26 серпня 2025 року
м. Київ
cправа № 910/6973/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Чумака Ю. Я. - головуючого, Дроботової Т. Б., Багай Н. О.,
розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Укргазвидобування" на ухвалу Господарського суд міста Києва від 05.06.2025 (суддя Плотницька Н.Б.) і постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.03.2025 (головуючий - Владимиренко С. В., судді Демидова А. М., Ходаківська І. П.) у справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "І Джі Еф Трейдінг"
до: 1) Акціонерного товариства "Укргазвидобування",
2) Акціонерного товариства "Банк Альянс"
про визнання банківських гарантій такими, що не підлягають виконанню.
Короткий зміст і підстави позовних вимог та заяви про забезпечення позову
1. 02.06.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю "І Джі Еф Трейдінг" (далі - ТОВ "І Джі Еф Трейдінг", Принципал, позивач, заявник) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Укргазвидобування" (далі - АТ "Укргазвидобування", Товариство, Бенефіціар, відповідач-1) та Акціонерного товариства "Банк Альянс" (далі - АТ "Банк Альянс", Банк, Гарант, відповідач-2) про визнання такими, що не підлягають виконанню, банківських гарантій від 26.10.2022 № 4482-22 і № 4483-22 (далі - банківські гарантії від 26.10.2022, оспорювані гарантії), виданих Банком, і солідарне стягнення з відповідачів на користь позивача понесених судових витрат, посилаючись на положення статей 6, 13, 212, 525, 526, 560, 563, 568, 569 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України.
2. Позовна заява аргументована тим, що оспорювані гарантії є такими, що не підлягають виконанню, оскільки Товариство в порушення умов пункту 5 додаткової угоди № 2 до індивідуального договору від 08.02.2022 № ПГ0802/3215-22 до Рамкового договору купівлі-продажу природного газу від 08.02.2022 № ПГ/3214/34-22 не уклало з позивачем додаткової угоди, якою мають бути погоджені порядок виконання грошових зобов'язань щодо термінів (строків) оплати.
3. 04.06.2025 ТОВ "І Джі Еф Трейдінг" звернулося до Господарського суду міста Києва із заявою про вжиття заходів забезпечення позову, в якій заявник на підставі статей 136, 137 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) просив суд до набрання законної сили судовим рішенням у цій справі заборонити АТ "Банк Альянс" здійснювати будь-які виплати за банківськими гарантіями від 26.10.2022 по будь-яким вимогам АТ "Укргазвидобування".
4. Зазначена заява обґрунтовується тим, що в разі сплати Гарантом грошових коштів за оспорюваними гарантіями на користь відповідача-1 (Бенефіціара) Банк набуває право зворотної вимоги (регресу) до позивача як боржника (Принципала) в межах сум, сплачених за гарантіями Товариству, тоді як позивач не визнає законність вимог відповідача-1, що призведе до нарахування Банком штрафних санкцій за порушення позивачем зобов'язань з відшкодування Гаранту коштів по банківських гарантіях від 26.10.2022. Отже, невжиття заходів забезпечення позову в цій справі зумовить виникнення нових судових спорів, що не відповідає принципам господарського судочинства та ефективному захисту порушеного права.
Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій
5. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.06.2025, залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.07.2025, заяву ТОВ "І Джі Еф Трейдінг" про вжиття заходів забезпечення позову задоволено. Заборонено Банку здійснювати будь-які виплати за банківськими гарантіями від 26.10.2022 по будь-яким вимогам Товариства до набрання законної сили судовим рішенням у цій справі.
6. Ухвала та постанова мотивовані посиланням на положення статей 5, 73, 74, 77, 79, 86, 136- 138, 140, 236, 269 ГПК України, застосовуючи які, місцевий та апеляційний господарські суди дійшли висновку про належне обґрунтування заявником вірогідності істотного ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів держави, за захистом яких позивач звернувся до суду, в разі невжиття визначених заявником заходів забезпечення позову з огляду на те, що:
1) забезпечення позову шляхом заборони здійснення виплат за банківськими гарантіями, за наявності спору про визнання банківських гарантій такими, що не підлягають виконанню, можливе за умови існування достатніх підстав вважати, що без такого забезпечення в разі задоволення позову істотно ускладниться чи унеможливиться виконання рішення суду та ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача;
2) у разі сплати Гарантом грошових коштів на користь Бенефіціара за оспорюваними гарантіями Банк набуде право на зворотну вимогу до позивача (Принципала), тоді як у разі задоволення позову в цій справі (визнанням банківських гарантій такими, що не підлягають виконанню) без вжиття судом заходів забезпечення позову ТОВ "І Джі Еф Трейдінг" не зможе захистити свої права в межах одного судового провадження без нових звернень до суду, зокрема, з позовами про стягнення безпідставно набутих Товариством коштів у разі сплати Гарантом сум за такими банківськими гарантіями або про визнання відсутнім у Банку права вимоги до Принципала за вже оплаченими банківськими гарантіями, які визнано судом такими, що не підлягають виконанню. Тобто в разі визнання судом банківських гарантій такими, що не підлягають виконанню, невжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони здійснення виплат за такими гарантіями спричинить виникнення нових судових спорів;
3) вжиті заходи забезпечення позову шляхом заборони здійснення виплат за банківськими гарантіями є належними, співмірними та співвідносяться із предметом позову в цій справі (визнання банківських гарантій такими, що не підлягають виконанню) і не є тотожними із заявленими позовними вимогами, а застосування таких заходів забезпечення позову не підміняє вирішення спору по суті.
Разом з тим суд апеляційної інстанції, відхиляючи посилання апелянта (відповідача-1) на обґрунтування своїх заперечень на правові висновки, викладені в постановах об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.05.2024 у справі № 910/17772/20 (предмет позову - стягнення коштів за банківською гарантією), від 07.02.2025 у справі № 910/7497/24 (предмет позову - визнання укладеною додаткової угоди від 03.06.2024 № 5 до індивідуального договору від 22.02.2022 № ПГ2202/3346-22 до рамкового договору купівлі-продажу природного газу від 22.02.2022 № ПГ/3345/34-22), керуючись висновком Великої Палати Верховного Суду щодо критеріїв визначення подібності правовідносин, сформульованим у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19, виходив із того, що предмети позовів у вказаних скаржником справах і цій справі (№ 910/6973/25) є різними, спори виникли з різних правовідносин, які не є подібними, як наслідок, згідно з частиною 4 статті 236 ГПК України правові висновки, викладені в зазначених постановах Верховного Суду, не підлягають врахуванню в спірних правовідносинах у цій справі.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
7. Не погоджуючись з ухвалою місцевого господарського суду та постановою суду апеляційної інстанції, АТ "Укргазвидобування" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить зазначені судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні заяви ТОВ "І Джі Еф Трейдінг" про забезпечення позову.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
8. На обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, а саме статей 136, 137, 236 ГПК України, наголошуючи на тому, що:
1) суди не врахували викладених у постановах об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.05.2024 у справі № 910/17772/20 (пункт 51) та від 07.02.2025 у справі № 910/7497/24 (пункт 6.42) висновків про те, що виконання Гарантом своїх зобов'язань перед Бенефіціаром не стосується прав та обов'язків позивача (Принципала), який не є стороною одностороннього правочину (гарантії), а відтак задоволення заяви про забезпечення позову жодним чином не зумовить ефективного захисту, поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача чи виконання рішення суду, що в свою чергу свідчить про відсутність підстав для застосування заходів забезпечення позову;
2) забороняючи Банку здійснювати виплати за банківськими гарантіями, суд першої інстанції фактично заблокував виконання Гарантом своїх зобов'язань перед АТ "Укргазвидобування", що є втручанням у господарську діяльність Банку, гарантовану статтею 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (схожий висновок викладено в пунктах 6.44, 6.52 постанови об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.02.2025 у справі № 910/7497/24), а вжиті судом заходи забезпечення позову є неспівмірними із заявленими позовними вимогами;
3) суди першої та апеляційної інстанцій не врахували викладеного в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.06.2023 у справі № 910/6924/22 висновку про те, що суд не може забезпечувати позов у спосіб, який буде сприяти невиконанню зобов'язання, зокрема шляхом заборони гаранту вчиняти дії щодо виконання банківської гарантії, як наслідок, вжиті судом першої інстанції в цій справі заходи забезпечення позову шляхом заборони Банку здійснювати будь-які виплати за банківськими гарантіями від 26.10.2022 по будь-яким вимогам Товариства за своїм змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, що є порушенням положень частини 11 статті 137 ГПК України.
Узагальнені доводи інших учасників справи
9. АТ "Банк Альянс" у відзиві на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення з мотивів, викладених в оскаржуваних ухвалі та постанові, а також просить врахувати правові висновки, викладені в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.07.2025 у справі № 10/3606/25 (за участю тих самих сторін) зі спору, що виник з подібних правовідносин.
ТОВ "І Джі Еф Трейдінг" не скористалося правом на подання відзиву на касаційну скаргу.
Розгляд справи Верховним Судом
10. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.07.2025 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою АТ "Укргазвидобування" на ухвалу Господарського суд міста Києва від 05.06.2025 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.07.2025 у справі № 910/6973/25 та постановлено здійснити розгляд цієї справи в порядку письмового провадження.
11. З огляду на конкретні обставини справи, з урахуванням її складності, комплексності правової кваліфікації процесуальних відносин забезпечення позову, без чого неможливо правильно вирішити справу та застосувати норми процесуального права, та зважаючи на перебування судді-доповідача у відпустці з 04.08.2025 до 22.08.2025, з метою повного, всебічного, об'єктивного розгляду справи, забезпечення єдності та сталості судової практики, Верховний Суд дійшов висновку про можливість касаційного перегляду цієї справи в розумний строк, тобто такий, що є необхідним для виконання процесуальних дій та забезпечення належного судового захисту учасників справи.
Позиція Верховного Суду
12. Здійснивши розгляд касаційної скарги в письмовому провадженні, дослідивши наведені в ній доводи, подані заперечення, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких підстав.
13. Згідно зі статтею 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Положення зазначеної норми пов'язують вирішення питання про забезпечення позову з обґрунтуванням обставин необхідності такого забезпечення в контексті положень статті 73 ГПК України, яке (забезпечення) застосовується в якості гарантії задоволення вимог позивача. Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитися за кількістю або погіршитися за якістю на момент виконання рішення.
14. Під забезпеченням позову слід розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити (аналогічний висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18).
15. Відповідно до пунктів 1, 2 частини 1 та частин 4, 11 статті 137 ГПК України позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії. Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.
16. Під час вирішення питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. У спорах майнового характеру про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
17. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачу вчиняти певні дії.
При цьому обґрунтування необхідності забезпечення позову покладається саме на заявника та полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову. Під час вирішення питання про вжиття заходів забезпечення позову господарським судам слід враховувати, що такими заходами не повинні застосовуватися обмеження, не пов'язані з предметом спору, тобто такі заходи можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав інших осіб, не залучених до участі у справі (аналогічні правові висновки викладено в постановах Верховного Суду від 20.07.2020 у справі № 914/2157/19, від 10.04.2018 у справі № 910/19256/16, від 14.05.2018 у справі № 910/20479/17, від 11.09.2018 у справі № 922/1605/18, від 14.01.2019 у справі № 909/526/19, від 25.01.2019 у справі № 925/288/17, від 26.09.2019 у справі № 904/1417/19).
18. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу вчиняти певні дії (аналогічний висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18).
19. Обранням належного заходу забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу забезпечення позову із вимогами позивача, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи.
З урахуванням вимог, передбачених статтями 73, 74, 76 ГПК України, достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Постановляючи ухвалу про заборону відповідачу або третім особам вчиняти певні дії, господарський суд повинен точно визначити, які саме дії забороняється вчиняти.
20. У немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду (наведену правову позицію викладено у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18).
Оскільки у цій справі ТОВ "І Джі Еф Трейдінг" звернулося до суду з позовними вимогами немайнового характеру (про визнання банківських гарантій такими, що не підлягають виконанню), то в цьому випадку має досліджуватися така підстава для вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Судом апеляційної інстанції достовірно встановлено та скаржником не спростовується той факт, що передумовою звернення позивача до суду з цим позовом і заявою про вжиття заходів забезпечення позову у виді заборони Гаранту здійснювати виплати за банківськими гарантіями від 26.10.2022 стало звернення Банку до Принципала (позивача) із листами від 26.06.2024 №№ 21.2/3413, 21.2/3414 про сплату грошових коштів за оспорюваними гарантіями в зв'язку з пред'явленням Товариством (Бенефіціаром) вимог до Банку (Гаранта) про сплату коштів за банківським гарантіями від 26.10.2022.
21. Верховний Суд вважає обґрунтованим висновок судів попередніх інстанцій про те, що в разі сплати Гарантом грошових коштів на користь Бенефіціара за оспорюваними гарантіями Банк набуде право на зворотну вимогу до позивача (Принципала), тоді як у разі задоволення позову в цій справі (визнанням банківських гарантій такими, що не підлягають виконанню) без вжиття судом заходів забезпечення позову ТОВ "І Джі Еф Трейдінг" не зможе захистити свої права в межах одного судового провадження без нових звернень до суду, зокрема, з позовами про стягнення безпідставно набутих Товариством коштів у разі сплати Гарантом сум за такими банківськими гарантіями або про визнання відсутнім у Банку права вимоги до Принципала за вже оплаченими банківськими гарантіями, які можуть бути визнані судом такими, що не підлягають виконанню. Тобто в разі визнання судом банківських гарантій такими, що не підлягають виконанню, невжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони здійснення виплат за такими гарантіями спричинить виникнення нових судових спорів.
Спір у межах цієї справи стосуватиметься фактично права відповідача-1 (Бенефіціара) на отримання грошових коштів від відповідача-2 (Гаранта) саме за оспорюваними гарантіями, а тому такі заходи є ефективним засобом запобігання неможливості чи утруднення ефективного захисту прав позивача (Принципала) в разі задоволення позовних вимог, з урахуванням того, що предметом позову є вимоги немайнового характеру.
22. Згідно з частиною 4 статті 300 ГПК України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини 1 статті 310, частиною 2 статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
23. Суд касаційної інстанції погоджується з висновком апеляційного суду про те, що в розумінні частини 4 статті 137 ГПК України вжиті судом першої інстанції заходи забезпечення позову є співмірними із заявленими позивачем вимогами немайнового характеру.
При цьому колегія суддів у порядку частини 4 статті 300 ГПК України враховує викладений в пункті 5.8 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.07.2025 у справі № 910/6973/25 (за участю тих самих сторін та зі спору, що виник з подібних правовідносин) висновок про те, що ефективний захист у цьому судовому процесі втратить свій зміст у зв'язку із виплатою коштів гарантом за банківською гарантією, що знівелює значення судового рішення у випадку задоволення позову ТОВ "І Джі Еф Трейдінг", оскільки у такому випадку для ефективного захисту прав позивача необхідно буде ініціювати новий судовий спір про стягнення з бенефіціара безпідставно отриманих грошових коштів.
Адже в разі фактичного вчинення Банком платежів за оспорюваними гарантіями нівелюється передбачена статтею 136 ГПК України превентивна мета вжиття таких заходів - запобігання істотному ускладненню чи унеможливленню виконання рішення суду або ефективному захисту, або поновленню порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
24. Колегія суддів зауважує, що схожого за змістом висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду в справі № 910/11552/20 при вирішенні питання щодо вжиття заходів забезпечення позову за позовною вимогою немайнового характеру (про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню), зазначивши в пункті 65 постанови від 24.11.2021 про те, що в разі продажу виконавцем під час примусового виконання виконавчого напису нотаріуса майна позивача та подальшого задоволення позову і визнання цього напису таким, що не підлягає виконанню, ефективний захист або поновлення порушених прав позивача буде неможливим, оскільки спірний виконавчий напис буде вже виконано.
Наведеним вище повністю спростовується твердження скаржника про те, що вжиті судом заходи забезпечення позову є неспівмірними із заявленими позовними вимогами немайнового характеру.
25. Суди попередніх інстанцій достовірно встановили той факт, що вжиті заходи забезпечення позову стосуються виключно предмета позову та за цією ознакою є такими, що відповідають критерію адекватності заходів забезпечення. По суті такі заходи спрямовані на збереження існуючого наразі стану речей, а тому правильним є висновок судів про те, що в іншому випадку рішення суду першої інстанції по суті спору не призведе до ефективного захисту або відновлення порушеного права позивача.
Наведене цілком узгоджується з рішенням Європейського Суду з прав людини у справі "Кюблер проти Німеччини", в якому зазначено, що метою заходу забезпечення є підтримання status quo, поки суд не визначиться щодо виправданості цього заходу. Тимчасовий захід спрямований на те, щоб протягом судового розгляду щодо суті спору суд залишався в змозі розглянути позов заявника за звичайною процедурою. Тимчасові забезпечувальні заходи мають на меті забезпечити протягом розгляду продовження існування стану, який є предметом спору.
26. Отже, задовольняючи заяву ТОВ "І Джі Еф Трейдінг" про забезпечення позову, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, цілком правомірно виходив із доведеності фактичних обставин, із якими пов'язується застосування відповідних заходів забезпечення позову, зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позову, співмірністю та адекватністю вжитих заходів забезпечення позову в співвідношенні з предметом заявлених позовних вимог немайнового характеру, збалансованості інтересів сторін, оскільки з матеріалів справи вбачається існування реальної загрози ефективному захисту порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача в разі задоволення позову з огляду на достеменно встановлений судом апеляційної інстанції та неспростований скаржником той факт, що зверненню позивача до суду із заявою про вжиття заходів забезпечення позову передувало звернення Банку до Принципала із листами від 26.06.2024 №№ 21.2/3413, 21.2/3414 про сплату грошових коштів за оспорюваними гарантіями в зв'язку з пред'явленням Товариством (Бенефіціаром) вимог до Банку (Гаранта) про сплату коштів за банківськими гарантіями від 26.10.2022.
27. Водночас колегія суддів відхиляє доводи скаржника про неврахування судами першої та апеляційної інстанцій висновків щодо застосування положень статей 136, 137 ГПК України, викладених у постановах об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.05.2024 у справі № 910/17772/20, від 07.02.2025 у справі № 910/7497/24 та в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.06.2023 у справі № 910/6924/22, з огляду на таке.
28. Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи. Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (такий правовий висновок викладено в пункті 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц).
При цьому на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об'єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов'язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об'єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб'єктним і об'єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб'єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов'язково мають бути тотожними, тобто однаковими (такий правовий висновок наведено в пункті 39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19).
29. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що за змістовим, суб'єктним і об'єктним критеріями спірні процесуальні правовідносини в цій справі та в зазначених скаржником справах не є подібними з огляду на істотні відмінності щодо вжитих судами заходів забезпечення позову, пов'язаних з правами та обов'язками сторін відповідних спорів, що зумовлює різний зміст спірних процесуальних правовідносин і виключає застосування вказаних правових позицій під час вирішення питання забезпечення позову в цій справі.
30. Так, на відміну від цієї справи, в межах якої судом першої інстанції вжито заходи забезпечення позову у виді заборони АТ "Банк Альянс" здійснювати будь-які виплати за банківськими гарантіями від 26.10.2022 по будь-яким вимогам АТ "Укргазвидобування", які (заходи) співвідносяться зі змістом поданого позову немайнового характеру (про визнання банківських гарантій від 26.10.2022 такими, що не підлягають виконанню), ухвалюючи постанову від 17.05.2024 у справі № 910/17772/20 (предмет позову бенефіціара - стягнення з гаранта коштів за банківською гарантією), якою було залишено без змін постанову суду апеляційної інстанції про задоволення позову, тобто відповідний майновий спір вирішено по суті позовних вимог, але аж ніяк не щодо питання вжиття судом певних заходів забезпечення позову, об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в пунктах 51, 53, 102 виснувала про таке:
1) хоча у механізмі забезпечувального інституту гарантії беруть участь три суб'єкти - бенефіціар, принципал та гарант, зазначені вище правочини не зв'язують всіх їх одночасно. Так, договір між бенефіціаром і принципалом, з якого виникає основне зобов'язання, зв'язує лише бенефіціара і принципала, але не гаранта. Договір між принципалом і гарантом зв'язує лише принципала і гаранта, але не бенефіціара. Односторонній правочин щодо видачі гарантії створює обов'язки лише для гаранта (частина 3 статті 202 ЦК України), а бенефіціар є кредитором у відповідному грошовому зобов'язанні (пункт 51);
2) законодавчі положення про те, що гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником; гарант зобов'язаний сплатити кредиторові грошову суму у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією, слід розуміти таким чином, що звернення бенефіціара до гаранта з вимогою про сплати грошової суми у випадку, коли принципал не порушив основного зобов'язання (наприклад, якщо воно припинене виконанням або з інших підстав, чи є недійсним) є правопорушенням. Водночас це правопорушення спрямоване проти принципала, а не проти гаранта, і воно не впливає на обов'язок гаранта по сплаті відповідної суми за гарантією (пункт 53);
3) норми ГК України та ЦК України, якими врегульовано забезпечення виконання зобов'язання гарантією та її правова природа, слід розуміти таким чином, що гарант не вправі робити власних висновків щодо наявності чи відсутності обов'язку принципала, а зобов'язаний платити за гарантією, якщо вимога та додані документи (якщо вони передбачені умовами гарантії) за зовнішніми ознаками відповідають умовам гарантії. Стаття 565 ЦК України визначає вичерпний перелік випадків, коли гарант має право відмовитися від задоволення вимоги кредитора. Цей перелік, зокрема, не містить такої підстави для відмови гаранта від платежу, як відсутність чи недоведення бенефіціаром порушення основного зобов'язання боржником (пункт 102).
31. Таким чином, у постанові від 17.05.2024 у справі № 910/17772/20 взагалі не міститься висновку Верховного Суду щодо застосування норм статей 136, 137 ГПК України, якими врегульовано питання порядку та умов вжиття заходів забезпечення позову, чим спростовується твердження скаржника про неврахування судами попередніх інстанцій зазначених правових висновків
Разом з тим колегія суддів зауважує, що викладеним у пункті 53 зазначеної постанови висновок Верховного Суду навпаки підтверджується обґрунтованість та своєчасність вжиття судом першої інстанції заходів забезпечення позову в цій справі з метою недопущення порушення прав Принципала, якого фактично позбавлено можливості будь-яким чином вплинути на обов'язок гаранта по сплаті відповідної суми за гарантією навіть у випадку відсутності порушення Принципалом основного зобов'язання.
32. У свою чергу, ухвалюючи постанову від 07.02.2025 у справі № 910/7497/24 (предмет позову - визнання укладеною додаткової угоди від 03.06.2024 № 5 до індивідуального договору від 22.02.2022 № ПГ2202/3346-22 до рамкового договору купівлі-продажу природного газу від 22.02.2022 № ПГ/3345/34-22), якою було скасовано судові рішення судів попередніх інстанцій про вжиття аналогічних заходів забезпечення позову та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні заяви ТОВ "І Джі Еф Трейдінг" про забезпечення позову, об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в пунктах 6.41, 6.52 зазначила таке:
1) аналізуючи предмет позову у цій справі, а також вжиті судом заходи забезпечення позову, об'єднана палата вважає, що суд першої інстанції, задовольняючи заяву про забезпечення позову, не дослідив наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, тому що позивач оскаржує не гарантійне зобов'язання, а саме відносини, які виникають з індивідуального договору, укладеного в межах рамкового договору, а тому виконання банком свого обов'язку перед АТ "Укргазвидобування" за гарантією жодним чином не впливає на права та обов'язки позивача, оскільки останній не є стороною одностороннього правочину (гарантії), а отже, заборона банку здійснювати виплати за гарантією не має правового зв'язку з предметом позовних вимог позивача, що суперечить вимогам статті 136 ГПК України (пункт 6.41);
2) виконання банком свого обов'язку перед бенефіціаром за гарантією жодним чином не впливає на права та обов'язки позивача, оскільки останній не є стороною одностороннього правочину (гарантії), а поданий ним позов спрямований на захист його прав, передбачених саме індивідуальним договором до рамкового договору;
- системне тлумачення статей 136, 137 ГПК України дає можливість дійти висновку, що заборона банку здійснювати будь-які виплати за банківськими гарантіями за будь-якими вимогами бенефіціара є втручанням в господарську діяльність банку у розумінні статті 2 Закону України "Про банки і банківську діяльності" та такі заходи забезпечення позову не відповідають процесуальним нормам, що регулюють ці правовідносини, зокрема вимогам розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу, наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовних вимог .
Проте, в справі, що наразі переглядається, предметом позову є визнання банківських гарантій, такими, що не підлягають виконанню, в зв'язку з чим, на відміну від справи № 910/7497/24, суди попередніх інстанцій застосували заходи забезпечення позову в межах предмета заявленого позову.
33. Наведеним повністю спростовуються передчасні доводи скаржника про необхідність врахування судами попередніх інстанцій викладеного в пунктах 6.44, 6.52 постанови об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.02.2025 у справі № 910/7497/24 висновку про те, що забороною Банку здійснювати виплати за банківськими гарантіями, фактично блокується виконання Гарантом своїх зобов'язань перед АТ "Укргазвидобування", що є втручанням у господарську діяльність Банку, гарантовану статтею 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність".
34. Водночас суд касаційної інстанції не бере до уваги твердження скаржника про неврахування судами попередніх інстанцій висновку про недопустимість забезпечення судом позову в спосіб, який буде сприяти невиконанню зобов'язання, зокрема шляхом заборони гаранту вчиняти дії щодо виконання банківської гарантії, викладеного в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.06.2023 у справі № 910/6924/22 (предмет позову бенефіціара - стягнення з гаранта заборгованості за банківською гарантією), оскільки, залишаючи без змін постанову суду апеляційної інстанції, якою було відмовлено в задоволенні заяви про забезпечення позову шляхом заборони банку здійснювати оплату на виконання гарантії, Верховний Суд виходив з того, що, вживаючи заявлений Товариством з обмеженою відповідальністю "Одесагаз-Постачання" захід забезпечення позову, суд першої інстанції фактично вирішив первісний позов у справі по суті, заборонивши відповідачу (банку) виконувати зобов'язання за гарантією.
Натомість у межах цієї справи Товариством не пред'явлено позов про стягнення коштів за банківськими гарантіями від 26.10.2022, що унеможливлює ототожнення вжитих судом заходів забезпечення позову з вирішенням спору про суті позовних вимог немайнового характеру.
35. Крім того, в основу зазначеної постанови в справі № 910/6924/22 Верховним Судом було покладено передусім викладений в постанові від 18.06.2021 у справі № 910/16898/19 правовий висновок об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, який (висновок) наразі є неактуальним з огляду на відступлення від нього в постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.05.2024 у справі № 910/17772/20.
36. Отже, у цій справі та в справах №№ 910/17772/20, 910/7497/24, 910/6924/22, на постанови Верховного Суду в яких посилається скаржник у поданій касаційній скарзі, суди виходили з різних фактичних обставин, встановлених у кожній справі окремо на підставі доказів, наданих учасниками справ на підтвердження їх вимог і заперечень, та яким була надана оцінка згідно з вимогами процесуального закону.
Наведене, окрім різних предметів позову, підстав вжиття заходів забезпечення позову та фактичних обставин, що формують зміст правовідносин, переконливо свідчить про неподібність процесуальних правовідносин у справі № 910/6973/25 та в справах №№ 910/17772/20, 910/7497/24, 910/6924/22, на постанови Верховного Суду в яких посилається скаржник на обґрунтування своїх заперечень.
37. У зв'язку з викладеним вище, Верховний Суд дійшов висновку про те, що вжиті судом першої інстанції заходи забезпечення позову відповідають процесуальним нормам, що регулюють спірні правовідносини, зокрема, вимогам розумності, обґрунтованості, співмірності, адекватності, збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу, наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом спору, доведеності обставин щодо ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів, як наслідок, наразі відсутні підстави для задоволення касаційної скарги.
38. З наведених раніше мотивів Верховний Суд погоджується з обґрунтованими доводами відповідача-2, викладеними у відзиві на касаційну скаргу.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
39. Відповідно до частини 1 статті 300 ГПК України, переглядаючи в касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
40. Згідно з частиною 3 статті 304 ГПК України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.
41. Ураховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі, не отримали підтвердження під час касаційного провадження, не спростовують висновку місцевого господарського суду щодо задоволення заяви про забезпечення позову, тому немає підстав для задоволення касаційної скарги і скасування чи зміни оскаржуваних ухвали та постанови.
Розподіл судових витрат
42. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК України покладається на скаржника.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Укргазвидобування" залишити без задоволення.
Ухвалу Господарського суд міста Києва від 05.06.2025 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.07.2025 у справі № 910/6973/25 залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий Ю. Я. Чумак
Судді Т. Б. Дроботова
Н. О. Багай