адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/
Код ЄДРПОУ 03500004
19.08.2025 Справа № 917/171/24
за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-промислова компанія "Полтавазернопродукт", вул. Заводська 1, м.Глобине, Кременчуцький район, Полтавська область, 39000
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Райземінвест - 2017", вул. Центральна 45, с.Крива Руда, Семенівський район, Полтавська область, 38262
про стягнення грошових коштів
Суддя Кльопов І.Г.
Секретар Назаренко Я.А.
Представники сторін згідно протоколу судового засідання.
Обставини справи: у лютому 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-промислова компанія "Полтавазернопродукт" (надалі - ТОВ "ІПК "Полтавазернопродукт") звернулося до Господарського суду Полтавської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Райземінвест-2017" (надалі - ТОВ "Райземінвест-2017") про стягнення 262347,92 грн. безпідставно набутих коштів.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 12.10.2015 між ОСОБА_1 (орендодацем) - власником земельної ділянки загальною площею 2,8518 га, кадастровий номер 5324583200:00:003:0244, розташованої на території Криворудської сільської ради Семенівського району (наразі Кременчуцький район) Полтавської області, та ТОВ "ІПК "Полтавазернопродукт" (орендарем) було укладено договір оренди землі №КР2015/0204 зі строком дії до 31.12.2022 (зареєстровано в державному реєстрі 20.01.2016).
Однак, до закінчення строку дії вищевказаного договору оренди землі позивачу стало відомо, що 09.10.2018 зареєстровано запис про припинення права оренди ТОВ "ІПК "Полтавазернопродукт" на підставі угоди від 09.10.2018 про розірвання договору оренди землі, а користувачем вказаної земельної ділянки є ТОВ "Райземінвест - 2017" згідно з договором оренди від 17.09.2018 (зареєстровано в державному реєстрі 10.10.2018).
ТОВ "ІПК "Полтавазернопродукт" не погодилось із вищевказаними обставинами щодо припинення орендних правовідносин та оскаржило до Хорольського районного суду Полтавської області правомірність укладення угоди від 09.10.2018 про розірвання договору оренди землі, державної реєстрації припинення права оренди землі з одночасним визнанням права оренди ТОВ "ІПК "Полтавазернопродукт" та укладення договору оренди землі ТОВ "Райземінвест-2017".
Враховуючи те, що в судовому порядку (постановою Верховного Суду від 11.10.2023 у справі №547/637/20 залишено в силі рішення Хорольського районного суду Полтавської області від 10.05.2022 у справі №547/637/20) було визнано недійсним договір оренди землі від 17.09.2018, укладений орендодавцем з ТОВ "Райземінвест-2017", на підставі якого останнє з 10.10.2018 користувалось земельною ділянкою і отримувало відповідний дохід, позивач вважає, що з 11.10.2023 (дата набрання законної сили судовим рішенням) відпала законна підстава для користування ТОВ "Райземінвест-2017" земельною ділянкою з кадастровим номером 5324583200:00:003:0244 починаючи з моменту його державної реєстрації (10.10.2018) і відповідач набув дохід від використання земельної ділянки сільськогосподарського призначення за період 2021 та 2022 років без достатньої правової підстави.
Оскільки ТОВ "Райземінвест-2017" отримало дохід за користування земельною ділянкою за відсутності договору оренди (договір оренди визнано недійсним), тим самим фактично безпідставно збільшило свої доходи, а ТОВ "ІПК "Полтавазернопродукт" втратило належне йому майно (дохід за користування земельною ділянкою) за наявності відновленого права оренди на підставі договору оренди, позивач звернувся до господарського суду з позовом у цій справі про стягнення з відповідача безпідставно набутих коштів в розмірі 262347,92грн на підставі ст.ст. 1212 - 1214 Цивільного кодексу України.
На підтвердження розміру позовних вимог позивач надав до матеріалів справи розрахунок заявлених до стягнення безпідставно набутих відповідачем коштів - одержаного ТОВ "Райземінвест-2017" доходу від земельної ділянки кадастровий номер 5324583200:00:003:0244 площею 2,8518 га у сумі 262347,92грн за період 2021-2022 років. При здійсненні розрахунку позивачем було враховано середньостатистичні значення урожайності сільськогосподарських культур, цін продукції сільського господарства за 2021 - 2022 роки по Полтавській області.
Ухвалою господарського суду Полтавської області від 06.02.2024 суд ухвалив прийняти позовну заяву до розгляду і відкрити провадження у справі; справу розглядати в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання у справі на 05.03.2024.
21.02.2024 за вхід. № 2296 від відповідача надійшов відзив на позов. Відповідач проти позову заперечує та просить суд відмовити у задоволенні позову з підстав того, що за аналізом матеріалів цивільної справи№547/637/20 та постанови Верховного Суду від 11 жовтня 2023 року, починаючи з 17 вересня 2018 року до дати закінчення договору оренди земельної ділянки №КР2015/0204 (31.12.2022 року) земельна ділянка загальною площею 2,8518 га, розташована на території Криворудської сільської ради Семенівського району (нова назва Кременчуцький район) Полтавської області, кадастровий номер 5324583200:00:003:0244 належала ТОВ «Райземінвест - 2017» на праві титульного володіння, що підтверджується записом в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно станом на вказаний період. У спірний період фактичне користування земельною ділянкою загальною площею 2,8518 га, розташованою на території Криворудської сільської ради Семенівського району (нова назва Кременчуцький район) Полтавської області, кадастровий номер 5324583200:00:003:0244 здійснювалося ТОВ «Райземінвест -2017». При цьому відповідач, вважаючи себе титульним володільцем спірної земельної ділянки, факт користування цією ділянкою протягом зазначеного періоду не заперечує. Разом з тим, у заявлений позивачем період 2021-2022 роки включно була чинна постанова Полтавського апеляційного суду від 22 вересня 2022 року у справі № 547/637/20, якою встановлено законність договору оренди землі від 17 вересня 2018 року, що укладений між ОСОБА_1 з однієї сторони та ТОВ «Райземінвест-2017» з іншої сторони щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5324583200:00:003:0244 та державної реєстрації права оренди на спірне майно за ТОВ «Райземінвест -2017», а тому відповідач був упевнений у підставності користування спірним майно, і не повинен був знати про протилежне. У заявлений відповідачем період 2021-2022 неспростованої на той час обставини стосовно підтвердження правомірності реєстрації спірної земельної ділянки за відповідачем створювало у ТОВ «Райземінвест -2017» переконання (усвідомлення) в наявності підстав для користування спірним майном, і протилежного - тобто знань чи можливості дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави - у ТОВ «Райземінвест -2017» об'єктивно не могло бути через впевненість у правомірності володіння спірним майном. Лише з прийняттям 11.10.2023 Верховним Судом вищевказаної постанови відповідач дізнався або міг дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави та, як наслідок, починаючи саме з 11.10.2023, у відповідача виник обов'язок повернути спірне майно його законному володільцю.
Відповідач заперечує наявність недобросовісної поведінки, як одну із підстав для стягнення відшкодування вартості використання безпідставно набутого майна (земельної ділянки з кадастровим номером 5324583200:00:003:0244) за період 2021-2022 роки у відповідності до положень статей 1212-1214 ЦК України.
Відповідач зазначає, що позовною заявою не обґрунтовано належним чином розрахунок відшкодування, тобто не доведено обґрунтованості розміру заявленого до стягнення відшкодування.
26.02.2024 за вхід. № 2545 від позивача надійшла відповідь на відзив.
04.03.2024 за вхід. № 2893 від відповідача надійшли заперечення.
04.03.2024 за вхід. № 3006 від позивача надійшли доповнення до відповіді на відзив.
11.03.2024 за вхід. №3276 від відповідача надійшли додаткові заперечення.
14.03.2024 за вхід. №3506 від позивача надійшла заява на заперечення.
14.03.2024 позивачем подано клопотання про витребування від відповідача докази по справі.
Ухвалою господарського суду Полтавської області від 14.03.2024 суд задовольнив клопотання позивача про витребування доказів.
18.03.2024 за вхід. № 3632 від позивача надійшла заява на заперечення.
21.03.2024 за вхід. № 3935 від відповідача надійшли заперечення щодо подання заяви на заперечення.
11.04.2024 за вхід. № 4936 та за вхід. № 4935 від позивача надійшли додаткові пояснення по справі.
16.04.2024 за вхід. № 5154 від відповідача надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання.
16.04.2024 за вхід. № 5154 від відповідача надійшло клопотання про призначення судової економічної експертизи.
16.04.2024 від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду клопотання про призначення судової економічної експертизи.
16.04.2024 за вхід. № 5218 від позивача надійшло клопотання про витребування у відповідача усі бухгалтерські та облікові (первинні) документи, якими обліковуються операції із обробітку землі, вирощення і реалізації урожаю для оцінки судом та визначення можливості призначення експертизи.
29.04.2024 за вхід. № 5934 від позивача надійшли заперечення на клопотання про призначення експертизи.
Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 30.04.2024 у справі № 917/171/24 суд ухвалив призначити у справі судову економічну експертизу.
10.03.2025 суд ухвалив поновити провадження у справі № 917/171/24, підготовче засідання у справі призначити на 10.04.2025
09.04.2025 за вхід. № 4719 від позивача надійшло клопотання про призначення повторної експертизи.
09.04.2025 за вхід. № 4717 від позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, в якій позивач просить суд стягнути 263 267,94грн. безпідставно набутих коштів.
Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 10.04.2025 суд прийняв заяву про збільшення позовних вимог.
09.04.2025 за вхід. № 4762 від позивача надійшло клопотання про витребування доказів. Позивач просить витребувати у товариства з обмеженою відповідальністю «Райземінвест-2017» (ЄДРПОУ 41816315) Звіт про витрати на виробництво продукції (робіт, послуг) сільського господарства № 2-ферм (річна) за 2022 рік.
Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 10.04.2025 суд задовольнив клопотання про витребування доказів.
Ухвалою господарського суду Полтавської області від 15.05.2025 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 29.05.2025
28.05.2025 за вхід. № 7102 від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
29.05.2025 за вхід. № 7130 від позивача надійшли пояснення по справі. Пояснення залучено до матеріалів справи.
У судовому засіданні 19.08.2025 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, суд встановив:
12.10.2015 між власником земельної ділянки загальною площею 2,8518 га, розташованої на території Криворудської сільської ради Семенівського району (нова назва Кременчуцький район) Полтавської області, кадастровий номер 5324583200:00:003:0244 ОСОБА_1 , та ТОВ ІПК «Полтавазернопродукт» укладено договір оренди землі №КР2015/0204 строком 31 грудня 2022 року. Право оренди за даним договором зареєстроване 20.01.2016, що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
До закінчення строку дії вищевказаного договору оренди землі, Позивачу від ТОВ «Райземінвест-2017» стало відомо, що останній є користувачем вказаної земельної ділянки на засадах оренди.
За даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 09.10.2018 зареєстровано припинення іншого речового права (права оренди) ТОВ ІПК «Полтавазернопродукт» на підставі угоди про розірвання договору оренди землі та на наступний день зареєстровано право оренди за ТОВ «Райземінвест-2017» на підставі договору оренди від 17.09.2018.
Вважаючи своє право оренди порушеним позивач звернувся 06.07.2020 року до суду загальної юрисдикції з позовною заявою до суду про визнання недійсною угоди про розірвання договору оренди землі, скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію припинення права оренди землі з одночасним визнанням права оренди ТОВ ІПК «Полтавазернопродукт», визнання недійсним договору оренди землі ТОВ «Райземінвест-2017», скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права оренди землі ТОВ «Райземінвест-2017» з одночасним припиненням права оренди ТОВ «Райземінвест-2017».
Рішенням Хорольського районного суду Полтавської області від 10 травня 2022 року у справі № 547/637/20 позовні вимоги ТОВ ІПК «Полтавазернопродукт» задоволено. Визнано недійсною угоду від 13 листопада 2017 року про розірвання договору оренди землі, укладену між ТОВ «ІПК «Полтавазернопродукт» та ОСОБА_1 , на підставі якої припинено речове право (право оренди) ТОВ «ІПК «Полтавазернопродукт» щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5324583200:00:003:0244. Скасовано рішення державного реєстратора Полтавської філії КП «Реєстрація бізнесу» Онищенка Р. М., індексний номер 43455937 від 11 жовтня 2018 року про державну реєстрацію припинення іншого речового права (права оренди) ТОВ «ІПК «Полтавазернопродукт» щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5324583200:00:003:0244, з одночасним визнанням права оренди ТОВ «ІПК «Полтавазернопродукт» щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5324583200:00:003:0244 на підставі договорів оренди землі від 12 жовтня 2015 року № КР 2015/0204.
Визнано недійсним договір оренди землі від 17 вересня 2018 року, що укладений між ОСОБА_1 з однієї сторони та ТОВ «Райземінвест-2017» з іншої сторони щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5324583200:00:003:0244. Скасовано рішення державного реєстратора Полтавської філії КП «Реєстрація бізнесу» Онищенка Р. М., індексний номер 43483716 від 13 жовтня 2018 року про державну реєстрацію іншого речового права (права оренди) ТОВ «Райземінвест-2017» щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5324583200:00:003:0244, з одночасним припиненням права оренди ТОВ «Райземінвест-2017» щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5324583200:00:003:0244. Стягнуто з ТОВ «Райземінвест-2017» на користь ТОВ «ІПК «Полтавазернопродукт» 4 204 грн судових витрат. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ІПК «Полтавазернопродукт» 4 204 грн судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що з аналізу довіреності ОСОБА_2 встановлено відсутність положення, які б окреслили його компетенцію щодо розірвання договорів оренди земель.
Довіреність ОСОБА_2 складена таким чином, що вона не може розширювати його повноваження, а може лише їх звужувати.
Перевищення повноважень ОСОБА_2 при укладенні угоди від 13 листопада 2017 року про розірвання договору оренди з ОСОБА_1 підтверджує також наказ Міністерства юстиції України від 27 січня 2021 року № 322/5 та висновок Колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг від 11 січня 2021 року, відповідно до яких установлено, що зі змісту довіреності від 09 вересня 2016 року вбачається відсутність повноважень ОСОБА_2 на підписання угод про дострокове припинення договорів оренди скаржника на земельні ділянки, які є чинними. Метою укладення угоди від 13 листопада 2017 року про розірвання договору оренди було не задоволення інтересів позивача, натомість ОСОБА_2 , маючи доступ до печатки очолюваного ним підрозділу, діяв у власних інтересах як засновник та керівник ТОВ «Райземінвест-2017», цілеспрямовано створюючи умови для подальшого виведення земельного банку до заснованого ним товариства, що суперечить самій сутності представництва.
Досліджуючи питання добросовісності дій власника земельної ділянки, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_1 , яка читала та підписувала угоду, була обізнана про те, що ОСОБА_2 не був директором ТОВ «ІПК «Полтавазернопродукт», а діяв на підставі довіреності від 09 вересня 2016 року, якою прямо не передбачено його право розривати договори оренди землі. Крім того, ОСОБА_1 фактично продовжила відносини оренди землі з ТОВ «ІПК «Полтавазернопродукт», отримуючи орендну плату, в той час як товариство проводило обробіток землі протягом двох років після вчинення спірної угоди про розірвання договору оренди землі. Вирішуючи питання про скасування рішень державного реєстратора Онищенка Р. М. про державну реєстрацію припинення права оренди позивача щодо спірної земельної ділянки, суд першої інстанції виходив із того, що реєстратор не перевірив наявність довіреності та обсяг повноважень, наданих нею ОСОБА_2, тому такі дії державного реєстратора суперечать Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 (у редакції, чинній на момент виникнення правовідносин) та Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Крім того, оскільки угода про розірвання договору оренди землі з позивачем визнається недійсною, а договір оренди землі, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Райземінвест-2017», є дійсним, однак одна земельна ділянка не може бути одночасно предметом двох договорів користування земельною ділянкою, тому укладений між власником земельної ділянки та ТОВ «Райземінвест-2017» договір оренди землі порушує законні права позивача як належного орендаря земельної ділянки та підлягає визнанню недійсним в судовому порядку на підставі статей 24, 25, 27 Закону України «Про оренду землі», статей 13, 203, 215 ЦК України. У зв'язку з недійсністю договору оренди землі, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «Райземінвест-2017», також підлягає скасуванню рішення державного реєстратора від 13 жовтня 2018 року, індексний номер - 43483716, про державну реєстрацію іншого речового права (права оренди) ТОВ «Райземінвест-2017» щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5324583200:00:003:0244 з одночасним припиненням права оренди цього товариства на вказану земельну ділянку.
Постановою Полтавського апеляційного суду від 22 вересня 2022 року у справі № 547/637/20 апеляційну скаргу ТОВ «Райземінвест-2017» задоволено. Рішення Хорольського районного суду Полтавської області від 10 травня 2022 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позову ТОВ «Інвестиційно-промислова компанія «Полтавазернопродукт» відмовлено. Стягнуто з ТОВ «Інвестиційно-промислова компанія «Полтавазернопродукт» на користь ТОВ «Райземінвест-2017» судові витрати в розмірі 12 612 грн. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що позивачем не було надано належних та допустимих доказів того, що, укладаючи оспорюваний договір, ОСОБА_1 знала або могла дізнатися про те, що у ОСОБА_2 були відсутні повноваження на укладення такого договору. Крім того, зміст довіреності від 09 вересня 2016 року не містить прямої вказівки, що ОСОБА_2 не уповноважений вчиняти дії щодо розірвання договорів оренди. Суд апеляційної інстанції вказав, що висновки суду першої інстанції щодо застосування до спірних правовідносин правових висновків постанови Верховного Суду від 12 червня 2018 року у справі № 927/976/17 є безпідставними, оскільки зазначена довіреність не містить жодної інформації щодо вчинення ОСОБА_2 представництва юридичної особи на підставі статуту чи іншого документа юридичної особи, що встановлюють його повноваження. Суд апеляційної інстанції зазначив, що суд першої інстанції при встановленні відсутності у ОСОБА_2 повноважень на розірвання договорів оренди досліджував та надавав правову оцінку змісту трудового договору (контракту) № 2, укладеного між ТОВ «ІПК «Полтавазернопродукт» та ОСОБА_2 12 грудня 2016 року, Положення «Про виробничий підрозділ Агрофірма «Семенівська» ТОВ «ІПК «Полтавазернопродукт», посадову інструкцію № 3 директора ВП АФ «Семенівська», однак позивачем не надано доказів, що при укладенні договорів ОСОБА_1 надавалися на ознайомлення ці документи та роз'яснювався їх юридичний зміст і коло повноважень ОСОБА_2 . Таким чином, на думку апеляційного суду, ОСОБА_1 як добросовісний орендодавець на момент укладення з ТОВ «ІПК «Полтавазернопродукт» угоди про розірвання договору не знала та не могла передбачити той факт, що у директора підрозділу ОСОБА_2 були відсутні повноваження на вчинення цього правочину, а тому підстави для визнання вказаного правочину недійсним відсутні. Постанова Полтавського апеляційного суду від 22 вересня 2022 року у справі № 547/637/20 набирала законної сили з дня прийняття.
Постановою Верховного Суду від 11 жовтня 2023 року у справі № 547/637/20 провадження № 61-10379св22 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-промислова компанія «Полтавазернопродукт» задоволено.
Постанову Полтавського апеляційного суду від 22 вересня 2022 року скасовано, рішення Хорольського районного суду Полтавської області від 10 травня 2022 року залишено в силі. Стягнуто з ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Райземінвест-2017» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-промислова компанія «Полтавазернопродукт» по 8 408 грн з кожного судових витрат, понесених на сплату судового збору за подання касаційної скарги. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Враховуючи надані Відповідачем докази до відзиву на позовну заяву про те, що ним на спірній земельній ділянці у 2021-2022 роках вирощувалась саме кукурудза обидва роки підряд, ТОВ ІПК «Полтавазернопродукт» надало розрахунок заявлених до стягнення безпідставно набутих Відповідачем коштів - доходу від вирощування кукурудзи на земельній ділянці з кадастровим номером 5324583200:00:003:0244 площею 2,8518 га.
Загальна сума доходу (виручка від реалізації) склала 263 267,94 грн (131 318,58 грн - у 2021 році та 131 949,36 грн - у 2022 році). На підставі даних бухгалтерського обліку ТОВ «Райземінвест-2017» (звіти №29-сг за 2021-2022 роки, звіт №2-ферм за 2021 рік, звіт №50-сг за 2022 рік позивачем зроблено розрахунок доходу відповідача від використання земельної ділянки кадастровий номер 5324583200:00:003:0244 площею 2,8518 га для вирощування кукурудзи, згідно якого виручка від реалізації по цій земельній ділянці за 2021-2022 роки на думку позивача склала 241 958,80 грн. Загальна сума доходу (виручка від реалізації) ТОВ «Райземінвест-2017» від земельної ділянки кадастровий номер 5324583200:00:003:0244 площею 2,8518 га (кукурудза) за 2021-2022 року розрахована позивачем на підставі середньостатистичних значень урожайності кукурудзи та цін на кукурудзу за 2021-2022 роки по Полтавській області.
Предметом спору у даній справі (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог) є матеріально-правова вимога про стягнення коштів в сумі 263 267, 94 грн. безпідставно набутих коштів.
Статтею 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
За змістом статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання права.
Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.
Надаючи оцінку доводам позивача, суд доходить висновку, що правовою підставою позову визначено положення статей 1212, 1213 ЦК України.
Стаття 1212 ЦК України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.
Предметом регулювання інституту безпідставного набуття чи збереження майна є відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).
Об'єктивними умовами виникнення зобов'язань з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбільшення майна в іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна з боку набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.
Відповідно до статті 1212 ЦК України безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею в себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.
Загальна умова частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов'язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї статті тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.
Набуття однією зі сторін зобов'язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов'язання не вважається безпідставним.
Тобто в разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, положення статті 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.
Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином. Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 23.01.2020 у справі № 910/3395/19, від 23.04.2019 у справі № 918/47/18, від 01.04.2019 у справі № 904/2444/18, від 06.02.2020 у справі № 910/13271/18.
Згідно з частиною першою, пунктом 1 частини другої статті 11, частиною першою, другою статті 509 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені цими актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
До підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, належать договори та інші правочини. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, установлених статтею 11 цього Кодексу.
Зобов'язання повинне належно виконуватись відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що зазвичай ставляться.
Згідно з частиною першою статті 177 ЦК України об'єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші.
Частиною першою статті 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Системний аналіз положень частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частини першої статті 177, частини першої статті 202, частини першої статті 1212 ЦК України дає можливість дійти висновку про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей).
Якщо поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може застосовуватись тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена або припинена, у тому числі у виді розірвання договору. Зазначена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06.02.2020 у справі № 910/13271/18, від 04.02.2025 у справі № 910/18874/23.
Відповідно до статті 1213 ЦК України набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.
Для застосування зазначеної норми необхідно, по-перше, щоб одна особа набула (зберегла) майно за рахунок іншої. Збільшення або збереження в попередньому розмірі майна однієї сторони є результатом відповідного зменшення майна у іншої сторони. По-друге, необхідно, щоб набуття майна однією особою за рахунок іншої відбулося без достатньої правової підстави, передбаченої законом або угодою. Безпідставно набуте майно повертається тому, за рахунок кого було набуте.
Як зазначалось вище, що цей позов є спрямованим на захист інтересів власника майна, а спірні відносини регулюються положеннями глави 83 ЦК України.
Частиною першою статті 1212 ЦК України унормовано, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Згідно з абзацом першим частини першої 1214 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов'язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. Із цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна.
З аналізу наведеної норми вбачається, що закон визначає отримання доходів і плодів безпідставним лише за умови, якщо набувач майна знав або мав знати про безпідставність його отримання. Тому набувач повинен повернути або відшкодувати потерпілому всі доходи, які він одержав чи міг одержати з цього майна з того часу, як дізнався або міг дізнатися про безпідставність набуття (збереження) майна. Доходи або інші вигоди, отримані ним до цього часу не підлягають поверненню або відшкодуванню.
Отже, для правильного вирішення спору щодо застосування частини першої статті 1214 ЦК України судам передусім необхідно встановити момент, коли набувач спірного майна дізнався про безпідставність його набуття чи про зникнення (припинення) підстави набуття, яка існувала, а також моменту, коли набувач міг дізнатися про такі обставини.
Суд зазначає, що встановлення припинення договірних відносин, тобто відпадіння достатньої правової підстави для оренди земельної ділянки входить до предмета доказування у цій справі та є однією з обов'язкових передумов для застосування статті 1212 ЦК України.
За змістом абзацу першого частини першої 1214 ЦК України таке право може бути реалізоване за сукупності таких складових:
1) доходи повертаються саме особою, яка володіє або володіла, майном безпідставно;
2) повертаються доходи, які ця особа одержала або могла одержати від такого майна;
3) повертаються доходи отримані з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави.
Розмір доходів, які підлягають стягненню вираховується виходячи з доведеності розміру звичайних доходів, які особа здобула за весь час володіння.
Слід також враховувати, що конструкція абзацу першого частини першої статті 1214 ЦК України передбачає встановлення часу (строку) неправомірного використання майна, адже встановлює правило, що повертаються доходи отримані з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави.
Отже, за загальним правилом умовою виникнення додаткового кондиційного обов'язку з повернення доходів від безпідставно набутого майна є лише недобросовісна поведінка набувача, адже за період, коли останній був упевнений у підставності свого збагачення і не повинен був знати про протилежне, відшкодування кондикційних доходів цією нормою не передбачається.
Отримання або можливість отримання набувачем відомостей про неправомірність володіння чужим майном є моментом, з якого на зазначену особу покладаються додаткові обов'язки, зокрема, виникає обов'язок повернути фактично отримані від спірного майна доходи, або доходи, які могли бути отримані за нормальних умов.
Таким чином, суд вважає, що головним питанням у розв'язанні питання, яке поставлено перед судом, є встановлення моменту, з якого відповідач дізнався або міг дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави.
Приймаючи рішення у справі суд бере до уваги правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18, згідно з яким "якщо незаконне заволодіння майном відбулося внаслідок порушення вимог закону, то відповідач вважається таким, що знав або мав знати про володіння ним майном без достатньої правової підстави з моменту заволодіння майном".
При цьому, аналізуючи судові рішення у справі №547/637/20, якими позивач мотивує те, що у спірний період ТОВ «Райземінвест -2017» знало чи могло дізнатися про володіння земельною ділянкою без достатньої правової підстави, суд доходить висновку, що судовими рішеннями у перелічених вище справах не встановлювалося порушень закону з боку ТОВ «Райземінвест -2017».
Відповідно слід відзначити, що у період з 22.09.2022 по 23.10.2023 була чинною постанова Полтавського апеляційного суду від 22 вересня 2022 року у справі № 547/637/20, якою ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позову ТОВ «Інвестиційно-промислова компанія «Полтавазернопродукт» визнання недійсною угоди про розірвання договору оренди землі, скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію припинення права оренди землі з одночасним визнанням права оренди ТОВ ІПК «Полтавазернопродукт», визнання недійсним договору оренди землі ТОВ «Райземінвест-2017», скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права оренди землі ТОВ «Райземінвест-2017» з одночасним припиненням права оренди ТОВ «Райземінвест-2017» відмовлено.
Це свідчить, що до скасування 11.10.2023 Верховним Судом постанови Полтавського апеляційного суду у справі № 547/637/20, ТОВ «Райземівест - 2017» правомірно вважав їх достатньою правовою підставою володіння спірною земельною ділянкою. На думку суду, існування у період з 22.09.2022 до 11.10.2023 неспростованої на той час обставини стосовно підтвердження правомірності дій власника майна ОСОБА_1 по укладенню договору з ТОВ «Райземінвест -2017» створювало у ТОВ «Райземінвест -2017» переконання (усвідомлення) в наявності підстав для користування спірною земельною ділянкою, і протилежного - тобто знань чи можливості дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави - у ТОВ «Райземінвест -2017» об'єктивно не могло бути через впевненість у правомірності володіння спірним майном. Тобто лише з прийняттям 11.10.2023 Верховним Судом вищевказаної постанови відповідач дізнався або міг дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави та, як наслідок, починаючи саме з 11.10.2023, у відповідача виник обов'язок повернути спірне майно його законному володільцю.
Згідно правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 15.06.2021 року у справі №922/2416/17, скасоване судове рішення не породжує жодних правових наслідків з моменту його ухвалення, але його скасування саме по собі (тобто без встановлення інших обставин, що, зокрема, можуть підтверджувати недобросовісність дій, які були вчинені на підставі цього рішення) не є підставою для перегляду всіх юридичних фактів, що виникли, змінилися чи припинилися на підставі відповідного рішення.
Тобто, аналіз наведеної позиції свідчить про те, що певні юридичні факти, які діяли або виникли під час дії судового рішення, не втрачають своєї законності та залишаються незмінними попри подальше скасування цього судового рішення.
Таким чином, 11.10.2023 Верховним Судом Постанови Полтавського апеляційного суду у справі № 547/637/20 в даному випаду жодним чином не змінює того юридичного факту, що в період з 22.09.2022 по 11.10.2018 вказані судові акти були чинними, а отже ТОВ «Райземінвест -2017» правомірно вважало їх достатньою правовою підставою володіння спірним майном.
Тобто, лише з прийняттям 11.10.2023 року Верховним Судом вищевказаної постанови відповідач дізнався або міг дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави, як наслідок починаючи саме з 11.10.2023 року у відповідача виник обов'язок повернути спірне майно його законному володільцю, що спростовує доводи позивача про те, що відповідний обов'язок у відповідача виник починаючи з 10.10.2018 (дати реєстрації права оренди на підставі договору оренди від 17.09.2018 року).
Викладені вище обставини, встановлені судом, свідчать про відсутність в даному випадку недобросовісної поведінки ТОВ «Райземінвест -2017», а відтак і підстав для стягнення відшкодування вартості використання безпідставно набутого майна за період за період 2021 та 2022 років у відповідності до положень статей 1212-1214 ЦК України.
Крім того, розраховуючи суму відшкодування за фактичне користування земельною ділянкою загальною площею 2,8518 га, розташованої на території Криворудської сільської ради Семенівського району (нова назва Кременчуцький район) Полтавської області, кадастровий номер 5324583200:00:003:0244, позивачем, здійснено розрахунок на підставі середньостатистичних значень урожайності кукурудзи та цін на кукурудзу за 2021-2022 роки по Полтавській області та даних бухгалтерського обліку ТОВ «Райземінвест-2017».
Разом з тим, суд не погоджується з таким розрахунком, оскільки в даній справі ухвалою Господарського суду Полтавської області від 30.04.2024 задоволено клопотання відповідача про призначення експертизи.
Призначено у справі №917/171/24 судову економічну експертизу, проведення якої доручено Полтавському відділенню Національного наукового центру "Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса" Міністерства юстиції України (36004, м. Полтава, вул. Решетилівська, 47).
На розгляд та вирішення експерта поставлено наступні питання:
1) Чи підтверджується документально за даними бухгалтерського обліку ТОВ "Райземінвест -2017" за період 2021-2022 дані щодо уточненої посівної та зібраної площі, обсягів виробництва (валових зборів) сільськогосподарських культур, плодів, ягід і винограду з усіх земель, з яких, у разі здійснення у звітному році фактичного поливу посівів сільськогосподарських культур та/або багаторічних насаджень, виокремлено зібрані площі та врожай, який отримано з цих земель, незалежно від способу поливу та категорії земель за земельним обліком (богарні, зрошувані чи осушені) та окремо на земельній ділянці з кадастровим номером 5324583200:00:003:0244 ? Якщо так, то в якому розмірі?
2) Чи підтверджується документально за даними бухгалтерського обліку ТОВ "Райземінвест-2017" за період 2021-2022 дані про площі сільськогосподарських культур, які фактично зайняті посівами і з яких передбачається одержати врожай у звітному періоді та окремо по земельній ділянці з кадастровим номером 5324583200:00:003:0244 ? Якщо так, то в якому розмірі?
3) Чи підтверджується документально за даними бухгалтерського обліку ТОВ "Райземінвест-2017" за період 2021-2022 фактичні обсяги мінеральних та органічних добрив, матеріалів для підвищення родючості ґрунтів, пестицидів, які були використані під урожай звітного року, та площі сільськогосподарських культур і багаторічних насаджень, оброблені цими засобами та окремо по земельній ділянці з кадастровим номером 5324583200:00:003:0244 ? Якщо так, то в якому розмірі?
4) Чи підтверджується документально за даними бухгалтерського обліку ТОВ "Райземінвест-2017" за період 2021-2022 витрати на виробництво та реалізацію сільськогосподарської продукції, придбання матеріально-технічних ресурсів для виробничих потреб, а також обсяги надходження і вибуття продукції сільського господарства у цілому по підприємству протягом звітного року та окремо по земельній ділянці з кадастровим номером 5324583200:00:003:0244 ? Якщо так, то в якому розмірі?
5) Чи підтверджується документально наявний в матеріалах справи розрахунок заявлених позовних вимог та окремо по земельній ділянці з кадастровим номером 5324583200:00:003:0244? (При відповіді на запитання, у випадку встановлення невідповідності обсягів, зазначених позивачем, визначити обсяги, які підтверджуються первинними документами).
6) Чи підтверджується документально наявними у справі №917/171/24 станом на дату призначення експертизи документами встановлені ТОВ "Райземінвест-2017" в розрахунках витрат за 2021-2022 роки витрати на вирощування, зберігання і реалізацію кукурудзи з земельної ділянки з кадастровим номером 5324583200:00:003:0244 площею 2,8518 га? Якщо так, то в якому розмірі?
У Висновку експерта Полтавського відділення Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. засл. проф. М. С. Бокаріуса» Міністерства юстиції України №511 від 26.02.2025 за результатами проведення судової економічної експертизи судовим експертом встановлено таке:
1. В обсязі наданих на дослідження документів, за даними статистичної та податкової звітності ТОВ «Райземінвест -2017» за період 2021-2022 роки підтверджується документально про наявність у нього уточненої посівної та зібраної площі земель сільськогосподарського призначення в кількості 2021 рік - 1567,46 га, 2022- 1841,22 га. При цьому, обсяги виробництва (валові збори) сільськогосподарських культур становили 2021 рік (пшениця озима 9865,20 центнерів, кукурудза 26206,80 центнерів, соняшник 19529,60 центнерів), 2022 рік (пшениця озима 17418,80 центнерів, кукурудза 82735,30 центнерів, соняшник 14565,00 центнерів). При цьому у статистичних Звітах за 2021 та 2022 роки не зазначено про виробництво ТОВ «Райземінвест - 2017» коренеплодів, культур овочевих і баштанних продовольчих у відкритому ґрунті, виробництво культур багаторічних, вирощування посадкового матеріалу і квітів, виробництво продукції рослинництва у закритому ґрунті, а також не зазначено площа политих земель, а також обсяги виробництва сільськогосподарської продукції з политих земель.
У додатку №1 до податкової декларації «Відомості про наявність земельних ділянок за 2021-2022 роки наданих ТОВ «Райземінвест - 2017» до органів ДПС наведена і ділянка з кадастровим номером 5324583200:00:003:0244 площею 2,8518 га (договір оренди б/н від 26.07.2018) при цьому наданими на дослідження документами не надається за можливе встановити обсяг виробництва (валових зборів) сільськогосподарських культур конкретно по земельній ділянці з кадастровим номером 5324583200:00:003:0244.
2. В обсязі наданих на дослідження документів, за даними статистичної та податкової звітності ТОВ «Райземінвест - 2017» за період 2021-2022 підтверджується документально дані про площі сільськогосподарських культур, які фактично зайняті посівами і з яких передбачається одержати врожай у звітному періоду за 2021 (сільськогосподарські угіддя у власності та користуванні, сільськогосподарські угіддя взяті в оренду площею 1567,46 га; посівні площі сільськогосподарських культур «Культури зернові та зернобобові» складає 896,75 га, в тому числі пшениця озима 252,63 га, кукурудза та зерно 644,12 га, культури технічні 670,71 га, в тому числі соняшник 670,71 га; всього культури сільськогосподарські становлять 1567,46 га), за 2022 рік (сільськогосподарські угіддя у власності та користуванні, сільськогосподарські угіддя взяті в оренду площею 1841,22 га; посівні площі сільськогосподарських культур «Культури зернові та зернобобові» складає 1357,59 га, в тому числі пшениця озима 479,71 га, кукурудза та зерно 877,78 га, культури технічні 483,63 га, в тому числі соняшник 483,63 га; всього культури сільськогосподарські становлять 1841,22 га.
Наданими на дослідження документами не надається за можливе встановити площу сільськогосподарських культур, які фактично зайняті посівами і з якої передбачається одержати врожай у звітному періоді конкретно по земельній ділянці з кадастровим номером 5324583200:00:003:0244.
3. В обсязі наданих на дослідження документів, за даними статистичної та бухгалтерської звітності ТОВ «Райземінвест -2017» за період 2021-2022 роки підтверджується документально фактичні обсяги мінеральних добрив, матеріалів для підвищення родючості ґрунтів, пестицидів, які були використані на врожай звітного року та площі сільськогосподарських культур оброблені цими засобами.
Крім того, наданими на дослідження документами, не надається за можливе встановити фактичні обсяги мінеральних добрив, матеріалів для підвищення родючості ґрунтів, пестицидів, які були використані на врожай звітного року та площі сільськогосподарських культур оброблені цими засобами конкретно по земельній ділянці з кадастровим номером 5324583200:00:003:0244.
4. В обсязі наданих на дослідження документів, підтверджується документально, за даними бухгалтерського обліку ТОВ «Райземінвест - 2017» за період 2021-2022 витрати на виробництво сільськогосподарської продукції, придбання матеріально-технічних ресурсів для виробничих потреб за 2021 рік в сумі 23486,0 тис. грн., за 2022 рік в сумі 33430,5 тис. грн., а також обсяги надходження і вибуття продукції сільського господарства в цілому по підприємству протягом звітного року, а саме: 2021 рік (надходження на суму 56406,7 тис. грн, вибуття на суму 38909,9 тис. грн.), 2022 рік (надходження на суму 122581,1 тис. грн., вибуття 118289,9 тис. грн.).
Крім того, наданими на дослідження документами не надається за можливе встановити фактичні обсяги витрати на виробництво сільськогосподарської продукції, придбання матеріально - технічних ресурсів для виробничих потреб, а також обсяги надходження і вибуття продукції сільського господарства конкретно по земельній ділянці з кадастровим номером 5324583200:00:003:0244.
5. В обсязі наданих на дослідження первинних бухгалтерських документів, наявний в матеріалах справи розрахунок заявлених позовних вимог ТОВ ІПК «Полтавазернопродукт» в сумі 218633,57 грн. по земельній ділянці з кадастровим номером 5324583200:00:003:0244 не підтверджується документально.
Крім того, вихідні дані наявного в матеріалах справи Розрахунку доходу ТОВ «Райземінвест -2017» проведеному ТОВ ІПК «Полтавазернопродукт», такі як урожайність кукурудзи в тонах з 1 га за 2021 рік та за 2022 рік та середня ціна реалізації кукурудзи в гривнях з 1 тн за 2021 рік та 2022 рік, відрізняються між даними наведеними в розрахунку та даними Головного управління статистика у Полтавській області, тобто дані надані експерту неоднозначні, і відповідно, в межах компетенції експерта економіста не підлягають дослідженню.
6. Розмір витрат на вирощування кукурудзи протягом 2021 року в сумі 81863,80 грн. та 2022 року в сумі 225720,61 грн. на ділянці площею 2,8518 га можливо розрахований виходячи з загального розміру витрат по всіх площах засіяних під кукурудзу в цілому по підприємству ТОВ «Райземінвест - 2017». Отже, наявними у справі №917/171/24 станом на дату призначення експертизи документами, встановлені ТОВ «Райземінвест -2017» в розрахунках витрат за 2021-2022 роки витрати на вирощування, зберігання і реалізацію кукурудзи з земельної ділянки з кадастровим номером 5324583200:00:003:0244 площею 2,8518 га не підтверджуються документально.
Згідно з частинами першою, другою 98 ГПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань.
Статтею 104 ГПК України передбачено, що висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Особливість висновку експерта полягає в тому, що предметом його дослідження є обставини, встановлення яких потребує наявності спеціальних знань (частина друга статті 98 ГПК України). Отже, висновок експерта дозволяє встановити певні специфічні обставини, які не можуть бути встановлені іншими доказами (засобами доказування). Водночас відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.
Системний аналіз змісту вказаних норм процесуального законодавства свідчить, що висновок експерта є рівноцінним засобом доказування у справі, наряду з іншими письмовими, речовими і електронними доказами, а оцінка його, як доказу, здійснюється судом у сукупності з іншими залученими до справи доказами за загальним правилом статті 86 ГПК України. Такий правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №910/21067/17 та у постанові від 15.06.2021 у справі №916/2479/17.
При перевірці й оцінці експертного висновку суд повинен з'ясувати достатність поданих експертові об'єктів дослідження; повноту відповідей на поставлені питання та їх відповідність іншим фактичним даним; узгодженість між дослідницькою частиною та підсумковим висновком експертизи; обґрунтованість експертного висновку та його узгодженість з іншими матеріалами справи (схожа правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 28.03.2018 у справі №520/8073/16, від 12.02.2020 у справі №457/906/17, від 15.06.2021 у справі №916/2479/17, від 07.06.2022 у справі №916/302/16).
Суд за загальним правилом статті 86 ГПК України надає оцінку висновку Полтавського відділення Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. засл. проф. М. С. Бокаріуса» Міністерства юстиції України №511 від 26.02.2025, як доказу у сукупності з іншими наявними у матеріалах справи доказами та зазначає, що висновок не викликає сумнівів у його об'єктивності і обґрунтованості; висновок складений особою, яка відповідає вимогам, встановленим Законом України "Про судову експертизу"; предметом висновку є дослідження обставин, які входять до предмета доказування у цьому спорі; висновок не містить суперечностей між дослідницькою частиною та підсумковим висновком; узгоджується з іншими матеріалами справи, а тому приймає до уваги як належний та допустимий доказ у розумінні статей 76, 77 ГПК України на підтвердження неможливості точного розрахунку суми відшкодування за фактичне користування земельною ділянкою загальною площею 2,8518 га, розташованої на території Криворудської сільської ради Семенівського району (нова назва Кременчуцький район) Полтавської області, кадастровий номер 5324583200:00:003:0244.
За змістом статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Принцип рівності сторін у процесі у розумінні "справедливого балансу" між сторонами вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище стосовно другої сторони.
Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 25.02.2021 у справі №913/38/20, від 25.02.2021 у справі №904/7804/16, від 26.02.2021 у справі №908/2847/19, від 15.11.2019 у справі №909/887/18).
Отже, оцінюючи всі докази в їх сукупності, слід також дійти висновку, що позивачем при зверненні до суду не обґрунтовано належним чином розрахунок відшкодування, тобто не доведено обґрунтованості розміру заявленого до стягнення відшкодування.
Статтею 2 ГПК України унормовано, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч. 1. ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Частиною 1 ст. 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Належність доказів - це спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об'єктивної істини. При цьому питання про належність доказів остаточно вирішується судом (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 19.06.2019 зі справи №910/4055/18, від 16.04.2019 зі справи № 925/2301/14).
Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, це й принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.
Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
Реалізація принципу змагальності сторін в процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.
Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.
Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.
До того ж, Верховний Суд наголошує, що стандарт доказування "вірогідність доказів", на відмінну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.
Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Зміст цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
Отже, ураховуючи вищенаведене правове регулювання спірних правовідносин, з огляду на встановленні обставини справи, суд доходить висновку про недоведеність позивачем підстав, періоду виникнення боргу та розміру позовних вимог, в зв'язку з чим позовні вимоги задоволенню не підлягають.
За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі "Хаджинастасиу проти Греції", національні суди повинні зазначати з достатньою ясністю підстави, на яких ґрунтується їхнє рішення, що, серед іншого дає стороні можливість ефективно скористатися наявним у неї правом на апеляцію; у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Кузнєцов та інші проти російської федерації" зазначено, що ще одним завданням вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції. Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Проніна проти України").
Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Трофимчук проти України" зазначив, що, хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Отже, судом в повній мірі досліджено та надано оцінку наявним у справі доказам, обставинам справи і доводам сторін.
Керуючись статтями 129, 232, 233, 237, 238, 252 ГПК України, суд
Відмовити у задоволенні позову
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається в порядку і строки, встановлені ст.ст.256,257 ГПК України.
Повне рішення складено 27.08.2025
Суддя Кльопов І.Г.