вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"27" серпня 2025 р. м. Київ Справа № 911/2145/25
Суддя О.В. Конюх, при секретарі судового засідання Антоненко В.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Експрес Техбуд», м. Київ
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Дорожнє підприємство «Капітал», с. Калинівка Київської області
про стягнення 84 400,59 грн.
без виклику представників
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Експрес Техбуд», м. Київ (далі по тексту - ТОВ «Експрес Техбуд») 01.07.2025 через систему «Електронний суд» звернулося до Господарського суду Київської області з позовною заявою до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Дорожнє підприємство «Капітал», с. Калинівка Київської області (далі по тексту - ТОВ «ДП «Капітал») у якому просить суд стягнути з відповідача на користь позивача
- 61 320,70 грн. заборгованості за Договором поставки №ЕТ П 1111/2022-1 від 11.11.2022,
- 8 30,92 грн. пені, нарахованої за сукупний період з 27.06.2024 по 30.01.2025,
- 6 132,07 грн. штрафу, нарахованого відповідно до пункту 5.6 Договору №ЕТ П 1111/2022-1 від 11.11.2022,
- 7 349,39 грн. інфляційних втрат, нарахованих за період з липня 2024 року по квітень 2025 року,
- 1 567,51 грн. 3% річних, нарахованих за період з 27.06.2024 по 13.05.2025.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача судовий збір у розмірі 3 028,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що на виконання умов Договору №ЕТ П 1111/2022-1 від 11.11.2022 поставив відповідачу продукцію на загальну суму 116 324,10 грн., що підтверджується видатковими накладними №1301 від 21.06.2024, №1355 від 22.06.2024, №1133 від 18.07.2024, №1489 від 24.07.2024, №1008 від 16.09.2024. В порушення положень пункту 2.6 Договору, відповідач не здійснив оплату за видатковими накладними №1301 від 21.06.2024 на суму 21 410,70 грн., №1355 від 22.06.2024 на суму 22256,00 грн., №1489 від 24.07.2024 на суму 17 654,00, внаслідок чого виникла прострочена заборгованість.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 03.07.2025 відкрито провадження у справі №911/2145/25 за правилами спрощеного позовного провадження.
Цією ж ухвалою суд зобов'язав відповідача подати суду у строк п'ятнадцять днів з дати отримання цієї ухвали докази оплати за товар, поставлений за видатковими накладними №1301 від 21.06.2024, №1355 від 22.06.2024, №1489 від 24.07.2024 (частина 2 ст. 74 ГПК України).
Відповідно до ч.7 ст. 6 ГПК України особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Копію ухвали від 03.07.2025 про відкриття провадження у справі було надіслано та доставлено до електронного кабінету ТОВ «ДП «Капітал» 03.07.2025 о 18:23, про що складено та долучено до матеріалів справи довідку Господарського суду Київської області про доставку електронного листа. З урахуванням положень ч.6 статті 242 ГПК України, ухвала вважається врученою 04.07.2025, відповідно гарантований статтею 165 ГПК України п'ятнадцятиденний строк для подання відзиву сплив 21.07.2025.
Розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи у порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ Господарського процесуального кодексу України.
Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч. ч. 1-2 ст. 252 ГПК України).
Суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі (ст. 248 Господарського процесуального кодексу України).
Суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше (ч. 5 ст. 252 ГПК України).
Згідно з частиною 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Станом на 07.08.2025 відповідач відзив на позов та докази на його підтвердження не подав.
Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.
Розглянувши позов ТОВ «Експрес Техбуд» до ТОВ «ДП «Капітал» про стягнення 84 400,59 грн., всебічно та повно вивчивши наявні у матеріалах справи докази та оцінивши їх в сукупності, господарський суд
відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема, з правочинів.
Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 626 Цивільного кодексу України) й сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору (ст. 627 Цивільного кодексу України).
11.11.2022 між ТОВ «Експрес Техбуд» (постачальник) та ТОВ «ДП «Капітал» (покупець) був укладений договір поставки №ЕТ П 1111/2022-1 (далі - Договір), за умовами якого:
- постачальник зобов'язується поставити покупцю в порядку та на умовах, визначених цим договором щебінь, пісок тощо, а покупець зобов'язується приймати продукцію та оплачувати її на умовах цього договору (п.1.1);
- кількісні характеристики, а також асортимент продукції визначаються заявами покупця і закріплюються у відповідних видаткових накладних (п.1.3);
- розрахунки між сторонами здійснюються шляхом перерахування на поточний рахунок постачальника 100% попередньої оплати вартості продукції (п.2.5);
- у випадку поставки продукції на умовах п.3.5 договору покупець повинен оплатити повну вартість поставленої продукції протягом 3 банківських днів з дати поставки (п.2.6);
- постачальник має право не очікувати надходження на свій поточний рахунок оплати повної вартості узгодженої продукції поставити її покупцю (п.3.5);
- у випадку несвоєчасної сплати грошових коштів за цим договором покупцю нараховується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня. Розмір пені обчислюється від суми заборгованості за кожен день прострочення (включаючи день оплати) до повного розрахунку. У разі прострочення оплати понад 30 календарних днів покупець додатково сплачує постачальнику штраф у розмірі 20 (десяти)% від суми заборгованості (п.5.6);
- договір набирає чинності з моменту його підписання та скріплення печатками сторін, діє у частині грошових зобов'язань до їх повного виконання сторонами (п.6.1).
Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки. Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
На виконання договору постачальник поставив, а покупець отримав товар на загальну суму 116 324,10 грн., про що свідчать залучені до матеріалів справи копії підписаних обома сторонами та скріплених печатками обох сторін видаткових накладних, а саме
№1301 від 21.06.2024 на суму 21 410,70 грн.;
№1355 від 22.06.2024 на суму 22 256,00 грн.;
№1133 від 18.07.2024 на суму 17 707,40 грн.;
№1489 від 24.07.2024 на суму 17 654,00 грн.;
№1008 від 16.09.2024 на суму 37 296,00 грн.
Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Стаття 599 Цивільного кодексу України вказує на те, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з п. 1 статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Інший строк встановлений п.2.6 Договору, відповідно до якого у випадку поставки продукції на умовах п.3.5 договору покупець повинен оплатити повну вартість поставленої продукції протягом 3 банківських днів з дати поставки.
Приписами ст. 253 та 254 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.
Відтак, строк оплати за поставлений товар за видатковою накладною
№1301 від 21.06.2024 сплив 26.06.2024, а з 27.06.2024 настало прострочення,
№1355 від 22.06.2024 сплив 26.06.2024, а з 27.06.2024 настало прострочення,
№1133 від 18.07.2024 сплив 23.07.2024, а з 24.07.2024 настало прострочення,
№1489 від 24.07.2024 сплив 29.07.2024, а з 30.07.2024 настало прострочення,
№1008 від 16.09.2024 сплив 19.09.2024, а з 20.09.2024 настало прострочення.
З поданої позивачем виписки по рахунку, наданої АТ «Райффайзен Банк» за період з 01.01.2024 по 31.12.2024, вбачається, що відповідач платіжним документом від 17.09.2024 №1331 на суму 37 296,00 грн. оплатив товар, поставлений за видатковою накладною №1008 від 16.09.2024; крім того, платіжним документом №1220 від 19.07.2024 на суму 17 707,40 грн. оплатив товар, поставлений за видатковою накладною №1133 від 18.07.2024. За таких обставин, суд встановив, що видаткові накладні 1133 від 18.07.2024 та №1008 від 16.09.2024 не є спірними.
Разом із тим, докази оплати інших видаткових накладних в матеріалах справи відсутні. Тобто, неоплаченим залишився товар на суму 61 320,70 грн. поставлений за видатковими накладними №1301 від 21.06.2024; №1355 від 22.06.2024; №1489 від 24.07.2024.
Частиною 2 статті 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
ТОВ «ДП «Капітал» доказів оплати товару, отриманого за спірними видатковими накладними у розмірі більшому, ніж визнає та доводить суду позивач, суду не подав, у тому числі на вимогу п.2 ухвали від 03.07.2025 про відкриття провадження, яка набрала законної сили та є обов'язковою для виконання на всій території України.
З огляду на викладене, вимога позивача про стягнення з відповідача основного боргу у сумі 61 320,70 грн. є документально підтверджена, законна та така, яку слід задовольнити повністю.
У зв'язку з неналежним виконанням грошового зобов'язання з оплати товару, позивач нараховує та просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 8 030,92 грн., нараховану за сукупний період з 27.06.2024 по 30.01.2025.
Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Пунктом 5.6 Договору встановлено, що у випадку несвоєчасної сплати грошових коштів за цим договором покупцю нараховується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня. Розмір пені обчислюється від суми заборгованості за кожен день прострочення (включаючи день оплати) до повного розрахунку.
З огляду на вимоги частин 1 та 2 статті 2, частини 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.
Суд, здійснивши власний розрахунок пені, не виходячи при цьому за межі періоду, заявленого позивачем, встановив, що вірно розрахованих розмір належної до стягнення з відповідача на користь позивача пені за заявлений період становить 8 077,18 грн. Відповідно до частини 2 ст. 237 ГПК України суд при ухваленні рішення не може виходити у рішенні за межі позовних вимог, відтак вимогу про стягнення з відповідача пені в сумі 8 030,92 грн. слід задовольнити повністю у заявленій сумі.
Крім того, у зв'язку з порушенням строків оплати позивач нараховує та просить суд стягнути з відповідача штраф у сумі 6 132,07 грн., передбачений пунктом 5.6 Договору.
Відповідно до п. 5.6 Договору у разі прострочення оплати понад 30 календарних днів покупець додатково сплачує постачальнику штраф у розмірі 20 (десяти) % від суми заборгованості.
Суд звертає увагу, що у договорі розмір штрафу зазначено в двох формах числовій «20» та прописом - «десяти» %, що допускає різнотлумачення.
В даному випадку суд звертається до принципу Contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem - слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав). Особа, яка включила ту або іншу умову в договір, повинна нести ризик, пов'язаний з неясністю такої умови. Це правило застосовується не тільки в тому випадку, коли сторона самостійно розробила відповідну умову, але й тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою. Це правило підлягає застосуванню не тільки щодо умов, які «не були індивідуально узгоджені» (no individually negotiated), але також щодо умов, які хоча і були індивідуально узгоджені, проте були включені в договір «під переважним впливом однієї зі сторін» (under the diminant sinfluence of the party).
Відтак, для визначення розміру належного до стягнення з відповідача на користь позивача штрафу суд застосовує ставку 10%.
Суд звертає увагу сторін, що одночасне стягнення передбачених договором двох підвидів неустойки (пені та штрафу), не суперечить статті 61 Конституції України, відповідно до якої ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
По-перше, у даному випадку сторонами застосовано два підвиди неустойки, а в межах одного виду відповідальності сторонами може бути застосований різний набір санкцій, про що неодноразово наголошував Верховний Суд. По-друге, таке формулювання сторони погодили у Договорі на підставі вільного волевиявлення, що не суперечить положенням чинного законодавства. Крім того, стаття 61 Конституції України вміщена у розділі ІІ Конституції «Права, свободи та обов'язки людини і громадянина» відповідно не розповсюджується на господарсько-правову відповідальність юридичних осіб у господарських зобов'язальних відносинах.
Суд встановив, що відповідач порушив строки оплати за видатковими накладними №1301 від 21.06.2024; №1355 від 22.06.2024; №1489 від 24.07.2024 більше ніж на 30 календарних днів, відтак погоджується з тим, що у позивача виникло право для нараховування штрафу 10% відповідно до п.5.6 Договору.
Суд, перевіривши правильність нарахування штрафу позивачем, встановив, що такий здійснено арифметично вірно, у зв'язку з чим вказана вимога має бути задоволена повністю в заявленій сумі 6132,07 грн.
Також, відповідно до положень ч. 2 ст. 625 ЦК України позивач нараховує та просить суд стягнути з відповідача 3% річних в сумі 1 567,51 грн. за сукупний період з 27.06.2024 по 13.05.2025 та інфляційні втрати в сумі 7 349,39 грн. за період липень 2024 року - квітень 2025 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Формулювання статті 625 Цивільного кодексу України, коли нарахування процентів тісно пов'язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому проценти річних не є неустойкою у розумінні положень ст. 549 Цивільного кодексу України та ст. 230 Господарського кодексу України, відтак, обмеження нарахування шістьма місяцями відповідно до ст. 232 Господарського кодексу України до процентів річних та інфляційних втрат не застосовується.
Інфляційні нарахування на суму боргу не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу, не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).
При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.
Невиконання грошового зобов'язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» у наступному місяці.
Якщо прострочення відповідачем виконання зобов'язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 625 ЦК України, у вигляді стягнення інфляційних втрат за такий місяць.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24.04.2019 р. у справі № 910/5625/18, від 13.02.2019 р. у справі № 924/312/18, від 05.07.2019 р. у справі № 905/600/18.
Суд, перевіривши правильність розрахунку інфляційних втрат та процентів річних, не виходячи при цьому за межі періоду, заявленого позивачем, встановив, що вірно розрахований розмір інфляційних втрат за заявлений період становить 7 349,39 грн., вірно розрахований розмір процентів річних за заявлений період становить 1 567,51 грн., у зв'язку з чим вказані вимоги мають бути задоволені повністю.
За таких обставин, повно та ґрунтовно дослідивши матеріали справи, перевіривши на відповідність закону та дійсним обставинам справи розрахунки заборгованості, суд задовольняє позов ТОВ «Експрес Техбуд» повністю та ухвалює рішення про стягнення з ТОВ «ДП «Капітал» 61 320,70 грн. основного боргу, 8 030,92 грн. пені, 6 132,07 грн. штрафу, 7 349,39 грн. інфляційних втрат та 1 567,51 грн. процентів річних.
Звертаючись до суду з позовом, позивач за платіжною інструкцією №3510 від 12.06.2025 сплатив судовий збір у розмірі 3 028,00 грн.
Разом із тим, враховуючи, що позовна заява була подана через систему «Електронний суд», судовий збір мав розраховуватись із застосуванням понижуючого коефіцієнту 0,8 згідно з ч.3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір».
Відтак, у зв'язку із задоволенням позову, суд, відповідно до ст. 129 ГПК України, покладає на відповідача відшкодування позивачу сплаченого судового збору у розмірі 2 422,40 грн. повністю.
Суд звертає увагу, що позивач не позбавлений права вирішити питання повернення надміру сплаченого судового збору у спосіб звернення до суду з відповідним клопотанням відповідно до п.1 ч.1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір».
Керуючись статтями 4, 12, 73-92, 126, 129, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Експрес Техбуд» задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дорожнє Підприємство «Капітал» (08002, Київська область, Бучанський район, с. Калинівка, вул. Київська, буд. 260, ідентифікаційний код 39484965)
на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Експрес Техбуд» (04073, м. Київ, проспект Степана Бандери 32, ідентифікаційний код 39618812)
61 320,70 грн. (шістдесят одну тисячу триста двадцять гривень сімдесят копійок) основного боргу,
8 030,92 грн. (вісім тисяч тридцять гривень дев'яносто дві копійки) пені,
6 132,07 грн. (шість тисяч сто тридцять дві гривні сім копійок) штрафу,
7 349,39 грн. (сім тисяч триста сорок дев'ять гривень тридцять дев'ять копійок) інфляційних втрат,
1 567,51 грн. (одну тисячу п'ятсот шістдесят сім гривень п'ятдесят одну копійку) процентів річних,
2 422,40 грн. (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні сорок копійок) судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст. ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя О.В. Конюх