8-й під'їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"26" серпня 2025 р. м. ХарківСправа № 922/2175/25
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Шарко Л.В.
при секретарі судового засідання Колесніченко О.В.
розглянувши за правилами загального позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг", м. Київ
до Кочетоцького виробничого комунального підприємства водопровідно-каналізаційного господарства, Харківська обл., Чугуївський р-н, смт Кочеток(3)
про стягнення 4901501,82 грн.
за участю представників учасників справи:
позивача - Віктора МІНЕНКА;
відповідача - не з'явився;
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг", звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до Кочетоцького виробничого комунального підприємства водопровідно-каналізаційного господарства, відповідач, в якому просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за спожитий природний газ у розмірі 4901501,82 грн відповідно до договору №2108-ПСО(ТКЕ)-32 постачання природного газу від 16.11.2022. Судові витрати позивач просить покласти суд на відповідача.
Ухвалою суду від 26.06.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження з повідомленням сторін.
06.08.2025 до суду від сторін надійшла спільна заява в якій вони просять суд затвердити мирову угоду, укладену між ними у справі №922/2175/25.
26.08.2025 представник позивача у підготовчому засіданні підтримав спільну заяву про затвердження мирової угоди та просив суд її задовольнити.
Представник відповідача у підготовче засідання 26.08.2025 не з'явився. Про дату, час та місце проведення підготовчого засідання був повідомлений належним чином, відповідно до ст.ст. 120, 121 ГПК України.
Розглянувши спільну заяву сторін про затвердження мирової угоди, суд зазначає наступне.
Одним із визначальних принципів господарського судочинства є принцип диспозитивної, закріплений в статті 14 ГПК України. Такий принцип полягає в тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (ст. 14 ГПК України).
За змістом ч. 7 ст. 46 ГПК України сторони можуть примиритися, у тому числі, шляхом медіації, на будь-якій стадії судового процесу. Результат домовленості сторін може бути оформлений мировою угодою.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 192 ГПК України мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на підставі взаємних поступок і має стосуватися лише прав та обов'язків сторін. У мировій угоді сторони можуть вийти за межі предмета спору за умови, якщо мирова угода не порушує прав чи охоронюваних законом інтересів третіх осіб. Сторони можуть укласти мирову угоду і повідомити про це суд, зробивши спільну письмову заяву, на будь-якій стадії судового процесу.
До ухвалення судового рішення у зв'язку з укладенням сторонами мирової угоди суд роз'яснює сторонам наслідки такого рішення, перевіряє, чи не обмежені представники сторін вчинити відповідні дії. Укладена сторонами мирова угода затверджується ухвалою суду, в резолютивній частині якої зазначаються умови угоди. Затверджуючи мирову угоду, суд цією самою ухвалою одночасно закриває провадження у справі (ч. 3, 4 ст. 192 ГПК України).
До основних завдань та переваг мирової угоди належать процесуальна економія, спрощення роботи суду, можливість сторонам самостійно врегулювати основні питання, пов'язані із захистом порушених прав, за умови комплексного врахування інтересів всіх сторін. У такий спосіб мирова угода є однією з форм прояву свободи (диспозитивності) в реалізації сторонами господарського процесу своїх прав, що проявляється в укладенні між ними угоди про заміну зобов'язання, на підставі якого й виник спір, іншим зобов'язанням з метою врегулювання такого спору (постанова Верховного Суду від 17.02.2020 у справі № 911/427/19).
Мирова угода у позовному провадженні - це письмова домовленість між сторонами спору про його вирішення, яка укладається в добровільному порядку з метою припинити спір, на погоджених сторонами умовах. Тобто, відмовившись від судового захисту, сторони ліквідують наявний правовий конфлікт самостійним (без державного примусу) врегулюванням розбіжностей на погоджених умовах. Спір може бути врегульовано укладенням мирової угоди на будь-якій стадії господарського процесу, у тому числі, на стадії виконання судового рішення. На відміну від звичайного договору, мирова угода у позовному провадженні укладається в процесі розгляду справи у господарському суді у формі та на умовах, передбачених процесуальним законодавством; підлягає затвердженню господарським судом; припиняє процесуально-правові відносини сторін; якщо мирова угода не виконується добровільно, вона виконується в порядку, встановленому для виконання судового рішення (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/661/20).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27.11.2024 у справі № 185/8179/22 щодо застосування ст. 207 ЦПК України, яка за змістом є аналогічною статті 192 ГПК України, зазначила, що мирова угода є юридичним документом, який створюється сторонами процесу і затверджується судом з метою вирішення спору шляхом досягнення взаємної згоди. Загальний наслідок укладення мирової угоди полягає в тому, що сторони приймають умови, які для них є прийнятними, замість того, щоб покладати вирішення спору на суд.
У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду також вказала, що за своїм змістом процедура закінчення розгляду справи укладенням мирової угоди складається з декількох послідовних дій, що вчиняються сторонами та судом:
1) сторони справи укладають мирову угоду;
2) сторони повідомляють суд про укладання мирової угоди, подавши до суду спільну письмову заяву про це;
3) суд роз'яснює сторонам наслідки укладення сторонами мирової угоди;
4) суд перевіряє:
- чи не обмежені представники сторін вчинити дії з укладання мирової угоди;
- чи мирова угода укладається сторонами на підставі взаємних поступок;
- чи стосується мирова угода лише прав та обов'язків сторін;
- якщо у мировій угоді сторони вийшли за межі предмета спору, то чи мирова угода не порушує прав чи охоронюваних законом інтересів третіх осіб;
5) суд постановляє ухвалу, якою:
- затверджує мирову угоду;
- вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з державного бюджету;
- закриває провадження у справі.
Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 03.10.2019 у справі № 911/918/15 зазначив, що для встановлення обставин щодо правомірності закриття провадження у справі у зв'язку із затвердження мирової угоди сторін необхідно перевірити дотримання судом при затвердженні мирової угоди вимог статті 192 ГПК України, зокрема дослідити умови мирової угоди на предмет того, чи відповідають ці умови закону, чи не порушують права або охоронювані законом інтереси інших осіб, чи не є вони невиконуваними, а також чи відповідають дії представників сторін мирової угоди інтересам осіб, яких вони представляють, оскільки порушення будь-якої з наведених вимог є безумовною підставою для відмови у затвердженні мирової угоди і, як наслідок, відсутністю передумов для закриття провадження у справі з цих підстав.
Отже, надавши учасникам справи право на врегулювання спору між собою на засадах диспозитивності, законодавець в той же час визначив межі реалізації такого права, дотримання яких є обов'язковим і для учасників правовідносин, і для суду. Повноваження суду щодо ухвалення судового рішення у зв'язку з укладенням сторонами мирової угоди також є обмеженими та передбачають можливість відмови у затвердженні мирової угоди та продовження судового розгляду у вказаних випадках.
Так, подана на затвердження мирова угода у даній справі, укладена між Товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" та Кочетоцьким виробничим комунальним підприємством водопровідно-каналізаційного господарства, підписана з боку позивача - адвокатом Коханом Дмитром Леонтійовичем на підставі довіреності №137 від 12.06.2024, з боку відповідача - виконуючою обов'язки директора Пономарьовою Анною Валеріївною на підставі статуту. Повноваження зазначених осіб підтверджено доданими до матеріалів справи доказами.
Відповідно до п. 2 Мирової угоди відповідач визнає позовні вимоги в повному обсязі, а також грошові вимоги, пов'язані з неналежним виконанням зобов'язань за договором, у загальній сумі 6845345,11 грн (шість мільйонів вісімсот сорок п'ять тисяч триста сорок п'ять гривень 11 копійок), а саме: залишок основного боргу за договором у сумі 4901501,82 грн, а також пеню у сумі 543726,33 грн, проценти річних у сумі 331615,58 грн, інфляційні втрати у сумі 1068501,38 грн, нараховані за період з початку прострочення виконання основного зобов'язання і до останнього числа місяця включно, що передує місяцю, в якому укладається мирова угода.
Дослідивши умови поданої мирової угоди, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що наведені умови угоди свідчать про те, що відповідачем буде сплачений весь обсяг заборгованості, який становить предмет спору у справі №922/2175/25, перед позивачем, а також про те, що сторони дійшли згоди як про виплату відповідачем позивачу пені у сумі 543726,33 грн, проценти річних у сумі 331615,58 грн, інфляційні втрати у сумі 1068501,38 грн, нараховані за період з початку прострочення виконання основного зобов'язання і до останнього числа місяця включно, що передує місяцю, в якому укладається мирова угода.
Отже, укладаючи мирову угоду, керуючись статтею 192 ГПК України, сторони вийшли за межі позовних вимог, здійснили розрахунок трьох відсотків річних та інфляційних втрат станом на 30.06.2025, всього сума нарахувань становить 6845345,11 грн.
Відповідно до п. 3 мирової угоди відповідач зобов'язується виплатити в повному обсязі заборгованість, зазначену в пункті 2 мирової угоди, упродовж 48 місяців шляхом перерахування щомісяця коштів на поточний рахунок позивача частинами, не пізніше останнього числа місяця, а саме: заборгованість зі сплати основного боргу у сумі 4901501,82 грн - рівними платежами впродовж 36 місяців, починаючи з місяця, в якому укладено мирову угоду, а заборгованість зі сплати пені, процентів річних та інфляційних втрат у загальному розмірі 1943843,29 грн - упродовж 12 місяців після сплати основного боргу відповідно до такого графіка погашення заборгованості (далі - графік погашення заборгованості).
Щодо п. 3 мирової угоди суд зазначає, що положення ч. 1 ст. 331 ГПК України визначають, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо (ч. 4 ст. 331 ГПК України).
Частина 5 вказаної статті передбачає, що розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.06.2019 у справі № 916/190/18 виснувала, що розстрочення - це виконання рішення частинами, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Відстрочення виконання рішення спрямоване на забезпечення повного виконання рішення суду та є допоміжним процесуальним актом реагування суду на перешкоди, які унеможливлюють або ускладнюють виконання його рішення. Водночас розстрочення або відстрочення виконання судового рішення не є правоперетворюючим судовим рішенням. Саме розстрочення впливає лише на порядок примусового виконання рішення, а природа заборгованості за відповідним договором є незмінною.
З наведеного вбачається висновок, що положення ст. 331 ГПК України застосовується до судового рішення, яким вже вирішено спір між сторонами та яке набрало законної сили й підлягає обов'язковому виконанню. На користь такого свідчить також розміщення законодавцем цієї норми саме в розділі V ГПК України, присвяченому процесуальним питанням, пов'язаним з виконанням судових рішень у господарських справах. При цьому, розстрочення виконання рішення ініціюється стороною одноосібно, зазвичай боржником. Фактично у цьому випадку мова йде про наявність субординаційних відносин між боржником та судом, який, на стадії виконання судового рішення, має право дозволити відповідне розстрочення або відстрочення.
В свою чергу, аналіз положень ч. 1 ст. 192 ГПК свідчить, що мирова угода - це результат дискреційних повноважень сторін спору координаційного (договірного) характеру з метою припинити спір, виражений в укладеному ними та поданому на затвердження суду правочині - мировій угоді, яка набирає чинності з моменту її затвердження судом.
Слід зазначити, що взаємними поступками є добровільна відмова кожної із сторін від чого-небудь (певних вигод, умов, намірів тощо) або послаблення своїх вимог на користь врегулювання конфлікту. Узгодження взаємних поступок є виключним правом сторін, яким вони користуються на власний розсуд, виходячи із власної оцінки комерційної доцільності, господарських, цивільних чи ділових взаємовідносин із контрагентом, майнових або немайнових інтересів тощо. Сутність поступок може носити кількісний (прощення боргу у певній частині тощо) або якісний характер (розстрочення боргу на певний строк). Втручання суду в оцінку взаємних поступок обмежене підставами для відмови у затвердженні мирової угоди, визначеними ч. 5 ст. 192 ГПК України.
Можливість встановлення графіку платежів, у тому числі поза межами річного строку, не заборонено ГПК України як умови для затвердження мирової угоди та є виявленням взаємоузгодженої волі сторін на підставі взаємних поступок, виходячи з їх власних інтересів. А тому помилковим є ототожнення узгодження сторонами мирової угоди умови про розстрочення платежів (ст. 192 ГПК України) та розстрочення виконання судового рішення, яке набрало законної сили (ст. 331 ГПК України).
Погодження сторонами у цій справі в мировій угоді поетапного погашення всього обсягу заявленої позивачем заборгованості з використанням фактичного розстрочення погашення боргу на строк, що перевищує один рік, не є порушенням ст. 192 ГПК України. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 06.06.2025 у справі № 917/141/24.
Судом встановлено, що умови мирової угоди не суперечать закону та не порушують права чи охоронювані законом інтереси інших осіб, мирова угода підписана повноважними представниками сторін та укладена в інтересах обох сторін. Підстави, встановлені ч. 5 ст. 192 ГПК України, для постановлення ухвали про відмову у затвердженні мирової угоди, судом не встановлені. Суд зазначає, що погоджені сторонами у цій справі умови мирової угоди відповідають взаємним поступкам та узгоджуються із правом сторін вийти за межі предмета спору.
Перевіривши, повноваження сторін вчиняти відповідні дії та дослідивши текст поданої на затвердження суду мирової угоди, а також зважаючи на те, що в даному випадку умови угоди стосуються прав та обов'язків учасників справи щодо предмету позову, мирова угода укладена в інтересах сторін, підписана уповноваженими особами, умови мирової угоди не суперечать закону та не порушують права чи охоронювані законом інтереси інших осіб, суд дійшов висновку про те, що заява про затвердження мирової угоди підлягає задоволенню.
Згідно п. 7. ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо сторони уклали мирову угоду і вона затвердження судом.
За таких обставин, суд закриває провадження у даній справі.
Відповідно до ст. 193 ГПК України виконання мирової угоди здійснюється особами, які її уклали, в порядку і строки, передбачені цією угодою. Ухвала про затвердження мирової угоди є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим Законом України "Про виконавче провадження". У разі невиконання затвердженої судом мирової угоди ухвала суду про затвердження мирової угоди може бути подана для її примусового виконання в порядку, передбаченому законодавством для виконання судових рішень.
Згідно з ч. 4 ст. 231 ГПК України при закритті провадження у справі суд вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.
Відповідно до ч. 1 ст. 130 ГПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову. Відповідно до ст. 7 Закону України "Про судовий збір", у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Отже, судовий збір у розмірі 29409,01 грн підлягає поверненню позивачу з державного бюджету України.
Керуючись ст. ст. 46, 130, 185, 192, 193, 231 - 235 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Спільну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" та Кочетоцького виробничого комунального підприємства водопровідно-каналізаційного господарства про затвердження мирової угоди - задовольнити.
2. Затвердити мирову угоду у справі № 922/2175/25 укладену між Товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" та Кочетоцьким виробничим комунальним підприємством водопровідно-каналізаційного господарства "31" липня 2025 р. такого змісту:
"Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (вул. Шолуденка, 1, м. Київ, 04116, код ЄДРПОУ 42399676) (далі-ТОВ "ГК "Нафтогаз Трейдинг", позивач) в особі адвоката Кохана Дмитра Леонтійовича, що діє на підставі довіреності, з однієї сторони, та Кочетоцьке виробниче комунальне підприємство водопровідно-каналізаційного господарства (вул. Літвінова, 44, смт Кочеток(з), Чугуївський р-н, Харківська обл., 63513, код ЄДРПОУ 32858894) (далі - Кочетоцьке ВКПВКГ, відповідач), в особі виконуючої обов'язки директора Анни Валеріївни Пономарьової, що діє на підставі Статуту, з другої сторони (у подальшому разом іменовані сторони, а кожне окремо - сторона), що є сторонами у справі №922/2175/25 за позовом ТОВ "ГК "Нафтогаз Трейдинг" до Кочетоцьке ВКПВКГ про стягнення заборгованості у зв'язку з неналежним виконанням основного зобов'язання за договором від 16.11.2022 №2108-ПСО(ТКЕ)-32, керуючись ст. 192 Господарського процесуального кодексу України, домовились урегулювати спір на підставі взаємних поступок шляхом укладення мирової угоди в судовій справі (далі - мирова угода) на таких умовах:
1. Предметом мирової угоди є врегулювання спору в господарській справі № 922/2175/25, який виник між сторонами у зв'язку з неналежним виконанням Відповідачем зобов'язань з оплати природного газу, переданого за договором постачання природного газу від 16.11.2022 № 2108-ПСО(ТКЕ)-32 (далі - договір).
2. Відповідач визнає позовні вимоги в повному обсязі, а також грошові вимоги, пов'язані з неналежним виконанням зобов'язань за договором, у загальній сумі 6845345,11 грн (шість мільйонів вісімсот сорок п'ять тисяч триста сорок п'ять гривень 11 копійок), а саме: залишок основного боргу за договором у сумі 4901501,82 грн, а також пеню у сумі 543726,33 грн, проценти річних у сумі 331615,58 грн, інфляційні втрати у сумі 1068501,38 грн, нараховані за період з початку прострочення виконання основного зобов'язання і до останнього числа місяця включно, що передує місяцю, в якому укладається мирова угода.
3. Відповідач зобов'язується виплатити в повному обсязі заборгованість, зазначену в пункті 2 мирової угоди, упродовж 48 місяців шляхом перерахування щомісяця коштів на поточний рахунок Позивача частинами, не пізніше останнього числа місяця, а саме: заборгованість зі сплати основного боргу у сумі 4901501,82 грн - рівними платежами впродовж 36 місяців, починаючи з місяця, в якому укладено мирову угоду, а заборгованість зі сплати пені, процентів річних та інфляційних втрат у загальному розмірі 1943843,29 грн - упродовж 12 місяців після сплати основного боргу відповідно до такого графіка погашення заборгованості (далі - графік погашення заборгованості):
п/п. Остаточна дата щомісячного платежу до (включно) - сума щомісячного платежу, грн
1. 31 липня 2025 -136152,83
2. 31 серпня 2025 -136152,83
3. 30 вересня 2025 -136152,83
4. 31 жовтня 2025 -136152,83
5. 30 листопада 2025 -136152,83
6. 31 грудня 2025 -136152,83
7. 31 січня 2026 -136152,83
8. 28 лютого 2026 -136152,83
9. 31 березня 2026 -136152,83
10. 30 квітня 2026 -136152,83
11. 31 травня 2026 -136152,83
12. 30 червня 2026 -136152,83
13. 31 липня 2026 -136152,83
14. 31 серпня 2026 -136152,83
15. 30 вересня 2026 -136152,83
16. 31 жовтня 2026 -136152,83
17. 30 листопада 2026 -136152,83
18. 31 грудня 2026 -136152,83
19. 31 січня 2027 -136152,83
20. 28 лютого 2027 -136152,83
21. 31 березня 2027 -136152,83
22. 30 квітня 2027 -136152,83
23. 31 травня 2027 -136152,83
24. 30 червня 2027- 136152,83
25. 31 липня 2027 -136152,83
26. 31 серпня 2027 -136152,83
27. 30 вересня 2027 -136152,83
28 31 жовтня 2027 -136152,83
29. 30 листопада 2027 -136152,83
30. 31 грудня 2027 -136152,83
31. 31 січня 2028 -136152,83
32. 29 лютого 2028 -136152,83
33. 31 березня 2028- 136152,83
34. 30 квітня 2028 -136152,83
35. 31 травня 2028 -136152,83
36. 30 червня 2028 -136152,77
37. 31 липня 2028 -161986,94
38. 31 серпня 2028 -161986,94
39. 30 вересня 2028 -161986,94
40 31 жовтня 2028 -161986,94
41. 30 листопада 2028 -161986,94
42. 31 грудня 2028 -161986,94
43. 31 січня 2029 -161986,94
44. 29 лютого 2029 -161986,94
45. 31 березня 2029 -161986,94
46. 30 квітня 2029 -161986,94
47. 31 травня 2029- 161986,94
48. 30 червня 2029 -161986,95
Усього: 6845345,11 грн.
4. Відповідач зобов'язується відшкодувати ТОВ "ГК "Нафтогаз Трейдинг" 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову до суду, що становить 29409,01 грн (двадцять дев'ять тисяч чотириста дев'ять гривень 01 копійка), що не підлягає поверненню з державного бюджету, шляхом перерахування вказаної суми на рахунок позивача протягом 10 (десяти) робочих днів з дня затвердження мирової угоди судом.
5. Перерахування грошових коштів, зазначених у пункті 4 мирової угоди, та чергові щомісячні платежі згідно з графіком погашення заборгованості відповідач здійснює на рахунок Позивача № НОМЕР_1 , відкритий в АТ "Укрексімбанк".
У разі зміни будь-яких реквізитів відповідна сторона зобов'язана письмово повідомити про це іншу сторону не пізніше 3 (трьох) календарних днів з дати виникнення таких змін.
У разі зміни платіжних реквізитів позивача відповідач повинен здійснювати перерахування з урахуванням нових реквізитів з моменту отримання від позивача письмового повідомлення про таку зміну платіжних реквізитів.
6. При перерахуванні грошових коштів відповідач зобов'язується у графі "призначення платежу" зазначати: "на виконання мирової угоди у справі №922/2175/25".
7. Сплачені кошти першочергово зараховуються в рахунок погашення суми судового збору, зазначеної у пункті 4 мирової угоди. Далі погашається основний борг. В останню чергу погашаються інфляційні втрати, проценти річних, пеня.
8. Зобов'язання відповідача зі сплати платежів згідно з графіком погашення заборгованості вважаються виконаними за умови надходження на рахунок позивача грошових коштів у строк та в сумі, визначених графіком погашення заборгованості.
9. У разі коли у відповідача існує прострочена сума оплати щомісячних платежів за попередні місяці згідно з графіком погашення заборгованості, позивач зараховує кошти, що надійшли від відповідача, як погашення заборгованості за простроченими платежами попередніх періодів незалежно від зазначеного в платіжній інструкції призначення платежу.
10. Відповідач має право на дострокове погашення заборгованості, визначеної графіком погашення заборгованості.
11. Виконання зобов'язань за мировою угодою здійснюється згідно з графіком погашення заборгованості з дня її затвердження судом. Щомісячні платежі згідно з графіком погашення заборгованості, які передують місяцю, у якому судом затверджено мирову угоду (у разі наявності), здійснюються відповідачем на рахунок позивача впродовж 10 (десяти) робочих днів з дня її затвердження.
12. У разі невиконання або неналежного виконання відповідачем мирової угоди в частині дотримання графіка погашення заборгованості та/або відшкодування судових витрат у розмірі та у строк, визначені у пункті 4 мирової угоди, позивач має право пред'явити ухвалу про затвердження мирової угоди для примусового виконання в частині стягнення прострочених платежів за мировою угодою.
У разі невиконання або неналежного виконання відповідачем мирової угоди, яке полягає в повному або частковому нездійсненні платежів згідно з графіком погашення заборгованості, з урахуванням пункту 11 мирової угоди, у розмірі, що дорівнює сумі тримісячних платежів, вважається, що строк погашення усієї суми залишку заборгованості, зазначеної у пункті 2 мирової угоди, настав, а позивач має право пред'явити ухвалу про затвердження мирової угоди для примусового виконання з метою стягнення усієї суми залишку заборгованості за мировою угодою.
13. У разі прийняття рішення про припинення відповідача, не пов'язаного з банкрутством, або визнання його банкрутом вважається, що строк погашення всієї суми залишку заборгованості, зазначеної у пункті 2 мирової угоди, настав.
14. Сторони підтверджують, що укладають мирову угоду в добровільному порядку, її умови є зрозумілими, відповідають волевиявленню сторін та породжують правові наслідки, які відповідають інтересам сторін, а також не порушують прав чи охоронюваних законом інтересів третіх осіб.
15. Представники сторін, що підписують мирову угоду, підтверджують та гарантують, що вони мають усі необхідні передбачені чинним законодавством України та установчими документами повноваження на її підписання та не мають будь-яких застережень та/або обмежень таких повноважень.
16. Мирова угода набирає чинності з дати її затвердження господарським судом.
17. Мирову угоду складено в трьох автентичних примірниках, які мають однакову юридичну силу: по одному для кожної із сторін та один - для господарського суду.
18. Реквізити та підписи сторін."
3. Дана ухвала відповідно до норм Закону України "Про виконавче провадження" є виконавчим документом, який набирає чинності з моменту його прийняття, з 26 серпня 2025 року та може бути пред'явлена до виконання протягом трьох років до 27 серпня 2028 року.
4. Стягувачем за цією ухвалою є Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг", вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ,04116, код ЄДРПОУ 42399676 , боржником є Кочетоцьке Виробниче комунальне підприємство водопровідно-каналізаційного господарства, вул. Літвінова, буд. 44, селище міського типу Кочеток(з), Чугуївський р-н, Харківська обл., 63513, код ЄДРПОУ 32858894.
5. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, код ЄДРПОУ 42399676) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 29409,01 грн, сплачений за платіжною інструкцією №0000028321 від 20.06.2025.
6. Закрити провадження у справі №922/2175/25.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та може бути оскаржена, в порядку ст.ст. 255 - 257 ГПК України до Східного апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня складання повного тексту ухвали.
Повна ухвала підписана 27 серпня 2025 року.
Суддя Л.В. Шарко