вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"24" липня 2025 р. м. Київ Справа № 911/1871/21
Господарський суд Київської області у складі судді Сокуренко Л.В., за участю секретаря судового засідання Брецко В.Р., дослідивши матеріали справи
За позовом ІНФОРМАЦІЯ_2 та Державного підприємства ІНФОРМАЦІЯ_2 «ІНФОРМАЦІЯ_1»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Модрина», Товариства з обмеженою відповідальністю «Гембл Емпаєр», Товариства з обмеженою відповідальністю «Всесвіт-Гарант», Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Параллакс», фізичної особи-підприємця Вуса Станіслава Михайловича та фізичної особи-підприємця Костакова Валерія Юрійовича
За участю у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивачів - Філія Державного підприємства ІНФОРМАЦІЯ_2 «ІНФОРМАЦІЯ_1» - « 22 Деревообробний комбінат», Кабінет Міністрів України, Фонд державного майна України та Комунальне підприємство Київської обласної ради «Зберігач»
про визнання права власності та витребування майна
Учасники судового процесу:
від позивача-1: ОСОБА_3.;
від позивача-2: не з'явився;
від відповідача-1: не з'явився;
від відповідача-2: Пухальська І.С.;
від відповідача-3: не з'явився;
від відповідача-4: не з'явився;
від відповідача-5: не з'явився;
від відповідача-6: не з'явився;
від третіх осіб: не з'явились;
Міністерство оборони України та Державне підприємство ІНФОРМАЦІЯ_2 «ІНФОРМАЦІЯ_1» звернулися до Господарського суду Київської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Модрина», Товариства з обмеженою відповідальністю «Гембл Емпаєр», Товариства з обмеженою відповідальністю «Всесвіт-Гарант», Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Параллакс», Фізичної особи-підприємця Вуса Станіслава Михайловича та Фізичної особи-підприємця Костакова Валерія Юрійовича про визнання права власності та витребування майна, в якому позивачі просять суд:
- визнати за Державою Україна в особі ІНФОРМАЦІЯ_2 право власності на нерухоме майно, а саме: столярний цех (літера Ф), загальною площею 1240, 8 кв. м; гараж (літера О), загальною площею 192, 9 кв. м; гараж (літера Ц), загальною площею 164, 1 кв. м; гараж (літера Т), загальною площею 174, 3 кв. м; розкрійний цех (літера Д), загальною площею 1 205, 7 кв. м; цех штучного паркету (літера З), загальною площею 323, 9 кв. м; цех штучних виробів (літера Ж), загальною площею 477, 4 кв. м; малярний цех (літера Б), загальною площею 1 689, 5 кв. м; будівлю лісопильного цеху (літера М), загальною площею 2 781, 7 кв. м; сортувальну площадку, загальною площею 439, 6 кв. м; будівлю складу (літера Т-1), загальною площею 361, 8 кв. м, що знаходиться за адресою: вул. Ніни Сосніної, буд. 2, смт Пісківка, Бородянський р-н, Київська обл.
- витребувати шляхом вилучення у ФОП Вуса С.М. та ФОП Костакова В.Ю. нерухоме майно, а саме: будівлю малярного цеху (літера Б), загальною площею 1 689, 5 кв. м, по вул. Ніни Сосніної, буд. 2, смт Пісківка, Бородянський району, Київська області та передати її ДП МОУ «ІНФОРМАЦІЯ_1» в експлуатацію;
- витребувати шляхом вилучення у ТОВ «Модрина» нерухоме майно, а саме: розкрійний цех (літера Д), загальною площею 1 205, 7 кв. м, цех штучних виробів (літера Ж), загальною площею 477, 4 кв. м, цех штучного паркету (літера З), загальною площею 323, 9 кв. м, будівлю складу (літера Т-1), загальною площею 361, 8 кв. м, по вул. Ніни Сосніної, буд. 2, смт Пісківка, Бородянський району, Київська області та передати її ДП МОУ «ІНФОРМАЦІЯ_1» в експлуатацію;
- витребувати шляхом вилучення у ТОВ «НВП «Параллакс» нерухоме майно, а саме: будівлю лісопильного цеху (літера М), загальною площею 2 781, 7 кв. м, та сортувальну площадку, загальною площею 439, 6 кв. м, по вул. Ніни Сосніної, буд. 2, смт Пісківка, Бородянський району, Київська області та передати її ДП МОУ «ІНФОРМАЦІЯ_1» в експлуатацію;
- витребувати шляхом вилучення у ТОВ «Гембл Емпаєр» нерухоме майно, а саме: гараж, літера «О», загальною площею 192, 9 кв. м, гараж, літера «Т», загальною площею 174, 3 кв. м, гараж, літера «Ц», загальною площею 164, 1 кв. м, по АДРЕСА_1 та передати її ДП МОУ «ІНФОРМАЦІЯ_1» в експлуатацію;
- витребувати шляхом вилучення у ТОВ «Всесвіт-Гарант» нерухоме майно, а саме: будівлю столярного цеху (літера Ф), загальною площею 1240, 8 кв. м, по вул. Ніни Сосніної, буд. 2, смт Пісківка, Бородянський району, Київська області та передати її ДП МОУ «ІНФОРМАЦІЯ_1» в експлуатацію.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачі зазначили про те, що відчуження державного військового майна, а саме: частини комплексу будівель по вул. Ніни Сосніної, буд. 2, смт Пісківка, Бородянський району, Київська області, відбулося поза волею та без участі власника, тобто Держави Україна, під час фіктивного банкрутства Державного підприємства ІНФОРМАЦІЯ_2 «ІНФОРМАЦІЯ_1», внаслідок чого відповідачі придбали це майно в особи, яка не мала права його відчужувати.
Ухвалою Господарського суду Київської області у справі № 911/1871/21 від 30.06.2021 позовну заяву позивачів залишено без руху.
19.07.2021 від заявників надішли до суду документи на виконання вимог ухвали суду від 30.06.2021.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 21.07.2021 відкрито провадження у справі № 911/1871/21 та призначено підготовче засідання у справі на 25.08.2021. Залучено до участі у справі, в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Філію ДП МОУ «ІНФОРМАЦІЯ_1» - « 22 Деревообробний комбінат», Кабінет Міністрів України, Фонд державного майна України та Комунальне підприємство Київської обласної ради «Зберігач». Надано відповідачам строк для подачі відзиву на позовну заяву, а позивачам - відповіді на відзив. Надано третім особам строк для подачі письмових пояснень щодо позову та відповіді на позов.
Суд зазначає, що протягом розгляду справи учасники справи, які не були присутні у підготовчих/судових засідання, належним чином повідомлялись про місце, дату та час підготовчих/судових засідань відповідними ухвалами-повідомленнями, які направлялись сторонам на їх адреси-місцезнаходження або в електронні кабінети, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення або довідками про доставку електронного листа.
16.08.2021 до суду від відповідача-4 надійшов відзив на позовну заяву, в якому також просить суд закрити провадження у справі № 911/1871/21 в частині позовних вимог.
18.08.2021 до суду від третьої особи-1 надійшло пояснення щодо позову. Також просив подальший розгляд справи здійснювати за відсутності представника третьої особи.
25.08.2021 до суду від відповідача-6, відповідача-5, відповідача-3, відповідача-1, відповідача-2 надійшли відзиви на позовну заяву, в яких відповідачі проти позовних вимог заперечили та просили суд у задоволенні позову відмовити в повному обсязі. Разом з цим, відповідачі у своїх відзивах заявили про сплив строків позовної давності.
25.08.2021 до суду від позивача-2 надійшла заява про подання доказів.
25.08.2021 у підготовче засідання з'явились представники позивачів та відповідача-4 та надали усні пояснення по справі; інші учасники справи у підготовче засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, про дату та час засідання були повідомлені належним чином. Суд протокольно прийняв заяви сторін по суті спору до розгляду та долучив їх до матеріалів справи. Представник відповідача-4 надав усні пояснення щодо раніше поданого клопотання про закриття провадження в частині та просив суд його задовольнити. Суд повідомив представників сторін, що клопотання відповідача-4 про закриття провадження у справі в частині позовних вимог буде розглянуто в наступному засіданні.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 25.08.2021 відкладено підготовче засідання у справі № 911/1871/21 на 22.09.2021, про що занесено до протоколу підготовчого засідання.
16.09.2021 до суду від третьої особи-2 надійшло пояснення на позовну заяву, в якому також просив подальший розгляд справи здійснювати за відсутності представника третьої особи-2.
20.09.2021 до суду від позивача-1 надійшло заперечення щодо закриття провадження у справі.
22.09.2021 у підготовче засідання з'явились представники позивачів та відповідача-4 та надали усні пояснення по справі; інші учасники справи у підготовче засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, про дату та час засідання були повідомлені належним чином.
У підготовчому засіданні 22.09.2021 представник позивача-2 надав суду відповідь на відзив, а також представники позивачів надали усні пояснення щодо клопотання відповідача-4 про закриття провадження у справі та просили суд відмовити у його задоволенні. Суд повідомив представників сторін, що клопотання відповідача-4 про закриття провадження у справі в частині позовних вимог буде розглянуто в наступному засіданні.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 22.09.2021 відкладено підготовче засідання у справі № 911/1871/21 на 13.10.2021, про що занесено до протоколу підготовчого засідання.
12.10.2021 до суду від відповідача-1 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
13.10.2021 до суду від відповідача-4 надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання.
13.10.2021 у підготовче засідання з'явились представники позивачів та третьої особи-2 та надали усні пояснення по справі; інші учасники справи у підготовче засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, про дату та час засідання були повідомлені належним чином. Представники позивачів усно клопотали про відмову у задоволенні клопотання відповідача-4 щодо відкладення підготовчого засідання та просили суд призначити справу до судового розгляду по суті.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 13.10.2021 відкладено підготовче засідання у справі № 911/1871/21 на 20.10.2021, про що занесено до протоколу підготовчого засідання.
20.10.2021 до суду від відповідача-4 надійшло пояснення по справі.
20.10.2021 до суду від позивача-2 надійшла заява про розгляд справи без участі представника.
20.10.2021 у підготовче засідання з'явились представники позивача-1, відповідача-4 та третьої особи-2 та надали усні пояснення по справі; інші учасники справи у підготовче засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, про дату та час засідання були повідомлені належним чином. Суд протокольно прийняв до розгляду пояснення представника відповідача-4 від 20.10.2021 та долучив їх до матеріалів справи.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 20.10.2021 відкладено підготовче засідання у справі № 911/1871/21 на 04.11.2021, про що занесено до протоколу підготовчого засідання.
03.11.2021 до суду від позивача-1 надійшло пояснення.
04.11.2021 до суду від позивача-2 надійшло пояснення.
04.11.2021 до суду від позивача-2 надійшло клопотання про проведення засідання без представника позивача.
04.11.2021 у підготовче засідання з'явились позивача-1, відповідача-4 та третьої особи-2 та надали усні пояснення по справі; інші учасники справи у підготовче засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, про дату та час засідання були повідомлені належним чином.
У підготовчому засіданні 04.11.2021 представник відповідача-4 усно клопотав про відкладення підготовчого засідання на іншу дату, надав до суду клопотання про приєднання до матеріалів справи доказів та просив його долучити до матеріалів справи.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 04.11.2021 відкладено підготовче засідання у справі № 911/1871/21 на 25.11.2021, про що занесено до протоколу підготовчого засідання.
25.11.2021 у підготовче засідання з'явились представники позивачів та відповідача-4 та надали усні пояснення по справі; інші учасники справи у підготовче засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, про дату та час засідання були повідомлені належним чином.
У підготовчому засіданні 25.11.2021 представник відповідача-4 усно клопотав про долучення доказів до матеріалів справи; представники позивачів заперечували щодо долучення доказів відповідача-4 до матеріалів справи. Суд протокольно відхилив клопотання відповідача-4 про долучення доказів до матеріалів справи.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 25.11.2021 вирішено закрити підготовче провадження та призначення справи № 911/1871/21 до судового розгляду по суті на 20.01.2022, про що занесено до протоколу підготовчого засідання.
20.01.2022 в судове засідання з'явились представники позивачів та відповідача-4 та надали усні пояснення по суті спору; інші учасники справи в судове засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, про дату та час засідання були повідомлені належним чином. В судовому засіданні представник позивача-2 надав суду заяву про долучення доказів до матеріалів справи та просив її задовольнити.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 20.01.2022 відкладено судове засідання у справі № 911/1871/21 на 27.01.2022, про що занесено до протоколу судового засідання.
27.01.2022 в судове засідання з'явились представники позивачів та відповідача-4 та надали усні пояснення по суті спору; інші учасники справи в судове засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, про дату та час засідання були повідомлені належним чином.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 27.01.2022 оголошено перерву в судовому засіданні у справі № 911/1871/21 та, з метою вирішення даної судової справи, уповноважено на отримання доказів, виготовлених в копіях належної якості та завірених належним чином, представника від ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4.
07.02.2022 Господарським судом Київської області у справі № 911/1871/21 було здійснено запит до Центрального галузевого Державного архіву ІНФОРМАЦІЯ_2 з метою отримання додатків до позовної заяви в належній якості та уповноважено на отримання запитуваних доказів виготовлених в копіях належної якості та завірених належним чином представника від ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4.
07.02.2022 Господарським судом Київської області у справі № 911/1871/21 було здійснено запит до Комунального підприємства Київської обласної ради «Зберігач» з метою отримання додатків до позовної заяви в належній якості та уповноважено на отримання запитуваних доказів виготовлених в копіях належної якості та завірених належним чином представника від ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5.
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 24.02.2022 року строком на 30 діб, а також запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
Поряд з тим, у зв'язку із загрозою життю, здоров'ю та безпеці відвідувачів суду, працівників суду, керуючись ст. 3 Конституції України, ст. 24 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», рішенням Ради суддів України № 9 від 24.02.2022, враховуючи положення Указу Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», розпоряджень Київської обласної військової адміністрації, прийнятих відповідно до ст. 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», наказом голови Господарського суду Київської області № 3 від 03.03.2022 «Про встановлення особливого режиму роботи Господарського суду Київської області в умовах воєнного стану», зокрема, зупинено розгляд справ у відкритих судових засіданнях за участю учасників судового процесу до усунення обставин, які зумовлюють загрозу життю, здоров'ю та безпеці відвідувачів суду в умовах воєнної агресії проти України та запроваджено з 04.03.2022 роботу у Господарському суді Київської області в віддаленому режимі.
Наказом голови Господарського суду Київської області № 4 від 01.04.2022 «Про припинення здійснення суддями Господарського суду Київської області своїх повноважень дистанційно», керуючись ст. 3 Конституції України, ст. 24 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», зокрема, припинено здійснення суддями Господарського суду Київської області своїх повноважень дистанційно.
Враховуючи те, що суддя Сокуренко Л.В., починаючи з 03.03.2022 по 15.04.2022 перебувала у відпустці, то розгляд зазначеної позовної заяви був здійснений судом після виходу судді на роботу.
Ухвалою Господарського суду Київської області у справі № 911/1871/21 судове засідання у справі призначено на 09.06.2022.
09.06.2022 в судове засідання з'явились представники позивачів; інші учасники справи в судове засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, про дату та час засідання були повідомлені належним чином.
В судовому засіданні 09.06.2022 представник позивача-2 надав суду клопотання про витребування доказів; представник позивача-1 надав усні пояснення щодо запитів від 07.02.2022.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 09.06.2022 судом вирішено перейти зі стадії розгляду справи по суті до стадії підготовчого провадження; підготовче судове засідання у справі № 911/1871/21 призначено на 07.07.2022. Зобов'язано Центральний галузевий Державний архів МОУ подати до суду копії наступних документів, виготовлених в належній якості та завірених належним чином: - ліквідаційного акта б/н від 20.01.2003; - акта прийому-передачі земельної ділянки та державного акта на право користування землею б/н від 22.02.2000; - актів приймання передачі на нежитлові приміщення від 30.04.1999. Зобов'язано КП Київської обласної ради «Зберігач» подати до суду копії наступних документів, виготовлених в належній якості та завірених належним чином: - свідоцтва про право власності № 7 від 13.01.2003; - зведеного акта; - витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно; - біржових угод № 02-03/12 від 17.01.2003, № 06-03/12 від 17.01.2003, № 09-03/12 від 22.01.2003, № 10-03/12 від 05.02.2003, № 26-03/12 від 28.03.2003, № 40-03/12 від 27.06.2003; - інформаційної довідки КП КОР «Північне бюро технічної інвентаризації» № 39 від 19.09.2013. Клопотання позивача-2 про витребування інвентаризаційних справ задоволено та витребувано у КП Київської обласної ради «Зберігач» інвентаризаційні справи нерухомого майна, а саме: - столярного цеху (літера Ф), загальною площею 1 240, 8 кв. м; - казарми (літера А), загальною площею 465, 9 кв. м; - лазні (літера А), загальною площею 91, 6 кв. м; - гаражу (літера О), загальною площею 192, 9 кв. м; - гаражу (літера Ц), загальною площею 164, 1 кв. м; - гаражу (літера Т), загальною площею 174, 3 кв. м; - розкрійного цеху (літера Д), загальною площею 1 205, 7 кв. м; - цеху штучного паркету (літера З), загальною площею 323, 9 кв. м; - цеху штучних виробів (літера Ж), загальною площею 477, 4 кв. м; - малярного цеху (літера Б), загальною площею 1 689, 5 кв. м; - будівлі лісопильного цеху (літера М), загальною площею 2 781,7 кв. м; - сортувальні площадки, загальною площею 439, 6 кв. м; - будівлі складу (літера Т-1), загальною площею 361, 8 кв. м, що знаходяться за адресою: Київська обл., Бородянський р-н, смт Пісківка, вул. Ніни Сосніної, буд. 2.
04.07.2022 до суду від Центрального галузевого Державного архіву МОУ надійшло клопотання, в якому останній надає копії документів, на виконання ухвали суду від 09.06.2022 по справі № 911/1871/21.
07.07.2022 у підготовче засідання з'явились представники позивачів та відповідача-4; інші учасники справи у підготовче засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, про дату та час засідання були повідомлені належним чином.
У підготовчому засіданні 07.07.2022 представник позивача-2 надав суду клопотання про витребування доказів, водночас зазначив, що КП Київська обласна рада «Зберігач» знаходиться у процедурі припинення і будь-який зв'язок з останнім відсутній, у зв'язку з чим клопотав витребувати докази з КП Київської обласної ради Бородянського бюро технічної інвентаризації; представник позивача-1 не заперечував, а представник відповідача-4 дане клопотання представника позивача залишив на розсуд суду.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 07.07.2022 відкладено підготовче засідання у справі № 911/1871/21 на 03.08.2022. Зобов'язано КП Київської обласної ради технічної інвентаризації подати до суду копії наступних документів, виготовлених в належній якості та завірених належним чином: - свідоцтва про право власності № 7 від 13.01.2003; - зведеного акта; - витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно; - біржових угод № 02-03/12 від 17.01.2003, № 06-03/12 від 17.01.2003, № 09-03/12 від 22.01.2003, № 10-03/12 від 05.02.2003, № 26-03/12 від 28.03.2003, № 40-03/12 від 27.06.2003; - інформаційної довідки КП КОР «Північне бюро технічної інвентаризації» № 39 від 19.09.2013. Зобов'язано КП Київської обласної ради технічної інвентаризації подати до суду інвентаризаційні справи нерухомого майна, а саме: - столярного цеху (літера Ф), загальною площею 1 240,8 кв. м; - казарми (літера А), загальною площею 465, 9 кв. м; - лазні (літера А), загальною площею 91, 6 кв. м; - гаражу (літера О), загальною площею 192, 9 кв. м; - гаражу (літера Ц), загальною площею 164,1 кв. м; - гаражу (літера Т), загальною площею 174,3 кв. м; - розкрійного цеху (літера Д), загальною площею 1 205, 7 кв. м; - цеху штучного паркету (літера З), загальною площею 323, 9 кв. м; - цеху штучних виробів (літера Ж), загальною площею 477,4 кв. м; - малярного цеху (літера Б), загальною площею 1 689,5 кв. м; - будівлі лісопильного цеху (літера М), загальною площею 2 781,7 кв. м; - сортувальні площадки, загальною площею 439, 6 кв. м; - будівлі складу (літера Т-1), загальною площею 361, 8 кв. м, що знаходяться за адресою: Київська обл., Бородянський р-н, смт Пісківка, вул. Ніни Сосніної, буд. 2. Повторно зобов'язано КП Київської обласної ради «Зберігач» подати до суду копії документів, що витребовувалися ухвалою суду від 09.06.2022.
01.08.2022 до суду надійшли витребувані судом інвентаризаційні справи.
03.08.2022 у підготовче засідання з'явились представники позивачів, відповідача-4 та представник третьої особи-2; інші учасники справи у підготовче засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, про дату та час засідання були повідомлені належним чином.
У підготовчому засіданні 03.08.2022 суд дослідив інвентаризаційні справи нерухомого майна, які надійшли до суду на виконання вимог ухвали суду від 07.07.2022. Представник позивача-2 надав усні пояснення щодо інвентаризаційних справ нерухомого майна; представник відповідача-4 усно клопотав про відкладення підготовчого судового засідання для можливості ознайомитись з інвентаризаційними справами.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 03.08.2022 підготовче засідання у справі № 911/1871/21 на 08.09.2022 для надання можливості учасниками справи ознайомитись з інвентаризаційними справами нерухомого майна, що надійшли на виконання вимог ухвали суду від 07.07.2022, про що занесено до протоколу підготовчого засідання.
08.09.2022 у підготовче засідання з'явився представник позивача-1, надав усні пояснення щодо інвентаризаційних справ та усно клопотав про відкладення засідання у зв'язку із повторним ознайомленням із даними справами; інші учасники справи у підготовче засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, про дату та час засідання були повідомлені належним чином.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 08.09.2022 задоволене усне клопотання позивача-1 та відкладено підготовче засідання у справі № 911/1871/21 на 28.09.2022, про що занесено до протоколу підготовчого засідання.
28.09.2022 у підготовче засідання з'явились представники позивачів, представник відповідача-4; інші учасники справи у підготовче засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, про дату та час засідання були повідомлені належним чином.
У підготовчому засіданні 28.09.2022 представник позивача-2 подав до суду клопотання № 179/юр від 28.09.2022 про призначення у справі № 911/1871/21 судової будівельної експертизи, надав усні пояснення щодо поданого клопотання та просив суд його задовольнити. Представник відповідача-4 заперечував щодо клопотання представника позивача-2 про призначення судово-будівельної експертизи та просив суд відмовити у його задоволенні. Суд повідомив представників сторін, що клопотання про призначення у справі № 911/1871/21 судової будівельної експертизи буде розглянуто в наступному засіданні, у зв'язку із чим надано сторонам час для ознайомлення та викладення своїх пояснень та заперечень стосовно поданого позивачем-2 клопотання.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 28.09.2022 оголошено перерву у підготовчому засіданні у справі № 911/1871/21 на 12.10.2022, про що занесено до протоколу підготовчого засідання.
07.10.2022 до суду від відповідача-4 надійшло заперечення на клопотання позивача-2 про призначення у справі судової експертизи.
12.10.2022 у підготовче засідання з'явились представники позивачів та представник відповідача-4; інші учасники справи у підготовче засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, про дату та час засідання були повідомлені належним чином.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 12.10.2022 клопотання позивача-2 про призначення судово-будівельної експертизи задоволено частково. Призначено судову будівельно-технічну експертизу у справі № 911/1871/21, проведення якої доручено Київському відділенню Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України; на вирішення експерту поставлено відповідні питання; витрати по проведенню експертизи покладено на Міністерство оборони України та зобов'язано останнє забезпечити оплату експертизи та її проведення Київським відділенням Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України. Провадження у справі № 911/1871/21 зупинено до завершення судової будівельно-технічної експертизи.
12.12.2022 до суду від Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України надійшов лист вх. № суду 18123/22 про організацію виконання експертизи (листи № 6135/18/вих.-22/ЛЕП від 08.12.2022, № 6136/18/вих.-22/ЛЕП від 08.12.2022 та № б/н від 08.12.2022).
Ухвалою Господарського суду Київської області від 19.12.2022 поновлено провадження у справі № 911/1871/21 та призначено засідання для розгляду клопотання експерта вх. № суду 18123/22 від 12.12.2022 на 25.01.2023. Викликано в судове засідання судового експерта.
25.01.2023 у підготовче засідання з'явився судовий експерт Могиленко П.А.; інші учасники справи у підготовче засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, про дату та час засідання були повідомлені належним чином. Судовий експерт Могиленко П.А. надав усні пояснення щодо листа про організацію виконання експертизи та усно клопотав про залишення без розгляду листа в частині надання додаткових матеріалів, необхідих для проведення судової будівельно-технічної експертизи. Судовий експерт повідомив суд, що станом на дату проведення судового засідання - 25.01.2023, Міністерством оборони України не забезпечено оплату вартості експертизи та її проведення експертною установою.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 26.01.2023 у справі № 911/1871/21 лист Київського відділення Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України вх. № суду 18123/22 від 12.12.2022 задоволено частково; зобов'язано Міністерство оборони України сплатити вартість проведення будівельно-технічної експертизи у справі № 911/1871/21 згідно з рахунком № 22-7976/4310-Е від 08.12.2022, який був направлений експертною установою на адресу платника, протягом 45 календарних днів з дати винесення даної ухвали. Іншу частину листа залишено без розгляду. Зупинено провадження у справі № 911/1871/21 до закінчення проведення судової експертизи.
22.03.2023 до суду від Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України надійшов лист вх. № суду 91/23 про організацію виконання експертизи.
22.03.2023 матеріали справи № 911/1871/21 повернулись до Господарського суду Київської області.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 03.04.2023 поновлено провадження у справі № 911/1871/21 та призначено підготовче засідання на 20.04.2023.
03.04.2023 до суду від ІНФОРМАЦІЯ_2 надійшов супровідний лист № б/н від 03.04.2023 із копією платіжної інструкції № 407/4 від 28.03.2023 про оплату судової експертизи.
13.04.2023 до суду від ІНФОРМАЦІЯ_2 надійшло клопотання № б/н від 13.04.2023 (вх. № суду від 7194/23 від 13.04.2023) про зупинення провадження у справі № 911/1871/21 до проведення судової експертизи.
20.04.2023 у підготовче засідання з'явились представники позивачів та представник відповідача-4; інші учасники справи у підготовче засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, про дату та час засідання були повідомлені належним чином.
Суд повідомив представників сторін, що до суду надійшли лист із копією платіжної інструкції та клопотання від ІНФОРМАЦІЯ_2 та зачитав представникам сторін їх зміст. Представник позивача-1 надав усні пояснення щодо раніше поданих листа та клопотання та просив суд клопотання про зупинення провадження у справі № 911/1871/21 задовольнити, посилаючи на порушення строку для оплати судової експертизи у зв'язку із обставинами, що не залежали від позивача-1; представник позивача-2 підтримав позицію позивача-1 та наголосив на необхідності проведення у справі судової експертизи. Представник відповідача-4 заперечував проти задоволення клопотання позивача-1 та зупинення провадження у справі № 911/1871/21, зазначивши про неповажність причин пропуску строку, встановленого судом для оплати судової експертизи, та наголосив на зловживанні позивачами їх процесуальними правами.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 20.04.2023 призначено судову будівельно-технічну експертизу по справі № 911/1871/21, проведення якої доручено Київському відділенню Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України; на вирішення експерту поставлені відповідні питання. Витрати по проведенню експертизи покладені на Міністерство оборони України. Провадження у справі № 911/1871/21 зупинено до завершення судової будівельно-технічної експертизи.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 04.10.2023 у задоволенні клопотання судового експерта № 1799-Е від 17.08.2023 про надання додаткових матеріалів, необхідних для проведення судової будівельно-технічної експертизи, відмовлено. Клопотання судового експерта № 1799-Е від 19.07.2023 про уточнення питань, необхідних для проведення судової будівельно-технічної експертизи, задоволено. Поставлено перед експертом уточненні питання. Зупинено провадження у справі № 911/1871/21 до завершення судової будівельно-технічної експертизи.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 29.05.2024 у справі № 911/1871/21 відмовлено в задоволені клопотання ДП МОУ «ІНФОРМАЦІЯ_1» про тимчасове вилучення доказів; клопотання судового експерта № 1799-Е від 01.05.2024 про забезпечення безперешкодного доступу для проведення обстеження об'єктів дослідження для виконання будівельно-технічної експертизи задоволено; провадження у справі № 911/1871/21 зупинено до завершення судової будівельно-технічної експертизи.
10.02.2025 до суду надійшов супровідний лист № 1122/18/вих.-25/ЛЕП від 29.01.2025, до якого долучено висновок експерта за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи № 1799-Е від 29.01.2025, матеріали справи № 911/1871/21, інвентаризаційна справа на нерухоме майно та додатково надані документи.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 19.02.2025 поновлено провадження у справі № 911/1871/21. Підготовче засідання у справі призначено на 19.03.2025.
Ухвала суду від 19.02.2025, на виконання вимог ч. 5, 11 ст. 242 ГПК України, була доставлена позивачам в їх електронні кабінети, а іншим учасника справи направлена на їх адреси-місцезнаходження.
19.03.2025 у підготовче засідання з'явився представник позивача-1 та надав усні пояснення по справі та щодо висновку експерта; інші учасники справи у підготовче засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, про дату та час засідання були повідомлені належним чином.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 19.03.2025 вирішено закрити підготовче провадження та призначити справу № 911/1871/21 до судового розгляду по суті на 23.04.2025, про що занесено до протоколу підготовчого засідання.
14.04.2025 до суду через систему «Електронний суд» від відповідача-4 надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання.
17.04.2025 до суду від відповідача-3 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
23.04.2025 в судове засідання з'явився представник позивача-1; інші учасники справи в судове засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, про дату та час засідання були повідомлені належним чином.
В судовому засіданні 23.04.2025 суд оголосив про розгляду справи по суті та про його початок. Представник позиваа-1 виступив з вступною промовою.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 23.04.2025 відкладено судове засідання у справі № 911/1871/21 на 14.05.2025, про що занесено до протоколу судового засідання.
23.04.2025 в судове засідання з'явився представник позивача-1 та надав усні пояснення щодо обставин справи та наявних в матеріалах справи доказів; інші учасники справи в судове засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, про дату та час засідання були повідомлені належним чином.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 23.04.2025 відкладено судове засідання у справі № 911/1871/21 на 12.06.2025, про що занесено до протоколу судового засідання.
12.06.2025 до суду через систему «Електронний суд» від відповідача-4 надійшли додаткові пояснення по справі. У поданих додаткових пояснення відповідачем також заявлено про сплив строків позовної давності.
У зв'язку з тимчасовою непрацездатністю (лікарняний) судді Сокуренко Л.В. судове засідання, призначене на 12.06.2025, не відбулось.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 16.06.2025 призначено судове засідання у справі № 911/1871/21 на 24.07.2025.
Ухвала суду від 16.06.2025, на виконання вимог Господарського процесуального кодексу України, була доставлена позивачам та відповідачу-4 в їх електронні кабінети, а іншим учасника справи на їх адреси-місцезнаходження.
24.07.2025 в судове засідання з'явились представник позивача-1 та представник відповідача-4; інші учасники справи в судове засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, про дату та час засідання були повідомлені належним чином.
Представник відповідача усно клопотав про залишення без розгляду клопотання відповідача-4 про закриття провадження у справі в частині вимог до ТОВ «НВК «Параллакс», що викладене в прохальній частині відзиву на позовну заяву. Суд задовольнив усне клопотання відповідача-4 та залишив клопотання про закриття провадження у справі в частині вимог до ТОВ «НВК «Параллакс» без розгляду.
В судовому засіданні 24.07.2025 представник позивача-1 надав усні пояснення по суті спору, відповідно до яких позовні вимоги підтримував та просив позов задовольнити в повному обсязі, посилаючись на наступне.
У свою чергу представник відповдача-4 проти позовних вимог позивачів заперечував, вважав вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, у зв'язку із чим просив суд у задоволенні позовних вимог до відповідча-4 відмовити в повному обсязі.
Разом з цим, представником відповдача-4 заявлено про сплив строків позовної давності у спірних правовідносинах. Представник позивача-1 проти застосування строків позовної давності заперечив.
Щодо неявки інших учасників справи в судове засідання суд зазначає, що неявка в судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті (ч. 1 ст. 202 ГПК України).
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Приймаючи до уваги, що учасники справи в судове засідання не з'явились, а їх нез'явлення не перешкоджає розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників відповідачів та третіх осіб.
Згідно з ч. 1 ст. 3 ГПК України, судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
За приписами ст. 9 Конституції України, ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України» і ст. 4 ГПК України господарські суди у процесі здійснення правосуддя мають за відповідними правилами керуватися нормами документів, ратифікованих законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» Україна повністю визнає на своїй території дію приписів Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо визнання обов'язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Суду в усіх питаннях, що стосуються її тлумачення і застосування.
Водночас ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий розгляд його справи.
У рішенні 15-рп/2004 від 02.11.2004 Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст. 69 Кримінального кодексу України (справа про призначення судом більш м'якого покарання) визначено, що справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню. У сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом і засобах, що обираються для їх досягнення.
Значення принципів справедливості та добросовісності поширюється не тільки на сферу виконання зобов'язань, а і на сферу користування правами, тобто, такі засади здійснення судочинства виступають своєрідною межею між припустимим використанням права (як формою правомірного поводження) та зловживанням правами (як формою недозволеного використання прав).
Одночасно, застосовуючи відповідно до ч. 1 ст. 11 ГПК України, ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення від 07.07.1989 Європейського суду з прав людини у справі «ЮніонЕліментаріяСандерс проти Іспанії» (AlimentariaSanders S.A. v. Spain).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).
Приймаючи до уваги, що учасники судового процесу скористалися наданими їм процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами.
В судовому засіданні 24.07.2025 судом на стадії ухвалення судового рішення оголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення.
Частиною 5 ст. 240 ГПК України визначено, що датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене).
Відповідно до ч. 6 ст. 233 ГПК України, у виняткових випадках залежно від складності справи складання повного рішення (постанови) суду може бути відкладено на строк не більш як на десять днів, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - не більш як на п'ять днів з дня закінчення розгляду справи.
Враховуючи обсяг, складність даної справи та те, що суддя Сокуренко Л.В. з 11.08.2025 до 24.08.2025 включно перебувала у відпустці, повне судове рішення складено та підписано судом після виходу судді на роботу.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши усні пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд Київської області
29.01.1998 Міністерством оборони України було видано наказ № 27 «Про створення та реєстрацію державних підприємств ІНФОРМАЦІЯ_2», згідно якого на базі розформованих військових частин та організацій будівельно-квартирного комплексу організовано створення відособлених структурних підрозділів державних підприємств ІНФОРМАЦІЯ_2, зокрема «ІНФОРМАЦІЯ_1» (пункт 1), а також доручено начальнику розквартирування військ і капітального будівництва Збройних сил - начальнику Головного управління розквартирування військ і капітального будівництва ІНФОРМАЦІЯ_2 у 10-денний термін після призначення встановленим порядком керівників державних підприємств ІНФОРМАЦІЯ_2 організувати роботу по прийому-передачі фондів, зазначених у пункті 1 (пункт 4).
Відповідно до Плану організаційних заходів у квартирно-будівельному комплексі Збройних Сил України у 1998 році, який є додатком № 1 до наказу Міністра оборони України № 27 від 29.01.1998, створення Державного підприємства «ІНФОРМАЦІЯ_1» та його підпорядкування визначено начальнику розквартирування військ і капітального будівництва Збройних Сил - начальнику Головного управління розквартирування військ і капітального будівництва ІНФОРМАЦІЯ_2; розформовано 135 заводів залізобетонних виробів Головного управління військового будівництва, правонаступником якого визнано Державне підприємство ІНФОРМАЦІЯ_2 «ІНФОРМАЦІЯ_1»; фонди і майно наказано передати Державному підприємству ІНФОРМАЦІЯ_2 «ІНФОРМАЦІЯ_1».
Відповідно до преамбули Статуту ДП «МОУ «ІНФОРМАЦІЯ_1», затвердженого Міністром оборони України 29.01.1998 (далі - Статут), це підприємство засноване на майні Збройних Сил України, яке є загальнодержавною власністю. Засновником підприємства є Міністерство оборони України (орган управління майном).
Згідно з пп. 2.1, 4.1, 4.2 Статуту, підприємство створене з метою виконання програми житлового і військового будівництва для ІНФОРМАЦІЯ_2, структур Збройних Сил України та інших замовників - юридичних та фізичних осіб України та інших держав незалежно від форм власності. Майно підприємства становлять основні фонди та оборотні кошти, а також цінності, вартість яких відображається у самостійному балансі підприємства. Майно підприємства є державною власністю і закріплюється за ним на праві повного господарського відання. Здійснюючи право повного господарського відання підприємство володіє, користується та розпоряджається зазначеним майном на свій розсуд, вчиняючи щодо нього будь-які дії, які не суперечать чинному законодавству та цьому Статуту.
Пунктом 4.4. Статуту визначено, що відчуження засобів виробництва, що є державною власністю і закріплені за підприємством, здійснюється за погодженням з органом управління майном у порядку, що встановлений чинним законодавством.
Пунктом 6.1 Статуту також передбачено, що функції по управлінню майном, яке є загальнодержавною власністю, здійснює орган управління майном (Міністерство оборони України).
Додатком до Статуту ДП МОУ ІНФОРМАЦІЯ_2 «ІНФОРМАЦІЯ_1» є перелік відособлених структурних підрозділів, що входять до складу підприємства, зокрема - 22 Деревообробний комбінат (255780, Київська обл., Бородянський р-н, смт Пісківка) (РПВ № 42318, а.с. 286).
06.02.1998 проведено державну реєстрацію ДДП МОУ «ІНФОРМАЦІЯ_1», що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію (перереєстрацію) суб'єкта підприємницької діяльності - юридичної особи № 6209 (РПВ № 42318, а.с. 287).
Відповідно до наявної в матеріалах справи копії Ліквідаційного акта 22 Деревообробного комбінату Головного управління військового будівництва МОУ, затвердженого командиром військової частини НОМЕР_1 від 20.01.2003, правонаступником 22 Деревообробного комбінату призначене ДП «ІНФОРМАЦІЯ_1», якому передані: 1. державний акт на право остійного користування; 2. основні засоби виробництва. Акти прийому-передачі, затверджені заступником начальника ГУ РВ і КБ МО України генерал-майором ОСОБА_1 30.04.1999; 3. матеріальні цінності. Акт додається; 4. бухгалтерські документи з короткочасними термінами зберігання за період з 1996 до 1999 включно. 22 Деревообробний комбінат станом на 01.03.2000 розформовано.
Згідно з актом прийому-передачі земельної ділянки та державним актом на право користування землею 20.02.2000, затвердженим командиром військової частини НОМЕР_2 генерал-майором 22.02.2000, у зв'язку з ліквідацією 22 Деревообробного комбінату Головного управління військового будівництва на підставі наказу Міністра оборони України № 27 від 29.01.1998, проведено передачу ДП «ІНФОРМАЦІЯ_1» земельної ділянки, площею 16, 8 га. Також передано державний акт на безстрокове і безоплатне користування землею площею 16, 8 га за № 025601 сер. Б, виданого Виконавчим комітетом Бородянської районної ради депутатів в 1991 році, реєстраційний № 318 (копії актів наявні в матеріалах справи).
30.04.1999 на підставі актів приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів ОЗ-1 (бюджет), комплекс будівель і споруд по вул. Ніни Сосніної, буд. 2, в смт Пісківка, Бородянського району, Київської області, було передано в експлуатацію від 22 ДОК військової частини НОМЕР_3 до ДП МОУ «ІНФОРМАЦІЯ_1», зокрема: - на підставі акта приймання-передачі № 2 від 30.04.1999 будівлю лісопильного цеху, загальною площею 1 080 кв. м; - на підставі акта приймання-передачі № 4 від 30.04.1999 цех штучних виробів, загальною площею 216 кв. м; - на підставі акта приймання-передачі № 5 від 30.04.1999 столярно-здорочний цех, загальною площею 4 327 кв. м; - на підставі акта приймання-передачі № 6 від 30.04.1999 малярний цех, загальною площею 1 517 кв. м; - на підставі акта приймання-передачі № 9 від 30.04.1999 будівлю розкрійного цеху, загальною площею 972 кв. м; - на підставі акта приймання-передачі № 11 від 30.04.1999 паркетний цех, загальною площею 160 кв. м; - на підставі акта приймання-передачі № 12 від 30.04.1999 сушильні камери (4 шт.); - на підставі акта приймання-передачі № 17 від 30.04.1999 гараж, загальною площею 352 кв. м; - на підставі акта приймання-передачі № 26 від 30.04.1999 механічну майстерню, загальною площею 3 200 кв. м; - на підставі акта приймання-передачі № 27 від 30.04.1999 склад готової продукції, загальною площею 972 кв. м (копії актів приймання-передачі від 30.04.199, за якими ДП МОУ «ІНФОРМАЦІЯ_1» прийняло комплекс будівель і споруд по вул. Ніни Сосніної, буд. 2, смт Пісківка, Бородянського району, Київської області, наявні в матеріалах справи).
Рішенням виконкому Пісківської селищної ради від 13.01.2003 «Про оформлення права власності на майновий комплекс ДОК-22 в смт Пісківка по вул. Ніни Сосніної, 2», вирішено: 1. Визнати право загальнодержавної власності за Міністерством оборони України на майновий комплекс ДОК-22 в смт Пісківка, що знаходиться на праві повного господарського відання ДП «ІНФОРМАЦІЯ_1», згідно переліку. 2. Бородянському бюро технічної інвентаризації видати свідоцтво про право власності на майновий комплекс ДОК-22 в смт Пісківка по вул. Ніни Сосніної, 2 (РПВ № 42318, а.с. 292).
Згідно з свідоцтвом про право власності на майновий комплекс від 13.01.2003, на підставі рішення виконавчого комітету Пісківської селищної ради № 7 від 13.01.2003, в цілому майновий комплекс по вул. Ніни Сосніної, буд. 2, смт Пісківка, зареєстровано за Державою в особі Верховної Ради України в повному господарському віданні ДП МОУ «ІНФОРМАЦІЯ_1» на праві загальнодержавної власності. Запис про право власності внесено в реєстрову книгу № 1ю-147 за реєстрованим № 11 (том 1, а.с. 41).
Відповідно до витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно № 225466 від 25.03.2003 (РПВ № 42318, а.с. 300-301), майновий комплекс ДОК-22 філії ДП МОУ «ІНФОРМАЦІЯ_1», розташований за адресою: Київська обл., Бородянський р-н, смт Пісківка, вул. Сосніної Ніни, буд. 2 (реєстраційний номер: 422318; запис № 11 в книзі 1ю-147; підстава виникнення права власності: свідоцтво про право власності від 13.01.2003; форма власності загальнодержавна; частка 1/1) складається із основних виробничих приміщень та допоміжних споруд; вартість всього майнового комплексу - балансова. Майновий комплекс складається, зокрема, з: будівлі малярного цеху (літ. «Б»), загальною площею 1 689, 5 кв. м; будівлі цеху штучних виробів (літ. «Ж»), загальною площею 477, 4 кв. м; будівлі столярного цеху (літ. «Ф»), загальною площею 1 240, 8 кв. м; будівлі розкрійного цеху (літ. «З»), загальною площею 323, 9 кв. м; будівлі розкрійного цеху (літ. «Д»), загальною площею 1 205, 7 кв. м; будівлі лісопильного цеху (літ. «М», загальною площею 2 781, 7 кв. м; будівлі гаражу (літ. «О»), загальною площею 192, 9 кв. м; будівлі гаражу (літ. «Ц»), загальною площею 164, 1 кв. м; будівлі гаражу (літ. «Т»), загальною площею 174, 3 кв. м; будівлі складу (літ. «Т-1»), відомості щодо загальної площі відсутні.
Відповідно до зведеного акта вартості будівель та споруд (форма № 5) за період з 30.10.2002 по 24.01.2007, комплекс будівель і споруд по вул. Ніни Сосніної, буд. 2, смт Пісківка, Бородянського району, Київської області, перебував на балансі « 22 ДОК» - філія ДП МОУ «ІНФОРМАЦІЯ_1» (том 1, а.с. 41-43).
Відповідно до ч. 2, 3 ст. 10 Закону України «Про підприємства в Україні» (чинного на момент створення ДП МОУ «ІНФОРМАЦІЯ_1») майно підприємства відповідно до законів України, статуту підприємства та укладених угод належить йому на праві власності, повного господарського відання або оперативного управління. Майно, що є державною власністю і закріплене за державним підприємством (крім казенного), належить йому на праві повного господарського відання. Здійснюючи право повного господарського відання, державне підприємство володіє, користується та розпоряджається зазначеним майном на свій розсуд, вчиняючи щодо нього будь-які її, які не суперечать чинному законодавству та статуту підприємства.
З урахуванням вказаного, суд встановив, що комплекс будівель і споруд по вул. Ніни Сосніної, буд. 2, смт Пісківка, Бородянського району, Київської області, були зареєстровані на праві загальнодержавної власності за Державою в особі Верховної ради України та перебували на праві господарського відання у ДП МОУ «ІНФОРМАЦІЯ_1» відповідно до п. 4.2 Статуту ДП МОУ «ІНФОРМАЦІЯ_1».
06.11.2000 Арбітражним судом м. Києва за заявою ініціюючого кредитора - ДПІ у Дарницькому районі м. Києва винесено ухвалу про порушення провадження у справі № 24/612-б-43/234 про банкрутство ДП МОУ «ІНФОРМАЦІЯ_1».
03.04.2001 Арбітражним судом м. Києва у справі № 24/612-б-43/234 введена процедура санації ДП МОУ «ІНФОРМАЦІЯ_1» з урахуванням особливостей провадження за ст. 53 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (в редакції Закону України № 2343-ХІІ, до внесення змін Законом України №4212-VІ від 22.12.2011).
Ухвалою Арбітражного суду м. Києва від 18.01.2002 у справі № 24/612-б-43/234 затверджено план санації боржника.
Ухвалою Арбітражного суду м. Києва від 12.10.2006 у справі № 24/612-б-43/234 задоволено клопотання комітету кредиторів ДП МОУ «ІНФОРМАЦІЯ_1» про перехід до процедури санації за загальною процедурою на підставі ст. 17 Закону про банкрутство від 23.02.2006, продовжено процедуру санації ДП МОУ «ІНФОРМАЦІЯ_1» на шість місяців.
У ході розгляду справи № 24/612-б-43/234 про банкрутство ДП МОУ «ІНФОРМАЦІЯ_1», у процедурі санації були укладені біржові угоди щодо частини комплексу будівель і споруд по вул. Ніни Сосніної, буд. 2, смт Пісківка, Бородянського району, Київської області, а саме:
- 17.01.2003 між ДП МОУ «ІНФОРМАЦІЯ_1» (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Колективне спеціалізоване підприємство «Зерно-Ліс» (покупець) укладено біржову угоду № 02-03/12, відповідно до п. 1 якої продавець передав, а покупець купив столярний цех, літера «Ф», загальною площею 1 240, 8 кв. м, що знаходиться за адресою: Київська обл., Бородянський р-н, смт Пісківка, вул. Ніни Сосніної, 2.
Відповідно до п. 2 біржової угоди № 02-03/12 вартість договору становить 13 479, 16 грн, а також ПДВ 20 % - 2 695, 84 грн.
- 17.01.2003 між ДП МОУ «ІНФОРМАЦІЯ_1» (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Промагросоюс» (покупець) укладено біржову угоду № 06-03/12, відповідно до п. 1 якої продавець передав, а покупець купив гаражі, що знаходяться за адресою: Київська обл., Бородянський р-н, смт Пісківка, вул. Ніни Сосніної, 2, а саме: гараж літ. «О», площею 192, 9 кв. м; гараж літ. «Ц», площею 164, 1 кв. м; гараж літ. «Т», площею 174, 3 кв. м.
Відповідно до п. 2 біржової угоди № 06-03/12, вартість договору становить 12 259, 16 грн, а також ПДВ 20 % - 2 451, 84 грн.
- 22.01.2003 між ДП МОУ «ІНФОРМАЦІЯ_1» (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Модрина» (далі - відповідач-1, покупець) укладено біржову угоду № 09-03/12, відповідно до п. 1 якої продавець передав, а покупець купив розкрійний цех літ. «Д», загальною площею 1 205, 7 кв. м, цех штучного паркету літ. «З», загальною площею 323, 9 кв. м та цех штучних виробів літ. «Ж», загальною площею 477, 4 кв. м, що знаходяться за адресою: Київська обл., Бородянський р-н, смт Пісківка, вул. Ніни Сосніної, 2.
Відповідно до п. 2 біржової угоди № 09-03/12, вартість договору становить 33 442, 50 грн, а також ПДВ 20 % - 6 688, 50 грн
- 05.02.2003 між ДП МОУ «ІНФОРМАЦІЯ_1» (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «К.С.К» (покупець) укладено біржову угоду № 10-03/12, відповідно до п. 1 якої продавець передав, а покупець купив малярний цех літ. «Б», загальною площею 1 689, 5 кв. м, що знаходиться за адресою: Київська обл., Бородянський р-н, смт Пісківка, вул. Ніни Сосніної, 2.
Відповідно до п. 2 біржової угоди № 10-03/12, вартість договору становить 48 159, 16 грн, а також ПДВ 20 % - 9 631, 84 грн.
- 28.03.2003 між ДП МОУ «ІНФОРМАЦІЯ_1» (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю спільного українсько-російського науково-виробничого підприємства Фірма «Параллакс» (далі - відповідач-4, покупець) укладено біржову угоду № 26-03/12, відповідно до п. 1 якої продавець передав, а покупець купив лісопильний цех літ. «М», загальною площею 2 781, 7 кв. м та сортувальну площадку, загальною площею 439, 6 кв. м, що знаходяться за адресою: Київська обл., Бородянський р-н, смт Пісківка, вул. Ніни Сосніної, 2.
Відповідно до п. 2 біржової угоди № 26-03/12, вартість договору становить 65 041, 67 грн, а також ПДВ 20 % - 13 008, 33 грн.
- 27.06.2003 ДП МОУ «ІНФОРМАЦІЯ_1» (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Модрина» (покупець) укладено біржову угоду № 40-03/12, відповідно до п. 1 якої продавець передав, а покупець купив будівлю складу літ. «Т-1», загальною площею 361, 8 кв. м, що знаходиться за адресою: Київська обл., Бородянський р-н, смт Пісківка, вул. Ніни Сосніної, 2.
Відповідно до п. 2 біржової угоди № 40-03/12, вартість договору становить 7 036, 67 грн, а також ПДВ 20 % - 1 407, 33 грн. Копії зазначених вище біржових угод наявні в матеріалах справи. Копії зазначених вище біржових угод наявні в матеріалах справи.
Суд встановив, що у всіх вказаних вище біржових угодах зазначено, що реалізація відповідного нерухомого майна проводиться на підставі плану санації відновлення платоспроможності та виведення з кризи ДП МОУ «ІНФОРМАЦІЯ_1» в процедурі провадження справи про банкрутство.
Зі змісту біржових угод вбачається, що від імені продавця - ДП МОУ «ІНФОРМАЦІЯ_1», угоди підписано Дубовим Олексієм Геннадійовичем.
Водночас, вироком Подільського районного суду м. Києві від 03.03.2007 у кримінальній справі № 1-175/07 заступника генерального директора по фінансово-економічній роботі ДП МОУ «ІНФОРМАЦІЯ_1» Дубова Олексія Геннадійовича (підписанта вказаних вище біржових угод) визнано винним у скоєнні злочину за ст. 218 Кримінального кодексу України (фіктивне банкрутство).
Відповідно до ст. 218 КК України (у редакції, чинній на дату постановлення вироку Подільського районного суду м. Києві від 03.03.2007 у кримінальній справі № 1-175/07), фіктивне банкрутство - це завідомо неправдива офіційна заява громадянина - засновника або власника суб'єкта господарської діяльності, а також службової особи суб'єкта господарської діяльності, а так само громадянина - суб'єкта підприємницької діяльності про фінансову неспроможність виконання вимог з боку кредиторів і зобов'язань перед бюджетом, якщо такі дії завдали великої матеріальної шкоди кредиторам або державі.
В подальшому, постановою Київського апеляційного господарського суду від 31.10.2007 у справі № 24/612-б-43/234 апеляційне провадження та провадження у справі №24/612-б-43/234 про банкрутство ДП МОУ «ІНФОРМАЦІЯ_1» припинено.
У вказаній постанові суд апеляційної інстанції зазначив, зокрема, що вироком Подільського районного суду м. Києва від 03.03.2007 у кримінальній справі № 1-175/07 по обвинуваченню ОСОБА_2 (заступника генерального директора по фінансово-економічній роботі ДП МОУ «ІНФОРМАЦІЯ_1») у діях за ст. 218 КК України, як завідомо неправдиву інформацію про фінансову неспроможність виконання вимог кредиторів і зобов'язань перед бюджетом, на стадії санації боржника встановлено факт фіктивного банкрутства ДП МОУ «ІНФОРМАЦІЯ_1». Цей факт, який встановлено вироком суду у кримінальній справі є преюдиціальним для даної справи. Фіктивність (удаваність, вигаданість) означає невідповідність дійсності інформації про фінансову неплатоспроможність боржника, тому справа про його банкрутство має бути припинена. Що стосується вже сплаченого боржником (і одночасно санатором) боргу чи його частини, то необхідно мати на увазі, що заборгованість погашалась з урахуванням вимог Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України» і ці операції співпадають і відповідають цивільно-правовим зобов'язанням боржника, а в частині несплачених на користь поточних кредиторів коштів, то зобов'язання має виконуватись за настанням відповідних строків і у випадку спору - вирішуватись у позовному порядку. Крім цього, необхідно врахувати і сплату боргу перед конкурсними кредиторами, що відповідно до ст. 40 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» тягне за собою припинення провадження у справі про банкрутство.».
Постановою Вищого господарського суду України від 29.01.2008 у справі № 24/612-б-43/234 постанову Київського апеляційного господарського суду від 31.10.2007 у вказаній справі залишено без змін.
Ухвалою Верховного Суду України від 06.03.2008 відмовлено в порушенні касаційного провадження з перегляду постанови Вищого господарського суду України від 29.01.2008 у справі № 24/612-б-43/234.
З огляду на наведене вище, постанова Київського апеляційного господарського суду від 31.10.2007 про припинення справи про банкрутство ДП МОУ «ІНФОРМАЦІЯ_1» є чинною.
Статтею 75 ГПК України передбачено підстави звільнення від доказування. Зокрема, господарським процесуальним законодавством визначено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
При цьому, не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо.
Преюдиціальність - це обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Наведеної позиції також дотримується Вищий господарський суд України у постановах від 30.01.2013 р. по справі № 5020-660/2012 та від 06.03.2014 р. по справі № 910/11595/13.
У пункті 32 постанови Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2018 у справі № 917/1345/17 міститься висновок, що преюдиціальне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиціальні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи.
Отже, постанова Київського апеляційного господарського суду від 31.10.2007 у справі № 24/612-б-43/234 про припинення справи про банкрутство ДП МОУ «ІНФОРМАЦІЯ_1», яка є чинною та якою встановлений факт фіктивного банкрутства ДП МОУ «ІНФОРМАЦІЯ_1» у зв'язку із наданням завідомо неправдивої інформації про фінансову неспроможність цього підприємства, має преюдиціальне значення, а встановлені нею факти повторного доведення не потребують.
Суд встановив вище, що первинна реєстрація права власності на основні виробничі приміщення та допоміжні споруди майнового комплексу ДОК-22 філії ДП МОУ «ІНФОРМАЦІЯ_1», розташовані за адресою: Київська обл., Бородянський р-н, смт Пісківка, вул. Сосніної Ніни, буд. 2, була проведена за Державою Україна та враховувалась на балансі ДП МОУ «ІНФОРМАЦІЯ_1» на праві повного господарського відання на підставі свідоцтва про право власності, виданого 13.01.2003 (запис № 11 в книзі 1ю-147; форма власності загальнодержавна; частка 1/1).
Однак, в подальшому право власності на частину основних виробничих приміщень та допоміжних споруд майнового комплексу ДОК-22 філії ДП МОУ «ІНФОРМАЦІЯ_1», розташованих за адресою: Київська обл., Бородянський р-н, смт Пісківка, вул. Сосніної Ніни, буд. 2, неодноразово переходило до третіх осіб, зокрема:
Будівля малярного цеху (літера Б)
05.02.2003 від ДП МОУ «ІНФОРМАЦІЯ_1» право власності на будівлю малярного цеху (літера Б), загальною площею 1 689, 5 кв. м перейшло до ТОВ «К.С.К» на підставі біржової угоди № 10-03/12 від 05.02.2003.
13.08.2003 між ТОВ «К.С.К» (продавець) та ТОВ «Торговий дім «Кампус Коттон Клаб» (покупець) укладено договір купівлі-продажу № 68/03-КП, відповідно до п. 1 якого продавець передав, а покупець купив будівлю малярного цеху, загальною площею 1 689, 5 кв. м (разом з внутрішніми комунікаціями будівлі), яка знаходиться по вул. Ніни Сосніної, 2 в смт Пісківка Бородянського району Київської області (РПВ № 422318, а.с. 71).
23.04.2007 між ТОВ «Торговий дім «Кампус Коттон Клаб» (продавець) та ФОП Колесник Світланою Василівною укладено договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Клітко В.В. та зареєстрований в реєстрі за № 2885, відповідно до п. 1 якого продавець передав, а покупець купив будівлю малярного цеху, літ. «Б», розташовану на території комплексу ДОК-22 за адресою: смт Пісківка Бородянського району Київської області, вул. Ніни Сосніної, 2, загальною площею 1 689, 5 кв. м (РПВ № 422318, а.с. 224).
23.04.2007 між ФОП Колесник С.В. (продавець), фізичною особою-підприємцем Вус Станіславом Михайловичем (далі - відповідач-5, покупець) та фізичною особою-підприємцем Костаковим Валерієм Юрійовичем (далі - відповідач-6, покупець) укладено договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Клітко В.В. та зареєстрований в реєстрі за № 4368, відповідно до п. 1 якого продавець передав, а покупці купили в рівних частинах кожний з них, нежитлову будівлю малярного цеху, літ. «Б», розташовану на території комплексу ДОК-22 за адресою: смт Пісківка Бородянського району Київської області, вул. Ніни Сосніної, 2, загальною площею 1 689, 5 кв. м (РПВ № 422318, а.с. 232).
Відповідно до витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 14931010 від 16.06.2007, за ФОП Вус С.М. та ФОП Костаковим В.Ю. зареєстровано право приватної спільної часткової власності на частину комплексу ДО-22 філії ДП ІНФОРМАЦІЯ_2 «ІНФОРМАЦІЯ_1» - будівлю малярного цеху, літ. «М», на підставі договору купівлі-продажу № 4368 від 23.04.2007 (РПВ № 422318, а.с. 235).
Розкрійний цех (літера Д), цех штучних виробів (літера Ж), цех штучного паркету (літера З)
22.01.2003 від ДП МОУ «ІНФОРМАЦІЯ_1» право власності на розкрійний цех літ. «Д», загальною площею 1 205, 7 кв. м, цех штучного паркету літ. «З», загальною площею 323, 9 кв. м, та цех штучних виробів літ. «Ж», загальною площею 477, 4 кв. м, перейшло до ТОВ «Модрина» на підставі біржової угоди № 09-03/12 від 22.01.2003.
Відповідно до витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 3869407 від 16.06.2004, за ТОВ «Модрина» зареєстровано право колективної власності на розкрійний цех (літера Д), цех штучних виробів (літера Ж), цех штучного паркету (літера З) на підставі договору купівлі-продажу від 22.01.2003/біржова угода № 09-03/12, посвідчений філією «Київська ресурсна плата» ТБ «ЗУБН», відповідно до рішення Господарського суду Київської області № 23/1-04 від 17.02.2004 (РПВ № 422318, а.с. 172).
Будівля складу (літера Т-1)
27.06.2003 від ДП МОУ «ІНФОРМАЦІЯ_1» право власності на будівлю складу (літера Т-1), загальною площею 361, 8 кв. м, перейшло до ТОВ «Модрина» на підставі біржової угоди № 40-03/12 від 27.06.2003.
Відповідно до витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 3869407 від 16.06.2004, за ТОВ «Модрина» зареєстровано право колективної власності на будівлю складу (літера Т-1) на підставі договору купівлі-продажу від 27.06.2003/біржова угода № 40-03/12, посвідчений філією «Київська ресурсна плата» ТБ «ЗУБН», відповідно до рішення Господарського суду Київської області № 23/1-04 від 17.02.2004 (РПВ № 422318, а.с. 172).
Будівля лісопильного цеху (літера М) та сортувальна площадка
28.03.2003 від ДП МОУ «ІНФОРМАЦІЯ_1» право власності на лісопильний цех літ. «М», загальною площею 2 781, 7 кв. м, та сортувальну площадку, загальною площею 439, 6 кв. м, перейшло до ТОВ спільного українсько-російського науково-виробничого підприємства Фірма «Параллакс» на підставі біржової угоди № 26-03/12 від 28.03.2003.
Відповідно до витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 3352315 від 15.04.2004, за ТОВ спільного українсько-російського науково-виробничого підприємства «Параллакс» зареєстровано право колективної власності на будівлю лісопильного цеху (літера М) з сортувальною площадкою на підставі договору купівлі-продажу 26-03/12 від 28.03.2003/біржова угода, посвідчений філією «Київська ресурсна плата» ТБ «ЗУБН», відповідно до рішення Господарського суду Київської області № 65/9-04 від 10.03.2004 (РПВ № 422318, а.с. 139).
Гаражі, літера «О», літера «Т», літера «Ц»
17.01.2003 від ДП МОУ «ІНФОРМАЦІЯ_1» право власності на гараж літ. «О», площею 192, 9 кв. м, гараж літ. «Ц», площею 164, 1 кв. м, гараж літ. «Т», площею 174, 3 кв. м, перейшло до ТОВ «Промагросоюс» на підставі біржової угоди № 06-03/12 від 17.01.2003.
20.10.2003 між ТОВ «Промагросоюс» (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Гембл Емпаєр» (далі - відповідач-2, покупець) укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна № 148 відповідно до п. 1 якого продавець передав, а покупець купив гаражі, що знаходяться за адресою: Київська обл., Бородянський р-н, смт Пісківка, вул. Ніни Сосніної, 2, а саме: гараж літ. «О», площею 192, 9 кв. м; гараж літ. «Ц», площею 164, 1 кв. м; гараж літ. «Т», площею 174, 3 кв. м (РПВ № 422318, а.с. 93).
Відповідно до п. 2 договору № 148, вартість договору становить 12 259, 16 грн, а також ПДВ 20 % - 2 451, 84 грн.
20.10.2003 ТОВ «Промагросоюс» за актом приймання-передачі передало ТОВ «Гембл Емпаєр» вказане вище нерухоме майно згідно договору купівлі-продажу.
Відповідно до витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 1902956 від 04.11.2003, за ТОВ «Гембл Емпаєр» зареєстровано право колективної власності на гаражі літ. «О», «Ц», «Т», розташовані за адресою: Київська обл., Бородянський р-н, смт Пісківка, вул. Ніни Сосніної, 2, на підставі договору купівлі-продажу № 148 від 20.10.2003 та акта прийому-передачі від 20.10.2003 (РПВ № 422318, а.с. 96).
Столярний цех (літера Ф)
17.01.2003 від ДП МОУ «ІНФОРМАЦІЯ_1» право власності на столярний цех, літера «Ф», загальною площею 1 240, 8 кв. м, перейшло до ТОВ «КСП «Зерно-Ліс» на підставі біржової угоди № 02-03/12 від 17.01.2003.
26.04.2010 рішенням загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю «Всесвіт-Гарант» (далі - відповідач-3), оформленим протоколом № 1 від 26.04.2010, засновниками якого є Приватне підприємство «Всесвіт-Продукт» та ТОВ «КСП «Зерно-Ліс», утворено ТОВ «Всесвіт-Гарант» та сформовано статутний капітал товариства в розмірі 150 000, 00 грн, за рахунок частки ПП «Всесвіт-Продукт» на суму 30 000, 00 грн, що становить 20% статутного капіталу товариства, та за рахунок частки ТОВ «КСП «Зерно-Ліс» в сумі 120 000, 00 грн, що становить 80% статутного капіталу товариства, у тому числі у вигляді столярного цеху, площею 1 240, 8 кв. м, розташованого за адресою: Київська обл., Бородянський р-н, смт Пісківка, вул. Ніни Сосніної, 2.
26.04.2010 ПП «Всесвіт-Продукт» та ТОВ «КСП «Зерно-Ліс» на підставі акта прийому-передачі майна від 26.04.2010 передало, а ТОВ «Всесвіт-Гарант» прийняло на баланс товариства майно, зокрема столярний цех, площею 1 228, 9 кв. м, розташований за адресою: Київська обл., Бородянський р-н, смт Пісківка, вул. Ніни Сосніної, 2 (РПВ № 422318, а.с. 250-251).
Відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії САС № 754824 від 29.05.2010, виданого виконавчим комітетом Пісківської селищної ради, за ТОВ «Всесвіт-Гарант» зареєстровано право приватної власності на столярний цех, літ. «Ф», площею 1 228, 9 кв. м, процент зношеності 55, розташований за адресою: Київська обл., Бородянський р-н, смт Пісківка, вул. Ніни Сосніної, 2 (РПВ № 422318, а.с. 268).
Відповідно до витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 23254594 від 29.05.2010, за ТОВ «Всесвіт-Гарант» зареєстровано право приватної власності частину майнового комплексу ДОК-22 філії ДП МОУ «ІНФОРМАЦІЯ_1» у вигляді столярного цеху, літ. «Ф», розташованого за адресою: Київська обл., Бородянський р-н, смт Пісківка, вул. Ніни Сосніної, 2, на підставі свідоцтва про право власності серії САС № 754824 від 29.05.2010 (РПВ № 422318, а.с. 268).
Наявними в матеріалах справи доказами підтверджується та учасниками справи не заперечується, що станом на дату розгляду даної справи право власності на спірне нерухоме майно зареєстровано за відповідачами, а саме:
- право приватної спільної часткової власності на будівлю малярного цеху (літера Б), загальною площею 1689,5 кв. м, розташовану за адресою: Київська обл., Бородянський р-н, смт Пісківка, вул. Ніни Сосніної, 2, зареєстровано за ФОП Вус С.М. та ФОП Костаковим В.Ю. на підставі договору купівлі-продажу № 4368 від 14.06.2007, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Клітко В.В.;
- право колективної власності на розкрійний цех (літера Д), загальною площею 1205,7 кв. м, цех штучних виробів (літера Ж), загальною площею 477,4 кв. м, цех штучного паркету (літера З), загальною площею 323,9 кв. м, будівлю складу (літера Т-1), загальною площею 361,8 кв. м, розташовані за адресою: Київська обл., Бородянський р-н, смт Пісківка, вул. Ніни Сосніної, 2, зареєстровано за ТОВ «Модрина» на підставі біржових угод № 09-03/12 від 22.01.2003 та № 40-03/12 від 27.06.2003;
- право колективної власності на будівлю лісопильного цеху «М» з сортувальною площадкою, загальною площею 2781,7 кв. м, розташовані за адресою: Київська обл., Бородянський р-н, смт Пісківка, вул. Ніни Сосніної, 2, зареєстровано за ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Параллакс» на підставі договору купівлі-продажу, біржова угода № 26-03/12 від 28.03.2003;
- право колективної власності на гаражі літера «О», літера «Т», літера «Ц», загальною площею 531,3 кв. м, розташовані за адресою: Київська обл., Бородянський р-н, смт Пісківка, вул. Ніни Сосніної, 2, зареєстровано за ТОВ «Гембл Емпаєр» на підставі договору купівлі-продажу № 148 від 20.10.2003;
- право колективної власності на будівлю столярного цеху (літера Ф), загальною площею 1228,9 кв. м, розташовані за адресою: Київська обл., Бородянський р-н, смт Пісківка, вул. Ніни Сосніної, 2, зареєстровано за ТОВ «Всесвіт-Гарант» на підставі свідоцтва про право власності серії САС № 754824 від 29.05.2010, виданого виконавчим комітетом Пісківської селищної ради згідно рішення № 97 від 27.05.2010.
Водночас, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, а саме: акти приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів, витяги з реєстрів прав власності на нерухоме майно, біржові угоди, витяги з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та матеріали інвентаризаційних справ, судом встановлено факт розбіжностей загальних площ будівель по вул. Ніни Сосніної, буд. 2, смт Пісківка, Бородянського р-н, Київської області, що є предметом розгляду у справі № 911/1871/21.
Також, суд встановив зміну адреси будівель гаражів літ. «О», літ. «Т» та літ. «Ц» з вул. Ніни Сосніної, 2 на вул. Ніни Сосніної, 2-Т, смт Пісківка, Бучанського р-ну, Київської області та зазначено в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно їх сумарну загальну площу - 531, 3 кв. м.
З огляду на наведене, ухвалою Господарського суду Київської області від 20.04.2023 призначено судову будівельно-технічну експертизу по справі № 911/1871/21, на вирішення якої поставлено наступні питання (з урахуванням їх уточнення ухвалою суду від 04.10.2023):
3.1.1. Чи мають місце відхилення між площею будівлі малярного цеху літ. «Б», по вул. Ніни Сосніної, 2, у смт Пісківка, Бучанського району, Київської області, на даний час і площею, яка зазначена в правовстановлюючих документах (біржова угода № 10-03/12 від 05.02.2003, поповерхневий план на будівлю малярного цеху літ. «Б», експлікація внутрішніх площ до плану будівлі малярного цеху літ. «Б», витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 08.09.2022 № 309289511)?
3.1.2. Чи існує будівля малярного цеху літ. «Б», по вул. Ніни Сосніної, 2, у смт Пісківка, Бучанського району, Київської області? Чи була здійснена добудова, перебудова, переобладнання, оздоблення або монтаж окремих елементів будівлі, знесення будівлі малярного цеху літ. «Б» тощо?
3.1.3. Яка фактична площа (обміри), кількість поверхів будівлі малярного цеху літ. «Б», по вул. Ніни Сосніної, 2, у смт Пісківка, Бучанського району, Київської області?
3.2.1. Чи мають місце відхилення між площею будівлі розкрійного цеху літ. «Д», по вул. Ніни Сосніної, 2, у смт Пісківка, Бучанського району, Київської області, на даний час і площею, яка зазначена в правовстановлюючих документах (біржова угода № 09-03/12 від 22.01.2003, поповерхневий план на будівлю розкрійного цеху літ. «Д», експлікація внутрішніх площ до плану будівлі розкрійного цеху літ. «Д», витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 08.09.2022 № 309289511)?
3.2.2. Чи існує будівля розкрійного цеху літ. «Д», по вул. Ніни Сосніної, 2, у смт Пісківка, Бучанського району, Київської області? Чи була здійснена добудова, перебудова, переобладнання, оздоблення або монтаж окремих елементів будівлі, знесення будівлі розкрійного цеху літ. «Д» тощо?
3.2.3. Яка фактична площа (обміри), кількість поверхів будівлі розкрійного цеху літ. «Д», по вул. Ніни Сосніної, 2, у смт Пісківка, Бучанського району, Київської області?
3.3.1. Чи мають місце відхилення між площею будівлі цеху штучних виробів літ. «Ж», по вул. Ніни Сосніної, 2, у смт Пісківка, Бучанського району, Київської області, на даний час і площею, яка зазначена в правовстановлюючих документах (біржова угода № 09-03/12 від 22.01.2003, поповерхневий план на будівлю цеху штучних виробів літ. «Ж», експлікація внутрішніх площ до плану будівлі цеху штучних виробів літ. «Ж», витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 08.09.2022 № 309289511)?
3.3.2. Чи існує будівля цеху штучних виробів літ. «Ж», по вул. Ніни Сосніної, 2, у смт Пісківка, Бучанського району, Київської області? Чи була здійснена добудова, перебудова, переобладнання, оздоблення або монтаж окремих елементів будівлі, знесення будівлі цеху штучних виробів літ. «Ж» тощо?
3.3.3. Яка фактична площа (обміри), кількість поверхів будівлі цеху штучних виробів літ. «Ж», по вул. Ніни Сосніної, 2, у смт Пісківка, Бучанського району, Київської області?
3.4.1. Чи мають місце відхилення у між площею будівлі цеху штучного паркету літ. «З», по вул. Ніни Сосніної, 2, у смт Пісківка, Бучанського району, Київської області, на даний час і площею, яка зазначена в правовстановлюючих документах (біржова угода № 09-03/12 від 22.01.2003, поповерхневий план на будівлю цеху штучного паркету літ. «З», експлікація внутрішніх площ до плану будівлі цеху штучного паркету літ. «З», витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 08.09.2022 № 309289511)?
3.4.2. Чи існує будівля цеху штучного паркету літ. «З», по вул. Ніни Сосніної, 2, у смт Пісківка, Бучанського району, Київської області? Чи була здійснена добудова, перебудова, переобладнання, оздоблення або монтаж окремих елементів будівлі, знесення будівлі цеху штучного паркету літ. «З» тощо?
3.4.3. Яка фактична площа (обміри), кількість поверхів будівлі цеху штучного паркету літ. «З», по вул. Ніни Сосніної, 2, у смт Пісківка, Бучанського району, Київської області?
3.5.1. Чи мають місце відхилення між площею будівлі лісопильного цеху літ. «М» по вул. Ніни Сосніної, 2, у смт Пісківка, Бучанського району, Київської області, на даний час і площею, яка зазначена в правовстановлюючих документах (біржова угода № 26-03/12 від 28.03.2003, поповерхневий план на будівлю лісопильного цеху літ. «М», експлікація внутрішніх площ до плану будівлі лісопильного цеху літ. «М», витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 08.09.2022 № 309289511)?
3.5.2. Чи існує будівля лісопильного цеху літ. «М» по вул. Ніни Сосніної, 2, у смт Пісківка, Бучанського району, Київської області? Чи була здійснена добудова, перебудова, переобладнання, оздоблення або монтаж окремих елементів будівлі, знесення будівлі лісопильного цеху літ. «М» тощо?
3.5.3. Яка фактична площа (обміри), кількість поверхів будівлі лісопильного цеху літ. «М» по вул. Ніни Сосніної, 2, у смт Пісківка, Бучанського району, Київської області?
3.6.1. Чи мають місце відхилення між площею будівлі гаражу літ. «О», по вул. Ніни Сосніної, 2, у смт Пісківка, Бучанського району, Київської області, на даний час і площею, яка зазначена в правовстановлюючих документах (біржова угода № 06-03/12 від 17.01.2003, поповерхневий план на будівлю гаражу літ. «О», експлікація внутрішніх площ до плану будівлі гаражу літ. «О», витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 08.09.2022 № 309289511)?
3.6.2. Чи існує будівля гаражу літ. «О», по вул. Ніни Сосніної, 2, у смт Пісківка, Бучанського району, Київської області? Чи була здійснена добудова, перебудова, переобладнання, оздоблення або монтаж окремих елементів будівлі, знесення будівлі гаражу літ. «О» тощо?
3.6.3. Яка фактична площа (обміри), кількість поверхів будівлі гаражу літ. «О», по вул. Ніни Сосніної, 2, у смт Пісківка, Бучанського району, Київської області?
3.7.1. Чи мають місце відхилення між площею будівлі гаражу літ. «Т», по вул. Ніни Сосніної, 2, у смт Пісківка, Бучанського району, Київської області, на даний час і площею, яка зазначена в правовстановлюючих документах (біржова угода № 06-03/12 від 17.01.2003, поповерхневий план на будівлю гаражу літ. «Т», експлікація внутрішніх площ до плану будівлі гаражу літ. «Т», витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 08.09.2022 № 309289511)?
3.7.2. Чи існує будівля гаражу літ. «Т», по вул. Ніни Сосніної, 2, у смт Пісківка, Бучанського району, Київської області? Чи була здійснена добудова, перебудова, переобладнання, оздоблення або монтаж окремих елементів будівлі, знесення будівлі гаражу літ. «Т» тощо?
3.7.3. Яка фактична площа (обміри), кількість поверхів будівлі гаражу літ. «Т», по вул. Ніни Сосніної, 2, у смт Пісківка, Бучанського району, Київської області?
3.8.1. Чи мають місце відхилення між площею будівлі гаражу літ. «Ц», по вул. Ніни Сосніної, 2, у смт Пісківка, Бучанського району, Київської області, на даний час і площею, яка зазначена в правовстановлюючих документах (біржова угода № 06-03/12 від 17.01.2003, поповерхневий план на будівлю гаражу літ. «Ц», експлікація внутрішніх площ до плану будівлі гаражу літ. «Ц», витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 08.09.2022 № 309289511)?
3.8.2. Чи існує будівля гаражу літ. «Ц», по вул. Ніни Сосніної, 2, у смт Пісківка, Бучанського району, Київської області? Чи була здійснена добудова, перебудова, переобладнання, оздоблення або монтаж окремих елементів будівлі, знесення будівлі гаражу літ. «Ц» тощо?
3.8.3. Яка фактична площа (обміри), кількість поверхів будівлі гаражу літ. «Ц», по вул. Ніни Сосніної, 2, у смт Пісківка, Бучанського району, Київської області?
3.9.1. Чи мають місце відхилення між площею будівлі складу літ. «Т-1», по вул. Ніни Сосніної, 2, у смт Пісківка, Бучанського району, Київської області, на даний час і площею, яка зазначена в правовстановлюючих документах (біржова угода № 40-03/12 від 27.06.2003, поповерхневий план на будівлю складу літ. «Т-1», експлікація внутрішніх площ до плану будівлі складу літ. «Т-1», витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 08.09.2022 № 309289511)?
3.9.2. Чи існує будівля складу літ. «Т-1», по вул. Ніни Сосніної, 2, у смт Пісківка, Бучанського району, Київської області? Чи була здійснена добудова, перебудова, переобладнання, оздоблення або монтаж окремих елементів будівлі, знесення будівлі складу літ. «Т-1» тощо?
3.9.3. Яка фактична площа (обміри), кількість поверхів будівлі складу літ. «Т-1», по вул. Ніни Сосніної, 2, у смт Пісківка, Бучанського району, Київської області?
3.10.1. Чи мають місце відхилення між площею будівлі столярного цеху літ. «Ф», по вул. Ніни Сосніної, 2, у смт Пісківка, Бучанського району, Київської області, на даний час і площею, яка зазначена в правовстановлюючих документах (біржова угода № 02-03/12 від 17.01.2003, поповерхневий план на будівлю столярного цеху літ. «Ф», експлікація внутрішніх площ до плану будівлі столярного цеху літ. «Ф», витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 08.09.2022 № 309289511)?
3.10.2. Чи існує будівля столярного цеху літ. «Ф», по вул. Ніни Сосніної, 2, у смт Пісківка, Бучанського району, Київської області? Чи була здійснена добудова, перебудова, переобладнання, оздоблення або монтаж окремих елементів будівлі, знесення будівлі столярного цеху літ. «Ф» тощо?
3.10.3. Яка фактична площа (обміри), кількість поверхів будівлі столярного цеху літ. «Ф», по вул. Ніни Сосніної, 2, у смт Пісківка, Бучанського району, Київської області?
Поняття судової експертизи визначено у ст. 1 Закону України «Про судову експертизу», як дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об'єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.
Відповідно до ст. 98 ГПК України, висновок експерта це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права. Висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи. Висновок експерта викладається у письмовій формі і приєднується до справи. Суд має право за заявою учасників справи або з власної ініціативи викликати експерта для надання усних пояснень щодо його висновку. У висновку експерта повинно бути зазначено: коли, де, ким (прізвище, ім'я, по батькові, освіта, спеціальність, а також, за наявності, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта), на якій підставі була проведена експертиза, хто був присутній при проведенні експертизи, питання, що були поставлені експертові, які матеріали експерт використав. Інші вимоги до висновку експерта можуть бути встановлені законодавством. У висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом, також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків. Якщо експерт під час підготовки висновку встановить обставини, що мають значення для справи, з приводу яких йому не були поставлені питання, він має право включити до висновку свої міркування про ці обставини.
Згідно з ст. 104 ГПК України, висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.
У перевірці й оцінці експертного висновку господарським судам слід з'ясовувати: чи було додержано вимоги законодавства при проведенні судової експертизи; чи не було обставин, які виключали участь експерта у справі; повноту відповідей на порушені питання та їх відповідність іншим фактичним даним; узгодженість між дослідницькою частиною та підсумковим висновком судової експертизи.
Дослідивши наявний в матеріалах справи висновок експерта № 1799-Е від 29.01.2025, складений судовим експертом Оленою Яценко за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи у справі № 911/1871/21, суд встановив, що судовий експерт за наслідками експертного дослідження дійшов наступних висновків:
1.1 Чи є відхилення між площею будівлі малярного цеху літ. «Б», по вул. Ніни Сосніної, 2, у смт Пісківка, Бучанського району, Київської області, на час проведення обстеження і площею, яка зазначена в правовстановлюючих документах встановити не можливо, так як відсутній доступ до об'єкта.
Площа будівлі малярного цеху, літ. «Б», за адресою: Київська обл., Бучанський р-н, смт Пісківка, вул. Ніни Сосніної, 2, зазначена в інвентаризаційній справі РПВ 42318 на будівлі за адресою: Київська обл., Бородянський р-н, смт Пісківка, вул. Ніни Сосніної, 2в, дата інвентаризації 25.09.2010 не відповідає площі будівлі малярного цеху, літ. «Б», за адресою: Київська обл., Бучанський р-н, смт Пісківка, вул. Ніни Сосніної, 2, зазначеній в Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна № 309289511 від 08.09.2022 та в біржовій угоді № 10-03/12 від 05.02.2003 на 0, 2 кв. м.
За результатами зовнішнього огляду, будівля малярного цеху літ. «Б», по вул. Ніни Сосніної, 2, у смт Пісківка Бучанського р-ну, Київської обл., існує, але визначити чи здійснена добудова, перебудова, переобладнання, оздоблення або монтаж окремих елементів будівлі, її фактичну площу, кількість поверхів не надається можливим.
Визначити площу будівлі малярного цеху літ. «Б», по вул. Ніни Сосніної, 2, у смт Пісківка, Бучанського району, Київської області, на момент проведення обстеження не надається можливим, так як відсутній доступ до об'єкта.
2.1. Чи є відхилення між площею будівлі розкрійного цеху літ. «Д», по вул. Ніни Сосніної, 2, у смт Пісківка, Бучанського р-ну, Київської обл., на час проведення обстеження, і площами, які зазначені в правовстановлюючих документах встановити не можливо, так як відсутній доступ до об'єкта.
Площа будівлі розкрійного цеху літ. «Д» за адресою: Київська обл., Бучанський р-н, смт Пісківка, вул. Ніни Сосніної, 2, зазначена в Інвентаризаційній справі РПВ 42318 на будівлі за адресою: Київська обл., Бородянський р-н, смт Пісківка, вул. Ніни Сосніної, 2в, дата інвентаризації 28.05.2010, відповідає площі будівлі розкрійного цеху літ. «Д» за адресою: Київська обл., Бучанський р-н, смт Пісківка, вул. Ніни Сосніної, 2 зазначеній в біржовій угоді № 09-03/12 від 22.01.2003.
За результатами зовнішнього огляду будівлі розкрійного цеху літ.«Д», по вул. Ніни Сосніної, 2, у смт Пісківка Бучанського району, Київської області будівля існує, але визначити чи здійснена добудова, перебудова, переобладнання, оздоблення або монтаж окремих елементів будівлі не надається можливим.
Визначити кількість поверхів, площу будівлі розкрійного цеху літ.«Д», по вул. Ніни Сосніної, 2, у смт Пісківка, Бучанського р-ну, Київської обл., на момент проведення обстеження, не надається можливим, так як відсутній доступ до об'єкта.
3.1 Площа будівлі цеху штучних виробів літ. «Ж», по вул. Ніни Сосніної, 2, у смт Пісківка, Бучанського р-ну, Київської обл., на момент проведення обстеження, відповідає площі, яка зазначена в правовстановлюючих документах: біржова угода № 09-03/12 від 22.01.2003; поповерховий план на будівлю цеху штучних виробів літ. «Ж» Інвентаризаційної справи РПВ 42318 на будівлі за адресою: Київська обл., Бородянський р-н, смт Пісківка, вул. Ніни Сосніної, 2в.
У витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 309289511 від 08.09.2022 відсутня інформація щодо площі будівлі цеху штучних виробів літ. «Ж».
Будівля цеху штучних виробів літ. «Ж», по вул. Ніни Сосніної, 2, у смт Пісківка, Бучанського р-ну, Київської обл. на момент проведення обстеження існує. Роботи з добудови, перебудови та перепланування будівлі цеху штучних виробів літ. «Ж» не виконувались. Але встановлено, що були виконані оздоблювальні роботи, а саме: частково замінена дерев'яна підлога в приміщенні цеху; в кладовій, площею 21, 4 кв. м, стеля та підлога оздоблені дерев'яною дошкою, замінений котел опалення.
На момент проведення обстеження будівля цеху штучних виробів літ. «Ж», по вул. Ніни Сосніної, 2, у смт Пісківка, Бучанського р-ну, Київської обл. одноповерхова, її планування та геометричні розміри відповідають поверховому плану, наведеному в Інвентаризаційній справі РПВ 42318 на будівлі за адресою: Київська обл., Бородянський р-н, смт Пісківка, вул. Ніни Сосніної, 2в, а площа складає 477, 40 кв. м.
4.1 Площа будівлі штучного паркету літ. «З», по вул. Ніни Сосніної, 2, у смт Пісківка, Бучанського р-ну, Київської обл., на момент проведення обстеження, відповідає площі, яка зазначена в правовстановлюючих документах: біржова угода № 09-03/12 від 22.01.2003, поверховий план на будівлю штучного паркету літ. «З», експлікація внутрішніх площ до плану будівлі штучного паркету літ. « 3» Інвентаризаційної справи РПВ 42318 на будівлі за адресою: Київська обл., Бородянський р-н, смт Пісківка, вул. Ніни Сосніної, 2в.
У витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 309289511 від 08.09.2022 відсутня інформація щодо площі будівлі штучного паркету літ. « 3».
Будівля штучного паркету літ. «З», по вул. Ніни Сосніної, 2, у смт Пісківка, Бучанського р-ну, Київської обл., на момент проведення обстеження, існує. Роботи з добудови, перебудови, переобладнання, оздоблення, монтажу окремих елементів будівлі штучного паркету літ. « 3» не виконувались.
На момент проведення обстеження, будівля штучного паркету літ. «З», по вул. Ніни Сосніної, 2, у смт Пісківка, Бучанського р-ну, Київської обл. одноповерхова, її планування та геометричні розміри відповідають поверховому плану наведеному в Інвентаризаційній справі РПВ 42318 на будівлі за адресою: Київська обл., Бородянський р-н, смт Пісківка, вул. Ніни Сосніної, 2в, а площа складає 323, 90 кв. м.
5.1 Різниця між загальною площею будівлі лісопильного цеху літ. «М» по вул. Ніни Сосніної, 2, у смт Пісківка, Бучанського р-ну, Київської обл., станом на момент проведення обстеження та загальною площею будівлі лісопильного цеху літ. «М», яка зазначена в правовстановлюючих документах (2 781, 70 кв. м), а саме: біржова угода № 26-03/12 від 28.03.2003; поповерховий план на будівлю лісопильного цеху літ. «М», експлуатація внутрішніх площ до плану будівлі лісопильного цеху літ. «М» Інвентаризаційної справи РПВ 42318 на будівлі за адресою: Київська обл., Бородянський р-н, смт Пісківка, вул. Ніни Сосніної, 2в, станом на 11.09.2002, витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 309289511 від 08.09.2022, складає: 553, 7 кв. м, з них: - 439,0 кв. м по будівлі лісопильного цеху літ. «М», за рахунок реконструкції сортувальної площадки та перепланування внутрішнього простору будівлі; - 114,7 кв. м, металева прибудова з навісом, на яку відсутні будь-які документи.
На момент проведення обстеження, будівля лісопильного цеху літ. «М», по вул. Ніни Сосніної, 2, у смт Пісківка, Бучанського р-ну, Київської обл. існує. Згідно даних інвентаризаційної справи РПВ 42318, технічного паспорту на виробничий будинок «Будівля лісопильного цеху літер «М» з сортувальною площадкою смт Пісківка, вул. Ніни Сосніної, 2Д», складений 30.03.2018 Комунальною організацією Бородянської селищної ради «Регіон-Бородянка» та результатів обстеження, встановлено наступне: - габаритні розміри основної будівлі (пляма забудови) не змінились з моменту будівництва; - в трьохповерховій частині будівлі змінилось планування та частково виконані оздоблювальні роботи; - в одноповерховій частині будівлі змінювалось планування, змінений конструктив покрівлі (була пласка, стала двоскатна), змонтовано зовнішні стіни з ракушняку; - до одноповерхової частини будівлі, вздовж повздовжнього фасаду, змонтована металева прибудова з навісом, розмір 6,1 х 18,8 м.
За результатами проведеного обстеження, з врахуванням наданих на дослідження матеріалів, встановлено, що будівля лісопильного цеху літ. «М», по вул. Ніни Сосніної, 2, у смт Пісківка, Бучанського р-ну, Київської обл. складається з трьох частин: трьохповерхової, двоповерхової та одноповерхової частин. З повздовжнього фасаду одноповерхової будівлі прибудований металевий навіс. Загальна площа будівлі лісопильного цеху літ.«М», по вул. Ніни Сосніної, 2, у смт Пісківка, Бучанського району, Київської області складає 3 335, 40 кв. м.
6.1 Площа будівлі гаражу літ. «О» по вул. Ніни Сосніної, 2, у смт Пісківка, Бучанського р-ну, Київської обл., на момент проведення обстеження відповідає площі, яка зазначена в правовстановлюючих документах: біржова угода № 06-03/12 від 17.01.2003, інвентаризаційна справа ДОК-22 на будівлі гаражів за адресою: Київська обл., Бородянський р-н, смт Пісківка, вул. Ніни Сосніної, 2Т, дата інвентаризації 18.02.2015.
У витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від № 309289511 від 08.09.2022 інформація щодо площі будівлі гаражу літ. «О» окремо відсутня. Є тільки в комплексі по об'єктах - гаражі літ. «О», літ. «Ц», літ. «І» і складає 531,3 кв. м.
Будівля гаражу літ. «О» по вул. Ніни Сосніної, 2, у смт Пісківка, Бучанського р-ну, Київської обл. на момент проведення обстеження існує. Роботи з добудови, перебудови, переобладнання, оздоблення, монтажу окремих елементів будівлі гаражу літ. «О» не виконувались.
На момент проведення обстеження будівля гаражу літ. «О», по вул. Ніни Сосніної, 2, у смт Пісківка, Бучанського р-ну, Київської обл. одноповерхова, її планування та геометричні розміри відповідають плану виробничого будинку наведеному в Інвентаризаційній справі ДОК-22 на будівлі гаражів за адресою: Київська обл., Бородянський р-н, смт Пісківка, вул. Ніни Сосніної, 2Т, дата інвентаризації 18.02.2015, а площа складає 192, 9 кв. м.
7.1 Площа будівлі гаражу літ. «Т» по вул. Ніни Сосніної, 2, у смт Пісківка, Бучанського р-ну, Київської обл., на момент проведення обстеження відповідає площі, що зазначена в інвентаризаційній справі ДОК-22 на будівлі гаражів за адресою: Київська обл., Бородянський р-н, смт Пісківка, вул. Ніни Сосніної, 2Т, дата інвентаризації 18.02.2015.
Площа будівлі гаражу літ. «Т» по вул. Ніни Сосніної, 2, у смт Пісківка, Бучанського р-ну, Київської обл. на момент проведення обстеження, більша на 2, 3 кв. м ніж зазначена в біржовій угоді № 06-03/12 від 17.01.2003, за рахунок монтажу груби, про що зазначено в інвентаризаційній справі ДОК-22.
У витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від № 309289511 від 08.09.2022 інформація щодо площі будівлі гаражу літ. «О» окремо, відсутня. Є тільки в комплексі по об'єктах - гаражі літ. «О», літ.«Д», літ. «Т» і складає 531, 3 кв. м.
Будівля гаражу літ. «Т» по вул. Ніни Сосніної, 2, у смт Пісківка, Бучанського р-ну, Київської обл. на момент проведення обстеження існує. Роботи з добудови, перебудови, переобладнання, оздоблення, монтажу окремих елементів будівлі гаражу літ. «Т», з моменту інвентаризації 18.02.2015, не виконувались.
На момент проведення обстеження будівля гаражу літ. «Т», по вул. Ніни Сосніної, 2, у смт Пісківка, Бучанського р-ну, Київської обл. одноповерхова, її планування та геометричні розміри відповідають плану виробничого будинку наведеному в інвентаризаційній справі ДОК-22 на будівлі гаражів за адресою: Київська область, Бородянський район, смт Пісківка, вул. Ніни Сосніної, 2Т, дата інвентаризації 18.02.2015, а площа складає 172, 0 кв. м.
8.1 Площа будівлі гаражу літ. «Ц» по вул. Ніни Сосніної, 2, у смт Пісківка, Бучанського р-ну, Київської обл., на момент проведення обстеження, відповідає площі, що зазначена в інвентаризаційній справі ДОК-22 на будівлі гаражів за адресою: Київська обл., Бородянський р-н, смт Пісківка, вул. Ніни Сосніної, 2Т, дата інвентаризації 18.02.2015 та в біржовій угоді № 06-03/12 від 17.01.2003.
У витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від № 309289511 від 08.09.2022 інформація щодо площі будівлі гаражу літ. «О» окремо відсутня. Є тільки в комплексі по об'єктах - гаражі літ. «О», літ. «Ц», літ. «Т» і складає 531, 3 кв. м.
Будівля гаражу літ. «Ц» по вул. Ніни Сосніної, 2, у смт Пісківка, Бучанського р-ну, Київської обл. на момент проведення обстеження існує. Роботи з добудови, перебудови, переобладнання, оздоблення, монтажу окремих елементів будівлі гаражу літ. «Ц», з моменту інвентаризації 18.02.2015, не виконувались.
На момент проведення обстеження будівля гаражу літ. «Ц» по вул. Ніни Сосніної, 2, у смт Пісківка, Бучанського р-ну, Київської обл. одноповерхова, її планування та геометричні розміри відповідають плану виробничого будинку, наведеному в інвентаризаційній справі ДОК-22 на будівлі гаражів за адресою: Київська обл., Бородянський р-н, смт Пісківка, вул. Ніни Сосніної, 21, дата інвентаризації 18.02.2015, а площа складає 164,1 кв. м.
9.1 Площа будівлі складу, літ. «Т-1» за адресою: Київська обл., Бучанський р-н, смт Пісківка, вул. Ніни Сосніної, 2, зазначена в інвентаризаційній справі РВ 42318 на будівлі за адресою: Київська обл., Бородянський р-н, смт Пісківка, вул. Ніни Сосніної, 2в, дата інвентаризації 28.05.2010, у витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 30928951 від 08.09.2022 та в біржовій угоді № 40-03/12 від 27.06.2003, складає 361, 8 кв. м. На момент проведення обстеження будівля складу літ. «Т-1» демонтована, отже не можливо визначити її фактичну площу та співставити її з площею, зазначеною у в правовстановлюючих документах
За результатами обстеження встановлено, що будівля складу літ. «Т-1», по вул. Ніни Сосніної, 2, у смт Пісківка Бучанського р-ну, Київської обл. демонтована, на місці розташування будівлі залишилась лише конструкція фундаменту та асфальтобетонна площадка, розміром 28, 65 х 11, 65 м. Отже, визначити чи здійснювались добудова, перебудова, переобладнання, оздоблення або монтаж окремих елементів будівлі складу літ. «T-1» до демонтажу не надається можливим.
Будівля складу літ. «T-1» по вул. Ніни Сосніної, 2, у смт Пісківка Бучанського р-ну, Київської обл. демонтована, на місці розташування залишилась лише конструкція фундаменту та асфальтобетонна площадка, розміром 28,65 х11,65 м, тому визначити площу будівлі складу літ. «Т-1» на момент проведення дослідження не вбачається можливим.
10.1 Площа будівлі столярного цеху літ. «Ф» по вул. Ніни Сосніної, 2, у смт Пісківка, Бучанського р-ну, Київської обл., на момент проведення обстеження, не відповідає площі, що зазначена в інвентаризаційній справі РПВ 42318 на будівлі за адресою: Київська обл., Бородянський р-н, смт Пісківка, вул. Ніни Сосніної, 2в (дата інвентаризації 28.05.2010) та у витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 309289511 від 08.09.2022, на 4, 2 кв. м, в бік зменшення, за рахунок перепланування та оздоблювальних робіт.
Площа будівлі столярного цеху літ. «Ф» по вул. Ніни Сосніної, 2, у смт Пісківка, Бучанського р-ну, Київської обл., на момент проведення обстеження не відповідає і не могла відповідати площі, що зазначена у біржовій угоді № 06-03/12 від 17.01.2003, так як згідно даних інвентаризаційної справи РПВ 42318 на будівлі за адресою: Київська обл., Бородянський р-н, смт Пісківка, вул. Ніни Сосніної, 2в вона змінилась ще у 2008 році.
Будівля столярного цеху літ. «Ф» по вул. Ніни Сосніної, 2, у смт Пісківка, Бучанського р-ну, Київської обл. на момент проведення обстеження існує. З моменту - 061049ї, інвентаризації 28.05.201, здійснені роботи з перепланування, часткового оздоблення, часткової заміни системи опалення, монтажу та демонтажу окремих елементів будівлі.
Будівля столярного цеху літ. «Ф» по вул. Ніни Сосніної, в, у смт Пісківка, Бучанського району, Київської області фактично представляє собою дві різновисокі одноповерхові будівлі, що поєднані між собою одноповерховим переходом. Згідно результатів проведеного обстеження об'єкта дослідження, будівлі столярного цеху, літ. «Ф» по вул. Ніни Сосніної, 2, у смт Пісківка, її загальна площа склала 1 224, 7 кв. м.
Статтею 104 ГПК України, висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.
Згідно з ст. 12 Закону України «Про судову експертизу» незалежно від виду судочинства та підстави проведення експертизи судовий експерт зобов'язаний провести повне дослідження і дати обґрунтований та об'єктивний письмовий висновок.
Судом встановлено, що у висновку експерта № 1799-Е від 29.01.2025, судовий експерт попереджений про кримінальну відповідальність за ст. 384, 385 Кримінального Кодексу України за завідомо неправдивий висновок.
З урахуванням наведеного вище у сукупності, суд знаходить висновок експерта № 1799-Е від 29.01.2025, складений судовим експертом за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи у справі № 911/1871/21, таким, що не викликає сумніву у його правильності і відповідає вимогам чинного законодавства, у тому числі стосовно критеріїв повноти, ясності, обґрунтованості, у зв'язку із чим судом приймається вказаний висновок експерта № 1799-Е від 29.01.2025 як належний доказ у даній справі та оцінюється разом із іншими доказами за правилами, встановленими ст. 86 ГПК України.
Висновком експерта № 1799-Е від 29.01.2025, складеним судовим експертом Оленою Яценко за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи у справі № 911/1871/21, встановлено, що станом на дату розгляду даної справи фактичні площі частини спірного нерухомого майна по вул. Ніни Сосніної, 2 в смт Пісківка Бородянського району Київської області, які є предметом розгляду у дані справі, відрізняються від площ, зазначених в актах приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів, біржових угодах, інвентаризаційних справах та інформації, що міститься в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Заперечень з боку відповідачів щодо експертного висновку або щодо фактичних площ спірного нерухомого майна не висловлено. Протилежного суду не доведено.
Отже, наявними в матеріалах справи доказами підтверджується та учасниками справи не заперечується, що станом на дату розгляду даної справи право власності на спірне нерухоме майно зареєстровано за відповідачами, а саме:
- право приватної спільної часткової власності на будівлю малярного цеху (літера Б), загальною площею 1 689, 5 кв. м, розташовану за адресою: Київська обл., Бородянський р-н, смт Пісківка, вул. Ніни Сосніної, 2, зареєстровано 16.06.2007 за ФОП Вус С.М. та ФОП Костаковим В.Ю. на підставі договору купівлі-продажу № 4368 від 14.06.2007, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Клітко В.В.;
- право колективної власності на розкрійний цех (літера Д), загальною площею 1 205, 7 кв. м, цех штучних виробів (літера Ж), загальною площею 477, 4 кв. м, цех штучного паркету (літера З), загальною площею 323, 9 кв. м, будівлю складу (літера Т-1), загальною площею 361, 8 кв. м, розташовані за адресою: Київська обл., Бородянський р-н, смт Пісківка, вул. Ніни Сосніної, 2, зареєстровано 14.06.2004 за ТОВ «Модрина» на підставі біржових угод № 09-03/12 від 22.01.2003 та № 40-03/12 від 27.06.2003 та відповідно до рішення Господарського суду Київської області № 23/1-04 від 17.02.2004 (станом на дату розгляду даної справи фактичну площу будівлі складу (літера Т-1) визначити неможливо у зв'язку з її демонтажем);
- право колективної власності на будівлю лісопильного цеху (літера М) з сортувальною площадкою, загальною площею 2 781, 7 кв. м, розташовані за адресою: Київська обл., Бородянський р-н, смт Пісківка, вул. Ніни Сосніної, 2, зареєстровано 15.04.2004 за ТОВ «НВП «Параллакс» на підставі договору купівлі-продажу, біржова угода № 26-03/12 від 28.03.2003 та відповідно до рішення Господарського суду Київської області № 65/9-04 від 10.03.2004 (станом на дату розгляду даної справи фактична площа будівлі лісопильного цеху (літера М) складає 3 335, 4 кв. м та складається з: - будівлі лісопильного цеху літера «М», площею 2 781, 7 кв. м; - сортувальної площадки, площею 439, 0 кв. м; - металевої прибудови з навісом, на яку відсутні будь-які документи, площею 114, 7 кв. м);
- право колективної власності на гаражі літера «О», літера «Т», літера «Ц», загальною площею 531, 3 кв. м, розташовані за адресою: Київська обл., Бородянський р-н, смт Пісківка, вул. Ніни Сосніної, 2, зареєстровано 04.11.2003 за ТОВ «Гембл Емпаєр» на підставі договору купівлі-продажу № 148 від 20.10.2003 (станом на дату розгляду даної справи фактична площа гаражу літера «О» складає 192, 9 кв. м, гаражу літера «Т» - 172, 0 кв. м, гаражу літера «Ц» - 164, 1 кв. м);
- право колективної власності на будівлю столярного цеху (літера Ф), загальною площею 1 228, 9 кв. м, розташовану за адресою: Київська обл., Бородянський район, смт Пісківка, вул. Ніни Сосніної, 2, зареєстровано 29.05.2010 за ТОВ «Всесвіт-Гарант» на підставі свідоцтва про право власності серії САС № 754824 від 29.05.2010, виданого виконавчим комітетом Пісківської селищної ради згідно рішення № 97 від 27.05.2010 (станом на дату розгляду даної справи фактична площа будівлі столярного цеху (літера Ф) складає 1 224, 7 кв. м).
Крім того, суд встановив, що рішенням виконавчого комітету Пісківської селищної ради Бородянського району Київської області № 9 від 30.01.2015 у зв'язку з впорядкуванням адресного господарства виділено в окремий об'єкт нерухомого майна гаражі літер О, Ц, Т, що знаходяться у власності ТОВ «Гембл Емпаєр» та присвоєно їм окрему адресу: Київська область, Бородянський район, смт Пісківка, вул. Ніни Сосніної, 2Т (інвентаризаційна справа гаражі «О», «Т», «Ц» (ДОК-22), а.с. 26).
Учасники справи не заперечують, що спірне нерухоме майно, зареєстроване за відповідачами, є тим самим нерухомим майном, що було відчужене ДП МОУ «ІНФОРМАЦІЯ_1» на користь приватних осіб на підставі біржових угод № 02-03/12 від 18.01.2003, № 06-03-12 від 17.01.2003, № 09-03/12 від 22.01.2003, № 10-03/12 від 05.02.2003, № 26-03/12 від 28.03.2003, № 40-03/12 від 27.06.2003. Протилежного матеріали справи не містять.
В обґрунтування позовних вимог позивачі посилаються на те, що військове майно, як об'єкт цивільних прав є майном, яке обмежене у цивільному обороті і може перебувати виключно у державній власності та не підлягає відчуженню без дотримання процедур, передбачених чинним законодавством України.
Як зазначили позивачі, укладення зазначених вище біржових угод призвело до вибуття об'єктів, які є військовим майном, з державної власності за відсутністю волі власника на відчуження майна, не є законними та правомірними, оскільки останні пов'язані з фіктивним банкрутством та суперечать суспільним інтересам.
Позивачі, з посиланням на приписи ч. 2 ст. 6 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України» (у редакції, чинній на дати укладення біржових угод), за змістом якої рішення про відчуження військового майна, що є придатним для подальшого використання, але не знаходить застосування у повсякденній діяльності військ, надлишкового майна, а також цілісних майнових комплексів та іншого нерухомого майна приймає Кабінет Міністрів України за поданням ІНФОРМАЦІЯ_2, наголошують на відсутності волі власника на відчуження спірного майна та відсутності у ДП МОУ «ІНФОРМАЦІЯ_1» права самостійного розпорядження майном, яке було йому передане. За доводами позивачів, Міністерство оборони України не направляло жодних подань, а Кабінет Міністрів України не приймав жодних рішень за поданням Міноборони стосовно відчуження спірного нерухомого майна, як того вимагають норми ч. 2 ст. 6 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України».
Отже, на переконання позивачів, порушення вимог ч. 2 ст. 6 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України», що полягає у незаконному самовільному відчуженні ДП МОУ «ІНФОРМАЦІЯ_1» державного нерухомого майна (без згоди ІНФОРМАЦІЯ_2 та без рішення Кабінету Міністрів України) є підставою вважати, що спірне нерухоме майно вибуло з державної власності незаконно та поза волею власника, оскільки державне підприємство, якому це майно було передане, не вправі було самостійно ним розпоряджатися.
Позивачі вважають, що відчуження майна у процедурі банкрутства, яке в судовому порядку було визнано фіктивним, безумовно свідчить про відсутність волі власника на таке відчуження і про вибуття майна із володіння держави внаслідок скоєння кримінального правопорушення.
Крім того, позивачі наголосили на наявності законодавчо встановлених обмежень на відчуження частини майна державних підприємств в порядку ст. 20 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» та послались на недотримання положень абз. 2 п. «а» ч. 2 ст. 5 Закону України «Про приватизацію державного майна». Також посилались на відсутність погодження плану санації ДП МОУ «Укрвіськбуд» органом, уповноваженим управляти майном боржника - Міністерством оборони України, та відсутність погодження плану санації боржника Фондом державного майна України відповідно до ч. 6 т. 17, ч. 5 ст. 18 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
Отже, позиція позивачів зводиться до того, що рішення про відчуження державного майна, що належить до сфери управління ІНФОРМАЦІЯ_2 приймає Кабінет Міністрів України за поданням Міністра оборони України, однак в порушення ч. 2 ст. 6 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України» спірне майно відчужене під час фіктивного (удаваного, вигаданого) банкрутства за відсутності волі власника майна, тобто Держави Україна, без відповідного рішення Кабінету Міністрів України, за відсутності погодження плану санації ДП МОУ«ІНФОРМАЦІЯ_1» органом, який уповноважений управляти майном боржника - Міністерством оборони України, а також без дотримання положень абз.2 п. «а» ч. 2 ст. 5 Закону України «Про приватизацію державного майна».
За ствердженням позивачів, відчуження державного військового майна - частини комплексу будівель по АДРЕСА_1 відбувалося поза волею та без участі власника, тобто Держави Україна під час фіктивного банкрутства ДП МОУ «ІНФОРМАЦІЯ_1», унаслідок чого відповідачі придбали це майно в особи, яка не мала права його відчужувати, внаслідок чого біржові угоди № 02-03/12 від 18.01.2003, № 06-03-12 від 17.01.2003, № 09-03/12 від 22.01.2003, № 10-03/12 від 05.02.2003, № 26-03/12 від 28.03.2003, № 40-03/12 від 27.06.2003 є нікчемними правочинами, які не породжують будь-яких прав та обов'язків.
Позивачі вважають, що укладення вказаних вище біржових угод поза волею власника у процедурі фіктивного банкрутства не призвело до припинення права власності держави на спірне нерухоме майно, а відтак, на думку позивачів, оскільки на теперішній час наявність у держави відповідного права власності не визнається відповідачами, то воно потребує захисту шляхом задоволення позову про визнання права власності в порядку, передбаченому ст. 392 ЦК України.
З огляду на наведене вище, позивачі звернулись до суду із даним позовом про визнання за Державою Україна в особі ІНФОРМАЦІЯ_2 право власності на спірне нерухоме майно на підставі ст. 392 ЦК України та витребування шляхом вилучення у відповідачів спірного нерухомого майна по вул. Ніни Сосніної, буд. 2, смт Пісківка, Бородянський району, Київська області та передання її ДП МОУ «ІНФОРМАЦІЯ_1» в експлуатацію на підставі ст. 388 ЦК України.
У свою чергу відповідачі у своїх заявах по суті спору (які є аналогічними за змістом) заперечили проти задоволення позову, з огляду на наступне:
- спірні правовідносини щодо продажу ДП МОУ «ІНФОРМАЦІЯ_1» нерухомого майна неодноразово були предметом розгляду в судах з тих же підстав, які заявлені у даному позові. Рішенням Господарського суду Київської області у справі № 910/5281/14 від 02.04.2015, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.10.2015, у задоволенні позовних вимог заступника військового прокурора Центрального регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі ІНФОРМАЦІЯ_2 та ДП МОУ «ІНФОРМАЦІЯ_1» до ТОВ Українсько-російського науково-виробничого підприємства фірми «Параллакс» про витребування з володіння на користь держави України в особі МОУ будівлі лісопильного цеху (літера М), площею 2 994, 9 кв. м, що знаходиться за адресою: Київська обл., Бородянський р-н. смт Пісківка, вул. Н. Сосніної, буд 2, та передачу його у господарське відання ДП МОУ «ІНФОРМАЦІЯ_1» відмовлено в повному обсязі. Ухвалою Господарського суду Київської області від 26.07.2018 у справі № 910/5281/14, яка набрала законної сили, відмовлено у задоволенні заяви ІНФОРМАЦІЯ_2 про перегляд рішення від 02.04.2015 у справі № 910/5281/14 за нововиявленими обставинами та залишено його в силі. Як зазначили відповідачі, рішеннями судів у справі № 910/5281/14 встановлено, що спірне нерухоме майно набуто ТОВ Українсько-російського науково-виробничого підприємства фірма «Параллакс» у законний спосіб, з дотриманням усіх на той час процедур, зокрема відчуження спірного майна відбувалось відповідно до плану санації ДП МОУ «ІНФОРМАЦІЯ_1», затвердженого ухвалою суду у справі про банкрутство, яка на сьогодні залишається чинною. На думку відповідачів, зі змісту зазначених рішень випливає, що судами було вичерпно встановлено відсутність правових та фактичних підстав для витребування спірного нерухомого майна, на які позивачі знову посилаються при заявлені позовних вимог вже до розширеного кола відповідачів, які мають такі саме підстави належності відповідного майна на праві власності. На думку відповідачів, наведені та інші фактичні обставини, встановлені в межах справи № 910/5281/14, не потребують доказування в силу вимог ст. 75 ГПК України та спростовують твердження позивачів щодо протиправного володіння відповідачами спірним нерухомим майном;
- реалізація спірного майна здійснювалася на підставі плану санації ДП МОУ «ІНФОРМАЦІЯ_1», який був погоджений безпосередньо Міністерством оборони України в особі Міністра оборони, який представляв власника у спірних правовідносинах. Таким чином, навіть за умови необхідності погодження спірних угод з боку третіх сторін, вказане не надає підстави вважати спірні угоди такими, що вчинені поза волею власника, адже орган управління майном висловився із цього приводу, погодивши план реалізації спірного майна;
- спірне нерухоме майно було придбано відповідачами на підставі оплатних правочинів на конкурсних засадах. Жодних доводів щодо несправедливості ціни придбання майна позивачі не висловили у зв'язку із чим відповідачі вважають, що фактично йдеться про безоплатну націоналізацію майна, за яке раніше були сплачені значні грошові кошти. Вказане відповідачі вважають неприпустимим відповідно до норм законодавства та міжнародних зобов'язань України;
- є надуманим та таким, що не відповідає дійсності твердження позивачів щодо статусу спірного майна як «військового». За доводами відповідачів, виходячи з приписів ст. 1, 3 Закону України «Про правовий режим майна в Збройних силах України», п. 2 Порядку вилучення і передачі військового майна Збройних сил України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1282 від 29.08.2002, поширення на майно правового режиму «військового майна» пов'язується із двома наступними умовами: 1) закріплення такого майна за військовою частиною; 2) надання йому правового титулу «права оперативного управління». Проте, відповідачі наголосили на тому, що жодна із зазначених вимог у випадку із ДП МОУ «ІНФОРМАЦІЯ_1» не виконується. Згідно з пп. 4.1, 4.2 Статуту ДП МОУ «ІНФОРМАЦІЯ_1», майно підприємства становлять основні фонди та оборотні кошти, а також цінності, вартість яких відображається у самостійному балансі підприємства; майно підприємства є державною власністю та закріплюється за ним на праві повного господарського відання, здійснюючи яке підприємство користується та розпоряджається зазначеним майном на власний розсуд, вчиняючи щодо нього будь-які дії, які не суперечать чинному законодавству та статуту. Як зауважили відповідачі, саме володіння ДП МОУ «Уквійськбуд» спірним майном на праві господарського відання, а не оперативного управління було встановлено рішеннями судів по справі № 910/5281/14, на які відповідачі посилаються у своїх заява по суті спору. На думку відповідачів, наведене вище дозволяє стверджувати, що жодне майно, яке належить або належало ДП МОУ «ІНФОРМАЦІЯ_1» не може вважатися «військовим» майном, оскільки ДП МОУ «ІНФОРМАЦІЯ_1» не є військовою частиною, закладом, установою чи організацією Збройних Сил України. Натомість, вказана юридична особа є класичним комерційним державним підприємством, яке володіє ввіреним йому майном на праві господарського відання, а не оперативного управління, як це визначено для військового майна. Відповідачі вважають, що створення ДП МОУ «ІНФОРМАЦІЯ_1» на базі розформованих військових частин та організацій не дає підстави для висновку про те, що підприємство є військовою частиною чи організацією. На переконання відповідачів, співставлення визначення поняття «господарської діяльності військових частин» зі змістом п. 2.1 Статуту ДП МОУ «ІНФОРМАЦІЯ_1», згідно з якою метою діяльності цього підприємства може бути, у тому числі, здійснення будівництва в інтересах приватних фізичних та юридичних осіб, дозволяє стверджувати, що діяльність ДП МОУ «ІНФОРМАЦІЯ_1» не регулюється нормами Закону України «Про господарську діяльність Збройних сил України». Враховуючи наведене, на переконання відповідачів, жодних підстав стверджувати, що спірне майно мало статус «військового» не існує.
Крім того, відповідач-4, заперечуючи проти задоволення позову, посилався на приписи ст. 388 ЦК України в чинній редакції, за змістом якої держава, територіальна громада, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті, також не може витребувати майно від добросовісного набувача на свою користь, якщо, зокрема з моменту реєстрації у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно права власності першого набувача на нерухоме майно, передане такому набувачеві з державної або комунальної власності у приватну власність, незалежно від виду такого майна, минуло більше десяти років. Зміна першого та подальших набувачів не змінює порядку обчислення та перебігу граничного строку для витребування майна, передбаченого цією частиною. Відповідач-4 вважає себе добросовісним набувачем спірного нерухомого майна, оскільки набув право власності на нього за відплатним договором купівлі-продажу (біржової угоди), яка є чинною станом на теперішній час, а право приватної власності є зареєстрованим у відповідних державних реєстрах понад 10 років. Таким чином, відповідач-4 вважає, що граничний строк, протягом якого питання витребування майна може бути порушено перед судом, є таким, що настав, а отже витребування майна за обставинами справи не може бути застосовано в силу прямої вказівки Закону. Також віповдіач-4 вважає, що відсутність попереднього внесення органом державної влади або прокурором вартості такого майна на депозитний рахунок суду, як і нездійснення експертної оцінки вартості спірної будівлі, є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.
Крім того, відповідачами були подані та підтримані заяви про застосування наслідків спливу строків позовної давності щодо заявлених позивачами вимог.
Правовий режим майна, закріпленого за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України, і повноваження органів військового управління та посадових осіб щодо управління цим майном врегульовано Законом України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України».
Згідно з імперативними приписами ч. 2 ст. 6 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України» (в редакції, чинній на момент укладення вищевказаних біржових угод) рішення про відчуження військового майна, що є придатним для подальшого використання, але не знаходить застосування у повсякденній діяльності військ, надлишкового майна, а також цілісних майнових комплексів та іншого нерухомого майна приймає Кабінет Міністрів України за поданням ІНФОРМАЦІЯ_2.
Крім того, відповідно до преамбули Статуту ДП МОУ «ІНФОРМАЦІЯ_1», затвердженого Міністром оборони України 29.01.1998, це підприємство засноване на майні Збройних Сил України, яке є загальнодержавною власністю. Засновником підприємства є Міністерство оборони України (орган управління майном).
Згідно з п. 4.2 Статуту, майно підприємства є державною власністю і закріплюється за ним на праві повного господарського відання. Здійснюючи право повного господарського відання підприємство володіє, користується та розпоряджається зазначеним майном на свій розсуд, вчиняючи щодо нього будь-які дії, які не суперечать чинному законодавству та цьому Статуту.
При цьому, пунктом 4.4. Статуту визначено, що відчуження засобів виробництва, що є державною власністю і закріплені за підприємством, здійснюється за погодженням з органом управління майном у порядку, що встановлений чинним законодавством.
Пунктом 6.1 Статуту також передбачено, що функції по управлінню майном, яке є загальнодержавною власністю, здійснює орган управління майном (Міністерство оборони України).
Проте, як свідчать матеріали справи та не спростовано учасниками справи, Міністерство оборони України не направляло жодних подань, а Кабінет Міністрів України не приймав жодних рішень за поданням ІНФОРМАЦІЯ_2 стосовно відчуження спірного нерухомого майна, як того вимагають норми ч. 2 ст. 6 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України».
Отже, порушення вимог ч. 2 ст. 6 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України», що полягає у незаконному самовільному відчуженні ДП МОУ «ІНФОРМАЦІЯ_1» державного нерухомого майна (без рішення Кабінету Міністрів України) є підставою вважати, що спірне нерухоме майно вибуло з державної власності незаконно та поза волею власника, оскільки державне підприємство, за яким майно було закріплено на праві господарського відання, не вправі було самостійно ним розпоряджатися.
Крім того, як вже було зазначено судом вище, вироком Подільського районного суду м. Києва від 03.03.2007 у кримінальній справі № 1-175/07 та постановою Київського апеляційного господарського суду від 31.10.2007 у справі №24/612-б-43/234 було встановлено факт фіктивного банкрутства ДП МОУ «ІНФОРМАЦІЯ_1».
При цьому, відповідно до письмових пояснень Фонду державного майна України (том 2, а.с. 42-79), в порушення вимог абз. 9 п. 7 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» та наказу Фонду державного майна України № 1809 від 04.10.2001 «Про затвердження положення про порядок погодження планів санації господарських товариств та державних підприємств щодо яких прийнято рішення про приватизацію», Фонду не надавався на погодження план санації державного підприємства-боржника, у майні якого частка державної власності перевищує 50 відсотків та щодо якого прийняте рішення про приватизацію, відповідних рішень щодо погодження відчуження спірного нерухомого майна Фонд не приймав. Протилежного суду не доведено.
Жодних належних та допустимих доказів, що свідчили б про наявність волі держави на відчуження спірного майна (у тому числі, судових рішень, якими було б встановлено відповідні обставини) в матеріалах справи відсутні та учасниками справи до суду не надані. Наявність волі держави на відчуження спірного майна не доведена.
Отже, відчуження майна у процедурі банкрутства, яке в судовому порядку було визнано фіктивним, безумовно свідчить про відсутність волі власника на таке відчуження і про вибуття майна із володіння держави внаслідок скоєння кримінального правопорушення.
З огляду на наведене, суд відхиляє заперечення відповідачів щодо відсутності у спірного нерухомого майна статусу військового та приймає до уваги доводи позивачів, що спірне нерухоме майно має статус військового майна, вибуло з державної власності незаконно та поза волею власника, оскільки державне підприємство, якому це майно було передане, не вправі було самостійно ним розпоряджатися.
При цьому, суд дослідив доводи відповідачів, що в межах розгляду справи № 910/5281/14 судами вже було надано оцінку спірним правовідносинам щодо продажу спірного нерухомого майна ДП МОУ «ІНФОРМАЦІЯ_1» та встановлено, що спірне нерухоме майно набуто ТОВ Українсько-російського науково-виробничого підприємства фірма «Параллакс» у законний спосіб, з дотриманням усіх на той час процедур, зокрема відчуження спірного майна відбувалось відповідно до плану санації ДП МОУ «ІНФОРМАЦІЯ_1», затвердженого ухвалою суду у справі про банкрутство, яка на сьогодні залишається чинною, а відтак фактичні обставини, встановлені в межах справи № 910/5281/14 не потребують доказування в силу вимог ст. 75 ГПК України та спростовують твердження позивачів щодо протиправного володіння відповідачами спірним майном. З приводу чого зазначає наступне.
Зі змісту рішень у справі № 910/5281/14 вбачається, що заступник прокурора Центрального регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері у позовній заяві стверджував, що відчуження спірного нерухомого майна відбулося в супереч вимогам законодавства, оскільки було здійснено в межах процедури банкрутства, яка в подальшому визнана фіктивною. Окрім цього прокурор зазначав про неповноважність представника ДП МОУ «ІНФОРМАЦІЯ_1», який підписав угоду, нікчемність угоди у зв'язку із порушенням нею публічного порядку, а також про недотримання конкурсного порядку відчуження державного майна при її укладанні. Так, в позовній заяві зазначалось, що відчуження спірного нерухомого майна відбулося в межах санації ДП МОУ «ІНФОРМАЦІЯ_1». При цьому, на думку прокурора, постановою Київського апеляційного господарського суду від 31.10.2007 по справі № 24/612-б-43/234 та відповідно до постанови Вищого господарського суду України від 29.01.2008 по справі № 24/612-б-43/234 було припинено провадження у справі про банкрутство позивача2 через набрання чинності вироком у кримінальній справі відносно заступника директора позивача-2 за ст. 218 КК України у зв'язку із поданням завідомо неправдивої інформації про фінансову неспроможність ДП МОУ «ІНФОРМАЦІЯ_1» та встановлено факт фіктивного банкрутства підприємства.
Натомість, в обґрунтування позовних вимог у даній справі № 911/1871/21 позивачі посилаються на: - відсутність волі власника на відчуження спірного майна (рішення Кабінету Міністрів України за поданням ІНФОРМАЦІЯ_2 в порядку ч. 2 ст. 6 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України»); - військове майно, як об'єкт цивільних прав є майном, яке обмежене у цивільному обороті і може перебувати виключно у державній власності та не підлягає відчуженню без дотримання процедур, передбачених чинним законодавством України; - відчуження державного військового майна, а саме: частини комплексу будівель по АДРЕСА_1 відбувалося поза волею та без участі власника, тобто Держави Україна, під час фіктивного банкрутства ДП МОУ «ІНФОРМАЦІЯ_1», внаслідок чого відповідачі придбали це майно в особи, яка не мала права його відчужувати; - відсутність права самостійного розпорядження у ДП МОУ «ІНФОРМАЦІЯ_1» військовим майном Збройних сил України, яке було йому передане; - преюдиціальність факту фіктивного банкрутства ДП МОУ «ІНФОРМАЦІЯ_1», встановленого постановою Київського апеляційного господарського суду у справі № 24/612-б-43/234; - наявність законодавчо встановлених обмежень на відчуження частини майна державних підприємств в порядку ст. 20 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» та недотримання положень абз. 2 п. «а» ч. 2 ст. 5 Закону України «Про приватизацію державного майна» при укладанні зазначених біржових угод; - відсутність погодження плану санації ДП МОУ «ІНФОРМАЦІЯ_1» органом, який уповноважений управляти майном боржника - Міністерством оборони України; - обов'язковість погодження плану санації боржника з Фондом державного майна України у разі наявності ознак неплатоспроможності боржника - державного підприємства та можливості продажу частини майна боржника-держаного підприємства; - обов'язковість включення Кабінетом Міністрів України державного підприємства до переліку підприємств, які підлягають приватизації у разі наявності ознак його неплатоспроможності як боржника та можливості продажу частини майна такого державного підприємства; - наявність визначеного порядку відчуження військового майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 191 від 28.12.2000; - нікчемність біржових угод, які не породжують будь-яких прав та обов'язків, є недійсними з моменту їх вчинення, а право власності на спірне майно, яке в подальшому відчужене на користь третіх осіб, не виникло і не могло виникнути на підставі таких біржових угод, а їх укладання не створює за собою будь-яких правових наслідків.
Наведене свідчить, що хоча заявлені у даній справі позовні вимоги стосуються одного і того ж предмета позову стосовно відповідача-4 - витребування з чужого добросовісного володіння нерухомого майна - будівлі лісопильного цеху, літера «М», та сортувальної площадки, які знаходяться за адресою: Київська обл., смт Пісківка, вул. Ніни Сосніної, 2, проте не можна вважати, що між сторонами вже було вирішено спір про той самий предмет, оскільки позови не повністю збігаються за матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду.
Суд звертає увагу відповідачів, що чинні процесуальні норми Господарського процесуального кодексу України не позбавляють заявника права на розгляд спору про той же предмет, у разі зазначення ним інших підстав позову та надання доказів, якими він обґрунтовує ці підстави.
За змістом ст. 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. При цьому, не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо.
При цьому, як було зазначено судом вище, у пункті 32 постанови Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2018 у справі № 917/1345/17 міститься висновок, що преюдиціальне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиціальні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи.
З огляду на наведене, суд вважає безпідставним посилання відповідачів-1, -2, -3, -5, -6 на обставини, встановлені в межах господарської справи № 910/5281/14 як такі, що не потребують доказування в силу вимог ст. 75 ГПК України, та спростовують твердження позивачів щодо протиправного володіння відповідачами спірним майном, оскільки відповідачі-1, -2, -3, -5, -6 не були сторонами/учасниками у справі № 910/5281/14 та щодо останніх не було встановлено жодних обставин.
Крім того, преюдиціальне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.
Враховуючи наведене, суд відхиляє твердження відповідачів, що фактичні обставини, встановлені в межах справи № 910/5281/14 не потребують доказування в силу вимог ст. 75 ГПК України та спростовують твердження позивачів щодо протиправного володіння відповідачами спірним майном.
Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених, зокрема у п. 72 постанови від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц та п. 100 постанови від 18.01.2023 у справі № 488/2807/17, визначальним критерієм для розмежування віндикаційного та негаторного позовів є відсутність або наявність у позивача володіння майном; відсутність або наявність в особи володіння нерухомим майном визначається виходячи з принципу реєстраційного підтвердження володіння; особа, до якої перейшло право власності на об'єкт нерухомості, набуває щодо нього всі правоможності власника, включаючи право володіння.
У практиці Великої Палати Верховного Суду закріпився принцип реєстраційного підтвердження речових прав на нерухоме майно (див., зокрема п. 98 постанови від 21.12.2022 у справі № 914/2350/18 (914/608/20)). Відомості державного реєстру прав на нерухомість презюмуються правильними, доки не доведено протилежне, тобто державна реєстрація права за певною особою не є безспірним підтвердженням наявності в цієї особи права, але створює спростовувану презумпцію права такої особи (постанови Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі № 48/340 (підп. 6.30), від 12.03.2019 у справі № 911/3594/17 (підп. 4.17), від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (підп. 6.13) та інші). Такі ж висновки підтримано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 10.04.2024 у справі № 496/1059/18.
Отже, враховуючи, що на час розгляду цієї справи право власності на спірне нерухоме майно зареєстровано за відповідачами (що не спростовано сторонами) означає офіційне підтвердження державою наявності у них такого права, то позивачі цим майном не володіють.
Зі змісту позову вбачається, що вимоги ІНФОРМАЦІЯ_2 та ДП МОУ «ІНФОРМАЦІЯ_1» спрямовані на повернення у державну власність спірного нерухомого майна, відчуженого з порушенням норм закону та поза волею власника, а спір у цій справі стосується права власності.
Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до ч. 2 ст. 16 цього Кодексу, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов'язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Майже аналогічний за змістом перелік способів захисту передбачений у ч. 2 ст. 20 ГК України.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що як правило, суб'єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (див., зокрема, п. 5.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16, п. 88 постанови від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18, п. 55 постанови від 22.06.2021 у справі № 334/3161/17, п. 97 постанови від 15.11.2023 у справі № 916/1174/22).
Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту її права чи інтересу. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 01.10.2019 у справі № 910/3907/18, від 06.04.2021 у справі № 910/10011/19, від 22.06.2021 у справі № 334/3161/17, від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19, від 26.10.2021 у справі № 766/20797/18, від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц, від 14.12.2021 у справі № 643/21744/19, від 25.01.2022 у справі № 143/591/20).
Слід також зазначити, що у певних випадках спосіб захисту імперативно «прив'язаний» до певного складу правопорушення. У таких випадках можна стверджувати, що спосіб захисту визначений законом (встановлений законом), тобто термін «встановлений законом» означає не просто те, що він названий в законі (наприклад, є в переліку ст. 16 ЦК України, ст. 20 Господарського кодексу України), а те, що спосіб захисту за його змістом кореспондує конкретному правопорушенню. У цих випадках положення частини першої ст. 5 ГПК України (аналогічне - у частині першій ст. 5 ЦПК України) вимагає, щоб суд застосував саме такий спосіб захисту (п. 99 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.11.2023 у справі № 916/1174/22).
Відповідно до ст. 317 і ст. 319 ЦК України саме власнику належить право розпоряджатися своїм майном за власною волею.
Відповідно до висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 17.12.2014 у справі № 6-140цс14, захист порушених прав особи, що вважає себе власником майна, яке було неодноразово відчужене, можливий шляхом пред'явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених статтями 387 та 388 ЦК України.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30.06.2020 у справі № 19/028-10/13 погодилася з цим висновком Верховного Суду України, оскільки задоволення вимоги про витребування майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними.
Отже, власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача.
Для витребування майна оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюга договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, визнання права власності на спірне майно не є ефективним способом захисту прав; при цьому позивач у межах розгляду справи про витребування майна з чужого володіння вправі посилатися, зокрема, на незаконність рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування, без заявлення вимоги про визнання його недійсним; таке рішення за умови його невідповідності закону не тягне правових наслідків, на які воно спрямоване. Подібні за змістом висновки сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16, від 21.08.2019 у справі № 911/3681/17, від 01.10.2019 та 15.10.2019 у справах № 911/2034/16 та № 911/3749/17, від 19.11.2019 у справі № 911/3680/17.
При цьому, у справі № 19/028-10/13 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що задоволення позовних вимог про визнання незаконними та скасування рішень виконкому міськради щодо оформлення права власності на спірне нерухоме майно за відповідачами, визнання недійсними договорів міни, укладених між цими відповідачами стосовно спірного майна, та визнання за позивачем права власності на вказане майно не призвело б до відновлення володіння позивачем вказаним майном, а отже, зазначені вимоги не є ефективним засобом захисту позивача у цій справі. Право власника на витребування свого майна із чужого незаконного володіння не є похідним від наведених вимог, воно зберігається за власником за наявності умов, викладених у статтях 387, 388 ЦК України, що й повинно бути доведено в суді.
У постанові від 21.09.2022 у справі № 908/976/19 Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на свої попередні висновки про те, що за загальним правилом, якщо право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, то належному способу захисту права відповідає вимога про витребування від цієї особи (стягнення з неї) нерухомого майна. Задоволення віндикаційного позову щодо такого майна, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого володіння, є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за кінцевим набувачем, який є відповідачем (див., зокрема постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц (пп. 98, 123), від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16 (пп. 115, 116), від 19.05.2020 у справі № 916/1608/18 (п. 80), від 30.06.2020 у справі № 19/028-10/13 (п. 10.29), від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (пп. 63, 74), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (п. 146)), незалежно від того, чи таке витребування відбувається у порядку віндикації (сс. 387, 388 ЦК України), чи в порядку, визначеному для повернення майна від особи, яка набула його за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави (ст. 1212-1215 ЦК України), чи в порядку примусового виконання обов'язку в натурі (п. 5 ч. 2 ст. 16 ЦК України) (постанова Великої Палати Верховного Суду від 06.07.2022 у справі № 914/2618/16 (п. 38)).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 916/1608/18 також зазначено, що однією з підстав державної реєстрації права власності на нерухоме майно є рішення суду, яке набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно (п. 9 ч. 1 ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»). Якщо право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, то належному способу захисту права відповідає вимога про витребування від (стягнення з) цієї особи нерухомого майна. Задоволення віндикаційного позову, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; такий запис вноситься виключно у разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою. Близькі за змістом висновки наведені, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18, пп. 115, 116), від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц (провадження № 14-256цс18, пункт 98).
Як вбачається з матеріалів справи, спір у даній справі виник у зв'язку з незаконним, на думку позивачів, відчуженням спірного нерухомого майна на підставі біржових угод ТОВ «Модрина», ТОВ «НВП «Параллакс», ТОВ «Промагросоюс», ТОВ «КСП «Зерно-Ліс», ТОВ «К.С.К» а від трьох останніх внаслідок укладення ланцюгів правочинів до відповідача-2, -3, -5, -6 відповідно. Тобто, позивачі вважають порушеним право власності держави і таке порушення пов'язане з позбавленням володіння через ланцюг передач майна, а інтерес позивачів полягає в поверненні державі майна з чужого незаконного володіння.
За встановлених у цій справі обставин вибуття поза волею власника спірного нерухомого майна, існування ланцюга правочинів внаслідок яких таке майно наразі зареєстроване за відповідачами (ТОВ «Гембл Емпаєр», ТОВ «Всесвіт-Гарант», ФОП Вус С.М., ФОП Костаков В.Ю.), спрямованість заявлених позовних вимог на повернення державі майна з чужого незаконного володіння, належним, ефективним та таким, що відповідає наведеній усталеній судовій практиці, способом захисту прав позивачів є саме вимоги про витребування спірного майна з чужого незаконного володіння.
Отже, суд дійшов висновку про наявність підстав для витребування майна з чужого незаконного володіння у відповідачів та правильного обрання відповідного способу захисту, що відповідає приписами статей 15, 16, 388 ЦК України.
При цьому, вимоги в частині передання спірного майна саме в експлуатацію Державному підприємству ІНФОРМАЦІЯ_2 «ІНФОРМАЦІЯ_1» позивачами нормативно та документально не обґрунтовані, також такий спосіб захисту не передбачений ст. 15, 16 ЦК України, у зв'язку із чим суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову в цій частині.
Стосовно тверджень відповдача-4 з посиланням на приписи ст. 388 ЦК України у чинній редакції про те, що оскільки відповідач-4 є добросовісним набувачем спірного нерухомого майна, набув право власності на нього за відплатним договором купівлі-продажу (біржової угоди), яка є чинною станом на теперішній час, а право приватної власності є зареєстрованим у відповідних державних реєстрах понад 10 років, граничний строк, протягом якого питання витребування майна може бути порушено перед судом, є таким, що настав, а отже витребування майна за обставинами справи не може бути застосовано в силу прямої вказівки Закону.
Так, за змістом ч. 1, 3 ст. 388 ЦК України, якої якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Держава, територіальна громада, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті, також не може витребувати майно від добросовісного набувача на свою користь, якщо: 1) з моменту реєстрації у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно права власності першого набувача на нерухоме майно, передане такому набувачеві з державної або комунальної власності у приватну власність, незалежно від виду такого майна, минуло більше десяти років; 2) з дати передачі першому набувачеві з державної або комунальної власності у приватну власність нерухомого майна, щодо якого на момент такої передачі законодавством не була встановлена необхідність державної реєстрації правочину або реєстрації права власності, минуло більше десяти років. Зміна першого та подальших набувачів не змінює порядку обчислення та перебігу граничного строку для витребування майна, передбаченого цією частиною.
Водночас, абзацом 5 ч. 3 ст. 388 ЦК України унормовано, що дія положень цієї частини не поширюється на випадки, якщо майно на момент вибуття з володіння держави або територіальної громади належало, зокрема до об'єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави (п. б)); до об'єктів та земель оборони (п. в)).
Враховуючи висновок суду про те, що спірне нерухоме майно на момент вибуття з володіння держави мало статус військового майна, суд вважає, що дія положень ч. 3 ст. 388 ЦК України не поширюється на спірні правовідносини.
Стосовно вимоги позивачів про визнання за Державою Україна в особі ІНФОРМАЦІЯ_2 право власності на спірне нерухоме майно суд звертає увагу, що у тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними (п. 6.43 постанови Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі № 48/340).
З огляду на наведене вище, вимога про визнання за Державою Україна в особі ІНФОРМАЦІЯ_2 права власності на спірне нерухоме майно є неналежним та неефективним способом захисту прав у спірних правовідносинах з огляду на те, що право власності на спірні об'єкти нерухомого майна зареєстровані за відповідачами, а вимоги позивачів спрямовані на витребування такого майна, а тому застосування такого способу захисту як визнання права власності на підставі ст. 392 ЦК України не призведе до поновлення порушеного права, адже наявна чинна реєстрація права власності на нерухоме майно за відповідачами. Наведене і стало підставою для визначення позивачами такого способу захисту, як витребування майна з чужого незаконного володіння. Останнє і є належним способом захисту у цій справі.
Щодо посилань позивачів на необхідності врахування висновків, викладених у постанові Верхового Суду від 18.02.2020 у справі № 917/154/15, в якій правовідносини, на думку позивачів, є подібними до цієї, щодо можливості одночасного заявлення позовних вимог про визнання права власності та витребування майна із чужого незаконного володіння, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Господарським процесуальним законом визначені процесуальні механізми забезпечення єдності судової практики, що полягають у використанні спеціальної процедури відступу від висновків щодо застосування норм права, викладених у раніше постановлених рішеннях Верховного Суду. Логіка побудови й мета існування цих процесуальних механізмів указує на те, що з метою застосування норм права в подібних правовідносинах за наявності протилежних правових висновків суду касаційної інстанції слід виходити з того, що висновки, які містяться в судових рішеннях судової палати Касаційного господарського суду, мають перевагу над висновками колегії суддів, висновки об'єднаної палати Касаційного господарського суду - над висновками палати чи колегії суддів цього суду, а висновки Великої Палати Верховного Суду - над висновками об'єднаної палати, судової палати й колегії суддів Касаційного господарського суду. Аналогічні правові позиції Верховного Суду викладені, зокрема, в постановах від 25.06.2019 у справі № 911/1418/17, від 15.01.2020 у справі № 914/261/18, від 12.02.2020 у справі № 916/2259/18, Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.04.2021 у справі № 910/11131/19.
Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі № 755/10947/17, суди під час вирішення спору у подібних правовідносинах мають враховувати саме останню правову позицію.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.06.2020 у справі № 19/028-10/13 містяться вичерпні висновки щодо застосування ст. 387, 388 та 392 ЦК України до подібних правовідносин про неможливість одночасного застосування вимог про витребування майна з чужого незаконного володіння та визнання права власності у тих випадках, коли належним способом захисту є саме витребування майна. Відповідні висновки щодо визначення ефективного способу захисту у подібних правовідносинах є сталими та на момент розгляду даної справи Верховний Суд не відступав від них.
При цьому, у даному випадку не можуть бути враховані протилежні висновки Верховного Суду, зокрема, які викладені в постанові від 18.02.2020 у справі № 917/154/15, оскільки остання ухвалена раніше, ніж постанова Великої Палати Верховного Суду у справі № 19/028-10/13.
Суд наголошує на тому, що право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним. У даному випадку належним, достатнім та ефективним способом захисту порушеного права держави на належне їй майно, що вибуло з власності поза її волею, є витребування майна на користь держави.
Суд також звертає увагу, що ТОВ «НВП «Параллакс» та ТОВ «Модрина» набули право власності на спірне нерухоме майно на підставі біржових угод (відповідач-4 на підставі біржової угоди № 26-03/12 віл 28.03.2003; відповідач-1 на підставі біржових угод № 09-03/12 від 22.01.2003 та № 40-03/12 від 27.06.2003) і не відчужували їх.
З матеріалів інвентаризаційної справи РПВ № 422318 вбачається, що після укладення біржових угод ТОВ «НВП «Параллакс» та ТОВ «Модрина» звертались до КП «Бородянського бюро технічної інвентаризації» із заява про реєстрацію права власності на спірне нерухоме мано, однак дії з його реєстрації вчинені не були. У зв'язку із цим, ТОВ «НВП «Параллакс» та ТОВ «Модрина» звертались до Господарського суду Київської області з позовними заявами до КП «Бородянського бюро технічної інвентаризації» про реєстрацію права власності на об'єкти нерухомого майна.
Рішенням Господарського суду Київської області від 10.03.2004 у справі № 65/9-04 позовні вимоги ТОВ спільного українсько-російського науково-виробничого підприємства «Параллакс» задоволено та зобов'язано КП «Бородянське бюро технічної інвентаризації» здійснити реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно - будівлю лісопильного цеху, літера М, загальною площею 2 781, 7 кв. м, з сортувальною площадкою, площею 439, 6 кв. м, що знаходяться за адресою: Київська обл., Бородянський р-н, смт Пісківка, вул. Ніни Сосніної, 2.
Рішенням Господарського суду Київської області від 17.02.2004 у справі № 23/1-04 позовні вимоги ТОВ «Можрина» задоволено та зобов'язано КП «Бородянське бюро технічної інвентаризації» здійснити реєстрацію за позивачем права власності на розкрійний цех (літера Д), площею 1205, 7 кв. м, цех штучного паркету (літера З), площею 323, 9 кв. м, цех штучних виробів (літера Ж), площею 477, 4 кв. м, будівлю складу (літера Т-1), площею 361, 8 кв. м, що знаходяться за адресою: Київська обл., Бородянський р-н, смт Пісківка, вул. Ніни Сосніної, 2.
Відповідно до Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 3352315 від 15.04.2004, за ТОВ спільного українсько-російського науково-виробничого підприємства «Параллакс» зареєстровано право колективної власності на будівлю лісопильного цеху (літера М) з сортувальною площадкою на підставі договору купівлі-продажу 26-03/12 від 28.03.2003/біржова угода, посвідчений філією «Київська ресурсна плата» ТБ «ЗУБН», відповідно до рішення Господарського суду Київської області № 65/9-04 від 10.03.2004 (РПВ № 422318, а.с. 139).
Відповідно до Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 3869407 від 16.06.2004, за ТОВ «Модрина» зареєстровано право колективної власності на розкрійний цех (літера Д), цех штучних виробів (літера Ж), цех штучного паркету (літера З) на підставі договору купівлі-продажу від 22.01.2003/біржова угода № 09-03/12, посвідчений філією «Київська ресурсна плата» ТБ «ЗУБН», відповідно до рішення Господарського суду Київської області № 23/1-04 від 17.02.2004 (РПВ № 422318, а.с. 172).
Розглядаючи вимоги до відповідачів-1, -4, які набули право власності на спірне майно на підставі біржових угод і не відчужували його, суд враховує висновок Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, викладений у пп. 145-148 постанови від 01.08.2024 у справі № 910/5740/21 у подібних правовідносинах, який зазначив наступне:
«Верховний Суд у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 26.05.2023 у справі № 905/77/21 щодо застосування норм ч. 3 ст. 216, ч. 1, 2 ст. 216 ЦК України виснував, зокрема, що позовна вимога про визнання недійсним договору є належним способом захисту, який передбачено законом. Разом із тим позовна вимога про визнання виконаного/частково виконаного правочину недійсним може бути ефективним способом захисту цивільних прав лише в разі, якщо вона поєднується з позовною вимогою про застосування наслідків недійсності правочину, зокрема про стягнення коштів на користь позивача, витребування майна з володіння відповідача. Окреме заявлення позовної вимоги про визнання виконаного / частково виконаного договору недійсним без вимоги про застосування наслідків його недійсності не є ефективним способом захисту, бо не призводить до поновлення майнових прав позивача.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 13.02.2024 у справі № 910/2592/19 зауважила про необхідність розмежовувати випадки застосування двосторонньої реституції як наслідку недійсності правочину та витребування майна як способу захисту прав власника, порушених незаконним відчуженням його майна. За загальним правилом, речово-правові способи захисту прав особи застосовуються, якщо сторони не пов'язані зобов'язально-правовими відносинами або ж такі правовідносини між ними не стосуються вчиненого порушення права власності чи іншого речового права. У разі конкуренції речово-правових (віндикаційного, негаторного) та зобов'язально-правових (договірного) способів захисту перевагу має саме зобов'язально-правовий.
При цьому, зміст віндикаційного позову полягає у вимозі неволодіючого власника до володіючого невласника про повернення речі в натурі. Натомість реституція - це спеціальна форма відновлення становища, що існувало до порушення, сутність якої полягає в поверненні сторін правовідношення у стан, який передував вчиненню певної протиправної дії. Реституція може поставати як реституція володіння (повернення кожною із сторін недійсного правочину того, що така сторона за ним отримала) або ж як компенсаційна реституція відшкодування (в грошовій чи негрошовій формі) вартості одержаного у разі неможливості його повернення в натурі.
Отже, вірним є висновок суду апеляційної інстанції про те, що у такому випадку (у відносинах з ФОП Путовою Л. Л.) належним способом захисту є звернення з вимогою про визнання недійсним біржової угоди на підставі статей 203, 215 ЦК України із застосуванням наслідків такої недійсності, передбачених статтею 216 ЦК України. Однак, така вимога не заявлялася позивачами.».
З огляду на зазначене вище, суд зазначає, що у цьому випадку (в частині вимог до ТОВ «Модрина» та ТОВ «НВП «Параллакс») належним способом захисту є звернення з вимогою про визнання недійсним біржових угод на підставі ст. 203, 215 ЦК України із застосуванням наслідків такої недійсності, передбачених ст. 216 ЦК України. Однак, такі вимоги не були заявлені позивачами.
Суд наголошує, що обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19, від 02.02.2021 у справі № 925/642/19).
Стосовно заяв відповідачів про застосування строків позовної давності суд зазначає наступне.
Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 ЦК України).
У постанові від 18.01.2023 у справі № 488/2807/17 Велика Пала Верховного Суду звернула увагу, що на віндикаційні позови держави в особі органів державної влади поширюється загальна позовна давність (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 17.10.2018 у справі № 362/44/17 (пп. 39, 60), від 07.11.2018 у справах № 488/5027/14-ц (п. 103) і № 372/1036/15-ц, від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16 (п. 65)).
Відповідно до ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 17.10.2018 у справі № 362/44/17 сформувала висновки щодо витребування майна в порядку, передбаченому ст. 388 ЦК України, в яких позивачем виступає прокуратура у поєднанні з нормами ЦК України, які регулюють строк позовної давності, а саме: - на віндикаційні позови держави та територіальних громад (в особі органів державної влади та місцевого самоврядування відповідно) поширюється загальна позовна давність (пункт 60); - зміна правовідносин, які стали остаточними внаслідок спливу позовної давності або мали би стати остаточними, якби позовна давність була застосована без дискримінації на користь держави, є несумісною з принципом правової визначеності (пункт 61); - якщо у передбачених законом випадках у разі порушення або загрози порушення інтересів держави з позовом до суду звертається прокурор від імені органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, позовну давність слід обчислювати з дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах (пункт 65);
Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).
За змістом ч. 1 ст. 261 ЦК України для визначення початку перебігу позовної давності має значення не тільки безпосередня обізнаність особи про порушення її прав, а й об'єктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її прав. Таким чином, протягом часу дії позовної давності особа може розраховувати на примусовий захист свого порушеного права судом, а для визначення моменту виникнення права на позов важливою є також і об'єктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її прав (такий правовий висновок наведено, зокрема у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.04.2018 у справі № 902/538/14).
Порівняльний аналіз термінів «довідався» та «міг довідатися», що містяться в ст. 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо. Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого ст. 74 ГПК України, про обов'язковість доведення стороною спору тих обставин, на котрі вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.
За змістом ст. 261 ЦК України законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об'єктивної можливості цієї особи знати про ці факти. Якщо встановити день, коли особа довідалась про порушення права або про особу, яка його порушила, неможливо, або наявні докази того, що особа не знала про порушення права, хоч за наявних умов повинна була знати про це, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа повинна була довідатися про порушення свого права. Під можливістю довідатись про порушення права або про особу, яка його порушила, в цьому випадку слід розуміти передбачувану неминучість інформування особи про такі обставини, або існування в особи певних зобов'язань, як міри належної поведінки, в результаті виконання яких вона мала б змогу дізнатись про відповідні протиправні дії та того, хто їх вчинив.
Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України).
Для цілей застосування ч. 3 та 4 ст. 267 ЦК України «сторона у спорі» може не бути тотожним за змістом поняттю «сторона у цивільному процесі»: сторонами в процесі є такі її учасники як позивач і відповідач; тоді як сторонами у спорі є належний позивач і той належний відповідач, до якого звернута відповідна матеріально-правова вимога позивача.
З огляду на це у спорі з декількома належними відповідачами, в яких немає солідарного обов'язку (до яких не звернута солідарна вимога), один з них може заявити суду про застосування позовної давності тільки щодо тих вимог, які звернуті до нього, а не до інших відповідачів. Останні не позбавлені, зокрема, прав визнати ті вимоги, які позивач ставить до них, чи заявити про застосування до цих вимог позовної давності.
Для застосування позовної давності за заявою сторони у спорі суд має дослідити питання її перебігу окремо за кожною звернутою до цієї сторони позовною вимогою, і залежно від установленого дійти висновку про те, чи спливла позовна давність до відповідних вимог.
Аналогічні за змістом висновки містяться і у постанові Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 17.02.2020 у справі № 391/1217/140-ц.
З матеріалів справи вбачається, що усіма відповідачами заявлено про сплив строку позовної давності.
Суд встановив, що спірне нерухоме майно було відчужене на підставі біржових угод протягом січня - червня 2003 року, а тому ДП МОУ «ІНФОРМАЦІЯ_1» з вказаного часу було обізнане про незаконне відчуження майна.
При цьому, питання щодо правомірності відчуження нерухомого майна було предметом кримінального розгляду та вироком Подільського районного суду міста Києві від 03.03.2007 у кримінальній справі №1-175/07 заступника генерального директора по фінансово-економічній роботі ДП МОУ «ІНФОРМАЦІЯ_1» Дубова О.Г., який підписав з боку підприємства усі зазначені вище біржові угоди, визнано винним у скоєнні злочину за ст. 218 Кримінального кодексу України (фіктивне банкрутство).
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 31.10.2007 у справі № 24/612-б-43/234 апеляційне провадження та провадження у справі № 24/612-б-43/234 про банкрутство ДП МОУ «ІНФОРМАЦІЯ_1» припинено. При цьому, учасниками вказаної справи було як ДП МОУ «ІНФОРМАЦІЯ_1», так і Міністерство оборони України, тобто обидва позивачі у цій справі.
Суд враховує, що посадовою особою ДП МОУ «ІНФОРМАЦІЯ_1» було вчинено кримінальне правопорушення щодо фіктивного банкрутства, що зумовило продаж майна, про яке позивачі з об'єктивних причин могли бути необізнані в момент вчинення відповідного злочину (обставини щодо розслідування та встановлення фактів були підтверджені у вироці суду).
Отже, оскільки Міністерство оборони України і ДП МОУ «ІНФОРМАЦІЯ_1» були учасниками справи № 24/612-б-43/234 про банкрутство останнього і 31.10.2007 вказане провадження було закрите з підстав його фіктивності, встановленого в межах кримінального провадження, суд вважає, що позивачі у цій справі принаймні з 31.10.2007 були обізнані про відчуження спірного майна у 2003 році в межах проведення процедури санації безпосередньо у справі, учасниками якої вони були.
За таких обставин, суд вважає, що перебіг строку позовної давності для позивачів у цій справі розпочався з 31.10.2007 після ухвалення Київським апеляційним господарським судом постанови від 31.10.2007 про припинення провадження у справі № 24/612-б-43/234 про банкрутство ДП МОУ «ІНФОРМАЦІЯ_1», оскільки з вказаного моменту позивачам було відомо про ухвалений вирок щодо підписанта біржових угод Дубова О.Г., про припинення провадження у справі про банкрутство ДП МОУ «ІНФОРМАЦІЯ_1» і, безпосередньо, про відчуження спірного нерухомого майна у межах санації позивача-2.
При цьому, суд враховує, право колективної власності на будівлю столярного цеху (літера Ф), загальною площею 1 228, 9 кв. м, за адресою: Київська обл., Бородянський р-н, смт Пісківка, вул. Ніни Сосніної, 2, відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно зареєстровано за ТОВ «Всесвіт-Гарант» 29.05.2010 на підставі свідоцтва про право власності серії САС № 754824 від 29.05.2010, виданого виконавчим комітетом Пісківської селищної ради згідно рішення № 97 від 27.05.2010, а відтак про порушення інтересів держави шляхом незаконної реєстрації за відповідачем-3 права власності на спірне нерухоме майно позивачі могли довідатись починаючи з 27.05.2010.
Решта правочинів, на підставі яких ФОП Вус С.М., ФОП Костаков В.Ю. та ТОВ «Гембл Емпаєр» набули та зареєстрували в державному реєстрі право власності на спірне нерухоме майно передують даті ухвалення Київським апеляційним господарським судом постанови від 31.10.2007 про припинення провадження у справі № 24/612-б-43/234 про банкрутство ДП МОУ «ІНФОРМАЦІЯ_1» (право власності ФОП Вус С.М., ФОП Костакова В.Ю. на спірне нерухоме майно зареєстровано 16.06.2007; право власності ТОВ «Гембл Емпаєр» на спірне нерухоме майно зареєстровано 04.11.2003).
Водночас, як вбачається з матеріалів справи, позивачі звернулися з позовом у цій справі у червні 2021 року, тобто із значним пропуском трирічного строку позовної давності.
При цьому суд відхиляє посилання позивачів у позовній заяві на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 18.02.2020 у справі № 917/154/15, в якій зазначено: «право особи на власність підлягає захисту протягом усього часу наявності у особи титулу власника; законодавчою підставою для втрати особою права власності у часі є положення ЦК України про набувальну давність (ст. 344 ЦК України); оскільки позови про визнання права власності, що пред'явлені на підставі ст. 392 ЦК України, пов'язані з невизначеністю відносин права власності позивача щодо свого майна, то на ці позови не поширюються правила про позовну давність», оскільки, відповідно до наведених вище висновків у цій справі, положення ст. 392 ЦК України не підлягають застосуванню у спірних правовідносинах.
Також суд звертає увагу, що у дій справі не йдеться про визнання права власності за набувальною давністю відповідно до ст. 344 ЦК України. Крім того, заявлений позов не негаторним, до якого не застосовуються строки позовної давності.
Відповідно до ч. 5 ст. 267 ЦК України, якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
Проте, суд наголошує на тому, що позовна заява не містить жодного обґрунтування поважності причин пропуску строку позовної давності для звернення до суду за захистом порушених прав. Доказів неможливості звернення до суду за захистом порушених прав позивачі до суду не надали та матеріали справи не місять.
Суд за наслідками розгляду даної справи не встановив, а позивачі належним та допустимими в розумінні ст. 76, 77 ГПК України доказами не довели обставин для поновлення такого значного пропуску строку.
Як було зазначено вище, обраний позивачами спосіб захисту шляхом визнання права власності не є ефективним способом захисту у спірних правовідносинах. Належним та ефективним способом захисту є витребування майна з чужого незаконного володіння, тобто віндикаційний позов, до якого, відповідно застосовується загальний строк позовної давності, передбачений ст. 257 ЦК України.
Наслідком спливу строку позовної давності, згідно з ч. 4 ст. 267 ЦК України, про який заявила сторона (сторони), є підставою для відмови в позові.
Європейський суд з прав людини наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ від 22.10.1996 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»; від 20.09.2011 у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»).
З урахуванням зазначеного вище, враховуючи обставини даної справи та наявні в матеріалах справи докази суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню у зв'язку зі спливом строку позовної давності, що є підставою для відмови в задоволенні позову про витребування майна з чужого незаконного володіння на підставі ч. 4 ст. 267 ЦК України до усіх відповідачів.
Аналогічного висновку щодо застосування положень ч. 4 ст. 267 ЦК України у подібних правовідносинах до позовних вимог про витребування майна, які є належним та ефективним способом захисту, дійшов Північний апеляційний господарський суд у постанові від 29.11.2023 у справі № 910/5740/21, з висновками якого погодився Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 01.08.2024.
Враховуючи висновки суду про відмову в задоволенні позову про витребування майна з чужого незаконного володіння на підставі ч. 4 ст. 267 ЦК України до усіх відповідачів, посилання відповідача-4 на невнесення депозиту компенсації вартості нерухомого майна на рахунок суду судом не досліджується, оскільки згідно до ч. 5 ст. 390 ЦК України, суд одночасно із задоволенням позову органу державної влади, органу місцевого самоврядування або прокурора про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади вирішує питання про здійснення органом державної влади або органом місцевого самоврядування компенсації вартості такого майна добросовісному набувачеві.
Всі інші клопотання, заяви, доводи та міркування учасників судового процесу досліджені судом, однак залишені без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані, безпідставні та такі, що не спростовують наведених вище висновків суду.
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно з ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 238 ГПК України, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів відповідача та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі № 910/13407/17.
Приймаючи до уваги висновки суду про відмову у задоволенні позовних вимог, судовий збір залишається за позивачами.
Керуючись ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. У задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
2. Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Відповідно до ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено та підписано 27.08.2025.
Суддя Л.В. Сокуренко