуваченого, має відповідати характеру певного суспільного інтересу (визначеним у КПК України конкретним підставам і меті).
Так, ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено понесення винною особою покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років, у зв'язку із чим, розуміючи тяжкість покарання, яке може бути призначене у разі визнання обвинуваченого винним у вчиненні інкримінованого злочину, останній може переховуватись від органів досудового розслідування та суду.
При цьому, як при обранні запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, так і при розгляді даного клопотання прокурора суд врахував, що обвинувачений хоч і перебуває в шлюбі, але фактично спільно з дружиною не проживає, ніде не працює, приватним підприємцем чи засновником юридичної особи не являється, що свідчить про відсутність міцних соціальних зв'язків.
Ухвалою Берестинського районного суду Харківської області від 02 липня 2025 року у справі № 626/2043/25 відмовлено в задоволенні клопотання слідчого відділення № 2 СВ Берестинського РВП ГУНП в Харківській області про обрання ОСОБА_4 підозрюваному у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 153 КК України у кримінальному провадженні №12025221090000572 від 03 серпня 2025 року, запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та застосовано до нього запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту строком на 2 місяці до 02 вересня 2025 року.
При цьому суд зазначає, що тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому, не є основною чи безпосередньою підставою для домашнього арешту, а оцінюється в сукупності з наявними ризиками, передбаченими ст. 177 КПК України.
Вирішуючи питання про продовження запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, суд враховує обставини кримінального провадження, практику Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
З урахуванням наведених обставин, поведінки обвинуваченого, який не порушував умови домашнього арешту, з урахуванням тривалості застосування запобіжного заходу, суд вважає, що на момент вирішення клопотання прокурора встановлено наявність обґрунтованої підозри та достатніх підстав вважати, що не зменшились та продовжують існувати ризики, передбачені п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, отже суд приходить до висновку про необхідність продовжити строк запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту.
Роз'яснити обвинуваченому, що відповідно до ч. 5 ст. 181 КПК України, працівники органу внутрішніх справ з метою контролю за її поведінкою мають право з'являтися в житло, під арештом в якого він перебуває, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, пов'язаних із виконанням покладених на нього зобов'язань, використовувати електронні засоби контролю.
Порушення умов домашнього арешту має наслідком застосування більш суворого запобіжного заходу.
Керуючись ст. ст.176-178,181,184,193,194,196-198,331,350,369-372 КПК України, суд, -
Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту - задовольнити.
Продовжити ОСОБА_4 запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту строком на два місяці - до 23 жовтня 2025 року, заборонивши йому цілодобово залишати житло, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .
Покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 наступні обов'язки:
- прибувати до слідчого, прокурора, суду за першою вимогою;
- утримуватися від спілкування з потерпілою та свідками по даному кримінальному провадженню;
- не залишати місце проживання за адресою: : АДРЕСА_1 .
Строк дії ухвали до 23 жовтня 2025 року.
Роз'яснити підозрюваному, що відповідно до ч.5 ст.181 КПК України, працівники органу поліції з метою контролю за його поведінкою, мають право з'являтись в житло, під арештом в якому він перебуває, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, пов'язаних з виконанням покладених на нього зобов'язань.
Контроль за виконанням підозрюваним ухвали суду покласти на Берестинський РВП ГУНП в Харківській області.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Суддя ОСОБА_1