вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"27" серпня 2025 р. м. Київ Справа № 911/2533/25
Суддя Господарського суду Київської області Янюк О.С. перевіривши матеріали
заяви ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 )
про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність
1. 06.08.2025 через електронний кабінет в підсистемі «Електронний суд» до Господарського суду Київської області (далі - суд) звернулася ОСОБА_1 (далі - заявниця, ОСОБА_1 ) із заявою (вх. № 6874) про відкриття провадження у справі про її неплатоспроможність.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.08.2025 вищевказана заява передана на розгляду судді Янюк О.С. - 25.08.2025.
2. Перевіривши подану заяву суд вважає її такою, що не відповідає вимогам Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) та Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) з наступних підстав.
2.1. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 116 КУзПБ у заяві про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність зазначаються, зокрема, місце проживання боржника.
Частиною 1 ст. 8 КУзПБ передбачено, що справи про банкрутство (неплатоспроможність) розглядаються господарськими судами за місцезнаходженням боржника - юридичної особи, місцем проживання фізичної особи або фізичної особи-підприємця. Зміна боржником зареєстрованого місцезнаходження або місця проживання після подання кредитором або боржником заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) не впливає на зміну територіальної підсудності господарського суду.
Згідно з ч. 3 ст. 27 ГПК України для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцем проживання фізичної особи, яка не є підприємцем, визнається зареєстроване у встановленому законом порядку місце її проживання або перебування.
Так, приписами ч. 1 ст. 4 Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні» визначено, зокрема, наступне:
декларування місця проживання особи - повідомлення особою органу реєстрації адреси свого місця проживання шляхом надання декларації про місце проживання в електронній формі з використанням Єдиного державного веб-порталу електронних послуг з подальшим внесенням такої інформації до реєстру територіальної громади (п. 4 ч. 1 ст. 4);
витяг з реєстру територіальної громади - документ у паперовій або електронній формі, що підтверджує відомості про місце проживання (перебування) особи або інформацію про відсутність таких відомостей на дату та час формування витягу (п. 2. ч. 1 ст. 4);
реєстраційна дія - це внесення органом реєстрації до реєстру територіальної громади відомостей про зареєстроване місце проживання (перебування), зняте з реєстрації місце проживання, задеклароване місце проживання/виключення з реєстру територіальної громади інформації про задеклароване місце проживання, скасування реєстрації місця проживання/зняття з реєстрації місця проживання (перебування)/задекларованого місця проживання/зміненого місця проживання (перебування) з подальшою передачею таких відомостей до відомчої інформаційної системи. Реєстраційна дія є завершеною після отримання органом реєстрації підтвердження про внесення відповідної інформації до відомчої інформаційної системи (п. 11 ч. 1 ст. 4).
Згідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні» громадянин України, який проживає на території України, а також іноземець чи особа без громадянства, який на законних підставах постійно або тимчасово проживає на території України, зобов'язані протягом 30 календарних днів після прибуття до нового місця проживання (перебування) задекларувати або зареєструвати його.
У свою чергу обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 ГПК України).
Таким чином, документом що підтверджує відомості про місце проживання (перебування) особи є відповідний витяг із реєстру територіальної громади, а з моменту зняття (скасування) такої реєстрації (декларування) місця проживання - особа не вважається такою, місце проживання якої є задекларованим у встановленому законом порядку.
Так, заявницею надані витяги із реєстру Вишевицької територіальної громади Житомирської області від 20.05.2025 № 2025/006615048 та від 04.08.2025 № 2025/010781628, зі змісту яких убачається, що починаючи з 30.06.2011 зареєстрованою адресою проживання ОСОБА_1 була АДРЕСА_1 , проте 20.05.2025 реєстрація заявниці за вказаною адресою проживання була знята (скасована).
Указане також підтверджується відповіддю від 26.08.2025 № 1701838 з Єдиного державного демографічного реєстру, зроблено на запит суду.
Водночас, до заяви ОСОБА_1 також долучена довідка виконавчого комітету Немішаївської селищної ради Бучанського району Київської області від 05.05.2025 № 241, в якій зазначено, що ОСОБА_1 фактично проживає без реєстрації за місцем проживання за адресою АДРЕСА_2 , з листопада 2020 року по теперішній час.
Проте, зазначена довідка не може братися судом до уваги, оскільки територіальна підсудність судом визначається виключно за зареєстрованим місцем проживання фізичної особи. Альтернативних умов визначення територіальної підсудності ані КУзПБ ані ГПК України не містить.
З огляду на викладене, заявниці необхідно надати суду відомості щодо її задекларованого (зареєстрованого) місця проживання станом на день його звернення з заявою про відкриття провадження про неплатоспроможність.
2.2. Відповідно до ч. 3 та ч. 5 ст. 116 КУзПБ до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність додаються, зокрема:
конкретизований список кредиторів і боржників;
опис майна боржника, що належить йому на праві власності, із зазначенням місцезнаходження або місця зберігання майна;
декларація про майновий стан боржника за формою, затвердженою державним органом з питань банкрутства.
Так, хоча перелічені документи долучені ОСОБА_1 до своєї заяви, проте останні не можуть братися судом до уваги з огляду на наступне.
Із змісту ст. 116 КУзПБ убачається, що перелічені вище документи додаються до заяви боржника в оригіналі.
2.2.1. Як зазначалося вище, заявник звернувся до суду через електронний кабінет у підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд» (далі - ЄСІТС).
У свою чергу, п. п. 26, 27 Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) ЄСІТС, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 17.08.2021 № 1845/0/15-21 визначено, що електронні документи створюються із застосуванням вбудованого текстового редактора шляхом заповнення форм документів, передбачених Інструкцією користувача Електронного суду, підписуються кваліфікованим електронним підписом (підписами) його підписувача (підписувачів) та надсилаються засобами відповідної підсистеми ЄСІТС.
До створених в Електронному суді документів користувачі можуть додавати інші файли (зображення, відеофайли тощо). Відповідні додані файли (додатки) підписуються кваліфікованим електронним підписом користувачів разом зі створеними в Електронному суді документами, до яких вони додаються.
Технічні вимоги щодо форм електронних документів та їхніх додатків, обмеження щодо їхнього розміру, формату та інших характеристик встановлюються Інструкцією користувача Електронного суду.
Разом із цим, Інструкцією з використання підсистеми «Електронний кабінет» ЄСІТС визначено, що:
- електронна копія паперового документа - документ в електронній формі, що містить візуальне подання паперового документа, отримане шляхом сканування (фотографування) паперового документа. Відповідність оригіналу та правовий статус електронної копії паперового документу засвідчується кваліфікованим електронним підписом особи, що створила таку копію;
- електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа, правовий статус якого засвідчено кваліфікованим електронним підписом автора.
Проте, подані заявником конкретизований список кредиторів і боржників та опис майна боржника, що належить йому на праві власності, які містяться у додатку до заяви у форматі pdf під назвою «процесуальні_ОСОБА_2.pdf» не містять власне самого підпису заявниці, а тому вважати їх оригіналами у суду правових підстав не має.
Таким чином, накладення ОСОБА_1 електронного цифрового підпису 06.08.2025 під час формування самої заяви про відкриття провадження у справі про її неплатоспроможність в підсистемі «Електронний суд» не свідчить про надання юридичної сили оригіналу таким електронним документам (адже вони не сформовані у підсистемі «Електронний суд»).
2.2.2. Крім цього, в долученому заявницею до заяви додатку в форматі pdf під назвою «Декларації_ОСОБА_2.pdf» містяться декларації про майновий стан заявниці у справі про неплатоспроможність за 2022-2024 роки, а також станом на 01.07.2025. Також у зазначеному додатку містяться протоколами створення та перевірки кваліфікованих та удосконалених електронних підписів від 05.08.2025. Дослідивши надані докази суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», зокрема: електронний підпис - електронні дані, що додаються до інших електронних даних або логічно з ними пов'язуються і використовуються підписувачем як підпис; електронні дані - будь-яка інформація в електронній формі.
За змістом приписів ч. ч. 2, 3 ст. 16 Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» до складу електронних довірчих послуг та кваліфікованих електронних довірчих послуг входять, зокрема: створення, перевірка та підтвердження удосконаленого, а також кваліфікованого електронних підписів чи печаток.
Поряд із цим згідно п. п. 1 п. 5 Вимог до створення та перевірки удосконалених електронних підписів та печаток, що базуються на кваліфікованих сертифікатах відкритих ключів, що також затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 12.12.2023 № 1298, засоби підтвердження удосконалених електронних підписів та печаток повинні давати можливість користувачу електронних довірчих послуг підтверджувати удосконалені електронні підписи та печатки онлайн безоплатно.
З наведених приписів випливає, що перевірка та підтвердження електронних підписів на електронних документах здійснюється на офіційному веб-сайті центрального засвідчувального органу, шляхом перевірки відповідних електронних даних онлайн.
Заявницею, у свою чергу, не надані відповідні файли з деклараціями про свій майновий стан засвідчені її електронними підписами, натомість надані протоколи перевірки електронних підписів, у яких міститься тільки посилання на файли.
Проте вказані протоколи, самостійно, не є допустимими доказами на підтвердження накладення електронного підпису заявниці, оскільки за відсутності відповідних файлів, про які йдеться у протоколах, суд позбавлений можливості перевірити накладення на них електронних підписів заявниці, а також перевірити зміст підписаних файлів.
Відтак, декларації заявниці, що містяться у додатку в форматі pdf під назвою «Декларації_ОСОБА_2.pdf» не можуть бути прийняті судом.
Накладення ОСОБА_1 електронного цифрового підпису 06.08.2025 під час формування самої заяви про відкриття провадження у справі про її неплатоспроможність в підсистемі «Електронний суд» не свідчить про надання юридичної сили оригіналів деклараціям, що містяться у файлі під назвою «Декларації_ОСОБА_2.pdf» (з підстав, про які зазначалось в п. 2.2.1. ухвали).
2.2.3. З огляду на викладене, вважати що заявницею виконані п. п. 3-4, п 11 ч. 3 ст. 116 КУзПБ у суду підстав немає.
2.3. Відповідно до ч. 4 ст. 116 КУзПБ разом із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржник зобов'язаний подати пропозиції щодо реструктуризації боргів (проект плану реструктуризації боргів).
Водночас поданий заявницею проєкт плану реструктуризації не може братися судом до уваги з підстав, викладених у п. 2.2. даної ухвали.
2.4. Пунктом 12 ч. 3 ст. 116 КУзПБ передбачено, що до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність додаються докази авансування боржником на депозитний рахунок суду винагороди керуючому реструктуризацією за три місяці виконання повноважень.
Так, розмір основної грошової винагороди арбітражного керуючого за виконання ним повноважень керуючого реструктуризацією становить п'ять розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб за кожен місяць виконання арбітражним керуючим повноважень (абз. 3 ч. 2 ст. 30 КУзПБ).
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік», зокрема, встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб із 01.01.2025 у розмірі 3 028,00 грн.
Таким чином, загальна сума основної грошової винагороди арбітражного керуючого, яка повинна бути авансована заявницею, становить 45 420,00 грн (3 028,00*5*3= 45 420,00).
Водночас абз. 7 п. 1-6 Прикінцевих та перехідних положень КУзПБ установлено, зокрема, що тимчасово, під час дії воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, а також протягом шести місяців після його припинення чи скасування стосовно боржника справу про неплатоспроможність може бути відкрито без здійснення авансування передбаченої цим Кодексом винагороди арбітражному керуючому на депозитний рахунок суду. У такому разі до заяви про відкриття справи про неплатоспроможність додається копія укладеної заявником угоди з обраним ним арбітражним керуючим про виконання арбітражним керуючим повноважень у справі про неплатоспроможність до її закриття з виплатою на умовах, визначених цією угодою, винагороди в розмірі, що не має перевищувати розмір, встановлений цим Кодексом.
За таких обставин, законодавцем надано особі право під час звернення до суду із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність подати: або докази авансування заявником на депозитний рахунок суду винагороди керуючому реструктуризацією у встановленому розмірі; або угоду, укладену між заявником та обраним ним арбітражним керуючим. При цьому, суд зазначає, що відповідна угода повинна бути укладена у порядку визначеному Цивільним кодексом України (далі - ЦК України) із дотриманням умов, визначених КУзПБ.
2.4.1. Так, до матеріалів заяви долучено скан-копію договору про оплату праці, винагороду та відшкодування витрат арбітражного керуючого від 16.06.2025 (далі-Договір), укладений між Белінською Н.О. (сторона-1) та ОСОБА_1. (сторона-2), проаналізувавши який суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У свою чергу, ст. 6 ЦК України, зокрема, визначено, що сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.
З наведеного можна зробити висновок, що особам надається право вибору: використати вже існуючі диспозитивні норми законодавства для регламентації своїх відносин або встановити для себе правила поведінки на свій розсуд. Відтак цивільний договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, виявляє автономію волі сторін щодо врегулювання їхніх правовідносин на власний розсуд (у межах, встановлених законом), тобто є актом встановлення обов'язкових правил для сторін договору, регулятором їх відносин.
Приписи ч. ч. 2 та 3 ст. 6 та ст. 627 ЦК України визначають співвідношення між актами цивільного законодавства і договором. Допустимість конкуренції між актами цивільного законодавства і договором випливає з того, що вказані норми передбачають ситуації, коли сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства та врегулювати свої відносини на власний розсуд, і коли вони не вправі цього робити.
Свобода договору, як одна з принципових засад цивільного законодавства, є межею законодавчого втручання у приватні відносини сторін. Водночас сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, крім випадків, коли такий відступ неможливий в силу прямої вказівки акта законодавства, а також якщо відносини сторін регулюються імперативними нормами.
Відповідно сторони не можуть врегулювати свої відносини (визначити взаємні права та обов'язки) у спосіб, який суперечить існуючому публічному порядку, порушує положення Конституції України, не відповідає загальним засадам цивільного законодавства, передбаченим ст. 3 ЦК України, які обмежують свободу договору. Домовленість сторін договору про врегулювання своїх відносин всупереч існуючим у законодавстві обмеженням не спричиняє встановлення відповідного права та/або обов'язку, як і його зміни та припинення.
Із змісту п. п. 1.1. та 1.2. наданого Договору, зокрема, вбачається, що останній визначає порядок оплати послуг та відшкодування витрат арбітражного керуючого, покладених на нього відповідно до КУзПБ та заяви на участь у справі про банкрутство фізичної особи боржника. Сторона-1 зобов'язується надавати послуги і виконувати повноваження керуючого реструктуризацією, визначені КУзПБ, а сторона-2 зобов'язується оплатити ці послуги та відшкодувати витрати, пов'язані із веденням судової процедури у справі про банкрутство фізичної особи боржника.
Проаналізувавши зазначене у сукупності із абз. 7 п. 1-6 Прикінцевих та перехідних положень КУзПБ, суд дійшов висновку, що законодавцем надано право особі подати відповідну угоду лише в частині виплати арбітражному керуючому грошової винагороди, у зв'язку з чим, сторони вказаного договору не можуть відступити від положень КУзПБ у цій частині в силу їх імперативності.
Разом із цим, п. 3.3 Договору передбачено, що сторона-2 вносить (перераховує) оплату рівними частинами протягом 10 місяців у сумі 4 542,00грн щомісячно на депозитний рахунок суду в якому відкрито провадження у справі про неплатоспроможність.
Розрахунки проводяться шляхом оплати стороною-2 грошових коштів на депозитний рахунок суду в якому перебуває провадження у справі про неплатоспроможність, до закриття провадження у справі, у порядку п. 3.3 даного Договору, за умовами надсилання стороною-1 поточних звітів про проведену роботу та стан процедури реструктуризації боргів Боржника (п. 3.4. Договору).
Проте з огляду абз. 7 п. 1-6 Прикінцевих та перехідних положень КУзПБ, суд зазначає, що сторонами відповідного договору, який регулює оплату грошової винагороди, повинні бути тільки арбітражний керуючий, як особа яка отримує таку винагороду, та фізична особа-боржник. Залучення до виконання вказаного Договору суду є таким, що не узгоджується із цими приписами КУзПБ.
Крім того, п. 7.1. Договору передбачено, що договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами, та діє до моменту прийняття комітетом кредиторів відповідного рішення про встановлення оплати послуг керуючого реструктуризацією, якщо інше не передбачено законом.
Однак, за змістом ст. 123 КУзПБ у справі про неплатоспроможність ті чи інші рішення приймають саме збори кредиторів, а не комітет кредиторів, та до повноважень яких не належить встановлення оплати послуг керуючого реструктуризацією.
За таких обставин, долучений до заяви ОСОБА_1 договір із арбітражною керуючою Белінською Н.О. не може братися судом до уваги.
2.4.2. Як зазначає заявниця, нею внесені на депозитний рахунок суду грошові кошти з метою авансування винагороди арбітражній керуючій у загальному розмірі 4 542,00грн., що підтверджується квитанцією від 17.06.2025 №8382-0337-3616-1042 на вказану суму. Інших доказів, які б підтверджували здійснення таких оплат заявницею до своєї заяви надано не було.
Ураховуючи зазначене, наявність доказів часткового авансування грошової винагороди керуючому реструктуризацією, та те, що наданий Договір не може братися судом до уваги, у заявниці наявний обов'язок здійснити відповідне авансування у встановленому КУзПБ розмірі.
Таким чином, заявниця повинна надати суду докази здійснення авансування грошової винагороди арбітражній керуючій у розмірі 40 878,00 грн (45 420,00 - 4 542,00).
3. Відповідно до ч. 1 ст. 113 КУзПБ провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою.
Частиною 3 ст. 37 КУзПБ передбачено, що господарський суд залишає без руху заяву про відкриття провадження у справі з підстав, передбачених ст. 174 ГПК України, з урахуванням вимог КУзПБ.
Суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у ст. ст. 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху (ч. 1 ст. 174 ГПК України).
Ураховуючи те, що заявницею подано відповідну заяву без дотримання вимог ст. 116 КУзПБ, суд вважає за необхідне залишити зазначену заяву без руху та надати ОСОБА_1 час для усунення недоліків.
Керуючись ст. ст. 12, 76-78, 174, 234-235 ГПК України, ст. ст. 2, 30, 37, 113, 116 КУзПБ, абз. 7 п. 1-6 Прикінцевих та перехідних положень КУзПБ, суд
1. Заяву ОСОБА_1 від 06.08.2025 (вх. № 6874) про відкриття провадження у справі про її неплатоспроможність залишити без руху.
2. Запропонувати заявниці протягом десяти днів з дня отримання нею цієї ухвали виконати належним чином вимоги ст. 116 КУзПБ та надати:
витяг із реєстру територіальної громади, що підтверджує відомості про місце проживання (перебування) ОСОБА_1 станом на день звернення з заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність (06.08.2025);
конкретизований список кредиторів і боржників із зазначенням загальної суми грошових вимог кредиторів (боржників), а також щодо кожного кредитора (боржника) - його імені або найменування, його місцезнаходження або місця проживання, ідентифікаційного коду юридичної особи або реєстраційного номера облікової картки платника податків та номера паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті), суми грошових вимог (загальної суми заборгованості, заборгованості за основним зобов'язанням та суми неустойки (штрафу, пені) окремо), підстав виникнення зобов'язань, а також строку їх виконання згідно із законом або договором;
опис майна боржника, що належить йому на праві власності, із зазначенням місцезнаходження або місця зберігання майна;
декларації про майновий стан боржника за формою, затвердженою державним органом з питань банкрутства за 2022-2025 роки;
проєкт плану реструктуризації;
докази, які підтверджують авансування винагороди керуючому реструктуризацією у розмірі 40 878,00 грн на депозитний рахунок Господарського суду Київської області (реквізити депозитного рахунку суду: назва установи - Господарський суд Київської області; код ЄДРПОУ - 03499945; реєстраційні рахунки (депозитний) UA 578201720355269002000014298; установа банку - ДКСУ місто Київ);
3. У разі невиконання заявником п. 2 зазначеної ухвали у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із такою заявою.
Відповідно до ч. 2 ст. 235 ГПК України ухвала набрала законної сили 27.08.2025 та окремо від рішення оскарженню не підлягає. Заперечення на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду, можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду, яка подається у порядку, визначеному ст. 257 ГПК України.
Суддя О.С. Янюк
Ухвалу підписано 27.08.2025.