Справа № 349/777/25
Провадження № 2/349/404/25
іменем України
27 серпня 2025 року м. Рогатин
Рогатинський районний суд Івано-Франківської області
в складі судді Могили Р.Г.
за участю секретаря судового засідання Мартиновської І.П.,
розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження в порядку заочного розгляду цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кеш Ту Гоу" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідачки
У червні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кеш Ту Гоу" ( далі - ТОВ "ФК "Кеш Ту Гоу" ) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором .
Позов обгрунтовано тим, що 26 листопада 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Займер» ( далі - ТОВ «Займер» ) та відповідачем ОСОБА_1 укладений в електронній формі шляхом підписання одноразовим ідентифікатором кредитний договір № 163566, згідно якого він отримав кошти в розмірі 4 000,00 грн, строком на 30 днів та сплатою відсотків за ставкою 2% в день.
28 жовтня 2021 року між ТОВ «Займер» та ТОВ "ФК "Кеш Ту Гоу" укладено договір факторингу №01-28/10/2021, відповідно до якого ТОВ «Займер» передало ТОВ "ФК "Кеш Ту Гоу" за плату належні йому права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників, зокрема, за кредитним договором № 163566.
Зазначає, що загальний розмір заборгованості по поверненню коштів та сплаті відсотків за їх користування за кредитним договором № 163566 від 26 листопада 2020 року, відповідно до розрахунку заборгованості становить 20 880,00 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 4 000,00 грн, заборгованість за відсотками - 16 880, 00 грн.
Позивач просив стягнути з відповідача на його користь заборгованість за кредитним договором на загальну суму 20 880,00 грн, а також понесені судові витрати із сплати судового збору в розмірі 2 422,40 грн та витрати на правничу допомогу в розмірі 10 500,00 грн.
Відповідач ОСОБА_1 не подав відзив на позов.
Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі
Ухвалою судді Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 20 червня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження, з ініціативи суду розгляд справи вирішено проводити в судовому засіданні з викликом сторін.
04 серпня 2025 року представник позивача адвокат Пархомчук С.В. подав заяву про відшкодування судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи. Просив розглянути справу за його відсутності.
Згідно відповіді з Єдиного державного демографічного реєстру № 1493112 від 19 червня 2025 року ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідач ОСОБА_1 повторно не з'явився в судове засідання, судові повістки повернуто до суду з відміткою " адресат відсутній за вказаною адресою", " в армії ".
На запит суду ІНФОРМАЦІЯ_1 листом від 25 серпня 2025 року №4/4501 повідомив, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , був призваний до лав Збройних Сил України по мобілізації 05 березня 2022 року, звільнений - 23 березня 2025 року.
Відповідно до п.4 ч.8 ст.128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Враховуючи те, що відповідач був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, в судове засідання не з'явився повторно, відзиву на позовну заяву не подав, суд провів заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. ст.223,280 ЦПК України.
У зв'язку з тим, що особи, які беруть участь у справі в судове засідання не з'явились, відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Фактичні обставини справи
26 листопада 2020 року між ТОВ «Займер» та ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансового кредиту № 163566, який підписано відповідачем одноразовим ідентифікатором KL4459 відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».
При укладенні вказаного кредитного договору ОСОБА_1 було пройдено ідентифікацію, що підтверджується довідкою ТОВ «Займер».
Згідно п.1.1 договору предметом договору є фінансовий кредит в розмірі 4 000,00 грн, який надано товариством на умовах строковості, зворотності та платності, клієнт зобов'язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим договором.
Кредит надано на строк 30 днів, тобто до 25 грудня 2020 року. Строк дії договору 30 днів (п.1.2 договору).
За користування кредитом клієнт сплачує товариству 730 % річних від суми кредиту в розрахунку 2% (процентів) на добу. Тип процентної ставки - фіксована (п.1.3 договору).
Сторони також домовилися про те, що повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом здійснюватимуться згідно з графіком розрахунків, який є невід'ємною частиною цього договору (п. 2.1 договору).
Сума кредиту, проценти за користування кредитом, нараховані штаф та/або пеня (у разі наявності) складають заборгованість за договором. Заборгованість підлягає сплаті шляхом безготівкового перерахування коштів у розмірі суми заборгованості на поточний рахунок товариства у строк, встановлений договором (п.2.2 договору).
В розділі 7 цього договору зазначено анкетні дані сторін договору, в якому вказано номер телефону позичальника ОСОБА_1 НОМЕР_1 та рахунок № НОМЕР_2 .
В додатку №1 до договору про надання фінансового кредиту № 163566 від 26 листопада 2020 року міститься графік розрахунків та орієнтована сукупна вартість кредиту - 6 400,00 грн, яка складається із: 4 000,00 грн - тіла кредиту та 2 400,00 грн - нарахованих відсотків за користуванням кредитом.
З інформаційної довідки ТОВ «Платежі онлайн» №662/04 від 09 квітня 2025 року встановлено, що 26 листопада 2020 року о 12:10:03 год проведена транзакція на суму 4 000,00 грн, номер платіжної карти № НОМЕР_2 , видача кредиту №163566.
Згідно виписки з особового рахунка за кредитним договором №163566 ОСОБА_1 , яка сформована ТОВ "ФК "Кеш Ту Гоу" заборгованість розрахована за період з 28 липня 2020 року по 13 січня 2025 року та становить 20 880,00 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 4 000,00 грн, заборгованість за відсотками - 16 880,00 грн.
28 жовтня 2021 року між ТОВ «Займер» та ТОВ "ФК "Кеш Ту Гоу" укладено договір факторингу №01-28/10/2021, відповідно до умов якого фактор зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт відступає факторові своє право вимоги до боржників за кредитними договорами, зазначеними у реєстрі боржників.
Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу №01-28/10/2021, клієнт відступив факторові право вимоги до ОСОБА_1 за договором №163566 від 26 листопада 2020 року, де заборгованість становить 20 880,00 грн, з яких: 4 000,00 грн - тіло кредиту, 16 880,00 грн - несплачені відсотки.
31 січня 2025 року ТОВ "ФК "Кеш Ту Гоу" надіслало ОСОБА_1 вимогу про виконання забов'язань за кредитним договором, яка залишена ним без виконання.
Застосовані норми права та висновки суду за результатами розгляду справи
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.
Відповідно до ч. 1, 2 та ч. 4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Принцип оцінки доказів «поза розумним сумнівом» полягає в тому, що розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду всіх належних та допустимих відомостей, підтверджених доказами.
Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведеність.
Певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року, справа № 129/1033/13-ц, провадження № 14-400цс19).
Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Згідно з ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір ). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
Відповідно до ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
Статтею 3 цього Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч. 7, 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Статтею 12 зазначеного Закону встановлено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором; аналога власноручного підпису ( факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису ) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.
Норми статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису, так і електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором. Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа і не може визнаватися недійсним лише через його електронну форму.
Відповідно до ст. 1054-1055 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі.
Згідно ст. 526, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Позивачем надано належні та допустимі докази виникнення між первісним кредитором ТОВ «Займер» та ОСОБА_1 правовідносин у зв'язку з укладенням кредитного договору № 163566 від 26 листопада 2020 року за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, який вважається укладеним у письмовій формі, а також перерахування кредитних коштів на зазначений відповідачем у договорі рахунок.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
За матеріалами справи встановлено, що відповідно до договору факторингу №01-28/10/2021 від 28 жовтня 2021 року та витягу з реєстру боржників до позивача перейшло право вимоги до відповідача за кредитним договором № 163566 від 26 листопада 2020 року, в якому боржником виступає відповідач по справі ОСОБА_1 .
Оскільки доказів належного виконання зобов'язань по поверненню кредитних коштів відповідач суду не надав, право вимоги за кредитним договором перейшло до позивача у встановленому законом порядку, тому позовні вимоги позивача в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту в сумі 4 000,00 грн підлягають до задоволення.
Щодо виникнення обов'язку зі сплати відсотків за користування кредитними коштами та періоду, протягом якого вони нараховувалися, то суд зазначає таке.
Згідно ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами або законом про банки і банківську діяльність.
Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Частинами 1-3 ст. 1056-1 ЦК України передбачено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.
Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.
Згідно з частиною першою статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
Аналіз указаних норм права свідчить про те, що при укладенні договору сторони можуть визначити строк його дії, тобто час, протягом якого вони мають здійснити свої права та виконати свої обов'язки відповідно до цього договору.
Щодо кредитного договору, то сторони вправі встановити строк кредитування, протягом якого боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок за договором із повернення кредиту та сплати процентів. У свою чергу, впродовж цього строку кредитодавець вправі реалізувати своє право на проценти за користування кредитними коштами.
При цьому право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом і комісії припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.
Таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018 року (справа №444/9519/12) та від 31 жовтня 2018 року (№202/4494/16-ц), яка в силу частини четвертої статті 263 ЦПК України має бути врахована судами при виборі і застосуванні норм права.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 квітня 2023 року (справа №910/4518/16) не знайшла підстав для відступу від цього правового висновку. Одночасно Велика Палата Верховного Суду зазначила, що припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.
У цій же постанові Велика Палата Верховного Суду, уточняючи свій правовий висновок, який викладений у постанові від 18 січня 2022 року (справа 910/17048/17), щодо нарахування процентів до дня фактичного повернення кредиту відповідно до умов кредитного договору, незалежно від закінчення строку дії кредитних договорів, вказала на те, що можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).
Судом встановлено, що згідно п.1.2 кредитного договору №163566 від 26 листопада 2020 року сторони погодили строк кредитування - 30 днів, тобто до 25 грудня 2020 року.
В п.2.1 договору зазначено, що сторони домовилися про те, що повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом здійснюватимуться згідно з графіком розрахунків, який є невід'ємною частиною цього договору .
Суд звертає увагу на те, що в кредитному договорі міститься окремий розділ 4, що регулює відповідальність сторін.
Згідно п. 4.3 вказаного розділу договору у разі , якщо клієнт не повернув кредит в строк, зазначений в п.1.2 цього договору, то клієнт зобов'язаний виплатити товаристу пеню в розмірі 5% від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання умов цього договору.
Судом встановлено, що відсотки нараховані за період з 26 листопада 2020 року по 13 січня 2025 року, тобто поза межами строку кредитування і товариство нараховувало їх, як користування кредитом, а не як міру відповідальності на підставі п.4.3 кредитного договору та ст. 625 ЦК України.
З огляду на наведене та з урахуванням погодженого сторонами в кредитному договорі строку кредитування - 30 днів, відсотків - 2% на добу, суд дійшов висновку, що відсотки за користування кредитними коштами можуть бути нараховані лише у межах строку кредитування.
Таким чином розмір заборгованості відповідача за відсотками складає 2 400,00 грн ( 4 000,00 грн х 2 % /100% х 30 днів), що також узгоджується з графіком розрахунків, який погоджений між сторонами в додатку №1 до договору про надання фінансового кредиту №163566.
Щодо розподілу судових витрат
Відповідно до положень ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Із матеріалів справи встановлено, що позовна заява подана через систему «Електронний суд» та відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір позивачем сплачено із застосуванням понижуючого коефіцієнту відповідного розміру ставки судового збору - 0,8, що становить 2 422,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 3 8331 від 02 травня 2025 року .
Позовні вимоги задоволено на 30,65 % ( 6 400,00 грн х 100% / 20 880,00 грн ).
Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 742,46 грн судового збору ( 2 422,40 грн х 30,65 % / 100 %).
Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу (частини перша - друга статті 133 ЦПК України).
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частини третя-п'ята статті 137 ЦПК України).
Так, позивачем на підтвердження понесених ним витрат на професійну правничу допомогу надано суду такі докази: договір про надання правової допомоги від 29 грудня 2023 року, додаткову угоду №1 від 27 грудня 2024 року до договору про надання правової допомоги від 29 грудня 2023 року, які укладені між ТОВ "ФК "Кеш Ту Гоу"та адвокатом Пархомчуком С.В., свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія КС № 8096/10 видане ОСОБА_2 , акт отримання правової допомоги від 28 липня 2025 року та платіжну інструкцію № 3 9486 від 28 липня 2025 року про оплату адвокату правової допомоги в сумі 10 500,00 грн.
Із акта про отримання правової допомоги від 28 липня 2025 року встановлено, що адвокат Пархомчук С.В. надав, а клієнт ТОВ "ФК "Кеш Ту Гоу" прийняв правову допомогу під час підготовки та направлення позову про стягнення заборгованості із ОСОБА_1 за кредитним договором №163566 від 26 листопада 2020 року, де загальна сума послуг складає 10 500,00 грн, з яких: зустріч та консультація щодо перспективи судового врегулювання кредитної заборгованості - 2 000,00 грн, складення та подання до суду позовної заяви, аналіз судової практики - 5 000,00 грн, інші клопотання, заяви до суду - 3 000,00 грн, канцелярські витрати на виготовлення копій документів, відправка поштової кореспонденції - 500,00 грн.
Враховуючи складність цієї справи, яка з врахуванням п.1 ч.6 ст.19 ЦПК України є малозначною справою, ціну позову, обсяг виконаних адвокатом робіт, керуючись принципом співмірності та розумності судових витрат, суд зменшує витрати позивача на правничу допомогу до суми 5 000,00 грн.
Оскільки позовні вимоги задоволено частково, тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню1 532,50 грн судових витрат, пов'язаних з правничою допомогою , які розраховано в такий спосіб: 5 000,00 грн х 30,65 % / 100 %.
Керуючись ст. ст. 141,263-265, 280-284 ЦПК України,
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кеш Ту Гоу" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кеш Ту Гоу" заборгованість за договором про надання фінансового кредиту № 163566 від 26 листопада 2020 рокув розмірі 6 400,00 грн, яка складається із заборгованості за тілом кредиту в розмірі 4 000,00 грн та заборгованості за відсотками в розмірі 2 400,00 грн .
У задоволенні позовних вимог про стягнення іншої частини відсотків - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кеш Ту Гоу" судові витрати в розмірі 2 274,96 грн, які складаються із 742,46 грн судового збору та 1 532,50 грн витрат, пов'язаних з правничою допомогою адвоката.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуте Рогатинським районним судом Івано-Франківської області за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач має право оскаржити заочне рішення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кеш Ту Гоу": м. Київ, вул.Кирилівська, буд. 82, офіс 7, код ЄДРПОУ 42228158
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , рєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .
Повний текст рішення складено 27 серпня 2025 року.
Суддя Р.Г. Могила