25 серпня 2025 року
м. Київ
cправа № 925/220/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кролевець О.А. - головуючий, Бакуліна С.В., Баранець О.М.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Уманський «Сортнасіннєовоч»
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.07.2025
(головуючий - Ткаченко Б.О., судді Сулім В.В., Гаврилюк О.М.)
та додаткове рішення Господарського суду Черкаської області 13.02.2025
(суддя - Зарічанська З.В.)
у справі №925/220/24
за позовом ОСОБА_1
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Уманський «Сортнасіннєовоч»
про стягнення 266 513,38 грн,
У 2024 році ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Черкаської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Уманський "Сортнасіннєовоч" з вимогою (з урахуванням уточнення позовних вимог) про стягнення з відповідача 266 513,38 грн, з яких залишок заборгованості за акції 47 432,4 грн, 3% річних у розмірі 24 994 грн, інфляційне збільшення боргу у розмірі 194 086,98 грн.
Рішенням Господарського суду Черкаської області від 09.05.2024 позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача залишок заборгованості за акції 47 432,35 грн, 3 % річних у розмірі 24 988,92 грн, інфляційне збільшення боргу у розмірі 194 086,98 грн, а також 3 198,10 грн судового збору, в іншій частині позову відмовлено.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 18.11.2024 мотивувальну частину рішення Господарського суду Черкаської області від 09.05.2024 змінено, виклавши її в редакції цієї постанови, а резолютивну частину рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Додатковим рішенням Господарського суду Черкаської області від 13.02.2025 у справі №925/220/24, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 10.07.2025, заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення про стягнення з відповідача судових витрат задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Уманський "Сортнасіннєовоч" на користь ОСОБА_1 15 999,69 грн витрат на професійну правничу допомогу. В решті заяви відмовлено.
31.07.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю «Уманський «Сортнасіннєовоч» звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.07.2025 та додаткове рішення Господарського суду Черкаської області 13.02.2025 у справі №925/220/24 разом з клопотанням про поновлення строку на касаційне оскарження та клопотанням про зупинення виконання оскаржуваних судових рішень.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.08.2025 для розгляду справи №925/220/24 визначено склад колегії суддів: Кролевець О.А. - головуючий (доповідач), Мамалуй О.О., Баранець О.М.
Розпорядженням заступника керівника Апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 25.08.2025 №32.2-01/2012, у зв'язку з відпусткою судді Мамалуя О.О., призначено проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи №925/220/24.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.08.2025 для розгляду справи №925/220/24 визначено склад колегії суддів: Кролевець О.А. - головуючий (доповідач), Баранець О.М., Бакуліна С.В.
Перевіривши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Уманський «Сортнасіннєовоч», Суд дійшов висновку, що слід відмовити у відкритті касаційного провадження з огляду на наступне.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
За приписами статті 244 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. Додаткове судове рішення або ухвала про відмову в прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені.
Отже додаткове судове рішення є похідним від первісного судового акту та є його невід'ємною складовою.
За приписами п. 1 ч. 1 ст. 293 ГПК України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, передбачених підпунктами "а-г" цієї норми.
За змістом ч. 7 ст. 12 ГПК України для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01 січня 2024 року встановлений у розмірі 3028,00 грн.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 163 ГПК України ціна позову визначається у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.
Предметом спору у справі №925/220/24 є стягнення 266 513,38 грн, тобто ціна позову є меншою за п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (станом на 2024 рік - 1 514 000,00 грн), тому в розумінні ГПК України судові рішення у цій справі не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пп. "а-г" п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.
Водночас у п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України передбачено випадки наявності підстав для перегляду в касаційному порядку судових рішень у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а саме:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Разом з тим, скаржник у касаційній скарзі зазначає про наявність підстав для перегляду у касаційному порядку оскаржуваних судових рішень, що передбачена пп. "а" п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України. Необхідність відкриття касаційного провадження обґрунтовує тим, що касаційна скарга стосується питання, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики та потребує роз'яснення Верховним Судом, а саме щодо наступного: чи може прийматися судом додаткове рішення про стягнення судових витрат, в тому числі витрат на професійну правову допомогу в разі заявлення розміру таких витрат в прохальній частині позовної заяви та наявності судового рішення про відмову в задоволення позову в цій частині?; чи не є таке додаткове судове рішення фактичним переглядом раніше ухваленого рішення судом цієї ж інстанції? Вказує, що наразі відсутні висновки Верховного Суду в яких висловлена позиція щодо кореспонденції статей 129 та 221 ГПК України, а також висновки з застосування норми права які регулюють можливість ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат, які були заявлені в прохальній частині позовної заяви, однак в рішенні по суті справи в цій частині позову було відмовлено.
Проте Суд вважає, що наведені у касаційній скарзі доводи, не дають підстав для висновку про те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки зазначені доводи зводяться до заперечення встановлених судами обставин справи з одночасним тлумаченням стороною власного викладення обставин справи, до переоцінки доказів, які були здійсненні судами під час розгляду справи по суті і в цілому до заперечення результату розгляду справи.
Суд зазначає, що незгода із рішеннями судів попередніх інстанцій не свідчить про їх незаконність, як і не може вказувати на таку обставину, як негативні наслідки для скаржника внаслідок прийняття цих рішень, оскільки настання таких наслідків у випадку прийняття судового рішення не на користь скаржника є звичайним передбачуваним процесом.
Рекомендацією № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року державам-членам рекомендовано вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 Рекомендації, скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися щодо тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" від 23.10.1996; "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" від 19.12.1997).
Отже, у Верховного Суду є право використовувати процесуальний фільтр, закріплений у ч. 1 ст. 293 ГПК України, і це повністю узгоджується з положеннями ст. 129 Конституції України, завданнями та принципами господарського судочинства.
Оскільки предметом спору у справі №925/220/24 є стягнення грошової суми, що є меншою, ніж п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а в касаційній скарзі не наведено обґрунтування щодо наявності підстав, передбачених пп. "а-г" п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України, то касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Уманський «Сортнасіннєовоч» подано на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.
Враховуючи вищевикладене, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Уманський «Сортнасіннєовоч» на постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.07.2025 та додаткове рішення Господарського суду Черкаської області 13.02.2025 у справі №925/220/24 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 293 ГПК України.
Оскільки Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження та клопотання про зупинення виконання оскаржуваних судових рішень не розглядається.
Керуючись статтями 234, 235, 287, 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1.Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Уманський «Сортнасіннєовоч» на постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.07.2025 та додаткове рішення Господарського суду Черкаської області 13.02.2025 у справі №925/220/24.
2.Копії ухвали надіслати учасникам справи.
3.Надіслати скаржнику касаційну скаргу разом з доданими до неї матеріалами. Копію касаційної скарги залишити у Верховному Суді.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О.А. Кролевець
Судді С.В. Бакуліна
О.М. Баранець