Справа № 2-1 1996
Провадження № 2-в/353/2/25
27 серпня 2025 рокум.Тлумач
Тлумацький районний суд Івано-Франківської області в складі:
головуючої - судді Луковкіної У.Ю.,
за участю: секретаря судового засідання - Круховської С.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Тлумачі в порядку спрощеного позовного провадження заяву Грабельник Ірини Михайлівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , про відновлення втраченого судового провадження, -
03.04.2025 року Грабельник І.М., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , звернулася до Тлумацького районного суду Івано-Франківської області з заявою про відновлення втраченого судового провадження у цивільній справі № 2-1/1996 рік від 09.04.1996 року за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення порядку користування земельною ділянкою.
03.04.2025 року на підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями вищевказана заява була передана для розгляду судді Тлумацького районного суду Івано-Франкіської області Мотрук Л.І.
07.04.2025 року ухвалою судді Тлумацького районного суду Івано-Франківської області Мотрук Л.І. заяву про відновлення втраченого судового провадження було залишено без руху та надано термін для усунення недоліків.
15.04.2025 року ухвалою судді Тлумацького районного суду Івано-Франківської області Мотрук Л.І. заяву про відновлення втраченого судового провадження було повернуто заявнику.
06.05.2025 року ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 в частині оскарження ухвали Тлумацького районного суду Івано-Франківської області від 07.04.2025 року повернуто апелянту.
30.06.2025 року постановою Івано-Франківського апеляційного суду апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 в частині оскарження ухвали Тлумацького районного суду Івано-Франківської області від 15.04.2025 року задоволено, вказану ухвалу суду першої інстанції скасовано та справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.
14.07.2025 року на підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями вищевказана заява була передана для розгляду судді Тлумацького районного суду Івано-Франкіської області Луковкіній У.Ю.
14.07.2025 року ухвалою судді Тлумацького районного суду Івано-Франківської області Луковкіної У.Ю. було відкрито провадження у справі та розгляд заяви було призначено в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи. Також вказаною ухвалою було запропонувано учасникам судового процесу подати усі наявні у них документи і матеріали, що стосуються втраченого судового провадження. Крім цього було зобов'язано заявника та його представника, до початку розгляду справи по суті, надати суду оригінали доданих до заяви документів, які були повернуті заявнику за ухвалою Тлумацького районного суду Івано-Франківської області від 15.04.2025 року.
14.08.2025 року заявниця ОСОБА_3 подала клопотання, в якому просила викликати для допиту свідків, а саме ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 . Також просила суд витребувати інформацію про зареєстроване місце проживання вказаних осіб з метою їх виклику до суду. Крім цього долучила до справи додаткові докази.
14.08.2025 року судом було направлено до відповідних органів реєстрації місця проживання запити про зареєстроване місце проживання наступних осіб: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 .
Також 14.08.2025 року судом було направлено до Івано-Франківського апеляційного суду запит про наявність/відсутність копій процесуальних рішень та документів по справі № 2-1/1996, яка направлялась в апеляційну інстанцію, ймовірно 28.05.1996 року.
20.08.2025 року, на виконання запиту суду, Тлумацька міська рада Івано-Франківського району Івано-Франківської області надала суду інформацію про зареєстроване місце проживання свідків: ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .
У зв'язку з цим судом, в порядку ч. 2 ст. 493 ЦПК України, було здійснено виклик свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 для допиту в судовому засіданні, призначеному на 15 год. 00 хв. 27.08.2025 року.
Також 21.08.2025 року, на виконання запиту суду, Івано-Франківський апеляційний суд надіслав на адресу Тлумацького районного суду Івано-Франківської області наявні процесуальні документи по справі № 2-1/1996, а саме копію ухвали судової колегії в цивільних справах Івано-Франківського обласного суду від 02.06.1996 року.
Відповідно до ч. 3 ст. 493 ЦПК України розгляд заяви про відновлення втраченого судового провадження здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи з урахуванням особливостей, передбачених цим розділом, протягом тридцяти днів з дня надходження заяви до суду.
Заявниця ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_3 в судове засідання не з'явились, однак представник заявниці подала до суду подала письмову заяву, в якій просила заяву про відновлення втраченого судового провадження задовольнити та розгляд справи провести у їх відсутності. Також долучила до матеріалів справи читабельну копію рішення Тлумацького районного суду Івано-Франківської області від 09.04.1996 року по справі № 2-1/1996.
Відповідачка ОСОБА_2 в судове засідання повторно не з'явилась, причин неявки суду не повідомила, хоча була належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи в порядку ст. 128 ЦПК України, шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України.
Свідки: ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в судове засідання не з'явились, в телефонному режимі повідомили, що не можуть з'явитись до суду за станом здоров'я.
У зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, суд розглядає справу у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового відновлення втраченого судового провадження у цивільній справі № 2-1 1996.
З положень ч.ч. 1-2 ст. 493 ЦПК України вбачається, що при розгляді заяви про відновлення втраченого судового провадження суд бере до уваги:
1) частину справи, яка збереглася (окремі томи, жетони, матеріали з архіву суду тощо);
2) документи, надіслані (видані) судом учасникам судового процесу та іншим особам до втрати справи, копії таких документів;
3) матеріали виконавчого провадження, якщо воно здійснювалося за результатами розгляду справи;
4) будь-які інші документи і матеріали, подані учасниками судового процесу, за умови, що такі документи і матеріали є достатніми для відновлення справи;
5) відомості з Єдиного державного реєстру судових рішень;
6) дані, що містяться в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі;
7) будь-які інші відомості, документи тощо, отримані у законний спосіб з інших офіційних джерел.
Суд може допитати як свідків осіб, які були присутніми під час вчинення процесуальних дій, учасників справи (їх представників), а в необхідних випадках - осіб, які входили до складу суду, що розглядав справу, з якої втрачено провадження, а також осіб, які виконували судове рішення, та вчиняти інші процесуальні дії, передбачені цим Кодексом, з метою відновлення втраченого судового провадження.
Безпосереднім об'єктом відновлення втраченого судового провадження є конкретний перелік відсутніх повністю або частково матеріалів втраченої цивільної справи. Предметом відновлення є зміст окремих процесуальних документів чи їх частин, що в реальності знаходились у такому судовому провадженні.
Судом встановлено, що в провадженні Тлумацького районного суду Івано-Франківської області перебувала цивільна справа № 2-1 1996 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення порядку користування земельною ділянкою.
Відповідно до ст. 488 ЦПК України, відновлення втраченого повністю або частково судового провадження в цивільній справі, закінченій ухваленням рішення або у якій провадження закрито, проводиться у порядку, встановленому цим Кодексом.
Статтею 489 ЦПК України передбачено, що втрачене судове провадження у цивільній справі може бути відновлене за заявою учасника справи або за ініціативою суду.
З вимог статті 493 ЦПК України вбачається, що при розгляді справи суд використовує частину справи, яка збереглася (окремі томи, жетони, матеріали з архіву суду тощо); документи, надіслані (видані) судом учасникам судового процесу та іншим особам до втрати справи, копії таких документів; матеріали виконавчого провадження, якщо воно здійснювалося за результатами розгляду справи; будь-які інші документи і матеріали, подані учасниками судового процесу, за умови, що такі документи і матеріали є достатніми для відновлення справи; відомості з Єдиного державного реєстру судових рішень; дані, що містяться в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі; будь-які інші відомості, документи тощо, отримані у законний спосіб з інших офіційних джерел. Суд може допитати як свідків осіб, які були присутніми під час вчинення процесуальних дій, учасників справи (їх представників), а в необхідних випадках - осіб, які входили до складу суду, що розглядав справу, з якої втрачено провадження, а також осіб, які виконували судове рішення, та вчиняти інші процесуальні дії, передбачені цим Кодексом, з метою відновлення втраченого судового провадження.
Згідно з ст. 494 ЦПК України на підставі зібраних і перевірених матеріалів суд постановляє ухвалу про відновлення втраченого судового провадження повністю або в частині, яку, на його думку, необхідно відновити. В ухвалі суду про відновлення втраченого судового провадження зазначається, на підставі яких конкретно даних, поданих до суду і досліджених у судовому засіданні, суд вважає установленим зміст відновленого судового рішення, наводяться висновки суду про доведеність того, які докази досліджувалися судом і які процесуальні дії вчинялися з втраченого провадження.
Суд враховує, що під час розгляду цієї категорії справ суд не збирає та не досліджує нові докази, не робить висновків щодо правильності тверджень суду, який розглядав справу, та про обґрунтованість вимог заявника по суті раніше пред'явленого позову за втраченим судовим провадженням, тобто не здійснює судовий розгляд в його класичному розумінні, а лише виконує функцію щодо технічного відтворення раніше існуючих матеріалів провадження.
Як зазначено в п. 38 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», за правилами розділу IX ЦПК відновлення втраченого (і в разі, коли справу знищено за закінченням строку зберігання) повністю або частково судового провадження в цивільній справі, якщо вона була закінчена ухваленням рішення або постановленням ухвали про закриття провадження, проводиться у порядку, встановленому цим Кодексом, судом, який ухвалив рішення по суті справи або постановив ухвалу про закриття провадження у справі, за заявою осіб, які брали участь у справі (їх правонаступників), або за ініціативою суду (коли це потрібно для вирішення іншої справи, надіслання справи до суду вищої інстанції тощо).
Крім того, згідно до ч. 4 ст. 10 ЦПК України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини право на справедливий суд, передбачене п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Тому виконання рішення суду повинно розглядатись як невід'ємна частина судового процесу.
Однією з гарантій забезпечення права на судовий захист у цивільному судочинстві є існування на законодавчому рівні інституту цивільного процесуального права - відновлення втраченого судового провадження. Застосування цього процесуального механізму в разі втрати повністю або частково судового провадження забезпечує можливість реалізації усіх складових права на судовий захист, яке не обмежується лише вирішенням справи судом, а охоплює також право на оскарження судового рішення та виконання судового рішення.
Так, заявниця просить відновити втрачене судове провадження, за результатами якого Тлумацьким районним судом Івано-Франківської області було прийнято рішення від 09.04.1996 року, а саме по справі № 2-1 1996 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення порядку користування земельною ділянкою.
Відповідно до відповідей Тлумацького районного суду Івано-Франківської області від 15.10.2024 року та 07.04.2025 року згідно алфавітних показчиків по цивільних справах за 1991-1996 роки справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення порядку користування земельною ділянкою перебувала на розгляді в Тлумацькому районному суді Івано-Франківської області. Однак за результатами аудиту судових справ за вказаний період, здійсненого відповідальною особою за ведення архіву Тлумацького районного суду Івано-Франківської області, встановлено відсутність в архіві Тлумацького районного суду Івано-Франківської області рішення суду по вищевказаній сраві (а.с. 8-10, 45-47, 21-22).
Відповідно до долученої до матеріалів справи ксерокопії рішення Тлумацького районного суду Івано-Франківської області від 09.04.1996 року по справі № 2-1 1996 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення порядку користування земельною ділянкою, судом було вирішено позов задовольнити. А саме вирішено із земельної ділянки площею 2253 м2, закріпленої за будинковолодінням в АДРЕСА_1 , належної ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на праві спільної часткової власності по 1/2 частині, виділити в користування: ОСОБА_1 - 915,1 м2, ОСОБА_2 - 1155,9 м2, решту земельної ділянки площею 182 м2 залишити в їх спільному користуванні, в межах, визначених експертною комісією за ІІІ варіантом розподілу з наступною його зміною - заїзд на земельну ділянку ОСОБА_2 на протязі 29,2 м розширити на 1 м за рахунок прилягаючої земельної ділянки ОСОБА_1 . Також вирішено стягнути з ОСОБА_1 в користь ОСОБА_2 150000000 /сто п'ятдесят мільйонів / крб., як компенсацію вартості підвалу, що залишається на земельній ділянці ОСОБА_1 , а з ОСОБА_2 вирішено стягнути в користь ОСОБА_1 11240000 /одинадцять мільйонів дві сорок тисяч/ крб., судових витрат (а.с. 41-44, 192-195).
В судовому засіданні було розглянуто клопотання заявниці про виклик свідків та викликано для допиту в судовому засіданні осіб, які входили до складу суду, що розглядав вищевказану справу, а саме суддю Титикайла М.Й. та секретаря ОСОБА_9 . Проте вказані свідки в судове засідання не з'явились. Решта свідків, яких позивачка просила викликати для допиту в судовому засіданні, а саме: ОСОБА_4 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , судом не викликались, оскільки заявницею не було надано адреси їх місця проживання, що позбавило суд належним чином повідомити їх про розгляд справи. При цьому суд звертався до органів реєстрації місця проживання з метою отримання відомостей про зареєстроване місце проживання вказаних свідків, однак станом на день розгляду справи, відомостей про зареєстроване місце проживання ОСОБА_4 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 суду не надано.
Також відповідно до відомостей, які містяться в обліково-статистичній картці по справі № 2-1 1996, цивільна справа № 2-1 1996 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення порядку користування земельною ділянкою направлялась в апеляційну інстанцію, ймовірно 28.05.1996 року, та була повернута до Тлумацького районного суду Івано-Франківської області 01.07.1996 року. Рішення суду першої інстанції за результатами розгляду судом апеляційної інстанції залишено без змін (а.с. 22).
У зв'язку з цим, 14.08.2025 року Тлумацьким районним судом Івано-Франківської області було направлено лист до Івано-Франківського апеляційного суду з проханням надати, у разі наявності, копії будь-яких процесуальних рішень та документів по цій справі.
21.08.2025 року на адресу Тлумацького районного суду Івано-Франківської області надійшла відповідь Івано-Франківського апеляційного суду з ухвалою судової колегії в цимвільних справах Івано-Франківського обласного суду, з яких вбачається, що 11.06.1996 року судова колегія в цивільних справах Івано-Франківського обласного суду переглядала рішення по вищевказаній цивільній справі та постановила ухвалу, якою відмовила в задоволенні касаційної скарги ОСОБА_2 та залишила без змін рішення Тлумацького районного суду Івано-Франківської області від 09.04.1996 року. Крім цього вказаною ухвалою було встановлено той факт, що рішенням Тлумацького районного суду Івано-Франківської області від 09.04.1996 року було задоволено позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення порядку користування земельною ділянкою (а.с. 188-190).
Згідно відповіді Івано-Франківського відділу державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області від 17.09.2024 року виконавчий документ про розподіл земельної ділянки між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у відділі ДВС не перебуває та до виконання не пред'являвся.
Також до заяви про відновлення втраченого судового провадження додано частину матеріалів, які стали підставою для винесення рішення по справі № 2-1 1996, а саме: копія свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 06.06.1989 року, зміни до висновку від 10.01.1996 року № 08/1-15 експертної комісії Івано-Франківського філіалу Інституту Землеустрою з кресленнями.
Будь-яких інших документів, які свосуються справи № 2-1 1996, та на підставі яких було прийнято рішення Тлумацького районного суду Івано-Франківської області від 09.04.1996 року, матеріали заяви не містять.
З положень п. 7 ч. 1 ст. 493 ЦПК України при розгляді заяви про відновлення втраченого судового провадження суд бере до уваги будь-які інші відомості, документи тощо, отримані у законний спосіб з інших офіційних джерел.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 494 ЦПК України на підставі зібраних і перевірених матеріалів суд постановляє ухвалу про відновлення втраченого судового провадження повністю або в частині, яку, на його думку, необхідно відновити.
В ухвалі суду про відновлення втраченого судового провадження зазначається, на підставі яких конкретно даних, поданих до суду і досліджених у судовому засіданні, суд вважає установленим зміст відновленого судового рішення, наводяться висновки суду про доведеність того, які докази досліджувалися судом і які процесуальні дії вчинялися з втраченого провадження.
Враховуючи вищезазначене та з метою захисту прав учасників судового розгляду, суд дійшов висновку про необхідність відновлення втраченого судового провадження у вказаній цивільній справі, а саме в частині рішення Тлумацького районного суду Івано-Франківської області від 09.04.1996 року по справі № 2-1 1996, оскільки таке рішення відсутнє в архіві суду, однак сумніву у його існуванні у суду не виникає, що підтверджується зібраними по справі доказами, в т.ч. ухвалою Івано-Франківського обласного суду від 02.06.1996 року. В решті вимог заяви про відновлення втраченого провадження, слід відмовити, оскільки судом не було здобуто належних та допустимих доказів, а саме всіх матеріалів цивільної справи № 2-1 1996, на підставі яких було прийнято вищевказане рішення суду.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 222, 223, 247, 258-261, 353-354, 488, 489, 493,494 ЦПК України, суд, -
Заяву задовольнити частково.
Відновити втрачене судове провадження у справі № 2-1 1996 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення порядку користування земельною ділянкою, а саме в частині рішення Тлумацького районного суду Івано-Франківської області від 09.04.1996 року, наступного змісту:
«Справа № 2-1
1996 р.
І М ' Я М У К Р А Ї Н И
09 квітня 1996 року. Тлумацький районний суд, Івано-Франківської області
В складі: головуючого - Титикайло М.Й.
при секретарі Чижовському С.В.
адвокатів Катеринчук Л.Й., Черепія П.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Тлумач справу за позовом ОСОБА_10 до ОСОБА_11 про встановлення порядку користування земельною ділянкою, -
ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 про встановлення порядку користування земельною ділянкою площею 2253м 2, закріпленої за житловим будинком в АДРЕСА_1 , належної їм по 1/2 частині, за яким просить виділити їй частину цієї земельної ділянки відповідно до долі в житловому будинку.
В судовому засіданні представник позивачки ОСОБА_3 підтримала заявлені позовні вимоги пояснила, що житловий будинок в АДРЕСА_1 належав на праві спільної часткової власності по 1/2 частині ОСОБА_12 та ОСОБА_2 , вони користувалися земельною ділянкою за цим будинком, виходячи з своїх господарських потреб, причому ОСОБА_2 мала в своєму фактичному користуванні набагато більшу частину цієї земельної ділянки, що не оспорювала ОСОБА_12 , так як не мала в цьому потреби.
Після смерті ОСОБА_12 , яка померла в 1988 році, за її заповітом позивачка ОСОБА_1 успадкувала належну спадкодавцю 1/2 частину житлового будинку в АДРЕСА_1 , таким чином вона стала співвласником житлового будинку разом із ОСОБА_2 .
Тоді чи постало питання про реальний поділ закріпленої за цим будинком земельної ділянки площею 2253 м2 пополовині між співвласниками, тобто відповідно до частини у власності на будинок.
Однак ОСОБА_2 , яка ще за життя ОСОБА_12 , користуючись поступливістю останньої, заволоділа більшою частиною земельної ділянки, також в 1986 році без будь-якого погодження з ОСОБА_12 побудувала літню кухню, з приходом іншого співвласника-позивачки продовжила дії, спрямовані на залишення раніше існуючого порядку землекористування, а саме, відповідачка за сприяння Тисменицької райархітектури, яка незаконно провела довільний поділ земельної ділянки на її користь, в 1990 році спорудила бетонні цоколі на подвір'ї, визначивши ними заїзд, а в 1993 році розпочала самовільне будівництво нового житлового будинку поряд із старим, на даний час зведений під перекриття перший поверх цього будинку.
Тим самим, ОСОБА_2 фактично позбавила ОСОБА_1 можливості проведення капітального ремонту належної їй половини житлового будинку, також істотно обмежує її право землекористування.
Просить прийняти ІІІ варіант поділу земельної ділянки, запропонований експертною комісією, із земельної ділянки, закріпленої житловим будинком в АДРЕСА_1 по нормі на двох співвласників площею 2253 м2 виділити відповідно до часток у власності по 1/2 на житловий будинок ОСОБА_1 - 944,3 м2, ОСОБА_2 1126,7 м2, а решту земельної ділянки площею 182 м2, зайнятої власне під будинком та для доступу до нього залишити у спільному користуванні сторін.
При такому варіанті поділу до земельної ділянки, що виділяє - ОСОБА_1 відходить підвал, належний ОСОБА_2 , вартість в сумі 150 000 000 крб. позивачка згідна відшкодувати відповідачці.
Просить також стягнути з ОСОБА_2 судові витрати, понесені ОСОБА_1 в зв'язку з оплатою за проведення експертиз.
Відповідачка ОСОБА_2 позов не визнала, пояснила, що з 1948 року вона проживає в будинку в АДРЕСА_1 має право власності на 1/2 його частину, її господарство відносилося до колгоспного двору, за яким рахується земельна ділянка загальною площею 0,50 га.
До цієї земельної ділянки в числі спільної відноситься також сад та город, відзначені в планах Івано-Франківського обласного бюро технічної інвентаризації.
За життя ОСОБА_12 , співвласниця другої половини житлового будинку, продовж тривалого часу ніколи не оспорювала її. Відповідачка має право користуватися городом і садом, Подвір'я площею 0.07 га де знаходились їхні господарські будівлі, було розгороджене між ними, ці огорожі збереглися і на даний час. На своїй частині подвір'я ще в 1960-их роках поставила підвал, криницю, тоді ж в саду побудувала стайню, в 1986 році за офіційним проектом в саду нею збудована літня кухня. В даний час, з 1993 року проводить будівництво нового житлового будинку, на який не має плану, однак він розміщується на її земельній ділянці.
Домагаючись поділу пополовині земельної ділянки площею 0.22 га ОСОБА_1 має намір побудувати свій житловий будинок, а той час як успадкована нею за заповітом ОСОБА_12 1/2 житлового будинку перебуває в аварійному стані і непридатна для проживання.
Просить відмовити в позові, оскільки для ОСОБА_1 обов'язковий порядок користування земельною ділянкою, встановлений раніше за погодженням з колишнім співвласником ОСОБА_12 та закріпити існуючий фактичний розподіл земельної ділянки / подвір'я / площею 0.07 га, згідно плану Тисменицької райархітектури.
Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає до задоволення з таких підстав.
Згідно копії свідоцтва про спадщину за заповітом, виданого 06.06.1989 року Тисменицькою нотаріальною конторою, ОСОБА_1 після смерті спадкодавця ОСОБА_12 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , стала вчасником 1/2 частини житлового будинку в АДРЕСА_1 /а.с.5/.
ОСОБА_2 також належить право власності на 1/2 частину цього будинку.
Як вбачається з повідомлення Івано-Франківського обласного Бюро технічної інвентаризації, за архівними документами будинковолодіння в АДРЕСА_1 зареєстровано за двома співвласниками ОСОБА_2 і ОСОБА_1 по половині та земельна ділянка в спільному користуванні площею 2253 м2, згідно рішення виконкому Тисменицької селищної ради № 175/15 від 21.05.1955 року, реальний поділ земельної ділянки в техдокументації відсутній /а.с.6/.
Вказані обставини ствердила в судовому засіданні 6.07.1995 року свідок ОСОБА_13 , яка також пояснила, що в зв'язку із затвердженням рішення Тисменицької селищної ради народних депутатів № 175/15 від 21.05.1995 року земельної ділянки, належної до будинковолодіння в АДРЕСА_1 розміром 2253 м2, визначеному при інвентаризації і реєстрації земель за планом ОБТІ від 22.02.1995 року втратив своє значення план ОБТІ від 21.04.1954 року, де вказана площа земельної ділянки спільного користування розміром 722 м2 фактично цей план погашений в 1991 році / а.с. 164-170/.
В судовому засіданні встановлено, що за життя колишнього співвласника житлового будинку ОСОБА_12 не поставало питання про реальний поділ земельної ділянки площею 2253 м2, ОСОБА_2 користувалася садом, городом, зазначеними в плані ОБТІ від 21.04.1954 року / а.с.7 / проводила будівництво господарських будівель і споруд, / підвалу, криниці, сараю літньої кухні/, на даний час веде самовільне будівництво житлового будинку.
Свідок ОСОБА_4 в судовому засіданні 6.07.1996 року пояснив що до 1950 року проживав в АДРЕСА_1 , спору з ОСОБА_14 відносно користування земельною ділянкою не було, вони не заперечували, коли він в 1948 році на цій земельній ділянці посадив сад, зазначив, що в їхньому спільному користуванні було тільки 0,07 га подвір'я, решту земельної ділянки після його від'їзду займає виключно ОСОБА_2 , колишня дружина / а.с.164-170/.
Показами свідка ОСОБА_4 підтверджуються доводи відповідачки, яка посилається на відсутність спору з ОСОБА_12 з приводу користування земельною ділянкою.
Однак суд, виходячи з того, що за будинковолодінням в АДРЕСА_1 рішенням Тисменицької селищної Ради народних депутатів №175/15 від 21.05.1995 року закріплена земельна ділянка площею 2253 м2 по нормі на двох співвласників, відображена на плані Івано-Франківського ОБТІ від 22.02.1995 року / а.с.8 /, вважає, що порядок користування даною земельною ділянкою, який склався раніше між ОСОБА_12 та ОСОБА_2 явно ущемлює законні права ОСОБА_1 , яка набула в порядку успадкування за заповітом ОСОБА_12 , право власності на 1/2 частину будинку на це, доводи ОСОБА_2 , про те, що слід встановити порядок користування земельною ділянкою / подвір'ям, площею 0,07 га, а саме виділити ОСОБА_1 ту частину з цієї земельної ділянки, якою раніше користувалася ОСОБА_12 , відображену на плані, Тисменицької рай архітектури /а.с.11/ є безпідставними.
У відповідності з ст. 42 ЗК України, використання і розпорядження земельною ділянкою, що належить громадянам на праві спільної часткової власності визначаються співвласниками пропорційно розміру часток у спільній власності на будинок, будівлю, споруду.
Таким чином, сторони, як співвласники житлового будинку в АДРЕСА_1 по 1/2 частині, вправі користуватися пополовині обом до цього будинку земельною ділянкою площею 2253 м2, тобто по нормі на співвласників, а земельна ділянка площею 2446,9 м2 зазначена на плані від 22.02.1955 року і числиться за вказаним будинком як, лишки до поділу не підлягає і спору між сторонами відносно неї немає.
Ухвалою суду від 14.12.1994 року призначена повторна, комплексна від 6.07.1995 - додаткова судово-технічна експертиза земельної ділянки прилеглої до будинковолодіння в АДРЕСА_1 , однак жоден з варіантів поділу цієї земельної ділянки , запропонованих експертною комісією по Івано-Франківському філіалі інституту землеустрою, не відповідав поставленим вимогам /а.с. 143-158, 179-182/, в зв'язку з цим судом , з залученням спеціаліста 22.02.1996 року проведено огляд на місці спірної земельної ділянки для встановлення можливості її реального поділу пополовині між учасниками, по результатах огляду складено схему фактичного землекористування сторін /а.с.188а./.
В дане судове засідання представник позивачки ОСОБА_3 подала, додатковий варіант поділу спірної земельної ділянки площею 2253 м2 пропоновану експертною комісією при Івано-Франківському філіалі інституту землеустрою від 10.01 1996 р. №08/1-15/а.с.195-196/. Суд вважає вказаний план поділу земельної ділянки найбільш раціональним на даний час і його варто прийняти за основу при встановленні порядку користування спірною земельною ділянкою між сторонами пропорційно до належних їм часток в житловому будинку.
Згідно з планом ІІІ варіанту поділу, позивачці ОСОБА_1 виділити 944,3 м2, відповідачці ОСОБА_2 - 1126,7 м2, з влаштуванням для неї окремого заїзду, решта земельної ділянки площею 182,0 м2 зайнята безпосередньо під житловим будинком та для забезпечення доступу до нього, залишиться в спільному користуванні сторін.
Цей варіант слід відкоректувати, оскільки ширина 3м недостатня для окремого заїзду ОСОБА_2 , вказаний заїзд слід розширити за рахунок прилягаючої до нього земельної ділянки, що планувалася позивачці на протязі всієї його довжини 29,2 м.
Таким чином, остаточно слід встановити такий порядок користування цією ділянкою, за яким ОСОБА_1 , виділити 915,1 м2, ОСОБА_2 1126,7 м2, решту 182,0 м2 залишити в їх спільному користуванні.
Зазначений поділ земельної ділянки дасть можливість сторонам нормально користуватися житловим будинком, однак при цьому на земельній ділянці залишаються позивачці, розміщується підвал, належний відповідачці, вартість його в сумі 150 000 000 крб., за оцінкою, визначеною висновком експерта від 24.03.1995 року /а.с.155-158/ слід стягнути з позивачки в користь відповідачки.
Одночасно між сторонами слід розділити судові витрати з відповідачки стягнути в користь позивачки половину коштів витрачених в зв'язку з оплатою за проведення експертиз, в сумі 11240 000 крб. /22 480 000 :2 /.
На підставі ст. 42 ЗК України, керуючись ст.ст. 202, 203 ЦПК України, суд,-
Позов задоволити. Із земельної ділянки площею 2253 м2, закріпленою за будинковолодінням в АДРЕСА_1 належної ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на праві спільної часткової власності по 1/2 частині, виділити в користування :
ОСОБА_1 - 915,1 м2, ОСОБА_2 - 1155,9 м2, решту земельної ділянки площею 182 м2 залишити в їх спільному користуванні, в межах, визначених експертною комісією за ІІІ варіантом поділу з наступною його зміною - заїзд на земельну ділянку ОСОБА_2 на протязі 29,2 м розширити на 1 м за рахунок прилягаючої земельної ділянки ОСОБА_1 .
Стягнути з ОСОБА_1 в користь ОСОБА_2 150 000 000 / сто п'ятдесят мільйонів /крб., як компенсацію вартості підвалу, що залишається на земельній ділянці ОСОБА_1 .
Стягнути з ОСОБА_15 в користь ОСОБА_1 11240 000 крб. / одинадцять мільйонів двісті сорок тисяч/ судових витрат.
Рішення може бути оскаржене до Івано-Франківського обласного суду на протязі 10 днів з наступного дня після проголошення через Тлумацький районний суд.
ГОЛОВУЮЧИЙ ТИТИКАЙЛО М.Й.»
В решті вимог заяви - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення, що є датою її ухвалення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
ГоловуючийУ. Ю. ЛУКОВКІНА