8-й під'їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"26" серпня 2025 р. м. ХарківСправа № 922/2708/25
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Присяжнюка О.О.
при секретарі судового засідання Божко Є.А.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Приватного акціонерного товариства "МХП" (08800, Київська обл., Миронівський р-н, м.Миронівка, вул. Елеваторна, буд. 1)
до Приватного підприємства "Продінкомпані Мар'янський м'ясокомбінат" (61001, м. Харків, вул. Військова, буд. 37, оф. 21)
про стягнення коштів
за участю представників:
позивача - Свербиус Н.В. (довіреність від 17.01.2025),
відповідача - не з'явився
Приватне акціонерне товариство "МХП" звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Приватного підприємства "Продінкомпані Мар'янський м'ясокомбінат", в якій просить суд стягнути з ПП «ПРОДІНКОМПАНІ ММК» (код ЄДРПОУ 31342769) на користь Приватного акціонерного товариства «МХП» (код ЄДРПОУ 25412361) суму основного боргу - 493 892,76 грн., пеню у сумі 92 283,52 грн, 30% річних - 148 167,83 грн, інфляційні втрати - 267 235,61 грн, а також судовий збір у розмірі 12 018,96 грн. Крім того, позивач просить суд розглянути справу у порядку спрощеного позовного провадження.
Позов обґрунтовано з посиланням на порушення відповідачем умов Договір поставки №311 П/ХФ від 04.12.2019 в частині повної оплати вартості поставленого товару.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 06.08.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №922/2708/25. Справу визнано малозначною та постановлено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Призначено розгляд справи в судовому засіданні "26" серпня 2025 р. об 11:00.
У судовому засіданні 26.08.2025 представник позивача підтримав позовні вимоги та просив задовольнити позов у повному обсязі.
Відповідач у судове засідання, призначене на 26.08.2025 об 11:00, не з'явився.
Відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Копія ухвали суду від 06.08.2025 направлялась відповідачу засобами поштового зв'язку на адресу, зазначену у позовній заяві, що кореспондується із даними, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, та повернулась до суду без вручення з довідкою пошти «адресат відсутній за вказаною адресою».
Суд звертає увагу на правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 18.03.2021 у справі №911/3142/19, відповідно до якої направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заг18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).
Верховний Суд у постанові від 22.10.2024 у справі №910/18480/20 дійшов висновку, що у разі, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною (наявність такої адреси в ЄДРПОУ прирівнюється до повідомлення такої адреси стороною), і судовий акт повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі. Подібні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 25.06.2018 у справі №904/9904/17, від 14.08.2020 у справі №904/2584/19, від 30.03.2023 у справі №910/2654/22.
Судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 ГПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом. Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Згідно з ч. 1, 2 ст. 3 названого Закону, для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень"). Враховуючи наведене, суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з процесуальними документами у справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Отже, суд належним чином виконав вимоги Господарського процесуального кодексу України щодо направлення процесуальних документів учасникам справи та здійснив всі необхідні дії з метою належного їх повідомлення про розгляд справи; відповідач визнається таким, що належним чином повідомлений про розгляд справи.
Разом з цим, Приватне підприємство "Продінкомпані Мар'янський м'ясокомбінат" наданими відповідачу процесуальними правами не скористалося; у встановлений судом п'ятнадцятиденний строк відзив на позовну заяву до суду не подало.
Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. Відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень та надано достатньо часу для підготовки до судового засідання тощо. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Оскільки відповідач своїм процесуальним правом участі у судовому засіданні не скористався, повноважного представника для участі у судовому засіданні не направив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином, заяв та клопотань від нього не надходило, суд вважає можливим розглянути справу у відсутності представника відповідача за наявними у ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін.
У судовому засіданні 26.08.2025 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 04 грудня 2019 року між Приватним акціонерним товариством «Миронівський хлібопродукт» (далі - Позивач, МХП) та Приватним підприємством «Продінкомпані Мар'янський м'ясокомбінат» (далі - Відповідач, Контрагент) укладено Договір поставки №311 П/ХФ (далі - Договір).
Відповідно до п. 1.1 Договору МХП відповідно до умов цього Договору зобов'язується поставити, а Контрагент - прийняти та оплатити Товар у кількості, по найменуваннях і цінах, зазначених у накладних (товарно-транспортних), що виписуються на кожну партію Товару.
Невід'ємними частинами Договору, які визначають зобов'язання Сторін та регулюють його окремі положення є:
Додаток №1 - Умови, застосовні до договорів, між МХП та Контрагентами, в яких МХП виступає виконавцем зобов'язань, які оплачуються Контрагентом, обов'язкові до виконання Сторонами Договору. Дані Умови опубліковані у газеті «Урядовий кур'єр», розміщені на сторінці офіційного сайту МХП https://www.mhp.com.ua/uk/partners/yurydychna-informatsiya та діють у відповідності до вказаних у них Положень.
Додаток №2 - Строки та порядок оплати Товару, інші умови (п. 1.2 Договору).
Згідно з п. 2.1 Договору ціна по кожному найменуванню і на кожну партію Товару визначається на підставі прайс-листів МХП та вказується у видаткових накладних на кожну партію Товару і містить у собі податок на додану вартість.
Строки та порядок оплати Товару визначається за кожним асортиментом Товару й зазначаються в Додатку 2 до цього Договору, який є його невід'ємною частиною. В разі затримки оплати партії Товару МХП припиняє наступну поставку до повного проведення розрахунків та крім того, має право прийняти рішення про дострокове розірвання Договору (п. 2.2 Договору).
Відповідно до п. 1 Додатку №2 до Договору поставки №311 П/ХФ від 04.12.2019 строки оплати з моменту поставки становлять 10 (птиця зам) та 14 (ТМ "Наша Ряба" охол.) банківських днів.
Контрагент зобов'язаний проводити звірку розрахунків, обсягів поставки та руху тари на вимогу МХП. МХП формує акт звірки взаєморозрахунків та направляє такий акт Контрагенту електронною поштою на електронну адресу, вказану в реквізитах сторін Договору. Інша сторона повинна підписати цей акт, у разі виявлення розбіжностей надати протокол, де зазначені дельти, та протягом 5 календарних днів з моменту отримання акту звірки від МХП направити скановану копію підписаного Акту або надати у цей самий строк письмову відмову від підписання з обґрунтуванням на електронну адресу вказану в реквізитах сторін Договору. На вимогу МХП Контрагент зобов'язується направляти на адресу МХП поштою оригінали підписаних уповноваженою особою Контрагента актів звірки протягом 5 календарних днів з моменту отримання вимоги. В разі невиконання Контрагентом вищевказаних зобов'язань МХП має право призупинити поставки Товару за цим договором (виконання заявок Контрагента) (п. 2.3 Договору).
Пунктом 3.1 Договору визначено, шо Товар поставляється по партіям згідно до заявок Контрагента, в якому зазначається асортимент, кількість Товару, строк та умови поставки. Заявка подається в письмовому вигляді (допускається передача по факсу з підтвердженням про отримання або за допомогою системи електронного документообороту) не пізніше ніж 1 (один) робочий день до запланованої дати поставки. В разі відсутності у МХП на момент подачі заявки вказаного асортименту або кількості Товару, МХП протягом 1 (одного) робочого дня з моменту отримання заявки повідомляє Контрагента, та сторони узгоджують інший асортимент, кількість або інший строк поставки. Перед подачею заявки Контрагент повинен ознайомитись з поточними цінами на Товар згідно до прайс-листів МХП.
За положеннями п. 3.2 Договору датою постачання (моментом прийому-передачі) вважається дата (момент) підписання акту приймання-передачі Товару та відповідної товаро-транспортної накладної, в т.ч. у випадку погодження сторонами застосування електронного підпису та/або зведених накладних. Контрагент несе всі ризики загибелі й ушкодження Товару, а також усі витрати по Товару з моменту прийому-передачі Товару.
У випадку невиконання Сторонами своїх обов'язків по цьому Договору вони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України, договором та додатками до нього (п. 5.1 Договору).
Пунктом 5.2 Договору сторони узгодили, що за прострочення оплати товару, Контрагент сплачує на користь МХП пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, від суми заборгованості за кожен день прострочення, а також несе відповідальність встановлену в ст. 625 ЦК України в розмірі 30% річних з простроченої суми за весь час прострочення.
Відповідно до п. 6.3 Договору підписуючи даний договір Сторони підтверджують, що ознайомлені із Додатком №1 до Договору, та погоджуються із застосуванням умов, що ним передбачені, під час виконання даного Договору.
З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов Договору позивачем здійснено наступні поставки товару: за видатковою накладною №ДТ200623184 від 04.02.2022 на суму 194 938,98 грн з ПДВ; за видатковою накладною №ДТ200627012 від 12.02.2022 на суму 203 682,73 грн з ПДВ; за видатковою накладною №ДТ200629963 від 18.02.2022 на суму 97 393,48 грн з ПДВ; за видатковою накладною №ХФ200282852 від 23.02.2022 на суму 31 526,30 грн з ПДВ; за видатковою накладною №ХФ200282860 від 23.02.2022 на суму 80 762,15 грн з ПДВ; за видатковою накладною №ХФ200282861 від 23.02.2022 на суму 80 528,10 грн з ПДВ. Видаткові накладні підписано представниками сторін.
Крім того, до позовної заяви додано копії Товарно-транспортних накладних (№ДТ 200623184 від 04.02.2022, №ДТ200627012 від 12.02.2022, №ДТ200629963 від 18.02.2022, №ХФ200282852 від 23.02.2022, №ХФ200282860 від 23.02.2022, №ХФ200282861 від 23.02.2022) та відповідних Актів приймання-передачі продукції, які підписані сторонами та містять печатку відповідача.
Крім того, сторони підписали Акт звірки за період 01.04.2021 - 30.06.2021, в якому зазначено, що борг відповідача перед позивачем складав 400 000,00 грн станом на 30.06.2021.
Позивач стверджує, що заборгованість відповідача перед позивачем за Договором поставки №311 П/ХФ станом на 27.07.2025 складає 493 892,76 грн.
Крім того, внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов'язань за Договором позивачем нараховано та заявлено до стягнення пеню в розмірі 92 283,52 грн, 30% річних в розмірі 148 167,83 грн та інфляційні втрати в розмірі 267 235,61 грн.
19.06.2025 позивачем на адресу відповідача направлено претензію за вих. №1101 про сплату наявної заборгованості. Проте, як зазначає позивач, відповідачем заборгованість в повному обсязі станом на момент подання позовної заяви не погашена.
Вказані обставини стали підставою звернення позивача до суду з цим позовом.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, а також інші юридичні факти.
За змістом ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно зі ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
Правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ч. 1, 2 ст. 205 ЦК України).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).
Частиною 1 ст. 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ст. 638 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Відповідно до частин 1, 2 статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Так, згідно з частиною 1 статті 691 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
Частинами 1, 2 статті 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.
Судом встановлено, що 04.12.2019 між Приватним акціонерним товариством «Миронівський хлібопродукт» та Приватним підприємством «Продінкомпані Мар'янський м'ясокомбінат» укладено Договір поставки №311 П/ХФ, відповідно до умов якого позивач зобов'язався поставити, а відповідач - прийняти та оплатити товар у кількості, по найменуваннях і цінах, зазначених у накладних (товарно-транспортних), що виписуються на кожну партію Товару.
Додатком №2 до Договору поставки №311 П/ХФ від 04.12.2019 строки угодили строки оплати товару - 10 та 14 банківських днів з моменту поставки.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За умовами статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Факт поставки товару в період з 04.02.2022 по 23.02.2022 включно підтверджується наявними у справі товарно-транспортними накладними, видатковими накладними та актами прийому-передачі продукції. Доказів здійснення відповідачем сплати отриманого товару у строки, визначені Договором, матеріали справи не містять.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з Приватного підприємства "Продінкомпані Мар'янський м'ясокомбінат" на користь Приватного акціонерного товариства «МХП» суми основного боргу в розмірі 493 892,76 грн є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та не спростованими відповідачем, а відтак підлягають задоволенню.
За змістом статей 610, 611, 612 ЦК України невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), є порушенням зобов'язання, що зумовлює застосування до боржника наслідків, установлених договором або законом.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Як встановлено судом, Приватне підприємство "Продінкомпані Мар'янський м'ясокомбінат" не виконало зобов'язання зі сплати товару за Договором поставки №311 П/ХФ від 04.12.2019 в частині оплати поставленого товару у погоджений сторонами строк.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц).
Вимагати сплату суми боргу з врахуванням індексу інфляції та 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу (постанова Верховного Суду від 05.07.2019 у справі № 905/600/18).
Велика Палата Верховного Суду також неодноразово зазначала, що устатті 625 ЦК України визначено загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань (висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц, від 31.10.2018 у справі № 161/12771/15-ц, від 19.06.2019 у справі № 646/14523/15-ц, від 18.03.2020 у справі № 711/4010/13, від 23.06.2020 у справі № 536/1841/15-ц, від 07.07.2020 у справі № 712/8916/17, від 22.09.2020 у справі № 918/631/19, від 09.11.2021 у справі № 320/5115/17).
Передбачене законом право кредитора вимагати стягнення нарахувань інфляційних втрат та відсотків річних у разі неналежного виконання боржником умов договору, є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.
У пункті 5.2 Договору сторони закріпили, що за прострочення оплати товару, Контрагент сплачує на користь МХП пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, від суми заборгованості за кожен день прострочення, а також несе відповідальність встановлену в ст. 625 ЦК України в розмірі 30% річних з простроченої суми за весь час прострочення.
Перевіривши розрахунки 30% річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що вони є арифметично вірними та такими, що відповідають обставинам справи та вимогам чинного законодавства, а тому позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат у розмірі 267 235,61 грн та 30% річних у розмірі 148 167,83 грн підлягають задоволенню в повному обсязі.
Стаття 549 ЦК України встановлює, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до частини другої статті 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно зі статтею 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.
Частиною 4 статті 231 ГК України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
З наведених вище положень статей 230-231 ГК України, статей 549, 551, 611 ЦК України випливає, що встановлення неустойки (штрафу, пені) віднесено до умов договору, які сторони, в межах встановлених законодавством, визначають на власний розсуд при укладенні договору.
Як вже зазначалося судом, відповідно до 5.2 Договору за прострочення оплати товару, Контрагент сплачує на користь МХП пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, від суми заборгованості за кожен день прострочення, а також несе відповідальність встановлену в ст. 625 ЦК України в розмірі 30% річних з простроченої суми за весь час прострочення.
Перевіривши розрахунки позивача щодо нарахування пені, суд дійшов висновку про їх обґрунтованість, відповідність вимогам чинного законодавства та умовам договору, а також арифметичну вірність, у зв'язку з чим позовні вимоги про стягнення з Приватного підприємства "Продінкомпані Мар'янський м'ясокомбінат" на користь Приватного акціонерного товариства «МХП» пені у розмірі 92 283,52 грн підлягають задоволенню у повному обсязі.
Частинами 1,2,3 статті 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до вимог частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді усіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог повністю.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи те, що суд задовольнив позов повністю, витрати щодо сплати судового збору підлягають стягненню з відповідача у повному обсязі.
На підставі викладеного та керуючись статтями 4, 13, 14, 20, 73, 74, 76-79, 86, 123, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позовні вимоги задовольнити повністю.
Стягнути з Приватного підприємства "Продінкомпані Мар'янський м'ясокомбінат" (61001, м. Харків, вул. Військова, буд. 37, оф. 21, код ЄДРПОУ 31342769) на користь Приватного акціонерного товариства «МХП» (08800, Київська обл., Миронівський р-н, м. Миронівка, вул. Елеваторна, буд. 1, код ЄДРПОУ 25412361) суму основного боргу - 493 892,76 грн, пеню у сумі 92 283,52 грн, 30% річних - 148 167,83 грн, інфляційні втрати - 267 235,61 грн, а також судовий збір у розмірі 12 018,96 грн.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: Приватне акціонерне товариство «МХП» (08800, Київська обл., Миронівський р-н, м. Миронівка, вул. Елеваторна, буд. 1, код ЄДРПОУ 25412361).
Відповідач: Приватне підприємство "Продінкомпані Мар'янський м'ясокомбінат" (61001, м. Харків, вул. Військова, буд. 37, оф. 21, код ЄДРПОУ 31342769).
Повне рішення складено "27" серпня 2025 р.
Суддя О.О. Присяжнюк