Справа № 136/2124/24
провадження № 2/136/535/24
25 серпня 2025 року м. Липовець
Липовецький районний суд Вінницької області у складі головуючого судді Іванця О.Д. за участю секретаря судового засідання Козаченко А.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Липовець, у порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Липовецький відділ Державної реєстрації актів цивільного стану у Вінницькому районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Служба у справах дітей Турбівської селищної ради Вінницького району Вінницької області про виключення відомостей з актового запису про народження дитини,
У листопаді 2024 року позивач ОСОБА_1 , через свого представника, звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про виключення відомостей про особу як батька дитини з актового запису про народження дитини.
Позивач обґрунтовує свій позов наступними обставинами.
21.02.2020 між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 у виконавчому комітеті Турбівської селищної ради Липовецького району, було зареєстровано шлюб, актовий запис №10. Від даного шлюбу між сторонами народилося двоє спільних дітей: син ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 , та донька ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . У зв'язку з погіршенням сімейних стосунків, що призводили до виникнення систематичних побутових конфліктів, рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 13.04.2023 по цивільній справі №127/4351/23 шлюб між сторонами було розірвано. 22.03.2021 по справі №136/1550/20 рішенням Липовецького районного суду Вінницької області за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 стягуються аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/3 частки всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення від дня пред'явлення позову, тобто з 21.10.2020 і до досягнення дитиною повноліття. Та аліменти на утримання ОСОБА_4 у розмірі 1/6 частини заробітку, щомісячно, починаючи стягнення від дня пред'явлення позову, тобто з 21.10.2020 і до досягнення сином ОСОБА_5 , 3-ох річного віку. По здійсненню примусового виконання вищезазначеного рішення суду, державним виконавцем Третього ВДВС у м. Вінниця ЦМУМЮ (м. Київ) 13.05.2021 року було відкрито виконавче провадження № 65391380 та розпочато виконавчі дії. Не дивлячись на розірвання шлюбу, сторони по справі продовжували спілкування обумовлене спільним інтересом щодо вихованням та матеріального забезпеченням спільної неповнолітньої дитини. Починаючи з кінця 2020 року, сторони мешкали окремо. Із подальшого спілкування з відповідачем, остання повідомила позивачу, що народженні в шлюбі діти не являються його рідними і він не є їх біологічним батьком. Дана інформація неодноразово доносилася до відома позивача також від його рідних та близьких. Вказаний факт потенційно підтверджується обставинами того, що старша дитина - син ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 був зачатий до моменту укладення між сторонами шлюбу, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 , за медичними даними у відповідачки не спостерігалися передчасні пологи. Що стосується народження доньки - ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , то в період зачаття дитини позивач та відповідач не мешкали разом більше 2-х років, у зв'язку з чим сторони не зустрічалися та не бачилися. У зв'язку з наведеним у позивача, останнім часом, виникли достовірні сумніви щодо його біологічного батьківства, на що останній неодноразово, після розірвання шлюбу пропонував відповідачці провести тест ДНК від чого матір дітей регулярно ухиляється. Батьком народжених дітей позивача було вписано на підставі ч.1 ст. 122 Сімейного кодексу України. Жодних сумнівів у позивача на той час щодо його біологічного батьківства відносно сина ІНФОРМАЦІЯ_4 не виникало.
При встановленні відсутності кровного споріднення і виключення з актового запису про народження відомостей про позивача як про батька неповнолітніх дітей ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 , позивач втрачає обов'язок з утримання неповнолітніх дітей, батьком яких він не є. Таким чином, стягнення аліментів з позивача свідчить про порушення його майнових прав та інтересів.
З огляду на викладене, ураховуючи те, що позивач не є біологічним батьком неповнолітніх дітей ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 , проте існує обов'язкове до виконання нескасоване судове рішення, яким з позивача на теперішній час стягуються аліменти на користь відповідача на ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 , відтак позивач просить суд припинити стягнення з нього аліментів та звільнити його від сплати заборгованості за аліментами, яка утворилась за період, коли він був записаний батьком дитини. А тому, враховуючи викладене вище, позивач даних дітей своїми кровними не вважає. Для підтвердження даних обставин, просив суд призначити судову біологічно-генетичну (молекулярно-генетичну) експертизу.
Викладені обставини слугували підставою для звернення до суду.
За відомостями ДМС судом встановлено, що 26.06.2024 відповідач ОСОБА_4 змінила своє прізвище на « ОСОБА_9 » (а.с.45).
Ухвалою суду від 26.12.2024 відкрито провадження у справі та призначено її розгляд у порядку загального позовного провадження, а відповідачу визначено строк для подання відзиву. Також ухвалою суду від 26.12.2024 задоволено заяву позивача про забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі рішення суду від 22.03.2021 у справі №136/1550/20.
Крім того, 05.02.2025, відповідач ОСОБА_10 подала до суду заяву про визнання позовних вимог частково, а саме в частині виключення відомостей про ОСОБА_1 як про батька дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а щодо старшої дитини ОСОБА_5 позов не визнає, оскільки ОСОБА_1 є батьком останнього.
Ухвалою суду від 05.02.2025 замінено неналежну третю особу Службу у справах дітей Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області на належну - Службу у справах дітей Турбівської селищної ради Вінницького району Вінницької області, а також призначено у справі судову біологічно-генетичну (молекулярно-генетичну) експертизу, проведення якої доручено експертам Вінницького НДЕКЦ МВС України,зобов'язано позивача, відповідача разом сином ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з'явитись у визначений експертами день та час для відбору необхідних зразків для проведення експертного дослідження. При цьому мати при собі паспорт громадянина України та свідоцтво про народження дитини - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . На час проведення експертизи провадження у справі зупинено.
28.02.2025 та 18.03.2025 на адресу суду надійшли клопотання експерта щодо забезпечення явки сторін спору та дитини до експертної установи для відбору експериментальних зразків 19.03.2025 з 10 до 11 години.
Надалі, 28.04.2025 на адресу суду надійшов висновок експерта №СЕ-19/102-25/4185-БД від 16.04.2025.
Ухвалою суду від 30.04.2025 поновлено провадження у справі та призначено наступну дату судового засідання.
Відповідач на адресу суду подала заяву з проханням проведення судового засідання та подальший розгляд справи за її відсутності, закрити підготовче засідання та призначити справу до судового розгляду.
Представники третіх осіб надали суду заяви про розгляд справи без їхньої участі, згідно зібраних матеріалів справи.
До судового розгляду спір між сторонами не врегульовано.
Ухвалою суду від 06.06.2025 закрито підготовче провадження в справі та призначено її до судового розгляду по суті.
11.07.2025 на адресу суду від відповідача надійшла заява про долучення доказів, а саме просила суд долучити копію її паспорта, з якого слідує, що остання змінила прізвище на « ОСОБА_11 » (а.с.129-130).
У судове засідання 25.08.2025 сторони та треті особи не з'явились, про дату, час та місце судового розгляду повідомлені належним чином. Від відповідача на адресу суду надійшла заява про розгляд справи без її участі, позов визнала частково, а саме щодо виключення відомостей з актового запису про батька відносно дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а щодо старшої дитини ОСОБА_5 позов не визнає, оскільки ОСОБА_1 є батьком останнього.
Враховуючи, що сторони по справі в судове засідання не з'явились, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши та всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані по справі докази виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному та всебічному дослідженні обставин справи, суд приходить до наступного.
Судом встановлено такі фактичні обставини та зміст спірних правовідносин.
21.02.2020 позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_4 зареєстрували шлюб у виконавчому комітеті Турбівської селищної ради Липовецького району, актовий запис №10.
Від даного шлюбу народилося двоє спільних дітей: син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 виданого Дрогобицьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Дрогобицькому районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (а.с. 24), та донька ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 виданого Дрогобицьким відділом державної реєстрації актів цивільного стануу Дрогобицькому районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (а.с. 25). Батьком в свідоцтвах про народження дітей вказаний позивач ОСОБА_1 та матір'ю вказана відповідачка ОСОБА_4 .
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області (заочне) від 13.04.2023 по цивільній справі № 127/4351/23 (а.с.21-23) шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 було розірвано.
Відповідно до рішення Липовецькогорайонного суду Вінницької області 22.03.2021 року (а.с.14-16) по справі № 136/1550/20 за позовом ОСОБА_4 із ОСОБА_1 стягнуто аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/3 частки всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення від дня пред'явлення позову, тобто з 21.10.2020 і до досягнення дитиною повноліття. Та аліменти на утримання ОСОБА_4 у розмірі 1/6 частини заробітку, щомісячно, починаючи стягнення від дня пред'явлення позову, тобто з 21.10.2020 і до досягнення сином ОСОБА_5 , 3-ох річного віку.
Державним виконавцем Третього ВДВС у м. Вінниця ЦМУМЮ (м. Київ) 13.05.2021 року було відкрито виконавче провадження № 65391380 та розпочато виконавчі дії, що підтверджується роздруківкою з автоматизованої системи виконавчого провадження (а.с. 8-9).
Щодо позовної вимоги про виключення запису про батька з актового запису про народження дітей, суд зазначає наступне.
Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ст. 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Згідно з ст. 5 Сімейного кодексу України (далі - СК України) держава охороняє сім'ю, дитинство, материнство, батьківство, створює умови для зміцнення сім'ї. Держава створює людині умови для материнства та батьківства, забезпечує охорону прав матері та батька, матеріально і морально заохочує і підтримує материнство та батьківство. Держава забезпечує пріоритет сімейного виховання дитини.
Відповідно до ч. 1 ст. 121 СК України права та обов'язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.
Згідно з ч. 1 ст. 122 СК України дитина, яка зачата і (або) народжена у шлюбі, походить від подружжя. Походження дитини від подружжя визначається на підставі Свідоцтва про шлюб та документа закладу охорони здоров'я про народження дружиною дитини.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 СК України якщо дитина народилася у подружжя, дружина записується матір'ю, а чоловік - батьком дитини.
Законодавством встановлена презумпція батьківства щодо дитини, яка народжена у шлюбі. Проте, батько дитини має право оспорити батьківство.
Як було встановлено судом вище, син ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 , та донька ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , народились у період перебування сторін у зареєстрованому шлюбі.
Утім, із заяви відповідача, яка надійшла на адресу суду 05.02.2025, слідує, що позовні вимоги остання визнає частково, а саме в частині виключення відомостей як про батька дитини щодо ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з чого слідує, що дитина ОСОБА_6 не має кровної спорідненості з ОСОБА_1 , а тому позов у цій частині підлягає задоволенню. Щодо старшої дитини ОСОБА_5 відповідач позовні вимоги не визнає.
Згідно з ч. 1 - 3 ст. 136 СК України особа, яка записана батьком дитини відповідно до статей 122, 124, 126 і 127 цього Кодексу, має право оспорити своє батьківство, пред'явивши позов про виключення запису про нього як батька з актового запису про народження дитини. У разі доведення відсутності кровного споріднення між особою, яка записана батьком, та дитиною суд постановляє рішення про виключення відомостей про особу як батька дитини з актового запису про її народження. Оспорювання батьківства можливе лише після народження дитини і до досягнення нею повноліття.
Передумовою звернення до суду в таких справах є відсутність кровного споріднення між особою, записаною батьком, і дитиною.
Про правильність застосування норм права свідчить постанова ВС від 06.04.2021 у справі № 676/1200/20, провадження № 61-588св21.
Зміст статті 136 СК України свідчить, що підставою для оспорювання презумпції батьківства є невідповідність встановленого батьківства факту біологічного походження. У разі доведення відсутності кровного споріднення між особою, записаною батьком, і дитиною, суд постановляє рішення про виключення відомостей з актового запису про народження дитини. Доводити відсутність кровного споріднення з дитиною можливо будь-якими допустимими доказами, у тому числі висновками судово-медичної, біологічної чи генетичної експертиз.
Питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі сукупності доказів. Висновки експертизи, у тому числі судово-генетичної, необхідно оцінювати з урахуванням положень ЦПК України, згідно з якими жоден доказ не має для суду наперед установленого значення, він оцінює докази в їх сукупності, а результати оцінки відображає в рішенні з наведенням мотивів їх прийняття чи відхилення.
Доказами у зазначеній категорії справ можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів.
При вирішенні спору про оспорювання батьківства суд приділяє особливу увагу інтересам дитини, не ігноруючи при цьому інтереси ймовірного біологічного батька.
ЄСПЛ вказував у своїй практиці, що на сьогодні ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини; його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства (KALACHEVA v. RUSSIA, № 3451/05, § 34, ЄСПЛ, від 07.05.2009).
Висновок судово - медичної (молекулярно-генетичної) експертизи є підставою для категоричного висновку на підтвердження або спростування батьківства.
Експертиза ДНК, або молекулярно-генетична експертиза, призначається у цивільних справах з метою формування доказової бази.
Об'єктом молекулярно-генетичного дослідження є ядерна ДНК (ДНК, розташована в ядрі клітини), отримана з крові, слини, буквального та іншого епітелію, волосся (за наявності волосяного фолікула), а також часток тканин і органів людини.
Судом встановлено, що відповідно до висновку експерта №СЕ-19/102-25/4185-БД від 16.04.2025 (а.с. 93-105), ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 може бути біологічним батьком ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з ймовірністю не менше 99,999%.
Враховуючи зазначений висновок експерта, позивач ОСОБА_1 є біологічним батьком дитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , тому суд не має підстав для виключення відомостей про батька з актового запису про його народження.
Отже, суд вважає позовні вимоги в даній частині є необґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення.
Крім того, 22.03.2021 рішеннням Липовецького районного суду Вінницької області (а.с. 14-16) з ОСОБА_1 стягнуто аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/3 частки всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення від дня пред'явлення позову, тобто з 21.10.2020 і до досягнення дитиною повноліття та аліменти на утримання ОСОБА_4 у розмірі 1/6 частини заробітку, щомісячно, починаючи стягнення від дня пред'явлення позову, тобто з 21.10.2020 і до досягнення сином ОСОБА_5 , 3-ох річного віку.
Згідно зі ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дітей до досягнення ними повноліття.
Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, посувати її до самостійного життя та праці (ч. 1 ст.12 Закону України «Про охорону дитинства»).
Обов'язок батьків щодо утримання своїх дітей є одним з головних конституційних обов'язків і традиційно закріплюється в сімейному законодавстві, покладається законом рівною мірою на обох батьків і такий обов'язок є безумовним. Закон не передбачає будь-яких спеціальних умов для виникнення обов'язку батьків з утримання своїх дітей.
Аналіз наведених законодавчих норм в їх сукупності дає підстави для висновку, що стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, а право на отримання аліментів на утримання дитини має той з батьків або інших законних представників, разом з яким проживає дитина.
Статтею 141 СК України визначено, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Згідно з ч.2 ст.197 СК України за позовом платника аліментів суд може повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості за аліментами, якщо вона виникла у зв'язку з його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення.
З аналізу даної правової норми вбачається, що повне або часткове звільнення платника аліментів від сплати заборгованості за аліментами можливе лише за його позовом і лише тоді, коли заборгованість виникла у зв'язку із його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення. Питання про те, чи мають обставини, на які посилається платник аліментів, істотне значення, у кожному конкретному випадку вирішує суд.
Відповідно, лише за наявності вищевказаних обставин, що мають істотне значення платник аліментів може бути повністю або частково звільнений від сплати заборгованості за ними на підставі судового рішення.
Аналогічна вимога мається у п.22 Постанови Верховного Суду України від 15.05.2006 № 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного Кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів", де вказано, що суд за передбачених ст.197 СК України умов може повністю або частково звільнити платника аліментів від сплати заборгованості.
Згідно зі ст. 273 СК України, якщо матеріальний або сімейний стан особи, яка сплачує аліменти, чи особи, яка їх одержує, змінився, суд може за позовом будь-кого з них змінити встановлений розмір аліментів або звільнити від їх сплати.
Суд може звільнити від сплати аліментів осіб, зазначених у ст.ст. 267-271 цього Кодексу, за наявності інших обставин, що мають істотне значення.
Згідно ч. 4 ст. 273 ЦПК України, якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред'явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них.
Вказана правова норма не встановлює конкретного, вичерпного переліку обставин, які можуть бути підставою для звільнення (повного або часткового) від сплати аліментів. Питання про те, чи мають обставини, на які посилається платник аліментів, істотне значення, у кожному конкретному випадку вирішує суд. Повне або часткове звільнення платника аліментів від сплати аліментів можливе лише за його позовом. За наявності встановлених судом обставин, що мають істотне значення, платник аліментів може бути повністю або частково звільнений від сплати аліментів на підставі судового рішення.
Позивачем не надано доказів наявності обставин, передбачених ч. 2 ст. 197 СК України, як підстав для звільнення від заборгованості за аліментами, а також в частині звільнення від сплати аліментів позов є безпідставним, адже позивачем не надано будь-яких належних та допустимих доказів, які б свідчили про наявність обставин для звільнення його від сплати аліментів. Позивач спроможний сплачувати аліменти на дитину у визначеному рішення суду розмірі. За таких обставин позовні вимоги в частині припинення стягнення аліментів на старшу дитину ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 задоволенню не підлягають.
Завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).
Відповідно до положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України).
Враховуючи викладене вище встановлені у справі обставини, досліджені судом докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.
З приводу розподілу судових витрат суд зазначає наступне.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки за результатами розгляду позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, тому на його користь слід стягнути із відповідача понесені судові витрати пропорційно до задоволеної суми позовних вимог, решту віднести на рахунок позивача.
При подачі позову позивачем сплачено судовий збір 1211,20 грн та 605,60 грн. - за подання заяви про забезпечення позову. Враховуючи, що з трьох позовних вимог до задоволення підлягає лише одна, тому з відповідача на користь позивача слід стягнути 403,73 грн. судового збору. Судовий збір за подання заяви про забезпечення позову, а також витрати на проведення експертиза слід залишити за позивачем.
Судом встановлено, що, в рамках цього провадження було винесено ухвалу 26.12.2024, якою зупинено стягнення на підставі рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 22.03.2021 у справі №136/1550/20 про стягнення із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 аліментів на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/3 частки всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення від дня пред'явлення позову, тобто з 21.10.2020 і до досягнення дитиною повноліття. Та аліментів на утримання ОСОБА_4 у розмірі 1/6 частини заробітку, щомісячно, починаючи стягнення від дня пред'явлення позову, тобто з 21.10.2020 і до досягнення сином ОСОБА_5 , 3-ох річного віку.
Відповідно до ч. 9 ст. 158 ЦПК України у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову.
Статтею 264 ЦПК України передбачено, що під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.
Оскільки позовні вимоги в частині припинення стягнення аліментів на старшу дитину ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 задоволенню не підлягають, суд дійшов до висновку про скасування заходів забезпечення позову.
Ураховуючи наведене, суд приходить до висновку про можливість скасування вжитих заходів забезпечення у цій справі після набрання рішенням законної сили.
Керуючись ст.ст. 122, 136 СК України, ст.ст. 4, 12, 18, 76-82, 89, 141, 142, 200, 206, 258, 259, 263-265, 354 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_12 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ), треті особи: Липовецький відділ Державної реєстрації актів цивільного стану у Вінницькому районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), (місцезнаходження: вул. В.Липківського, буд. 30, м. Липовець, Вінницький р-н, Вінницька обл., ЄДРПОУ 20088505), Служба у справах дітей Турбівської селищної ради Вінницького району Вінницької області (місцезнаходження: вул. Миру, буд. 42, с-ще Турбів, Вінницький р-н, Вінницька обл.) про виключення відомостей з актового запису про народження дитини - задовольнити частково.
Виключити відомості про ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) як про батька ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з актового запису №17 від 11.04.2023 року вчиненого Турбівською селищною радою Вінницького району Вінницької області.
В решті позовних вимог відмовити.
Скасувати заходи забезпечення даного позову вжиті за ухвалою Липовецького районного суду Вінницької області від 26.12.2024, за якою зупинено стягнення на підставі рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 22.03.2021 у справі №136/1550/20 про стягнення із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 аліментів на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/3 частки всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення від дня пред'явлення позову, тобто з 21.10.2020 і до досягнення дитиною повноліття та аліментів на утримання ОСОБА_4 у розмірі 1/6 частини заробітку, щомісячно, починаючи стягнення від дня пред'явлення позову, тобто з 21.10.2020 і до досягнення сином ОСОБА_5 , 3-ох річного віку.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати по відшкодуванню судового збору в сумі 403,73 (чотириста три) гривні 73 копійки.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30-ти днів до Вінницького апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30-ти днів із дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя О.Д. Іванець