79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128
25.08.2025 Справа № 914/1308/25
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Саніка Комплекс", м. Київ
до відповідача: Приватного підприємства "Лев-залізобетон", смт. Рудне
про стягнення 141 376, 12 грн
Суддя Манюк П.Т.
За участю секретаря Амбіцької І.О.
Представники учасників справи:
від позивача: Песиголовець Яніс Олександрович - представник;
від відповідачів: Романко Богдан Любомирович - представник
Товариство з обмеженою відповідальністю "Саніка Комплекс" звернулось в Господарський суд Львівської області із позовом до Приватного підприємства "Лев-залізобетон" про стягнення заборгованості за договором поставки від 08.10.2024 № 081024-01 у розмірі 141 376, 12 грн.
Ухвалою суду від 29.04.2025 відкрито провадження у справі № 914/1308/25 за правилами спрощеного позовного провадження та судове засідання призначено на 19.05.2025.
Ухвалою суду від 19.05.2025 у судовому засіданні оголошено перерву до 02.06.2025. Судове засідання, яке було призначене на 02.06.2025, не відбулося у зв'язку з перебуванням судді Манюка П.Т. у короткотерміновій відпустці. Ухвалою суду від 05.06.2025 судове засідання призначено на 16.06.2025.
Ухвалою суду від 16.06.2025 у судовому засіданні оголошено перерву до 28.07.2025.
Ухвалою суду від 28.07.2025 судове засідання відкладено на 25.08.2025.
У судове засідання 25.08.2025 в режимі відеоконференції представник позивача з'явився, просив задоволити збільшені позовні вимоги з врахуванням заяви про закриття провадження у справі в частині стягнення 20 000, 00 грн.
У судове засідання 25.08.2025 представник відповідача з'явився, позовні вимоги не заперечив, просив надати час для повернення суми заборгованості.
Враховуючи те, що зібраних в матеріалах справи доказів достатньо для з'ясування обставин справи і прийняття судового рішення, в судовому засіданні 25.08.2025 справу розглянуто по суті та оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення у справі.
Позиція позивача.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Саніка Комплекс" (надалі позивач) звернулось в Господарський суд Львівської області із позовом до Приватного підприємства "Лев-залізобетон" (надалі відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 141 376, 12 грн за договором поставки від 08.10.2024 № 081024-01 (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог).
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на те, що між ним та відповідачем було укладено договір від 08.10.2024 № 081024-01 (надалі договір) поставки акумуляторних батарей RW-F10.6 Deye (LiFePO4 51,2V 208Ah 10,64 kWh) у кількості 2 штуки загальною вартістю 154 600, 01 грн.
На виконання умов договору, позивач здійснив оплати в якості авансу у загальному розмірі 154 600, 01 грн, що підтверджуються банківськими виписками, а відповідач, повинен був здійснити поставку акумуляторних батарей. Позивач вказує, що відповідач не виконав свого зобов'язання щодо поставки акумуляторних батарей, не поставивши товар на суму 154 600, 01 грн.
Зазначені обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та є підставою для їх захисту у судовому порядку, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з цим позовом, де просить стягнути з відповідача на свою користь 136 000, 00 грн авансового платежу, 4 302, 28 грн інфляційних втрат та 1 073, 84 грн 3 % річних.
Також позивачем долучено до матеріалів справи докази часткової сплати заборгованості відповідачем до відкриття провадження у справі на загальну суму 18 600, 01 грн та після відкриття провадження у справі у розмірі 20 000, 00 грн.
Позиція відповідача.
Відповідач позовні вимоги не заперечив, просив суд надати йому час для погашення заборгованості, однак на час розгляду справи по суті, доказів повної сплати боргу не надав.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, проаназізувавши пояснення представників учасників справи, суд вважає, що позовні вимоги слід задоволити, виходячи із таких мотивів.
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, який в силу вимог частини 1 статті 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з вимогами статті 509 ЦК України, зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частинами першою та другою статті 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Як встановлено судом, 08.10.2024 між ТзОВ «Саніка Комплекс» (покупець) та ПП «Лев-Залізобетон» (постачальник) укладено договір поставки № 081024-01.
Постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, передати у власність (повне володіння, користування) покупцю товар, визначений у п. 1.2 даного договору, а покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, своєчасно прийняти та оплатити в повному обсязі визначений товар (пункт 1.1. договору).
Пунктом 1.2. договору поставки встановлено, що предметом поставки є товар згідно попереднього замовлення, далі по тексту іменується «товар».
Покупець зобов'язаний здійснити оплату на розрахунковий рахунок постачальника за кожну партію товару, протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту виставлення рахунку-фактури постачальником, якщо інше не обумовлене в додатках до цього договору (пункт 8.6. договору).
Фактом безготівкової оплати за товар є фактичне надходження коштів на р/р постачальника (пункт 8.7. договору).
Пунктом 8.9. договору встановлено, що постачальник здійснює поставку товару покупцю за цим договором, тільки в разі внесення останнім попередньої оплати за товар, що постачається.
08.10.2024 року ПП «Лев-Залізобетон» на підставі укладеного договору виставило ТзОВ «Саніка Комплекс» рахунок на оплату № 6 за акумуляторні батареї RW-F10.6 Deye (LiFePO4 51,2V 208Ah 10,64kWh) у кількості 2 штуки загальною вартістю 154 600, 01 грн.
На виконання зобов'язань за договором, 08.10.2024 та 10.10.2024 на підставі виставленого рахунку позивач у якості попередньої оплати платіжними інструкціями № 2260 та № 2282 здійснив перерахування на користь відповідача грошових коштів у сумі 154 600, 01 грн.
Поставка товару здійснюється відповідно до Міжнародних правил тлумачення термінів «Інкотермс» у редакції 2010 року, з врахуванням особливостей встановлених цим договором. У разі виникнення розбіжностей між текстом договору та термінологією «Інкотермс», перевага надається тексту договору (пункт 6.1. договору).
Товар вважається поставленим покупцю з моменту його отримання в пункті призначення, згідно замовлення, представником одержувача, який вказується покупцем, на підставі видаткових накладних або транспортних декларацій (пункт 6.5. договору).
Поставка товару здійснюється на склади або об'єкти покупця, адреси та відвантажувальні реквізити яких повідомляються постачальнику в заявках покупця (пункт 6.7. договору).
01.11.2024 та 23.12.2024 у зв'язку з невиконанням зобов'язань з поставки товару позивач направив відповідачу листи № 111124-01 та № 231224-01 з вимогою здійснити повернення коштів (авансу) за невідвантажений товар, оплачений по рахунку від 08.10.2024 № 6 у сумі 154 600, 01 грн.
Згідно з ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Відповідно до ч. 1 ст. 670 Цивільного кодексу України, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.
Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати (ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України).
Таким чином, у відповідача існує зобов'язання повернути позивачу суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до ч. 2 ст. 693, ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України.
Судом встановлено, що відповідач 07.02.2025 платіжною інструкцією № 115 здійснив повернення грошових коштів у сумі 10 600, 01 грн. Також, 28.03.2025 відповідач повернув грошові кошти у сумі 5 000, 00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 118, а 24.04.2025 здійснив оплату у розмірі 3 000, 00 грн відповідно до платіжної інструкції № 125. Вказані оплати позивачем враховані при розрахунку заборгованості до позовної заяви.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Після подання позивачем до господарського суду позову у даній справі, 16.06.2025 відповідачем було сплачено 20 000, 00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 16.06.2025 № 27, долученою до матеріалів справи.
Суд, беручи до уваги вищезазначене, дійшов висновку, що провадження у даній справі в частині стягнення 20 000, 00 грн, підлягає закриттю у зв'язку із відсутністю предмета спору на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.
Однак, оскільки суду відповідачем доказів повернення 116 000, 00 грн авансового платежу не надано, відтак у цій частині позовні вимоги є підставними та підлягають задоволенню.
Щодо нарахованих позивачем 3 % річних та інфляційних втрат, з врахуванням клопотання про збільшення розміру позовних вимог, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно з п. 3.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (п. 4.1 зазначеної постанови Пленуму).
Позивачем заявлено, за період з 14.02.2025 по 17.05.2025, до стягнення з відповідача 3 % річних в розмірі 1 073, 84 грн та інфляційні втрати в розмірі 4 302, 28 грн.
Суд, перевіривши розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат вважає розрахунок правильним, відтак до стягнення з відповідача підлягає 3 % річних в розмірі 1 073, 84 грн та інфляційні втрати в розмірі 4 302, 28 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частиною 1 ст. 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Відповідно до ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Стаття 79 ГПК України визначає, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За приписами ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відшкодування витрат позивача, пов'язаних зі сплатою судового збору, відповідно до ст. 129 ГПК України, покладається на відповідача пропорційно до задоволених позовних вимог.
Повернення позивачу сплаченого судового збору в частині позовних вимог, провадження в якій закрито, буде окремо здійснено ухвалою суду відповідно до ст. 7 Закону України «Про судовий збір» після надходження на адресу суду письмової клопотання позивача.
Керуючись ст. ст. 2, 13, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 129, 231, 236-241, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
вирішив:
1. Провадження у справі № 914/1308/25 в частині стягнення заборгованості в розмірі 20 000, 00 грн закрити.
2. Позов задовольнити.
3. Стягнути з Приватного підприємства "Лев-залізобетон" (79493, Львівська обл., Львівський р-н, селище міського типу Рудне(з), вул. Лесі Українки, 2, код ЄДРПОУ 44568905) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Саніка Комплекс" (02232, місто Київ, вул. Закревського Миколи, будинок 101, квартира 15, код ЄДРПОУ 44702895) суму в розмірі 123 463, 39 грн, з яких:
- 116 000, 00 грн основного боргу;
- 1 077, 84 грн 3 % річних;
- 4 302, 28 грн інфляціи?них втрат;
- 2 083, 27 грн судового збору.
4. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 241 ГПК України, та може бути оскаржено до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені статтями 256, 257 ГПК України.
Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.
Повний текст складено та підписано 27 серпня 2025 року
Суддя Манюк П.Т.