м.Чернівці
26 серпня 2025 року Справа № 926/1843/25
Суддя Господарського суду Чернівецької області Гушилик С., за участю помічника судді Петровської В., яка за дорученням судді виконує повноваження секретаря судового засідання, розглянувши справу №926/1843/25
За позовом Управління комунальної власності Чернівецької міської ради (58002, м.Чернівці, вул.Якоба Петровича, 18)
до відповідача Чернівецької обласної організації “Народно - демократична партія» (58002, м.Чернівці, вул.Степана Бандери, 11)
Про стягнення заборгованості в розмірі 976797,70 грн
За участі представників:
Від позивача: Філіп М.О. - представник (згідно витягу ЄДР)
Від відповідача: не з'явився
СУТЬ СПОРУ: Управління комунальної власності Чернівецької міської ради звернулася до Господарського суду Чернівецької області з позовною заявою до Чернівецької обласної організації “Народно - демократична партія» про стягнення заборгованості за договором оренди нерухомого майна №161 від 2013 року в розмірі 976797,70 грн, з яких: орендна плата в розмірі 50524,06 грн, пеня в розмірі 8125,79 грн та неустойка в розмірі 918147,85 грн.
В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що між Департаментом економіки Чернівецької міської ради (правонаступником якої є Управління комунальної власності Чернівецької міської ради) та Чернівецькою обласною організацією “Народно - демократична партія» 10.06.2013 року укладено договір №161 про оренду нерухомого майна загальною площею 129,2 кв.м за адресою: м.Чернівці, вул.Ватутіна (нова назва - вул.Степана Бандери), б.11, з метою використання його під офіс.
Рішенням Господарського суду Чернівецької області у справі №926/2265/21 від 17.08.2021 року, яке набрало законної сили 09.09.20221 року, стягнуто з відповідача заборованість в розмірі 104737,26 грн, розірвано договір між сторонами та зобов'язано звільнити об'єкт оренди, актом державного виконавця від 30.04.2025 року було засвідчено факт звільнення об'єкта з оренди.
У зв'язку із вищевикладеним, позивач звернувся до суду про стягнення з відповідача орендної плати в розмірі 50524,06 грн за період з 01.04.2021 року по 09.09.2021 року, пені в розмірі 8125,79 грн за період з 01.04.2021 року по 01.09.2021 року та неустойку в розмірі 918147,85 грн за період з 10.09.2021 року по 29.04.2025 року.
04.06.2025 року відділом документального та інформаційного забезпечення суду зареєстровано матеріали позовної заяви за вх.№1843, яку відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями передано судді Гушилик С.М.
Ухвалою суду від 06.06.2025 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 26.06.2025 року.
У зв'язку з нез'явленням представника відповідача суд ухвалою від 26.06.2025 року відклав підготовче засідання на 31.07.2025 року.
Ухвалою суду від 31.07.2025 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 18.08.2025 року.
В судовому засіданні 18.08.2025 року представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі.
Відповідач у судове засідання в черговий раз не з'явився, причини неявки суду не повідомив, письмовий відзив на позов не подав та не скористався наданим ст.42 ГПК України правом на участь у засіданнях суду, при цьому судом встановлено, що ухвали суду були направлені відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення поштового відправлення на його юридичну адресу: 58002, м.Чернівці, вул.Степана Бандери, 11, яка зазначена у витязі з ЄДРПОУ, який міститься в матеріалах справи.
Окрім того, у зв'язку з систематичним нез'явленням представника відповідача до суду, його неодноразово було повідомлено також через офіційний сайт господарського суду Чернівецької області.
Частинами 2, 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
Відповідно до п.4 ч.6 ст.242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за місцезнаходженням.
За загальними вимогами п.91 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 року №270, інформація про надходження реєстрованого поштового відправлення, поштового переказу, рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, поштового переказу надсилається адресату у вигляді смс-повідомлення за номером мобільного телефону, зазначеним на поштовому відправленні, поштовому переказі, а у разі відсутності номера мобільного телефону - шляхом вкладення до абонентської поштової скриньки бланку повідомлення встановленого зразка.
Рекомендовані поштові відправлення підлягають доставці до дому (п.92 правил). Вручення рекомендованих листів з позначкою "Судова повістка" в об'єкті поштового зв'язку не передбачено (п.102 правил).
У разі неможливості вручення одержувачам поштові відправлення, внутрішні поштові перекази зберігаються об'єктом поштового зв'язку місця призначення протягом одного місяця з дня їх надходження, відправлення "EMS" - 14 календарних днів, міжнародні поштові перекази - відповідно до укладених угод. За письмовою заявою відправника/адресата строк зберігання поштових відправлень, внутрішніх поштових переказів може бути продовжений за додаткову плату до двох місяців з дня надходження до об'єкта поштового зв'язку місця призначення. У разі невручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" або "Адміністративна послуга" рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою у порядку, визначеному у пунктах 99, 99-1, 99-2, 99-3, 106 та 114 цих Правил, із зазначенням причини невручення (п.116 правил).
Здійснення зберігання рекомендованих листів із позначкою "Судова повістка", які не вручені під час доставки до дому із причин відсутності адресата, правилами не передбачено, а отже, повернення такого повідомлення із зазначенням причини невручення закінчення встановленого строку зберігання, суперечить вимогам правил, та фактично відповідає причині повернення у зв'язку з відсутністю адресата.
Аналізуючи зазначені вище положення правил надання послуг поштового зв'язку, слід дійти висновку, що повернення судових рішень із проставленням у поштовому повідомленні відмітки про закінчення строку зберігання поштового відправлення, є підтвердженням відсутності особи адресата за адресою, а отже, день проставлення такої відмітки в поштовому повідомленні, слід вважати днем вручення судового рішення в порядку п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України.
Сам лише факт неотримання стороною справи кореспонденції, якою суд, з дотриманням вимог процесуального закону, надсилав копії судових рішень за належною адресою та яка повернулася в суд у зв'язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною пропуску строку на подання зокрема відзиву на позов, оскільки зумовлена не об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.
Суд зазначає і аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 року у справі №800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження №11-268заі18), а також Верховного Суду від 27.11.2019 року у справі №913/879/17, від 21.05.2020 року у справі№10/249-10/19, від 15.06.2020 року у справі №24/260-23/52-б та від 18.03.2021 року у справі №911/3142/19, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду.
Враховуючи вищевикладене суд вважає, що відповідач був належним чином повідомлений судом про розгляд спору за його участю.
В той же час, відповідач не був позбавлений можливості скористатися вільним доступом до електронного реєстру судових рішень в Україні, в силу ст.4 Закону України "Про доступ до судових рішень" та ознайомитися з ухвалами Господарського суду Чернівецької області та визначеними у них датами та часом розгляду даної справи та забезпечити представництво його інтересів в судових засіданнях.
Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (п.1 ч.3 ст.202 ГПК України).
Частиною 1 статті 202 ГПК України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру. Розгляд, що гарантується статтею 6 Конвенції, має здійснюватися відповідно до норм закону, що передбачають наявність у сторін судового розгляду ефективного судового захисту з метою захисту їх цивільних прав (Beles and others v. the Czech Republic (Белеш та інші проти Чеської Республіки), § 49).
Судом враховується, що за приписами ст.129 Конституції України, ст.2 ГПК України одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням ст.6 Конвенції.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово наголошував, що це роль національних судів організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (рішення ЄСПЛ у справі "Шульга проти України").
Національним судам належить функція керування провадженнями таким чином, щоб вони були швидкими та ефективними (рішення ЄСПЛ у справі "Скордіно проти Італії"). Держави-учасниці мають організувати правові системи таким чином, щоб їх суди могли гарантувати право кожного на отримання остаточного рішення у справах, що стосуються цивільних прав і обов'язків упродовж відповідного терміну (рішення ЄСПЛ у справах "Скордіно проти Італії", "Сюрмелі проти Німеччини").
З врахуванням наведеного, а також вжиття судом всіх передбачених чинним законодавством заходів повідомлення учасників справи про дату, час та місце розгляду спору по суті, суд приходить висновків про можливість розгляду справи за відсутності представника відповідача за наявними у справі документами.
Заслухавши представника позивача, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд-
10.06.2013 року між Департаментом економіки Чернівецької міської ради (орендодавець) та Чернівецькою обласною організацією “Народно-демократична партія» (далі - орендар) укладеного договір оренди нерухомого майна №11 (далі - договір), згідно якого, орендодавець на підставі рішення виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 03.09.2002 року №337/9 “Про оренду приміщень, внесення змін до рішень виконавчого комітету міської ради» та Заяви від 18.05.2013 року №02/01-11-1769/0 передає, а орендар приймає у строкове платне користування нежиле приміщення, загальною площею 129,2кв. м, розташоване за адресою: м.Чернівці, вул.Ватутіна (нова назва - Бандери Степана), 11, на першому поверсі будинку з метою використання його під офіс (п.1.1 договору).
Приміщення, яке передається в оренду є власністю територіальної громади міста Чернівці на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 23.05.2006 року серія ЯЯЯ№620204.
Пунктом 1.5 договору оренди передбачено, що його укладено строком на два роки й одинадцять місяців, що діє з 10.06.2013 року по 09.05.2016 року (включно).
За користування майном відповідач сплачує орендну плату, розрахунок якої здійснюється на підставі Положення про порядок розрахунку орендної плати за оренду майна, що належить до комунальної власності територіальної громади м. Чернівців, затвердженого міською радою, та на дату укладення цього договору місячний розмір якої згідно з розрахунком орендної плати, що є додатком до цього договору, з урахуванням ПДВ становить 3644,99 грн. (п.2.1 договору).
У відповідності до п.2.2 договору, нарахування орендної плати починається з дня підписання договору.
Згідно із п.п.2.4, 2.5 договору розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру орендної плати за попередні місяць на індекс інфляції попереднього місяця. Орендар щомісячно самостійно нараховує орендну плату з урахуванням ПДВ та сплачує її впродовж поточного місяця незалежно від результатів господарської діяльності. При цьому в платіжному документі вказується загальна сума та сума податку на додану вартість.
Пунктом 5.6 договору унормовано, що у разі несвоєчасного повернення орендарем майна при припиненні або розірванні цього договору він сплачує орендодавцю додатково компенсацію за використання майна в розмірі подвійної орендної плати по день передачі його орендодавцеві за актом приймання- передання. В разі відмови орендаря від складання та підписання акта приймання-передання об'єкта оренди, такий акт складається комісією, створеною орендодавцем.
Сторонами протягом дії договору було укладено ряд додаткових угод, а саме: додатковий договір №1 від 26.08.2016 року, якою продовжено дію договору до 09.04.2019 року та розмір орендної плати складає 6615,55 грн з ПДВ; додатковий договір від 04.04.2019 року, яким визначено, що Департамент розвитку Чернівецької міської ради є правонаступником Департаменту економіки Чернівецької міської ради в частині діючих договорів оренди нежилих приміщень, що знаходяться у комунальній власності територіальної громади міста Чернівців, додатковий договір №2 від 17.04.2019 року, яким продовжено строк договору оренди до 09.03.2022р. (включно) та збільшено розмір орендної плати до 8387,66 грн з ПДВ та додатковий договір від 01.07.2021 року, яким сторони змінили найменування орендодавця на Управління комунальної власності Чернівецької міської ради.
У зв'язку із несплатою орендарем орендної плати, Управління комунальної власності звернулося за захистом своїх прав до Господарського суду Чернівецької області, яким рішенням у справі №926/2265/21 від 17.08.2021 року, яке набрало законної сили 09.09.2021 року, стягнуто з відповідача заборгованість зі сплати орендної плати за період з 01.01.2014 року по 01.04.2021 року, розірвано договір оренди № 161 від 10.06.2013 року укладений між сторонами та зобов'язано орендаря звільнити об'єкт оренди шляхом передання приміщення по акту приймання-передавання. Орендар самостійно не виконав рішення суду та приміщення не повернув, у зв'язку із чим, позивач звернувся до державного виконавця для примусового виконання рішення суду.
30.04.2025 року постановою про закриття виконавчого провадження №68158585 та актом державного виконавця підтверджено звільнення приміщення.
Однак, у зв'язку із невчасним пераданням орендованого приміщення, орендодавець нарахував орендарю орендну плата за період з 01.04.2021 року по 09.09.2021 року в розмірі 50524,06 грн, пеню за аналогічний період в розмірі 8125,79 грн та неустойку за період з 10.09.2021 року по 29.04.2025 року в розмірі 918147,85 грн, яку просить стягнути в судовому порядку.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
У справі, що розглядається, на спірні правовідносини поширюється дія норм Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), які регулюють орендні правовідносини.
Між сторонами у справі виникло зобов'язання з приводу оренди нерухомого майна на підставі договору оренди в силу п.1 ч.2 ст.11 ЦК України.
Як встановлено судом вище, рішенням Господарського суду Чернівецької області від 17.08.2021 року у справі №926/2265/21, яке набрало законної сили 09.09.2021 року позовні вимоги Управління комунальної власності Чернівецької міської ради до Чернівецької обласної організації “Народно - демократична партія» про розірвання договору оренди №161 від 10.06.2013 року та стягнення заборгованості в розмірі 104737,26 грн задоволено в повному обсязі.
За таких обставин, укладений між Управлінням комунальної власності Чернівецької міської ради та Чернівецькою обласною організацією “Народно - демократична партія» договір оренди №161 від 10.06.2013 року є припиненим з 09.09.2021 року у зв'язку із його розірванням.
Згідно із ч.4 ст.75 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Преюдиційні факти це факти, встановлені рішенням суду, що набрало законної сили.
Преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і визначається його суб'єктивними та об'єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у розгляді справи, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішенням у такій справі правовідносини.
Отже, встановлені у рішенні Господарського суду Чернівецької області від 17.08.2021 року по справі №926/2265/21 обставини щодо укладення, виконання, передачу приміщення орендарю та встановлення припинення договірних (зобов'язальних) відносин за договором оренди майна №161 від 10.06.2013 року - є преюдиційними для господарського суду під час розгляду даної справи, а тому не підлягають повторному доказуванню.
Судом встановлено, що після набрання законної сили, 09.09.2021 року рішення Господарського суду Чернівецької області від 17.08.2021 року по справі №926/2265/21 орендоване приміщення повернуто балансоутримувачу, про що складено акт державного виконавця від 30.04.2025 року.
Встановивши фактичні обставини, суд дійшов висновку, що спір у даній справі виник у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем зобов'язань по договору оренди нерухомого майна комунальної власності в частині сплати орендної плати.
Згідно зі ст.759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).
Оскільки орендоване майно є державною власністю, до спірних правовідносин застосовуються і положення Закону України “Про оренду державного та комунального майна» (далі - Закон).
Орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності (ч.1ст.2 Закону).
Відповідно до ст.762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
У відповідності до ч.1 ст.763 ЦК України договір найму укладається на строк, встановлений договором.
Із змісту ст.ст.15,16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання у спосіб та в порядку, що встановлений договором або законом.
Згідно з ч.1 ст.17 Закону орендна плата встановлюється у грошовій формі і вноситься у строки, визначені договором.
Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
В силу положень ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст.612 ЦК України).
У відповідності до п.2.1 договору та додаткових угод до нього, за користування майном відповідач сплачує орендну плату, розрахунок якої здійснюється на підставі Положення про порядок розрахунку орендної плати за оренду майна, що належить до комунальної власності територіальної громади м.Чернівців.
Як встановлено судом, Чернівецька обласна організація “Народно - демократична партія» використовувала приміщення за адресою: м.Чернівці, вул.Степана Бандери, 11, та повернула його по акту державного виконавця 30.04.2025 року. При цьому, договір оренди був розірваний у судовому порядку, рішення набрало законної сили 09.09.2021 року, отже договірні відносини були припиненні 09.09.2021 року.
Відповідно до ч.ч.2-3 ст.653 ЦК України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.
З урахуванням вищезазначених положень закону, суд констатує, що з 09.09.2021 року (день набрання рішенням Господарського суду Чернівецької області від 17.08.2021 року у справі №926/2265/21 законної сили) зобов'язання сторін за договором оренди №161 від 10.06.2013 року припинилися, а відтак і нарахування орендної плати припиняється.
Позивач стверджує, що відповідач в період дії договору оренди не сплатив орендну плату за період з 01.04.2021 року по 09.09.2021 року, так як рішенням Господарського суду Чернівецької області від 17.08.2021 року у справі №926/2265/21 стягнуто орендну плату до 01.04.2021 року.
Судом встановлено, що орендар систематично не сплачував орендні платежі, тим самим порушуючи умови договору оренди №161 нерухомого майна, що належить до комунальної власності, доказів сплати орендних платежів відповідачем не надано.
Відтак, позовні вимоги про стягнення з відповідача орендної плати в сумі 50524,06 грн за період з 01.04.2021 року по 09.09.2021 року є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в розмірі 8125,79 грн за період з 01.04.2021 року по 01.09.2021 року за несвоєчасне внесення орендної плати суд зазначає наступне.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно ч.1 ст.548 ЦК України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 ЦК України).
Предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі (ч.2 ст.551 ЦК України).
Пунктом 5.4 договору оренди передбачено, що за несвоєчасне внесення орендної плати орендар сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ що діяла у період за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожен день прострочки.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені в сумі 8125,79 грн за період з 01.04.2021 року по 01.09.2021 року включно, суд вважає його арифметично правильним, а відтак таким, що підлягає задоволенню.
Що ж стосується вимоги про сплату неустойки в розмірі подвійної оплати за користування майном, суд зазначає наступне.
У відповідності до ст.759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк; законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).
Згідно ст.ст.763, 764 ЦК України договір найму укладається на строк, встановлений договором; якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.
Статтею 785 ЦК України встановлено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.
Позовні вимоги у даній справі про сплату неустойки обґрунтовані посиланням на приписи наведеної норми Цивільного кодексу України.
Застосування зазначеної неустойки обумовлюється тим, що зобов'язання наймача з повернення об'єкта оренди виникає після закінчення дії договору оренди і наймодавець у цьому випадку позбавлений можливості застосовувати щодо недобросовісного наймача інші засоби стимулювання до виконання, окрім як використання права на стягнення неустойки в розмірі подвійної плати за користування орендованим майном.
Верховний Суд у постанові від 31.01.2020 року по справі №916/2724/18, зазначає, що при здійсненні оцінки правомірності заявлених вимог про стягнення неустойки в порядку ч.2 ст.785 ЦК України обов'язковим для суду є врахування обставин невиконання орендарем зобов'язання щодо неповернення майна в контексті його добросовісної поведінки як контрагента за договором оренди та її впливу на обставини неповернення майна орендодавцеві зі спливом строку дії орендних правовідносин.
Для застосування наслідків, передбачених ч.2 ст.785 ЦК України, необхідна наявність вини (умислу або необережності) в особи, яка порушила зобов'язання, відповідно до вимог ст.614 ЦК України. Тобто судам необхідно встановити обставини, за яких орендар мав можливість передати майно, що було предметом оренди, але умисно цього обов'язку не виконав.
Верховний Суд зазначає у наведеній постанові, що до предмета доказування при розгляді спорів щодо стягнення неустойки в порядку ч.2 ст.785 ЦК України, як подвійної плати за користування орендованим майном після спливу строку дії договору оренди, входять обставини невжиття орендарем належних заходів щодо повернення орендодавцю об'єкта оренди за наслідком припинення орендних правовідносин за відсутності умов, які б перешкоджали орендарю вчасно повернути майно орендодавцю у визначений договором оренди строк; умисне ухилення орендаря від обов'язку щодо повернення орендодавцю об'єкта оренди; утримання орендованого майна у володінні орендаря та перешкоджання орендарем в доступі орендодавця до належного йому об'єкта оренди; відсутності з боку орендодавця бездіяльності та невчинення ним дій, спрямованих на ухилення від обов'язку прийняти орендоване майно від орендаря та оформити повернення наймачем орендованого майна.
Однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (п.6 ч.1 ст.3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, що зумовлює вимогу щодо сумлінної та чесної поведінки суб'єктів при виконанні своїх юридичних обов'язків та здійсненні своїх суб'єктивних прав. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.
При розгляді спорів про стягнення неустойки судам необхідно враховувати, що право наймодавця вимагати оплати неустойки відповідно до ч.2 ст.785 ЦК України та обов'язок наймача сплачувати таку неустойку зберігається до моменту повернення наймачем наймодавцю орендованого майна.
За змістом ст.ст.610, 611, 612 ЦК України вбачається, що невиконання зобов'язання у погоджений сторонами в договорі строк є порушенням зобов'язання, що зумовлює застосування до боржника наслідків, встановлених договором або законом, зокрема, неустойки згідно з ч.2 ст.785 ЦК України. Законодавцем у ч.1 ст.614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Позивач за період неправомірного користування відповідачем об'єктом оренди з 10.09.2021 року по 29.04.2025 року, тобто після припинення дії договору та набрання законної сили рішення суду від 17.08.2021 року по справі №926/2265/21, заявив до стягнення з останнього неустойки в подвійному розмірі орендної плати у розмірі 918147,85грн.
Слід відмітити, що позивач надав докази стосовно того, що вчиняв всі можливі від нього дії для повернення йому приміщення, про що свідчить рішення Господарського судувід 17.08.2021 року по справі №926/2265/21, постанова Державного виконавця про відкриття виконавчого провадження на виконання наказу господарського суду Чернівецької області по справі №926/2265/21, постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження та повернення виконавчого документу, та інша переписка з відповідачем.
Відповідач доводів позивача не спростував, доказів, щодо самостійного повернення приміщення орендодавцю не надав.
З урахуванням викладеного, господарський суд вважає доведеним порушення Чернівецькою обласною організацією "Народно-демократична партія" обов'язку вчасного повернення орендованого майна.
Як встановлено судом, пунктом 5.6 договору оренди передбачено, що у разі несвоєчасного повернення орендарем майна при припиненні або розірванні договору він сплачує оpeндoдавцю додатково компенсацію за використання майна в розмірі подвійної орендної плати по день передачі його орендодавцеві за актом приймання-передання.
Судом встановлено, що позивач при проведенні розрахунку неустойки не застосовував ПДВ, але здійснював кореугвання орендної плати з індексацією за весь період користування приміщенням, тобто як вбачається з розрахунку позивача за період з 10.09.2021 року по 29.04.2025 року орендна плата зростала, тоді як її нарахування припинилося після набрання рішення законної сили про розірвання договору оренди, отже орендна плата по закінченню договірних відносин між сторонами повинна була залишитись сталою і саме від неї варто проводити нарахування неустойки.
У постанові КГС ВС від 20.11.2020 року у справі №916/1319/19 було визначено, що при розрахунку розміру неустойки згідно із ч.2 ст.785 ЦК за неповернення майна з оренди після припинення дії договору найму не включається ПДВ, який мав би сплачуватися орендарем орендодавцю у випадку правомірного користування майном.
Перевіривши розрахунок позивача, суд дійшов висновку, що він є арифметично невірним, останній просить стягнути неустойку в розмірі 918147,85 грн, яка нарахована, як орендна плата з корегуванням її розміру на індекс інфляції помісячно з 10.09.2021 року по 29.04.2025 року, однак таке нарахування є помилковим, за результатами проведеного судом перерахунку стягненню з відповідача на користь позивача підлягає неустойка в сумі 673728,00 грн.
При цьому, розрахунок судом здійснено на підставі розрахунку позивача, де орендна плата за один день вересня 2021 року склала 319 грн (319,00х30 дн.= 9570,00 за місяць вересень з ПДВ) 9570,00-20% = 7656,00 грн) за вересень місяць (останній місяць оренди) складала 7656,00 грн без ПДВ, отже неустойка в розмірі подвійної орендної плати складає 15312,00 грн (7656,00х2 = 15312,00), кількість місяців прострочення виконання рішення суду по справі №926/2265/21, щодо звільнення приміщення складає 44 місяці (з 10.09.2021 по 29.04.2025) отже 15312,00х44 = 673728,00 грн.
Таким чином неустойка за період з 10.09.2021 року по 29.04.2025 року складає 673728,00 грн і саме вона підлягає задоволенню, а решта вимог в сумі 244419,85 грн (918147,85-673728,00) на переконання суду, нараховано позивачем помилково, а відтак підлягає залишенню без задоволення.
Відповідно до ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до положень ст.76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст.77 ГПК України).
Згідно з ч.1 ст.79 ГПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Всупереч наведеним нормам, відповідачем позовні вимоги спростовані не були.
Відповідно ст.ст.13, 76, 77, 86 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу, який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу.
Враховуючи вищевикладене, суд прийшов висновку, що позовна заява Управління комунальної власності Чернівецької міської ради підлягає частковому задоволенню, стягненню з відповідача підлягає орендна плата за період з 01.04.2021 року по 09.09.2021 року в сумі 50524,06 грн, пеня в сумі 8125,79 грн за аналогічний період та неустойка в сумі 673728,00 грн за період з 10.09.2021 року по 29.04.2025 року, в решті позовних вимог слід відмовити.
Судовий збір за приписами ч.4 ст.129 ГПК України покладається на сторін пропорційно задоволеним вимогам.
Керуючись ст.ст.2, 4, 5, 12, 13, 42, 73, 74, 76, 77, 86, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1.Позовні вимоги Управління комунальної власності Чернівецької міської ради (58002, м.Чернівці, вул.Якоба Петровича, 18) до Чернівецької обласної організації “Народно - демократична партія» (58002, м.Чернівці, вул.Степана Бандери, 11) про стягнення заборгованості в розмірі 976797,70 грн - задовольнити частково.
2.Стягнути з Чернівецької обласної організації “Народно - демократична партія» (58002, м.Чернівці, вул.Степана Бандери, 11, код 25079103) на користь Управління комунальної власності Чернівецької міської ради (58002, м.Чернівці, вул.Якоба Петровича, 18, код 44388619) заборгованість з орендної плати в сумі 50524,06 грн, пеню в сумі 8125,79 грн, неустойку в сумі 673728,00 грн та 8791,50 грн судового збору.
3. В решті позовних вимог відмовити.
Відповідно до ст.241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.257 ГПК України).
Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб - порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб - адресою: http://cv.arbitr.gov.ua/sud5027/.
Повне рішення складено та підписано 27.08.2025 року
Суддя Світлана ГУШИЛИК