79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128
14.08.2025 Справа № 914/1360/24(914/532/25)
Господарський суд Львівської області у складі судді Морозюка А.Я.,
за участю секретаря Малісевич М.В.
розглянувши у судовому засіданні матеріали справи
за позовом: Антимонопольного комітету України, м. Київ
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Вільєна", м. Львів
про: стягнення 22 600 грн. 00 коп.
у межах справи № 914/1360/24
за заявою: Публічного акціонерного товариства "Укрнафта", м. Київ
про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Вільєна" (79035, м. Львів, вул. Зелена, буд. 238, каб. 37, ідентифікаційний код 43913344)
Представники:
від позивача: Сигляк І.Я. - самопредставництво
від відповідача: не з'явився
Історія розгляду справи.
Антимонопольний комітет України звернувся до Господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вільєна" про стягнення 22 600 грн. 00 коп. пені із зарахуванням даної суми у дохід загального фонду Державного бюджету України.
Згідно протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду, при розподілі позовної заяви визначено єдиний унікальний номер судової справи 914/1360/24(914/532/25), головуючим суддею визначено суддю Морозюка А.Я., в провадженні якого перебуває справа №914/1360/24 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Вільєна".
Ухвалою суду від 04.03.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін; судове засідання призначено на 01.04.2025; встановлено сторонам строки для подання відзиву, відповіді на відзив, заперечення.
11.03.2025 від позивача через систему "Електронний суд" надійшло пояснення, в якому зазначено, що станом на сьогодні відповідно до інформації, що міститься в ЄДРЮО,ФОП та ГФ відповідач не перебуває в стані припинення, тому на момент прийняття рішення від 09.07.2024 № 23-р/тк у Комітету були відсутні правові підстави для закриття розгляду справи про порушення відповідачем законодавства про захист економічної конкуренції без прийняття рішення по суті. Також, посилаючись на висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 09.10.2018 у справі № 922/4378/17, від 06.08.2019 у справі № 911/254/16, позивач вказав що нарахування, застосовані на підставі Закону України “Про захист економічної конкуренції», не пов'язані з невиконанням чи неналежним виконанням грошових зобов'язань або зобов'язань зі сплати податків і зборів та не є заходами, спрямованими на забезпечення виконання цих зобов'язань відповідно до положень законодавства про банкрутство.
13.03.2025 від позивача через систему "Електронний суд" надійшла заява/заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, в якому позивач, посилаючись на ч. 4 ст. 247 ГПК України, просить суд здійснювати розгляд справи № 914/1360/24 (914/532/25) за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою суду від 01.04.2025 задоволено заяву/заперечення позивача про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження; ухвалено перейти від спрощеного позовного провадження до розгляду справи №914/1360/24(914/532/25) за правилами загального позовного провадження, розгляд справи почати зі стадії відкриття провадження у справі; підготовче засідання призначено на 27.05.2025; встановлено сторонам строк для подання відзиву, відповіді на відзив, заперечення.
Ухвалою суду від 27.05.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 17.06.2025. Ухвалою суду від 17.06.2025 розгляд справи по суті відкладено на 14.08.2025.
Представник позивача в судовому засіданні 14.08.2025 позовні вимоги підтримав.
Відповідач явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, причин неявки суду не повідомив. Згідно довідки Господарського суду Львівської області про доставку електронного листа, ухвалу суду від 17.06.2025 про відкладення розгляду справи по суті на 14.08.2025 доставлено відповідачу в його електронний кабінет 24.06.2025.
Частиною 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
Суд заслухавши представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, врахувавши, що обом сторонам у справі були створені необхідні можливості для подання доказів та пояснень на підтвердження своїх вимог та заперечень, взявши до уваги встановлені Господарським процесуальним кодексом України строки розгляду справи, дійшов висновку про прийняття рішення у справі.
Позиція позивача.
Позовна заява обґрунтована тим, що рішенням Тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України №23-р/тк від 09.07.2024 визнано, що відповідач вчинив порушення законодавства про захист економічної конкуренції, яке передбачене пунктом 14 статті 50 Закону України “Про захист економічної конкуренції», у вигляді подання інформації в неповному обсязі Комітету на вимогу заступника Голови Комітету - державного уповноваженого від 20.10.2022 № 128-21.1/09-2565е у встановлений ним строк. За вчинене порушення на відповідача накладено штраф у розмірі 22 600,00 грн., який відповідач згідно норм Закону України “Про захист економічної конкуренції», мав оплатити у двомісячний строк, а саме до 07.10.2024. Відповідач рішення № 23-р/тк від 09.07.2024 у судовому порядку не оскаржував, однак штраф не сплатив, у зв'язку з чим позивачем, на підставі частини 5 статті 56 Закону України “Про захист економічної конкуренції», нараховано відповідачу пеню в розмірі 22 600,00 грн., яку позивач просить стягнути.
Позиція відповідача.
Відповідач явку повноважного представника в жодне із судових засідань не забезпечив та не скористався своїм правом на подання відзиву на позовну заяву, строк на подання відзиву в даній справі сплив.
Позиція суду щодо підсудності даного спору господарському суду.
Правовою підставою для розгляду вказаного спору в межах справи №914/1360/24 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Вільєна» є положення ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства.
Так, ухвалою суду від 11.06.2024 р. за заявою Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" відкрито провадження у справі №914/1360/24 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Вільєна».
Оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Вільєна" оприлюднено на офіційному веб-порталі судової влади України 11.06.2024 за №73398.
Постановою суду від 29.10.2024 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Вільєна" визнано банкрутом і відкрито ліквідаційну процедуру; ліквідатором у справі призначено арбітражного керуючого Григор'єва Валерія Васильовича; призначено засідання суду.
Повідомлення про визнання Товариства з обмеженою відповідальністю "Вільєна" банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури оприлюднено на офіційному веб-порталі судової влади України 30.10.2024 р. за №74466.
На даний час провадження у справі №914/1360/24 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Вільєна» триває.
Згідно із ч. 1 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства, спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Згідно із ч. 2 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства (в редакції, чинній на момент звернення позивача з позовом до суду), господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.
Таким чином, з огляду на положення Кодексу України з процедур банкрутства розгляд усіх майнових спорів, стороною в яких є боржник у справі про банкрутство, повинен відбуватися саме і виключно господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи.
Відтак, позов Антимонопольного комітету України до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вільєна» про стягнення 22 600 грн. 00 коп. пені, із зарахуванням даної суми у дохід загального фонду Державного бюджету України, підлягає розгляду Господарським судом Львівської області в межах справи №914/1360/24 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Вільєна».
Приймаючи рішення у даній справі, суд встановив наступні обставини та виходив з наступних мотивів.
Тимчасовою адміністративною колегією Антимонопольного комітету України розглядалася справа № 128-26.13/32-24 про порушення Товариством з обмеженою відповідальністю "Вільєна» законодавства про захист економічної конкуренції, за результатами розгляду якої прийнято Рішення від 09.07.2024 № 23-р/тк, яким серед іншого, накладено на Товариство з обмеженою відповідальністю "Вільєна" штраф у розмірі 22 600,00 грн., за порушення, передбачене п. 14 ст. 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у вигляді подання інформації не в повному обсязі Антимонопольного комітету України на вимогу заступника голови Комітету у визначений строк.
Відповідно до ч. 1 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", рішення органів Антимонопольного комітету України надається для його виконання шляхом надсилання або вручення під розписку чи доведення до відома в інший спосіб.
Відповідно до ч. 2 ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» рішення та розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень є обов'язковими до виконання. Рішення та розпорядження органу Антимонопольного комітету України набирають чинності з дня їх прийняття.
Відповідно до абз. 1 ч. 3 ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції», особа, на яку накладено штраф рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу.
Відповідно до ч. 1 ст. 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" заявник, відповідач, третя особа мають право повністю або частково оскаржити рішення, розпорядження органу Антимонопольного комітету України, передбачені статтями 36 і 48 цього Закону, до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення, розпорядження. Зазначений строк не підлягає поновленню.
Позивач 23.07.2024 супровідним листом від 19.07.2024 № 128-26.13/07-7048е надіслав відповідачу копію Рішення № 23-р/тк від 09.07.2024, яка ним отримана 05.08.2024, що підтверджується доданим до позову рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0303516512442.
Отже, строк для добровільної сплати штрафу, накладеного Рішенням № 23-р/тк, закінчився 07.10.2024 (05.10.2024 та 06.10.2024 вихідні дні), однак відповідачем штраф у розмірі 22 600,00 грн. сплачено не було. Також відповідачем вказане рішення в установленому порядку до суду не оскаржувалось.
Відповідно до ч. 5 ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції», за кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу. Розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України.
Згідно із ч. 7 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" (в редакції, чинній до 01.01.2024), у разі несплати штрафу у строки, передбачені рішенням, та пені органи Антимонопольного комітету України стягують штраф та пеню в судовому порядку.
Оскільки відповідачем у строк до 07.10.2024 штраф не було сплачено, позивачем за несплату штрафу нараховано відповідачу за період з 08.10.2024 по 31.12.2024 пеню в розмірі 1,5% від суми штрафу за кожен день прострочення сплати штрафу та з врахуванням ч. 5 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", в розмірі 22 600,00 грн.
Відповідно до ст. 25 Закону України «Про Антимонопольний комітет України», з метою захисту інтересів держави, споживачів та суб'єктів господарювання Антимонопольний комітет України, територіальні відділення Антимонопольного комітету України у зв'язку з порушенням законодавства про захист економічної конкуренції органами влади, юридичними чи фізичними особами подають заяви, клопотання, позови, скарги до суду, в тому числі про стягнення несплаченої у добровільному порядку пені.
Надаючи оцінку правового регулювання підстав та порядку нарахування штрафу та пені у сфері економічної конкуренції, Верховний Суд у постанові від 25.10.2022 у справі № 904/11261/15 проаналізував приписи статей 230, 241, 257 Господарського кодексу України, а також частин другої, третьої, п'ятої статті 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції», дійшов висновку, що хоча штраф та пеня, які передбачені зазначеним Законом, за своєю суттю є окремим (самостійним) видом штрафних (економічних) санкцій, однак, водночас, вони є різновидом відповідальності за правопорушення у сфері господарювання, оскільки включені законодавцем до однієї сфери правового регулювання.
Також, проаналізувавши положення статей 3, 4 Закону України «Про Антимонопольний комітету України» та положень статей 7, 8 КУзПБ, Верховний Суд щодо правового статусу Антимонопольного комітету України в процедурах банкрутства, дійшов висновку про те, що Комітет не наділений законодавцем повноваженнями щодо самостійного визначення кредиторських вимог та позачергового стягнення у процедурах банкрутства щодо боржника тощо.
Тож, у випадку порушення провадження у справі про банкрутство на Антимонопольний комітет України поширюються положення КУзПБ щодо виявлення кредиторів та черговості задоволення кредиторських вимог у відповідних процедурах банкрутства.
За наявності підстав для стягнення з боржника грошових сум на підставі рішення Антимонопольного комітету України, Комітет в цьому випадку виступає кредитором (конкурсним або поточним), без надання законодавцем переваг щодо інших кредиторів, а відповідні стягнення здійснюються на підставі рішення господарського суду (рішення, ухвали, постанови) у справі про банкрутство за результатами розгляду заяви про визнання кредиторських вимог та у порядку черговості, визначеної КУзПБ.
Зазначені правові висновки наведені у постановах Верховного Суду від 27.06.2023 у справі № 922/5238/21 (922/1937/22), від 17.02.2025 у справі № 911/2548/20 (911/895/24), від 17.02.2025 у справі № 904/5865/20 (904/6495/23), від 20.03.2025 у справі №926/868/24.
Після відкриття провадження у справі про банкрутство боржник перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника (подібні за змістом висновки викладено, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №918/420/16 та постанові Верховного Суду від 22.09.2021 у справі №911/2043/20, ухваленій у складі суддів палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду).
Суд відзначає, що ухвалою суду від 11.06.2024 стосовно Товариства з обмеженою відповідальністю "Вільєна» (відповідача у даній справі позовного провадження) відкрито провадження у справі №914/1360/24 про банкрутство та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника.
Оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Вільєна" оприлюднено на офіційному веб-порталі судової влади України 11.06.2024 за №73398. Зазначене оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Вільєна" є загальнодоступним.
Постановою суду від 29.10.2024 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Вільєна" визнано банкрутом і відкрито ліквідаційну процедуру.
Відповідно до ч. 8, ст. 39, ч. 3 ст. 41 Кодексу України з процедур банкрутства в ухвалі про відкриття провадження у справі про банкрутство зазначається, зокрема, про введення мораторію на задоволення вимог кредиторів. Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань із задоволення всіх вимог, на які поширюється мораторій.
Господарський суд, діючи в межах повноважень, визначених КУзПБ, жодним чином не підміняє функції державного органу із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері публічних закупівель, оскільки у цій справі не приймає рішення щодо накладення штрафу чи пені (відповідальності за порушення антимонопольно-конкурентного законодавства), а встановлює наявність/відсутність підстав і розглядає відповідно до положень ст. 59, 60, 64 КУзПБ можливість включення кредиторських вимог до реєстру кредиторів та визначає черговість їх погашення.
Відповідний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 20.03.2025 у справі №926/868/24.
Із ч. 1 ст. 59 Кодексу України з процедур банкрутства випливає, що законодавцем не передбачено винятків щодо припинення нарахування окремих видів економічної відповідальності, оскільки нарахування штрафу, пені та інших економічних санкцій припиняється за всіма видами заборгованості банкрута за прямою вимогою закону. Винятки щодо зазначених нарахувань прямо не передбачені не лише положеннями КУзПБ, а й Законом України Про захист економічної конкуренції.
Відповідний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 25.10.2022 у справі № 904/11261/15.
Як підтверджується матеріалами справи, позивачем нараховано пеню за період з 08.10.2024 по 31.12.2024, тобто з 08.10.2024 по 28.10.2024 в період дії мораторію, що суперечить приписам ч. 3 ст. 41 КУзПБ, та з 29.10.2024 по 31.12.2024 в ліквідаційній процедурі, що прямо заборонено ч. 1 ст. 59 КУзПБ.
Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Відповідно до ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
В силу приписів ч. 1 ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відтак позовні вимоги про стягнення пені в розмірі 22 600 грн. 00 коп. задоволенню не підлягають.
Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає таке:
Відповідно до ст.129 ГПК України судовий збір покладається у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача.
Судовий збір, сплачений позивачем за подання позову, покладається на нього.
Докази про сплату учасниками справи інших судових витрат чи докази судових витрат, які сторона має сплатити у зв'язку з розглядом даної справи, суду не надано, і такі в матеріалах справи відсутні.
Керуючись ст. ст. 2, 12, 13, 74, 76-79, 86, 123, 129, 236-241, 327 ГПК України, ст.7 Кодексу України з процедур банкрутства, суд -
1. В позові відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 241 ГПК України, та може бути оскаржено в порядку та строки, визначені статтями 256, 257 ГПК України.
Повне рішення складено 25.08.2025 р.
Суддя Морозюк А.Я.