Справа № 199/6001/25
(1-кп/199/830/25)
27.08.2025 місто Дніпро
Амур-Нижньодніпровський районний суд м.Дніпра в складі:
головуючого судді ОСОБА_1
за участю
секретаря с/з ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3
обвинуваченого ОСОБА_4
захисника ОСОБА_5
потерпілого ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпра кримінальне провадженням, внесене до ЄРДР за № 12025042220000246 від 23.03.2025 року за обвинуваченням
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпропетровська, громадянина України, з середньо спеціальною освітою, офіційно не працюючого, не одруженого, на утриманні неповнолітніх та непрацездатних осіб не маючого, інвалідності, тяжких хронічних захворювань не маючого, в силу ст.89 КК України раніше не судимого, військовослужбовця за мобілізацією в/ч НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , перебуваючого під вартою з 28.03.2025 року в ДУ « Дніпровська УВП №4»,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.187 КК України,-
В провадженні АНД районного суду м.Дніпра перебуває кримінальна справа за обвинуваченням ОСОБА_4 за ч.4 ст.187 КК України. Прокурор в судовому засіданні просив суд продовжити обвинуваченому запобіжний захід в вигляді тримання під вартою, обґрунтовуючи своє клопотання наявністю ризиків, передбачених п.п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме того, що обвинувачений, який не має міцних соціальних зв'язків, може переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків та потерпілого, вчинити інші кримінальні правопорушення.
Захисник та обвинувачений просили суд відмовити в задоволенні клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу в вигляді тримання під вартою та обрати інший запобіжний захід, а саме : домашній арешт з посиланням на міцні соціальні зв'язки обвинуваченого, який має місце реєстрації, проживає з мамою, раніше не судимий, раніше самостійно приходив за викликом слідчого та до суду, перебуваючи під домашнім арештом буде виконувати свої процесуальні обов'язки. Потерпілий підтримав клопотання захисника.
Суд, заслухавши думки учасників кримінального провадження, приходить до наступних висновків:
Відповідно до ст. 29 Конституції України, ніхто не може триматися під вартою інакше як на підставах та в порядку, передбачених законом.
Згідно п.п. 3, 4ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам, серед іншого, переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілого, свідка у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення.
Згідно п.4 ч.2 ст.183 КПК України запобіжний захід в вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років;
З матеріалів справи вбачається наявність обґрунтованої підозри відносно ОСОБА_4 у скоєнні інкримінованого злочину. Обгрунтована підозра означає, що існують факти та інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення( поняття « обґрунтована підозра», приведеного в п.175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року « Нечипорук і Йонкало проти України»).
Суд приходить до висновку про те, що в судовому засіданні прокурором доведено наявність ризиків, передбачених п.п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України, оскільки обвинувачений, який є військослужбовцем в/ч НОМЕР_1 за мобілізацією, як з'ясувалося в судовому засіданні самовільно залишив місце проходження служби та поїхав додому, обґрунтовано підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який передбачено покарання на строк до 15 років позбавлення волі, і знаючи про це може ухилитися від суду, тобто, пітверджується довод прокурора про наявність ризику ухилитися від суду. Також вивченням особи обвинуваченого підтверджується довод прокурора про схильність до вчинення кримінальних правопорушень, на час затримання обвинувачений не працював, законного джерела існування не мав, що з врахуванням особи обвинуваченого, що може свідчити про те, шо він може вчинити інші кримінальні правопорушення. Окрім того, обвинувачений не одружений, на утриманні неповнолітніх та непрацездатних осіб не має, тобто законом або цивільно-правовим договором, іншими обставинами на нього не покладено обов'язок перебувати за місцем його реєстрації, та залишаючись на свободі він може впливати на свідків та потерпілого з метою зміни наданих ними показань на свою користь з метою уникнення відповідальності за скоєне. Суд не може прийняти до уваги доводи захисника про наявність у обвинуваченого матері на підтвердження наявності міцних соціальних зв'язків, оскільки її наявність не покладає на обвинуваченого обов'язок постійно перебувати за місцем реєстрації та виконувати покладені на нього процесуальні обов'язки.
Як вбачається з матеріалів справи ухвалою слідчого судді Амур-Ніжньодніппровського районного суду м.Дніпропетровська від 28.03.2025 року відносно ОСОБА_4 було обрано запобіжний захід в вигляді тримання під вартою терміном на 60 діб до 23.05.2025 року, який в подальшому був продовжений ухвалами суду до 29.08.2025 року, але до цієї дати розгляд даного кримінального провадження не може бути завершено, в зв"язку із чим є підстави для продовження запобіжного заходу в вигляді тримання під вартою. За конкретних обставин даної справи застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, наявність яких встановлено в судовому засіданні, є недостатнім, і тому в задоволенні клопотання захисника та обвинуваченого про зміну запобіжного заходу слід відмовити.
Під час постановлення ухвали про застосування запобіжного заходу в вигляді тримання під вартою суд зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов"язків, передбачених цим кодексом, крім випадків, передбачених ч.4 цієї статті(ч.3 ст.183 КПК України).
Відповідно до ч.4 ст.183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні:1) щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування;2) щодо злочину, який спричинив загибель людини;3) щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею;4) щодо злочину, передбаченого статтями 255-255-3 Кримінального кодексу України;5) щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.
На підставі п.1 ч.4 ст.183 КПК України застава по даному кримінальному провадженню судом в судовому засіданні не визначається.
Керуючись ст.ст. 331 КПК України, суд,-
Клопотання прокурора про продовження відносно ОСОБА_4 запобіжного заходу в вигляді тримання під вартою- задовольнити., в задоволенні клопотання захисника та обвинуваченого про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт - відмовити.
Продовжити відносно обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід в вигляді тримання під вартою терміном на 60 діб з 27.08.2025 року до 25.10.2025 року, без визначення застави.
Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з моменту проголошення, а обвинуваченим, який тримається під вартою протягом п'яти днів з моменту отримання її копії.
Суддя ОСОБА_1