79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128
18.08.2025 Справа № 914/70/25
За позовом: Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», м. Київ,
до відповідача: Фізичної особи - підприємця Бонк Лесі Михайлівни, м. Львів,
про стягнення 351 517, 66 грн
Суддя Манюк П.Т.
За участю секретаря Амбіцької І.О.
Представники учасників справи:
від позивача: Ляхов Олександр Валерійович - представник;
від відповідача: Медвідь Андрій Богданович - представник.
Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» звернулось в Господарський суд Львівської області з позовом до Фізичної особи - підприємця Бонк Лесі Михайлівни про стягнення заборгованості за кредитним договором від 16.05.2022 № 3052204969 у розмірі 351 517, 66 грн.
Ухвалою суду від 09.01.2025 відкрито провадження у справі № 914/70/25 за правилами загального позовного провадження та підготовче судове засідання призначено на 03.02.2025.
Хід розгляду справи викладено у відповідних ухвалах суду, зокрема ухвалою суду від 19.05.2025 підготовче судове засідання відкладено на 26.05.2025.
Ухвалою суду від 26.05.2025 підготовче провадження закрито та призначено справу до розгляду по суті на 16.06.2025.
У судовому засіданні 07.08.2025 з розгляду справи по суті було оголошено перерву до 18.08.2025.
У судове засідання 18.08.2025 представник позивача в режимі відеоконференції з'явився, просив задоволити позовні вимоги з підстав викладених у позовній заяві, додаткових усних та письмових поясненнях.
У судове засідання 18.08.2025 представник відповідача з'явився, заперечив проти задоволення позовних вимог з підстав викладених у відзиві на позовну заяву, письмових та усних поясненнях.
Враховуючи те, що зібраних в матеріалах справи доказів достатньо для з'ясування обставин справи і прийняття судового рішення, в судовому засіданні 18.08.2025 справу розглянуто по суті та оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення у справі.
Позиція позивача.
Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» (надалі позивач, банк) звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом до фізичної особи-підприємця Бонк Лесі Михайлівни (надалі відповідач, позичальник) про стягнення заборгованості за кредитним договором від 16.05.2022 № 3052204969 у розмірі 351 517, 66 грн
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що між ним та відповідачем 16.05.2022 було укладено кредитний договір № 3052204969 (надалі - кредитний договір) та на виконання умов якого АТ КБ «Приватбанк» переховано на рахунок відповідача 910 000, 00 грн.
Як стверджує позивач, свої зобов'язання за кредитним договором він виконав належним чином, проте відповідач припинив здійснювати щомісячні платежі, які передбачені погодженим сторонами графіком платежів, у зв'язку із чим у нього утворилась заборгованість у розмірі 303 339, 19 грн.
Позивач звертався до відповідача з вимогою погасити заборгованість у добровільному порядку, однак така вимога залишена відповідачем без виконання, відтак банк надіслав позичальнику вимогу про дострокове погашення всієї заборгованості, яка відповідачем виконана не була.
Зазначені обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та є підставою для їх захисту у судовому порядку, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з цим позовом про стягнення 351 517, 66 гривень, з яких 303 339, 19 грн заборгованості за тілом кредиту, 48 178, 47 грн заборгованості за процентами.
Також позивачем долучено до матеріалів справи докази часткової сплати відповідачем, після відкриття провадження у справі, заборгованості у розмірі 12 000, 00 грн.
Позиція відповідача.
ФОП Бонк Леся Михайлівна не заперечує факту укладення кредитного договору, отримання від позивача на свій рахунок коштів у розмірі 910 000, 00 грн та існування заборгованості з повернення отриманих коштів.
Відповідач заперечує факт підписання додатку до кредитного договору та додатку до додаткової угоди № 1, якими встановлювався графік здійснення платежів з повернення кредитних коштів.
Окрім цього, відповідачка зазначає, що кредитний договір та додаткова угода № 1 до вказаного кредитного договору суперечать один одному, оскільки у договорі встановлювалась фіксована процентна ставка, а у додатковій угоді встановлено змінювану процентну ставку.
Також, відповідачка вважає, що позивачем неправомірно та всупереч умовам користування кредитом нараховано проценти за неправомірною ставкою, яка була самовільно збільшена позивачем.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши докази по справі у їх сукупності, суд прийшов до висновків про те, що позовні вимоги підлягають до задоволення виходячи з таких мотивів.
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, який в силу вимог частини 1 статті 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Як передбачено статтею 174 Господарського кодексу України (надалі - ГК України), однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але які йому не суперечать.
Згідно з ч. 2 ст. 345 ГК України, кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.
Відповідно до частин 1, 2 статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Статтею 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» визначено, що банківський кредит - будь-яке зобов'язання банку надати певну суму грошей, будь- яка гарантія, будь-яке зобов'язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов'язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми.
Судом встановлено, між Акціонерним товариством Комерційний банк "ПриватБанк" та Фізичною особою-підприємцем Бонк Лесою Михайлівною укладено кредитний договір від 16.05.2022 № 3052204969-КД-1.
Відповідно до умов кредитного договору, банк за наявності вільних грошових коштів зобов'язується надати позичальнику кредит у вигляді згідно з п. А.1 цього договору, з лімітом та на цілі, зазначені у п. А.2 цього договору, не пізніше 5 днів з моменту, зазначеного у третьому абзаці п. 2.1.2 цього договору, в обмін на зобов'язання позичальника щодо повернення кредиту, сплати процентів, винагороди, в обумовлені цим договором терміни. Невідновлювальна кредитна лінія (далі кредит) надається банком для здійснення позичальником платежів, пов'язаних з його господарською діяльністю, шляхом перерахування кредитних коштів на поточний рахунок позичальника з подальшим перерахуванням на адресу одержувачів (п. 1.1 кредитного договору).
Згідно з п. А.2 та п. А.3 кредитного договору, ліміт цього договору 910 000, 00 грн, термін повернення кредиту: 01.05.2025. За користування кредитом позичальник сплачує проценти у розмірі 13, 16 % річних від суми залишку непогашеної заборгованості. У випадку невиконання та/або неналежного виконання позичальником зобов'язань, передбачених п. 2.2.13 цього договору, банк за користування кредитом встановлює позичальнику проценти у розмірі 16, 16 % річних (п.п. А.6.1, А.6.2).
Згідно з п. А.8, проценти, встановлені п.п. А.6.1, А.6.2 кредитного договору, нараховуються та сплачуються щомісячно, датою сплати процентів є 1-е число кожного поточного місяця, починаючи з дати підписання цього договору. У випадку несплати процентів вони вважаються простроченими. Платежі по кредиту сплачуються відповідно до графіку, який є невід'ємною частиною договору.
Відповідно до підпункту г) п. 2.3.2 кредитного договору, при настанні будь-якої з наступних подій, зокрема, порушення позичальником будь-якого із зобов'язань, передбачених умовами цього договору, банк має право згідно зі ст. 651 ЦК України та ст. 188 ГК України здійснити одностороннє розірвання договору з відправленням позичальнику повідомлення. У зазначену у повідомленні дату цей договір вважається розірваним. При цьому в останній день дії договору позичальник зобов'язується повернути банку суму кредиту у повному обсязі, проценти за фактичний термін його користування, повністю виконати інші зобов'язання за цим договором. Одностороння відмова від цього договору не звільняє позичальника від відповідальності за порушення зобов'язань за цим договором.
Будь-які повідомлення за цим договором або у зв'язку з ним повинні бути в письмовій формі, можуть передаватися по електронній пошті (п. А.11).
Згідно з п. 6.1, цей договір вважається укладеним з моменту його підписання шляхом накладення кваліфікованого електронного підпису усіма його сторонами. Сторонами до договору укладеного додаток № 1 "Графік платежів".
Договір та додаток № 1 до нього підписано представниками сторін шляхом накладення кваліфікованого електронного підпису, що підтверджується протоколом створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису.
Як встановлено судом, кредитні кошти в сумі 910 000, 00 грн перераховано 17.05.2022 позивачем на рахунок відповідача, що підтверджується випискою по рахунку НОМЕР_1 та платіжним дорученням від 17.05.2022 № DN277B00OR.
Разом з тим, 16.05.2022 між позивачем та відповідачем укладено додаткову угоду від 16.05.2022 № 1 до кредитного договору, відповідно до умов якої, сторони узгодили, що протягом строку кредиту, зазначеного в п. А.3 договору, а саме 01.05.2025 за умови належного виконання позичальником положень порядку, Програми фінансової державної підтримки суб'єктів малого та середнього підприємництва та умов цієї додаткової угоди, позичальник має право на отримання фінансової державної підтримки, що полягає у звільненні від сплати процентів за користування кредитними коштами, оскільки проценти за позичальника погашаються за рахунок державних коштів.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
За приписами ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (ч. 2 ст. 1050 ЦК України).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України). Згідно із ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Пунктом 2.10. додаткової угоди встановлено, що у випадку порушення позичальником строку повернення кредиту, зазначеного в п. А.3 договору позичальник зобов'язується сплатити банку заборгованість за кредитом, а також проценти від суми неповернутого в строк кредиту, які у відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України встановлюються за домовленістю сторін у розмірі, визначеному за формулою: розмір базової процентної ставки з урахуванням її зміни згідно п. 2.1. цієї додаткової угоди + 5 % річних.
Позивач стверджує, що відповідач порушив свої зобов'язання за кредитним договором, припинив здійснювати щомісячні платежі у розмірі та в строки, які передбачені графіком платежів.
Порядок надсилання повідомлень сторони погодили у пунктах А.11, А.12 кредитного договору. Так, відповідно до пункту А.11 кредитного договору сторони узгодили, що для будь-яких повідомлень, що повинні бути здійснені банком згідно цього договору, банк на свій вибір здійснює повідомлення позичальника: в письмовій формі або через встановлені засоби електронного зв'язку, які дають змогу встановити дату відправлення такого повідомлення (системи клієнт-банк, систему "Приват24 для бізнесу", SMS-повідомлення або інші засоби). Сторони узгодили, що банк має право на свій розсуд обирати та використовувати будь-який із способів, визначених цим пунктом, для будь-яких повідомлень, що повинні бути здійснені банком згідно цього договору. Сторони підтверджують, що направлення банком повідомлень, визначних в цьому пункті договору, електронними каналами зв'язку, прирівнюється до письмових повідомлень, і вони мають однакову юридичну силу.
У свою чергу, абзацом 2 пункту А.12 кредитного договору передбачено, що відповідна сторона вважається такою, що отримала відповідну кореспонденцію та буде достатнім довести, що доставка була здійснена особисто або що конверт, що містить повідомлення або документ, мав вірно вказану адресу і був відправлений (відповідно до вимог даного пункту, і всі поштові витрати були повністю оплачені) та якщо минуло шість робочих днів з дня, наступного за днем надсилання відповідною стороною відповідного повідомлення на поштову адресу одержувача (згідно з датою поштового штемпеля відділення зв'язку відправника).
02.10.2024 позивачем було направлено на адресу відповідача повідомлення № 20516ZKH0S0C0 від 18.09.2024 про погашення простроченої заборгованості у термін до 18.10.2024 року. Банк повідомив відповідача, що у випадку непогашення простроченої заборгованості у термін до 01.05.2025 - строк (18.10.2024), що узгоджений п. А.3 кредитного договору № 3052204969-КД-1 від 16.05.2022, буде вважатися таким, що настав 18.10.2024.
Оглянувши оригінали доказів, що підтверджують вказане відправлення, судом встановлено, що надсилання позивачем вказаного повідомлення проведено у відповідності до вимог, зазначених у пунктах А. 11, А. 12 кредитного договору.
Такими діями позивач, відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, змінив строк виконання кредитного зобов'язання. Зважаючи на наявність заборгованості, відповідач у випадку непогашення простроченої заборгованості повинен був виконати зобов'язання за кредитним договором у повному обсязі у термін до 18.10.2024 включно. Вказана вимога позивача залишена відповідачем без належного реагування, та прострочена заборгованість не була погашена.
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Заборгованість відповідача перед позивачем за кредитним договором станом на 18.10.2024 становила 351 517, 66 грн, з яких: 303 339, 19 грн - заборгованості за тілом кредиту, 48 178, 47 грн - заборгованості за процентами, що підтверджується долученим до позовної заяви розрахунком.
Після подання позивачем до господарського суду позову у даній справі, відповідачем було сплачено 12 000, 00 грн за кредитом, а банком з цієї суми 6 522, 72 грн скеровано на погашення заборгованості по тілу кредиту та 5 477, 28 грн на погашення процентів, що підтверджується випискою по рахунку за період з 31.12.2024 по 15.02.2025, долученою до матеріалів справи.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Суд, беручи до уваги вищезазначене, дійшов висновку, що провадження у даній справі в частині стягнення 12 000,00 грн, підлягає закриттю у зв'язку із відсутністю предмета спору на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.
Однак, оскільки суду доказів сплати 296 816, 47 грн заборгованості за тілом кредиту, 42 701, 20 грн заборгованості за процентами не надано, відтак у цій частині позовні вимоги є підставними та підлягають задоволенню.
Щодо аргументів відповідача про відсутність її підпису на додатках до кредитного договору та додаткової угоди, суд зазначає наступне.
Як було встановлено судом та не заперечується сторонами, між Акціонерним товариством Комерційний банк "ПриватБанк" та Фізичною особою-підприємцем Бонк Лесою Михайлівною укладено кредитний договір від 16.05.2022 № 3052204969-КД-1. Сторонами до кредитного договору укладеного також додаток № 1 "Графік платежів".
Договір та додаток № 1 до нього підписано представниками сторін шляхом накладення кваліфікованого електронного підпису, що підтверджується протоколом створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису, що підтверджується матеріалами справи. Також, це стосується додаткової угоди від 16.05.2022 № 1 з додатком № 1, адже така додаткова угода була підписана шляхом накладення власного кваліфікованого електронного підпису на цей документ відповідачем.
Окрім цього, у пункті 2.7 додаткової угоди, яка відповідачем була підписана, що нею не заперечується, встановлено, що погашення кредиту (тіла) позичальник здійснює рівними частинами в строки і розмірах, що зазначені в додатку 1 (графік погашення кредиту), що є невід'ємною частиною цієї додаткової угоди.
Із змісту норми частини першої статті 241 Цивільного кодексу України випливає, що наступним схваленням правочину законодавець не вважає винятково прийняття юридичного рішення про схвалення правочину. Схвалення може відбутися також і в формі мовчазної згоди, і у вигляді певних поведінкових актів (так званих конклюдентних дій) особи - сторони правочину (наприклад, прийняття оплати за товар за договором купівлі-продажу) (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 19.08.2014 у справі № 3-59гс14, від 06.04.2016 у справі № 3-84гс16).".
Варто зауважити, що після підписання кредитного договору та додаткової угоди до кредитного договору, відповідачем було отримано суму кредиту та протягом тривалого часу здійснювалося повернення отриманих коштів відповідно до графіка платежів, що додатково свідчить про вчинення конклюдентних дії щодо схвалення вказаного правочину.
З огляду на вищевикладене, враховуючи принципи добросовісності та розумності поведінки особи при укладенні угоди, можливо дійти до висновку, що узгоджені обома сторонами у визначеному законом порядку умови договору, який в силу приписів ст. 11 ЦК України є підставою виникнення між сторонами спору певних прав та обов'язків, виконання і дотримання яких відповідає приписам ст. 526 ЦК України, узгоджені умови договору виключали необ'єктивні (несправедливі) дії сторін зобов'язання стосовно одна одної.
Отже, твердження представника відповідача, про те, що ФОП Бонк Леся Михайлівна не підписувала додаток № 1 до кредитного договору та додаток № 1 додаткової угоди №1 спростовується матеріалами справи.
Суд відкидає твердження відповідача про наявність суперечностей між кредитним договором та додатковою угодою до кредитного договору, адже додатковою угодою було внесено зміни до кредитного договору, окрім цього, суд звертає увагу відповідача на пункт 3 додаткової угоди від 16.05.2022, який встановлює, що всі інші умови договору, що не суперечать умовам цієї додаткової угоди, лишаються незмінними.
Щодо укладання додаткової угоди № 1 та встановлення умови щодо перегляду розміру базової процентної ставки, суд також зазначає наступне.
Згідно з п.А.6.1. кредитного договору за користування кредитом позичальник сплачує проценти у розмірі 13, 16 % річних від суми залишку непогашеної заборгованості. Проте, укладаючи додаткову угоду № 1 відповідач приєдналась до програми державної підтримки.
Відповідно до підпункту "а" пункту 1 додаткової угоди сторони узгодили, що протягом строку кредиту, зазначеного в п. А.3. кредитного договору, за умови належного виконання позичальником положень Порядку програми фінансової державної підтримки суб'єктів малого та середнього підприємства та умов цієї додаткової угоди, позичальник має право на отримання фінансової державної підтримки.
Відповідно до п. 3 Порядку, надання фінансової державної підтримки суб'єктам підприємництва здійснюється фондом розвитку підприємництва (далі - Фонд або ФРП).
Відповідно до пп. 1 п. 7 Порядку, державна підтримка надається в межах отриманих Фондом коштів, передбачених у державному бюджеті, у вигляді часткової компенсації Фондом процентних ставок за кредитами, що надаються суб'єктам підприємництва для реалізації мети, визначеної пунктом 4 цього Порядку.
Згідно із п. 2.1. додаткової угоди, за користування кредитом на умовах та в порядку визначених цією додатковою угодою, позичальник сплачує банку базову процентну ставку, яка становить 13, 16 % річних.
Розмір базової процентної ставки визначений за формулою: Індекс UIRD (3 місяці) + 7, 00%, але не більше Індекс UIRD (3 міс) + 7 % (обмеження встановлюються на дату укладання цієї додаткової угоди). Подальший перегляд базової процентної ставки здійснюється відповідно до п. 2.1. цієї додаткової угоди за визначеною вище формулою без обмежень.
Відповідно до п. 2.2. додаткової угоди у випадку прострочення понад 15 днів позичальником своїх зобов'язань по погашенню кредиту і/або процентів в розмірі, зазначеному в п. 2.3, 2.7 цієї додаткової угоди, позичальник сплачує банку проценти за користування кредитом в порядку та розмірі:
- в період прострочення з 1-го до 15-го включно - в розмірі базової процентної ставки, що діяла на період прострочення;
- в період з 16 числа місяця, в якому виникла прострочена заборгованість до дати її погашення - в розмірі, визначеному за формулою: розмір базової процентної ставки з урахуванням її зміни згідно п.2.1 цієї додаткової угоди + 5 % річних;
- в період з дати погашення заборгованості до кінця місяця, в якому існувала заборгованість - в розмірі базової процентної ставки, що діяла на дату сплати.
Згідно з п. 2.3. додаткової угоди, позичальник за умови належного виконання положень порядку та умов договору за користування кредитом сплачує банку компенсаційні проценти в розмірі 0 % річних протягом воєнного стану та протягом одного місяця після його припинення чи скасування, а після завершення цього періоду та до завершення строку кредитування - до рівня 5 % річних.
Згідно п.п. и) п.1. додаткової угоди, фінансова державна підтримка призупиняється у разі порушення позичальником більш ніж на 15 календарних днів зобов'язань щодо своєчасного повернення кредиту (частини кредиту) та/або компенсаційної процентної ставки. Фінансова державна підтримка відновлюється у разі погашення позичальником заборгованості за договором, здійснення банком та позичальником реструктуризації простроченої ним заборгованості за договором. За період призупинення, позичальнику фінансова державна підтримка не надається.
Отже, приєднавшись до програми державної підтримки шляхом укладання додаткової угоди, за умови належного виконання положень Порядку та умов кредитного договору, ФОП Бонк Л.М. звільнялась від сплати процентів за користування кредитними коштами, проценти за позичальника погашались за рахунок державних коштів.
Верховний Суд у постановах від 25.07.2024 у справі № 500/6150/14 та від 10.03.2021 у справі № 607/11746/17 зазначив, що з урахуванням принципів цивільного права, зокрема, добросовісності, справедливості та розумності, сумніви щодо дійсності, чинності та виконуваності договору (правочину) повинні тлумачитися судом на користь його дійсності, чинності та виконуваності.
Отже, у разі неспростування презумпції правомірності договору чи окремих його положень (умов) всі права, набуті сторонами правочину за кредитним договором, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов'язки підлягають виконанню.
Суд відкидає аргументи відповідача про те, що розрахунок заборгованості по кредитному договору не відповідає дійсності та законодавству України, оскільки відповідачем не надано суду контррозрахунок, який містив би дані, відмінні від наданих позивачем.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Стаття 79 ГПК України визначає, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За приписами ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Обсяг обов'язку щодо обґрунтовування рішення може бути різним залежно від характеру самого рішення і має визначатись з урахуванням обставин відповідної справи. Принцип справедливості, закріплений у ст. 6 Конвенції, порушується, лише якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (див. рішення у справах "Проніна проти України", заява № 63566/00, п. 25, від 18 липня 2006 року, та "Нечипорук і Йонкало проти України", заява № 42310/04, п. 280, від 21 квітня 2011 року).
Матеріалами справи підтверджено неналежне виконання відповідачем обов'язку з повернення у повному обсязі одержаної суми кредиту, станом на дату винесення рішення відповідачем не подано доказів сплати суми заборгованості у повному обсязі, відтак заявлені позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Відшкодування витрат позивача, пов'язаних зі сплатою судового збору, відповідно до ст. 129 ГПК України, покладається на відповідача пропорційно до задоволених позовних вимог.
Повернення позивачу з Державного бюджету України сплаченого судового збору в частині позовних вимог, провадження в якій закрито, буде окремо здійснено ухвалою суду відповідно до ст. 7 Закону України «Про судовий збір» після надходження на адресу суду письмового клопотання позивача.
Керуючись ст. ст. 2, 13, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 129, 231, 236-241, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
вирішив:
1. Провадження у справі № 914/70/25 в частині стягнення заборгованості в розмірі 12 000, 00 грн закрити.
2. Позов задовольнити.
3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Бонк Лесі Михайлівни ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (01001, місто Київ, вулиця Грушевського, будинок 1Д; код ЄДРПОУ 14360570) суму в розмірі 343 609, 34 грн з яких:
- 296 816, 47 грн - заборгованості за тілом кредиту;
- 42 701, 20 грн - заборгованості за процентами;
- 4 091, 67 грн - судового збору.
4. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 241 ГПК України, та може бути оскаржено до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені статтями 256, 257 ГПК України.
Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.
Повний текст рішення складено та підписано 27 серпня 2025 року.
Суддя Манюк П.Т.