вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"27" серпня 2025 р. м. Київ Справа № 911/2664/25
За заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство Промодяг» про вжиття заходів забезпечення позову у справі
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство Промодяг»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Перше швейне підприємство «Козак»
про стягнення 1 175 992,35 грн.
Суддя Карпечкін Т.П.
Обставини справи:
До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство Промодяг» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Перше швейне підприємство «Козак» про стягнення 1 175 992,35 грн., з яких 197 250,00 грн. штрафних санкцій за прострочення виготовлення продукції за Договором на виконання робіт з пошиття продукції № 8/25 від 25.03.2025, та 978 742,35 грн. вартості неповернутої невикористаної сировини.
Одночасно з позовом Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство Промодяг» подано заяву про вжиття заходів забезпечення позову у справі № 911/2664/25, у якій позивач просить накласти арешт на грошові суми або майно, що належить відповідачу в межах суми позову.
Предметом позову є стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Перше швейне підприємство «Козак», як виконавця за Договором, 197 250,00 грн. штрафних санкцій за прострочення виготовлення продукції за Договором на виконання робіт з пошиття продукції № 8/25 від 25.03.2025, та 978 742,35 грн. вартості неповернутої сировини, яка передавалась замовником і не була використана виконавцем.
Позивач зазначає, що відповідач ухиляється від досудового врегулювання спору, допускає аналогічні порушення щодо інших контрагентів, що є предметом розгляду в інших судових справах, зокрема, № 911/933/24 та № 911/934/24. Таке ставлення відповідача до виконання власних зобов'язань свідчить про його недобросовісність та ненадійність і породжує потенційні ризики для позивача, які ускладнять виконання рішення суду або зроблять виконання неможливим.
Відповідно до ч. 1 ст. 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Відповідно до ч. 2 ст. 136 Господарського процесуального кодексу України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу (аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18).
Таким чином, заходи забезпечення позову застосовуються господарським судом як гарантія реального виконання рішення суду. При цьому, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову.
За загальним правилом умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтована вірогідність утруднення або неможливість виконання майбутнього рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову. Доказування повинно здійснюватися за загальними правилами відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна довести адекватність засобу забезпечення позову та реальність загрози утруднення або неможливість виконання майбутнього рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову.
Однак, заявником не наведено належних обґрунтувань необхідності вжиття наведених у заяві заходів забезпечення позову, позивачем не наведено жодних тверджень та ознак, які вказують на спроби чи намір відповідача вчиняти саме дії, спрямовані на приховання коштів, майна чи його відчуження. Крім того, відповідачем частково виконано зобов'язання і термін прострочення ще не є значним.
Таким чином, заявляючи про необхідність вжиття заходів до забезпечення позову, заявник не навів обставин, з якими законодавство пов'язує необхідність їх вжиття та не підтвердив їх належними доказами.
Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій відповідача з тим, щоб забезпечити позивачеві реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, зокрема і для попередження потенційних труднощів при подальшому виконанні такого рішення.
За відсутності достатніх підстав вважати, що відповідачем може бути приховано майно чи кошти з метою ухилення від виконання рішення суду у разі задоволення позову, накладення арешту на кошти та майно відповідача у межах суми позову може призвести до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки арешт рахунків та/чи майна відповідача, не залежно від арештованої суми, заблокує рахунки відповідача, що може паралізувати його господарську діяльність. Тому, необґрунтоване накладення арешту на рахунки та майно відповідача до вирішення спору по суті містить ризики перетворення заходу забезпечення у захід спонукання (тиску) відповідача, що чинним законодавством не передбачено.
Потенційна можливість фактично є припущенням, яке може бути віднесено до будь-кого, в той час, як для вжиття обмежувальних заходів забезпечення позову необхідно встановлення ознак, які вказують на реальність наміру та потенційну загрозу виникнення ускладнень виконання рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову. Тому суд при вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову досліджує відповідне питання на відповідність визначеним процесуальним законом критеріям на основі поданих заявником доказів, які підтверджують саме реальність потенційної загрози, а не припущення.
З огляду на норму ч. 1 ст. 136 Господарського процесуального кодексу України, визначено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. При цьому, відповідна норма не містить імперативного припису, питання про вжиття заходів забезпечення позову є правом, а не обов'язком суду.
Оцінивши доводи заявника та надані ним докази щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника стосовно забезпечення позову, наявності зв'язку між заявленими заходами до забезпечення позову і предметом позовних вимог, зважаючи на необхідність забезпечення збалансованості інтересів сторін, суд дійшов висновку про відсутність достатніх підстав для задоволення заяви про вжиття заходів забезпечення позову.
Згідно з ч. ч. 5, 6 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
Згідно з п. 8 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Таким чином, відсутні підстави для задоволення заяви Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство Промодяг» про вжиття заходів забезпечення позову у справі № 911/2664/25.
Керуючись ст.ст. 136, 137, 140, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Відмовити у задоволенні заяви Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство Промодяг» про вжиття заходів забезпечення позову у справі № 911/2664/25.
Ухвала набирає законної сили у порядку, встановленому ч. 2 ст. 235 Господарського процесуального кодексу України та відповідно до ч. 8 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Суддя Т.П. Карпечкін