Справа №: 398/3257/25
провадження №: 2/398/2205/25
Іменем України
"15" серпня 2025 р. м. Олександрія
Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області у складі:
головуючого судді Голосеніної Т.В.,
за участю секретаря Шаповал І.Ф.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Олександрії цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мілоан» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
ТОВ «Мілоан» звернулося до суду з позовом до відповідачки про стягнення заборгованості за договором про споживчий кредит № 101598910 від 23.08.2024 у розмірі 27 100,95 грн.
Позивач обґрунтовує свої вимоги тим, що 23.08.2024 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит № 101598910 шляхом обміну електронними повідомленнями та приймання (акцепту) умов, підписаний у порядку, визначеному Законом України «Про електронну комерцію».
Відповідно до умов вказаного договору,позивач надав відповідачці кредит у розмірі 15 000,00 грн. на строк 345 днів, а відповідачка (позичальник) зобов'язалася повернути позивачу (кредитодавцю) кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом в строк до 03серпня 2025 року.
Однак відповідачка належним чином не виконала умови кредитного договору, що призвело до виникнення заборгованості у розмірі 27 100,95 грн., яка складається з: заборгованості за кредитом 11 934,26 грн. заборгованості по відсотках 9 566,69 грн.; штрафних санкцій 5 600,00 грн.
Заборгованість у добровільному порядку відповідачкою не погашена,вимоги позивача щодо повернення коштів залишаються проігнорованими. З огляду на вищенаведене, позивач звернувся з позовом до суду про стягнення з відповідачки заборгованості у розмірі 27 100,95 грн., витрат зі сплати судового збору у розмірі 2 422,40 грн. та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7 100,00 грн.
Ухвалою від 24.06.2025 відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
Представник позивача у судове засідання не з'явилася, у позовній заяві просила проводити розгляд справи без участі представника позивача, не заперечує проти ухвалення заочного рішення.
Відповідачка у судове засідання не з'явилася, про час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, причини неявки суду не повідомила, клопотань про відкладення розгляду справи чи про розгляд справи у її відсутність, а також відзиву не подала.
Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).
Згідно ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин, не надав відзив та позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
За таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін та ухвалити заочне рішення.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд дійшов до наступного висновку.
Судом встановлено, що 23серпня 2024 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит № 101598910.
За умовами договору, ТОВ «Мілоан» зобов'язалося надати відповідачці кредит у розмірі 15 000,00 грн. строком на 345 днів до 03серпня 2025 року, а відповідачка зобов'язалася повернути кредит та сплатити за користування ним проценти.
За змістом пункту 6.1, пункту 7.1 договір укладається в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений на веб-сайті товариства та набуває чинності з моменту його укладення в електронній формі, а права та обов'язки сторін, що ним обумовлені - з моменту переказу кредитних коштів на картковий рахунок позичальника та діє до повного виконання зобов'язань.
Укладення ТОВ «Мілоан» кредитного договору з позичальником в електронній формі юридично є еквівалентним отриманню ТОВ «Мілоан» ідентичного за змістом кредитного договору, який підписаний власноручним підписом позичальника, у зв'язку з чим створює для сторін такі ж правові зобов'язання на наслідки (пункт 6.4 договору). Цей договір прирівнюється до такого, що укладений у письмовій формі (пункт 6.5 договору).
Відповідно до пунктів 1.3, 1.4, 1.5, 1.6 договору кредит надається строком на 345 днів з 23.08.2024. Остаточна дата погашення заборгованості 03.08.2025. Загальні витрати за кредитом складають 49 826,25 грн. Денна процентна ставка складає 0,96%. Орієнтовна реальна річна процентна ставка дорівнює 4995,78% річних. Орієнтовна загальна вартість складає 64 826,25 грн. Проценти за користування кредитом протягом першого розрахункового періоду нараховуються за ставкою 220.00% річних на фактичну заборгованість за кредитом. Проценти за користування кредитом протягом решти строку кредитування нараховуються за стандартною процентною ставкою 220.00% річних від фактичного залишку, починаючи з другого розрахункового періоду. Тип процентної ставки за цим договором: фіксована. Особливості нарахування процентів визначені пунктом 2.2.3 договору.
ТОВ «Мілоан» виконало своє зобов'язання за договором та надало відповідачці грошові кошти у розмірі 15 000,00 грн., що підтверджується квитанцією Liqpay№ 2507347375 від 23.08.2024.
Однак відповідачка не виконала умови договору про споживче кредитування, що призвело до виникнення заборгованості за договором.
Згідно позовної заяви та розрахунку суми заборгованості, станом на 17.02.2025 заборгованість по договору про споживчий кредит становить 27 100,95 грн, з них: заборгованість за кредитом 11 934,26 грн; заборгованість по відсотках 9 566,69 грн; штрафні санкції 5 600,00 грн, що підтверджується розрахунком за договором про споживчий кредит
Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За змістом ст. 634 ЦКУкраїни договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
На підставі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
За ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику в строк та в порядку, що встановлені договором.
На підставі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Крім того, суд вказує, що за п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до змісту ч. 1-5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах.
За ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
На підставі ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Згідно із ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Відповідно до ч. 13 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронні документи (повідомлення), пов'язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Положеннями ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
За п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
На підставі абз. 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
З урахуванням викладеного мотивування, суд дійшов висновку, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. 205, 207 ЦК України).
Електронний договір повинен включати усі істотні умови для відповідного виду договору, інакше він може бути визнаний неукладеним або недійсним через недодержання письмової форми в силу прямої вказівки закону.
Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі. Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом.
Отже, не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у виді окремого документа.
Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є комбінацією цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.
При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.
Аналогічна правова позиції була викладена Верховним Судом у постанові від 12 січня 2021 року по справі № 524/5556/19.
Згідно з положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом; особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання; відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Щодо нарахування позивачем штрафних санкцій, суд виходить з наступного.
Відповідно до пункту 18 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
З огляду на встановлений в Україні правовий режим воєнного стану, діють обмеження, передбачені пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, які виключають відповідальність позичальника у вигляді неустойки за порушення грошових зобов'язань.
Відтак, враховуючи наведене, боржник звільняється від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення на період воєнного стану.
Згідно з розрахунком позивача, останнім визначено заборгованість за штрафними санкціями за періодз 27.10.2024по17.02.2025 у розмірі 5 600,00 грн.
З огляду на зазначене, суд, враховуючи положення п.18Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, вважає за необхідне відмовити у задоволенні позовних вимог у цій частині.
Таким чином, враховуючи вищенаведене, суд вважає, що ОСОБА_1 не виконала взяті на себе зобов'язання за договором про споживчий кредит №101598910 від 23.08.2024, а тому з неї необхідно стягнути на користь ТОВ «Мілоан» заборгованість за договором про споживчий кредит №101598910 від 23.08.2024 у розмірі 21 500,95 грн, з них: 11 934,26 грн - заборгованість за кредитом; 9 566,69 грн - заборгованість за відсотками.
У зв'язку з частковим задоволенням позовних вимог, враховуючи вимоги ч.1 ст.141 ЦПК України, з відповідачки слід стягнути на користь позивача судовий збір у розмірі 1 921,85 грн.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать також витрати на професійну правничу допомогу, що передбачено п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України.
Згідно з ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Позивач просить стягнути з відповідачки витрати на правничу допомогу, які складають 7 100,00 грн і підтверджуються наданими доказами: договором №16012025 про надання правничої допомоги від 16.01.2025, укладеним між ТОВ «Мілоан» (як клієнтом) та адвокатським об'єднанням «Правовий курс», додатковою угодою №1 від 23.01.2025 до договору №16012025 про надання правничої допомоги від 16.01.2025 року, реєстром боржників №1 до договору №16012025 про надання правничої допомоги від 16.01.2025, актом приймання-передачі наданої правничої допомоги за договором про надання правничої допомоги№16012025 від 16.01.2025, платіжною інструкцією №15888 від 29.04.2025, довіреністю ТОВ «Мілоан» від 13.03.2025, виданою адвокату Ушакевич М.П. на право представляти товариство, зокрема і в судових органах.
Визначений позивачем розмір витрат на правничу допомогу адвоката відповідає умовам договору про надання правничої допомоги, доказам щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, відповідачем не заперечується.
Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони із обґрунтуванням недотримання вимог щодо співмірності витрат із складністю справи, обсягом і часом виконання робіт.
Сторона, яка зацікавлена у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу, повинна вжити необхідних заходів для їх стягнення з іншої сторони.
Водночас інша сторона має право висловлювати заперечення проти таких вимог, що виключає можливість ініціативи суду щодо відшкодування витрат без відповідних дій з боку зацікавленої сторони.
На це вказав Касаційний цивільний суд Верховного Суду у постанові від 13 березня 2025 року по справі №275/150/22.
Відповідачка не висловила заперечень щодо розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу.
Враховуючи вимоги ст. 141 ЦПК України, з відповідачки на користь позивача слід стягнути витрати на правничу допомогу у розмірі 7 100,00 грн.
Керуючисьст.ст.12, 13, 76, 81, 89, 141, 259, 264, 265, 268, 280-282 ЦПК України, суд
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Мілоан» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Мілоан» заборгованість за договором про споживчий кредит № 101598910 від 23.08.2024 у розмірі 21 500(двадцять одна тисяча п'ятсот) грн. 95 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Мілоан» судовий збір у розмірі 1 921,85 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 100,00 грн.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цивільним процесуальним законодавством.
Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення виготовлено 15 серпня 2025 року.
Учасники справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Мілоан», місцезнаходження: м. Київ, вул. Багговутівська, 17-21, код ЄДРПОУ 40484607.
Представник позивача: адвокат Ушакевич Марина Петрівна, РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: м. Київ, вул. Леоніда Каденюка, 23.
Відповідач: ОСОБА_1 , НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Суддя Т.В. Голосеніна