вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"26" серпня 2025 р. Справа № 911/785/25
Господарський суд Київської області у складі судді Яреми В.А. перевіривши матеріали позовної заяви третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, ОСОБА_1
до Садівницького товариства "ВЕГА"
про визнання недійсними рішень загальних зборів та скасування реєстраційної дії
за позовом ОСОБА_2
до Садівницького товариства "ВЕГА"
про визнання недійсними рішень загальних зборів та скасування реєстраційної дії
установив:
У загальному позовному провадженні на стадії підготовчого засідання перебуває справа №911/785/25 за позовом ОСОБА_2 до Садівницького товариства "ВЕГА" про визнання недійсними рішень Загальних зборів уповноважених представників Садівницького товариства "ВЕГА", оформлених протоколом №6 від 22.09.2024 та скасування реєстраційної дії "Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу, Зміна керівника або відомостей про керівника юридичної особи" від 09.10.2024 13:24:26 за №1003551070006005118, яку провів державний реєстратор Виконавчого комітету Броварської міської ради Броварського району Київської області Гуменюк І. М.
Господарський суд Київської області занесеною до протоколу судового засідання ухвалою від 14.07.2025 у справі №911/785/25 відклав підготовче засідання на 25.08.2025.
25.08.2025 через канцелярію господарського суду Київської області надійшла позовна заява третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору, - ОСОБА_1 до Садівницького товариства "ВЕГА" про визнання недійсними рішень Загальних зборів уповноважених представників Садівницького товариства "ВЕГА", оформлених протоколом №6 від 22.09.2024, та скасування реєстраційної дії "Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу, Зміна керівника або відомостей про керівника юридичної особи" від 09.10.2024 13:24:26 за №1003551070006005118, яку провів державний реєстратор Виконавчого комітету Броварської міської ради Броварського району Київської області Гуменюк І. М.
Дослідивши матеріали вказаної позовної заяви, суд дійшов таких висновків.
Приписами ч.ч. 1, 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, можуть вступити у справу до закінчення підготовчого провадження або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, подавши позов до однієї або декількох сторін.
До позовів третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору у справі, в якій відкрито провадження, застосовуються положення статті 180 цього Кодексу.
Приписами частин 2, 4, 5 статті 180 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов'язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову.
Зустрічна позовна заява, яка подається з додержанням загальних правил пред'явлення позову, повинна відповідати вимогам статей 162, 164, 172, 173 цього Кодексу.
До зустрічної позовної заяви, поданої з порушенням вимог, встановлених частиною четвертою цієї статті, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу.
З аналізу наведених правових норм слідує, що право подати до однієї або декількох сторін позов третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, для його спільного розгляду з первісним позовом не є абсолютним. Таке право можна реалізувати лише за умови дотримання вимог процесуального законодавства.
Так, за змістом частини першої статті 49 Господарського процесуального кодексу України, для того, щоб набути статус третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору повинно бути дотримано декілька критеріїв:
1) матеріально-правовий (наявність єдиного предмету спору);
2) суб'єктний (позовні вимоги можуть бути пред'явлені як одній стороні, так і декільком сторонам);
3) часовий (вступ у справу відбувається до закінчення підготовчого провадження або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження).
Отже, критерії звернення третіх осіб у вже порушеному позовному провадженні саме щодо самостійних вимог щодо предмета спору у справі, визначеного первісним позивачем, регламентуються частиною 1 статті 49 ГПК України, а процедура та вимоги до такої заяви визначаються частинами 3-7 статті 180 ГПК України.
У відповідності до пп. 5, 8 ч. 3 ст. 162 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності).
Згідно приписів ч. 1 ст. 14, ч. 4 ст. 74, ч. 2 ст. 164 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Поряд з тим приписами частин першої, другої статті 73 ГПК України передбачено доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно зі статтею 96 ГПК України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо). Такі дані можуть зберігатися, зокрема, на портативних пристроях (картах пам'яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).
Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис».
Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених в порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом.
Поряд з тим згідно з пунктами 24, 25, 26, 27 Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 17.08.2021 №1845/0/15-21 (далі - Положення), підсистема "Електронний кабінет" (Електронний кабінет ЄСІТС, Електронний кабінет) - підсистема ЄСІТС, що забезпечує можливість користувачам у передбачених законодавством випадках відповідно до наявних технічних можливостей підсистеми ЄСІТС реалізованого функціоналу створювати та надсилати в електронному вигляді процесуальні чи інші документи до суду, інших органів та установ у системі правосуддя, а також отримувати інформацію про стан і результати розгляду таких документів чи інші документи.
Інструкція користувача Електронного суду розробляється адміністратором ЄСІТС та розміщується на вебсторінці технічної підтримки користувачів ЄСІТС за вебадресою https://wiki.court.gov.ua.
Документи (в тому числі процесуальні документи, письмові та електронні докази тощо), пов'язані з розглядом справ у суді, можуть подаватися до суду в електронній формі виключно з використанням підсистеми «Електронний суд», якщо інше не визначено процесуальним законодавством чи цим Положенням.
Електронні документи створюються із застосуванням вбудованого текстового редактора шляхом заповнення форм документів, передбачених Інструкцією користувача Електронного суду, підписуються кваліфікованим електронним підписом (підписами) його підписувача (підписувачів) та надсилаються засобами відповідної підсистеми ЄСІТС.
До створених в Електронному суді документів користувачі можуть додавати інші файли (зображення, відеофайли тощо). Відповідні додані файли (додатки) підписуються кваліфікованим електронним підписом користувачів разом зі створеними в Електронному суді документами, до яких вони додаються.
Технічні вимоги щодо форм електронних документів та їхніх додатків, обмеження щодо їхнього розміру, формату та інших характеристик встановлюються Інструкцією користувача Електронного суду.
Так, у Інструкції користувача Електронного суду, яка передбачає, зокрема можливість формування електронних довіреності або ордеру, надано такі визначення:
- електронна копія паперового документа - документ в електронній формі, що містить візуальне подання паперового документа, отримане шляхом сканування (фотографування) паперового документа. Відповідність оригіналу та правовий статус електронної копії паперового документу засвідчується кваліфікованим електронним підписом особи, що створила таку копію;
- електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа, правовий статус якого засвідчено кваліфікованим електронним підписом автора.
- паперовий документ - документ, інформація в якому зафіксована на папері, включаючи обов'язкові реквізити документа, який засвідчений особистим підписом автора.
Отже, засобами підсистеми "Електронний суд" можуть бути створені електронні документи, які підписуються кваліфікованим електронним підписом автора, та яким також засвідчується відповідність оригіналу електронної копії паперового документа.
Суд звертає увагу на те, що електронний документ та електронна копія паперового документа не є тотожними, у тому числі і за порядком їх створення.
Також в розрізі наведеного суд звертає увагу на викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023 у справі №916/3027/21 (провадження №12-8гс23) позицію, згідно якої процесуальний закон чітко регламентує можливість та порядок використання інформації в електронній формі (у тому числі текстових документів, фотографій тощо, які зберігаються на мобільних телефонах або на серверах, в мережі Інтернет) як доказу у судовій справі.
Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом, однак є однією з форм, у якій учасник справи має право подати електронний доказ, який, своєю чергою, є засобом встановлення даних, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
У порушення вказаних норм та приписів та пп. 5, 8 ч. 3 ст. 162 ГПК України позовна заява ОСОБА_1 не містить пояснень стосовно доказів, із відповідним їх наданням, на підтвердження вказаних нею у позові обставин розміщення у загальному чаті СТ «Вега» у месенджері Вайбер тексту протоколу №6.
Водночас позивачкою не зазначено про наявність/відсутність у нього відповідних доказів, та/або неможливості їх подання разом з позовною заявою.
У розрізі вказаного вище суд звертає увагу позивача на те, що згідно приписів ст. ст. 14, 74, 164 Господарського процесуального кодексу України суд позбавлений права збирати докази з власної ініціативи, тоді як позивач зобов'язаний вказати, якими саме доказами підтверджуються викладені ним у позові обставини, та відповідно надати такі докази або повідомити суд про неможливість їх надання.
Звідси, приписи ст. ст. 73, 74, 164 ГПК України не звільняють позивача, у разі самого лише посилання на певні обставини, від обов'язку надати докази на підтвердження викладених у заяві обставин або зазначити про такі докази із наведенням причин їх неподання.
У розрізі зазначеного суд звертає увагу позивачки на необхідності надання пояснень стосовно доданих нею до позовної заяви документів із зазначенням про те, до якого виду доказування (письмові/електронні) відноситься кожен з доданих в підсистемі «Електронний суд» документів, тобто яким видом доказу є кожен із долучених до позову документів - електронним документом або електронною копією паперового документа.
Стосовно ж доданих до позову ОСОБА_1 зображень заяв свідків у форматі pdf слід зазначити таке.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 73, ч. 1 ст. 87 та ч.ч. 1, 3 ст. 88 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами:
1) письмовими, речовими і електронними доказами;
2) висновками експертів;
3) показаннями свідків.
Показання свідка - це повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи.
Показання свідка викладаються ним письмово у заяві свідка.
Підпис свідка на заяві посвідчується нотаріусом.
З огляду вказаного слідує, що додані до позовної заяви зображення заяв свідків у форматі pdf, що є фактично візуальним поданням документів, отриманих шляхом сканування їх оригіналів, не відповідають процесуальним вимогам щодо подання заяви свідка.
Водночас суд звертає увагу на те, що згідно ч. 2 ст. 73 ГПК України показання свідка є окремим засобом доказування, відмінним від письмових, речових та електронних доказів, порядок подання яких до суду, на відміну від порядку подання заяви свідка, містить можливість їх оформлення в оригіналі або в належним чином засвідченій копії (електронній копії).
Подання ж до суду заяви свідка у копії та/або електронній копії паперового документа господарським процесуальним законодавством не допускається.
Згідно приписів ч. 1 ст. 164, ч. 1 ст. 172 Господарського процесуального кодексу України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують, зокрема, направлення іншим учасникам справи копій позовної заяви і доданих до неї документів з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу.
Позивач, особа, яка звертається з позовом в інтересах іншої особи, зобов'язані до подання позовної заяви надіслати учасникам справи її копію та копії доданих до неї документів листом з описом вкладення. Таке надсилання може здійснюватися в електронній формі через електронний кабінет з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу.
Згідно частини 7 статті 42 ГПК України якщо цим Кодексом передбачено обов'язок учасника справи щодо надсилання копій документів іншим учасникам справи, такі документи в електронній формі можуть направлятися з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, шляхом надсилання до електронного кабінету іншого учасника справи, а в разі відсутності в іншого учасника справи електронного кабінету чи відсутності відомостей про наявність в іншого учасника справи електронного кабінету - у паперовій формі листом з описом вкладення.
Якщо інший учасник справи відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов'язаний зареєструвати електронний кабінет, але не зареєстрував його, учасник справи, який подає документи до суду в електронній формі з використанням електронного кабінету, звільняється від обов'язку надсилання копій документів такому учаснику справи.
Частиною 6 ст. 6 ГПК України визначено, що, зокрема, адвокати, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов'язковому порядку.
Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.
Тобто вказаними процесуальними приписами передбачено обов'язок реєстрації електронного кабінету в ЄСІТС, зокрема, для юридичних осіб, тоді як для фізичних осіб такого обов'язку не передбачено.
Однак до позовної заяви ОСОБА_1 не додано доказів надіслання цієї позовної заяви і доданих до неї документів іншому учаснику справи - ОСОБА_2 .
Доказів же наявності у вказаної фізичної особи електронного кабінету в ЄСІТС та доставки до такого кабінету позову ОСОБА_1 з додатками суду не надано.
Суд вважає за необхідне наголосити позивачу на те, що:
- частина 7 статті 42 ГПК України звільняє учасника від обов'язку надсилати копії документів іншому учаснику справи, який зобов'язаний зареєструвати, але не зареєстрував електронний кабінет, лише у випадку подання до суду відповідних документів в електронній формі з використанням електронного кабінету та коли інший учасник зобов'язаний зареєструвати електронний кабінет;
- приписи ст. 172 Господарського процесуального кодексу України передбачають такий спосіб надіслання позовної заяви та доданих до неї документів іншим учасникам, яким у даному випадку є фізична особа, як листом з описом вкладення, тоді як належним доказом такого надіслання є саме опис вкладення відправленої поштової кореспонденції, засвідчений підписом працівника відділення поштового зв'язку та відбитком календарного штемпеля цього відділення, а також розрахунковий документ поштової установи. Схожі висновки викладено у постанові Північного апеляційного господарського суду від 03.07.2024 у справі №757/34675/20-ц.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Беручи до уваги наведені нормативні приписи та встановленні судом порушення норм процесуального законодавства щодо оформлення позовної заяви та її змісту, суд дійшов висновку про залишення без руху позовної заяви третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, ОСОБА_1 та надання строку для усунення відповідних недоліків - десять днів з дня вручення зазначеної ухвали.
Керуючись ст. ст. 174, 180, 232, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
постановив:
1. Залишити без руху позовну заяву третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, ОСОБА_1 .
2. Виявлені недоліки усунути протягом десяти днів з дня вручення зазначеної ухвали шляхом подання до суду:
1) письмових пояснень стосовно доказів та, відповідно, і самих доказів, що підтверджують викладені у позові обставини розміщення у загальному чаті СТ «Вега» у месенджері Вайбер тексту протоколу №6, та/або неможливості подання таких доказів разом з позовною заявою із наведенням причин такої неможливості;
2) пояснень стосовно доданих позивачкою до позовної заяви документів із зазначенням про те, до якого виду доказування (письмові/електронні) відноситься кожен з доданих в підсистемі «Електронний суд» документів, тобто яким видом доказу є кожен із долучених до позову документів - електронним документом або електронною копією паперового документа;
3) оригіналів заяв свідків;
4) передбачених ч. 1 ст. 164, ч. 1 ст. 172 Господарського процесуального кодексу України документів, які підтверджують відправлення позовної заяви ОСОБА_1 та доданих до неї документів ОСОБА_2 .
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею відповідно до ч. 2 ст. 235 ГПК України та оскарженню окремо від рішення суду не підлягає відповідно до ч. 2 ст. 254, ст. 255 ГПК України.
Суддя В.А. Ярема