Справа № 135/1159/25
Провадження № 3/135/450/25
іменем України
25.08.2025 м. Ладижин Вінницька область
Суддя Ладижинського міського суду Вінницької області Волошина Т.В., за участі особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, розглянувши адміністративні матеріали, які надійшли з ВП №3 Гайсинського РУП ГУНП у Вінницькій області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП,
07.08.2025 о 07 год 20 хв в м. Ладижин Гайсинського району Вінницької області по вулиці Наконечного, водій ОСОБА_1 керував мопедом «Viper», державний номерний знак НОМЕР_1 , не маючи права керування таким транспортним засобом, чим порушив п. 2.1 «а» Правил дорожнього руху України. Правопорушення вчинено повторно протягом року.
Своїми діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення за ч. 5 ст. 126 КУпАП.
У судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину у вчиненні правопорушення за наведених вище обставин не визнав. Факт керування транспортним засобом «Viper», державний номерний знак НОМЕР_1 , за викладених в протоколі обставин підтвердив. Вважає зупинку його транспортного засобу працівниками поліції незаконною, їхні дії не оскаржував. Також визнає факт притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП постановою серії БАД № 918433 від 17.10.2024, яку він не оскаржував. Водночас стверджує, що для керування транспортним засобом «Viper» не потрібні водійські права, оскільки об'єм двигуна менше 50 куб. см (надав копію тимчасового реєстраційного талону серії НОМЕР_2 ). Повідомив, що має посвідчення водія категорій В та С (надав копію посвідчення серія НОМЕР_3 ). Також повідомив, що пройшов практичну підготовку для отримання права на керування транспортним засобом категорії А, однак права даної категорії не отримував в зв'язку зі скрутним матеріальним становищем та неможливістю оплати цю послугу (надав копію свідоцтва серії РРТ № 00265320-23).
Дослідивши матеріали справ про адміністративне правопорушення, заслухавши пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, суд прийшов до наступних висновків.
Згідно ч. 1 ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Диспозиція частини першої - п'ятої статті 126 КУпАП передбачає відповідальність за повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті.
Зокрема ч. 2 ст. 126 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом.
Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
У судовому засіданні ОСОБА_1 вину у вчиненні правопорушення не визнав. Водночас його винуватість у вчиненому правопорушенні за наведених вище обставин безспірно підтверджується сукупністю досліджених судом доказів, які не викликають сумнівів у своїй достовірності і допустимості.
Зокрема, у справі міститься протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 414981 від 07.08.2025, складений уповноваженою службовою особою відповідно до вимог статті 256 КУпАП. Зі змістом протоколу ОСОБА_1 був ознайомлений, про що свідчить його особистий підпис.
Відповідно до довідки інспектора сектору реагування патрульної поліції ВП №3 Гайсинського РУП ГУНП у Вінницькій області, капітана поліції Брудницького Я.В., 17.10.2024 ОСОБА_1 вже притягувався до адміністративної відповідальності за частиною 2 статті 126 КУпАП. Ця обставина підтверджується також постановою серії БАД № 918433 від 17.10.2024, яка набрала законної сили та не була оскаржена. За вказаною постановою ОСОБА_1 було призначено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 3400 грн.
Факт керування транспортним засобом марки Viper, державний номерний знак НОМЕР_1 , ОСОБА_1 у судовому засіданні підтвердив.
Щодо пояснень ОСОБА_1 про те, що для керування зазначеним мопедом посвідчення водія не потрібне, оскільки об'єм двигуна становить менше 50 куб. см, суд зазначає таке.
З наданої копії тимчасового реєстраційного талону серії НОМЕР_2 вбачається, що мопед має об'єм двигуна 49 см?.
Відповідно до п. 1.10 ПДР України терміни, що наведені у цих Правилах, мають таке значення:
- транспортний засіб - пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів;
- мопед - двоколісний транспортний засіб, який має двигун з робочим об'ємом до 50 куб. см або електродвигун потужністю до 4 кВт;
- механічний транспортний засіб - транспортний засіб, що приводиться в рух з допомогою двигуна. Цей термін поширюється на трактори, самохідні машини і механізми, а також тролейбуси та транспортні засоби з електродвигуном потужністю понад 3 кВт.
Згідно п. 2.13 ПДР України мопеди, моторолери, скутери та інші транспортні засоби відносяться до певної категорії. Так, до категорії А1 належать мопеди, моторолери та інші двоколісні транспортні засоби, які мають двигун з робочим об'ємом до 50 куб.см або електродвигун потужністю до 4 кВт.
Пунктом 2 Загальних положень постанови Кабінету Міністрів України № 340 від 08 травня 1993 року «Про затвердження Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами» регламентовано, що особи допускаються до керування транспортними засобами за наявності у них національного посвідчення водія України на право керування транспортними засобами відповідної категорії (далі посвідчення водія), крім випадків встановлення особам тимчасового обмеження у праві керування транспортними засобами.
Посвідчення водія є документом, що посвідчує особу та її спеціальний статус у частині підтвердження права його власника на керування транспортними засобами.
Особа має лише одне посвідчення водія, що підтверджує її право на керування транспортними засобами діючих категорій, зазначених у ньому.
Відповідно до положень ст. 14 ЗУ «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Водій зобов'язаний мати при собі та на вимогу поліцейського, а водії військових транспортних засобів на вимогу посадових осіб військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, пред'являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (ст. 16 ЗУ «Про дорожній рух»).
Відповідно до положень п.п. 1.1, 1.3 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, ці Правила відповідно до ЗУ «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Учасником дорожнього руху є особа, яка бере безпосередню участь у процесі руху на дорозі як пішохід, водій, пасажир, погонич тварин, велосипедист, а також особа, яка рухається в кріслі колісному; водієм є особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі.
Пунктом 1.9 ПДР України, передбачено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до п.2.1«а» Правил дорожнього руху встановлено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Згідно ч. 9 ст.15 Закону України «Про дорожній рух» право на керування транспортними засобами відповідної категорії підтверджується посвідченням водія транспортного засобу з установленим терміном дії.
Як встановлено, ОСОБА_1 керував транспортним засобом який має двигун з робочим об'ємом до 50 куб.см. Однак, право на керування вказаними транспортними засобами законодавство наділяє тільки тих осіб, які отримали посвідчення водія категорії А1.
Водночас наявне у ОСОБА_1 посвідчення водія серія НОМЕР_3 , яке відкрито на категорії В та С, надає згідно вимог п. 2.13 ПДР України останньому право на керування - автомобілями, дозволена максимальна маса яких не перевищує 3500 кілограмів (7700 фунтів), а кількість сидячих місць, крім сидіння водія, - восьми, состав транспортних засобів з тягачем категорії В та причепом, повна маса якого не перевищує 750 кілограмів (категорія В); - автомобілями призначеними для перевезення вантажів автомобілі, дозволена максимальна маса яких перевищує 7500 кілограмів (16500 фунтів), состав транспортних засобів з тягачем категорії С та причепом, повна маса якого не перевищує 750 кілограмів (категорія С).
Також суд відмічає, що проходження практичної підготовки для отримання права на керування транспортним засобом категорії А, не надає права керувати транспортним засобом відповідної категорії, адже таке право особа набуває тільки з моменту отримання у передбаченому законом порядку саме посвідчення водія відповідної категорії, в даному випадку А1.
У рішенні Європейського суду з прав людини по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007, яке з урахуванням положень статей 8, 9 Конституції України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиною національного законодавства, зазначено, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі держави.
За таких обставин, вважаю доведеним те, що ОСОБА_1 , будучи особою, яка не має права керування транспортним засобом, керував транспортним засобом, тобто повторно протягом року вчинив порушення, передбачене частиною другою статті 126 КУпАП, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 5 ст.126 КУпАП.
При накладенні на ОСОБА_1 стягнення, згідно з вимогами ст. 33 КУпАП, враховується характер вчиненого правопорушення, особа правопорушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Обставин, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність ОСОБА_1 , не встановлено.
Відповідно до санкції частини 5 статті 126 КУпАП, за вчинення вказаного правопорушення передбачено накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортним засобом на строк від п'яти до семи років та з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого.
Водночас, відповідно до ч.1 ст. 28 КУпАП оплатне вилучення предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення, полягає в його примусовому вилученні за рішенням суду і наступній реалізації з передачею вирученої суми колишньому власникові з відрахуванням витрат по реалізації вилученого предмета.
За вказаних законодавчих приписів, оплатне вилучення як адміністративне стягнення може бути застосоване виключно, якщо правопорушник є власником такого майна.
Матеріали справи не містять інформації, що транспортний засіб «Viper», державний номерний знак НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_1 , належить останньому, що в свою чергу виключає можливість його вилучення.
З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку про необхідність накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу, передбаченого частиною 5 статті 126 КУпАП, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк п'ять років та без оплатного вилучення транспортного засобу.
Призначення саме такого виду стягнення є необхідним і достатнім для виховання правопорушника в дусі дотримання законів України, а також для запобігання вчиненню нових правопорушень.
У порядку, визначеному ст. 40-1 КУпАП та п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» вважаю за необхідне стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 605,60 грн.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 283, 284 КУпАП України, суддя
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст.126 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 40 800 (сорок тисяч вісімсот) гривень в дохід держави з позбавленням права керування транспортними засобами на строк п'ять років та без оплатного вилучення транспортного засобу.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 605 грн 60 коп. (шістсот п'ять гривень 60 копійок).
Роз'яснити ОСОБА_1 , що штраф має бути сплачений не пізніше як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження постанови - не пізніше як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
Відповідно до ст. 308 КУпАП, у разі несплати штрафу у строк, встановлений ч. 1 ст. 307 КУпАП, у порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення.
Апеляційна скарга подається до Вінницького апеляційного суду через Ладижинський міський суд Вінницької області.
Строк пред'явлення постанови до виконання три місяці з дня набрання постановою законної сили.
Суддя